Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 26
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Агриппа сказав Павлові: «Дозволяється тобі говорити за себе». Тоді Павло, простягнувши руку, почав говорити на свій захист.
1
Агрі́ппа же къ Па́влу рече́: повелѣва́єтся ти́ о себѣ́ самому́ глаго́лати. Тогда́ Па́велъ просте́ръ ру́ку отвѣщава́ше:
2
«Царю Агриппо! Я почуваю себе щасливим, що сьогодні можу захищатися перед тобою в усьому, в чому звинувачують мене юдеї,
2
о всѣ́хъ, о ни́хже оклевета́ємь є́смь от Іуде́й, царю́ Агрі́ппо, непщу́ю себе́ блаже́нна бы́ти, я́ко предъ тобо́ю отвѣща́ти дне́сь и́мамъ,
3
тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї і суперечності. Тому прошу тебе вислухати мене великодушно.
3
па́че же вѣ́дца тя́ су́ща свѣ́дый всѣ́хъ Іуде́йскихъ обы́чаєвъ и взыска́ній. Тѣ́мже молю́ся ти́ долготерпѣли́вно послу́шати мене́.
4
Життя моє від юности моєї, яке спочатку проводив я серед народу мого в Єрусалимі, знають усі юдеї;
4
Житіє́ у́бо моє́ є́же от ю́ности, испе́рва бы́вшеє во язы́цѣ моє́мъ во Ієрусали́мѣ, вѣ́дятъ вси́ Іуде́є,
5
вони здавна знають про мене, якщо захочуть свідчити, що я жив, як фарисей, за найсуворішим у нашому віросповіданні вченням.
І нині я стою перед судом за надію на обітницю, дану Богом нашим отцям,
6
И ны́нѣ о упова́ніи обѣтова́нія, бы́вшаго от Бо́га ко отце́мъ на́шымъ, стою́ суди́мь,
7
здійснення якої сподіваються побачити наші дванадцять колін, що старанно служать Богові день і ніч. За цю-то надію, царю Агриппо, звинувачують мене юдеї.
7
въ не́же обана́десяте колѣ́на на́ша безпреста́ни де́нь и но́щь служа́ще надѣ́ются доити́: о не́мже упова́ніи оклевета́ємь є́смь, царю́ Агрі́ппо, от Іуде́й.
8
Що ж? Невже ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?
8
Что́? Невѣ́рно ли су́дится ва́ми, я́ко Бо́гъ ме́ртвыя возставля́єтъ?
9
Щоправда, і я думав, що мені належить багато діяти проти імені Ісуса Назорея.
Це я і робив у Єрусалимі: одержавши владу від первосвящеників, я багатьох святих ув’язнював, і коли вбивали їх, я подавав на те голос;
10
є́же и сотвори́хъ во Ієрусали́мѣ, и мно́ги от святы́хъ а́зъ въ темни́цахъ затворя́хъ, вла́сть от архієре́й пріє́мь: убива́ємымъ же и́мъ прилага́хъ совѣ́тъ:
11
і по всіх синагогах я багаторазово мучив їх, і примушував ганити Ісуса, і, з надмірною лютістю до них, переслідував їх навіть у чужих містах.
11
и на всѣ́хъ со́нмищихъ мно́жицею му́чя и́хъ, принужда́хъ ху́лити: преизли́ха же вражду́я на ни́хъ, гоня́хъ да́же и до внѣ́шнихъ градо́въ.
12
Для цього йдучи до Дамаска з владою і дорученням від первосвящеників,
12
Въ ни́хже иды́й въ Дама́скъ со вла́стію и повелѣ́ніємъ, є́же от архієре́й,
13
серед дня на дорозі я, царю, побачив з неба світло, ясніше від сонячного сяйва, що осяяло мене та тих, котрі йшли зі мною.
13
въ полу́дни на пути́ ви́дѣхъ, царю́, съ небесе́ па́че сія́нія со́лнечнаго осія́вшій мя́ свѣ́тъ и со мно́ю иду́щихъ.
14
Усі ми попадали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле, що ти гониш Мене? Важко тобі йти проти рожна».
14
Всѣ́мъ же па́дшымъ на́мъ на зе́млю, слы́шахъ гла́съ глаго́лющь ко мнѣ́ и вѣща́ющь євре́йскимъ язы́комъ: Са́вле, Са́вле, что́ Мя го́ниши? Же́стоко ти́ є́сть проти́ву рожна́ пра́ти.
15
Я сказав: «Хто Ти, Господи?» Він сказав: «Я — Ісус, Якого ти гониш.
15
А́зъ же рѣ́хъ: кто́ єси́, Го́споди? О́нъ же рече́: А́зъ є́смь Іису́съ, Єго́же ты́ го́ниши:
16
Але встань і стань на ноги твої; бо для того Я і з’явився тобі, щоб зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив і що Я відкриваю тобі,
16
но воста́ни и ста́ни на ногу́ твоє́ю: на се́ бо яви́хся ти́, сотвори́ти тя́ слугу́ и свидѣ́теля, я́же ви́дѣлъ єси́ и я́же явлю́ тебѣ́,
17
визволяючи тебе від народу юдейського і від язичників, до яких Я тепер посилаю тебе
17
изъима́я тя́ от люді́й Іуде́йскихъ и от язы́къ, къ ни́мже А́зъ тя́ послю́,
18
розкрити очі їм, щоб вони навернулися від темряви до світла і з-під влади сатани до Бога, щоб вірою в Мене держали прощення гріхів і долю з освяченими».
18
отве́рсти о́чи и́хъ, да обратя́тся от тмы́ въ свѣ́тъ и от о́бласти сатанины́ къ Бо́гу, є́же прія́ти и́мъ оставле́ніє грѣхо́въ и достоя́ніє во святы́хъ вѣ́рою, я́же въ Мя́.
19
Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,
19
Тѣ́мже, царю́ Агрі́ппо, не бы́хъ проти́венъ небе́сному видѣ́нію,
20
а спершу жителям Дамаска і Єрусалима, потім усій землі юдейській і язичникам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, чинячи діла, достойні покаяння.
20
но су́щымъ въ Дама́сцѣ пре́жде и во Ієрусали́мѣ, и во вся́цѣй странѣ́ Іуде́йстѣй и язы́комъ проповѣ́дую пока́ятися и обрати́тися къ Бо́гу, досто́йна покая́нію дѣла́ творя́ще.
21
За це юдеї схопили мене у храмі і хотіли розтерзати.
21
Си́хъ ра́ди мя́ Іуде́є є́мше во святи́лищи хотя́ху растерза́ти.
22
Але, одержавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому і великому, нічого не кажучи, крім того, про що пророки і Мойсей говорили, що це буде,
22
По́мощь у́бо улучи́въ я́же от Бо́га, да́же до дне́ сего́ стою́, свидѣ́телствуя ма́лу же и вели́ку, ничто́же вѣща́я, ра́звѣ я́же проро́цы реко́ша хотя́щая бы́ти и Моисе́й,
23
а саме, що Христос мав постраждати і, воскреснувши першим із мертвих, проповідати світло юдейському народові і язичникам».
23
я́ко Христо́съ имѣ́яше пострада́ти, я́ко пе́рвый от воскресе́нія ме́ртвыхъ свѣ́тъ хотя́ше проповѣ́дати лю́демъ [Іуде́йскимъ] и язы́комъ.
24
Коли він так захищався, Фест гучним голосом сказав: «Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість доводить тебе до божевілля».
«Ні, високоповажний Фесте, — сказав він, — я не безумствую, але кажу слова істини і здорового глузду.
25
О́нъ же: не бѣсну́юся, рече́, держа́вный Фи́сте, но и́стины и цѣлому́дрія глаго́лы вѣща́ю:
26
Бо знає про це цар, перед яким і кажу сміливо. Я не вірю, що від нього було щось з цього приховано: бо це не в кутку відбувалося.
26
вѣ́сть бо о си́хъ ца́рь, къ нему́же и съ дерзнове́ніємъ глаго́лю: утаи́тися бо єму́ от си́хъ не вѣ́рую ничесому́же, нѣ́сть бо во у́глѣ сотворе́но сіє́:
27
Чи віриш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віриш».
Агриппа сказав Павлові: «Ти майже переконуєш мене стати християнином».
28
Агрі́ппа же къ Па́влу рече́: вма́лѣ мя́ препира́єши Христіа́нина бы́ти.
29
Павло сказав: «Благав би я Бога, щоб мало чи багато, не тільки ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, зробились такими, як я, окрім цих кайданів».
29
Па́велъ же рече́: моли́лъ у́бо бы́хъ Бо́га, и вма́лѣ и во мно́зѣ, не то́кмо тебе́, но и всѣ́хъ слы́шащихъ мя́ дне́сь, бы́ти и́мъ та́цѣмъ, яко́въ и а́зъ є́смь, кромѣ́ у́зъ си́хъ.
30
І коли він це сказав, цар і правитель, Вереніка і всі, що сиділи з ними, встали.
30
И сія́ ре́кшу єму́, воста́ ца́рь и иге́монъ, и Вернікі́а и сѣдя́щіи съ ни́ми,
31
І, відійшовши вбік, говорили між собою, що цей чоловік нічого, вартого смерті чи кайданів, не робить.
31
и отше́дше бесѣ́доваху дру́гъ ко дру́гу, глаго́люще, я́ко ничто́же сме́рти досто́йно или́ у́зъ твори́тъ человѣ́къ се́й.
32
І сказав Агриппа Фестові: «Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав кесаревого суду». Тому і вирішив правитель відіслати його до кесаря.
32
Агрі́ппа же Фи́сту рече́: отпуще́нъ бы́ти можа́ше человѣ́къ се́й, а́ще не бы́ ке́саря нарица́лъ. И та́ко суди́ иге́монъ посла́ти єго́ къ ке́сарю.