Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Коли вирішено було відпливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій.
1
(За? н7.) И# ћкоже сyждено бhсть tплhти нaмъ во їталjю, предaху пavла же и3 и3ны6z нёкіz ю4зники с0тнику, и4менемъ їyлію, спjры севастjйскіz.
2
Ми піднялися на адрамітський корабель‚ що мав пливти поблизу асійських місць‚ вирушили. З нами перебував Аристарх, македонянин із Фессалоніки.
2
Вшeдше же въ корaбль ґдрамЂтскій, восхотёвше плhти во ґс‡йскаz мBста, tвез0хомсz, сyщу съ нaми ґрістaрху макед0нzнину t солyнz.
3
Другого дня пристали до Сидона. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою допомогою.
3
Въ другjй же пристaхомъ въ сідHнэ: человэколю1біе же їyлій пavлови дёz, повелЁ къ другHмъ шeдшу прилэжaніе [пос0біе] ўлучи1ти.
4
Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер,
4
И# tтyду tвeзшесz приплhхомъ въ кЂпръ, занE вётри бsху проти1вни:
5
і, перепливши море проти Киликії та Памфілії, прибули до Мир Лікійських.
5
пучи1ну же, ћже проти1ву кілікjи и3 памфmлjи, преплhвше, пріид0хомъ въ мЂры лmк‡йскіz.
6
Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
6
И# тaмw њбрётъ с0тникъ корaбль ґлеxандрjйскій пловyщь во їталjю, всади1 ны въ џнь.
7
Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні.
7
Во мнHги же дни6 к0снw плaвающе и3 є3двA бhвше проти1ву кнjда, не њставлsющу нaсъ вётру, приплhхомъ под8 кри1тъ при салмHнэ:
8
Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея.
8
є3двa же и3збирaюще крaй, пріид0хомъ на мёсто нёкое, нарицaемое д0брое пристaнище, є3мyже бли1з8 бЁ грaдъ ласeй.
9
А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павло радив,
9
Мн0гу же врeмени минyвшу и3 сyщу ўжE небезбёдну плaванію, занeже и3 п0стъ ўжE бЁ прешeлъ, совётоваше пavелъ,
10
кажучи їм: «Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя».
10
глаг0лz и5мъ: мyжіе, ви1жду, ћкw съ досаждeніемъ и3 мн0гою тщет0ю не т0кмw брeмене и3 кораблS, но и3 дyшъ нaшихъ х0щетъ бhти плaваніе.
11
Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла.
11
С0тникъ же к0рмчіz и3 наvкли1ра послyшаше пaче, нeжели пavломъ глаг0лемыхъ.
12
А що пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати.
12
Не добрy же пристaнищу сyщу ко њзимёнію, мн0зи совётъ даsху tвезти1сz tтyду, ѓще кaкw возм0гутъ, дости1гше фінікjи, њзимёти въ пристaнищи кри1тстэмъ, зрsщемъ къ лjву и3 къ хHру.
13
Подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту.
13
Дхнyвшу же ю4гу, мнёвше в0лю свою2 ўлучи1ти, воздви1гше вBтрила, плhху вскрaй кри1та.
14
Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься «евроклідон».
14
Не по мн0зэ же возвёz проти1венъ є3мY вётръ бyренъ, нарицaемый є3vроклЂдwнъ.
15
Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.
15
Восхищeну же бhвшу кораблю2 и3 не могyщу сопроти1витисz вётру, вдaвшесz волнaмъ носи1ми бёхомъ.
16
І, наскочивши на якийсь острівець, що зветься Клавдій, ми ледве могли втримати човен.
16
Џстровъ же нёкій мимотeкше, нарицaющьсz клаvдjй, є3двA возмог0хомъ ўдержaти ладію2:
17
Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.
17
ю4же востsгше, всsкимъ w4бразомъ помогaху, подтверждaюще корaбль: боsщесz же, да не въ сЂрть [въ мє1лкаz мBста] впадyтъ, низпусти1вше пaрусъ, си1це носи1ми бёху.
18
Ранком другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж,
18
Вельми1 же њбуревaємымъ нaмъ, на ќтріе и3зметaніе творsху,
19
а на третій день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя.
19
и3 въ трeтій дeнь свои1ми рукaми ћдрило корaбленое и3зверг0хомъ.
20
Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надія на наше врятування.
20
Ни с0лнцу же, ни ѕвэздaмъ ћвльшымсz на мнHги дни6, и3 зимЁ не мaлэ належaщей, пр0чее tимaшесz надeжда всS, є4же спасти1сz нaмъ.
21
Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: «О мужі! Треба було послухати мене і не відходити від Криту, і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди.
21
Мн0гу же неzдeнію сyщу, тогдA стaвъ пavелъ посредЁ и4хъ, речE: подобaше ќбw, q, мyжіе, послyшавше менє2, не tвезти1сz t кри1та и3 и3збhти досаждeніz сегw2 и3 тщеты2:
22
Тепер же благаю вас‚ підбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель.
22
и3 сE, нн7э молю2 вы2 благодyшствовати, поги1бель бо ни є3ди1нэй души2 t вaсъ бyдетъ, рaзвэ кораблS:
23
Бо ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі
23
предстa бо ми2 въ сію2 н0щь ѓгGлъ бGа, є3гHже ѓзъ є4смь, є3мyже и3 служY,
24
і сказав: «Не бійся, Павле. Тобі належить стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою».
24
глаг0лz: не б0йсz, пavле, кeсарю ти2 подобaетъ предстaти, и3 сE, даровA тебЁ бGъ вс‰ плaвающыz съ тоб0ю.
25
Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано.
25
Тёмже дерзaйте, мyжіе, вёрую бо бGови, ћкw тaкw бyдетъ, и4мже w4бразомъ рэчeно ми2 бhсть:
26
Нам належить бути викинутими на який-небудь острів».
26
во џстровъ же нёкій подобaетъ нaмъ пристaти.
27
Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,
27
И# є3гдA четвертаzнaдесzть н0щь бhсть, носи6мымъ нaмъ во ґдріaтстэй (пучи1нэ), въ полyнощи непщевaху корaбленицы, ћкw приближaютсz къ нёкоей странЁ,
28
і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів.
28
и3 и3змёривше глубинY њбрэт0ша сажeней двaдесzть: мaлw же прешeдше и3 пaки и3змёривше, њбрэт0ша сажeней пzтьнaдесzть.
29
Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня.
29
Боsщесz же, да не кaкw въ пр{днаz мBста впадyтъ, t н0са кораблS вeргше кHтвы четhри, молsхомсz, да дeнь бyдетъ.
30
Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа,
30
Корaбленикwмъ же и4щущымъ бэжaти и3з8 кораблS и3 низвёсившымъ ладію2 въ м0ре, и3звётомъ ѓки t н0са хотsщымъ кHтвы простeрти,
31
Павло сказав сотникові і воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не зможете врятуватися».
31
речE пavелъ с0тнику и3 в0инwмъ: ѓще не сjи пребyдутъ въ корабли2, вы2 спасти1сz не м0жете.
32
Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав.
32
ТогдA в0ини tрёзаша ќжz ладіи2 и3 њстaвиша ю5 tпaсти.
33
Коли почало світати, Павло умовляв усіх приймати їжу, кажучи: «Сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не споживаючи.
33
Е#гдa же хотsше дeнь бhти, молsше пavелъ всёхъ, да пріи1мутъ пи1щу, глаг0лz: четыренадесsтый днeсь дeнь ждyще, не ћдше пребывaете, ничт0же вкуси1вше:
34
Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не впаде й волосина з голови».
34
тёмже молю2 вaсъ пріsти пи1щу, сe бо къ вaшему спасeнію є4сть: ни є3ди1ному бо t вaсъ влaсъ главы2 tпадeтъ.
35
Промовивши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.
35
Рeкъ же сі‰ и3 пріeмь хлёбъ, благодари2 бGа пред8 всёми и3 прел0мль начaтъ ћсти.
36
Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу.
36
Благонадeжни же бhвше вси2, и3 тjи пріsша пи1щу:
37
Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.
37
бё же въ корабли2 всёхъ дyшъ двёстэ сeдмьдесzтъ и3 шeсть.
38
Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море.
38
Насhщшесz же брaшна, њблегчи1ша корaбль, и3зметaюще пшени1цу въ м0ре.
39
Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати кораблем.
39
Е#гдa же дeнь бhсть, земли2 не познавaху: нёдро же нёкое ўсмотрёша и3мyщее пес0къ [брeгъ], въ нeже, ѓще м0щно є4сть, совэщaша и3звлещи2 корaбль.
40
І, піднявши якорі, попливли по морю і, розв’язавши стерно та піднявши мале вітрило за вітром, тримали до берега.
40
И# кHтвы собрaвше, везsхусz по м0рю: кyпнw њслaбивше ќжz корми1лwмъ и3 воздви1гше мaлое вётрило къ дhшущему вётрецу, вез0хомсz на крaй [брeгъ].
41
Наскочили на косу‚ і корабель сів на мілину. Ніс загруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.
41
Впaдше же въ мёсто и3с0пное, ўвzзи1ша корaбль: и3 н0съ ќбw ўвsзшій пребhсть недви1жимь, корми1ло же разбивaшесz t нyжды в0лнъ.
42
Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік.
42
В0инwмъ же совётъ бhсть, да ќзники ўбію1тъ, да не кто2 поплhвъ и3збёгнетъ.
43
Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю,
43
С0тникъ же, хотS соблюсти2 пavла, возбрани2 совёту и4хъ, повелё же могyщымъ плaвати, да и3зскочи1вше пeрвэе и3зhдутъ на крaй,
44
іншим же — кому на дошках, а кому на будь-чому від корабля; і таким чином усі врятувалися на землю.
44
ґ пр0чіи, џви ќбw на дщи1цахъ, џви же на нёчемъ t кораблS. И# тaкw бhсть всBмъ спасти1сz на зeмлю.