Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 27
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Коли вирішено було відпливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій.
1
И я́коже су́ждено бы́сть отплы́ти на́мъ во Італі́ю, преда́ху Па́вла же и ины́я нѣ́кія ю́зники со́тнику, и́менемъ Іу́лію, спі́ры Севасті́йскія.
2
Ми піднялися на адрамітський корабель‚ що мав пливти поблизу асійських місць‚ вирушили. З нами перебував Аристарх, македонянин із Фессалоніки.
2
Вше́дше же въ кора́бль Адрами́тскій, восхотѣ́вше плы́ти во Асі́йская мѣ́ста, отвезо́хомся, су́щу съ на́ми Аріста́рху Македо́нянину от Солу́ня.
3
Другого дня пристали до Сидона. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою допомогою.
3
Въ другі́й же приста́хомъ въ Сідо́нѣ: человѣколю́біє же Іу́лій Па́влови дѣ́я, повелѣ́ къ друго́мъ ше́дшу прилѣжа́ніє {посо́біє} улучи́ти.
4
Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер,
4
И отту́ду отве́зшеся приплы́хомъ въ Ки́пръ, зане́ вѣ́три бя́ху проти́вни:
5
і, перепливши море проти Киликії та Памфілії, прибули до Мир Лікійських.
5
пучи́ну же, я́же проти́ву Кілікі́и и Памфилі́и, преплы́вше, пріидо́хомъ въ Ми́ры Ликі́йскія.
6
Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
6
И та́мо обрѣ́тъ со́тникъ кора́бль Александрі́йскій плову́щь во Італі́ю, всади́ ны въ о́нь.
7
Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні.
7
Во мно́ги же дни́ ко́сно пла́вающе и єдва́ бы́вше проти́ву Кні́да, не оставля́ющу на́съ вѣ́тру, приплы́хомъ подъ Кри́тъ при Салмо́нѣ:
8
Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея.
8
єдва́ же избира́юще кра́й, пріидо́хомъ на мѣ́сто нѣ́коє, нарица́ємоє До́броє Приста́нище, єму́же бли́зъ бѣ́ гра́дъ Ласе́й.
9
А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павло радив,
9
Мно́гу же вре́мени мину́вшу и су́щу уже́ небезбѣ́дну пла́ванію, зане́же и по́стъ уже́ бѣ́ преше́лъ, совѣ́товаше Па́велъ,
10
кажучи їм: «Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя».
10
глаго́ля и́мъ: му́жіє, ви́жду, я́ко съ досажде́ніємъ и мно́гою тщето́ю не то́кмо бре́мене и корабля́, но и ду́шъ на́шихъ хо́щетъ бы́ти пла́ваніє.
11
Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла.
11
Со́тникъ же ко́рмчія и навкли́ра послу́шаше па́че, не́жели Па́вломъ глаго́лемыхъ.
12
А що пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати.
12
Не добру́ же приста́нищу су́щу ко озимѣ́нію, мно́зи совѣ́тъ дая́ху отвезти́ся отту́ду, а́ще ка́ко возмо́гутъ, дости́гше Фінікі́и, озимѣ́ти въ приста́нищи Кри́тстѣмъ, зря́щемъ къ лі́ву и къ хо́ру.
13
Подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту.
Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься «евроклідон».
14
Не по мно́зѣ же возвѣ́я проти́венъ єму́ вѣ́тръ бу́ренъ, нарица́ємый єврокли́донъ.
15
Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.
15
Восхище́ну же бы́вшу кораблю́ и не могу́щу сопроти́витися вѣ́тру, вда́вшеся волна́мъ носи́ми бѣ́хомъ.
16
І, наскочивши на якийсь острівець, що зветься Клавдій, ми ледве могли втримати човен.
16
О́стровъ же нѣ́кій мимоте́кше, нарица́ющься Клавді́й, єдва́ возмого́хомъ удержа́ти ладію́:
17
Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.
17
ю́же востя́гше, вся́кимъ о́бразомъ помога́ху, подтвержда́юще кора́бль: боя́щеся же, да не въ Си́рть {въ ме́лкая мѣ́ста} впаду́тъ, низпусти́вше па́русъ, си́це носи́ми бѣ́ху.
18
Ранком другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж,
18
Вельми́ же обурева́ємымъ на́мъ, на у́тріє измета́ніє творя́ху,
19
а на третій день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя.
19
и въ тре́тій де́нь свои́ми рука́ми я́дрило кора́бленоє изверго́хомъ.
20
Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надія на наше врятування.
20
Ни со́лнцу же, ни звѣзда́мъ я́вльшымся на мно́ги дни́, и зимѣ́ не ма́лѣ належа́щей, про́чеє отима́шеся наде́жда вся́, є́же спасти́ся на́мъ.
21
Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: «О мужі! Треба було послухати мене і не відходити від Криту, і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди.
21
Мно́гу же неяде́нію су́щу, тогда́ ста́въ Па́велъ посредѣ́ и́хъ, рече́: подоба́ше у́бо, о, му́жіє, послу́шавше мене́, не отвезти́ся от Кри́та и избы́ти досажде́нія сего́ и тщеты́:
22
Тепер же благаю вас‚ підбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель.
22
и се́, ны́нѣ молю́ вы́ благоду́шствовати, поги́бель бо ни єди́нѣй души́ от ва́съ бу́детъ, ра́звѣ корабля́:
23
Бо ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі
23
предста́ бо ми́ въ сію́ но́щь А́нгелъ Бо́га, Єго́же а́зъ є́смь, Єму́же и служу́,
24
і сказав: «Не бійся, Павле. Тобі належить стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою».
24
глаго́ля: не бо́йся, Па́вле, ке́сарю ти́ подоба́єтъ предста́ти, и се́, дарова́ тебѣ́ Бо́гъ вся́ пла́вающыя съ тобо́ю.
25
Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано.