Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 28
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Урятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів зветься Меліт.
1
Спасе́ни же бы́вше и́же съ Па́вломъ от корабля́ {от пла́ванія}, тогда́ разумѣ́ша, я́ко о́стровъ Мелі́тъ нарица́єтся.
2
Іноплемінники виявили до нас велике милосердя: вони розклали вогнище і прийняли всіх нас‚ бо йшов дощ і було зимно.
2
Ва́рвари же творя́ху не ма́лоє милосе́рдіє на́мъ: возгнѣ́щше бо о́гнь, прія́ша всѣ́хъ на́съ, за настоя́щій до́ждь и зи́му.
3
Коли ж Павло набрав багато хмизу і поклав на вогонь, [тоді] єхидна, вилізши з жару, повисла у нього на руці.
3
Сгрома́ждшу же Па́влу ро́ждія мно́жество и возложи́вшу на о́гнь, єхі́дна от теплоты́ изше́дши, сѣкну́ въ ру́ку єго́.
4
Іноплемінники, побачивши змію, звислу в нього на руці, говорили один одному: «Певне, цей чоловік — убивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити».
4
И єгда́ ви́дѣша ва́рвари ви́сящу змію́ от руки́ єго́, глаго́лаху дру́гъ ко дру́гу: вся́ко убі́йца є́сть человѣ́къ се́й, єго́же спасе́на от мо́ря су́дъ Бо́жій жи́ти не оста́ви.
5
Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди.
5
То́й же у́бо, оттря́съ змію́ во о́гнь, ничто́же зло́ пострада́.
6
Вони ж чекали, що в нього буде запалення або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думку і говорили, що він Бог.
6
Они́ же ча́яху єго́ иму́ща возгорѣ́тися, или́ па́сти внеза́пу ме́ртва: на мно́зѣ же того́ ча́ющымъ и ничто́же зло́ въ не́мъ бы́вшеє ви́дящымъ, претво́ршеся, глаго́лаху Бо́га того́ бы́ти.
7
Біля того місця були маєтки начальника острова на ім’я Поплій; він прийняв нас і три дні люб’язно пригощав.
7
О́крестъ же мѣ́ста о́наго бя́ху се́ла пе́рваго во о́стровѣ, и́менемъ Поплі́а, и́же пріи́мь на́съ, три́ дни́ любе́знѣ учреди́.
8
Батько Поплія лежав одержимий гарячкою і болем у животі. Павло увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його.
8
Бы́сть же отцу́ Поплі́єву огне́мъ и водны́мъ {кро́внымъ} трудо́мъ одержи́му лежа́ти: къ нему́же Па́велъ вше́дъ, и помоли́вся, и возло́жь ру́цѣ свои́ на́нь, исцѣли́ єго́.
9
Після цієї події інші на острові, що мали недуги, приходили і зцілялися,
9
Сему́ же бы́вшу, и про́чіи иму́щіи неду́ги во о́стровѣ то́мъ прихожда́ху и исцѣлѣва́хуся:
10
і віддавали нам велику шану, а при від’їзді наділили нас усім потрібним.
10
и́же и мно́гими честьми́ почто́ша на́съ, и отвозя́щымся на́мъ я́же на потре́бу вложи́ша.
11
Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, який називався «Діоскури» і зимував на цьому острові;
11
По тріє́хъ же ме́сяцѣхъ отвезо́хомся въ корабли́ Александрі́йстѣмъ, подпи́саномъ Діоску́ры, презимѣ́вшемъ во о́стровѣ,
12
і, припливши до Сиракуз, пробули там три дні.
12
и доплы́вше въ Сираку́сы, пребы́хомъ дни́ три́:
13
Звідти відпливши, прибули в Ригію; а коли через день повіяв південний вітер, прибули на другий день у Путеоли,
13
отту́ду же отплы́вше, пріидо́хомъ въ Ригі́ю, и по єди́нѣмъ дни́ возвѣ́явшу ю́гу, во вторы́й де́нь пріидо́хомъ въ Потіо́лы,
14
де знайшли братів і були запрошені пробути в них днів сім, а потім пішли у Рим.
14
идѣ́же обрѣ́тше бра́тію, умоле́ни бы́хомъ от ни́хъ пребы́ти дні́й се́дмь: и та́ко въ Ри́мъ идо́хомъ.
15
Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох гостиниць. Побачивши їх, Павло дякував Богові і пожвавішав.
15
И от та́мо бра́тія, слы́шавше я́же о на́съ, изыдо́ша во срѣ́теніє на́ше да́же до Аппі́єва торга́ и Тріє́хъ корче́мницъ: и́хже ви́дѣвъ Па́велъ и благодари́въ Бо́га, прія́тъ дерзнове́ніє.
16
Коли ж ми прийшли до Рима, то сотник передав в’язнів воєначальникові, а Павлові повелів жити окремо — з воїном, що стеріг його.
16
Єгда́ же пріидо́хомъ въ Ри́мъ, со́тникъ предаде́ у́зники воєво́дѣ, Па́влу же повелѣ́ пребыва́ти о себѣ́, съ соблюда́ющимъ єго́ во́иномъ.
17
Через три дні Павло скликав найзнатніших з юдеїв і, коли вони зійшлися, говорив до них: «Мужі-браття! Не зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалима переданий до рук римлян.
17
Бы́сть же по дне́хъ тріє́хъ, созва́ Па́велъ су́щыя от Іуде́євъ пе́рвыя: сше́дшымся же и́мъ, глаго́лаше къ ни́мъ: му́жіє бра́тіє, а́зъ ничто́же проти́вно сотвори́въ лю́демъ или́ обы́чаємъ оте́ческимъ, у́зникъ от Ієрусали́млянъ пре́данъ бы́хъ въ ру́цѣ Ри́мляномъ,
18
Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що немає на мені ніякої провини, вартої смерти;
18
и́же разсуди́вше я́же о мнѣ́, хотя́ху пусти́ти, зане́ ни єди́на вина́ сме́ртная бы́сть во мнѣ́:
19
але тому, що юдеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ.
19
сопроти́въ же глаго́лющымъ Іуде́ємъ, ну́жда ми́ бы́сть нарещи́ ке́саря, не я́ко язы́къ мо́й имѣ́я въ чесо́мъ оклевета́ти:
20
З цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкутий я цими кайданами».
20
сея́ ра́ди у́бо вины́ умоли́хъ ва́съ, да ви́жду и бесѣ́дую: наде́жды бо ра́ди Ізра́илевы вери́гами си́ми обложе́нъ є́смь.
21
Вони ж сказали йому: «Ми ані листів не одержували про тебе з Юдеї, ані з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось лихого.
21
Они́ же къ нему́ рѣ́ша: мы́ ниже́ писа́нія о тебѣ́ прія́хомъ от Іуде́й, ниже́ прише́дъ кто́ от бра́тій возвѣсти́ или́ глаго́ла что́ о тебѣ́ зло́:
22
А втім, хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються».
22
мо́лимся же, да слы́шимъ от тебе́, я́же му́дрствуєши: о є́реси бо се́й {о уче́ніи бо се́мъ} вѣ́домо є́сть на́мъ, я́ко всю́ду сопроти́въ глаго́лемо є́сть.
23
І, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він з ранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Ісуса із Закону Мойсеєвого і Пророків.
23
Уста́вивше же єму́ де́нь, пріидо́ша къ нему́ въ страннопріє́мницу мно́жайшіи, и́мже сказа́ше свидѣ́телствуя Ца́рствіє Бо́жіє и увѣря́я и́хъ, я́же о Іису́сѣ, от Зако́на Моисе́ова и Проро́къ, от у́тра да́же до ве́чера.
24
Одні з них вірили його словам, а інші не вірили.
24
И о́ви у́бо вѣ́роваху глаго́лемымъ, о́ви же не вѣ́роваху.
25
Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павло сказав такі слова: «Добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаю:
25
Несогла́сни же су́ще дру́гъ ко дру́гу, отхожда́ху, ре́кшу Па́влу глаго́лъ єди́нъ, я́ко до́брѣ Ду́хъ Святы́й глаго́ла Иса́іємъ проро́комъ ко отце́мъ на́шымъ,
26
«Піди до цього народу і скажи: «Слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитися будете і не побачите».
26
глаго́ля: иди́ къ лю́демъ си́мъ и рцы́: слу́хомъ услы́шите и не и́мате разумѣ́ти: и ви́дяще у́зрите и не и́мате ви́дѣти:
27
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх».
27
одебелѣ́ бо се́рдце люді́й си́хъ, и уши́ма тя́жко слы́шаша, и о́чи свои́ смежи́ша, да не ка́ко уви́дятъ очи́ма, и уши́ма услы́шатъ, и се́рдцемъ уразумѣ́ютъ, и обратя́тся, и исцѣлю́ и́хъ.
28
Отже, нехай буде вам відомо, що спасіння Боже послане язичникам: вони і почують».
28
Вѣ́домо у́бо да бу́детъ ва́мъ, я́ко язы́комъ посла́ся спасе́ніє Бо́жіє, сі́и и услы́шатъ.
29
Коли він сказав це, юдеї пішли, довго сперечаючись між собою.