¹

Петро та Іоан о дев’ятій годині йшли разом до храму на молитву.

¹

(За? з7.) Вкyпэ же пeтръ и3 їwaннъ восхождaста во свzти1лище на моли1тву въ чaсъ девsтый.

²

І був там чоловік, кривий від утроби матері своєї, якого приносили й клали щодня перед дверима храму, що називалися Красними, просити милостині в тих, хто входив до храму.

²

И# нёкій мyжъ, хр0мъ t чрeва мaтере своеS сhй, носи1мь бывaше, є3г0же полагaху по вс‰ дни6 пред8 двeрьми церк0вными, рек0мыми крaсными, проси1ти ми1лостыни t входsщихъ въ цeрковь:

³

Він, побачивши Петра та Іоана, що мали ввійти до храму, просив у них милостині.

³

и4же ви1дэвъ петрA и3 їwaнна хотsщыz вни1ти въ цeрковь, прошaше ми1лостыни.

⁴

Петро з Іоаном, пильно вглянувшись у нього, сказали: «Глянь на нас».

⁴

воззрёвъ же пeтръ нaнь со їwaнномъ, речE: воззри2 на ны2.

⁵

І він пильно дивився на них, сподіваючись що-небудь одержати від них.

⁵

Џнъ же прилэжaше и4ма, мнS нёчто t нею2 пріsти.

⁶

Але Петро сказав: «Срібла й золота у мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Назорея встань і ходи».

⁶

Речe же пeтръ: сребрA и3 злaта нёсть ў менє2, но є4же и4мамъ, сіE ти2 даю2: во и4мz ї}са хrтA назwрeа востaни и3 ходи2.

⁷

І, взявши його за праву руку, підвів; і одразу зміцніли його ступні й коліна,

⁷

И# є4мь є3го2 за деснyю рyку воздви1же: ѓбіе же ўтверди1стэсz є3гw2 плєснЁ и3 глє1знэ,

⁸

і‚ скочивши, він устав і почав ходити, і ввійшов із ними до храму; і ходив та скакав, хвалячи Бога.

⁸

и3 вскочи1въ стA и3 хождaше, и3 вни1де съ ни1ма въ цeрковь, ходS и3 скачS и3 хвалS бGа.

⁹

І весь народ бачив, що він ходить і хвалить Бога;

⁹

И# ви1дэша є3го2 вси2 лю1діе ходsща и3 хвaлzща бGа,

¹⁰

і пізнали його, що це був той, який сидів біля Красних дверей храму ради милостині; і сповнилися жаху й подиву з того, що сталося з ним.

¹⁰

знaху же є3го2, ћкw сeй бsше, и4же ми1лостыни рaди сэдsше при крaсныхъ двeрехъ церк0вныхъ: и3 и3сп0лнишасz чyда и3 ќжаса њ приключи1вшемсz є3мY.

¹¹

Оскільки зцілений кривий не відходив від Петра та Іоана, то весь народ, дивуючись, збігся до них у притвор, що називається Соломоновим.

¹¹

(За? }.) Держaщужесz и3сцэлёвшему хром0му петрA и3 їwaнна, притек0ша къ ни1ма вси2 лю1діе въ притв0ръ, нарицaемый соломHновъ, ўжaсни.

¹²

Побачивши це, Петро сказав народові: «Мужі ізраїльські! Чого дивуєтесь цьому, або чого на нас так дивитесь; ніби ми своєю силою чи побожністю зробили те, що він ходить?

¹²

Ви1дэвъ же пeтръ tвэщавaше къ лю1демъ: мyжіе ї}лтzне, что2 чудитeсz њ сeмъ, и3ли2 на ны2 что2 взирaете, ћкw своeю ли си1лою и3ли2 бlгочeстіемъ сотвори1хомъ є3го2 ходи1ти;

¹³

Бог Авраама та Ісаака і Якова, Бог отців наших‚ прославив Сина Свого Ісуса, Якого ви зрадили та від Якого ви відреклися перед Пилатом, коли він хотів звільнити Його.

¹³

бGъ ґвраaмовъ и3 їсаaковъ и3 їaкwвль, бGъ nтє1цъ нaшихъ, прослaви џтрока своего2 ї}са, є3г0же вы2 предaсте, и3 tверг0стесz є3гw2 пред8 лицeмъ пілaтовымъ, сyждшу џному пусти1ти:

¹⁴

Але ви від Святого і Праведного відреклись і просили дарувати вам чоловіка-вбивцю,

¹⁴

вh же с™aгw и3 првdнагw tверг0стесz, и3 и3спроси1сте мyжа ўбjйцу дaти вaмъ,

¹⁵

а Начальника життя вбили. Його Бог воскресив із мертвих, чого ми свідки.

¹⁵

начaлника же жи1зни ўби1сте: є3г0же бGъ воскRси2 t мeртвыхъ, є3мyже мы2 свидётеліе є3смы2.

¹⁶

І, ради віри в ім’я Його, ім’я Його зміцнило цього, котрого ви бачите і знаєте, і віра, яка від Нього, дарувала йому це зцілення перед усіма вами.

¹⁶

И# њ вёрэ и4мене є3гw2, сего2, є3г0же ви1дите и3 знaете, ўтверди2 и4мz є3гw2: и3 вёра, ћже є3гw2 рaди, дадE є3мY всю2 цёлость сію2 пред8 всёми вaми.

¹⁷

А втім, я знаю, браття, що ви, як і князі ваші, зробили це через невідання.

¹⁷

И# нн7э, брaтіе, вёмъ, ћкw по невёдэнію сіE сотвори1сте, ћкоже и3 кн‰зи вaши:

¹⁸

Бог же, як провістив устами всіх Своїх пророків постраждати Христу, так і зробив.

¹⁸

бGъ же, ±же предвозвэсти2 ўсты6 всёхъ прbрHкъ свои1хъ пострадaти хrтY, и3сп0лни тaкw.

¹⁹

Отже, покайтеся і наверніться, щоб очистилися гріхи ваші,

¹⁹

(За? f7.) Покaйтесz u5бо и3 њбрати1тесz, да њчи1ститесz t грBхъ вaшихъ,

²⁰

щоб настали часи втіхи від лиця Господа, і нехай пошле Він провіщеного вам Ісуса Христа,

²⁰

ћкw да пріи1дутъ временA прохл†дна t лицA гDнz, и3 п0слетъ пронарэчeннаго вaмъ хrтA ї}са,

²¹

Якого небо повинно було прийняти до часів здійснення всього, про що говорив Бог устами всіх святих Своїх пророків від віку.

²¹

є3г0же подобaетъ нб7си2 ќбw пріsти дaже до лётъ ўстроeніz всёхъ, ±же гlа бGъ ўсты6 всёхъ с™hхъ свои1хъ прbрHкъ t вёка.

²²

Мойсей сказав отцям: «Господь Бог ваш дасть вам із братів ваших Пророка, як мене; слухайте Його в усьому, що говоритиме вам;

²²

Мwmсeй ќбw ко nтцє1мъ речE: ћкw прbр0ка вaмъ воздви1гнетъ гDь бGъ вaшъ t брaтіи вaшеz, ћкw менE: тогw2 послyшайте по всемY, є3ли6ка ѓще речeтъ къ вaмъ:

²³

і станеться, що всяка душа, яка не послухає Пророка того, винищиться з народу».

²³

бyдетъ же, всsка душA, ћже ѓще не послyшаетъ прbр0ка џнагw, потреби1тсz t людjй.

²⁴

І всі пророки, від Самуїла і після нього, скільки їх не говорило, також провістили ці дні.

²⁴

И# вси1 же прbр0цы t самуи1ла и3 и5же по си1хъ, є3ли1цы глаг0лаша, тaкожде предвозвэсти1ша дни6 сі‰.

²⁵

Ви сини пророків і завіту, що його заповідав Бог отцям вашим, кажучи Авраамові: «І в потомстві твоїм благословляться всі племена земні».

²⁵

Вы2 є3стE сhнове прbрHкъ и3 завёта, є3г0же завэщA бGъ ко nтцє1мъ вaшымъ, гlz ко ґвраaму: и3 њ сёмени твоeмъ возбlгословsтсz вс‰ nтeчєствіz земн†z.

²⁶

Бог, воскресивши Сина Свого Ісуса, до вас перших послав Його благословити вас, відвертаючи кожного від злих діл ваших».

²⁶

Вaмъ пeрвэе бGъ, воздви1гій џтрока своего2 ї}са, послA є3го2 блгcвsща вaсъ, во є4же tврати1тисz вaмъ комyждо t ѕл0бъ вaшихъ.