Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 5
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфирою, продав маєток,
і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів.
2
и утаи́ от цѣны́, свѣ́дущей и женѣ́ єго́: и прине́съ ча́сть нѣ́кую, предъ нога́ми апо́столъ положи́.
3
А Петро сказав: «Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю?
3
Рече́ же Пе́тръ: Ана́ніє, почто́ испо́лни сатана́ се́рдце твоє́ солга́ти Ду́ху Свято́му и утаи́ти от цѣны́ села́?
4
Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові».
4
Су́щеє тебѣ́ не твоє́ ли бѣ́, и прода́ноє не въ твоє́й ли вла́сти бя́ше? Что́ я́ко положи́лъ єси́ въ се́рдцы твоє́мъ ве́щь сію́? Не человѣ́комъ солга́лъ єси́, но Бо́гу.
5
Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це.
5
Слы́шавъ же Ана́ніа словеса́ сія́, па́дъ и́здше: и бы́сть стра́хъ вели́къ на всѣ́хъ слы́шащихъ сія́.
6
Уставши, юнаки взяли його, винесли і поховали.
6
Вста́вше же ю́ноши взя́ша єго́ и изне́сше погребо́ша.
7
Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що трапилося.
7
Бы́сть же я́ко тріє́мъ часо́мъ мину́вшымъ, и жена́ єго́ не вѣ́дущи бы́вшаго вни́де.
8
Петро ж спитав її: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона відповіла: «Так, за стільки».
8
Отвѣща́ же є́й Пе́тръ: рцы́ ми, а́ще на толи́цѣ село́ отда́ста? Она́ же рече́: є́й, на толи́цѣ.
9
А Петро сказав їй: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось біля дверей ноги тих, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть».
9
Пе́тръ же рече́ къ не́й: что́ я́ко согласи́стася искуси́ти Ду́ха Госпо́дня? Се́, но́ги погре́бшихъ му́жа твоєго́ при две́рехъ, и изнесу́тъ тя́.
10
Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд із чоловіком її.
10
Паде́ же а́біє предъ нога́ма єго́ и и́здше: вше́дше же ю́ноши обрѣто́ша ю́ ме́ртву и изне́сше погребо́ша бли́зъ му́жа єя́.
11
І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це.
11
И бы́сть стра́хъ вели́къ на все́й це́ркви и на всѣ́хъ слы́шашихъ сія́.
12
Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому.
12
Рука́ми же апо́столскими бы́ша зна́менія и чудеса́ въ лю́дехъ мно́га: и бя́ху єдиноду́шно вси́ въ притво́рѣ Соломо́ни:
13
Із сторонніх же ніхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх.
13
от про́чихъ же никто́же смѣ́яше прилѣпля́тися и́мъ, но велича́ху и́хъ лю́діє.
14
А віруючих усе більше й більше приєднувалося до Господа, багато чоловіків та жінок,
14
Па́че же прилага́хуся вѣ́рующіи Го́сподеви, мно́жество муже́й же и же́нъ,
15
так що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них.
15
я́ко и на сто́гны износи́ти неду́жныя и полага́ти на посте́лехъ и на одрѣ́хъ, да гряду́щу Петру́ поне́ сѣ́нь єго́ осѣни́тъ нѣ́коєго от ни́хъ.
16
До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.
16
Схожда́шеся же и мно́жество от окре́стныхъ градо́въ во Ієрусали́мъ, принося́ще неду́жныя и стра́ждущыя от ду́хъ нечи́стыхъ, и́же исцѣлѣва́хуся вси́.
17
А первосвященик і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнилися заздрощів,
17
Воста́въ же архієре́й и вси́ и́же съ ни́мъ, су́щая є́ресь саддуке́йская, испо́лнишася за́висти,
18
наклали руки свої на апостолів і кинули їх до загальної в’язниці.
18
и возложи́ша ру́ки своя́ на апо́столы и посла́ша и́хъ въ соблюде́ніє о́бщеє.
19
Ангел же Господній уночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав:
19
А́нгелъ же Госпо́день но́щію отве́рзе две́ри темни́цы, изве́дъ же и́хъ, рече́:
20
«Ідіть і, ставши у храмі, говоріть до народу всі ці слова життя».
Вони, вислухавши, увійшли вранці до храму і навчали. А первосвященик і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до в’язниці привести апостолів.
21
Слы́шавше же внидо́ша по у́треницѣ {у́тро} въ це́рковь и уча́ху. Прише́дъ же архієре́й и и́же съ ни́мъ, созва́ша собо́ръ и вся́ ста́рцы от сыно́въ Ізра́илевыхъ и посла́ша во узи́лище, привести́ и́хъ.
22
Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшись, доповіли,
22
Слуги́ же ше́дше не обрѣто́ша и́хъ въ темни́цѣ, возвра́щшежеся возвѣсти́ша,
23
кажучи: «В’язницю ми знайшли замкненою з усією пильністю і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, ми не знайшли у ній нікого».
23
глаго́люще, я́ко темни́цу у́бо обрѣто́хомъ заключе́ну со вся́кимъ утвержде́ніємъ и блюсти́тели стоя́щыя предъ две́рьми: отве́рзше же, вну́трь ни єди́наго обрѣто́хомъ.
24
Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та [інші] первосвященики не могли зрозуміти, що б це означало.
24
Я́коже слы́шаша словеса́ сія́ архієре́й же и воєво́да церко́вный и первосвяще́нницы, недоумѣва́хуся о ни́хъ, что́ у́бо бу́детъ сіє́.
25
Але один якийсь прийшов і доніс їм, кажучи: «Ось мужі, яких ви ув’язнили, стоять у храмі і навчають народ».
25
Прише́дъ же нѣ́кто возвѣсти́ и́мъ, глаго́ля, я́ко се́, му́жіє, и́хже всади́сте въ темни́цу, су́ть въ це́ркви стоя́ще и уча́ще лю́ди.
26
Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камінням.
26
Тогда́ ше́дъ воєво́да со слуга́ми, приведе́ и́хъ не съ ну́ждею, боя́хуся бо люді́й, да не ка́меніємъ побію́тъ и́хъ:
27
Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященик, кажучи:
27
приве́дше же и́хъ, поста́виша на со́нмищи, и вопроси́ и́хъ архієре́й, глаго́ля:
28
«Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того».
28
не запреще́ніємъ ли запрети́хомъ ва́мъ не учи́ти о и́мени се́мъ? И се́, испо́лнисте Ієрусали́мъ уче́ніємъ ва́шимъ и хо́щете навести́ на ны́ кро́вь Человѣ́ка Сего́.
29
Петро ж і апостоли сказали у відповідь: «Богові треба коритися більше, ніж людям.
29
Отвѣща́въ же Пе́тръ и апо́столи рѣ́ша: повинова́тися подоба́єтъ Бо́гови па́че, не́жели человѣ́комъ:
30
Бог отців наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
Бог Своєю десницею возніс Його як Начальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
31
Сего́ Бо́гъ Нача́лника и Спа́са возвы́си десни́цею Своє́ю, да́ти покая́ніє Ізра́илеви и оставле́ніє грѣхо́въ:
32
Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому».
32
и мы́ єсмы́ Того́ свидѣ́теліє глаго́лъ си́хъ, и Ду́хъ Святы́й, Єго́же даде́ Бо́гъ повину́ющымся Єму́.
33
Вони ж, почувши це, розлютилися й радились‚ як убити їх.
33
Они́ же слы́шавше распыха́хуся и совѣща́ша уби́ти и́хъ.
34
Підвівшись у синедріоні, один фарисей на ім’я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолів на короткий час,
34
Воста́въ же нѣ́кій на со́нмищи фарісе́й, и́менемъ Гамаліи́лъ, законоучи́тель че́стенъ всѣ́мъ лю́демъ, повелѣ́ внѣ́ ма́ло что́ апо́столомъ уступи́ти,
35
а їм сказав: «Мужі ізраїльські! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними.
35
рече́ же къ ни́мъ: му́жіє Ізра́илтяне, внима́йте себѣ́ о человѣ́цѣхъ си́хъ, что́ хо́щете сотвори́ти:
36
Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли.
36
предъ си́ми бо де́нми воста́ Ѳє́вда, глаго́ля бы́ти вели́ка нѣ́коєго себе́, єму́же прилѣпи́шася число́мъ муже́й я́ко четы́реста: и́же убіє́нъ бы́сть, и вси́, єли́цы повину́шася єму́, разыдо́шася и бы́ша ни во что́же:
37
Після нього під час перепису з’явився Іуда галилеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
37
по се́мъ воста́ Іу́да Галіле́анинъ во дни́ написа́нія и отвлече́ лю́ди дово́лны вслѣ́дъ себе́: и то́й поги́бе, и вси́, єли́цы послу́шаша єго́, разсы́пашася:
38
І нині кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується;
38
и ны́нѣ, глаго́лю ва́мъ, отступи́те от человѣ́къ си́хъ и оста́вите и́хъ: я́ко а́ще бу́детъ от человѣ́къ совѣ́тъ се́й или́ дѣ́ло сіє́, разори́тся,
39
а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями».
39
а́ще ли же от Бо́га є́сть, не мо́жете разори́ти то́, да не ка́ко и богобо́рцы обря́щетеся.
40
Вони послухались його; і, покликавши апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім’я Ісуса, відпустили їх.
40
Послу́шаша же єго́, и призва́вше апо́столы, би́вше запрети́ша и́мъ не глаго́лати о и́мени Іису́совѣ и отпусти́ша и́хъ.
41
Вони ж [апостоли] пішли з синедріону, радіючи, що за ім’я Господа Ісуса сподобилися зазнати безчестя.
41
Они́ же у́бо идя́ху ра́дующеся от лица́ собо́ра, я́ко за и́мя Го́спода Іису́са сподо́бишася безче́стіє прія́ти:
42
І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовістити про Ісуса Христа.
42
по вся́ же дни́ въ це́ркви и въ домѣ́хъ не престая́ху уча́ще и благовѣству́юще Іису́са Христа́.