Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 7
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Тоді запитав первосвященик: «Чи справді воно так?»
1
Рече́ же архієре́й: а́ще у́бо сія́ та́ко су́ть?
2
Він же промовив: «Мужі-браття і отці! Послухайте. Бог слави з’явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його у Харран,
2
О́нъ же рече́: му́жіє бра́тіє и отцы́, послу́шайте. Бо́гъ сла́вы яви́ся отцу́ на́шему Авраа́му су́щу въ Месопота́міи, пре́жде да́же не всели́тися єму́ въ Харра́нь,
3
і сказав йому: «Вийди з землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого та йди в землю, яку покажу тобі».
3
и рече́ къ нему́: изы́ди от земли́ твоєя́ и от ро́да твоєго́ и от до́му отца́ твоєго́, и пріиди́ въ зе́млю, ю́же а́ще ти́ покажу́.
4
Тоді він вийшов із землі Халдейської та оселився в Харрані; а звідтіля, після смерти батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете.
4
Тогда́ изше́дъ от земли́ Халде́йскія, всели́ся въ Харра́нь: и отту́ду, по уме́ртвіи отца́ єго́, пресели́ єго́ въ зе́млю сію́, на не́йже вы́ ны́нѣ живете́,
5
І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього нащадкам його, хоч у нього ще не було дітей.
5
и не даде́ єму́ наслѣ́дія въ не́й, ниже́ стопы́ но́гу: и обѣща́ да́ти єму́ ю́ во одержа́ніє и сѣ́мени єго́ по не́мъ, не су́щу єму́ ча́ду.
6
І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста.
6
Глаго́ла же си́це Бо́гъ, я́ко бу́детъ сѣ́мя єго́ прише́лцы въ земли́ чужде́й, и порабо́тятъ є́ и озло́бятъ лѣ́тъ четы́реста.
7
«Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці».
7
И язы́ку, єму́же порабо́таютъ, сужду́ А́зъ, рече́ Бо́гъ: и по си́хъ изы́дутъ и послу́жатъ Ми́ на мѣ́стѣ се́мъ.
8
І дав йому завіт обрізання. І коли він породив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, Яків же — дванадцять патріархів.
8
И даде́ єму́ завѣ́тъ обрѣ́занія. И та́ко роди́ Ісаа́ка и обрѣ́за єго́ въ де́нь осмы́й: и Ісаа́къ Іа́кова, и Іа́ковъ двана́десять патріа́рхъ.
9
Патріархи, із заздрости, продали Йосифа в Єгипет;
9
И патріа́рси позави́дѣвше Іо́сифу прода́ша єго́ во Єги́петъ: и бѣ́ Бо́гъ съ ни́мъ,
10
але Бог був із ним, і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського, фараона, який настановив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм.
10
и изъя́тъ єго́ от всѣ́хъ скорбе́й єго́, и даде́ єму́ благода́ть и прему́дрость предъ фарао́номъ царе́мъ Єги́петскимъ: и поста́ви єго́ нача́лника надъ Єги́птомъ и надъ всѣ́мъ до́момъ свои́мъ.
11
І прийшов голод на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і велика скорбота‚ і отці наші не знаходили їжі.
11
Пріи́де же гла́дъ на всю́ зе́млю Єги́петскую и Ханаа́ню и ско́рбь ве́лія, и не обрѣта́ху сы́тости отцы́ на́ши.
12
Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз.
12
Слы́шавъ же Іа́ковъ су́щую пшени́цу во Єги́птѣ, посла́ отцы́ на́шя пе́рвѣє,
13
А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів.
13
и внегда́ второ́є [пріидо́ша], позна́нъ бы́сть Іо́сифъ бра́тіи своє́й, и я́вѣ бы́сть фарао́ну ро́дъ Іо́сифовъ.
14
І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять.
14
Посла́въ же Іо́сифъ призва́ отца́ своєго́ Іа́кова и все́ сро́дство своє́, се́дмьдесятъ и пя́ть ду́шъ.
15
Яків прибув до Єгипту, і помер сам‚ і отці наші;
15
Сни́де же Іа́ковъ во Єги́петъ, и сконча́ся са́мъ и отцы́ на́ши:
16
і перенесені були у Сихем, і покладені у гробі, який купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемового.
16
и принесе́ни бы́ша въ Сихе́мъ и положе́ни бы́ша во гро́бѣ, єго́же купи́ Авраа́мъ цѣно́ю сребра́ от сыно́въ Єммо́ра Сихе́мова.
17
А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті,
17
И я́коже приближа́шеся вре́мя обѣтова́нія, и́мже кля́тся Бо́гъ Авраа́му, возрасто́ша лю́діє и умно́жишася во Єги́птѣ,
18
до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа.
18
до́ндеже наста́ ца́рь и́нъ [во Єги́птѣ], и́же не зна́ше Іо́сифа:
19
Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не лишалися живими.
19
се́й злѣ́ умы́сливъ о ро́дѣ на́шемъ, озло́би отцы́ на́шя, умори́ти младе́нцы и́хъ и не оживи́ти {дабы́ изверга́ли младе́нцы своя́ во є́же не бы́ти и́мъ живы́мъ}.
20
У цей час народився Мойсей і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого.
Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли приступав роздивитися, був до нього голос Господній:
31
Моисе́й же ви́дѣвъ дивля́шеся видѣ́нію: приступа́ющу же єму́ разумѣ́ти, бы́сть гла́съ Госпо́день къ нему́:
32
«Я Бог отців твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова». Мойсей, затремтівши, не смів дивитись.
32
А́зъ Бо́гъ оте́цъ твои́хъ, Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Ісаа́ковъ и Бо́гъ Іа́ковль. Тре́петенъ же бы́въ Моисе́й не смѣ́яше смотри́ти.
33
І сказав йому Господь: «Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.
33
Рече́ же єму́ Госпо́дь: изу́й сапоги́ ногу́ твоє́ю, мѣ́сто бо, на не́мже стои́ши, земля́ свята́ є́сть:
34
Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його; отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет».
34
ви́дя ви́дѣхъ озлобле́ніє люді́й Мои́хъ, и́же во Єги́птѣ, и стена́ніє и́хъ услы́шахъ, и снидо́хъ изъя́ти и́хъ: и ны́нѣ гряди́, послю́ тя во Єги́петъ.
35
Цього Мойсея, якого вони відцуралися, сказавши: «Хто тебе настановив начальником і суддею?» — цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем.
Це той, що був у пустелі в єднанні з ангелом, який промовляв до нього на горі Синай, та з отцями нашими і який прийняв живі слова, щоб передати нам,
38
Се́й є́сть бы́вый въ це́ркви въ пусты́ни со А́нгеломъ, глаго́лавшимъ єму́ на горѣ́ Сіна́йстѣй, и со отцы́ на́шими, и́же прія́тъ словеса́ жи́ва да́ти на́мъ,
39
якому отці наші не хотіли коритися, а відмовилися від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту,
39
єго́же не восхотѣ́ша послу́шати отцы́ на́ши, но отри́нуша и́ и обрати́шася се́рдцемъ свои́мъ во Єги́петъ,
40
сказавши Ааронові: «Зроби нам богів, які б ішли перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської».
40
ре́кше Ааро́ну: сотвори́ на́мъ бо́ги, и́же предъи́дутъ предъ на́ми, Моисе́ю бо сему́, и́же изведе́ на́съ от земли́ Єги́петскія, не вѣ́мы, что́ бы́сть єму́.
41
І в ті дні зробили тельця і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витворами рук своїх.
41
И сотвори́ша телца́ во дни́ о́ны, и принесо́ша же́ртву і́долу, и веселя́хуся въ дѣ́лѣхъ руку́ своє́ю.
42
Бог відвернувся і попустив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: «Доме Ізраїлів, хіба ви Мені приносили заколене та жертви протягом сорока років у пустелі?
42
Отврати́ся же Бо́гъ и предаде́ и́хъ служи́ти во́ємъ небе́снымъ, я́коже пи́сано є́сть въ кни́зѣ проро́къ: єда́ заколе́нія и же́ртвы принесо́сте Ми́ лѣ́тъ четы́редесять въ пусты́ни, до́ме Ізра́илевъ?
43
Ви прийняли скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон».
43
И воспрія́сте ски́нію Моло́хову и звѣзду́ бо́га ва́шего Ремфа́на, о́бразы, я́же сотвори́сте покланя́тися и́мъ: и преселю́ вы да́лѣє Вавило́на.
44
У отців наших була в пустелі скинія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним.