Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Тоді запитав первосвященик: «Чи справді воно так?»
1
Рече́ же архієре́й: а́ще у́бо сія́ та́ко су́ть?
2
Він же промовив: «Мужі-браття і отці! Послухайте. Бог слави з’явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його у Харран,
2
О́нъ же рече́: му́жіє бра́тіє и отцы́, послу́шайте. Бо́гъ сла́вы яви́ся отцу́ на́шему Авраа́му су́щу въ Месопота́міи, пре́жде да́же не всели́тися єму́ въ Харра́нь,
3
і сказав йому: «Вийди з землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого та йди в землю, яку покажу тобі».
3
и рече́ къ нему́: изы́ди от земли́ твоєя́ и от ро́да твоєго́ и от до́му отца́ твоєго́, и пріиди́ въ зе́млю, ю́же а́ще ти́ покажу́.
4
Тоді він вийшов із землі Халдейської та оселився в Харрані; а звідтіля, після смерти батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете.
4
Тогда́ изше́дъ от земли́ Халде́йскія, всели́ся въ Харра́нь: и отту́ду, по уме́ртвіи отца́ єго́, пресели́ єго́ въ зе́млю сію́, на не́йже вы́ ны́нѣ живете́,
5
І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього нащадкам його, хоч у нього ще не було дітей.
5
и не даде́ єму́ наслѣ́дія въ не́й, ниже́ стопы́ но́гу: и обѣща́ да́ти єму́ ю́ во одержа́ніє и сѣ́мени єго́ по не́мъ, не су́щу єму́ ча́ду.
6
І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста.
6
Глаго́ла же си́це Бо́гъ, я́ко бу́детъ сѣ́мя єго́ прише́лцы въ земли́ чужде́й, и порабо́тятъ є́ и озло́бятъ лѣ́тъ четы́реста.
7
«Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці».
7
И язы́ку, єму́же порабо́таютъ, сужду́ А́зъ, рече́ Бо́гъ: и по си́хъ изы́дутъ и послу́жатъ Ми́ на мѣ́стѣ се́мъ.
8
І дав йому завіт обрізання. І коли він породив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, Яків же — дванадцять патріархів.
8
И даде́ єму́ завѣ́тъ обрѣ́занія. И та́ко роди́ Ісаа́ка и обрѣ́за єго́ въ де́нь осмы́й: и Ісаа́къ Іа́кова, и Іа́ковъ двана́десять патріа́рхъ.
9
Патріархи, із заздрости, продали Йосифа в Єгипет;
9
И патріа́рси позави́дѣвше Іо́сифу прода́ша єго́ во Єги́петъ: и бѣ́ Бо́гъ съ ни́мъ,
10
але Бог був із ним, і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського, фараона, який настановив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм.
10
и изъя́тъ єго́ от всѣ́хъ скорбе́й єго́, и даде́ єму́ благода́ть и прему́дрость предъ фарао́номъ царе́мъ Єги́петскимъ: и поста́ви єго́ нача́лника надъ Єги́птомъ и надъ всѣ́мъ до́момъ свои́мъ.
11
І прийшов голод на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і велика скорбота‚ і отці наші не знаходили їжі.
11
Пріи́де же гла́дъ на всю́ зе́млю Єги́петскую и Ханаа́ню и ско́рбь ве́лія, и не обрѣта́ху сы́тости отцы́ на́ши.
12
Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз.
12
Слы́шавъ же Іа́ковъ су́щую пшени́цу во Єги́птѣ, посла́ отцы́ на́шя пе́рвѣє,
13
А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів.
13
и внегда́ второ́є [пріидо́ша], позна́нъ бы́сть Іо́сифъ бра́тіи своє́й, и я́вѣ бы́сть фарао́ну ро́дъ Іо́сифовъ.
14
І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять.
14
Посла́въ же Іо́сифъ призва́ отца́ своєго́ Іа́кова и все́ сро́дство своє́, се́дмьдесятъ и пя́ть ду́шъ.
15
Яків прибув до Єгипту, і помер сам‚ і отці наші;
15
Сни́де же Іа́ковъ во Єги́петъ, и сконча́ся са́мъ и отцы́ на́ши:
16
і перенесені були у Сихем, і покладені у гробі, який купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемового.
16
и принесе́ни бы́ша въ Сихе́мъ и положе́ни бы́ша во гро́бѣ, єго́же купи́ Авраа́мъ цѣно́ю сребра́ от сыно́въ Єммо́ра Сихе́мова.
17
А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті,
17
И я́коже приближа́шеся вре́мя обѣтова́нія, и́мже кля́тся Бо́гъ Авраа́му, возрасто́ша лю́діє и умно́жишася во Єги́птѣ,
18
до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа.
18
до́ндеже наста́ ца́рь и́нъ [во Єги́птѣ], и́же не зна́ше Іо́сифа:
19
Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не лишалися живими.
19
се́й злѣ́ умы́сливъ о ро́дѣ на́шемъ, озло́би отцы́ на́шя, умори́ти младе́нцы и́хъ и не оживи́ти {дабы́ изверга́ли младе́нцы своя́ во є́же не бы́ти и́мъ живы́мъ}.
20
У цей час народився Мойсей і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого.
20
Въ не́же вре́мя роди́ся Моисе́й и бѣ́ уго́денъ Бо́гови, и́же пита́нъ бы́сть ме́сяцы три́ въ дому́ отца́ своєго́:
21
А коли він був покинутий, взяла його фараонова дочка і виховала його у себе як сина.
21
изве́ржена же єго́ взя́тъ єго́ дщи́ фарао́нова и воспита́ и́ себѣ́ въ сы́на:
22
І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости, і був сильний у словах та ділах.
22
и нака́занъ бы́сть Моисе́й все́й прему́дрости Єги́петстѣй, бѣ́ же си́ленъ въ словесѣ́хъ и дѣ́лѣхъ.
23
Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих.
23
Єгда́ же исполня́шеся єму́ лѣ́тъ четы́редесятихъ вре́мя, взы́де на се́рдце єму́ посѣти́ти бра́тію свою́ сы́ны Ізра́илевы:
24
І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина.
24
и ви́дѣвъ нѣ́коєго оби́дима, посо́бствова и сотвори́ отмще́ніє оби́димому, уби́въ Єги́птянина.
25
Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли.
25
Мня́ше же разумѣ́ти бра́тіямъ свои́мъ, я́ко Бо́гъ руко́ю єго́ да́стъ и́мъ спасе́ніє: они́ же не разумѣ́ша.
26
Наступного дня, коли дехто з них бився, він з’явився і схиляв їх до миру, кажучи: «Мужі, ви — брати; навіщо кривдите один одного?»
26
Во у́трій же де́нь яви́ся и́мъ тя́жущымся и привлача́ше и́хъ въ примире́ніє, ре́къ: му́жіє, бра́тія єсте́ вы́, вску́ю оби́дите дру́гъ дру́га?
27
А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: «Хто тебе настановив начальником і суддею над нами?
27
Оби́дяй же бли́жняго отри́ну єго́, ре́къ: кто́ тя́ поста́ви кня́зя и судію́ надъ на́ми?
28
Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?»
28
Єда́ уби́ти мя́ ты́ хо́щеши, и́мже о́бразомъ уби́лъ єси́ вчера́ Єги́птянина?
29
І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилося від нього двоє синів.
29
Бѣжа́ же Моисе́й о словеси́ се́мъ и бы́сть пришле́цъ въ земли́ Мадіа́мстѣй, идѣ́же роди́ сы́на два́.
30
А як минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Синай ангел Господній у полум’ї вогню тернового куща.
30
И испо́лньшымся лѣ́томъ четы́редесятимъ, яви́ся єму́ въ пусты́ни горы́ Сіна́йскія А́нгелъ Госпо́день въ пла́мени о́гненѣ въ купинѣ́:
31
Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли приступав роздивитися, був до нього голос Господній:
31
Моисе́й же ви́дѣвъ дивля́шеся видѣ́нію: приступа́ющу же єму́ разумѣ́ти, бы́сть гла́съ Госпо́день къ нему́:
32
«Я Бог отців твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова». Мойсей, затремтівши, не смів дивитись.
32
А́зъ Бо́гъ оте́цъ твои́хъ, Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Ісаа́ковъ и Бо́гъ Іа́ковль. Тре́петенъ же бы́въ Моисе́й не смѣ́яше смотри́ти.
33
І сказав йому Господь: «Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.
33
Рече́ же єму́ Госпо́дь: изу́й сапоги́ ногу́ твоє́ю, мѣ́сто бо, на не́мже стои́ши, земля́ свята́ є́сть:
34
Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його; отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет».
34
ви́дя ви́дѣхъ озлобле́ніє люді́й Мои́хъ, и́же во Єги́птѣ, и стена́ніє и́хъ услы́шахъ, и снидо́хъ изъя́ти и́хъ: и ны́нѣ гряди́, послю́ тя во Єги́петъ.
35
Цього Мойсея, якого вони відцуралися, сказавши: «Хто тебе настановив начальником і суддею?» — цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем.
35
Сего́ Моисе́а, єго́же отри́нуша, ре́кше: кто́ тя́ поста́ви нача́лника и судію́? Сего́ Бо́гъ кня́зя и изба́вителя посла́ руко́ю А́нгела я́вльшагося єму́ въ купинѣ́:
36
Цей вивів їх, створивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустелі протягом сорока років.
36
се́й изведе́ и́хъ, сотво́рь чудеса́ и зна́менія въ земли́ Єги́петстѣй и въ Чермнѣ́мъ мо́ри, и въ пусты́ни лѣ́тъ четы́редесять.
37
Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: «Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших; як мене, Його слухайте».
37
Се́й є́сть Моисе́й рекі́й сыно́мъ Ізра́илевымъ: Проро́ка ва́мъ воздви́гнетъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ от бра́тіи ва́шея я́ко мене́: Того́ послу́шайте.
38
Це той, що був у пустелі в єднанні з ангелом, який промовляв до нього на горі Синай, та з отцями нашими і який прийняв живі слова, щоб передати нам,
38
Се́й є́сть бы́вый въ це́ркви въ пусты́ни со А́нгеломъ, глаго́лавшимъ єму́ на горѣ́ Сіна́йстѣй, и со отцы́ на́шими, и́же прія́тъ словеса́ жи́ва да́ти на́мъ,
39
якому отці наші не хотіли коритися, а відмовилися від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту,
39
єго́же не восхотѣ́ша послу́шати отцы́ на́ши, но отри́нуша и́ и обрати́шася се́рдцемъ свои́мъ во Єги́петъ,
40
сказавши Ааронові: «Зроби нам богів, які б ішли перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської».
40
ре́кше Ааро́ну: сотвори́ на́мъ бо́ги, и́же предъи́дутъ предъ на́ми, Моисе́ю бо сему́, и́же изведе́ на́съ от земли́ Єги́петскія, не вѣ́мы, что́ бы́сть єму́.
41
І в ті дні зробили тельця і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витворами рук своїх.
41
И сотвори́ша телца́ во дни́ о́ны, и принесо́ша же́ртву і́долу, и веселя́хуся въ дѣ́лѣхъ руку́ своє́ю.
42
Бог відвернувся і попустив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: «Доме Ізраїлів, хіба ви Мені приносили заколене та жертви протягом сорока років у пустелі?
42
Отврати́ся же Бо́гъ и предаде́ и́хъ служи́ти во́ємъ небе́снымъ, я́коже пи́сано є́сть въ кни́зѣ проро́къ: єда́ заколе́нія и же́ртвы принесо́сте Ми́ лѣ́тъ четы́редесять въ пусты́ни, до́ме Ізра́илевъ?
43
Ви прийняли скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон».
43
И воспрія́сте ски́нію Моло́хову и звѣзду́ бо́га ва́шего Ремфа́на, о́бразы, я́же сотвори́сте покланя́тися и́мъ: и преселю́ вы да́лѣє Вавило́на.
44
У отців наших була в пустелі скинія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним.
44
Сѣ́нь свидѣ́нія бя́ше отце́мъ на́шымъ въ пусты́ни, я́коже повелѣ́ Глаго́ляй Моисе́ови сотвори́ти ю́ по о́бразу, єго́же ви́дѣ:
45
Отці наші з Ісусом, узявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида,
45
ю́же и внесо́ша пріє́мше отцы́ на́ши со Іису́сомъ во одержа́ніє язы́ковъ, и́хже изри́ну Бо́гъ от лица́ оте́цъ на́шихъ, да́же до дні́й Дави́да:
46
який знайшов ласку перед Богом і благав знайти оселю для Бога Якова.
46
и́же обрѣ́те благода́ть предъ Бо́гомъ и испроси́ обрѣсти́ селе́ніє Бо́гу Іа́ковлю.
47
Соломон же збудував Йому храм.
47
Соломо́нъ же созда́ Єму́ хра́мъ.
48
Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:
48
Но Вы́шній не въ рукотворе́нныхъ це́рквахъ живе́тъ, я́коже проро́къ глаго́летъ:
49
«Небо — престіл Мій, і земля — підніжжя ніг Моїх. Який храм збудуєте Мені, — говорить Господь, — або яке місце для спокою Мого?
49
не́бо Мнѣ́ престо́лъ є́сть, земля́ же подно́жіє нога́ма Мои́ма: кі́й хра́мъ сози́ждете Ми́, глаго́летъ Госпо́дь, или́ ко́є мѣ́сто поко́ищу Моєму́?
50
Чи не Моя рука створила все це?»
50
Не рука́ ли Моя́ сотвори́ сія́ вся́?
51
Жорстокосердні! Люди з необрізаним серцем та вухами, ви завжди противитеся Духові Святому, як отці ваші, так і ви.
51
Жестоковы́йніи и необрѣ́занніи сердцы́ и ушесы́, вы́ при́сно Ду́ху Свято́му проти́витеся, я́коже отцы́ ва́ши, та́ко и вы́:
52
Кого ж з пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого нині стали ви, —
52
кого́ от проро́къ не изгна́ша отцы́ ва́ши? И уби́ша предвозвѣсти́вшыя о прише́ствіи Пра́веднаго, Єго́же вы́ ны́нѣ преда́теле и убі́йцы бы́сте,
53
ви, які прийняли закон при служінні ангелів і не зберегли».
53
и́же прія́сте зако́нъ устроє́ніємъ А́нгелскимъ и не сохрани́сте.
54
Слухаючи це, вони розлютилися в серцях своїх і скреготали на нього зубами.
54
Слы́шаще же сія́, распыха́хуся сердцы́ свои́ми и скрежета́ху зубы́ на́нь.
55
А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога,
55
Стефа́нъ же сы́й испо́лнь Ду́ха Свя́та, воззрѣ́въ на не́бо, ви́дѣ сла́ву Бо́жію и Іису́са стоя́ща о десну́ю Бо́га,
56
і сказав: «Ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога».
56
и рече́: се́, ви́жу небеса́ отве́рста и Сы́на Человѣ́ча о десну́ю стоя́ща Бо́га.
57
Вони ж, закричавши гучним голосом, позатуляли вуха свої і одностайно кинулися на нього,
57
Возопи́вше же гла́сомъ ве́ліимъ, затыка́ху у́шы свои́ и устреми́шася єдиноду́шно на́нь,
58
і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака на ім’я Савл.
58
и изве́дше внѣ́ гра́да, ка́меніємъ побива́ху єго́: и свидѣ́теліє [сне́мше] ри́зы своя́ положи́ша при ногу́ ю́ноши нарица́ємаго Са́вла,
59
І побили камінням Стефана, який молився і говорив: «Господи Ісусе, прийми дух мій».
59
и ка́меніємъ побива́ху Стефа́на, моля́щася и глаго́люща: Го́споди Іису́се, пріими́ ду́хъ мо́й.
60
І, ставши на коліна, викликнув гучним голосом: «Господи, не вважай їм це за гріх!» І, сказавши це, упокоївся.
60
Прекло́нь же колѣ́на, возопи́ гла́сомъ ве́ліимъ: Го́споди, не поста́ви и́мъ грѣха́ сего́. И сія́ ре́къ у́спе.