Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивством на учеників Господа, прийшов до первосвященика
1
Сavлъ же, є3щE дыхaz прещeніемъ и3 ўбjйствомъ на ўчн7ки2 гDни, пристyпль ко ґрхіерeю,
2
і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з послідовників цього вчення, чоловіків та жінок, зв’язавши, приводити до Єрусалима.
2
и3спроси2 t негw2 посл†ніz въ дамaскъ къ соб0рищємъ, ћкw да ѓще нBкіz њбрsщетъ тогw2 пути2 сyщыz, мyжы же и3 жєны2, св‰заны приведeтъ во їеrли1мъ.
3
Коли ж він ішов і наближався до Дамаска, враз осяяло його світло з неба.
3
Внегдa же и3ти2, бhсть є3мY прибли1житисz къ дамaску, и3 внезaпу њблистA є3го2 свётъ t небесE:
4
Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?»
4
и3 пaдъ на зeмлю, слhша глaсъ гlющь є3мY: сavле, сavле, чт0 мz г0ниши;
5
Він сказав: «Хто Ти, Господи?» Господь же каже: «Я — Ісус, Якого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна».
5
Речe же: кто2 є3си2, гDи; гDь же речE: ѓзъ є4смь ї}съ, є3г0же ты2 г0ниши: жeстоко ти2 є4сть проти1ву рожнY прaти.
6
Він із трепетом і жахом сказав: «Господи, що повелиш мені робити?» І Господь сказав йому: «Встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити».
6
Трепeщz же и3 ўжасazсz глаг0ла: гDи, чт0 мz х0щеши твори1ти; И# гDь речE къ немY: востaни и3 вни1ди во грaдъ, и3 речeтсz ти2, чт0 ти подобaетъ твори1ти.
7
Люди ж, які йшли за ним, стояли здивовані, бо чули голос, а нікого не бачили.
7
Мyжіе же и3дyщіи съ ни1мъ стоsху чудsщесz, глaсъ ќбw слhшаще, но ни ког0же ви1дzще.
8
Савл підвівся із землі і відкритими очима своїми нікого не бачив. І повели його, взявши за руку, і привели в Дамаск.
8
Востa же сavлъ t земли2 и3 tвeрстыма nчи1ма свои1ма ни є3ди1нагw ви1дzше: ведyще же є3го2 за рyку, введ0ша въ дамaскъ:
9
І три дні він не бачив, і не їв, і не пив.
9
и3 бЁ дни6 три2 не ви1дz, и3 ни kдE, нижE піsше.
10
У Дамаску був один ученик на ім’я Ананія; і Господь у видінні сказав йому: «Ананіє!» Він сказав: «Я, Господи!»
10
(За?.) Бё же нёкто ўчн7къ въ дамaсцэ, и4менемъ ґнaніа, и3 речE къ немY гDь въ видёніи: ґнaніе. Џнъ же речE: сE, ѓзъ, гDи.
11
Господь же сказав йому: «Встань і піди на вулицю, що зветься Прямою, і спитай в Юдиному домі тарсянина на ім’я Савл; він зараз молиться,
11
ГDь же къ немY: востaвъ поиди2 на ст0гну нарицaемую прaвую и3 взыщи2 въ домY їyдовэ сavла и4менемъ, тaрсzнина: сe бо, моли1тву дёетъ
12
і бачив у видінні мужа, на ім’я Ананія, який прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів».
12
и3 ви1дэ въ видёніи мyжа, и4менемъ ґнaнію, вшeдша и3 возл0жша нaнь рyку, ћкw да пр0зритъ.
13
Ананія відповів: «Господи, я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла заподіяв він святим Твоїм у Єрусалимі;
13
Tвэщa же ґнaніа: гDи, слhшахъ t мн0гихъ њ мyжи сeмъ, коли6ка ѕл† сотвори2 с™ы6мъ твои6мъ во їеrли1мэ:
14
і тут має від первосвящеників владу зв’язати всіх, хто призиває ім’я Твоє».
14
и3 здЁ и4мать влaсть t ґрхіерє1й свzзaти вс‰ нарицaющыz и4мz твоE.
15
Господь же сказав йому: «Іди, бо він є Мій обраний сосуд, щоб пронести ім’я Моє перед народами‚ і царями, і синами Ізраїлевими.
15
Речe же къ немY гDь: и3ди2, ћкw сосyдъ и3збрaнъ ми2 є4сть сeй, пронести2 и4мz моE пред8 kзы6ки и3 царьми2 и3 сынми2 ї}левыми:
16
І Я покажу йому, скільки він має постраждати за ім’я Моє».
16
ѓзъ бо скажY є3мY, є3ли6ка подобaетъ є3мY њ и4мени моeмъ пострадaти.
17
Ананія пішов і увійшов у дім і, поклавши на нього руки, сказав: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Святого Духа».
17
П0йде же ґнaніа и3 вни1де въ хрaмину, и3 возл0жь нaнь рyцэ, речE: сavле брaте, гDь ї}съ kвлeйтисz на пути2, и4мже шeлъ є3си2, послa мz, ћкw да пр0зриши и3 и3сп0лнишисz д¦а с™а.
18
І вмить немовби луска відпала з очей його, і враз він прозрів; і, вставши, охрестився
18
И# ѓбіе tпад0ша t џчію є3гw2 ћкw чешу‰: прозрё же ѓбіе, и3 востaвъ крести1сz,
19
і‚ прийнявши їжу‚ укріпився. І Савл кілька днів пробув з учениками у Дамаску.
19
и3 пріeмь пи1щу, ўкрэпи1сz. (За? к7в7.) Бhсть же сavлъ съ сyщими въ дамaсцэ ўчн7кaми дни6 нBкіz:
20
І відразу став проповідувати в синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий.
20
и3 ѓбіе на с0нмищихъ проповёдаше ї}са, ћкw сeй є4сть сн7ъ б9ій.
21
І всі, хто чув, дивувалися і говорили: «Хіба це не той самий, який гнав у Єрусалимі тих, які призивали ім’я це? Та й сюди чи для того прийшов, щоб зв’язувати їх і приводити до первосвящеників?»
21
Дивлsхусz же вси2 слhшащіи и3 глаг0лаху: не сeй ли є4сть гони1вый во їеrли1мэ нарицaющыz и4мz сіE, и3 здЁ на сіE пріи1де, да св‰заны ты6z приведeтъ ко ґрхіерeємъ;
22
А Савл усе більше і більше зміцнювався і бунтував юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Той є Христос.
22
Сavлъ же пaче крэплsшесz и3 смущaше їудє1и живyщыz въ дамaсцэ, препирaz, ћкw сeй є4сть хrт0съ.
23
Коли ж минуло багато часу, юдеї змовились убити його.
23
Ћкоже и3сп0лнишасz днjе дов0лни, совэщaша їудeє ўби1ти є3го2,
24
Але Савл довідався про їхній намір. Вони ж день і ніч вартували біля воріт, щоб убити його.
24
ўвёданъ же бhсть сavлу совётъ и4хъ: стрежaху же врaтъ дeнь и3 н0щь, ћкw да ўбію1тъ є3го2:
25
Та ученики, узявши його, вночі спустили в корзині по стіні.
25
поeмше же є3го2 ўчн7цы2 н0щію, свёсиша по стэнЁ въ к0шницэ.
26
Савл прибув до Єрусалима і намагався приєднатися до учеників; але всі боялися його, не вірячи, що він ученик.
26
Пришeдъ же сavлъ во їеrли1мъ, покушaшесz прилэплsтисz ўчн7кHмъ: и3 вси2 боsхусz є3гw2, не вёрующе, ћкw є4сть ўчн7къ.
27
Варнава ж узяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він дорогою побачив Господа, і що говорив йому Господь, і як він у Дамаску сміливо проповідував в ім’я Ісусове.
27
Варнaва же пріeмь є3го2, приведE ко ґпcлwмъ и3 повёда и5мъ, кaкw на пути2 ви1дэ гDа, и3 ћкw гlа є3мY, и3 кaкw въ дамaсцэ дерзaше њ и4мени ї}совэ.
28
І перебував він з ними в Єрусалимі, входив і виходив, і сміливо проповідував в ім’я Господа Ісуса.
28
И# бsше съ ни1ми входS и3 и3сходS во їеrли1мэ и3 дерзaz њ и4мени гDа ї}са.
29
Говорив також і сперечався з елліністами; а вони намірялися вбити його.
29
Глаг0лаше же и3 стzзaшесz съ є4ллины: nни1 же и3скaху ўби1ти є3го2.
30
Брати, довідавшись про це, відправили його до Кесарії і перепровадили до Тарса.
30
Разумёвше же брaтіz, свед0ша є3го2 въ кесарjю и3 tпусти1ша є3го2 въ тaрсъ.
31
Церкви ж по всій Юдеї, Галилеї та Самарії мали спокій, навчаючись та перебуваючи в страху Господньому; і, втішенням Святого Духа, примножувались.
31
ЦRкви же по всeй їудeи и3 галілeи и3 самарjи и3мёzху ми1ръ, созидaющzсz и3 ходsщz въ стрaсэ гDни, и3 ўтэшeніемъ с™aгw д¦а ўмножaхусz.
32
Трапилося, що Петро, коли обходив усіх, прийшов і до святих, які жили в Лідді.
32
(За? к7G.) И# бhсть петрY, посэщaющу всёхъ, сни1ти и3 ко с™hмъ живyщымъ въ лЂддэ:
33
Там знайшов він одного чоловіка на ім’я Еней, який уже вісім років лежав на постелі і був розслаблений.
33
њбрёте же тaмw человёка нёкоего, и4менемъ є3нeа, t nсми2 лётъ лежaща на nдрЁ, и4же бЁ разслaбленъ.
34
Петро сказав йому: «Енею! Зціляє тебе Ісус Христос; встань з постелі твоєї». І він зараз же встав.
34
И# речE є3мY пeтръ: є3нeе, и3сцэлsетъ тS ї}съ хrт0съ: востaни съ постeли твоеS. И# ѓбіе востA:
35
І бачили його всі жителі в Лідді і Сароні, які навернулися до Господа.
35
и3 ви1дэша є3го2 вси2 живyщіи въ лЂддэ и3 во ґссарHнэ, и5же њбрати1шасz ко гDу.
36
У Іоппії ж була одна учениця на ім’я Тавифа, що значить «сарна»; вона була сповнена добрих діл і творила багато милостині.
36
Во їoппjи же бЁ нёкаz ўчн7ца, и4менемъ тавjfа, ћже сказaема глаг0летсz сeрна: сіS бsше и3сп0лнена бlги1хъ дёлъ и3 ми1лостынь, ±же творsше.
37
Сталося ж у ті дні, що вона занедужала й померла. Її обмили і поклали у світлиці.
37
Бhсть же во дни6 ты6z, болёвшей є4й ўмрeти: њмhвше же ю5, положи1ша въ г0рницэ.
38
Лідда ж була поблизу Іоппії, тому ученики, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоловік просити, щоб він не забарився прийти до них.
38
Бли1з8 же сyщей лЂддэ їoппjи, ўчн7цы2 слhшавше, ћкw пeтръ є4сть въ нeй, послaша двA м{жа къ немY, молsще є3го2 не њблэни1тисz пріити2 до ни1хъ.
39
Петро, вставши, пішов з ними; і коли він прийшов, завели його у світлицю, і всі вдови із слізьми стали перед ним і показували сорочки та плаття, що їх робила Сарна, живучи з ними.
39
Востaвъ же пeтръ и4де съ ни1ма: є3г0же пришeдша возвед0ша въ г0рницу, и3 предстaша є3мY вс‰ вдови6цы плaчущz и3 показyющz ри6зы и3 nдє1жды, є3ли6ка творsше, съ ни1ми сyщи, сeрна.
40
Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився, і, звернувшись до тіла, сказав: «Тавифо, встань». І вона відкрила свої очі і, побачивши Петра, сіла.
40
И#згнaвъ же в0нъ вс‰ пeтръ, прекл0нь кwлёна помоли1сz, и3 њбрaщьсz къ тёлу, речE: тавjfо, востaни. Nнa же tвeрзе џчи свои2, и3 ви1дэвши петрA, сёде.
41
Він подав їй руку, підвів її і, покликавши святих і вдовиць, поставив її перед ними живою.
41
Подaвъ же є4й рyку, воздви1же ю5, и3 призвaвъ с™ы6z и3 вдови1цы, постaви ю5 жи1ву.
42
Це стало відомим по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа.
42
Ўвёдано же бhсть сE по всeй їoппjи, и3 мн0зи вёроваша въ гDа.
43
І чимало днів пробув він у Іоппії в якогось Симона, кожум’яки.
43
Бhсть же дни6 довHлны пребhти є3мY во їoппjи ў нёкоегw сjмwна ўсмарS.