Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея,
1
И# ўстaви гDь сл0во своE, є4же гlа на нaсъ и3 на судjй нaшихъ, суди1вшихъ во ї}ли, и3 на цари6 нaшz и3 на кн‰зи нaшz, и3 на всsкаго человёка ї}лева и3 їyдина,
2
що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому,
2
навести2 на ны2 ѕло2 вeліе, є4же не сотвори1сz под8 всёмъ небесeмъ, ћкоже сотвори1сz во їеrли1мэ, по пи6саннымъ въ зак0нэ мwmсeовэ,
3
що ми будемо їсти — один плоть сина свого, а інший — плоть дочки своєї.
3
є4же ћсти нaмъ пл0ть человёческу сhна своегw2 и3 пл0ть человёческу дщeре своеS.
4
І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь.
4
И# дадE | подр{чны всBмъ цaрствамъ, ±же w4крестъ нaсъ, на ўкори1зну и3 въ непрохождeніе во всёхъ лю1дехъ, и5же w4крестъ нaсъ, ѓможе и5хъ разсёz гDь.
5
І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його.
5
И# бhхомъ во и3споди2, ґ не въ верхY, ћкw согрэши1хомъ гDеви бGу нaшему, не слyшающе глaса є3гw2.
6
У Господа Бога нашого — правда, а в нас і батьків наших — сором на лицях, як сьогодні.
6
ГDеви бGу нaшему прaвда, нaмъ же и3 nтцє1мъ нaшымъ стыдёніе ли1цъ, ћкоже дeнь сeй.
7
Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас.
7
Я%же гlа гDь на нaсъ вс‰ ѕл†z, сі‰ пріид0ша на ны2,
8
Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його.
8
занE не моли1хомсz лицY гDню, є4же tврати1тисz комyждо t мhслей сeрдца своегw2 ѕлaгw.
9
І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам.
9
И# ўбуди1сz гDь њ ѕл0бахъ и3 наведE на нaсъ сі‰, (±же постиг0ша ны2,) ћкw првdнъ гDь во всёхъ дёлэхъ свои1хъ, ±же заповёда нaмъ.
10
Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим.
10
И# не послyшахомъ глaса є3гw2 ходи1ти въ повелёніихъ є3гw2, ±же дадE пред8 лицeмъ нaшимъ.
11
І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні:
11
И# нн7э, гDи б9е ї}левъ, и4же и3звeлъ є3си2 лю1ди тво‰ и3з8 земли2 є3гЂпетскіz рук0ю крёпкою и3 мhшцею выс0кою, знaмєніи и3 чудесы2 и3 си1лою вели1кою, и3 сотвори1лъ є3си2 себЁ и4мz, ћкоже дeнь сeй,
12
згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш!
12
согрэши1хомъ, нечeствовахомъ, непрaвдовахомъ, гDи б9е нaшъ, во всёхъ њправдaніихъ твои1хъ.
13
Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас.
13
Да tврати1тсz u5бо t нaсъ ћрость твоS, ћкw њстaсz нaсъ мaлw во kзhцэхъ, ѓможе разсёzлъ ны2 є3си2.
14
Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас,
14
Ўслhши, гDи, моли1тву нaшу и3 прошeніе нaше, и3 и3збaви нaсъ тебє2 рaди, и3 дaждь нaмъ благодaть пред8 лицeмъ пресели1вшихъ нaсъ:
15
щоб уся земля пізнала, що Ти — Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його.
15
да ўвёсть всS землS, ћкw ты2 гDь бGъ нaшъ, и3 ћкw и4мz твоE призвaсz на ї}ли и3 на плeмени є3гw2.
16
Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй.
16
ГDи, при1зри и3з8 д0му с™aгw твоегw2 на нaсъ и3 вонми2 нaмъ, и3 приклони2 ќхо твоE и3 ўслhши нaсъ.
17
Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу;
17
Tвeрзи, гDи, џчи твои2 и3 ви1ждь, ћкw не ўмeршіи, и5же во ѓдэ, и4хже взsсz дyхъ и4хъ t ўтр0бъ и4хъ, воздадsтъ тебЁ слaву и3 њправдaніе гDеви:
18
але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи.
18
но душA сётующаz њ вели1чествэ ѕлA, и4же х0дитъ слsченъ и3 болsй, и3 џчи њскудэвaющіи, и3 душA ѓлчущаz воздадsтъ тебЁ слaву и3 прaвду, гDи!
19
Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш;
19
Ћкw не по њправдaніємъ nтє1цъ нaшихъ, ни царeй нaшихъ (и3зливaемъ мwли1твы) мы2, и3 предлагaемъ мwли1твы нaшz пред8 лицeмъ твои1мъ, гDи б9е нaшъ!
20
бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків.
20
Ћкw послaлъ є3си2 ћрость твою2 и3 гнёвъ тв0й на нaсъ, ћкоже гlалъ є3си2 рук0ю џтрwкъ твои1хъ прbрHкъ, гlz:
21
Так сказав Господь: «схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим;
21
тaкw речE гDь: приклони1те рaмена в†ша и3 послужи1те царю2 вавmлHнскому, и3 сэди1те на земли2, ю4же дaхъ nтцє1мъ вaшымъ:
22
а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському,
22
и3 ѓще не послyшаете глaса гDнz, є4же раб0тати царю2 вавmлHнску, њскудёніе сотворю2 и3з8 градHвъ їyдиныхъ и3 внэyду їеrли1ма,
23
Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів».
23
и3 tимY (t вaсъ) глaсъ весeліz и3 глaсъ рaдованіz, глaсъ женихA и3 глaсъ невёсты, и3 бyдетъ всS землS въ непрохождeніе t живyщихъ.
24
Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого.
24
И# не послyшахомъ глaса твоегw2 служи1ти царю2 вавmлHнску: и3 ўстaвилъ є3си2 словесA тво‰, ±же гlалъ є3си2 рук0ю џтрwкъ твои1хъ прbр0кwвъ, є4же и3знести2 кHсти царeй нaшихъ и3 кHсти nтє1цъ нaшихъ t мёста и4хъ.
25
І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання.
25
И# сE, сyть и3звeржєны зн0ю дневн0му и3 стyдени нощнёй, и3 и3зомр0ша болёзньми ѕлhми, глaдомъ и3 мечeмъ и3 затчeніемъ.
26
Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного.
26
И# положи1лъ є3си2 д0мъ тв0й, въ нeмже нарэчeсz и4мz твоE, ћкоже дeнь сeй, ѕл0бы рaди д0му ї}лева и3 д0му їyдина.
27
І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого,
27
И# сотвори1лъ є3си2 въ нaсъ, гDи б9е нaшъ, по всeй ти1хости твоeй и3 по всBмъ щедр0тамъ твои6мъ вели6кимъ,
28
як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи:
28
ћкоже гlалъ є3си2 рук0ю рабA твоегw2 мwmсeа въ дeнь, въ џньже заповёдалъ є3си2 є3мY вписaти зак0нъ тв0й пред8 сы6ны ї}левыми, гlz:
29
«якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх.
29
ѓще не послyшаете глaса моегw2, мн0жество сіE вели1кое и3 мн0гое њбрати1тсz въ мaлъ kзhкъ во kзhцэхъ, ѓможе ѓзъ разсёю |:
30
Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони — народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого,
30
разумёхъ бо, ћкw не и4мутъ послyшати менE, ћкw лю1діе жестоковhйни сyть, и3 њбратsтсz къ сeрдцу своемY на земли2 преселeніz своегw2,
31
і пізнають, що Я — Господь Бог їх. І Я дам їм серце — і зрозуміють, і вуха — і почують.
31
и3 ўвёдzтъ, ћкw ѓзъ гDь бGъ и4хъ: и3 дaмъ и5мъ сeрдце, (и3 ўразумёютъ,) и3 ќшы, и3 ўслhшатъ,
32
І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє,
32
и3 похвaлzтъ мS на земли2 преселeніz своегw2, и3 помzнyтъ и4мz моE,
33
і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом.
33
и3 њбратsтсz t хребтA своегw2 жeстокагw и3 t ѕл0бъ свои1хъ, ћкw помzнyтъ пyть nтє1цъ свои1хъ согрэши1вшихъ пред8 гDемъ:
34
І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться.
34
и3 возвращY | на зeмлю, є4юже клsхсz nтцє1мъ и4хъ, ґвраaму и3 їсаaку и3 їaкwву, и3 воз8wбладaютъ є4ю: и3 ўмн0жу |, и3 не ўмaлzтсz:
35
Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм».
35
и3 ўстaвлю и5мъ завётъ вёченъ, є4же бhти мнЁ и5мъ въ бGа, и3 тjи бyдутъ мнЁ лю1діе: и3 не подви1гну ктомY людjй мои1хъ ї}лz и3 земли2, ю4же дaхъ и5мъ.