Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея,
1
И ё^ста'ви г~ь слово свое е^же гл~а к намъ, и^ къ сђдїамъ на'шиM, сђди'вшиM въ і^и^л~и. и^ къ цр~емъ на'шимъ, и^ къ княѕемъ на'шимъ. и^ къ всемђ чл~кђ і^и^л~евђ і^ и^ё'динђ,
2
що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому,
2
навесᲄи на ны ѕл^о велїе, е^же не сᲆтвори'ся поD всимъ нб~сем#, ја%коже сътвори'ся въ і^ерsлимњ. по в#писа'нїю въ зако'нњ мољ=сїѓвњ
3
що ми будемо їсти — один плоть сина свого, а інший — плоть дочки своєї.
3
ја%ко ја^сти наM плоть чл~чскђ сн~а свое^го, и^ плоть дще'ря своея”
4
І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь.
4
и^ даде` я& повин#ны всњмъ црsтвомъ ја%же ѓ'крsтъ насъ, на ё^кориꙁнђ, и^ въ непрохожде'нїе, и^ въ всњхъ лю'деX и^же ѓ%крsтъ наs а'може н^ы расњя' г~ь”
5
І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його.
5
тамо бы'хомъ и^ споди а^ не врьхђ, въ подножіе а^ не въ главђ. ја%ко съгрњшихоM гв~и б~ђ нашемђ, не послђшанїемъ гласа е^го”
6
У Господа Бога нашого — правда, а в нас і батьків наших — сором на лицях, як сьогодні.
6
Гв~и б~ђ на'шемђ правда, нам# же и^ эTц~емъ нашимъ стыдњнїе лицем#, ја%ко и^ до сего дн~е.
7
Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас.
7
е^же гл~а г~ь на наs все` ѕл^о, е^же прїиде на н^ы.
8
Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його.
8
зане` не моли'хоMся лицђ гн~ю, эTврати'тися комђждо эT ра'ꙁђма срDца свое^го ѕлаго.
9
І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам.
9
и^ ё^бђди'ся г~ь ѓ^ ѕло'бњхъ, и^ приведе на насъ сїя е^же постиже н^ы. ја^ко пра'веденъ г~ь ѓ^ всњхъ дњлесеX е^го, е^же ꙁаповњда намъ.
10
Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим.
10
мы' же не послђшахомᲆ гласа е^го, ходи'ти въ повеле'нихъ е^го, ја%же даде` преD лицемъ нашимъ”
11
І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні:
11
И нн~њ г~и б~е і^и^л~евᲆ, и^же и^ꙁведе люd своя и^з# земля` е^гљ=пет#ски, рђкою крњпкою и^ мыш#цею высокою, зна'менїи и^ чюдесы, и^ си'лою вели'кою, и^ сътвори` себњ и'мя ја^ко сеи дн~ь.
12
згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш!
12
съгрњшихомъ нечествова'хом#, неправдова'хомᲆ г~и б~е нашъ, ѓ^ всњхъ ѓ^правданихъ твои^хъ.
13
Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас.
13
да ѓ^брати'тся ё^бо эT насъ ја%рость твоя, ја%ко ѓ^ста` насъ ма'ло въ странахъ, а'може расњ'я насъ”
14
Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас,
14
Оу^слы'ши г~и мл~твђ нашђ, и^ прошенїе на'ше, і^ и^зба'ви насъ себе ра'ди. и^ да'ждь наM блгDть преD лицемъ пресели'вшихъ насъ.
15
щоб уся земля пізнала, що Ти — Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його.
15
да ё^вњсть вся` земля`, ја%ко т^ы г~ь б~ъ нашъ, и^ ја%ко и'мя ᲄвое прозва'ся на і^и^л~и, и^ на племени е^го”
16
Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй.
16
Ги~ при'зри и^з домђ ст~аго свое^го на насъ, и^ приклони` ё'хо твое, и^ ё^слы'ши на'съ”
17
Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу;
17
И$ эTврьзи г~и ѓ'чи свои` и^ ви'ждь, ја^ко не ё^мрьшїи и^же во а'дњ и'хже взя'ся дх~ъ и^хъ эT ё^тро'бъ иX въздадятъ тебњ сла'вђ, и^ ѓ^правда'нїе гв~и.
18
але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи.
18
н^о дш~а пекђщїася ѓ^ вели'чествњ зла`, и^же хо'дитъ преклони'вся и^ боля`, и^ ѓ'чи ѓ^скђдњю^щїи, и^ дш~а а'лчђщая въздадя'т# тебњ сла'вђ, и^ правдђ г~и.
19
Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш;
19
ја%ко не по эTц~ъ на'шихъ, н^и цр~еи на'шихъ ѓ^правле'нїи и^злива'емъ мл~твы, и^ полага'емъ млsть на'шђ преD лицемъ твои^мъ г~и б~е на'шъ.
20
бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків.
20
ја%ко преѓ^долњваше ја%рости свое'и, и^ гнњвђ свое^мђ на наs. ја%коже гл~а в рђцњ ѓ'трок# свои^хъ пррoкъ, гл~я”
21
Так сказав Господь: «схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим;
21
Тако рече г~ь, приклоните рамена своя, и^ послђжи'те цр~ю вављ=лон#скомђ. и^ сядњте на ꙁемли` ю'же дахъ эTц~емъ вашимъ”
22
а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському,
22
І$ а'ще не послђшаете гласа гн~я, порабо'тати цр~ю вављ=лон#скђ. ѓ^скђденїе сътворю и^ꙁ гра'дъ і^ё'дин# и^ внњё^дњ і^ерsлима.
23
Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів».
23
и^ эTи^мђ эT ваs гласъ весе'лїя, и^ гласъ радова'нїя. глsа жениха`, и^ глsа невњсты. и^ бђдетъ вся земля` в непрохожде'нїе эT живђщихъ на неи”
24
Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого.
24
и^ не послђшахоM гласа твое^го, слђжи'ти цр~ю вављ=лоnскђ. и^ ё^ста'ви словеса` своя, ја%же гл~а в рђцњ ѓ'трокъ свои^хъ прoркъ. ја%коже и^ꙁнести` ко'сти цр~ь нашихъ, и^ ко'сти эTц~ъ нашихъ эT мњста иX.
25
І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання.
25
и^ с^е сђть и^звержены ꙁно'емъ дневныM и^ стђденїю но'щною, і^ и^зомро'ша бо'леꙁньми ꙁлы'ми, гла'домъ и^ мечем# и^ ѓ^пђстњнїемъ.
26
Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного.
26
и^ положи` домъ, в немже нареTся и'мя твое в немъ, ја%ко и^ сеи дн~ь. зло'бы ради домђ і^и^л~ева, и^ домђ і^ё'дина.
27
І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого,
27
и^ сътвори в насъ г~и бж~е нашъ по все'и тихотњ твоеи, и^ по все'и щедротњ твоеи вели'цеи.
28
як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи:
28
ја%коже гл~а в рђцњ раба` твоеh мољ=сїя, въ дн~и в ня'же ꙁаповњдавшђ е^мђ тебњ, въписати зако'нᲆ твои преD сн~ы і^и^л~евыми, гл~я”
29
«якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх.
29
а^ще не послђшаете гла'са мое^го, мно'жество сїе вели'ко и^ мно'го, ѓ^братится в ма'лъ ја^ꙁы'къ, ꙁане` а^зъ расњ'ю я&.
30
Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони — народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого,
30
раꙁђмњ'хъ б^о ја%ко не и'мTђ послђшати мене, ја%ко лю'дїе жестоковы'ини сђть, и^ ѓ^братя'тся къ срDцђ свое^мђ на земли` преселе'нїя иX.
31
і пізнають, що Я — Господь Бог їх. І Я дам їм серце — і зрозуміють, і вуха — і почують.
31
и^ ё^вњдятъ ја^ко а^зъ г~ь б~ъ и^хъ. и^ дамъ и^мъ срDце и^ раꙁђмњютъ, и^ ё'ши и^ ё^слы'шатъ.
32
І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє,
32
и^ похвалят# м^я на ꙁемли` преселе'нїя и^хъ, и^ помянђтъ и%мя мое.
33
і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом.
33
и^ ѓ^братяTся эT хрепта` свое^го жестокаго, и^ эT ѕлоb свои^хъ. ја%ко помянTђ пђть эTц~ъ свои^хъ, съгрњша'ющихъ преD гм~ъ.
34
І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться.
34
и^ възвращђ я& на ꙁемлю е^юже кляXся эTц~емъ и^хъ, а^враа'мђ, і^саа'кђ, і^ и^а'ковђ, и^ съвладњ'ютъ ею`. и^ ё^мно'жђ я&, и^ не ё^ма'лятся.
35
Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм».
35
и^ ё^ста'влю и^мъ завњтъ вњченъ, ја%коже бы'ти и^мъ мн^њ б~ђ, и^ тїи бђдђтъ мн^њ лю'дїе. и^ не подви'гнђ ктомђ людїи свои^хъ і^и^л~я съ зеMля` ю%же дахъ и^мъ”