Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея,
1
И҆ оу҆ста́ви гдⷭ҇ь сло́во своѐ, є҆́же гл҃а на на́съ и҆ на сꙋді́й на́шихъ, сꙋди́вшихъ во і҆и҃ли, и҆ на цари̑ на́шѧ и҆ на кнѧ̑зи на́шѧ, и҆ на всѧ́каго человѣ́ка і҆и҃лева и҆ і҆ꙋ́дина,
2
що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому,
2
навестѝ на ны̀ ѕло̀ ве́лїе, є҆́же не сотвори́сѧ под̾ всѣ́мъ небесе́мъ, ꙗ҆́коже сотвори́сѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, по пи̑саннымъ въ зако́нѣ мѡѷсе́овѣ,
3
що ми будемо їсти — один плоть сина свого, а інший — плоть дочки своєї.
3
є҆́же ꙗ҆́сти на́мъ пло́ть человѣ́ческꙋ сы́на своегѡ̀ и҆ пло́ть человѣ́ческꙋ дще́ре своеѧ̀.
4
І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь.
4
И҆ дадѐ ѧ҆̀ подрꙋ̑чны всѣ̑мъ ца́рствамъ, ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ, на оу҆кори́знꙋ и҆ въ непрохожде́нїе во всѣ́хъ лю́дехъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ, а҆́може и҆̀хъ разсѣ́ѧ гдⷭ҇ь.
5
І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його.
5
И҆ бы́хомъ во и҆сподѝ, а҆ не въ верхꙋ̀, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ на́шемꙋ, не слꙋ́шающе гла́са є҆гѡ̀.
6
У Господа Бога нашого — правда, а в нас і батьків наших — сором на лицях, як сьогодні.
6
Гдⷭ҇еви бг҃ꙋ на́шемꙋ пра́вда, на́мъ же и҆ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ стыдѣ́нїе ли́цъ, ꙗ҆́коже де́нь се́й.
7
Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас.
7
Ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь на на́съ всѧ̑ ѕла̑ѧ, сїѧ̑ прїидо́ша на ны̀,
8
Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його.
8
занѐ не моли́хомсѧ лицꙋ̀ гдⷭ҇ню, є҆́же ѿврати́тисѧ комꙋ́ждо ѿ мы́слей се́рдца своегѡ̀ ѕла́гѡ.
9
І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам.
9
И҆ оу҆бꙋди́сѧ гдⷭ҇ь ѡ҆ ѕло́бахъ и҆ наведѐ на на́съ сїѧ̑, (ꙗ҆̀же постиго́ша ны̀,) ꙗ҆́кѡ првⷣнъ гдⷭ҇ь во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ свои́хъ, ꙗ҆̀же заповѣ́да на́мъ.
10
Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим.
10
И҆ не послꙋ́шахомъ гла́са є҆гѡ̀ ходи́ти въ повелѣ́нїихъ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же дадѐ пред̾ лице́мъ на́шимъ.
11
І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні:
11
И҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, и҆́же и҆зве́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ мы́шцею высо́кою, зна́мєнїи и҆ чꙋдесы̀ и҆ си́лою вели́кою, и҆ сотвори́лъ є҆сѝ себѣ̀ и҆́мѧ, ꙗ҆́коже де́нь се́й,
12
згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш!
12
согрѣши́хомъ, нече́ствовахомъ, непра́вдовахомъ, гдⷭ҇и бж҃е на́шъ, во всѣ́хъ ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ.
13
Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас.
13
Да ѿврати́тсѧ оу҆̀бо ѿ на́съ ꙗ҆́рость твоѧ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́сѧ на́съ ма́лѡ во ꙗ҆зы́цѣхъ, а҆́може разсѣ́ѧлъ ны̀ є҆сѝ.
14
Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас,
14
Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, моли́твꙋ на́шꙋ и҆ проше́нїе на́ше, и҆ и҆зба́ви на́съ тебє̀ ра́ди, и҆ да́ждь на́мъ благода́ть пред̾ лице́мъ пресели́вшихъ на́съ:
15
щоб уся земля пізнала, що Ти — Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його.
15
да оу҆вѣ́сть всѧ̀ землѧ̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ, и҆ ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ твоѐ призва́сѧ на і҆и҃ли и҆ на пле́мени є҆гѡ̀.
16
Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй.
16
Гдⷭ҇и, при́зри и҆з̾ до́мꙋ ст҃а́гѡ твоегѡ̀ на на́съ и҆ вонмѝ на́мъ, и҆ приклонѝ оу҆́хо твоѐ и҆ оу҆слы́ши на́съ.
17
Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу;
17
Ѿве́рзи, гдⷭ҇и, ѻ҆́чи твоѝ и҆ ви́ждь, ꙗ҆́кѡ не оу҆ме́ршїи, и҆̀же во а҆́дѣ, и҆́хже взѧ́сѧ дꙋ́хъ и҆́хъ ѿ оу҆тро́бъ и҆́хъ, воздадѧ́тъ тебѣ̀ сла́вꙋ и҆ ѡ҆правда́нїе гдⷭ҇еви:
18
але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи.
18
но дꙋша̀ сѣ́тꙋющаѧ ѡ҆ вели́чествѣ ѕла̀, и҆́же хо́дитъ слѧ́ченъ и҆ болѧ́й, и҆ ѻ҆́чи ѡ҆скꙋдѣва́ющїи, и҆ дꙋша̀ а҆́лчꙋщаѧ воздадѧ́тъ тебѣ̀ сла́вꙋ и҆ пра́вдꙋ, гдⷭ҇и!
19
Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш;
19
Ꙗ҆́кѡ не по ѡ҆правда́нїємъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, ни царе́й на́шихъ (и҆злива́емъ мѡли́твы) мы̀, и҆ предлага́емъ мѡли́твы на́шѧ пред̾ лице́мъ твои́мъ, гдⷭ҇и бж҃е на́шъ!
20
бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків.
20
Ꙗ҆́кѡ посла́лъ є҆сѝ ꙗ҆́рость твою̀ и҆ гнѣ́въ тво́й на на́съ, ꙗ҆́коже гл҃алъ є҆сѝ рꙋко́ю ѻ҆́трѡкъ твои́хъ прⷪ҇рѡ́къ, гл҃ѧ:
21
Так сказав Господь: «схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим;
21
та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: приклони́те ра́мена ва̑ша и҆ послꙋжи́те царю̀ вавѷлѡ́нскомꙋ, и҆ сѣди́те на землѝ, ю҆́же да́хъ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ:
22
а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському,
22
и҆ а҆́ще не послꙋ́шаете гла́са гдⷭ҇нѧ, є҆́же рабо́тати царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ, ѡ҆скꙋдѣ́нїе сотворю̀ и҆з̾ градѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ внѣꙋ́дꙋ і҆ерⷭ҇ли́ма,
23
Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів».
23
и҆ ѿимꙋ̀ (ѿ ва́съ) гла́съ весе́лїѧ и҆ гла́съ ра́дованїѧ, гла́съ жениха̀ и҆ гла́съ невѣ́сты, и҆ бꙋ́детъ всѧ̀ землѧ̀ въ непрохожде́нїе ѿ живꙋ́щихъ.
24
Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого.
24
И҆ не послꙋ́шахомъ гла́са твоегѡ̀ слꙋжи́ти царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ: и҆ оу҆ста́вилъ є҆сѝ словеса̀ твоѧ̑, ꙗ҆̀же гл҃алъ є҆сѝ рꙋко́ю ѻ҆́трѡкъ твои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ, є҆́же и҆знестѝ кѡ́сти царе́й на́шихъ и҆ кѡ́сти ѻ҆тє́цъ на́шихъ ѿ мѣ́ста и҆́хъ.
25
І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання.
25
И҆ сѐ, сꙋ́ть и҆зве́ржєны зно́ю дневно́мꙋ и҆ стꙋ́дени нощнѣ́й, и҆ и҆зомро́ша болѣ́зньми ѕлы́ми, гла́домъ и҆ мече́мъ и҆ затче́нїемъ.
26
Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного.
26
И҆ положи́лъ є҆сѝ до́мъ тво́й, въ не́мже нарѣче́сѧ и҆́мѧ твоѐ, ꙗ҆́коже де́нь се́й, ѕло́бы ра́ди до́мꙋ і҆и҃лева и҆ до́мꙋ і҆ꙋ́дина.
27
І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого,
27
И҆ сотвори́лъ є҆сѝ въ на́съ, гдⷭ҇и бж҃е на́шъ, по все́й ти́хости твое́й и҆ по всѣ̑мъ щедро́тамъ твои̑мъ вели̑кимъ,
28
як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи:
28
ꙗ҆́коже гл҃алъ є҆сѝ рꙋко́ю раба̀ твоегѡ̀ мѡѷсе́а въ де́нь, въ ѻ҆́ньже заповѣ́далъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ вписа́ти зако́нъ тво́й пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми, гл҃ѧ:
29
«якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх.
29
а҆́ще не послꙋ́шаете гла́са моегѡ̀, мно́жество сїѐ вели́кое и҆ мно́гое ѡ҆брати́тсѧ въ ма́лъ ꙗ҆зы́къ во ꙗ҆зы́цѣхъ, а҆́може а҆́зъ разсѣ́ю ѧ҆̀:
30
Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони — народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого,
30
разꙋмѣ́хъ бо, ꙗ҆́кѡ не и҆́мꙋтъ послꙋ́шати менѐ, ꙗ҆́кѡ лю́дїе жестоковы́йни сꙋ́ть, и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ къ се́рдцꙋ своемꙋ̀ на землѝ преселе́нїѧ своегѡ̀,
31
і пізнають, що Я — Господь Бог їх. І Я дам їм серце — і зрозуміють, і вуха — і почують.
31
и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ: и҆ да́мъ и҆̀мъ се́рдце, (и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ,) и҆ оу҆́шы, и҆ оу҆слы́шатъ,
32
І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє,
32
и҆ похва́лѧтъ мѧ̀ на землѝ преселе́нїѧ своегѡ̀, и҆ помѧнꙋ́тъ и҆́мѧ моѐ,
33
і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом.
33
и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ѿ хребта̀ своегѡ̀ же́стокагѡ и҆ ѿ ѕло́бъ свои́хъ, ꙗ҆́кѡ помѧнꙋ́тъ пꙋ́ть ѻ҆тє́цъ свои́хъ согрѣши́вшихъ пред̾ гдⷭ҇емъ:
34
І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться.
34
и҆ возвращꙋ̀ ѧ҆̀ на зе́млю, є҆́юже клѧ́хсѧ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ, и҆ воз̾ѡблада́ютъ є҆́ю: и҆ оу҆мно́жꙋ ѧ҆̀, и҆ не оу҆ма́лѧтсѧ:
35
Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм».
35
и҆ оу҆ста́влю и҆̀мъ завѣ́тъ вѣ́ченъ, є҆́же бы́ти мнѣ̀ и҆̀мъ въ бг҃а, и҆ ті́и бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀ лю́дїе: и҆ не подви́гнꙋ ктомꙋ̀ люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ и҆ землѝ, ю҆́же да́хъ и҆̀мъ.