¹

У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і зрозумів це видіння.

¹

Въ лёто трeтіе кЂра царS пeрсскагw, сл0во tкрhсz даніи1лу, є3мyже прозвaсz и4мz валтасaръ: и4стинно же сл0во и3 си1ла вели1ка и3 рaзумъ дадeсz є3мY въ видёніи.

²

У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів.

²

Въ ты6z дни6 ѓзъ даніи1лъ бёхъ рыдaz три2 седми6цы днjй:

³

Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів.

³

хлёба вожделённагw не kд0хъ, и3 мsсо и3 віно2 не вни1де во ўстA мо‰, и3 мaстію не помaзахсz до и3сполненіz тріeхъ седми1цъ днjй.

⁴

А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру,

⁴

Въ дeнь двaдесzть четвeртый пeрвагw мцcа ѓзъ бёхъ бли1з8 рэки2 вели1кіz, ћже є4сть тjгръ є3ддекeль,

⁵

і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані золотом з Уфаза.

⁵

и3 воздвиг0хъ џчи мои2 и3 ви1дэхъ, и3 сE, мyжъ є3ди1нъ њблечeнъ въ ри1зу льнsну, и3 чрє1сла є3гw2 препо‰сана злaтомъ свётлымъ:

⁶

Тіло його — як топаз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей.

⁶

тёло же є3гw2 ѓки fарсjсъ, лицe же є3гw2 ѓки зрёніе м0лніи, џчи же є3гw2 ѓки свэщы2 џгнєны, и3 мы6шцы є3гw2 и3 г0лєни ѓки зрaкъ мёди блещaщіzсz, глaсъ же словeсъ є3гw2 ѓки глaсъ нар0да.

⁷

І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися.

⁷

И# ви1дэхъ ѓзъ даніи1лъ є3ди1нъ kвлeніе, ґ мyжіе, и5же со мн0ю, не ви1дэша kвлeніz, но ќжасъ вели1кій нападE на ни1хъ, и3 tбёгнуша во стрaсэ.

⁸

І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости.

⁸

Ѓзъ же њстaхъ є3ди1нъ и3 ви1дэхъ kвлeніе вели1кое сіE, и3 не њстA во мнЁ крёпость, и3 слaва моS њбрати1сz въ разсhпаніе, и3 не ўдержaхъ крёпости.

⁹

І почув я голос слів його; і як тільки почув голос слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі.

⁹

И# слhшахъ глaсъ словeсъ є3гw2. И# внегдA слhшахъ, бёхъ сокрушeнъ, лицe же моE на земли2:

¹⁰

Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх.

¹⁰

и3 сE, рукA прикасaющисz мнЁ, и3 возстaви мS на кwлёна мо‰ и3 на дл†ни рyкъ мои1хъ.

¹¹

І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом.

¹¹

И# речE ко мнЁ: даніи1ле, мyжу желaній, разумёй во словесёхъ си1хъ, ±же ѓзъ глаг0лю къ тебЁ, и3 стани2 на стоsніи своeмъ, ћкw нн7э п0сланъ є4смь къ тебЁ. И# є3гдA возглаг0ла сл0во сіE ко мнЁ, востaхъ трeпетенъ.

¹²

Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би за словами твоїми.

¹²

И# речE ко мнЁ: не б0йсz, даніи1ле, ћкw t пeрвагw днE, въ џньже п0далъ є3си2 сeрдце твоE, є4же разумёти и3 труди1тисz пред8 гDемъ бGомъ твои1мъ, ўслы6шана бhша словесA тво‰, ѓзъ же пріид0хъ во словесёхъ твои1хъ:

¹³

Але князь царства Перського стояв проти мене двадцять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.

¹³

кнsзь же цaрства пeрсскагw стоsше проти1ву мнЁ двaдесzть и3 є3ди1нъ дeнь: и3 сE міхаи1лъ є3ди1нъ t старёйшинъ пeрвыхъ пріи1де помощи2 мнЁ, и3 того2 њстaвихъ тaмw со кнsземъ цaрства пeрсскагw,

¹⁴

А тепер я прийшов звістити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів».

¹⁴

и3 пріид0хъ сказaти тебЁ, є3ли6ка срsщутъ людjй твои1хъ въ послBдніz дни6, ћкw є3щE видёніе на дни6.

¹⁵

Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів.

¹⁵

И# є3гдA глаг0ла со мн0ю по словесє1мъ си6мъ, дaхъ лицE моE на зeмлю и3 ўмили1хсz.

¹⁶

Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст моїх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили.

¹⁶

И# сE, ѓки под0біе сhна человёча прикоснyсz ўстнaмъ мои6мъ, и3 tверз0хъ ўстA мо‰ и3 глаг0лахъ, и3 рёхъ ко стоsщему предо мн0ю: г0споди, въ видёніи твоeмъ њбрати1сz ўтр0ба моS во мнЁ, и3 не и3мёхъ си1лы:

¹⁷

І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені».

¹⁷

и3 кaкw возм0жетъ рaбъ тв0й г0споди, глаг0лати съ г0сподемъ си1мъ мои1мъ; ѓзъ бо и3знемог0хъ, и3 tнн7э не стaнетъ во мнЁ крёпость, (си1ла бо) и3 дыхaніе не њстA во мнЁ.

¹⁸

Тоді знову доторкнулася до мене та людська подоба й укріпила мене

¹⁸

И# приложи2, и3 прикоснyсz мнЁ ћкw зрaкъ человёчь, и3 ўкрэпи1 мz,

¹⁹

і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся, мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене».

¹⁹

и3 речe ми: не б0йсz, мyжу желaній, ми1ръ тебЁ: мужaйсz и3 крэпи1сz И# є3гдA глаг0ла со мн0ю, ўкрэпи1хсz и3 рёхъ: да глаг0летъ госп0дь м0й ћкw ўкрэпи1лъ мS є3си2.

²⁰

І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції.

²⁰

И# речE: вёси ли, почто2 пріид0хъ къ тебЁ; и3 нн7э возвращyсz, є4же рaтисz со кнsземъ пeрсскимъ: ѓзъ же и3схождaхъ, кнsзь же є4ллинскій грzдsше:

²¹

Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.

²¹

но да возвэшy ти вчинeное въ писaніи и4стины, и3нёсть ни є3ди1нагw помогaющагw со мн0ю њ си1хъ, но т0чію міхаи1лъ кнsзь вaшъ.