¹

Ось слова завіту, який Господь повелів Мойсеєві укласти із синами Ізраїлевими в землі Моавитській, крім завіту, який Господь поставив з ними на Хориві.

¹

Сїѧ̑ словеса̀ завѣ́та, ꙗ҆̀же завѣща̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю оу҆ста́вити сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ въ землѝ мѡа́вли, кромѣ̀ завѣ́та, є҆го́же завѣща̀ и҆̀мъ въ хѡри́вѣ.

²

І скликав Мойсей усіх [синів] Ізраїлевих і сказав їм: ви бачили все, що зробив Господь перед очима вашими в землі Єгипетській з фараоном і всіма рабами його і всією землею його;

²

И҆ призва̀ мѡѷсе́й всѧ̑ сы́ны і҆и҃лєвы и҆ речѐ къ ни̑мъ: вы̀ ви́дѣсте всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь въ землѝ є҆гѵ́петстѣй пред̾ ва́ми фараѡ́нꙋ и҆ всѣ̑мъ слꙋга́мъ є҆гѡ̀ и҆ все́й землѝ є҆гѡ̀,

³

ті великі кари, які бачили очі твої, і ті великі знамення і чудеса, [руку міцну і могутню силу];

³

и҆скꙋшє́нїѧ вели̑каѧ, ꙗ҆̀же ви́дѣста ѻ҆́чи твоѝ, зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ вели̑каѧ ѡ҆́наѧ, рꙋ́кꙋ крѣ́пкꙋю и҆ мы́шцꙋ высо́кꙋю:

⁴

але до цього дня не дав вам Господь [Бог] серця, щоб розуміти, очей, щоб бачити, і вух, щоб чути.

⁴

и҆ не дадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́мъ се́рдца разꙋмѣ́ти и҆ ѻ҆че́съ ви́дѣти и҆ оу҆ше́съ слы́шати, да́же до днѐ сегѡ̀:

⁵

Сорок років водив вас по пустелі, і одяг ваш на вас не зітлів, і взуття твоє не зітліло на ногах твоїх;

⁵

и҆ води́лъ ва́съ четы́редесѧть лѣ́тъ по пꙋсты́ни: не ѡ҆бетша́ша ри̑зы ва́шѧ, и҆ сапо́зи ва́ши не сотро́шасѧ на нога́хъ ва́шихъ:

⁶

хліба ви не їли і вина і сикера не пили, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш.

⁶

хлѣ́ба не ꙗ҆до́сте, вїна̀ и҆ сїке́ра не пи́сте, да позна́ете, ꙗ҆́кѡ се́й гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ:

⁷

І коли ви прийшли на місце це, виступив проти нас Сигон, цар Есевонський, і Ог, цар Васанський, щоб воювати з нами, і ми подолали їх;

⁷

и҆ прїидо́сте до сегѡ̀ мѣ́ста: и҆ и҆зы́де сиѡ́нъ ца́рь є҆севѡ́нскїй и҆ ѡ҆́гъ ца́рь васа́нскїй во срѣ́тенїе на́мъ на бра́нь,

⁸

і взяли землю їхню і віддали її в наділ коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного.

⁸

и҆ порази́хомъ и҆̀хъ на бра́ни, и҆ прїѧ́хомъ зе́млю и҆́хъ: и҆ да́хъ ю҆̀ во жре́бїй рꙋви́мꙋ и҆ га́дꙋ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ.

⁹

Дотримуйте ж [усіх] слів завіту цього і виконуйте їх, щоб вам мати успіх у всьому, що будете робити.

⁹

И҆ сохрани́те твори́ти всѧ̑ словеса̀ завѣ́та сегѡ̀ твори́ти ѧ҆̀, да разꙋмѣ́ете всѧ̑, є҆ли̑ка сотворитѐ.

¹⁰

Усі ви сьогодні стоїте перед лицем Господа Бога вашого, начальники колін ваших, старійшини ваші, [судді ваші,] наглядачі ваші, всі ізраїльтяни,

¹⁰

Вы̀ ста́сте всѝ дне́сь пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ, племенонача̑лницы ва́ши и҆ старѣ̑йшины ва́ши, и҆ сꙋдїи̑ ва́ши и҆ писмовводи́тєли ва́ши, всѧ́къ мꙋ́жъ і҆и҃лтескъ,

¹¹

діти ваші, дружини ваші і прибульці твої, що знаходяться в стані твоєму, від того, хто коле дрова твої, до того, хто черпає воду твою,

¹¹

и҆ жєны̀ ва́шѧ и҆ ча̑да ва̑ша, и҆ пришле́цъ и҆́же посредѣ̀ полка̀ ва́шегѡ, ѿ древосѣ́чца ва́шегѡ да́же до водоно́сца ва́шегѡ,

¹²

щоб увійти тобі в завіт Господа Бога твого й у клятвений договір з Ним, який Господь Бог твій сьогодні укладає з тобою,

¹²

є҆́же прейтѝ въ завѣ́тъ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ и҆ въ клѧ̑твы є҆гѡ̀, є҆ли̑ка завѣща́етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й къ тебѣ̀ дне́сь:

¹³

щоб зробити тебе сьогодні Його народом, і Йому бути твоїм Богом, як Він говорив тобі і як клявся батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову.

¹³

да поста́витъ тѧ̀ себѣ̀ въ лю́ди, и҆ то́й бꙋ́детъ тебѣ̀ бг҃ъ, ꙗ҆́коже тебѣ̀ речѐ и҆ ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ.

¹⁴

Не тільки з вами одними я поставляю цей завіт і цей клятвений договір,

¹⁴

И҆ не ва́мъ є҆ди̑нѣмъ а҆́зъ завѣ́тъ се́й и҆ клѧ́твꙋ сїю̀ завѣщава́ю,

¹⁵

але як з тими, які сьогодні тут з нами стоять перед лицем Господа Бога нашого, так і з тими, яких немає тут з нами сьогодні.

¹⁵

но и҆ здѣ̀ сꙋ́щымъ съ ва́ми дне́сь, пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ, и҆ не сꙋ́щымъ съ ва́ми здѣ̀ дне́сь.

¹⁶

Тому що ви знаєте, як ми жили в землі Єгипетській і як ми проходили посеред народів, через які ви пройшли,

¹⁶

Ꙗ҆́кѡ вы̀ вѣ́сте, ка́кѡ жи́хомъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй и҆ ка́кѡ проидо́хомъ посредѣ̀ ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже преидо́сте,

¹⁷

і бачили мерзоти їхні й ідолів їхніх, дерев’яних і кам’яних, срібних і золотих, які у них.

¹⁷

и҆ ви́дѣсте ме́рзѡсти и҆́хъ и҆ кꙋмі́ры и҆́хъ, дре́во и҆ ка́менїе, сребро̀ и҆ зла́то, ꙗ҆̀же сꙋ́ть оу҆ ни́хъ.

¹⁸

Нехай не буде між вами чоловіка або жінки, або роду, або коліна, серце яких ухилилося б нині від Господа Бога нашого, щоб ходити служити богам тих народів; нехай не буде між вами кореня, що вирощує отруту і полин,

¹⁸

Є҆да̀ кто̀ є҆́сть въ ва́съ мꙋ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆лѝ ѻ҆те́чество и҆лѝ пле́мѧ, є҆гѡ́же се́рдце оу҆клони́сѧ ѿ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, и҆тѝ є҆́же слꙋжи́ти богѡ́мъ ꙗ҆зы́кѡвъ ѻ҆́ныхъ; є҆да̀ кі́й є҆́сть въ ва́съ ко́рень горѣ̀ прораста́ющь въ же́лчи и҆ го́рести;

¹⁹

такої людини, яка, почувши слова прокляття цього, похвалялася б у серці своєму, говорячи: «я буду щасливий, незважаючи на те, що буду ходити за свавільністю серця мого»; і пропаде в такий спосіб ситий з голодним;

¹⁹

И҆ бꙋ́детъ а҆́ще оу҆слы́шитъ словеса̀ клѧ́твы сеѧ̀ и҆ похва́литсѧ въ се́рдцы свое́мъ, глаго́лѧ: преподо́бно мнѣ̀ да бꙋ́детъ, ꙗ҆́кѡ въ прельще́нїи се́рдца моегѡ̀ пойдꙋ̀, да не погꙋби́тъ грѣ́шникъ безгрѣ́шнаго (съ собо́ю):

²⁰

не простить Господь такому, але негайно запалає гнів Господа і лють Його на таку людину, і впаде на нього все прокляття [завіту цього], написане в цій книзі [закону], і зітре Господь ім’я його з піднебесної;

²⁰

не восхо́щетъ бг҃ъ млⷭ҇тивъ бы́ти є҆мꙋ̀, но тогда̀ разгори́тсѧ гнѣ́въ гдⷭ҇ень и҆ ре́вность є҆гѡ̀ на человѣ́ка того̀: и҆ прилѣпѧ́тсѧ є҆мꙋ̀ всѧ̑ клѧ̑твы завѣ́та сегѡ̀, пи̑санныѧ въ кни́зѣ зако́на сегѡ̀: и҆ потреби́тъ гдⷭ҇ь и҆́мѧ є҆гѡ̀ ѿ поднебе́сныѧ,

²¹

і відокремить його Господь на погибель від усіх колін Ізраїлевих, згідно з усіма прокляттями завіту, написаними в цій книзі закону.

²¹

и҆ ѿлꙋчи́тъ є҆го̀ гдⷭ҇ь на ѕла̑ѧ ѿ всѣ́хъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, по всѣ̑мъ клѧ́твамъ завѣ́та напи́саннагѡ въ кни́зѣ зако́на сегѡ̀.

²²

І скаже наступний рід, діти ваші, які будуть після вас, і чужинець, який прийде з землі далекої, побачивши поразку землі цієї і хвороби, якими виснажить її Господь:

²²

И҆ рече́тъ ро́дъ и҆́нъ, сы́нове ва́ши, и҆̀же воста́нꙋтъ по ва́съ, и҆ чꙋжды́й и҆́же прїи́детъ ѿ землѝ дале́кїѧ, и҆ оу҆́зрѧтъ ꙗ҆́звы землѝ ѻ҆́ныѧ и҆ недꙋ́ги є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же посла̀ гдⷭ҇ь на ню̀,

²³

сірка і сіль, пожарище — вся земля; не засівається і не вирощує вона, і не виходить на ній ніяка трава, як після знищення Содома, Гоморри, Адми і Севоїма, які знищив Господь у гніві Своєму й у люті Своїй.

²³

жꙋ́пелъ и҆ со́ль сожже́ннꙋю: всѧ̀ землѧ̀ є҆ѧ̀ не насѣ́етсѧ, ни прозѧ́бнетъ, нижѐ возни́кнетъ на не́й всѧ́къ ѕла́къ: ꙗ҆́коже ѡ҆прове́ржесѧ содо́мъ и҆ гомо́рръ, а҆дама̀ и҆ севѡі́мъ, ꙗ҆̀же ѡ҆прове́рже гдⷭ҇ь въ ꙗ҆́рости и҆ гнѣ́вѣ свое́мъ.

²⁴

І скажуть усі народи: за що Господь так учинив із цією землею? яка велика лють гніву Його!

²⁴

И҆ рекꙋ́тъ всѝ ꙗ҆зы́цы: почто̀ сотворѝ гдⷭ҇ь си́це землѝ се́й; ка́ѧ ꙗ҆́рость гнѣ́ва вели́каѧ сїѧ̀;

²⁵

І скажуть: за те, що вони залишили завіт Господа Бога батьків своїх, який Він уклав з ними, коли вивів їх із землі Єгипетської,

²⁵

И҆ рекꙋ́тъ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша завѣ́тъ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, є҆го́же завѣща̀ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, є҆гда̀ и҆зведѐ и҆̀хъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ,

²⁶

і пішли і стали служити іншим богам і поклонятися їм, богам, яких вони не знали і яких Він не призначав їм:

²⁶

и҆ ше́дше послꙋжи́ша богѡ́мъ и҆ны̑мъ, и҆ поклони́шасѧ и҆̀мъ, и҆́хже не вѣ́дѧхꙋ, и҆ не дадѐ и҆̀мъ ничто́же ни є҆ди́нъ:

²⁷

за те запалав гнів Господа на землю цю, і навів Він на неї всі прокляття [завіту], написані в цій книзі [закону],

²⁷

и҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на зе́млю тꙋ̀, є҆́же навестѝ на ню̀ по всѣ̑мъ клѧ́твамъ завѣ́та, пи̑саннымъ въ кни́гахъ зако́на сегѡ̀:

²⁸

і вивергнув їх Господь із землі їх у гніві, люті й великому обуренні, і кинув їх на іншу землю, як нині бачимо.

²⁸

и҆ и҆з̾ѧ́тъ и҆̀хъ гдⷭ҇ь ѿ землѝ и҆́хъ ꙗ҆́ростїю и҆ гнѣ́вомъ, и҆ прогнѣ́ванїемъ вели́кимъ ѕѣлѡ̀, и҆ и҆зве́рже и҆̀хъ въ зе́млю и҆́нꙋ ꙗ҆́коже нн҃ѣ.

²⁹

Приховане належить Господу Богу нашому, а відкрите — нам і синам нашим довіку, щоб ми виконували всі слова закону цього.

²⁹

Та̑йнаѧ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ на́шемꙋ, на́мъ же ꙗ҆влє́ннаѧ и҆ ча́дѡмъ на́шымъ во вѣ́ки, твори́ти всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀.