Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Слухай, небо, я буду говорити; і слухай, земле, слова вуст моїх.
1
Во'нми нб#о, и^ въз#гл~ю, и^ да слы'шитъ земля` гл~ы ё%стъ мои^хъ”
2
Поллється як дощ вчення моє, як роса мова моя, як дрібний дощ на зелень, як злива на траву.
2
да ча'етъ ја%ко до'ждь просвњще'нїе мое и^ сни'дTђ ја%ко рода` гл~и мои`” ЈА/котђ'ча на' троскотъ, ја%ко и'неи на сњно”
3
Ім’я Господа прославляю; віддайте славу Богу нашому.
3
ЈА/ко и'мя гн~е призва'хъ, дади'те вели'чїе б~ђ на'шемђ”
4
Він твердиня; досконалі діла Його, і всі путі Його праведні; Бог вірний, і немає неправди [у Ньому]; Він праведний і істинний;
4
Бг~ъ и%стинна дњ'ла е^го, и^ вс^и пђтїе е^го сђдъ, б~ъ вњренъ, и^ нњсть непра'вды въ немъ. пра'веденъ и^ прпDбенъ г~ь”
5
але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми пороками, рід непокірливий і розбещений.
5
Съгрњши'ша не того ча'да поро'чная. ро'дъ стропти'въ и^ разъвраще'нъ”
6
Чи цим відплачуєте ви Господу, народе безглуздий і нерозумний? чи не Він Отець твій, Який привласнив тебе, створив тебе і влаштував тебе?
6
Сїя л^и гв~и вњздае'те сїи лю'дїе бђ'и, и^ немђдри. не саM л^и се'и эTц~ъ тво'и, стяжа` т^я и^ сътвори` т^я, и^ създа` т^я”
7
Згадай дні давні, подумай про роки попередніх родів; запитай батька твого, і він розповість тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі.
7
Помяни'те дн~и вњчныя. разђмњ'ите же лњта ро'да родоv. въпроси` эTц~а твое^го и^ възвњсти'т# тебњ`, ста'рца твоя и^ рекђтъ тебњ`”
8
Коли Всевишній давав наділи народам і розселяв синів людських, тоді поставив межі народів за числом синів Ізраїлевих*;
8
Є$гда` раздњляа'ше вы'шнїи ја^зы'ки ја^коже раз#сњ'я сн~ы а^да'мовы. положи` предњлы ја^зы'комъ, по числђ` а%гг~лъ бж~їихъ”
9
бо частина Господа — народ Його, Яків спадкоємний наділ Його.
9
И$ бы'сть ча'сть гн~я, лю'дїе е^го, і^а'ковъ. ча'сть наслњ'дїя е^го і^и^л~ь”
10
Він знайшов його в пустелі, у степу сумному і дикому, оберігав його, дивився за ним, оберігав його, як зіницю ока Свого;
10
Оу^до'вли е^го въ пђсты'ни безво'днњ. въ жа'жди зно'я ѓ^бы'иде е^го и^ наказа` е^го. и^ съхрани` е^го ја%ко зњ'ницђ ѓ%ка”
11
як орел прикликає гніздо своє, носиться над пташенятами своїми, простягає крила свої, бере їх і носить на крилах своїх,
11
ЈА/ко ѓ^ре'лъ покры'ти гнњздо` свое`, и^ на пте'нца своя` въжделњ. простеr крылњ` свои, и^ прїа'тъ иX, и^ поDя'тъ и^хъ на ра'мђ свое'ю”
12
так Господь один водив його, і не було з Ним чужого бога.
12
Гь~ е^ді'нъ въжда'ше и^хъ, и^ не бњ` с ни'ми б~ъ чю'ждь”
13
Він підніс його на висоту землі і годував плодами полів, і поїв його медом з каменю і єлеєм з твердої скелі,
13
Възведе` я& на си'лђ земли`, насыти` и^хъ жи'тъ се'лныхъ. със#са'ша ме'дъ и^с ка'мене, и^ е^ле'и эT тве'рда ка'мене”
14
маслом коров’ячим і молоком овечим, і жиром агнців і баранів васанських і козлів, і повною пшеницею, і ти пив вино, кров виноградних ягід.
14
Ма'сло кра'вїе, и^ мле'ко ѓ%вчее, съ тђ'комъ а%гньчиM и^ ѓ'внимъ, сыно'въ ю%нчихъ и^ ко'злиX съ тђкомъ пшени'чномъ. и^ кро'вь гро'здовђ пїа'хђ вино`”
15
І [їв Яків, і] розповнішав Ізраїль, і став упертим; розповнішав, потовстішав і розжирів; і залишив він Бога, Який створив його, і знехтував твердиню спасіння свого.
15
И$ ја^де` і^а'ков# и^ насыти'ся. и^ эTве'ржеся възлю'бленныи. ё^ты` ё^толъстњ`, и^ раZширњ`. и^ ѓ^ста'ви б~а сътвор#шаго и&, и^ эTстђпи` эT б~а сп~са свое^го”
16
Богами чужими вони роздратували Його і мерзотами [своїми] розгнівали Його:
16
Прогнњваша м^я ѓ^ чю'жди'х#, въ ме'рзостеX свои^хъ прегорчи'ша м^я”
17
приносили жертви бісам, а не Богу, богам, яких вони не знали, новим, які прийшли від сусідів і про яких не помишляли батьки ваші.
17
Пожро'ша бњ'совомъ а^ не б~ђ. бого'мъ, и^хже не вњ'даша. новїи с^екра'тъ, прїи до'ша, и^хже не вњ'даша эTц~ы и^х#”
18
А Заступника, Який породив тебе, ти забув, і не пам’ятав Бога, Який створив тебе.
18
Бг~а ро'ждьшагот^я ѓ^ста'ви, и^ забы` б~а пита'ющагот^я”
19
Господь побачив [і обурився], і в обуренні зневажив синів Своїх і дочок Своїх,
19
И$ ви'дњ г~ь и^ възревнова`. и^ раздражи'ся, за гнњ'въ сн~овъ иX и^ дщерїи”
20
і сказав: сховаю лице Моє від них [і] побачу, який буде кінець їх; бо вони рід розбещений; діти, у яких немає вірности;
20
И$ рече, эTвращђ` лице` мое` эT ни'хъ, и^ покажђ` чт^о бђ'детъ и^мъ на послњ'докъ ја%ко ро'дъ разъвраще'нъ е^сть. сн~ве и%хже нњсть вњры въ ни'хъ”
21
вони роздратували Мене тим, що не є богом, марнотами своїми засмутили Мене: і Я роздратую їх тим, що не є народом, народом безглуздим засмучу їх;
21
Тїи раздражи'ша м^я не ѓ^ бѕ~њ, прогнњваша м^я въ и'долњхъ своихъ, а%з# раздражђ` иX не ѓ^ ја^зыцXњ ѓ^ ја^зыцXњ же неразђмливыX прогнњ'ваю иX”
22
бо вогонь запалав у гніві Моєму, палить до пекла глибинного, і поглинає землю і плоди її, і спалює основи гір;
22
ЈА/ко ѓ%гнь възгори'тся эT ја%рости моея`, раждьже'тся до а'да преи^спо'дняго. снњсть зе'млю, и^ жита е^я, попа'литъ ѓ^снова'нїя гора'мъ”
23
зберу на них біди і випущу на них стріли Мої:
23
Съберђ` на нихъ ѕла'я, и^ стрњ'лы моя скон#чаю въ ни'хъ”
24
будуть виснажені голодом, знищені гарячкою і лютою заразою; і пошлю на них зуби звірів і отруту плазунів, що на землі;
24
Та'юща гла'домъ. и^ снњ'дь пти'цъ, и^ гръбъ неи^сцњлеn. зђ'бы ѕвњ'рїи послю` в ня`, съ ја%ростїю пресмыка'ющимися по земли`”
25
ззовні буде губити їх меч, а в домах жах — і юнака, і дівчину, і немовля, і вкритого сивиною старця.
25
эT вн^њ безча'дитъ и^хъ мечь, и^ эT храM и^хъ стра'хъ. ю%ноша съ дв~ою. със#сыи. съ ѓ%трокомъ старцемъ”
26
Я сказав би: розсію їх і зітру з середовища людей пам’ять про них;
26
Рњхъ, разсњ'ю и^хъ, ё^ста'влю же эT чл~къ па'мять и^хъ”
27
але відклав це заради озлоблення ворогів, щоб вороги його не загордилися і не сказали: наша рука висока, і не Господь зробив усе це.
27
Токмо за гнњ'въ вра'гъ, ја%ко да не долголњтъствђ'ютъ, и^ да не наля'гђтъ сђпоста'ти. да не рекђтъ, рђка` на'ша высо'ка. и^ не г~ь сътвори` сїя вс^я”
28
Тому що вони народ, який утратив розум, і немає в них сенсу.
28
ЈА/ко ја^зы'къ погђ'бль совњтъ е^сть и^ нњсть в ни'хъ хђдожьства. не смы'слиша разђмњти,
29
О, якби вони розсудили, подумали про це, зрозуміли, що з ними буде!
29
сїя вс^я” да прїимђтъ въ грядђщее вре'мя.
30
Як би міг один переслідувати тисячу і двоє проганяти десять тисяч, якби Заступник їх не зрадив їх, і Господь не віддав їх!
30
ка'ко пожене'тъ е^ді'нъ ты'сящђ, и дв^а дви'гнета тм^ы. а%ще не б~ъ эTда'стъ и^хъ и^ г~ь преда'стъ и^хъ”
31
Бо заступник їх не такий, як наш Заступник; самі вороги наші судді в тім.
31
Нњ сђть б^о бо'ѕи и^хъ ја%ко б~ъ на'шъ вра'ѕи же на'ши неразђ'мливи”
32
Бо виноград їх від виноградної лози содомської і з полів гоморрських; ягоди їх ягоди отруйні, грона їх гіркі;
32
эT виноградъ б^о содомъскихъ винограD и^хъ, и^ лоза` и^хъ эT гоморы. гроздъ и^хъ, гроздъ желчи, гроздъ горести ихъ”
33
вино їх отрута драконів і згубна отрута аспидів.
33
ЈА/рость ѕмїи, вино` иX и^ ја%рость а^спидъ неи^сцњ'лна”
34
Чи не приховано це в Мене? чи не запечатано в сховищах Моїх?
34
Не сїя л^и вс^я събрашася ё^ мене`, и^ запечатлњшася въ съкровищиX мои^х#
35
У Мене помста і нагорода, коли похитне нога їх; бо близько день загибелі їх, скоро настане приготоване для них.
35
въ дн~ь эTм#щенїя възда'мъ, въ время вънегда` съблазни'тся нога` их# ја%ко близь дн~ь поги'бели и^хъ, и^ преDсташа гото'вая ва'мъ”
36
Але Господь буде судити народ Свій і над рабами Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що рука їх ослабла, і не стало ні ув’язнених, ні тих, що залишилися зовні.
36
ЈА/ко сђдиT г~ь люде'мъ свои^мъ, и^ ѓ^ рабњхъ свои^хъ ё^моле'нъ бђдетъ. видњ б^о иX раз#слаблены, і^ и^ста'явша въ время і^ и^знемогоша”
37
Тоді скаже [Господь]: де боги їх, твердиня, на яку вони надіялися,
37
И$ рече г~ь гд^њ сђть бо'ѕи и^хъ, и^же ё^поваша на ня”
38
які їли жир жертв їх [і] пили вино узливань їх? нехай вони повстануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас покровом!
38
И$хже тђкъ жр'ътвъ иX ја^дя'сте, и пїја%сте вино` требъ ихX” да въскрsнTђ и^ помогTђ ваM и^ бђдTђ ваM покровителе”
39
Бачите нині, [бачите,] що це Я, Я — і немає Бога, крім Мене: Я умертвляю й оживляю, Я уражаю і Я зціляю, і ніхто не визволить від руки Моєї.
39
Ви'дите ви'дите, ја%ко а%зъ е^смь, и^ нњсть б~ъ ра'звњ мене`. а^зъ ё^бїю` и^ жи'ти сътворю`. поражђ`, и^ а'зъ и^сцњлю`. и^ нњсть и^же и^змеT эT рђкђ` мое^ю”
40
Я піднімаю до небес руку Мою і [клянуся правицею Моєю і] говорю: живу Я повік!
40
ЈА/ко въздви'гнђ на' нб~о рђ'кђ мою, и^ кленђ'ся десни'цею мое^ю. и^ рекђ`, жи'вђ а%зъ въ вњкъ”
41
Коли загострю блискучий меч Мій, і рука Моя прийме суд, то відомщу ворогам Моїм і ненависникам Моїм воздам;
41
ЈА/ко поѓ^стрю` ја%ко мо'лнїю ме'чь мои, и^ прїиметъ сђ'дъ рђка моя`. и^ възда'мъ ме'сть врагомъ, и^ ненави'дящиM м^я възда'мъ”
42
напою стріли Мої кров’ю, і меч Мій насититься плоттю, кров’ю убитих і полонених, головами начальників ворога.
42
Оу^пою` стрњ'лы моа` эT кро'ви, и^ ме'чь мо'и снњсть мя'са. эT кро'ве ја%звеныхъ и^ плњне'нїа, эT глаv кн~ѕь ја^зы'ческих#”
43
[Веселіться, небеса, разом з Ним, і поклоніться Йому, всі ангели Божі.] Веселіться, язичники, з народом Його [і хай зміцняться всі сини Божі]! бо Він відомстить за кров рабів Своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, [і ненависникам Своїм воздасть,] і очистить [Господь] землю Свою і народ Свій!
43
Възвесели'теся нб~са кђп'но с ниM, и^ да покло'нятся е^мђ вс^и а^гг~ли бж~їи” Възвесели'теся ја^зы'цы съ люDми е^го, и^ да ё^крњпяTся е^мђ вс^и сн~ове бж~їи” ЈА/ко кро'вь сн~оv свои^хъ м#ща'етъ, и^ эTм#сти'тъ и^ возда'стъ ме'сть враго'мъ, и^ ненави'дящиM е^го възда'стъ. и^ ѓ^чи'ститъ г~ь зе'млю людїи свои^хъ”
44
[І написав Мойсей пісню цю в той день, і навчив її синів Ізраїлевих.] І прийшов Мойсей [до народу] й оголосив усі слова пісні цієї гучно народу, він і Ісус, син Навина.
44
И$ въписа` мољ=сїи пњ'снь сїю' въ то'й дн~ь, и^ наё^чи` е^ю сн~ы і^и~ля. и^ въни'де мољ=сїи къ лю'деM. и^ гл~а вс^я словеса` зако'на сего` въ ё%ши лю'демъ, саM і^ и'сђсъ нављ=нъ”
45
Коли Мойсей оголосив усі слова ці всьому Ізраїлю,
45
И$ сконча` мољ=сїи гл~я словеса` сїи в#семђ` і^и^л~ю”
46
тоді сказав їм: покладіть на серце ваше всі слова, які я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони намагалися виконувати всі слова закону цього;
46
И$ рече к ни'мъ въне'млите срDцемъ ва'шиM вс^я словеса` сїи. ја%же азъ и^звњстђ'ю ваM днsе” ЈА/же да заповњ'сте сн~омъ своиM. снабдњти и^ твори'ти вс^я словеса` зако'на сего`”
47
бо це не пусте для вас, але це життя ваше, і через це ви довгий час пробудете на тій землі, в яку ви йдете через Йордан, щоб оволодіти нею.
47
ЈА/ко нњсть сло'во с^е сђ'е ваM н^о жи'знь ваша, и^ сего ра'ди сло'ва длъги дн~и бђ'дете на земли`. на ню'же в^ы минђе'те і^ѓ^рда'нъ та'мо причастити ю&”
48
І говорив Господь Мойсеєві в той же самий день і сказав:
48
И$ рече г~ь къ мољ=сїю въ дн~ь сїи гл~я.
49
зійди на цю гору Аварим, на гору Нево, що в землі Моавитській, навпроти Єрихона, і подивися на землю Ханаанську, яку Я даю у володіння синам Ізраїлевим;
49
възы'ди на горђ` а^вариM. гора наварїё& ја^же е^сть въ земли` моа'вли пря'мо е^ри'хђ. и^ виждь зе'млю ханаа'ню, ю^же а'зъ да'ю сн~омъ і^и^л~евымъ въ ѓ^дръжа'нїе”
50
і помри на горі, на яку ти зійдеш, і прилучись до народу твого, як помер Аарон, брат твій, на горі Ор, і прилучився до народу свого,
50
И$ сконча'ися тамо на горњ` на нюже въсхо'диши, и^ приложися къ людемъ своиM. ја%коy ё%мре а^а^ро'нъ бра'тъ тво'и на горњ` ѓ%рњ, и^ приложи'ся к люде'мъ своиM”
51
за те, що ви згрішили проти Мене серед синів Ізраїлевих при водах Мериви в Кадесі, у пустелі Син, за те, що не явили святости Моєї серед синів Ізраїлевих;
51
Поне'же не покори'стеся сло'вђ мое^мђ въ сн~њхъ і^и^л~евњхъ ё^ воды` сђпротивныя кади'съ, въ пђсты'ни си'ни. и^ понеже не ѓ^ст~исте мене` въ сн~њхъ і^и^л~евых#”
52
перед собою ти побачиш землю, а не ввійдеш туди, у землю, яку Я даю синам Ізраїлевим.
52
ЈА/ко съпряма во'зриши зе'млю. н^отамо не въни'деши, е^ја%же даю` сн~омъ і^ил~евымъ”