¹

Слухай, Ізраїлю: ти тепер ідеш за Йордан, щоб піти оволодіти народами, більшими і сильнішими за тебе, містами великими, з укріпленнями до небес,

¹

Слhши, ї}лю, ты2 прех0диши їoрдaнъ днeсь, вни1ти є4же наслёдити kзhки вели6кіz и3 крэпчaйшы пaче вaсъ, грaды вели6ки и3 њграждє1ны до небесE,

²

народом [великим,] численним і високорослим, синами Енаковими, про яких ти знаєш і чув: «хто устоїть проти синів Енакових?»

²

лю1ди вели6ки и3 мнHги и3 предHлги, сhны є3нaкwвы, ±же ты2 вёси, и3 ты2 слhшалъ є3си2: кто2 проти1ву стaнетъ сынHмъ є3нaкwвымъ;

³

Знай же нині, що Господь, Бог твій, іде перед тобою, як вогонь, що поїдає; Він буде знищувати їх і поборювати їх перед тобою, і ти проженеш їх, і погубиш їх скоро, як говорив тобі Господь.

³

И# ўвёси днeсь, ћкw гDь бGъ тв0й сeй пред8и1детъ пред8 лицeмъ твои1мъ: џгнь попалszй є4сть: сeй потреби1тъ |, и3 сeй tврати1тъ | t лицA твоегw2, и3 потреби1тъ | вск0рэ, ћкоже речE тебЁ гDь.

⁴

Коли буде виганяти їх Господь, Бог твій, від лиця твого, не говори в серці твоєму, що за праведність мою привів мене Господь оволодіти цією [доброю] землею, і що за нечестя народів цих Господь виганяє їх від лиця твого;

⁴

Не рцы2 въ сeрдцы твоeмъ, є3гдA потреби1тъ гDь бGъ тв0й kзhки сі‰ пред8 лицeмъ твои1мъ, глаг0лz: прaвдъ рaди мои1хъ введe мz гDь наслёдити зeмлю благyю сію2:

⁵

не за праведність твою і не за правоту серця твого йдеш ти успадковувати землю їх, але за нечестя [і беззаконня] народів цих Господь, Бог твій, виганяє їх від лиця твого, і щоб виконати слово, яким клявся Господь батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову;

⁵

не рaди прaвды твоеS, нижE препод0біz рaди сeрдца твоегw2 ты2 вх0диши наслёдити зeмлю и4хъ, но нечeстіz рaди и3 беззак0ніz kзhкwвъ си1хъ гDь t лицA твоегw2 потреби1тъ |, и3 да ўстaвитъ завётъ, и4мже клsтсz гDь nтцє1мъ вaшымъ, ґвраaму и3 їсаaку и3 їaкwву:

⁶

тому знай [нині], що не за праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі оволодіти цією доброю землею, бо ти народ жорстокосердий.

⁶

и3 да ўвёси днeсь, ћкw не рaди прaвды твоеS гDь бGъ тв0й даeтъ тебЁ зeмлю благyю сію2 наслёдити: ћкw лю1діе жестоковhйніи є3стE.

⁷

Пам’ятай, не забудь, скільки ти дратував Господа, Бога твого, у пустелі: від самого того дня, як вийшов ти з землі Єгипетської, і до самого приходу вашого на місце це ви противилися Господу.

⁷

П0мни, не забyди, коли1кw разгнёвасте гDа бGа своего2 въ пустhни: t негHже днE и3зыд0сте и3з8 земли2 є3гЂпетскіz, дaже внид0сте въ мёсто сіE, не покарsющесz совершaсте ±же проти1ву гDа:

⁸

І при Хориві ви дратували Господа, і прогнівався на вас Господь, так що хотів знищити вас,

⁸

и3 въ хwри1вэ разгнёвасте гDа, и3 разгнёвасz гDь на вы2, потреби1ти вaсъ,

⁹

коли я зійшов на гору, щоб прийняти скрижалі кам’яні, скрижалі завіту, який уклав Господь з вами, і пробув на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив,

⁹

восходsщу мнЁ на г0ру, взsти скриж†ли кaмєнныz, скриж†ли завёта, ±же завэщA гDь къ вaмъ: и3 пребhхъ въ горЁ четhредесzть днjй и3 четhредесzть нощeй: хлёба не kд0хъ и3 воды2 не пи1хъ.

¹⁰

і дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, написані перстом Божим, а на них [написані були] усі слова, які виголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання.

¹⁰

И# дадe ми гDь двЁ скриж†ли кaмєнны, напи6саны пeрстомъ б9іимъ, и3 на ни1хъ бsху напи6сана вс‰ словесA, ±же гlа гDь къ вaмъ въ горЁ и3з8 среды2 nгнS въ дeнь собрaніz:

¹¹

Після закінчення ж сорока днів і сорока ночей дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, скрижалі завіту,

¹¹

и3 бhсть по четhредесzти днeхъ и3 по четhредесzти нощeхъ, дадe ми гDь двЁ скриж†ли кaмєнны, скриж†ли завёта,

¹²

і сказав мені Господь: встань, піди скоріше звідси, бо розбестився народ твій, який ти вивів з Єгипту; швидко ухилилися вони від путі, яку Я заповів їм; вони зробили собі відлитого ідола.

¹²

и3 речE гDь ко мнЁ: востaни и3 сни1ди ск0рw tсю1ду, ћкw беззак0нноваша лю1діе твои2, ±же и3звeлъ є3си2 и3з8 земли2 є3гЂпетски: соступи1ша ск0рw съ пути2, є3г0же заповёдалъ є3си2 и5мъ, и3 сотвори1ша себЁ сліsніе.

¹³

І сказав мені Господь: [Я говорив тобі один і другий раз:] бачу Я народ цей, ось він народ жорстокосердий;

¹³

И# речE гDь ко мнЁ: гlахъ тебЁ є3ди1ною и3 двaжды, гlz: ви1дэхъ лю1ди сі‰, и3 сE, лю1діе жестоковhйніи сyть:

¹⁴

не утримуй Мене, і Я знищу їх, і зітру ім’я їх з піднебесної, а від тебе породжу народ, який буде [більшим,] сильнішим і численнішим за них.

¹⁴

њстaви мS, да потреблю2 |, и3 погублю2 и4мz и4хъ под8 небесeмъ, и3 сотворю1 тz въ kзhкъ вели1къ и3 крёпокъ и3 мн0гъ пaче си1хъ.

¹⁵

Я обернувся і пішов з гори, гора ж горіла вогнем; дві скрижалі завіту були в обох руках моїх;

¹⁵

И# возврати1всz снид0хъ съ горы2, и3 горA горsше nгнeмъ: и3 двЁ скриж†ли свидёній во nбою2 рукY моє1ю:

¹⁶

і бачив я, що ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі відлитого тельця, швидко ухилилися від путі, якої [триматися] заповів вам Господь;

¹⁶

и3 ви1дэвъ, ћкw согрэши1сте пред8 гDемъ бGомъ вaшимъ, и3 сотвори1сте себЁ телцA сліsна, и3 соступи1сте съ пути2 ск0рw, є3г0же заповёда гDь вaмъ твори1ти,

¹⁷

і взяв я обидві скрижалі, і кинув їх з обох рук своїх, і розбив їх перед очима вашими.

¹⁷

и3 взeмъ џбэ скриж†ли, поверг0хъ | и3з8 рукY моє1ю и3 сокруши1хъ и5хъ пред8 вaми.

¹⁸

І [вдруге] упавши перед Господом, молився я, як раніше, сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, зробивши зло в очах Господа [Бога вашого] і роздратувавши Його;

¹⁸

И# моли1хсz пред8 гDемъ втор0е, ћкоже и3 пeрвое, четhредесzть днjй и3 четhредесzть нощeй, хлёба не kд0хъ и3 воды2 не пи1хъ, всёхъ рaди грэхHвъ вaшихъ, и4миже согрэши1сте, творsще ѕл0е пред8 гDемъ бGомъ вaшимъ, є4же разгнёвати є3го2:

¹⁹

бо я страшився гніву і лютости, якими Господь прогнівався на вас і хотів погубити вас. І послухав мене Господь і цього разу.

¹⁹

и3 боsзненъ бёхъ гнёва рaди и3 ћрости, ћкw разгнёвасz гDь на вы2, да потреби1тъ вaсъ: и3 послyша менE гDь и3 въ то2 врeмz.

²⁰

І на Аарона дуже прогнівався Господь і хотів погубити його; але я молився й за Аарона в той час.

²⁰

И# на ґарHна разгнёвасz гDь ѕэлw2, є4же погуби1ти є3го2: и3 моли1хсz и3 за ґарHна во врeмz џно.

²¹

Гріх же ваш, який ви зробили, — тельця я взяв, спалив його у вогні, розбив його і всього стер до того, що він став дрібним, як порох, і я кинув порох цей у потік, що тече з гори.

²¹

И# грёхъ вaшъ, є3г0же сотвори1сте, телцA, взsхъ є3го2 и3 сожг0хъ є3го2 на nгни2, и3 и3зби1хъ є3го2 и3 сотр0хъ є3го2 ѕэлw2, дaже бhсть др0бенъ, и3 бhсть ћкw прaхъ, и3 и3зсhпахъ прaхъ въ водотeчу сходsщую съ горы2.

²²

І в Тавері, у Массі й у Киброт-Гаттааві ви роздратували Господа [Бога вашого].

²²

И# въ запалeніи, и3 во и3скушeніи, и3 во гробёхъ похотёніz разгнёвасте гDа бGа вaшего.

²³

І коли посилав вас Господь з Кадес-Варні, говорячи: підіть, оволодійте землею, яку Я даю вам, — то ви стали проти повеління Господа Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухали голосу Його.

²³

И# є3гдA послA вaсъ гDь t кaдисъ-варни2, гlz: взhдите и3 наслёдите зeмлю, ю4же ѓзъ даю2 вaмъ: и3 сопроти1вистесz гlг0лу гDа бGа вaшегw, и3 не вёровасте є3мY, и3 не послyшасте глaса є3гw2:

²⁴

Ви були непокірливі Господу з того самого дня, як я став знати вас.

²⁴

и3 не покарsющесz бhсте гDу t днE, въ џньже познaсz вaмъ.

²⁵

І впавши перед Господом, благав я сорок днів і сорок ночей, в які я молився, бо Господь хотів погубити вас;

²⁵

И# моли1хсz пред8 гDемъ четhредесzть днjй и3 четhредесzть нощeй, въ нsже моли1хсz: речe бо гDь погуби1ти вaсъ.

²⁶

і молився я Господу і сказав: Владико Господи, [Царю богів,] не погубляй народу Твого і наділу Твого, який Ти визволив величчю [могутности] Твоєї, який вивів Ти з Єгипту рукою сильною [і силою Твоєю великою];

²⁶

И# моли1хсz бGу и3 рек0хъ: гDи, гDи цRю2 богHвъ, не погуби2 людjй твои1хъ и3 наслёдіz твоегw2, є4же и3збaвилъ є3си2 крёпостію твоeю вели1кою, ±же и3звeлъ є3си2 и3з8 земли2 є3гЂпетскіz крёпостію твоeю вели1кою и3 рук0ю си1льною и3 мhшцею твоeю выс0кою:

²⁷

пом’яни рабів Твоїх, Авраама, Ісаака та Якова, [яким Ти клявся Собою]; не дивися на озлоблення народу цього і на нечестя його і на гріхи його,

²⁷

помzни2 ґвраaма и3 їсаaка и3 їaкwва, рабы6 тво‰, и5мже клsлсz є3си2 соб0ю: не призирaй на жeстокость людjй си1хъ, и3 на нечeстіе и4хъ и3 на грэхи2 и4хъ:

²⁸

щоб [ті, що живуть] у тій землі, звідки Ти вивів нас, не сказали: «Господь не міг ввести їх у землю, яку обіцяв їм, і, ненавидячи їх, вивів Він їх, щоб умертвити їх у пустелі».

²⁸

да не когдA рекyтъ живyщіи на земли2, tню1дуже и3звeлъ є3си2 нaсъ, глаг0люще: не могjй гDь ввести2 и5хъ въ зeмлю, ю4же и5мъ њбэщA, и3 ненави1дz и5хъ гDь, и3зведE погуби1ти и5хъ въ пустhни:

²⁹

А вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів [із землі Єгипетської] силою Твоєю великою і могутністю Твоєю високою.

²⁹

и3 сjи лю1діе твои2 и3 жрeбій тв0й, и5хже и3звeлъ є3си2 и3з8 земли2 є3гЂпетскіz крёпостію твоeю вели1кою и3 мhшцею твоeю выс0кою.