Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Второзаконня
Українською (п. Філарета)
Острозька Біблія, 1581р.
Глава 1
1
Це є слова, які говорив Мойсей усім ізраїльтянам за Йорданом у пустелі на рівнині навпроти Суфа, між Фараном і Тофелом, і Лаваном, і Асирофом, і Дизагавом,
поверніться, вирушайте в путь і підіть на гору аморреїв і до всіх сусідів їх, на рівнину, на гору, на низькі місця і на південний край і до берегів моря, у землю Ханаанську і до Ливану, навіть до ріки великої, ріки Євфрату;
ось, Я даю вам землю цю, підіть, візьміть у спадщину землю, яку Господь із клятвою обіцяв дати батькам вашим, Аврааму, Ісааку і Якову, їм і нащадкам їхнім».
І взяв я старійшин із колін ваших, мужів мудрих, [розумних] і випробуваних, і зробив їх начальниками над вами, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками, десятиначальниками і наглядачами за колінами вашими.
І вирушили ми від Хорива, і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, яку ви бачили, по шляху до гори Аморрейської, як повелів Господь, Бог наш, і прийшли в Кадес-Варні.
Але ви усі підійшли до мене і сказали: пошлемо перед собою людей, щоб вони дослідили нам землю і принесли нам звістку про дорогу, по якій іти нам, і про міста, в які йти нам.
Але ви не захотіли йти і стали проти веління Господа, Бога вашого,
26
И$ не въсхоᲄњ'сте внити, ни'же послђшасте гл~ъ г~а б~а ва'шего”
27
і нарікали в наметах ваших і говорили: Господь, з ненависти до нас, вивів нас із землі Єгипетської, щоб віддати нас у руки аморреїв і знищити нас;
27
И$ възропта'сте в кђщахъ свои^хъ и^ реко'сте, ненави'сти ради и^зведе` н^ы г~ь и^з ꙁемля` е^гљ=петскїа, преда' ти насъ в рђцњ а^м#море'истњ, потреби'ти наs”
28
куди ми підемо? брати наші розслабили серце наше, говорячи: народ той більший, [численніший] і вищій за нас, міста там великі і з укріпленнями до небес, та й синів Енакових бачили ми там.
і в пустелі цій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як людина носить сина свого, на всьому шляху, яким ви проходили, до приходу вашого на це місце.
діти ваші, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, і сини ваші, які не знають нині ні добра ні зла, вони ввійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею;
а ви поверніться і рушайте в пустелю по дорозі до Червоного моря.
40
Вы' же ѓ^брати'вшися въполъчи'стеся въ пђсты'ню пђтеM къ чермно'мђ мо'рю”
41
І ви відповіли тоді і сказали мені: згрішили ми перед Господом, [Богом нашим,] підемо й будемо воювати, як повелів нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожен військовою зброєю своєю, і нерозсудливо зважилися зійти на гору.
починати з ними війну, бо Я не дам вам землі їх ні на стопу ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісаву;
5
Не сътвори'те с ними ра'ти, не да'хъ б^о вамъ эT земля` и^хъ, ниже стопы` ноги`, ја^ко въ прича'стїе да'хъ сн~омъ і^са'вовыM го'рђ сеи'ръ”
6
їжу купуйте в них за срібло і їжте; і воду купуйте в них за срібло і пийте;
6
Сребро'мъ пи'щђ кђпи'те себњ ё^ ни'хъ и^ ја^ди'те, во'дђ въ мњрђ во'змете эT нихъ, на ценњ да пїете”
7
бо Господь, Бог твій, благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був покровителем тобі під час подорожі твоєї по великій [і страшній] пустелі цій; ось, сорок років Господь, Бог твій, з тобою; ти ні в чому не терпів нестачі.
І сказав мені Господь: не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим;
9
И$ рече г~ь къ мнњ`, не совраждђ'итеся моа'витомъ, и^ не сътвори'те с ними ра'ти, не дахъ б^о ва'мъ эT земля` иX въ прича'стїе, сн~омъ б^о ло'товомъ да'лъ е^смь а^рои'ръ причасти'ти”
10
раніше жили там емими, народ великий, численний і високий, як сини Енакові,
а на Сеїрі жили колись хорреї; але сини Ісавові прогнали їх і знищили їх від лиця свого й оселилися замість них — так, як вчинив Ізраїль із землею спадщини своєї, яку дав їм Господь;
З тих пір, як ми пішли в Кадес-Варні і як пройшли долину Заред, минуло тридцять вісім років, і в нас перевівся з середовища стану весь рід, що ходить на війну, як клявся їм Господь [Бог];
т^ы преи'деши дне'сь же предњ'лы моа'влими, и^ а^рои'ровыми”
19
і наблизився до аммонитян; не вступай з ними у ворожнечу, і не починай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів Аммонових у володіння, бо Я віддав її в володіння синам Лотовим;
19
ПришеDше блиZ сн~овᲆ а^м#ма'новыхᲆ не съвраждђ'итеся иM, и^ не сътвори'те с ними ра'ти, не даM б^отебе` эT земля` сн~овъ а^м#моновых# во прича'стїе. ја%ко сн~омъ ло'товымъ даX во прича'сᲄїе”
20
і вона вважалася землею рефаїмів; раніше жили на ній рефаїми; аммонитяни ж називають їх замзумимами;
20
Земля` рафаи'нъска и^менђется. рафаи%ны б^о на не'и прежде жи'вяхђ, а^мони'тяне же прозыва'ютъ и^хъ зоми'нъ.
21
народ великий, численний і високий, як сини Енакові, і знищив їх Господь перед лицем їх, і вигнали вони їх і оселилися на місці їхньому,
як Він зробив для синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, знищивши перед лицем їх хорреїв, і вони вигнали їх, і оселилися на місці їх, і живуть до цього дня;
22
ЈА/коже сътвори` сн~омᲆ і^са'вовыM живђщиM в сеи'рњ. иMже ѓ^браꙁоM поᲄреби'ша хоре'я эT лица` своеh. и^ причасти'шася в ниX и^ вселишася въ иX мᲇсто, и^ до сего` дн~е”
23
і аввеїв, які жили в селищах до самої Гази, Кафторими, що вийшли з Кафтора, знищили й оселилися на місці їх.
23
И$ е^ве'и живђщїа, въ а^ро'џњ до га'зы, кападокїи шеDше и^зъ кападокїи' потреби'ша я&, и^ всели'шася во и'хъ мᲇсто”
24
Встаньте, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руки твої Сигона, царя Есевонського, аморреянина, і землю його; починай оволодівати нею, і веди з ним війну;
дозволь пройти мені землею твоєю; я піду дорогою, не зійду ні праворуч, ні ліворуч;
27
д^а прои'дђ сквоѕњ ꙁе'млю твою` по пђᲄи` прои^дђ и^ не съвращ'ђся н^и на' десно н^и на' лњво”
28
їжу продавай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду
28
Пи'щђ на ценњ` да ны` даси, и^ ја^мъ. и^ во'дђ на ценњ` даси` и^ пїю, ра'звњ то'чїю нога'ма мои^ма прои^дђ”
29
так, як зробили мені сини Ісава, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, доки не перейду через Йордан у землю, яку Господь, Бог наш, дає нам.
Але Сигон, цар Есевонський, не погодився дозволити пройти нам через свою землю, тому що Господь, Бог твій, озлобив дух його і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як це видно нині.
30
И$ не въсхотњ` сїѓ'нъ цр~ь а^сево'нь да минеM сквоѕњ ю&, ја%ко ѓ^жесточи` г~ь б~ъ нашᲆ дх~ъ е^го, и^ ё^крњпи` срDце е^го да преда'стъ в рђцњ твои` въ дн~ешнїи дн~ь”
31
І сказав мені Господь: ось, Я починаю віддавати тобі Сигона [царя Есевонського, аморреянина,] і землю його; починай оволодівати землею його.
Від Ароера, що на березі потоку Арнона, і від міста, що на долині, до [гори] Галаада не було міста, яке було б неприступним для нас: усе віддав Господь, Бог наш, [у руки наші].
36
эT а^ро'ира. и^же е^сть ё^стїе водотеча а^рно'ня и^ грDа и^же е^сть в де'бри, и^ до горы` гала'довы. и^ не бысть грDа ё^целњ'выи наs, вс^я предаl г~ь б~ъ нашъ в рђцњ` наши”
37
Тільки до землі аммонитян ти не підходив, ні до місць [що лежать] біля потоку Іавока, ні до міст [які] на горі, ні до усього, до чого не повелів [нам] Господь, Бог наш.
І сказав мені Господь: не бійся його, тому що Я віддам у руку твою його, і весь народ його, і всю землю його, і ти вчиниш з ним так, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, який жив у Есевоні
сидоняни Ермон називають Сирионом, а аморреї називають його Сениром, —
9
финикњ'и же. проꙁыва'ютъ е^рмона санїи'ръ” А$м#моррњ'и же проꙁываюT и^ сани'ръ”
10
усі міста на рівнині, весь Галаад і весь Васан до Салхи та Едреї, міста? царства Ога Васанського;
10
Вс^и грады мисо'ровы и^ всего галаа'да, и^ всего васа'на, да'ждь до е^лхи” И$ до і^ѓ^рда'на вс^я гра'ды црsтвїа ѓ%гова вᲆ васа'нњ”
11
бо тільки Ог, цар Васанський, залишався з рефаїмів. Ось, одр його, одр залізний, і тепер у Равві, у синів Аммонових: довжина його дев’ять ліктів, а ширина його чотири лікті, ліктів чоловічих.
а залишок Галаада і весь Васан, царство Ога, віддав я половині коліна Манассіїного, всю область Аргов з усім Васаном. [Вона називається землею рефаїмів.]
Яїр, син Манассіїн, узяв усю область Аргов, до меж Гесурських і Маахських, і назвав Васан, за іменем своїм, селищами Яїровими, що і донині;
14
И$а^и'ръ же сн~ъ манасїинᲆ вꙁ^я вс^я предњ'лы а^ргоговы, до предњлъ гаргасиnскихъ” И$ махеџей проꙁва` и&, и^а^и^ръ по и'мени свое^мђ васа'нъ и^ а^во'џᲆ, до сего дн~и”
15
Махиру дав я Галаад;
15
Махи'рови же дахъ галаа'дъ.
16
а коліну Рувимовому і Гадовому дав від Галаада до потоку Арнона, землю між потоком і межею, до потоку Іавока, межі синів Аммонових,
16
и^ рђви'мђ и^ гадови дахъ эT галаа'да даже до водоте'чи а^рно'ня, среd водоте'чи предњ'лъ. и^ до и^а^во'ка водоте'чи предњлъ сн~овъ а^м#ма'нихъ”
17
також рівнину і Йордан, який є і межа, від Киннерефа до моря рівнини, моря Солоного, біля підошви гори Фасги на схід.
17
И$ ра'ва же і^ и^ѓ^рда'нъ предњ'лъ эT махенере'џа до а^си'доха фаZги эT восто'ка”
18
І дав я вам у той час повеління, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам землю цю у володіння; усі здатні до війни, озброївшись, ідіть попереду братів ваших, синів Ізраїлевих;
доки Господь [Бог] не дасть спокою братам вашим, як вам, і доки й вони не одержать у володіння землю, яку Господь, Бог ваш, дає їм за Йорданом; тоді поверніться кожен у своє володіння, яке я дав вам.
І Ісусові заповів я в той час, говорячи: очі твої бачили усе, що зробив Господь, Бог ваш, із двома царями цими; те саме зробить Господь із усіма царствами, які ти будеш проходити;
не бійтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Сам воює за вас.
22
да не ё^бо'итеся эT нихᲆ ја^ко г~ь б~ъ ва'шъ са'мъ побо'ретъ по ва'съ”
23
І молився я Господу в той час, говорячи:
23
И$ моли'хся гв~и въ ѓ%но вре'мя гл~я.
24
Владико Господи, Ти почав показувати рабові Твоєму велич Твою [і силу Твою, ] і міцну руку Твою [і могутність]; бо який бог є на небі, або на землі, який міг би робити такі справи, як Твої, і з могутністю такою, як Твоя?
Але Господь гнівався на мене за вас і не послухав мене, і сказав мені Господь: досить тобі, надалі не говори Мені більше про це;
26
И$ презрᲇ м^я г~ь васъ ра'ди и^ не послђш'а мене`. и^ рече г~ь ко мн^њ довлњ'етъ т^и, не приложи` к семђ` гл~ати словеси` сего`”
27
зійди на вершину Фасги і подивись очима твоїми до моря і на північ, і на південь і на схід, і подивися очима твоїми, тому що ти не перейдеш за Йордан цей;
і дай настанови Ісусові, й укріпи його, й утверди його; тому що він буде передувати народу цьому і він розділить їм на наділи [усю] землю, на яку ти подивишся.
Отже, Ізраїлю: слухай постанови і закони, які Я [сьогодні] навчаю вас виконувати, щоб ви були живі [і розмножилися], і пішли й успадкували ту землю, яку Господь, Бог батьків ваших, дає вам [у спадок];
не додавайте до того, що Я заповідаю вам, і не вкорочуйте від того; зберігайте заповіді Господа, Бога нашого, які Я вам [сьогодні] заповідаю.
2
да не приложи'те къ словесеM е^же а'ꙁъ ꙁповњдаю ваM. ниже да эTи'мњте эT ниX, снабди'те ꙁа'повњди г~а б~а нашего, ја^же ꙁаповњдаю вамъ а^ꙁъ дне'сь.
3
Очі ваші бачили [все], що зробив Господь [Бог наш] з Ваал-Фегором; усяку людину, яка пішла за Ваал-Фегором, знищив Господь, Бог твій, із середовища твого;
отже, зберігайте і виконуйте їх, бо в цьому мудрість ваша і розум ваш перед очима народів, які, почувши про всі ці настанови, скажуть: тільки цей великий народ розумний.
Тільки пильнуй і добре бережи душу твою, щоб тобі не забути тих діл, які бачили очі твої, і щоб вони не виходили з серця твого в усі дні життя твого; і передай це синам твоїм і синам синів твоїх, —
9
Во'нми себњ`, и^ снабди` дш~ђ свою` ѕњло, и^ не ꙁабђди всњхъ слове'съ ја%же ви'дњста ѓ%чи твои`” И$ да не эTстђпятъ эT срDца твое^го вс^я дн~и живота` твое^го. и^ да наста'виши сн~ы своя`. и^ внђки своя` да не ꙁабђ'деши”
10
про той день, коли ти стояв перед Господом, Богом твоїм, при Хориві, [в день зібрання,] і коли сказав Господь мені: збери до Мене народ, і Я сповіщу йому слова Мої, з яких вони навчаться боятися Мене в усі дні життя свого на землі і навчать синів своїх.
10
Въ дн~ь во'ньже стоя'сте преD гм~ъ бм~ъ вашимᲆ в хори'вњ, въ дн~ь ꙁва'нїя е^гда` рече г~ь къ мн^њ. събери` къ мн^њ лю'ди, и^ да слы'шатъ словеса` моя`. да наё^ча'тся боя'тися мене вс^я дн~и, ја^же сїи живђтъ на ꙁемли`” И$ сн~ы своя` да наё^ча'тъ”
11
Ви наблизилися і стали під горою, і гора горіла вогнем до самих небес, і були темрява, хмара і морок.
11
И$ прїидо'сте и^ ста'сте поD горо'ю, гора' же паля'ше ѓ^гнемъ до нб~си, тм^а, и^ м#гла`, и^ ды'мъ, и^ глsа вели'къ”
12
І говорив Господь Бог до вас [на горі] з середовища полум’я; глас слів [Його] ви чули, але образа не бачили, а тільки глас;
і щоб ти, глянувши на небо і побачивши сонце, місяць і зірки [й] усе воїнство небесне, не спокусився і не поклонився їм і не служив їм, оскільки Господь, Бог твій, віддав їх усім народам під усім небом.
19
И$ да не когда возрњвъ на нб~о и^ ви'дњвъ слн~це и^ мцsъ и^ ѕвњзды, и^ всю` тваr нбsнђю прельсти'в шися поклони'шися и^мъ и^ послђжи'ши и^мᲆ, ја^же сᲆтвори'лъ г~ь б~ъ тво'и всњмъ страна'мъ. ја^же поD нб~семъ”
20
А вас узяв Господь [Бог] і вивів вас із печі залізної, з Єгипту, щоб ви були народом Його наділу, як це нині видно.
І Господь [Бог] прогнівався на мене за вас, і клявся, що я не перейду за Йордан і не ввійду в ту добру землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ;
21
И$ г~ь б~ъ ра'згнњвася на мя ѓ^ словесњхъ ва'шихъ, и^ кля'ся да не минђ` і^ѓ^рдана' сего, и^ да не преи^дђ до ꙁемли` ю%же г~ь б~ъ дае^т# вамъ въ причастїе”
22
я помру в цій землі, не перейшовши за Йордан, а ви перейдете й оволодієте тою доброю землею.
22
А/ꙁъ ё^бо ё^мрђ` в се'и земли`, а^ не переидђ і^ѓ^рдана сего`” А$ в^ы минђеᲄе и^ прїимњте ꙁемлю бл~гђю сїю”
23
Бережіться, щоб не забули ви завіту Господа, Бога вашого, який Він склав з вами, і щоб не робити собі ідолів, які зображають що-небудь, як повелів тобі Господь, Бог твій;
23
Воньмите в^ы да не ꙁабђ'дите ꙁавњта г~а б~а вашеh и^же ꙁавњща къ ва'мъ. и^ да не съᲄвори'те са'ми себњ ѓ%браꙁа и^звая'нна всњхъ ја%же заповњда г~ь б~ъ тво'и”
24
бо Господь, Бог твій, є вогонь, що поїдає, Бог ревнитель.
Якщо ж народяться у тебе сини і сини у синів [твоїх], і, довго живучи на землі, ви розбеститеся і зробите ідола, що зображає що-небудь, і зробите зло це перед очима Господа, Бога вашого, і роздратуєте Його,
то засвідчую вам сьогодні небом і землею, що незабаром втратите землю, для успадкування якої ви переходите за Йордан; не пробудете багато часу на ній, але загинете;
26
И$звњстђ'ю вам# днесь нб~семъ и^ ꙁемле'ю, ја%ко па'гђбою поги'бнете съ ꙁемля`. на ню'же вы` минђ'ете чрезъ і^ѓ^рда'нъ та'мо наслњдитї ю&, и^ не пребђ'дете мно'го дн~їи на не'и. н^о потребле'нїеM потреби'теся”
27
і розсіє вас Господь по [усіх] народах, і залишитеся в малому числі між народами, до яких відведе вас Господь;
27
И$ раꙁъсы'плетъ в^ы г~ь въ всXњ јаꙁы'цеX. и бђдете ма'ли числоM въ ја%ꙁы'цехъ. в ня'же въведеT в^ы гь та'мо”
28
і будете там служити [іншим] богам, зробленим руками людськими з дерева і каменю, які не бачать і не чують, і не їдять і не нюхають.
Господь, Бог твій, є Бог [благий і] милосердий; Він не залишить тебе і не погубить тебе, і не забуде завіту з батьками твоїми, який Він клятвою утвердив їм.
31
ЈА/ко б~ъ ще'дръ и^ милосе'рдъ г~ь б~ъ твои” И$ не ѓ^ста'вит# тебе` и^ ниже потреби'тъ ᲄебе`, не ꙁабђ'дет# ꙁавњта эTц~ъ твои^хъ, и^мже кляTся и^мъ”
32
Бо запитай у часів минулих, що були раніше тебе, з того дня, в який створив Бог людину на землі, і від краю неба до краю неба: чи бувало що-небудь таке, як ця велика справа, або чи чули щось подібне до цього?
або чи намагався який бог піти, взяти собі народ із середовища іншого народу покараннями, знаменнями і чудесами, і війною, і рукою міцною, і силою великою, і великими жахами, як зробив для вас Господь, Бог ваш, у Єгипті перед очима твоїми?
і зберігай постанови Його і заповіді Його, які я заповідаю тобі нині, щоб добре було тобі і синам твоїм після тебе, і щоб ти багато часу прожив на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі назавжди.
Тоді відокремив Мойсей три міста по цей бік Йордану на схід сонця,
41
Тогда раꙁдњли` мољ=сїи тр^и гра'ды ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на, на восто'къ сл~нца”
42
щоб тікав туди убивця, який уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом його ні вчора, ні третього дня, і щоб, утікши в одне з цих міст, залишився живим:
42
Въбњ'гати та'мо ё^бїицы. и^же а^ще ё^бїетъ по'дрђга не вњ'дыи. се же н^е ненави'дя е^го ни вчера` ни третїемъ дн~и. и^ да въбњгнетъ въ е^ді'нъ граD си'хъ и^ жи'въ бђдетъ”
43
Бецер у пустелі, на рівнині в коліні Рувимовому, і Рамоф у Галааді в коліні Гадовому, і Голан у Васані в коліні Манассіїному.
за Йорданом, у долині навпроти Беф-Фегора, в землі Сигона, царя Аморрейського, що жив у Есевоні, якого подолав Мойсей із синами Ізраїлевими, після виходу їх з Єгипту.
І скликав Мойсей увесь Ізраїль і сказав їм: слухай, Ізраїлю, постанови і закони, які я проголошу сьогодні у вуха ваші, і вивчіть їх і намагайтеся виконувати їх.
нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
7
И$ да не бђ'дђтъ тебњ боѕи и%ни, преD лицемъ мои^мъ.
8
Не роби собі ідола і ніякого зображення того, що на небі вгорі і що на землі внизу, і що у водах нижче землі,
8
да не соᲄвори'ши себњ` ваа'нїя, и^ никое^гоже ѓ%браꙁа, е^ли'ко на' нб~си горњ` и^ е^ли'ко на ꙁемли` до'лђ, е^ли'ко въ водњ` поD ꙁемле'ю”
9
не поклоняйся їм і не служи їм; тому що Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, Той, що карає за провину батьків дітей до третього і четвертого роду, які ненавидять Мене,
9
да ся не покло'ниши и^мъ, и^ да не послђжи'ши и^мъ, ја%ко а%зъ е^смь г~ь б~ъ твой. б~ъ ревни'въ, эTдая'и грњхи` эTц~евы на дњти, дотре'тїяго и^ четве'ртаго ро'да, ненави'дящимъ мене`”
10
і Той, що творить милість до тисячі родів тих, що люблять Мене і дотримують заповідей Моїх.
ѕ~, дн~ь да дњ'лаеши и^ да сътвори'ши вс^я дњ'ла твоя”
14
а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму. Не роби [в ньому] ніякої справи, ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, який у тебе, щоб відпочив раб твій, і раба твоя [і осел твій,] як і ти;
і пам’ятай, що [ти] був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе звідти рукою міцною і силою великою, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього [і свято зберігати його].
Шануй батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб продовжилися дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
Не бажай дружини ближнього твого і не бажай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] ні всього, що є у ближнього твого.
21
Не помы'сли на женђ` по'дрђга твое^го. не помы'сли на до'мъ по'дрђга твое^го, н^и на село` е^го, н^и на раба` е^го, н^и на рабђ е^го, н^и на воl е^го, н^и на ѓ^сля` е^го, н^и на вся'каго скота` е^го, н^и на вс^е е^ли'коже бли'жняh тебњ`”
22
Слова ці проголосив Господь до всього зібрання вашого на горі із середовища вогню, хмари і мороку [і бурі] гучноголосо, і більше не говорив, і написав їх на двох кам’яних скрижалях, і дав їх мені.
і сказали: ось, показав нам Господь, Бог наш, славу Свою і велич Свою, і голос Його ми чули із середовища вогню; сьогодні бачили ми, що Бог говорить з людиною, і вона залишається живою;
приступи ти і слухай усе, що скаже [тобі] Господь, Бог наш, і ти переказуй нам усе, що буде говорити тобі Господь, Бог наш, і ми будемо слухати і виконувати.
І Господь почув слова ваші, як ви розмовляли зі мною, і сказав мені Господь: чув Я слова народу цього, які вони говорили тобі; усе, що говорили вони, добре;
а ти залишся тут зі Мною, і Я проголошу тобі всі заповіді і постанови і закони, яких ти повинен навчити їх, щоб вони [так] чинили на тій землі, яку Я даю їм у володіння.
31
Ты же ста'ни со мно'ю, да гл~ю к тебњ` вс^я ꙁа'повњди и^ ѓ^правле'нїя и^ сђды`. е^ли'коже ꙁаповњ'си и^мъ и^ да сътворя'тъ си'це въ ꙁемли` ю%же а^ꙁъ даю` и^мъ въ прича'стїе”
32
Дивіться, чиніть так, як повелів вам Господь, Бог ваш; не ухиляйтеся ні праворуч, ні ліворуч;
32
И$ да снабди'те твори'ти, ја%коже ꙁаповњ'да г~ь б~ъ твой, и^ да не съврати'шися н^и на' десно н^и на' лњво”
33
ходіть тією дорогою, якою повелів вам Господь, Бог ваш, щоб ви були живими, і добре було вам, і прожили багато часу на тій землі, яку одержите у володіння.
33
По всемђ пђти` е^лико ꙁаповњ'да тебњ г~ь б~ъ твои ходиᲄи во'нь, да т^я поко'итъ и^ бл~готи бђдет#, и^ мно'ги дн~и бђдеᲄе на ꙁемли` ю%же прїи'мете”
Глава 6
1
Ось заповіді, постанови і закони, яких повелів Господь, Бог ваш, навчити вас, щоб ви чинили [так] у тій землі, в яку ви йдете, щоб оволодіти нею;
1
Сїа' же ꙁа'повᲇди і^ и^справле'нїа и^ сђды`, е^ли'ко заповњ'да г~ь б~ъ ва'шъ. наё^чи'ти ва'съ твори'ти та'ко. на ꙁемли` в ню'же в^ы вхо'дите та'мо причасти'ти е^я`”
2
щоб ти боявся Господа, Бога твого, і всіх постанов Його і заповідей Його, які [сьогодні] заповідаю тобі, дотримував ти і сини твої і сини синів твоїх в усі дні життя твого, щоб продовжилися дні твої.
Отже, слухай, Ізраїлю, і намагайся виконати це, щоб тобі добре було, і щоб ви дуже розмножилися, як Господь, Бог батьків твоїх, говорив тобі, [що Він дасть тобі] землю, де тече молоко і мед. [Це є постанови і закони, які заповів Господь Бог синам Ізраїлевим у пустелі, після виходу їх із землі Єгипетської.]
і напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх.
9
И$ д^а въпи'шеши я& на пра'зњхъ хра'мины свое^я, и^ на вра'тњхъ своиX”
10
Коли ж введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, яку Він клявся батькам твоїм, Аврааму, Ісааку і Якову, дати тобі з великими і добрими містами, яких ти не будував,
і з домами, наповненими всяким добром, яких ти не наповнював, і з колодязями, висіченими з каменю, яких ти не висікав, з виноградниками і маслинами, яких ти не садив, і будеш їсти і насичуватися,
і роби справедливе і добре перед очима Господа [Бога твого], щоб добре тобі було, і щоб ти ввійшов і оволодів доброю землею, яку Господь з клятвою обіцяв батькам твоїм,
і заповів нам Господь виконувати всі постанови ці, щоб ми боялися Господа, Бога нашого, щоб добре було нам в усі дні, щоб зберегти наше життя, як і тепер;
Коли введе тебе Господь, Бог твій, у землю, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, і прожене від лиця твого численні народи, хеттеїв, гергесеїв, аморреїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв, сім народів, які численніші і сильніші за тебе,
але тому, що любить вас Господь, і для того, щоб зберегти клятву, якою Він клявся батькам вашим, вивів вас Господь рукою міцною [і силою великою] і звільнив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя Єгипетського.
Отже, знай, що Господь, Бог твій, є Бог, Бог вірний, Який зберігає завіт [Свій] і милість до тих, що люблять Його і зберігають заповіді Його до тисячі родів,
І якщо ви будете слухати закони ці і зберігати і виконувати їх, то Господь, Бог твій, буде зберігати завіт і милість до тебе, як Він клявся батькам твоїм,
і полюбить тебе, і благословить тебе, і розмножить тебе, і благословить плід утроби твоєї і плід землі твоєї, і хліб твій, і вино твоє, і єлей твій, народжуване від великої худоби твоєї і від отари овець твоїх, на тій землі, яку Він клявся батькам твоїм дати тобі;
благословенний ти будеш більше за всі народи; не буде ні неплідного, ні неплідної, ні в тебе, ні в худобі твоїй;
14
И$ блsвенъ бђ'деши па'че всњхъ ја%ꙁыk, и не бђ'детъ въ ва'съ бес племе'нни, ниже непло'ды въ ско'тњхъ твои^х#”
15
і віддалить від тебе Господь [Бог твій] усяку неміч, і ніяких лютих хвороб єгипетських, [які ти бачив і] які ти знаєш, не наведе на тебе, але наведе їх на всіх, що ненавидять тебе;
15
И$ эTи%метъ г~ь б~ъ твои эT тебе вс^е раслабле'нїе. и^ вс^ю ја%ꙁю е^гљ=петъскђю ѕлђю`, ю^же ви'дњсте И$ е^лико сᲆвњси не въꙁложиT на тя, н^о въꙁложиT я& на вс^я ненави'дящая ᲄебе`”
16
і знищиш усі народи, які Господь, Бог твій, дає тобі: нехай не пощадить їх око твоє; і не служи богам їх, бо це тенети для тебе.
16
И$ ја%сти бђ'дешъ весь плњнъ стра'нъ, и^же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` да не пощадяT ѓ%чи твои` эT нихъ, и^ да не послђж'иши бо'гомъ и^х#, ја%ко вредъ тебњ` е^сть с^е”
17
Якщо скажеш у серці твоєму: «народи ці численніші за мене; як я можу вигнати їх?»
Не бійся їх, згадай те, що зробив Господь, Бог твій, з фараоном і всім Єгиптом,
18
не въꙁбо'ися и^х#” Па'мятїю да помяне'ши е^лико сътвори` г~ь б~ъ твои` фараѓ'нђ и^ всMњ е^гљ=птяномъ”
19
ті великі випробування, які бачили очі твої, [великі] знамення, чудеса, і руку міцну і силу велику, з якими вивів тебе Господь, Бог твій; те саме зробить Господь, Бог твій, із усіма народами, яких ти боїшся;
І буде Господь, Бог твій, виганяти перед тобою народи ці мало-помалу; не можеш ти знищити їх швидко, щоб [земля не стала пустою і] не примножилися проти тебе польові звірі;
22
И$ погђбиT г~ь б~ъ твои ја^ꙁы'ки сїя, с лица` твое^го по ма'лђ до ма'ла, не возмо'жеши погђби'ти и^хъ въско'рњ да не бђдет# ꙁемля` пђста`, да совокђпя'тся и^ роZмножаTся ѕвᲇрїе дивїи на' тя”
23
але видасть їх тобі Господь, Бог твій, і приведе їх у велике сум’яття, так що вони загинуть;
Ідолів богів їх спаліть вогнем; не побажай взяти собі срібла або золота, що на них, щоб це не було для тебе тенетами, тому що це мерзотність для Господа, Бога твого;
25
И$ вая'нїа боговᲆ иX и^ж#же'ши на ѓ^гни`, да не похо'щеши зла'та и^ сребра` взя'ти себњ` эT него, да не когда` сᲆгрњшиши того` ради. ја^ко хђ'лно е^сть гв~и б~ђ твое^мђ”
26
і не внось мерзотність у дім твій, щоб не підпасти під закляття, як вона; відвертайся від цього і гребуй цим, бо це закляте.
Усі заповіді, які я заповідаю вам сьогодні, намагайтеся виконувати, щоб ви були живими і розмножилися, і пішли і заволоділи [доброю] землею, яку з клятвою обіцяв Господь [Бог] батькам вашим.
І пам’ятай весь шлях, яким вів тебе Господь, Бог твій, по пустелі, ось уже сорок років, щоб смирити тебе, щоб випробувати тебе і дізнатися, що в серці твоєму, чи будеш зберігати заповіді Його, чи ні;
Він смиряв тебе, морив тебе голодом і годував тебе манною, якої не знав ти і не знали батьки твої, щоб показати тобі, що не єдиним хлібом живе людина, але всяким [словом], яке виходить з вуст Господа, живе людина;
у землю, у якій без убогости будеш їсти хліб твій і ні у чому не будеш мати нестачі, у землю, в якій камені — залізо, і з гір якої будеш висікати мідь.
9
въ ꙁе'млю на не'иже не с нището'ю и^ꙁъја%си хлњ'ба твое^го. и^ не про'сиши ничто'же на не'и. в# землю в# не'иже ка'менїе желњз'но, и^ эT горъ и^хъ и^сто'чиTся мњдь”
10
І коли будеш їсти і насичуватися, тоді благословляй Господа, Бога твого, за добру землю, яку Він дав тобі.
Який провів тебе по пустелі великій і страшній, де змії, василіски, скорпіони і місця сухі, на яких немає води; Який виточив для тебе [джерело] води зі скелі гранітної,
насичував тебе в пустелі манною, якої [не знав ти і] не знали батьки твої, щоб смирити тебе і випробувати тебе, щоб з часом зробити тобі добро,
16
И$ пиᲄа'яи т^я ма'нною вᲆ пђсты'ни. е^гоже не вњ'де т^ы ниже вњ'дяхђ эTц~ы твои, да заѕли'тъ т^и да и^скђ'ситъ т^я и^ бл~гот^и сътвори'тъ напослњдокъ твои”
17
і щоб ти не сказав у серці твоєму: «моя сила і міць руки моєї придбали мені багатство це»,
17
да не рече'ши въ срDцы твое^мъ крњ'пость моя и^ си'ла рђки мое^я сътвори` мн^њ си'лђ вели'кђю сїю”
18
але щоб пам’ятав Господа, Бога твого, бо Він дає тобі силу здобувати багатство, щоб виконати, як нині, завіт Свій, який Він клятвою утвердив батькам твоїм.
18
да помяне'ши г~а б~а твое^го. ја%кото'и дасть тебᲇ крњпость и^ си'лђ твори'ти, и^ да ё^ста'витъ ꙁавTњ свои. и^мже кля'ся эTц~емъ твои^мъ до днесь”
19
Якщо ж ти забудеш Господа, Бога твого, і підеш услід богів інших, і будеш служити їм і поклонятися їм, то свідчу вам сьогодні [небом і землею], що ви загинете;
Знай же нині, що Господь, Бог твій, іде перед тобою, як вогонь, що поїдає; Він буде знищувати їх і поборювати їх перед тобою, і ти проженеш їх, і погубиш їх скоро, як говорив тобі Господь.
Коли буде виганяти їх Господь, Бог твій, від лиця твого, не говори в серці твоєму, що за праведність мою привів мене Господь оволодіти цією [доброю] землею, і що за нечестя народів цих Господь виганяє їх від лиця твого;
не за праведність твою і не за правоту серця твого йдеш ти успадковувати землю їх, але за нечестя [і беззаконня] народів цих Господь, Бог твій, виганяє їх від лиця твого, і щоб виконати слово, яким клявся Господь батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову;
5
А$ не пра'вды ради твое^я, ниже преподо'бїя ради срDца твое^го, т^ы вхо'диши прїя'ти ꙁемлю иX, н^о нече'стїя ра'ди и^ беꙁако'нїя ради стра'нъ сихъ, г~ь эT лица` твое^го потребї я&. и^ да ё^ста'витъ ꙁавњтᲆ и^мже кля'тся г~ь эTц~емъ вашим#” а^враа'мђ и^саа'кђ і^а'ковђ”
6
тому знай [нині], що не за праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі оволодіти цією доброю землею, бо ти народ жорстокосердий.
6
И$ да вњси дне'сь ја%ко не пра'вды ради твоея, г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` зе'млю бл~гђю сїю прїя'ти. ја%ко лю'дїе жесто'цы е^сте”
7
Пам’ятай, не забудь, скільки ти дратував Господа, Бога твого, у пустелі: від самого того дня, як вийшов ти з землі Єгипетської, і до самого приходу вашого на місце це ви противилися Господу.
7
помяни` не ꙁабђди коли'ко раZгнњ'васте г~а б~а свое^го в# пђсты'ни эT него'же дн~е и^ꙁыдо'сте и^з# ꙁемля` е^гљ=пет#ски, даже вънидо'сте в мњсто сїе” Непокоря'щеся съгрњши'сте преD гм~ъ.
8
І при Хориві ви дратували Господа, і прогнівався на вас Господь, так що хотів знищити вас,
коли я зійшов на гору, щоб прийняти скрижалі кам’яні, скрижалі завіту, який уклав Господь з вами, і пробув на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив,
9
Въсходя'щђ мн^њ на горђ`, взя'ти двою дъскђ ка'меnнђ и^ дъсцњ ка'меnнњ ꙁавњта, и^же ꙁавњща г~ь къ ва'мъ” И$ пребыX в горњ` м~, дн~їи, и^ м~, но'щїи хлњ'ба не ја^до'хъ ниже воды` пи'хᲆ”
10
і дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, написані перстом Божим, а на них [написані були] усі слова, які виголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання.
Після закінчення ж сорока днів і сорока ночей дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, скрижалі завіту,
11
И$ бысть по м~ дн~їи, и^ по м~ но'щїи. и^ дастᲆ м^и г~ь дв^њ дъсцњ ка'меннњ, дъсцњ ꙁавњта”
12
і сказав мені Господь: встань, піди скоріше звідси, бо розбестився народ твій, який ти вивів з Єгипту; швидко ухилилися вони від путі, яку Я заповів їм; вони зробили собі відлитого ідола.
І [вдруге] упавши перед Господом, молився я, як раніше, сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, зробивши зло в очах Господа [Бога вашого] і роздратувавши Його;
бо я страшився гніву і лютости, якими Господь прогнівався на вас і хотів погубити вас. І послухав мене Господь і цього разу.
19
И$ сᲆ боја%ꙁнїю бњхᲆ гнњ'ва ради и^ ја%рости, ја%ко раꙁгнњвася г~ь на' вы, да потреби'тъ васъ. и^ послђша мене` г~ь, и^ въ то вре'мя”
20
І на Аарона дуже прогнівався Господь і хотів погубити його; але я молився й за Аарона в той час.
20
И$ на а^ро'на раꙁгнњвася г~ь ѕњ'ло е^же погђби'ти е^го. и^ моли'хся за а^а^ро'на въ вре'мя ѓ%но”
21
Гріх же ваш, який ви зробили, — тельця я взяв, спалив його у вогні, розбив його і всього стер до того, що він став дрібним, як порох, і я кинув порох цей у потік, що тече з гори.
І коли посилав вас Господь з Кадес-Варні, говорячи: підіть, оволодійте землею, яку Я даю вам, — то ви стали проти повеління Господа Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухали голосу Його.
і молився я Господу і сказав: Владико Господи, [Царю богів,] не погубляй народу Твого і наділу Твого, який Ти визволив величчю [могутности] Твоєї, який вивів Ти з Єгипту рукою сильною [і силою Твоєю великою];
пом’яни рабів Твоїх, Авраама, Ісаака та Якова, [яким Ти клявся Собою]; не дивися на озлоблення народу цього і на нечестя його і на гріхи його,
27
Помяни` рабы` своя` а^враа'ма, і^саа'ка, і^а'кова, и^м#же ся кля` собо'ю. не призира'и на жесто'чество людїи сихъ, и^ на бесче'стїе и^хъ, и^ на грњхи` иX,
28
щоб [ті, що живуть] у тій землі, звідки Ти вивів нас, не сказали: «Господь не міг ввести їх у землю, яку обіцяв їм, і, ненавидячи їх, вивів Він їх, щоб умертвити їх у пустелі».
28
да не когда` рекTђ живђщ'їи на ꙁемли`, эTню'дђже и^ꙁведе` насъ гл~ющи. не могїи г~ь въвести` и^хъ въ ꙁе'млю ю%же и^мъ ѓ^бњща`, и^ ненави'дя и^хъ г~ь и^ꙁве'дъ и^ погђби` и^хᲆ въ пђстыни”
29
А вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів [із землі Єгипетської] силою Твоєю великою і могутністю Твоєю високою.
і Я напишу на скрижалях ті слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив; і поклади їх у ковчег.
2
и^ въпишђ на дъсцњ словеса`. е^ликоже иX бњ на первыX дъсках#, и^хже съкрђши`, и^ да вложи'ши я& въ ковче'гъ”
3
І зробив я ковчег з дерева ситим, і витесав дві кам’яні скрижалі, як попередні, і пішов на гору; і дві ці скрижалі були в руках моїх.
3
И$ сътвори'хъ ковче'гъ эT дре'въ негнию'щᲆ. і^ и^стеса'хъ дв^њ дъсцњ ка'мен#нњ ја%цњ же и^ пе'рвїи. и^ въꙁыидо'хъ на горђ`, ѓ%бњ же дъсцњ въ ѓ^бою` рђ'кђ мою`”
4
І написав Він на скрижалях, як написано було раніше, ті десять слів, які оголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання, і віддав їх Господь мені.
4
И$ въписа` на дъскђ по писа'нїю пе'рвомђ, і~, словеs, ја%же гл~а г~ь к ва'мъ, на горњ` эT среды` ѓ^гня`, и^ вда'сть я& г~ь мн^њ”
5
І повернувся я, і зійшов з гори, і поклав скрижалі в ковчег, який я зробив, щоб вони були там, як повелів мені Господь.
Звідти рушили в Гудгод, з Гудгода в Іотвафу, у землю, де потоки вод.
7
эTтђдђ же въꙁдвигошася въ гаDгадъ, и^ эT гаDгада до и^е^таваџа ꙁемли` водотечь водᲆ”
8
У той час відокремив Господь коліно Левіїне, щоб носити ковчег завіту Господнього, стояти перед Господом, служити Йому [і молитися] і благословляти ім’ям Його, як це триває до цього дня;
8
Въ ѓ%но время, эTлђчи` г~ь племя` левљ=ино, носи'ти ковче'гъ ꙁавњта гн~я. и^ преDстоя'ти преD гм~ъ слђжи'ти, и^ моли'ти и^ блsви' ти и%мя е^го, до дн~ешняго дн~е”
9
тому у левита немає частини і наділу з братами його: Сам Господь є наділом його, як говорив йому Господь, Бог твій.
Отже, Ізраїлю, чого вимагає від тебе Господь, Бог твій? Того тільки, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма путями Його, і любив Його, і служив Господу, Богу твоєму, від усього серця твого і від усієї душі твоєї,
І згадайте нині, — бо я говорю не з синами вашими, які не знають і не бачили покарання Господа Бога вашого, — Його велич [і] Його міцну руку і велику силу Його,
2
И$ да ё^вњ'сте дне'сь ја^ко не дњтемъ ва'шимъ гл~ю ја^же не свњ'дятъ ни ви'дњша накаꙁа'нїа г~а б~а твое^го, и^ вели'чества е^го, и^ рђ'кђ си'лнђю, и^ мы'шцђ высо'кђю”
3
знамення Його і діла Його, які Він зробив серед Єгипту з фараоном, царем Єгипетським, і з усією землею його,
і що Він зробив з військом єгипетським, з конями його і колісницями його, яких Він потопив у водах Червоного моря, коли вони гналися за вами, — і погубив їх Господь [Бог] навіть до цього дня;
4
И е^ли'ко сътвори` си'ле е^гљ=петьстњи и^ ѓ^рђж'їя и^хъ, и^ ко'ни и^хъ. ка'ко потопи` вода чермна'го моря преD лицеM и^хъ женђщ'имъ и^мъ по ва'съ, и^ погђби` и^хъ г~ь б~ъ до дн~ешняго дн~е”
5
і що Він робив для вас у пустелі, доки ви не дійшли до місця цього,
і що Він зробив з Дафаном і Авироном, синами Елиава, сина Рувимового, коли земля розверзла вуста свої і серед усього Ізраїля поглинула їх і сімейства їхні, і намети їхні, і все майно їхнє, що було в них;
Отже, дотримуйте всіх заповідей [Його], які я заповідаю вам сьогодні, щоб ви [були живі,] зміцнилися і пішли й оволоділи землею, в яку ви переходите [за Йордан], щоб оволодіти нею;
8
И$ да снабди'те вс^я ꙁа'повњди е^го е^ли'ко а%ꙁъ заповњ'даю вамᲆ днsе. да живе'те и^ ё^мно'житеся, и^ въни'дњте и^ прїимњте зе'млю, на ню'же в^ы минђ'ете чрез# і^ѓ^рда'нъ та'мо причасти'ти ю&”
9
і щоб ви жили багато часу на тій землі, яку клявся Господь батькам вашим дати їм і сімені їхньому на землі, в якій тече молоко і мед.
9
да мно'ги дн~и бђ'дете на земли`, е^ю'же кля'тся г~ь эTц~емъ вашимъ. да'ти и^мъ и^ сњ'мени иX по ниX. ꙁе'млю кипя'щђ мле'комъ и^ ме'доM”
10
Бо земля, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, не така, як земля Єгипетська, з якої вийшли ви, де ти, посіявши насіння твоє, поливав [її] за допомогою ніг твоїх, як оливковий сад;
але земля, у яку ви переходите, щоб оволодіти нею, є земля з горами і долинами, і від дощу небесного напоюється водою, —
11
Земля` же в ню'же т^ы вхо'диши та'мо причасти'ти ю&, ꙁемля` го'рна и^ ра'вна, эT дожда` нбsнаго напая'ется”
12
земля, про яку Господь, Бог твій, піклується: очі Господа, Бога твого, безперестанно на ній, від початку року і до кінця року.
12
Земля` ю%же г~ь б~ъ тво'и снабди'тъ всегда`. ѓ%чи г~а б~а твое^го на не'и въ нача'ло лњтђ, и^ до конца` лњтђ”
13
Якщо ви будете слухати заповіді Мої, які заповідаю вам сьогодні, любити Господа, Бога вашого, і служити Йому від усього серця вашого і від усієї душі вашої,
і дам траву на полі твоєму для худоби твоєї, і будеш їсти і насичуватися.
15
И$ да'си пищђ на се'лњх# ско'томъ твои^мъ,
16
Бережіться, щоб не спокусилося серце ваше, і ви не ухилилися і не стали служити іншим богам і не поклонилися їм;
16
ја%дъ же и^ насыти'шися” Блюди` себе`, да не развелича'ется срDце твое`. и^ пристђпи'вше послђ'жите бого'мъ и^нњмъ, и^ покло'нитеся и^мъ”
17
і тоді запалає гнів Господа на вас, і закриє Він небо, і не буде дощу, і земля не принесе плодів своїх, і ви швидко загинете на добрій землі, яку Господь дає вам.
і напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх,
20
И$ въпиши'те я& на пра'ꙁњхъ хра'ма свое^го, и^ на вра'тњхъ своихъ”
21
щоб стільки ж багато було днів ваших і днів дітей ваших на тій землі, яку Господь клявся дати батькам вашим, скільки днів небо буде над землею.
21
да ё^мно'жатся дн~и ва'ши, и дн~и сн~овᲆ ва'шихъ. на ꙁемли` е^ю'же кля'тся г~ь эTц~емъ ва'шимъ да'ти ю& ја%ко дн~їе нб~ђ на ꙁемли`”
22
Бо якщо ви будете дотримувати всіх заповідей цих, які заповідаю вам виконувати, будете любити Господа, Бога вашого, ходити всіма путями Його і приліплюватися до Нього,
а прокляття, якщо не послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, і ухилитеся від путі, яку заповідаю вам сьогодні, і підете вслід богів інших, яких ви не знаєте.
28
Кля'твы же а^ще не послђш'аете ꙁа'повњди г~а б~а ва'шего, и^же ꙁаповњ'дахъ вамъ днsе” И$ съвратите'ся с пђти` и^же заповњ'дахᲆ вамъ, и^дђщ'е послђжи'ти бого'мъ и^нњмъ и%хже не вњ'сте”
29
Коли введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, тоді проголоси благословення на горі Гаризим, а прокляття на горі Гевал:
29
И$ бђ'детъ е^гда` въведетъ тебе` г~ь б~ъ твои, въ зе'млю въ ню'же минђ'ете та'мо причасти'ти е^я`” И$ да да'си блsве'нїе на горђ` гариꙁи'ню, а^ кля'твђ на горђ` гева'лю.
30
ось вони за Йорданом, по дорозі до заходу сонця, у землі хананеїв, що живуть на рівнині, навпроти Галгала, біля діброви Море?.
Ось постанови і закони, які ви повинні намагатися виконувати в землі, яку Господь, Бог батьків твоїх, дає тобі у володіння, в усі дні, в які ви будете жити на тій землі.
1
Сїи' же ꙁа'повњди и^ сђды` ја%же снабди'те твори'ти на ꙁеMли` ю^же г~ь б~ъ эTц~ъ ва'шихᲆ даеT вамъ вᲆ прича'стїе вся дн~и ја%же в^ы живе'те на ꙁемли`”
2
Знищіть усі місця, де народи, якими ви оволодієте, служили богам своїм, на високих горах і на пагорбах, і під усяким гіллястим деревом;
і туди приносьте всепалення ваші, і жертви ваші, і десятини ваші, і возношення рук ваших, і обітниці ваші, і добровільні приношення ваші, [і мирні жертви ваші,] і первістків великої худоби вашої і дрібної худоби вашої;
Але коли перейдете Йордан і оселитеся на землі, яку Господь, Бог ваш, дає вам у наділ, і коли Він заспокоїть вас від усіх ворогів ваших, які оточують вас, і будете жити безпечно,
тоді, яке місце обере Господь, Бог ваш, щоб перебувати імені Його там, туди приносьте все, що я заповідаю вам [сьогодні]: всепалення ваші і жертви ваші, десятини ваші і возношення рук ваших, і все, обране за обітницями вашими, що ви обіцяли Господу [Богу вашому];
і веселіться перед Господом, Богом вашим, ви і сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і рабині ваші, і левит, який посеред осель ваших, бо немає йому частини і наділу з вами.
Втім, коли тільки побажає душа твоя, можеш заколоти і їсти, з благословення Господа, Бога твого, м’ясо, яке Він дав тобі, у всіх оселях твоїх: нечистий і чистий можуть їсти це, як сарну і як оленя;
тільки крови не їжте: на землю виливайте її, як воду.
16
Ра'ꙁвњ кро'ви да не ја%сте, на' землю пролива'ите ю& а^ки во'дђ.
17
Не можна тобі їсти в оселях твоїх десятини хліба твого, і вина твого, і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, і всіх обітниць твоїх, які ти обіцяв, і добровільних приношень твоїх, і возношення рук твоїх;
але їж це [тільки] перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, — ти і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, [і прибулець,] який в оселях твоїх, і веселися перед Господом, Богом твоїм, за все, що робилося руками твоїми.
Дивися, не залишай левита в усі дні, [в які будеш жити] на землі твоїй.
19
Блюди` себе` са'мъ да не ѓ^ставля'еши левљ=тинина въ вс^е вре'мя до'ндеже е^си жи'въ на ꙁемли`”
20
Коли розширить Господь, Бог твій, межі твої, як Він говорив тобі, і ти скажеш: «поїм я м’яса», тому що душа твоя побажає їсти м’яса, — тоді, за бажанням душі твоєї, їж м’ясо,
Якщо далеко буде від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувати імені Його там, то заколюй з великої і дрібної худоби твоєї, яку дав тобі Господь [Бог твій], як я повелів тобі, і їж в оселях твоїх, за бажанням душі твоєї;
але їж їх так, як їдять сарну й оленя; нечистий як і чистий [у тебе] можуть їсти це;
22
ЈА/коже ся ја%стъ серна` и^ е^ле'нь. такоже да ја^си я`, нечи'стыи тебњ` и^ чи'стыи та'кожде да ја^дя'тъ”
23
тільки суворо стеж, щоб не їсти крови, тому що кров є душа: не їж душі разом з м’ясом;
23
Во'ньми крњ'пце да не ја%си кро'ви, кро'вь б^о е^сть дш~а е^го. да не ја%ст#ся дш~а с мя'сы”
24
не їж її: виливай її на землю, як воду;
24
да не ја%сте еа`, н^о на' ꙁемлю пролива'ите я& а^ки во'дђ,
25
не їж її, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе [повік], якщо будеш робити [добре і] справедливе перед очима Господа [Бога твого].
25
да не ја%си ю&. да бл~готебњ` бђ'детъ и^ сн~омъ твои^мъ потебњ` въ вњ'ки” А/ще сътвори'ши с^е, е^же добро` и^ ё^гDоно е^сть преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ”
26
Тільки святині твої, які будуть у тебе, і обітниці твої принось, і приходь на те місце, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його];
і звершуй всепалення твої, м’ясо і кров, на жертовнику Господа, Бога твого; але кров інших жертв твоїх повинна бути вилитою біля жертовника Господа, Бога твого, а м’ясо їж.
27
И$ да сътвори'ши вс^ясъжже'нїя твоя`, мя'са же и^ кровь въꙁнесе'ши на ѓ^лтарь г~а б~а твое^го. кровь же тре'бъ твои^х#. да пролїе'ши преD степе'ни ѓ^лта'ря б~а твое^го, а^ мя'са да ја%си”
28
Слухай і виконуй усі слова ці, які заповідаю тобі, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе повік, якщо будеш робити добре й угодне перед очима Господа, Бога твого.
Коли Господь, Бог твій, знищить від лиця твого народи, до яких ти йдеш, щоб взяти їх у володіння, і ти, взявши їх, оселишся в землі їх;
29
А/ще же потребиT б~ъ страны`, в няже вхо'диши т^ы та'мо прїя'ти ꙁе'млю и^хъ эT лица твое^го, и^ прїимеши ю& и^ всели'шися въ ꙁе'млю и^хъ”
30
тоді стережися, щоб ти не потрапив у тенета, наслідуючи їх, після знищення їх від лиця твого, і не шукав богів їх, говорячи: «як служили народи ці богам своїм, так буду і я робити»;
30
Блюди` себњ` са'мъ не въꙁы'щи въ слњ'дъ и^т^и и^хъ, по потребле'нїю и^хъ эT лица` твое^го. не вᲆꙁыщи` богоv и^хъ гл~я. ка'котворя'тъ страны` сїа бого'мъ свои^мъ, сътворю` и^ аZ”
31
не роби так Господу, Богу твоєму, бо все, чим гребує Господь, що ненавидить Він, вони роблять богам своїм: вони і синів своїх і дочок своїх спалюють на вогні богам своїм.
31
да не сътвори'ши г~ђ б~ђ свое^мђ та'ко, похђ'лено бо е^сть е^го'же г~ь ненави'диT. сътвори'ша бого'мъ свои^мъ. ја^ко сн~ы своя и^ д#щери своя ж#гђтъ ѓ^гнеM бого'мъ и^мъ”
32
Усе, що я заповідаю вам, намагайтеся виконати; не додавай до того і не віднімай від того.
32
Вс^е сло'во е^же а'зъ заповњ'даю тебњ днsь, с^е снабди` твори'ти. да не приложи'ши к семђ` н^и ё%и^меши эT него`”
Глава 13
1
Якщо постане серед тебе пророк, або сновидець, і покаже тобі знамення або чудо,
і збудеться те знамення або чудо, про яке він говорив тобі, і скаже притому: «ходімо услід богів інших, яких ти не знаєш, і будемо служити їм», —
2
и^ прїиде ꙁна'менїе и^л^и чю'до е^же бђ'детъ гл~ати рекі'и, и%демъ да послђж'имъ бо'гоM и^нњмъ, и^хже не вњ'сте”
3
то не слухай слів пророка цього, або сновидця цього; тому що через це спокушає вас Господь, Бог ваш, щоб довідатися, чи любите ви Господа, Бога вашого, від усього серця вашого і від усієї душі вашої;
За Господом, Богом вашим, ходіть і Його бійтеся, заповідей Його дотримуйте і голосу Його слухайте, і Йому служіть, і до Нього приліплюйтеся;
4
По г~њ бѕ~њ ва'шемъ, да хо'дите и^ того бои'теся, и^ за'повᲇди е^го снабдите. и^ гла'са е^го да послђшае^те и^ томђ послђж'ите, и^ к немђ` прилепи'теся”
5
а пророка того або сновидця того слід віддати на смерть за те, що він умовляв вас відступити від Господа, Бога вашого, Який вивів вас із землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, бажаючи звести тебе з путі, якою заповів тобі йти Господь, Бог твій; і так знищ зло із середовища свого.
Якщо буде умовляти тебе таємно брат твій, [син батька твого або] син матері твоєї, або син твій, або дочка твоя, або дружина на лоні твоєму, або друг твій, який для тебе, як душа твоя, говорячи: «ходімо і будемо служити богам іншим, яких не знав ти і батьки твої»,
що з’явилися в ньому нечестиві люди із середовища твого і спокусили жителів міста їхнього, говорячи: «ходімо і будемо служити богам іншим, яких ви не знали», —
13
И$зыидо'ша мђжи` без#ꙁаконїи эT наs, и^ эTврати'ша живђщ'ая въ гра'дњхъ и^хъ гл~юще. и%демъ да послђж'им# бого'мъ и%нњмъ, и%хже не вњ'сте”
14
то ти розшукай, досліди і добре розпитай; і якщо це дійсно правда, що сталася мерзота ця серед тебе,
урази жителів того міста вістрям меча, піддай прокляттю його й усе, що в ньому, і худобу його урази вістрям меча;
15
Се^ ё^бива'я ё^бїе'ши вс^я живђщ'аа въ гра'дњ ѓ%ноM ё^бо'емъ ме'чнымъ. и^ възложе'нїем# да въꙁложи'ши и^хъ и^ вс^я ја^же в ниM”
16
всю ж здобич його збери на середину площі його і спали вогнем місто і всю здобич його у всепалення Господу, Богу твоєму, і нехай буде він вічно в руїнах, не слід ніколи знову будувати його;
ніщо з заклятого нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернув Господь лють гніву Свого, і дав тобі милість і помилував тебе, і розмножив тебе, [як Він говорив тобі,] коли клявся батькам твоїм,
якщо будеш слухати голосу Господа, Бога твого, дотримуючи всіх заповідей Його, які нині заповідаю тобі, роблячи [добре і] угодне перед очима Господа, Бога твого.
Усяка худоба, у якої роздвоєні копита і на обох копитах глибокий розріз, і яка худоба жує жуйку, ту їжте;
6
и^ всяk ско'тᲆ на' двое дњ'ля па'ꙁногти, и^ копы'то на' двое копы'тя. и^ възнося` жва'нїе во ско'тњ сїя` да ја%сте”
7
тільки цих не їжте з тих, що жують жуйку і мають роздвоєні копита з глибоким розрізом: верблюда, зайця і тушканчика, тому що, хоча вони жують жуйку, але копита в них не роздвоєні: нечисті вони для вас;
7
И$ сиX да не ја%сте эT въꙁнося'щихъ жва'нїе, и^ эT дњля'щихъ па'ꙁногти на' двое, н^о копы'та не копы'тящиX, велблю'да и^ ꙁа'яца ја%ко възносяT жва'нїа сїи н^о копы' та не копы'тятъ нечи'сто с^и вамъ”
8
і свині, тому що копита в неї роздвоєні, але не жує жуйки: нечиста вона для вас; не їжте м’яса їх, і до трупів їх не доторкайтеся.
8
И$ свинїа` ја%ко на' двое дњ'ляT па'ꙁногти, и^ копы'та копы'тиT сїя же жва'нїа не жђе'тъ нечи'ста с^и ва'мъ е^сть эT мя'са и^хъ да не ја%сте и^ мр~твечи'не и^хъ да не прикаса'етеся”
9
Із усіх тварин, що у воді, їжте усіх, у яких є пір’я і луска;
9
И$ сїяy да ја%сте эT всњх# и^же въ водњ`, е^мђже е^сть пе'рїе и^ чешђя` ты'и да ја%сте.
10
а всіх тих, у яких немає пір’я і луски, не їжте: нечисте це для вас.
10
и^ всемђ` е^мђже нњсᲄь пе'рїа ни чешђя` да не ја^сᲄе нечи'ста т^а ваM”
11
Всякого птаха чистого їжте;
11
И$ вс^ю пᲄи'цђ чи'сᲄђ да ја%сте”
12
але цих не слід вам їсти з них: орла, грифа і морського орла,
12
И$ сиXже да не ја%сте эT ниX
13
і шуліки, і сокола, і кречета з породою їх,
13
ѓ^рла`, и^ но'га, и^ ѓ^рла` мо'рскаго,
14
і всякого ворона з породою його,
14
и^ неја%сыти, и^кти'на и^ подо'бныа сиM”
15
і страуса, і сови, і чайки, і яструба з породою його,
Усі крилаті плазуни нечисті для вас, не їжте [їх].
19
И$ вс^я га'ды пти'ческїа нечи'ста сїя ва'мъ, да не ја%сте эT нихъ”
20
Усякого птаха чистого їжте.
20
Вся'кђ пти'цђ чи'стђ да ја%сте.
21
Не їжте ніякої мертвечини; іноземцеві, який трапиться в оселях твоїх, віддай її, він нехай їсть її, або продай йому, тому що ти народ святий у Господа Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його.
21
все ја%же мр~твечины да не ја^сᲄе ѓ^битал#никђ и^же въ гра'дњ да да'сте и^ да ја%стъ, и^л^и да эTда'сте стра'н#никђ, ја%ко лю'дїе ст~и е^сте гв~и б~ђ ва'шемђ, да не свари'ши ја%гняᲄе вᲆ мле'цњ ма'тери е^го”
22
Відділяй десятину від усього врожаю насіння твого, що надходить з поля [твого] щорічно,
22
десяти'ны да ја%си эT всего` пло'да сњмени свое^го, плDо ниv твои^хъ эT го'да до го'да”
23
і їж перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Він, щоб перебувати імені Його там; [принось] десятину хліба твого, вина твого і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, щоб ти навчився боятися Господа, Бога твого, в усі дні.
Якщо ж довгою буде для тебе дорога, так що ти не можеш нести цього, тому що далеко від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб покласти там ім’я Своє, і Господь, Бог твій, благословив тебе,
то обміняй це на срібло і візьми срібло в руку твою і приходь на місце, яке обере Господь, Бог твій;
25
Тогда` эTдаси` сїе на ценњ` и^ во'змеши цњнђ` в рђ'кђ свою`, и^ да и'деши въ мњсто е^же и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ твои себњ`”
26
і купуй на срібло це все, чого бажає душа твоя: волів, овець, вино, сикер і все, чого зажадає від тебе душа твоя; і їж там перед Господом, Богом твоїм, і веселися ти і родина твоя.
26
И$ да'си цњнђ на всеM на не'же т^и помы'слиT дш~а твоя` на волы` и^ ѓ'вцы и^л^и на вино`, и^л^и на ѓ^ло'винђ и^л^и на вс^е на не'же помышляеT дш~а твоя, и^ да ја%си т^ђ преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ. да възвесели'шися т^ы и^ до'мъ твои”
27
І левита, який в оселях твоїх, не залиш, бо немає йому частини і наділу з тобою.
27
Левљ=тинъ же и^же въ гра'дњхъ твои^хъ, не ѓ^ста'виши е^го ја%ко нњ'сть е^мђ ча'сти, ни жре'бїа с тобо'ю”
28
Після того ж, як мине три роки, відділяй усі десятини здобутків твоїх у той рік і поклади [це] в оселях твоїх;
28
Потре'хъ лњтехᲆ да и^ꙁнесе'ши вс^ю десяти'нђ жи'тъ свои^хᲆ в т^о лњто ѓ%но да положи'шї ю& въ гра'дњхъ свои^хъ”
29
і нехай прийде левит, бо йому немає частини і наділу з тобою, і прибулець, і сирота, і вдова, які знаходяться в оселях твоїх, і нехай їдять і насичуються, щоб благословив тебе Господь, Бог твій, у всякому ділі рук твоїх, яке ти будеш робити.
Прощення ж полягає в тому, щоб усякий позикодавець, який дав у борг ближньому своєму, простив борг і не стягував із ближнього свого або з брата свого, бо проголошено прощення заради Господа [Бога твого];
2
си' же ꙁа'повњдь эTпђще'нїа, да ѓ^ста'виши ве'сь до'лгъ свои иMже дл'ъжеn ближнїи ᲄебњ`. и^ бра'та своеh не стяжи` ја%ко нарече'ся эTпђще'нїе г~ђ б~ђ твое^мђ”
3
з іноземця стягуй, а що буде твоє у брата твого, прости.
3
эT стра'н#ника да стя'жеши, е^ли'коти е^сть ё^ него`. а^ бра'тђ свое^мђ эTпђще'нїе да сътвори'ши до'лга твое^го
4
Хіба тільки не буде в тебе жебрака: бо благословить тебе Господь на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ, щоб ти взяв її у спадщину,
бо Господь, Бог твій, благословить тебе, як Він говорив тобі, і ти будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг; і володарювати будеш над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати.
6
и^ въ ꙁаи'мъ да'си страна'мъ мно'гимъ, ты' же не за'имеши. и^ ѓ^блада'еши т^ы страна'ми мно'гами, тобо'ю же не ѓ^блада'ютъ ни^кто`”
7
Якщо ж буде в тебе убогий хто-небудь із братів твоїх, в одній із осель твоїх, на землі твоїй, яку Господь, Бог твій, дає тобі, то не озлоби серця твого і не стисни руки твоєї перед убогим братом твоїм,
бережися, щоб не ввійшла в серце твоє беззаконна думка: «наближається сьомий рік, рік прощення», і щоб від того око твоє не зробилося немилостивим до убогого брата твого, і ти не відмовив йому; бо він заволає проти тебе до Господа, і буде на тобі [великий] гріх;
9
Блюди` себе` саM да не бђ'детъ словота'ино въ срDцы твое^м# безако'нїа гл~я. приспње'тъ сеDмое лњто, эTпђще'нїа” И$ сᲆꙁло'бит# ѓ%котвое` бра'тђ твое^мђ прося'щемђ, и^ не да'си е^мђ, и^ възопїетъ на' тя къ гв~и, и^ бђ'детъ т^и грњхъ велиk”
10
дай йому [і в борг дай йому, скільки він просить і скільки йому потрібно], і коли будеш давати йому, не повинно сумувати серце твоє, бо за те благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх ділах твоїх і в усьому, що буде робитися твоїми руками;
бо жебраки завжди будуть серед землі [твоєї]; тому я і повеліваю тобі: відкривай руку твою братові твоєму, бідному твоєму й убогому твоєму на землі твоїй.
11
И$б^о не ѓ^скђдњеT ндоста'точеn въ земли` твое'и, сего` ради аZ ꙁаповњ'даю слово с^е гл~я. эTвръза'я эTве'рꙁи рђцњ свои` бра'тђ твое^мђ ни'щемђ, и^ прося'щемђ на земли` твое'и”
12
Якщо продасться тобі брат твій, єврей, або єврейка, то шість років повинен він бути рабом твоїм, а в сьомий рік відпусти його від себе на волю;
12
А/ще л^и прода'сᲄъся к тебњ` браT тво'и е^врња'нинᲆ и^л^и е^вреа'ныня да т^и рабо'тае^тъ ѕ~ лњтᲆ. въ сеDмо'е же да эTпђс'тиши е^го свобоDна эT себе`”
13
коли ж будеш відпускати його від себе на волю, не відпусти його з порожніми руками,
13
А/ще же пђ'стиши е^го свобоDна эT себе`, да не эTпђсᲄиши е^готща`.
14
але дай йому від стад твоїх, від току твого і від точила твого: дай йому, чим благословив тебе Господь, Бог твій:
Якщо ж він скаже тобі: «не піду я від тебе, тому що я люблю тебе і дім твій», тому що добре йому в тебе,
16
А/ще же гл~етᲆ к тебњ` не эTи^дђ эT тебе` ја^ко вᲆзлю'биX т^я и^ доM твои. и^ ја%ко лю'бо е^мђ е^сть ё^ тебе”
17
то візьми шило і проколи вухо його до дверей; і буде він рабом твоїм навіки. Так учини і з рабою твоєю.
17
да прїимеj ши'ло, и^ проврᲆти'ши е^мђ ё%хо преD две'рми ё^ сᲄепе'ни. и^ бђдеT ти раб# въ вᲇ'ки, и^ рабњ свое'и да соᲄвори'ши ᲄа'кожDе”
18
Не вважай цього для себе тяжким, що ти повинен відпустити його від себе на волю, тому що він за шість років заробив тобі вдвічі проти платні найманця; і благословить тебе Господь, Бог твій, в усьому, що будеш робити.
Усе первородне чоловічої статі, що народиться від великої худоби твоєї і від дрібної худоби твоєї, присвячуй Господу, Богу твоєму: не працюй на первородному волі твоєму і не стрижи первородного з дрібної худоби твоєї;
19
И$ вся'къ первене'цъ роже'н#ныи эT волоv твои^хъ и^ ѓ^ве'цᲆ твоиX. мђжескъ поl да ѓ^ст~иши гв~и б~ђ твое^мђ, и^ да не дњ'лаеши первенце'мъ эT ю^нцевъ, и^ да не стриже'ши прьвенца` въ ѓ%вцахъ твои^хъ”
20
перед Господом, Богом твоїм, щорічно з’їдай це ти і родина твоя, на місці, яке обере Господь [Бог твій];
Не їж з нею квасного; сім днів їж з нею опрісноки, хліби бідування, бо ти з поспіхом вийшов із землі Єгипетської, щоб ти пам’ятав день виходу свого з землі Єгипетської в усі дні життя твого;
3
да не ја%си` в н^ю ква'са. з~, дн~їи. да ја%си в н^я ѓ^прњ'сноки хлњб# ѕло'бныи ја%ко съ т#ща'нїемъ и^зыидо'сте и^ꙁъ е^гљ=пта да помина'ете дн~ь и^схо'да ва'шего. эT ꙁемля` е^гљ=петъски, вс^я дн~и жи'тїя ва'шего”
4
не повинне знаходитися у тебе ніщо квасне в усьому наділі твоєму впродовж семи днів, і з м’яса, яке ти приніс у жертву ввечері в перший день, ніщо не повинне залишатися до ранку.
4
да не ја%ви'тся тебњ` ква'сно въ всњхъ предњ'лњхъ твои^хъ. з~. дн~їи. и^ да не ѓ^бъвечерњ'етъ эT мя'съ ја%же пожрете къ ве'черђ. въ а~. дн~ь. до ё%трїя”
5
Не можеш ти заколоти Пасху в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі;
5
Не возмо'жеши требова'ти па'схи н^и въ е^ді'номъ же гра'дᲆ твоиX ја^же г~ь б~ъ тво'и дае^тъ тебњ`”
6
але тільки на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його, заколюй Пасху увечері при заході сонця, у той самий час, в який ти вийшов з Єгипту;
6
Но^ въ мњ'сте е^же и^ꙁбере'т# г~ь б~ъ твои, приꙁыва'ти и%мя е^гот^ђ. т^ђ требђ'еши па'схђ въ ве'черъ до ꙁа'хода сл~нца, въ время в не'же и^ꙁыидо'сте и^ꙁ# земя` е^гљ=пет#ски,
7
і спечи і з’їж на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, а на другий день можеш повернутися і ввійти в намети твої.
і веселися перед Господом, Богом твоїм, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, що в оселях твоїх, і прибулець, і сирота, і вдова, яка серед тебе, на місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його;
сім днів святкуй Господу, Богу твоєму, на місці, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його]; бо благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх здобутках твоїх, і в усякому ділі рук твоїх, і ти будеш тільки веселитися.
Тричі на рік уся чоловіча стать повинна з’являтися перед лице Господа, Бога твого, на місце, яке обере Він: у свято опрісноків, у свято седмиць і у свято кущів; і ніхто не повинен бути перед лицем Господа з порожніми руками,
16
И$ три'жды въ лњто да ја^вля'ется вся'кᲆ мђжескъ по'лъ преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ” На мњ'стњ е^же и^ꙁбра` г~ь б~ъ тво'и, въ пра'зд#никъ ѓ^прњ'сночныи, и^ въ пра'здникъ недњ'лныи, и^ въ пра'зDниk кђщныи. И$ да не ја%ви'шися преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ то'щъ.
17
але кожний з даром у руці своїй, дивлячись за благословенням Господа, Бога твого, яке Він дав тобі.
17
ко'ждо по постиже'нїю рђкы` свое^я, по блsвенїю г~а б~а свое^го и^же да'лъ е^сть тебњ`”
18
В усіх оселях твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі, постав собі суддів і наглядачів за колінами твоїми, щоб вони судили народ судом праведним;
Не сади собі діброву з яких-небудь дерев біля жертовника Господа, Бога твого, який ти зробиш собі,
21
да не насади'ши себњ` садо'въ ниже дре'ва подлњ` ѓ^лта'ря г~а б~а твое^го е^же сътвори'ши себњ`
22
і не став собі стовпа, що ненавидить Господь Бог твій.
22
и^ да не поста'виши себњ` ка'пища е^гоy въꙁненави'дњ г~ь б~ъ тво'и”
Глава 17
1
Не принось у жертву Господу, Богу твоєму, вола, або вівці, на якій буде вада, або що-небудь недобре, бо це мерзота для Господа, Бога твого.
1
И$ да не приведе'ши гв~и б~ђ твое^мђ телца` н^и ѓ^вча'те на не'мже е^сть порече'нїе, и^ вс^е сло'во ѕл^о, ја%ко хђ'лно гв~и б~ђ твое^мђ е^сть
2
Якщо знайдеться серед тебе в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, хто вчинить зло перед очима Господа, Бога твого, переступивши завіт Його,
то виведи чоловіка того, або жінку ту, які вчинили зло це, до воріт твоїх і побий їх камінням до смерти.
5
да и^зведе'ши чл~ка, того` и^л^и женђ` т^ђ ја%же сᲆтвори'ста дњ'ло ѕло'е с^е, при две'рех# и^ побїете и& ка'менїемъ, и^ да ё%мретъ.
6
За словами двох свідків, або трьох свідків, повинен померти засуджений на смерть: не слід віддавати на смерть за словом одного свідка;
6
преD двема` по'слђхома. и^л^и преD трима` да ё%мретъ ё^мира'яи да не ё^мира'етъ е^ді'нњмъ по'слђхоM”
7
рука свідків повинна бути на ньому раніше за всіх, щоб убити його, потім рука всього народу; і так знищи зло із середовища свого.
7
Рђка' же по'слђхᲆ бђ'детъ на немъ пр'ьвое ё^би'ти и&. и^ рђка' же всњ'хъ людїи послњж'дь. и^ да и^ꙁве'ржете ѕло'е эT ваs самњхъ”
8
Якщо з якої справи важко буде для тебе розсудити між кров’ю і кров’ю, між судом і судом, між побоями і побоями, і будуть незгодні думки біля воріт твоїх, то встань і піди на місце, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його,]
і вчини за словом, яке вони скажуть тобі, на тім місці, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його,] і постарайся виконати все, чого вони навчать тебе;
за законом, якого навчать вони тебе, і за визначенням, яке вони скажуть тобі, вчини, і не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч від того, що вони скажуть тобі.
11
По ꙁако'нђ и^ по сђдђ` и^же рекђтъ тебњ` сътвори'ти да ся не ё^кло'ниши эT словеси` е^же и^ꙁвњсᲄяT ᲄебњ, н^и на' десно н^и на' лᲇво”
12
А хто вчинить так зухвало, що не послухає священика, який стоїть там на служінні перед Господом, Богом твоїм, або судді, [який буде в ті дні], той повинен умерти, — і так знищи зло від Ізраїля;
12
И$ чл~кᲆ и^же сътвори'тъ презрњнїе не послђшати жерца`, преDстоа'щаго слђжи'ти во и%мя г~а б~а твое^го и^л^и сђдїя и^же въ ты'и дн~и бђ'детᲆ. да ё%мреT чл~къ то'и. и^ да и^звержеши ѕло'е эT і^ил~я”
13
і весь народ почує й убоїться, і не будуть надалі чинити зухвало.
13
И$ вс^и лю'дїе ё^слы'шавше ё^боя'тся и^ не беществђ'ютᲆ посем#”
14
Коли ти прийдеш у землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі, й оволодієш нею, і оселишся на ній, і скажеш: «поставлю я над собою царя, подібно до інших народів, що навколо мене»,
то постав над собою царя, якого обере Господь, Бог твій; із середовища братів твоїх постав над собою царя; не можеш поставити над собою [царем] іноземця, який не брат тобі.
15
Поста'вя да поста'виши себњ` кн~ѕя е^гоже и^ꙁберетᲆ г~ь б~ъ ᲄвои эT бра'тїа твое^я да поста'виши себњ` кн~ѕя, да не възмо'жеши себњ` поста'вити кн~ѕя чл~ка чю'ждаго, е^же нњ'сть бра'тъ твои”
16
Тільки щоб він не примножував собі коней і не повертав народ в Єгипет для примноження собі коней, бо Господь сказав вам: «не повертайтеся більше дорогою цією»;
16
И$ да не ё^мно'житъ себњ` ко'нь и^ да не въꙁврати'тᲆ людїи въ е^гљ=петъ, ја%ко да не ё^мно'жиши себњ` ко'нь. г~ь б^о рече ва'мъ не приложи'те въꙁврати'тися въспя'ть посе'мъ”
17
і щоб не примножував собі дружин, щоб не розбестилося серце його, і щоб срібла і золота не множив собі надмірно.
17
И$ да не ё^мно'жит# себњ` жеn да не съврати'тся срDце е^го, и^ сребра` и^ ꙁла'та не ё^мно'житъ себњ` ѕњ'ло”
18
Але коли він сяде на престолі царства свого, повинен переписати для себе список закону цього з книги, що знаходиться у священиків левитів,
18
И$ бђдетъ е^гда` ся'детъ на столњ` вла'сти свое^я. да въпи'шетъ себњ` ꙁако'нъ сїи въ кни'ги эT жре'цъ и^ эT левљ=тъ”
19
і нехай він буде в нього, і нехай він читає його в усі дні життя свого, щоб навчався боятися Господа, Бога свого, і намагався виконувати всі слова закону цього і постанови ці;
19
И$ да бђдеT е^мђ и^ да чте'т# по вся дн~и жи'тїя свое^го да ся наё%читъ боја%тися г~а б~а свое^го, и^ да снабди'тъ вс^я ꙁа'повњди сїя и^ ѓ^правле'нїя сїя твори'ти я&”
20
щоб не гордувало серце його перед братами його, і щоб не ухилявся він від закону ні праворуч, ні ліворуч, щоб довгі дні перебував на царстві своєму він і сини його серед Ізраїля.
20
И$ да ся не въꙁвы'ситъ срDце е^го эT бра'тїя е^го да не престђ'питъ эT за'повњдеи н^и на' десно н^и на' лњво ја^ко да бђдетъ мно'ги лњта въ вла'сти свое'и той и^ сн~ы е^го с ни'мъ въ сн~њхъ і^и^л~евыX”
Глава 18
1
Священикам левитам, усьому коліну Левіїному, не буде частини і наділу з Ізраїлем: вони повинні годуватися жертвами Господа і Його частиною;
1
Да не бђ'детъ жерце'мᲆ и^ левљ=томъ всемђ` племе'ни, ча'сти ниже жре'бїа съ і^и^л~емᲆ. приноs б^о гн~ь ча'сть и^хъ, да ја%дя'тъ я&”
2
наділу ж не буде йому між братами його: Сам Господь наділ його, як говорив Він йому.
2
Жре'бїи же да не бђдеT е^мђ въ бра'тїи е^го. г~ь б^о саM наслњдїе е^го, ја%ко же гл~алъ иM”
3
Ось, що повинно бути покладено священикам від народу, від тих, що приносять у жертву волів або овець: слід віддавати священикові плече, щелепи і шлунок;
також початки від хліба твого, вина твого і єлею твого, і початки від вовни овець твоїх віддавай йому,
4
Нача'тки же пшени'ца твоея и^ вина` твое^го и^ е^ле'я твое^го, и^ нача'токъ стриже'нїя ѓ^ве'цъ твои^хъ да даси` е^мђ.
5
бо його обрав Господь Бог твій із усіх колін твоїх, щоб він стояв [перед Господом, Богом твоїм], служив [і благословляв] в ім’я Господа, сам і сини його в усі дні.
оскільки ти просив у Господа Бога твого при Хориві в день зібрання, говорячи: нехай не почую надалі голосу Господа Бога мого і вогню цього великого нехай не побачу більше, щоб мені не вмерти.
16
По всемђ` е^ли'ко проси'л# е^си г~а б~а твое^го в хори'вњ, въ дн~ь ꙁва'нїя гл~юще. да не приложи'мъ посеM слы'шаᲄи глsа г~а б~а на'шего, и^ ѓ^гня` вели'каго сего` не ви'димы посе'мъ да не и^зъмре'мъ”
17
І сказав мені Господь: добре те, що вони говорили [тобі];
17
И$ рече г~ь къ мн^њ пря'мо вс^е е^ли'ко гл~ахђ”
18
Я воздвигну їм Пророка із середовища братів їхніх, такого як ти, і вкладу слова Мої у вуста Його, і Він буде говорити їм усе, що Я повелю Йому;
а хто не послухає слів Моїх, які [Пророк той] буде говорити Моїм ім’ям, з того Я стягну;
19
Чл~къ же тои и^же не послђшаетъ словесъ е^го, е^ли'коже гл~етъ прoркъ въ и%мя мое`, а^ а'зъ м#щђ` эT него”
20
але пророка, який насмілиться говорити Моїм ім’ям те, чого Я не повелів йому говорити, і який буде говорити ім’ям богів інших, такого пророка віддайте на смерть.
Якщо пророк скаже ім’ям Господа, але слово те не збудеться і не сповниться, то не Господь говорив це слово, але говорив це пророк із зухвалости своєї, — не бійся його.
22
Є$ли'коже а^ще гл~еT прoркъ въ и^мя гн~е. и^ не ё^лђ'чится слово с^е е^гоже нњсть гл~алъ г~ь, вᲆ бесче'стїе гл~аl прoркᲆ той не попђсти'те живота` е^мђ, н^о да ё^бі'ете е^го”
Глава 19
1
Коли Господь Бог твій знищить народи, землю яких дає тобі Господь Бог твій і ти вступиш у спадщину після них, і оселишся в містах їх і домах їх,
І ось який убивця може тікати туди і залишитися живим: хто уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом йому вчора і третього дня;
4
Се' же да бђ'детъ ꙁаповњд'анїе ё^бїицы, и^же а'ще ё^бњжи'тъ та'мо и^ жи'въ бђ'детъ. и^же а'ще ё^бїеT бли'жняго свое^го не хотя`, си' же не ненави'дњ е^го пре'жDе вчера'шняh дн~и и^ тре'тїяго”
5
хто піде з ближнім своїм у ліс рубати дрова, і розмахнеться рука його із сокирою, щоб зрубати дерево, і зіскочить залізо із сокирища і попаде у ближнього, і він помре, — такий нехай утече в одне із міст тих, щоб залишитися живим,
щоб месник за кров у гарячковості серця свого не погнався за вбивцею і не наздогнав його, якщо далекою буде дорога, і не вбив його, в той час як він не підлягає засудженню на смерть, бо не був ворогом йому вчора і третього дня;
6
да не го'нитъ ё%жика кро'ви въ слDњ ё^би'вшаго, ја^ко раZгориTся срDце е^мђ и^ пости'гнетъ и&” А/ще бђ'детъ надолꙁњ пђть е^го и^ ё^бїеT дш~ђ и^ ё'мреT” Сїе же нњсᲄь сђ'дъ смр~тныи, поне'же не б^њ ненави'дя е^го пре'жDе вчера'шняго и^ тре'тїяго дн~и”
7
тому я і дав тобі повеління, говорячи: відокрем собі три міста.
7
Сего` ради ꙁаповњ'даю а^ꙁъ тебњ` сло'во с^е гл~я, тр^и гра'ды да эTлђ'чиши себњ`”
8
Коли ж Господь Бог твій розширить межі твої, як Він клявся батькам твоїм, і дасть тобі всю землю, яку Він обіцяв дати батькам твоїм,
якщо ти будеш намагатися виконувати всі ці заповіді, які я заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого і ходити путями Його в усі дні, — тоді до цих трьох міст додай ще три міста,
Недостатньо одного свідка проти кого-небудь у якій-небудь провині й у якому-небудь злочині й у якому-небудь гріху, яким він згрішить: за словами двох свідків, або за словами трьох свідків відбудеться [усяка] справа.
15
И$ да не пребђдеT по'слђхъ е^ді'нъ въ послђшество` на чл~ка по вся'кои ѓ^би'де и^ по вся'комђ грњхђ`, и^же а'ще съгрњши'тъ. н^о при ё^стњхъ двою` свњдњтель и^л^и трїе^хъ, да ста'нетъ вся'ко сло'во.
16
Якщо виступить проти кого свідок несправедливий, звинувачуючи його в злочині,
16
А/ще л^и ста'нетъ по'слђхᲆ неправди'в# на чл~ка гл~я до него` беꙁче'стїе”
17
то нехай стануть обидва ці чоловіки, у яких тяжба, перед Господом, перед священиками і перед суддями, які будуть у ті дні;
судді повинні добре дослідити, і якщо свідок той свідок неправдивий, неправдиво доніс на брата свого,
18
И$ да и^спыта'ютъ и^хъ сђдїя` прилњжно. сеже по'слђхъ непра'веденъ послђшествова'ше непра'вдђ и^ сђпротивля'ася на бра'та свое^го.
19
то зробіть йому те, що він замислив зробити братові своєму; і так знищи зло із середовища свого;
19
да сътворите е^мђ ја^коже и^ ѓ'нъ ё^мы'сли сђпроти'въ на бра'та свое^го, да эTвр'ьжете ѕло'е эT ваs самњ'хъ,
20
й інші почують, і убояться, і не стануть надалі чинити таке зло серед тебе;
20
да и^ про'чїи ё^слы'шавше ё^боятся, и^ не приложа'тъ кᲆ семђ` твори'ти словеси` ѕла'го сего` въ ваs”
21
нехай не пощадить [його] око твоє: душу за душу, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу. [Яку хто зробить шкоду ближньому своєму, так слід відплатити йому.]
21
да не пощади'тъ и& ѓ%котвое`. н^о дш~а въ дш~и мњ'сто, ѓ%ко въ ѓ%ка мњ'сто, ꙁђ'бъ въ ꙁђ'ба мњ'сто, рђка` въ рђки` мњ'сто, нога` въ ноги` мњ'сто. по всемђ` и^же а'ще кт^о да'стъ поро'къ на по'дрђга своего, си'це въꙁда'ст#ся е^мђ”
Глава 20
1
Коли ти вийдеш на війну проти ворога твого і побачиш коней і колісниці [і] народу більше, ніж у тебе, то не бійся їх, бо з тобою Господь Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської.
1
Аще л^и и^ꙁы'идеши на' брань къ враго'мъ твоиM, и^ ви'дvњ ко'ни и^ вса'дники и^ люди мно'жаиши тебе` да не ё^бои'шися и^хᲆ” ЈА/ко г~ь б~ъ твои с тобо'ю, и^зведы'и т^я и^з# ꙁемля` е^гљ=пет#ски”
2
Коли ж приступаєте до бою, тоді нехай підійде священик, і говорить народу,
2
И$ бђдетъ е^гда` прибли'жишися к ра'ти. и^ пристђпи'вᲆ жрецъ да гл~етъ к лю'демъ рекїи кᲆ ни'мъ”
3
і скаже йому: слухай, Ізраїлю! ви сьогодні вступаєте в бій з ворогами вашими, нехай не ослабне серце ваше, не бійтеся, не бентежтеся і не жахайтеся їх,
3
Послђшаи і^и^л~ю, в^ы въхо'дите днесь на ра'ть къ враго'мъ ва'шимъ. да не ѓ^слабњ'етъ срDце ва'ше н^и ё^бо'итеся, н^иже ё^страши'теся, и^ не ё^клони'теся эT лица и^хъ”
4
бо Господь Бог ваш іде з вами, щоб воювати за вас з ворогами вашими [і] спасти вас.
Наглядачі ж нехай оголосять народу, говорячи: хто побудував новий дім і не оновив його, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не помер у бою, й інший не оновив його;
5
И$ да гл~ютъ кни'гочїя къ лю'демъ рекђще, е^гда` кт^о е^сть чл~кᲆ съꙁда'выи хра'минђ но'вђ и^ нњсть ѓ^бнови'лъ е^я, да и'детъ и^ да въꙁврати'тся въ до'мᲆ свои, да не ё%мрет# на ра'ти, и^ чл~къ и'нъ да не ѓ^бнови'т# ея`”
6
і хто насадив виноградник і не користувався ним, той нехай йде і повернеться в дім свій, щоб не вмер в бою, й інший не скористався їм;
6
И$ егда` чл~къ и^же насади'лъ е^сть виногра'дъ и^ нњсть ся весели'л# эT него, да и'детъ и^ въꙁврати'тся въ до'мъ свои, да не ё%мретъ на ра'ти. и^ чл~къ и^нъ въꙁвесели'тся эT него”
7
і хто заручився з жінкою і не взяв її, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не вмер у бою, й інший не взяв її.
7
И$ е^гда` чл~къ и^же ѓ^брђчи'лᲆ е^сᲄь женђ` и^ нњсть поня'лъ ея`, да и'детъ и^ въꙁврати'тся въ до'мъ свои и^ да не ё%мрет# на ра'ти” І$ и'нᲆ чл~кᲆ по'имеT ю&”
8
І ще оголосять наглядачі народу, і скажуть: хто боязкий і легкодухий, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб він не зробив боязкими серця братів його, як його серце.
8
И$ да приложа'тъ кни'гочїа гл~ати кᲆ лю'демъ и^ да рекђтъ” и^ егда` кт^о чл~къ страшли'въ и^ сла'бъ срDцемъ, да и'детъ и^ въꙁврати'тся въ до'мъ свои, да не ё^стра'шитъ срDца браᲄа свое^го а^ки срDце свое`”
9
Коли наглядачі скажуть усе це народу, тоді слід поставити військових начальників вождями народу.
щоб вони не навчили вас чинити такі самі мерзоти, які вони робили для богів своїх, і щоб ви не грішили перед Господом Богом вашим.
18
да не наё^чаT съᲄвори'ти ваs вся'кїя нечистоты` и^хъ, е^же твори'ша бого'мъ свои^мъ. и^ съгрњши'те преD гм~ъ бм~ъ своиM”
19
Якщо довгий час будеш тримати в облозі [яке-небудь] місто, щоб завоювати його і взяти його, то не пошкоджуй дерев його, від яких можна годуватися, і не спустошуй околиць, тому що дерево на полі не людина, щоб могло піти від тебе в укріплення;
19
А$ще же ѓ^бся'деши грDа дн~и мно'ги вое^ванїи въ приня'тїе е^го, да не посњче'ши садо'вїя е^го, въꙁложи'въ желњзо на'нь. н^о да ја%си пло'дъ эT нихъ, а^ самого да не посњче'ши. е^гда` чл~къ древо е^же въ дђбра'вњ сни'ти эT лица` твое^го вᲆ ꙁабра'ла.
20
тільки ті дерева, про які ти знаєш, що вони нічого не приносять для їжі, можеш псувати і рубати, і будувати укріплення проти міста, що веде з тобою війну, доки не підкориш його.
20
н^о дре'во вс^е и^же вњси ја%ко не ја%стъся плодъ е^го с^е потреби` и^ посᲇчи`. и^ сътвори` лњствица на' градъ. и^же сътворя'тъ на' тя ра'ть до'ндеy ти ся въдадя'тъ”
Глава 21
1
Якщо в землі, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння, знайдений буде вбитий, що лежить на полі, і невідомо, хто вбив його,
1
Аще ли ся ѓ^бря'щетъ ё^бїеn лежа` на' поли. в зеMли` ю%же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` приня'ти и^ не вњ'дятъ и^же е^го ё^би'лᲆ”
2
то нехай вийдуть старійшини твої і судді твої і виміряють відстань до міст, які навколо вбитого;
2
И$ да прїидђт# ста'рцы и^ сђдїи` твои`. и^ да и^ꙁмњ'рятᲆ до гра'дъ ѓ%крsтъ ё^бїенаго.
3
і старійшини міста того, яке буде найближчим до вбитого, нехай візьмуть телицю, на якій не працювали, [і] яка не носила ярма,
3
и^ бђдеT гра'дъ приближа'яся ё^бїе'номђ. и^ да и^мђтъ ста'рцы гра'да того ю'ницђ эT говя'дъ, е^ю'же не дњ'лано н^и въ я^рмњ` не тежа`”
4
і нехай старійшини того міста відведуть цю телицу в дику долину, що не орана і не засіяна, і заколють там телицю в долині;
4
И$ да и^ꙁведђт# ста'рцы гра'да того` ю'ницђ в де'брь сђ'хђ. в не'иже нњ'сть ѓ%рано ниже насњя'но, и^ да пресњкђтъ жи'лы ю'ница в# дебри`.
5
і прийдуть священики, сини Левіїні [тому що їх обрав Господь Бог твій служити Йому і благословляти ім’ям Господа, і за словом їхнім слід вирішити всяку спірну справу і всяку заподіяну шкоду,]
і оголосять і скажуть: руки наші не пролили крови цієї, і очі наші не бачили;
7
И$ эTвњща'вше да рекђтъ рђцњ на'ши не пролїя'ша кро'ви сея` и^ ѓ%чи на'ши не ви'дњли е^я`.
8
очисти народ Твій, Ізраїля, який Ти, Господи, визволив [із землі Єгипетської], і не постав народу Твоєму, Ізраїлю, невинної крови. І вони очистяться від крови.
то приведи її в дім свій, і нехай вона обстриже голову свою й обріже нігті свої,
12
тогда въведе'ши ю& въ до'мᲆ свой, и^ да ѓ^бро'снеши главђ` ея` и^ да в#рњжеши но'гти ея`,
13
і зніме з себе полоненичий одяг свій, і живе в домі твоєму, й оплакує батька свого і матір свою впродовж місяця; і після того ти можеш увійти до неї і стати її чоловіком, і вона буде твоєю дружиною;
13
и^ да съвлече'ши ри'ꙁы плњнн'ыя е^я с нея`. и^ да ся'детъ в# домђ` твое^мᲆ и^ да ся пла'четъ эTц~а свое^го, и^ ма'тери своея`, мsцъ дн~їи. и^ посеM въни'деши к не'и и^ съвокђ'пишися с не'ю и^ бђ'дет# т^и жена`”
14
якщо ж вона потім не сподобається тобі, то відпусти її, куди вона захоче, але не продавай її за срібло і не повертай її в рабство, тому що ти смирив її.
14
И$ бђ'дет# а^ще не въсхо'щеши ея` да эTпђ'стиши ю& свобо'днђ, прода'жею же да не продаси` ея` на цњнњ`, и^ да не ѓ^ста'виши ея` поне'же ѓ^бидњлъ ю& е^си”
15
Якщо в кого будуть дві дружини — одна улюблена, а інша нелюба, і як улюблена, так і нелюба народять йому синів, і первістком буде син нелюбої, —
15
А/ще ли бђдеt мђжђ дв^њ женњ`, е^ді'на е^мђ люба` а^ дрђга'я не люба`, и^ породи'тъ е^мђ люба` и^ не люба`, и^ бђдетъ сн~ъ прьворожде'ныи эT не люби'мыя”
16
то, при розділі синам своїм майна свого, він не може синові дружини улюбленої дати першість перед первородним сином нелюбої;
16
И$ бђдетᲆ воньже дн~ь разде'лиT сн~омъ свои^мъ, и^мњнїе свое. и^ да не воZмо'жетᲆ прьвенцеM быти сн~ъ люби'мыя преꙁрњ'вши не люби'мыя прьвен#ца`”
17
але первістком повинен визнати сина нелюбої [і] дати йому подвійну частину з усього, що в нього знайдеться, тому що він є початок сили його; йому належить право первородства.
Якщо в кого буде син буйний і непокірливий, який не підкорюється голосу батька свого і голосу матері своєї, і вони карали його, але він не слухав їх, —
тоді всі жителі міста його нехай поб’ють його камінням до смерти; і так знищи зло із середовища свого, і всі ізраїльтяни почують і убояться.
21
И$ да побїю'тъ и& мђжи гра'да сего` ка'менїемᲆ и^ да ё%мретъ. да и^ꙁмњте ѕло'е эT себе` са'ми, да и^ дрђѕїи слы'шавше ё^боа'тся”
22
Якщо в кому знайдеться злочин, гідний смерти, і він буде умертвлений, і ти повісиш його на дереві,
22
А/ще л^и бђ'детъ в кои'мъ грњсњ` сђ'дъ смр~тныи и^ ё^ме'ртвїе и^ повњ'ситї е на' древњ.
23
то тіло його не повинно ночувати на дереві, але поховай його в той самий день, тому що проклятий перед Богом [усякий] повішений [на дереві], і не оскверняй землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.
23
да не преме'длитъ тњло е^го на' древњ, н^о въ гро'бњ погреби'те и& въ то'иже дн~ь” ЈА/ко прокляT е^сть эT б~а вся'кᲆ вися'и на' древњ, да не ѓ^скверна'виш# ꙁе'мля ю%же г~ь б~ъ тво'и да'етъ тебњ` въ прича'стїе”
Глава 22
1
Коли побачиш вола брата твого або вівцю його заблукалих, не залишай їх, але поверни їх братові твоєму;
1
Аще ви'диши телца` бра'та свое^го, и^л^и ѓ^вцђ` е^го блђдя'щђ на пђти` не мини` и&, н^о ѓ^браще'нїемъ, ѓ^брати` и^хъ бра'тђ свое^мђ”
2
якщо ж не близько буде від тебе брат твій, або ти не знаєш його, то забери їх у дім свій, і нехай вони будуть у тебе, доки брат твій не буде шукати їх, і тоді поверни йому їх;
так чини і з ослом його, так чини з одягом його, так чини з усякою загубленою річчю брата твого, яка буде ним загублена і яку ти знайдеш; не можна тобі ухилятися від цього.
3
Та'кожде сᲆтвори'ши и^ ѓ^сляᲄи е^го, и^ ри'ꙁе е^го, и^ та'ко да сътвори'ши всемђ погђбле'номђ бра'та твое^го, е^ли'коже и^ꙁбњгнет# е^мђ. и^ ѓ^бря'щеши я&, да не возмо'жеши минђти я&” Ни'же
4
Коли побачиш осла брата твого або вола його, що впали на дорозі, не залишай їх, але підніми їх з ним разом.
4
пре'ꙁри ѓ^сля'ти бра'та свое^го. и^л^и телца` е^го паDшагося на пђти` да не мине'ши е^го, вᲆста'вя я& да въсᲄа'виши с ниM”
5
На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це.
5
И$ да не бђ'детᲆ ё^тварь мђжеска на женњ`. н^и да ѓ^блачи'тся мђжь в ри'зђ же'ньскђ, ја%ко гнђсенъ е^сть гв~и б~ђ твое^мђ, вся'къ творя'и сїя”
6
Якщо трапиться тобі на дорозі пташине гніздо на якому-небудь дереві або на землі, з пташенятами або яйцями, і мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не бери матері разом з дітьми:
6
А/ще л^и гд^њ лђчи'ши гнњздо птичїе прDе ѓ^чи'ма свои^ма на пђти` и^л^и на дре'вᲇ нњкоеM, и^л^и на земли`, и^ в неM птеnца и^л^и ја%и^ца и^ мт~и ся'деT на птенцXњ и^ли ја%и^цњхъ, да не во'змеши ма'тере сᲆ п#тенцы`”
7
матір пусти, а дітей візьми собі, щоб тобі було добре, і щоб продовжилися дні твої.
7
Но^ эTпђ'стомъ эTпђс'тиши ма'терь, а^ птен#ца` во'ꙁмеши себњ`, да ти бл~го бђ'детъ. и^ мно'ги дн~и бђ'деши”
8
Якщо будеш будувати новий дім, то зроби поручні біля покрівлі твоєї, щоб не навести тобі крови на дім твій, коли хто-небудь упаде з нього.
8
А/ще л^и съгради'ши храM но'въ, да сътвори'ши и^ ѓ^гражденїе хра'мови свое^мђ. и^ да не сътвори'ши ё^бо'ю въ домђ` твое^мᲆ, а%ще паде'тᲆ пады'и эT него”
9
Не засівай виноградника свого двома родами насіння, щоб не зробити тобі заклятим збору насіння, яке ти посієш разом із плодами виноградника [свого].
9
И$ да не сњ'еши виногра'да твое^го раꙁли'чь, да ся не ѓст~итъ плоD. и^ сњмя е^же насње^ши съ плодо'мъ ви'н#номъ”
10
Не ори на волі й ослі разом.
10
И$ да не ѓ^ре'ши ю^нце'мъ и^ ѓ^сля'темъ въкђпњ.
11
Не вдягай одягу, зробленого з різних речовин, з вовни і льону разом.
11
и^ да ся не ѓ^блече'ши въ ри'ꙁђ раZноли'чнђ, солнђ` и^ во'лны в#кђпњ тка'нђ”
12
Зроби собі китиці на чотирьох кутах покривала твого, яким ти покриваєшся.
12
И$ повра'зки да сътвори'ши себᲇ на четы'рехъ кра'ехъ ѓ^дежа свое^я, в ню'же а%ще ѓ^блече'шися”
13
Якщо хто візьме дружину, і ввійде до неї, і зненавидить її,
і ось, він зводить [на неї] порочні діла, говорячи: «я не знайшов у дочки твоєї дівоцтва»; але ось ознаки дівоцтва дочки моєї. І розстелять одяг перед старійшинами міста.
і накладуть на нього сто сиклів срібла пені і віддадуть батькові дівчини за те, що він пустив недобрі чутки про дівчину ізраїльську; вона ж нехай залишиться його дружиною, і він не може розлучитися з нею усе життя своє.
19
И$ да ѓ^бвиня'тъ и&, р~, си'кль, и^ дадяT эTц~ђ ѓ^трокови'ца, ја%ко проне'слъ еs и%мя ѕл^о на дв~цђ і^и^л~ьтескђ, и^ па'ки да бђ'детъ е^мђ жена`, и^ не возмо'жеT эTпђсти'ти е^я`, по вся` лњта”
20
Якщо ж сказане буде правдою, і не знайдеться дівоцтва у дівчини,
то дівчину нехай приведуть до дверей дому батька її, і жителі міста її поб’ють її камінням до смерти, бо вона зробила соромітну справу серед Ізраїля, блудодіючи у домі батька свого; і так знищи зло із середовища свого.
Якщо буде знайдений хтось, що лежить з жінкою заміжньою, то слід віддати на смерть обох: і чоловіка, що лежав із жінкою, і жінку; і так знищи зло в Ізраїлі.
22
А/ще л^и мQђ допђстиTся лежа'ти съ женою мђжа'тою, да ё^бїютъ ѓ%ба, мђжа'тђю и^ лежа'щаго с не'ю, да эTи'мђтъ ѕло'е эT і^и^л~я”
23
Якщо буде молода дівчина заручена з чоловіком, і хто-небудь зустрінеться з нею в місті і ляже з нею,
23
А/ще же бђ'детъ дњ'ва съвњща'на мђ жђ и^ ё^ласкавъ ю& мђжь дрђгїи въ гра'де и^ бђдеT с не'ю”
24
то обох їх приведіть до воріт того міста, і побийте їх камінням до смерти: дівчину за те, що вона не кричала в місті, а чоловіка за те, що він осквернив дружину ближнього свого; і так знищи зло із середовища свого.
то той, що лежав з нею, повинен дати батькові дівчини п’ятдесят [сиклів] срібла, а вона нехай буде його дружиною, тому що він знечестив її; все життя своє він не може розлучитися з нею.
Ніхто не повинен брати дружини батька свого і відкривати край одягу батька свого.
30
И$ да не пое'млетъ чл~къ жены` эTц~а свое^го, и^ да не эTкры'етъ покрове'нїа эTц~а свое^го”
Глава 23
1
У кого роздавлені ятра або відрізаний дітородний член, той не може ввійти в громаду Господню.
1
Да не въхо'дитъ ка'женикъ. и^ скопе'цъ. въ со'нмъ гн~ь”
2
Син блудниці не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління його не може ввійти в громаду Господню.
2
Ни'же да въни'детъ блђдороDныи въ со'нмъ гн~ь до деся'таго племе'ни”
3
Аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління їхнє не може ввійти в громаду Господню повіки,
3
да не вни'детъ а^монити'нъ, и^ моа^ви'тиn въ со'нмᲆ гн~ь. и^ деся'таго племе'ни да не в#хо'диT въ храM гн~ь да'ждь и^ до вњка”
4
тому що вони не зустріли вас із хлібом і водою на шляху, коли ви йшли з Єгипту, і тому що вони найняли проти тебе Валаама, сина Веорового, з Пефора Месопотамського, щоб проклясти тебе;
4
Поне'же не срњто'ша ѓ^ни васъ съ хлњбы и^ водо'ю на пђти`, и^сходя'щимъ вамᲆ и^з# ꙁемля` е^гљ=пеTски” И$ к семђ` ная'ша на' тя валаа'ма сн~а веѓ%рова, эT средорњ'чїа да т^я проклене'тъ”
5
але Господь, Бог твій, не захотів слухати Валаама і обернув Господь Бог твій прокляття його на благословення тобі, бо Господь Бог твій любить тебе.
Коли підеш у похід проти ворогів твоїх, бережися всього злого.
9
А$ще же и^ꙁы'деши въполчи'тися на враги` ᲄвоа да ся снабди'ши эT всего` ѕл^а сло'ва”
10
Якщо в тебе буде хто нечистий від того, що трапилося [з ним] уночі, то він повинен вийти геть зі стану і не входити в стан,
10
И$ а'ще бђдетъ въ тебњ` чл~кᲆ нечи'сᲄъ эT и^ꙁлїя'нїя но'щїю, да и^ꙁы'детъ вн^њ по'лчища и^ да не въхо'дитъ въ по'лчище.
11
а коли настане вечір, повинен омити [тіло своє] водою, і після заходу сонця може ввійти у стан.
11
и е^гда` бђдетъ кᲆ ве'черђ, и^ да ѓ^мы'етъ ᲄњло свое` водо'ю, и^ ја^ко за'идетъ сл~нце да въни'детъ въ поlчище”
12
У тебе повинно бути місце поза станом, куди ти міг би виходити;
12
И$ мњстотебњ` да бђдетъ вн^њ по'лчища, и^ да и^ꙁы'деши та'мо во'нъ”
13
крім зброї твоєї, повинна бути у тебе лопатка; і коли будеш сідати поза станом, викопай нею [яму] і знову зарий [нею] випорожнення твоє;
13
Рыле'цъ же да бђ'детъ за' поя^сомъ твои^мъ, и^ бђдетъ е^гда` ся'деши вн^њ, да въскопа'еши и^мъ ја^мђ и^ посе'мъ наврати'въ да покры'е^ши стыдњнїе свое в не'и.
14
тому що Господь Бог твій ходить серед стану твого, щоб визволяти тебе і віддавати ворогів твоїх [у руки твої], а тому стан твій повинен бути святий, щоб Він не побачив у тебе чого соромітного і не відступив від тебе.
Не видавай раба господареві його, коли він прибіжить до тебе від господаря свого;
15
да не предаси` раба` гн~ђ е^го, и^же прїидетъ къ тебњ эT гн~а свое^го”
16
нехай він у тебе живе, серед вас [нехай він живе] на місці, яке він обере в якій-небудь з осель твоїх, де йому сподобається; не пригноблюй його.
16
С тобо'ю да всели'тся въ всемъ мњстњ и^дњже го'дњ бђдет# е^мђ, да не стђжи'ши е^го.
17
Не повинно бути блудниці серед дочок Ізраїлевих і не повинно бути блудника серед синів Ізраїлевих.
17
и^ да не бђдеT блђ'дница эT дще'реи і^и^л~въ, и^ да не бђдет# блђдя'щихъ эT сн~овъ і^и^л~въ”
18
Не внось платні блудниці і ціни пса в дім Господа Бога твого ні за якою обітницею, тому що те й інше є мерзота перед Господом Богом твоїм.
18
да не даси` м#зды` блђдницы, ниже и^ꙁмене'нїя ўа` въ до'мъ г~а б~а твое^го въ вся'кђ мл~твђ ја%ко гнђше'нїе сђть гв~и б~ђ твое^мђ ѓ^боя`”
19
Не віддавай у ріст братові твоєму ні срібла, ні хліба, ні чого-небудь іншого, що можна віддавати в ріст;
19
да не расти'ши бра'тђ твое^мђ ли'хвы сребре'ныя и^ ли'хвы пи'щныя и^ ли'хвы вся'кїя ве'щи е^мђже а^ще в# ꙁаи'мъ даси`”
20
іноземцеві віддавай у ріст, а братові твоєму не віддавай у ріст, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усьому, що робиться руками твоїми, на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею.
20
Чю'ждемђ да расти'ши ли'хвђ, братђ же твое^мђ да не расти'ши. да блsвиT тя` г~ь б~ъ тво'и въ всњхъ дњлехъ твоиX въ ꙁемли` в ню'же и%деши та'мо прия%ти ея`”
21
Якщо даси обітницю Господу Богу твоєму, негайно виконай її, бо Господь Бог твій стягне її з тебе, і на тобі буде гріх;
21
А/ще же ѓ^бњща'еши ѓ^беща'нїе гв~и б~ђ твое^мђ. да не ё^ме'длиши въꙁда'ти е^го, ја%ко въꙁыща` въꙁы'щетъ г~ь б~ъ тво'и эT тебе`, и^ бђдетъ на тебњ грњ'хъ”
22
якщо ж ти не дав обітниці, то не буде на тобі гріха.
22
А/ще л^и не хо'щеши ѓ^бњща'тися нњ'сть т^и грњха`”
23
Що вийшло з уст твоїх, дотримуй і виконуй так, як обіцяв ти Господу Богу твоєму добровільне приношення, про яке сказав ти вустами своїми.
Коли ввійдеш у виноградник ближнього твого, можеш їсти ягоди досита, скільки хоче душа твоя, а в посудину твою не клади.
24
А/ще вни'деши на ни'вђ по'дрђга свое^го и^ да събере'ши в рђцњ свои` кла'сы, а^ се'рпа не ꙁадњи на ни'вђ по'дрђга своего.
25
Коли прийдеш на жниво ближнього твого, зривай колосся руками твоїми, але серпа не занось на жниво ближнього твого.
25
а^ще въни'деши въ винограD по'дрђга свое^го да зо'блеши вино`, е^ли'ко насыти'ши дш~ђ свою, а^ въ сосђдᲆ не вложи'ши”
Глава 24
1
Якщо хто візьме дружину і стане її чоловіком, і вона не знайде благовоління в очах його, тому що він знаходить у ній що-небудь огидне, і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого,
1
Аще же кт^о по'иметъ женђ` и^ живе'тъ с не'ю. и^ бђдетъ а^ще не ѓ^бря'щетъ блгDть преD нимъ нњкое^го ра'ди срамна дњла да напи'шетъ е'й кни'ги эTпђще'нїя и^ вда'стъ в рђцњ е'й. и^ да эTпђстиT ю& и^ꙁ до'мђ свое^го.
2
і вона вийде з дому його, піде, і вийде за іншого чоловіка,
2
и^ эTше'дши да бђдетъ жена` мђжђ и^но'мђ”
3
але і цей останній чоловік зненавидить її і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого, або помре цей останній чоловік її, який взяв її собі за дружину, —
то не може перший її чоловік, який відпустив її, знову взяти її собі за дружину після того, як вона осквернена, тому що це є мерзота перед Господом [Богом твоїм], і не ганьби землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.
4
и^ не възмо'жетъ мђжъ прь'выи эTпђсти'вый ю&. ѓ^брати'тися и^ поя'ти ю& себњ` въ женђ`, по ѓ^скверне'нїи е^я` ја^ко гнђсно е^сть преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ да не ѓ^скверна'виᲄе ꙁемля` ю%же г~ь б~ъ ва'шъ дае'тъ ва'мъ въ наслњдїе”
5
Якщо хто взяв дружину недавно, то нехай не йде на війну, і нічого не слід покладати на нього; нехай він залишається вільний у домі своєму впродовж одного року і звеселяє дружину свою, яку взяв.
5
И$ а'ще кт^о бђдетъ женђ` поя'лъ въ но'вњ да не и'детъ на' брань, и^ да не ꙁаде'жется е^мђ ника'я же ве'щь, и^ без вины` е^сть” И$ да бђ'детъ въ домђ` свое^мъ лњто е^ді'но, и^ да веселиT женђ` свою ю^же е^сть поя'лъ”
6
Ніхто не повинен брати в заставу верхнього і нижнього жорна, бо такий бере у заставу душу.
6
И$ да не въꙁе'млеши в залоh же'рнова и^ же'рновицы, ја%ко дш~ђ свою дае'тъ в ꙁалоh.
7
Якщо знайдуть кого, що він украв кого-небудь із братів своїх, із синів Ізраїлевих, і поневолив його, і продав його, то такого злодія слід віддати на смерть; і так знищи зло із середовища свого.
Якщо ти ближньому твоєму даси що-небудь у борг, то не ходи до нього в дім, щоб взяти в нього заставу,
10
А/ще до'лгъ е^сть како'въ лю'бо на по'дрђꙁњ твое'мъ, да не вни'деши въ храм# е^го взя'ти ꙁаложе'нїя
11
постій на вулиці, а той, якому ти дав у борг, винесе тобі заставу свою на вулицю;
11
н^о вн^њ ста'неши” Чл~къ же той на не'мже е^сть до'лгъ твои и^ꙁнесе'тъ са'мъ ꙁаложе'нїе воn”
12
якщо ж він буде людиною бідною, то ти не лягай спати, маючи [у себе] заставу його:
12
А$ще л^и чл~къ ё^бо'гъ е^сть, да не ѓ^блежи'ши в зало'ꙁњ е^го”
13
поверни йому заставу до заходу сонця, щоб він ліг спати в одязі своєму і благословив тебе, — і поставиться тобі це в праведність перед Господом Богом твоїм.
13
Но эTда'нїеM эTда'си ри'ꙁђ е^го до ꙁа'хода слн~ца, и^ да ля'жетъ въ ри'ꙁе свое'и, и^ блsвитᲆ т^я. и^ бђ'детъ т^и млsть преD гм~ъ бм~ъ твоиM”
14
Не кривдь наймита, бідного й убогого, із братів твоїх або з прибульців твоїх, які на землі твоїй, у оселях твоїх;
14
да не лиши'ши м#зды` ё^бо'гаго и^ прося'щаго въ бра'тїи ᲄвое'й, и^л^и эT пришелеw въ гра'де твоеM”
15
у той самий день віддай платню його, щоб сонце не зайшло раніше того, бо він бідний, і чекає на неї душа його; щоб він не заволав на тебе до Господа, і не було на тобі гріха.
15
Въ то'и дн~ь да эTда'си м#здђ` е^мђ, да не за'идеᲄъ сл~нце е^мђ ја%ко ё^боh е^сть и^ в то'мъ и^мать наде'ждђ” И$ да не възопїе'тъ на' тя къ гв~и и^ бђд'етъ тебњ` грњ'хъ”
16
Батьки не повинні бути карані смертю за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків; кожен повинен бути караним смертю за свій злочин.
16
И$ да не ё%мрђтъ эTц~ы за' сн~ы, и^ сн~ове да не ё'мрђтъ за эTц~ы. н^о ко'ждо ꙁа сво'и грњхъ да ё%мретъ”
17
Не суди несправедливо прибульця, сироту [і вдову], і у вдови не бери одяг у заставу;
17
И$ да не ё^кло'ниши сђда` прише'лцђ и^ сиротњ` и^ вдовњ`” И$ да не въꙁе'млеши въ ꙁало'гъ ри'ꙁы вдовича`”
18
пам’ятай, що і ти був рабом у Єгипті, і Господь [Бог твій] звільнив тебе звідти: тому я і повеліваю тобі робити це.
Коли будеш жати на полі твоєму, і забудеш сніп на полі, то не повертайся взяти його; нехай він залишається прибульцеві, [убогому,] сироті і вдові, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усіх справах рук твоїх.
19
А/ще по'жнеши ни'вђ на селњ` свое^мъ, и^ ꙁаб'ђдеши снопы` на ни'вњ свое'и да не вᲆꙁврати'шися взя'ти и^хъ прише'лцђ, и^ ё^бо'гђ, и^ сиротњ`, и^ вдовњ` да бђ'детъ, да т^я блsвитъ г~ь б~ъ твои въ всњхᲆ дњлеX рђкђ твое^ю”
20
Коли будеш оббивати маслину твою, то не переглядай за собою гілок: нехай залишається прибульцеві, сироті і вдові. [І пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.]
20
І$ а'ще же ма'сличїе бере'ши. да ся не въꙁврати'ши ѓ^би'роk твори'ти ꙁа собо'ю” Н$о прише'лцђ и^ сиротњ`, и^ вдовњ` да бђ'детъ” И$ въспомяне'ши ја%ко ра'бъ и^ т^ы бњ` въ земли` е^гљ=петъстњи” Сего ра'ди а^ꙁъ ᲄебњ` повелњва'ю твори'ти слово с^е”
21
Коли будеш знімати плоди у винограднику твоєму, не збирай залишків за собою: нехай залишаються прибульцеві, сироті і вдові;
21
А$ще же ѓ^бъе'млеши виногра'д# свои, да не събира'еши ѓ^би'рокъ ꙁа собо'ю. н^о прише'лцђ и^ сиротњ` и^ вдовњ` да бђ'детъ”
22
і пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.
Якщо буде тяжба між людьми, то нехай приведуть їх на суд і розсудять їх, правого нехай виправдають, а винного засудять;
1
Аще же бђдетъ пря` междђ чл~кома, и^ прїидђтъ на сђд# и^ да сђдяT и& и^ да ѓ^правдят# пра'ваго. и^ да ѓ^сђдяT нечести'ваго”
2
і якщо винний буде заслуговувати на побої, то суддя нехай накаже покласти його і бити при собі, дивлячись за провиною його, за рахунком;
2
І$ е^гда` бђ'детъ досто'инъ ра'нъ нечести'выи, да поста'виши и& преD сђдїа'ми и^ да бїю'тъ е^го пред ни'ми по нече'стїю е^го
3
сорок ударів можна дати йому, але не більше, щоб від багатьох ударів брат твій не був спотворений перед очима твоїми.
3
въ число` да бїю'т# и&, м~ ра'н#, бесче'стїя е^го да не приложиT к семђ” А$ще л^и приложа'тъ паче ра'нъ сихᲆ. би'ти е^го мо'жае беꙁлњ'потно е^сть бра'тђ твое^мђ преD тобою”
4
Не закривай рота волові, коли він молотить.
4
И$ да не ѓ^борти'ши вола` верхђщ'аго житъ”
5
Якщо брати живуть разом і один з них помре, не маючи в себе сина, то дружина померлого не повинна виходити на сторону за чоловіка чужого, але дівер її повинен увійти до неї і взяти її собі за дружину, і жити з нею, —
5
І$ егда` живђтъ бра'тїя въкђпњ. и^ ё'мрет# е^ді'нъ эT ни'хъ, и^ пло'да не бђдетъ е^мђ да не бђдетъ жена` ё^ме'ршаго эT до'мђ и^но'мђ мђж'ђ, и^же нњсть ё%жика” Но бра'тъ мђжа е^я` да вни'детъ къ не'и да по'имет# ю& въ женђ` себњ`, и^ да живе'тъ с не'ю”
6
і первісток, якого вона народить, залишиться з ім’ям брата його померлого, щоб ім’я його не стерлося в Ізраїлі.
6
И$ бђ'детъ первене'цъ и^же ся роди'тъ да ё^ста'вится въ и'мя ё^мершаго и^ не поги'бнетъ и%мя е^го эT і^и^л~я”
7
Якщо ж він не захоче взяти невістку свою, то невістка його піде до воріт, до старійшин, і скаже: «дівер мій відмовляється відновити ім’я брата свого в Ізраїлі, не хоче одружитися зі мною»;
7
А$ще л^и не хо'щетъ чл~къ поя'ти жены` бра'та свое^го да прїидетъ жена` къ вра'томъ преD ста'рцы, и^ речетъ не хо'щетъ бра'тъ мђжа мое^го въставити и%мени бра'та свое^го въ і^и^л~и”
8
тоді старійшини міста його повинні покликати його й умовляти його, і якщо він стане і скаже: «не хочу взяти її»,
8
И$ да призовђт# и& ста'рцы гра'да того` и^ да гл~ютъ е^мђ. и^ а'ще ставъ рече'тъ не хощђ` поя'ти ея`”
9
тоді невістка його нехай підійде до нього на очах старійшин, і зніме чобіт його з ноги його, і плюне в лице його, і скаже: «так чинять з людиною, яка не творить дому братові своєму [в Ізраїля]»;
9
И$ пристђпи'вши жена` бра'та е^го къ немђ` преD стаrцы, и^ да и^з#ꙁђетᲆ сапогъ е^го е^дїнъ эT ноги` е^го, и^ да ꙁаплю'етъ на лице` е^го, и^ эTвњща'въ да речетъ, сице да сᲆтворяT чл~кђ, и^же не соꙁида'еT домђ бра'та свое^го”
Коли б’ються між собою чоловіки, і дружина одного [з них] підійде, щоб відняти чоловіка свого з рук того, хто б’є його, і, простягнувши руку свою, схопить його за срамний член,
то відсічи руку її: нехай не пощадить [її] око твоє.
12
да эTсњче'ши рђ'кђ ей, да не пощади'ши ѓ%ка твое^го на ню`”
13
У торбі твоїй не повинно бути подвійних гир, великих і менших;
13
И$ да не бђдетъ вᲆ вре'тищи твое^мъ мњ'рило, и^ мњрило вели'кое и^ малое”
14
у домі твоєму не повинно бути подвійної ефи, великої і меншої;
14
И$ да не бђдет# в домђ` твое^мᲆ мњ'ра, и^ мњ'ра вели'ка и^ ма'ла”
15
гиря в тебе повинна бути точна і правильна, і ефа в тебе повинна бути точна і правильна, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь Бог твій дає тобі [в наділ];
15
Но^ мњрило пра'во, и^ пра'ведно да бђ'детъ тебњ` и^ мњра ра'вна і^ и'стина бђдеT тебњ`” да мно'ги дн~и бђ'деши на земли` ю%же г~ь б~ъ твой дае'тъ тебњ` въ прича'стїе”
16
бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, хто робить неправду.
Пам’ятай, як чинив з тобою Амалик на путі, коли ви вийшли з Єгипту:
17
Помяни` коли'кот^и сътвори` а^м#мали'къ на пђти`, и^сходя'щђ т^и и^ꙁъ е^гљ=пта”
18
як він зустрів тебе на путі, і побив позаду тебе всіх ослаблих, коли ти втомився і знесилився, і не побоявся він Бога;
18
Ка'ко съпроти'вися на пђти` ᲄебњ. і^ и^с#сњче` твою стражбђ` стрњгђщђю ꙁа ᲄобо'ю. ты' же а%лченъ бња'ше и^ трђдеn и^ не въꙁбоя'ся б~а”
19
отже, коли Господь Бог твій заспокоїть тебе від усіх ворогів твоїх з усіх боків, на землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, щоб оволодіти нею, згладь пам’ять Амалика з піднебесної; не забудь.
19
И$ бђ'детъ е^гда` поко'итъ т^я г~ь б~ъ тво'и эT всњхъ вра'гъ твои^хъ, и^же ѓ%колотебе` вᲆ ꙁемли` ю%же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` въ прича'стїе, всели'тися на не'и” да погђби'ши и%мя а^м#мали'ково и^же поD нб~семъ, и^ да не забђ'деши”
Глава 26
1
Коли ти прийдеш у землю, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і оволодієш нею, і оселишся на ній,
то візьми початки усіх плодів землі, які ти одержиш від землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі, і поклади в кошик, і піди на те місце, яке Господь Бог твій обере, щоб перебувало там ім’я Його;
і прийди до священика, який буде в ті дні, і скажи йому: сьогодні сповідаю перед Господом Богом твоїм, що я ввійшов у ту землю, яку Господь клявся батькам нашим дати нам.
Священик візьме кошик з руки твоєї і поставить його перед жертовником Господа Бога твого.
4
И$ да во'змеT жреw эT рђ'кђ твое^ю ко'шницђ. и^ да положиT ю& пря'мо ѓ^лтарю` г~а б~а твое^го”
5
Ти ж відповідай і скажи перед Господом Богом твоїм: батько мій був подорожнім арамеянином, і пішов у Єгипет і оселився там з деякими людьми, і народився там від нього народ великий, сильний і численний;
отже, ось, я приніс початки плодів від землі, яку Ти, Господи, дав мені, [від землі, де тече молоко і мед]. І постав це перед Господом Богом твоїм, і поклонися перед Господом Богом твоїм,
Коли ти відокремиш усі десятини здобутків [землі] твоєї на третій рік, рік десятин, і віддаси левитові, прибульцеві, сироті і вдові, щоб вони їли в оселях твоїх і насичувалися,
12
Є$гда' же съверши'ши ѓ^десяти'ти вс^ю десяᲄи'нђ жи'тнђю ꙁемля` ᲄвоеа` въ лњтотре'тїе, въ лњто в неже десят#ствђ'ют# десяти'нђ. и^ да даси` левљ=тинђ и^ прише'лцђ и^ сиротњ` и^ вдовњ` да ја%дя'тъ въ градњхъ твои^хъ, и^ насы'тятся”
13
тоді скажи перед Господом Богом твоїм: я відібрав від дому [мого] святиню і віддав її левитові, прибульцеві, сироті і вдові, за всіма повеліннями Твоїми, які Ти заповів мені: я не переступив заповідей Твоїх і не забув;
я не їв від неї в печалі моїй, і не відокремлював її в нечистоті, і не давав з неї для мертвого; я корився гласу Господа Бога мого, виконав усе, що Ти заповів мені;
14
И$ не и^ꙁъја%х# въ болњ'ꙁнь мою эT ни'хъ, и^ не да'хъ эT ни'хъ въ нече'стїе, и^ не даX эT ни'хᲆ ё^ме'ршемђ” Послђша'хъ гла'са г~а б~а мое^го. сътвори'хъ ја^коже ꙁаповњ'да мн^њ”
15
споглянь від святої оселі Твоєї, з небес, і благослови народ Твій, Ізраїля, і землю, яку Ти дав нам — тому що Ти клявся батькам нашим [дати нам] землю, в якій тече молоко і мед.
У день цей Господь Бог твій заповідає тобі виконувати [усі] постанови ці і закони: дотримуй і виконуй їх від усього серця твого і від усієї душі твоєї.
Господу сказав ти нині, що Він буде твоїм Богом, і що ти будеш ходити путями Його і зберігати постанови Його і заповіді Його і закони Його, і слухати голос Його;
і Господь обіцяв тобі нині, що ти будеш власним Його народом, як Він говорив тобі, якщо ти будеш зберігати всі заповіді Його,
18
И$ г~ь и^збра` ва'съ днесь, да бђдете е^мђ лю'ди прпDбнїи, ја%коже ти е^сть реклъ снабдњти вс^я ꙁа'повњди е^го.
19
і що Він поставить тебе вище за всі народи, які Він створив, у честі, славі і красі, і що ти будеш святим народом у Господа Бога твого, як Він говорив.
І заповів Мойсей і старійшини [синів] Ізраїлевих народу, говорячи: виконуйте всі заповіді, які заповідаю вам нині.
1
И$ ꙁаповњ'да мољ=сїи ста'рцем# сн~овъ
2
І коли перейдете за Йордан, у землю, яку Господь Бог твій дає тобі, тоді постав собі великі камені й обмаж їх вапном;
2
да'етъ вамъ въ прича'стїе, да поста'виши себњ` ка'мыки вели'ки, и^ да ѓ^мњ'лиши я& мњ'ломъ”
3
і напиши на [каменях] цих усі слова закону цього, коли перейдеш [Йордан], щоб вступити в землю, яку Господь Бог твій дає тобі, в землю, де тече молоко і мед, як говорив тобі Господь Бог батьків твоїх.
ці повинні стати на горі Гаризим, щоб благословляти народ, коли перейдете Йордан: Симеон, Левій, Іуда, Іссахар, Йосиф і Веніамін;
12
сїи да ста'нђтъ блsви'ти лю'ди на горњ` гариꙁи'нъ, прешеDши і^ѓ^рда'нъ симеѓ'нъ, левљ=и, і^ю'да, и^саха'ръ. і^ѓ^сифъ, и^ веньа'минъ”
13
а ці повинні стати на горі Гевал, щоб вимовляти прокляття: Рувим, Гад, Асир, Завулон, Дан і Неффалим.
13
Сїи же да ста'нђтᲆ ё^ кля'твы на горњ` гева'лњ, рђви'мъ, и^ гаD а^си'ръ, заё^ло'нъ, да'нъ, и^ неџали'мъ”
14
Левити виголосять і скажуть усім ізраїльтянам гучним голосом:
14
И$ эTвеща'вше да рекђтъ левљ=ти всемђ і^и^л~ю гла'сомъ вели'кимᲆ”
15
проклятий, хто зробить виліпленого або відлитого ідола, мерзоту перед Господом, творіння рук митця, і поставить його в таємному місці! Весь народ виголосить і скаже: амінь.
Якщо ти, коли перейдете [за Йордан у землю, яку Господь Бог ваш дає вам], будеш слухати голос Господа Бога твого, старанно виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні, то Господь Бог твій поставить тебе вище за всі народи землі;
Пошле Господь тобі благословення в житницях твоїх і в усякій справі рук твоїх; і благословить тебе на землі, яку Господь Бог твій дає тобі.
8
По'слетъ г~ь на' тя блsве'нїе въ домXњ твои^хъ, и^ на вс^я на ня'же въꙁложи'ши рђ'кђ твою` за земли`, ю%же г~ь б~ъ твои да'етъ тебњ`”
9
Поставить тебе Господь [Бог твій] народом святим Своїм, як Він клявся тобі [і батькам твоїм], якщо ти будеш дотримувати заповідей Господа Бога твого і будеш ходити путями Його;
І дасть тобі Господь [Бог твій] достаток у всіх благах, у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді полів твоїх на землі, яку Господь клявся батькам твоїм дати тобі.
Відкриє тобі Господь добру скарбницю Свою, небо, щоб воно давало дощ землі твоїй у свій час, і щоб благословляти всі діла рук твоїх: і будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг [і будеш панувати над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати].
12
эTкры'етъ тебњ` г~ь съкро'вище свое` бл~го'е. нб~о да'стъ до'ждь ꙁемли` твое'и вᲆ вре'мя свое, блsви'ти вс^я дњлеса` рђкђ твое^ю. и^ въда'си въ за'емъ стра'намъ мно'гимъ ты' же не ѓ^должи'шися” И$ ѓ^блада'еши т^ы мно'гими страна'ми, тобо'ю же не ѓ^блада'юT”
13
Зробить тебе Господь [Бог твій] головою, а не хвостом, і будеш тільки на висоті, а не будеш внизу, якщо будеш підкорюватися заповідям Господа Бога твого, які заповідаю тобі сьогодні зберігати і виконувати,
і не відступиш від усіх слів, які заповідую вам сьогодні, ні праворуч, ні ліворуч, щоб піти вслід іншим богам і служити їм.
14
И$ да не престђ'пиши эT всњх# словеs ја^же а^зъ ꙁаповњ'даю ᲄебњ днsь, на' десно ни'же на' лњво, да не хо'дите въ слDњ бо'гъ чюжди'хъ слђжити иM”
15
Якщо ж не будеш слухати голосу Господа Бога твого і не будеш намагатися виконувати всі заповіді Його і постанови Його, які я заповідую тобі сьогодні, то прийдуть на тебе всі прокляття ці й осягнуть тебе.
Пошле Господь на тебе прокляття, сум’яття і біди в усякій справі рук твоїх, яку станеш ти робити, доки не будеш знищений, — і ти швидко загинеш за злі справи твої, за те, що ти залишив Мене.
Віддасть тебе Господь на поразку ворогам твоїм; однією дорогою виступиш проти них, а сімома дорогами побіжиш від них; і будеш розсіяний по всіх царствах землі.
25
да'стъ тя г~ь на и^с#сњче'нїе преD враги твои'ми. пђтеM е^ді'неM и^ꙁы'идеши к ниM, а^ сеDмїю` да пробњ'гнеши эT лица` иX. и^ бђ'деши в рас#сы'панїе въ всXњ црsтвXњ земныX”
26
І будуть трупи твої їжею всім птахам небесним і звірам, і не буде того, хто відганятиме їх.
І ти будеш навпомацки ходити опівдні, як сліпий навпомацки ходить у пітьмі, і не будеш мати успіху в путях твоїх, і будуть тіснити і кривдити тебе кожного дня, і ніхто не захистить тебе.
29
И$ да бђ'деши ѓ^сеꙁа'яи вᲆ полђдн~и ја%коже ѓ^сяза'етъ слњпы'и въ тмњ`, и^ не ё^лђчи'ши пђтїи своиX. и^ бђ'деши тогда` ѓ^бидиM, и^ расхита'емъ въ вс^я дн~и. и^ не бђдетъ помага'я тебњ`”
30
З жінкою заручишся, й інший буде спати з нею; дім побудуєш, і не будеш жити в ньому; виноградник насадиш, і не будеш користуватися ним.
30
Женђ ѓ^брђчиши и%нᲆ мђжь по'имеT ю&. до'мъ съгради'ши и^ не поживе'ши вᲆ немъ. ВинограD насади'ши и^ не ѓ^бъе'млеши его”
31
Вола твого заколють на очах твоїх, і не будеш їсти його; осла твого поведуть від тебе і не повернуть тобі; вівці твої віддані будуть ворогам твоїм, і ніхто не захистить тебе.
31
Во'лᲆ тво'и закла'нъ преD тобо'ю, и^ не ја%си эT него и^ ѓ^сля` твое эTја%то эT тебе`, и^ не възврати'тся к тебњ`, ѓ^вца твоя` эTда'ны бђ'дђтъ врагоM твоиM. и^ не бђдетъ тебњ` помага'ющаго”
32
Сини твої і дочки твої будуть віддані іншому народу; очі твої будуть бачити і кожного дня вболівати за них, і не буде сили в руках твоїх.
І збожеволієш від того, що будуть бачити очі твої.
34
И$ бђдеши и^сполнеn печа'ли, видњнїа ради ѓ^чїю твое^ю, ја%же ё%зриши”
35
Вразить тебе Господь злою проказою на колінах і гомілках, від якої ти не зможеш зцілитися, від підошви ноги твоєї до самого тімені [голови] твоєї.
35
Побїе'тᲆ т^я г~ь вредоM злы'мъ на колњнохᲆ і^ на го'ленехъ, ја^ко не' мощно и^сцњлити тебњ`, эT стопы` но'гђ твое^ю даже до ве'рхђ главы` твое^я”
36
Відведе Господь тебе і царя твого, якого ти поставиш над собою, до народу, якого не знав ні ти, ні батьки твої, і там будеш служити іншим богам, дерев’яним і кам’яним;
Прибулець, який серед тебе, буде підніматися над тобою вище і вище, а ти опускатися будеш нижче і нижче;
43
И$ прише'лецъ и^же е^сть ё^ тебе`, въꙁы'детъ наD т^я вы'ше вы'ше, ты же състђ'пиши ни'ꙁђ ни'ꙁђ”
44
він буде давати тобі в борг, а ти не будеш давати йому в борг; він буде головою, а ти будеш хвостом.
44
То'й въ ꙁаи'мъ да'сᲄъ тебњ`, ты' же е^мђ не ꙁаи'м#ствђеши. и^ се'й бђдет# вᲆ нача'ло, а^ т^ы бђ'деши на концы`”
45
І прийдуть на тебе всі прокляття ці, і будуть переслідувати тебе й осягнуть тебе, доки не будеш знищений, за те, що ти не слухав голосу Господа Бога твого і не дотримував заповідей Його і постанов Його, які Він заповів тобі:
будеш служити ворогові твоєму, якого пошле на тебе Господь [Бог твій], у голоді, і спразі, і наготі й у всякій нестачі; він покладе на шию твою залізне ярмо, так що змучить тебе.
народ нахабний, який не шанує старця і не пощадить юнака;
50
странђ` беZ сра'ма лицемъ, и^же не посрамиTся лица` ста'рча, и^ ю'на не помилђетъ”
51
і буде він їсти плід і худоби твоєї і плід землі твоєї, доки не розорить тебе, так що не залишить тобі ні хліба, ні вина, ні єлею, ні плоду волів твоїх, ні плоду овець твоїх, доки не погубить тебе;
і буде тіснити тебе в усіх оселях твоїх, доки у всій землі твоїй не зруйнує високих і міцних стін твоїх, на які ти надієшся; і буде тіснити тебе у всіх оселях твоїх, по всій землі твоїй, яку Господь Бог твій дав тобі.
І ти будеш їсти плід утроби твоєї, плоть синів твоїх і дочок твоїх, яких Господь Бог твій дав тобі, в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій.
Чоловік, зніжений, який жив між вами у великій розкоші, безжалісним оком буде дивитися на брата свого, на дружину надра свого і на інших дітей своїх, які залишаться в нього,
і не дасть жодному з них плоті дітей своїх, яких він буде їсти, тому що в нього не залишиться нічого в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій у всіх оселях твоїх.
[Жінка] яка жила в тебе в достатку і розкошах, яка ніколи ноги своєї не ставила на землю через розкіш і зніженість, буде безжалісним оком дивитися на чоловіка надра свого і на сина свого і на дочку свою
і не дасть їм посліду, що виходить з-поміж ніг її, і дітей, яких вона родить; тому що вона, при нестачі в усьому, таємно буде їсти їх, в облозі й утиску, в якому стисне тебе ворог твій у оселях твоїх.
Якщо не будеш намагатися виконувати всі слова закону цього, написані в книзі цій, і не будеш боятися цього славного і страшного імені Господа Бога твого,
І як радів Господь, роблячи вам добро і розмножуючи вас, так буде радіти Господь, гублячи вас і знищуючи вас, і вивержені будете з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею.
І розсіє тебе Господь [Бог твій] по всіх народах, від краю землі до краю землі, і будеш там служити іншим богам, яких не знав ні ти, ні батьки твої, дереву і камінню.
64
и^ раZсы'плеT ва'съ г~ь б~ъ ва'шъ въ всњ страны`, эT кра'я земли` до кра'я е^я” И$ послђ'жите та'мо богоM и^нњмъ дре'вђ и^ ка'менїю. и^хже не вњ'си т^ы ни эTц~ы твои`”
65
Але і між цими народами не заспокоїшся, і не буде місця спокою для ноги твоєї, і Господь дасть тобі там тремтяче серце, болість очей і знемагання душі;
65
И$ во странаX тњ'хъ не поко'итъ тебе`. и^ не бђ'детъ ё^ставле'нїя пле'снома твои^ма. и^ даs тебњ` г~ь та'мо срDце горю'ще и^ ѓ'чи скђ'дни, і^ и^с#хнђщ'ђ дш~ђ”
66
життя твоє буде висіти перед тобою, і будеш тремтіти вночі і вдень, і не будеш впевнений у житті твоєму;
від тремтіння серця твого, яким ти будеш обійнятий, і від того, що ти будеш бачити очима твоїми, вранці ти скажеш: «о, якби прийшов вечір », а ввечері скажеш: «о, якби настав ранок!»
і поверне тебе Господь у Єгипет на кораблях тим шляхом, про який я сказав тобі: «ти більше не побачиш його»; і там будете продаватися ворогам вашим у рабів і в рабинь, і не буде того, хто купує.
Ось слова завіту, який Господь повелів Мойсеєві укласти із синами Ізраїлевими в землі Моавитській, крім завіту, який Господь поставив з ними на Хориві.
І скликав Мойсей усіх [синів] Ізраїлевих і сказав їм: ви бачили все, що зробив Господь перед очима вашими в землі Єгипетській з фараоном і всіма рабами його і всією землею його;
Нехай не буде між вами чоловіка або жінки, або роду, або коліна, серце яких ухилилося б нині від Господа Бога нашого, щоб ходити служити богам тих народів; нехай не буде між вами кореня, що вирощує отруту і полин,
такої людини, яка, почувши слова прокляття цього, похвалялася б у серці своєму, говорячи: «я буду щасливий, незважаючи на те, що буду ходити за свавільністю серця мого»; і пропаде в такий спосіб ситий з голодним;
не простить Господь такому, але негайно запалає гнів Господа і лють Його на таку людину, і впаде на нього все прокляття [завіту цього], написане в цій книзі [закону], і зітре Господь ім’я його з піднебесної;
і відокремить його Господь на погибель від усіх колін Ізраїлевих, згідно з усіма прокляттями завіту, написаними в цій книзі закону.
21
И$ эTлђ'читъ е^го г~ь на ѕло`, эT всњхъ сн~овᲆ і^и^л~въ. по всњмъ кля'твамъ ꙁавњта въпи'санаго въ кни'ги ꙁако'на сего`”
22
І скаже наступний рід, діти ваші, які будуть після вас, і чужинець, який прийде з землі далекої, побачивши поразку землі цієї і хвороби, якими виснажить її Господь:
сірка і сіль, пожарище — вся земля; не засівається і не вирощує вона, і не виходить на ній ніяка трава, як після знищення Содома, Гоморри, Адми і Севоїма, які знищив Господь у гніві Своєму й у люті Своїй.
Коли прийдуть на тебе всі слова ці — благословення і прокляття, які виклав я тобі, і приймеш їх до серця свого серед усіх народів, у яких розсіє тебе Господь Бог твій,
і звернешся до Господа Бога твого і послухаєш голосу Його, як я заповідаю тобі сьогодні, ти і сини твої від усього серця твого і від усієї душі твоєї, —
і [звідти] приведе тебе Господь Бог твій у землю, якою володіли батьки твої, і одержиш її у володіння, і облагодіє тебе і розмножить тебе більше за батьків твоїх;
і обріже Господь Бог твій серце твоє і серце нащадків твоїх, щоб ти любив Господа Бога твого від усього серця твого і від усієї душі твоєї, щоб жити тобі;
тоді Господь Бог твій усі прокляття ці оберне на ворогів твоїх і ненависників твоїх, які гнали тебе,
7
И$ дастъ г~ь б~ъ тво'и сїа кля'твы на враги` твоя`, и^ на ненави'дящая тебе`, и^же т^я эTгнаша”
8
а ти навернешся і будеш слухати голосу Господа [Бога твого] і виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні;
8
Ты же ѓ^брати'шися и^ послђш'аеши гласа г~а б~а твое^го. и^ сътвори'ши за'повњди е^го, е^лико аZ заповњ'даю тебњ` днsь”
9
з надлишком дасть тобі Господь Бог твій успіх у всякій справі рук твоїх, в плоді утроби твоєї, у плоді худоби твоєї, у плоді землі твоєї; бо знову буде радіти Господь [Бог твій] за тебе, благодіючи тобі, як Він радів за батьків твоїх,
якщо будеш слухати голосу Господа Бога твого, дотримуючи [і виконуючи всі] заповіді Його і постанови Його [і закони Його], написані в цій книзі закону, і якщо навернешся до Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю.
[Якщо будеш слухати заповіді Господа Бога твого,] які заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого, ходити [усіма] путями Його і виконувати заповіді Його і постанови Його і закони Його, то будеш жити і розмножишся, і благословить тебе Господь Бог твій на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею;
У свідки перед вами прикликаю сьогодні небо і землю: життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття. Обери життя, щоб жив ти і нащадки твої,
19
Свњдњтель поставля'ю на ваs дне'сь, нб~о и^ ꙁе'млю. живо'тъ и^ смр~ть, да'лъ е^сми преD лице'мъ ва'шимъ, блsве'нїе и^ кля'твђ” Прїими же себњ живо'тъ да живе'ши т^ы и^ племя` твое`,
20
любив Господа Бога твого, слухав голос Його і приліплювався до Нього; бо в цьому життя твоє і довгота днів твоїх, щоб перебувати тобі на землі, яку Господь [Бог] із клятвою обіцяв батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову дати їм.
і вчинить Господь з ними так само, як Він зробив із Сигоном і Огом, царями аморрейськими, [які були по цей бік Йордану,] і з землею їх, яких Він знищив;
будьте тверді і мужні, не бійтеся, [не жахайтеся] і не страшіться їх, бо Господь Бог твій Сам піде з тобою [і] не відступить від тебе і не залишить тебе.
І прикликав Мойсей Ісуса і перед очима всіх ізраїльтян сказав йому: будь твердим і мужнім, бо ти ввійдеш з народом цим у землю, яку Господь клявся батькам його дати йому, і ти розділиш її на наділи йому;
збери народ, чоловіків і дружин, і дітей, і прибульців твоїх, які будуть в оселях твоїх, щоб вони слухали й училися, і щоб боялися Господа Бога вашого, і намагалися виконувати всі слова закону цього;
і сини їхні, які не знають цього, почують і навчаться боятися Господа Бога вашого в усі дні, доки ви будете жити на землі, в яку ви переходите за Йордан, щоб оволодіти нею.
13
И$ сн~ове иX и^же не вњ'дятъ ё^слы'шаT, и^ наё^чаTся боя'тися г~а б~а ва'шего, въ вс^я дн~и е^ли'коже сђть жи'ви на земли`, на ню'же в^ы минђ'ете і^ѓ^рда'нъ т^ђ причасти'ти ю&”
14
І сказав Господь Мойсеєві: ось, дні твої наблизилися до смерти; поклич Ісуса і станьте біля [входу] в скинію зібрання, і Я дам йому настанови. І прийшли Мойсей та Ісус, і стали біля [входу] в скинію зібрання.
І сказав Господь Мойсеєві: ось, ти упокоїшся з батьками твоїми, і стане народ цей блудно ходити услід за чужими богами тієї землі, в яку він вступає, і залишить Мене, і порушить завіт Мій, який Я уклав з ним;
і запалає гнів Мій на нього в той день, і Я залишу їх і сховаю лице Моє від них, і він знищений буде, і спостигнуть його багато бід і скорбот, і скаже він у той день: «чи не тому спостигли мене ці біди, що немає [Господа] Бога мого серед мене?»
тому що Я введу їх у землю [добру], як Я клявся батькам їх, де тече молоко і мед, і вони будуть їсти і насичуватися, і потовстішають, і навернуться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене відкинуть і порушать завіт Мій, [який Я заповів їм];
і коли прийде на них багато бід і скорбот, тоді пісня ця буде проти них свідченням, бо вона не вийде [з вуст їхніх і] з вуст нащадків їхніх. Я знаю думки їхні, які вони мають нині, раніше ніж Я ввів їх у [добру] землю, про яку Я клявся [батькам їхнім].
І заповів Господь Ісусові, синові Навина, і сказав [йому]: будь твердим і мужнім, бо ти введеш синів Ізраїлевих у землю, про яку Я клявся їм, і Я буду з тобою.
23
вᲆзмђжа'и ё^крњпи'ся, ты' бо въведе'ши сн~ы і^ил~евы въ ꙁе'млю е^ю^же кля'хъся и^мъ, и^ аZ бђ'дђ с тобо'ю”
24
Коли Мойсей вписав у книгу всі слова закону цього до кінця,
24
И$ е^гда` же сконча` мољ=сїи пиша`. вс^я словеса` ꙁако'на сего` въ кни'ги даже до конца`.
25
тоді Мойсей повелів левитам, які носять ковчег завіту Господнього, сказавши:
зберіть до мене усіх старійшин колін ваших [і суддів ваших] і наглядачів ваших, і я скажу їм уголос слова ці і закличу у свідчення на них небо і землю;
бо я знаю, що після смерти моєї ви розбеститеся й ухилитеся від путі, яку я заповів вам, і з часом прийдуть на вас біди за те, що ви будете робити зло перед очима Господа [Бога], дратуючи Його ділами рук своїх.
І [їв Яків, і] розповнішав Ізраїль, і став упертим; розповнішав, потовстішав і розжирів; і залишив він Бога, Який створив його, і знехтував твердиню спасіння свого.
Але Господь буде судити народ Свій і над рабами Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що рука їх ослабла, і не стало ні ув’язнених, ні тих, що залишилися зовні.
[Веселіться, небеса, разом з Ним, і поклоніться Йому, всі ангели Божі.] Веселіться, язичники, з народом Його [і хай зміцняться всі сини Божі]! бо Він відомстить за кров рабів Своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, [і ненависникам Своїм воздасть,] і очистить [Господь] землю Свою і народ Свій!
[І написав Мойсей пісню цю в той день, і навчив її синів Ізраїлевих.] І прийшов Мойсей [до народу] й оголосив усі слова пісні цієї гучно народу, він і Ісус, син Навина.
тоді сказав їм: покладіть на серце ваше всі слова, які я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони намагалися виконувати всі слова закону цього;
І говорив Господь Мойсеєві в той же самий день і сказав:
48
И$ рече г~ь кᲆ мољ=сїю въ дн~ь сїи гл~я.
49
зійди на цю гору Аварим, на гору Нево, що в землі Моавитській, навпроти Єрихона, і подивися на землю Ханаанську, яку Я даю у володіння синам Ізраїлевим;
і помри на горі, на яку ти зійдеш, і прилучись до народу твого, як помер Аарон, брат твій, на горі Ор, і прилучився до народу свого,
50
И$ сконча'ися тамо на горњ` на нюже въсхо'диши, и^ приложися къ людемъ своиM. ја%коy ё%мре а^а^ро'нъ бра'тъ тво'и на горњ` ѓ%рњ, и^ приложи'ся к люде'мъ своиM”
51
за те, що ви згрішили проти Мене серед синів Ізраїлевих при водах Мериви в Кадесі, у пустелі Син, за те, що не явили святости Моєї серед синів Ізраїлевих;
Нехай живе Рувим і нехай не вмирає, і [Симеон] нехай не буде нечисленним!
6
да живет# рђви'мъ, да не ё%мретъ, и^ бђ'детъ вᲆ мало число`. и симеѓ'нъ да бђдетᲆ мно'гъ числоM”
7
Але про Іуду сказав це: почуй, Господи, голос Іуди і приведи його до народу його; руками своїми нехай захистить він себе, і Ти будь помічником проти ворогів його.
7
А$ с^е і^ю^дњ. и^ рече послђшай г~и гла'са і^ю^дина и^ въ люди е^го въведи`. рђка` е^го ѓ^би'лна е^мђ, и^ помо'щник# на враги е^го да бђдеши`”
8
І про Левія сказав: тумим Твій і урим Твій на святому мужі Твоєму, якого Ти випробував у Массі, з яким Ти сперечався при водах Мериви,
який говорить про батька свого і матір свою: «я на них не дивлюся», і братів своїх не визнає, і синів своїх не знає; бо вони, левити, слова Твої зберігають і завіту Твого дотримують,
9
Гл~яй эTц~ђ свое^мђ и^ мт~ри свое^и, не ви'дњхъ тебе`. и^ братїя свое^я не позна`. и^ сн~овъ свои^хъ не ё^видњ. снабдњ` словеса` твоя` и^ завTњ тво'и снабдњ`”
10
навчають законів Твоїх Якова і заповідей Твоїх Ізраїля, покладають куріння перед лицем Твоїм і всепалення на жертовник Твій;
і жаданими дарами землі і того, що наповнює її; благословення Того, Хто явився у терновому кущі, нехай прийде на голову Йосифа і на тім’я найкращого з братів своїх;
16
И$ по времени земля` съверше'нїа” и^ прїа'тенᲆ ја^ви'вшемђся въ кђпи'нњ. да прїидђтъ на главђ` и^ѓ'сифђ. и^ на ве'рхъ, да просла'виTся въ бра'тїи е^го”
17
міцність його як первородного тельця, і роги його, як роги буйвола; ними колотиме він народи усі до країв землі: це десятки тисяч Єфремові, це тисячі Манассіїні.
Блаженний ти, Ізраїлю! хто подібний до тебе, народе, що охороняється Господом, Який є щитом, що охороняє тебе, і мечем слави твоєї? Вороги твої раболіпствують перед тобою, і ти зневажаєш гордість їх.
і полуденну країну і рівнину долини Єрихона, місто Пальм, до Сигора.
3
И$ пђстыню и^ ѓ%крsтная села`. и^е^рихона гра'да фини'чьскаго, до сиго'ра”
4
І сказав йому Господь: ось земля, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, говорячи: «сімені твоєму дам її»; Я дав тобі побачити її очима твоїми, але в неї ти не ввійдеш.
І Ісус, син Навина, сповнився духом премудрости, тому що Мойсей поклав на нього руки свої, і підкорювалися йому сини Ізраїлеві і робили так, як повелів Господь Мойсеєві.