Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Хто — як мудрий, і хто розуміє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється.
1
Мꙋ́дрость человѣ́ка просвѣти́тъ лицѐ є҆гѡ̀, а҆ безстꙋ́дный возненави́дѣнъ бꙋ́детъ лице́мъ свои́мъ.
2
Я говорю: слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом.
2
Оу҆ста̀ царє́ва сохранѝ, и҆ ѡ҆ словесѝ клѧ́твы бж҃їѧ не ско́ръ бꙋ́ди.
3
Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити.
3
Ѿ лица̀ є҆гѡ̀ по́йдеши, не ста́ни во словесѝ лꙋка́внѣ, ꙗ҆́кѡ всѐ, є҆́же (а҆́ще) восхо́щетъ, сотвори́тъ,
4
Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: «що ти робиш?»
4
ꙗ҆́коже ца́рь ѡ҆блада́ѧй, и҆ кто̀ рече́тъ є҆мꙋ̀: что̀ твори́ши;
5
Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав;
5
Хранѧ́й за́повѣдь не оу҆вѣ́сть глаго́ла лꙋка́вна: и҆ вре́мѧ сꙋда̀ вѣ́сть се́рдце мꙋ́драгѡ,
6
тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того,
6
ꙗ҆́кѡ всѧ́цѣй ве́щи є҆́сть вре́мѧ и҆ сꙋ́дъ: ꙗ҆́кѡ ра́зꙋмъ человѣ́ка мно́гъ (є҆́сть) на не́мъ,
7
що вона не знає, що буде; і як це буде — хто скаже їй?
7
ꙗ҆́кѡ нѣ́сть вѣ́дѧщагѡ, что̀ бꙋ́дꙋщее: занѐ ꙗ҆́коже бꙋ́детъ, кто̀ возвѣсти́тъ є҆мꙋ̀;
8
Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого.
8
Нѣ́сть человѣ́ка владꙋ́щагѡ дꙋ́хомъ, є҆́же возбрани́ти дꙋ́хꙋ: и҆ нѣ́сть владꙋ́щагѡ въ де́нь сме́рти, и҆ нѣ́сть посла̀ въ де́нь бра́ни: и҆ не спасе́тъ нече́стїе сꙋ́щаго въ не́мъ.
9
Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Буває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй.
9
И҆ всѐ сїѐ ви́дѣхъ, и҆ вда́хъ се́рдце моѐ во всѐ сотворе́нїе, є҆́же сотворе́но є҆́сть под̾ со́лнцемъ, всѧ̑, во є҆ли́кихъ ѡ҆блада́нъ є҆́сть человѣ́къ над̾ человѣ́комъ, є҆́же ѡ҆ѕло́бити є҆го̀.
10
Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у місті, де вони так чинили. І це — суєта!
10
И҆ тогда̀ ви́дѣхъ нечєсти́выѧ во гро́бы внесє́ны, и҆ ѿ ст҃а́гѡ: и҆ и҆до́ша и҆ похвале́ни бы́ша во гра́дѣ, ꙗ҆́кѡ си́це сотвори́ша. И҆ сїѐ сꙋета̀.
11
Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло.
11
Ꙗ҆́кѡ нѣ́сть прерѣка́нїѧ быва́ющагѡ творѧ́щымъ лꙋка́вое вско́рѣ: сегѡ̀ ра́ди оу҆вѣ́рисѧ се́рдце сынѡ́въ человѣ́ческихъ въ ни́хъ, є҆́же сотвори́ти лꙋка́вое.
12
Хоч грішник сто разів чинить зло і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його;
12
И҆́же согрѣшѝ, сотвори́лъ є҆́сть лꙋка́вое, ѿто́лѣ, и҆ ѿ долготы̀ и҆́хъ: и҆́бо и҆ вѣ́мъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть бла́го боѧ́щымсѧ бг҃а, да боѧ́тсѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀,
13
а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом.
13
и҆ не бꙋ́детъ бла́го нечести́вомꙋ, и҆ не продолжи́тъ дні́й въ сѣ́ни, и҆́же нѣ́сть боѧ́йсѧ ѿ лица̀ бж҃їѧ.
14
Є і така суєта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це — суєта!
14
Є҆́сть сꙋета̀, ꙗ҆́же сотворе́на є҆́сть на землѝ: ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть првⷣнїи, на ни́хже постиза́етъ ꙗ҆́кѡ творе́нїе нечести́выхъ, и҆ сꙋ́ть нечести́вїи, на ни́хже постиза́етъ ꙗ҆́кѡ творе́нїе првⷣныхъ. Рѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ и҆ сїѐ сꙋета̀.
15
І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супроводжує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем.
15
И҆ похвали́хъ а҆́зъ весе́лїе, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть бла́го человѣ́кꙋ под̾ со́лнцемъ, но то́кмѡ є҆́же ꙗ҆́сти и҆ пи́ти и҆ є҆́же весели́тисѧ: и҆ то̀ прибы́токъ є҆мꙋ̀ въ трꙋдѣ̀ є҆гѡ̀ во дне́хъ живота̀ є҆гѡ̀, и҆̀хже да́лъ є҆́сть є҆мꙋ̀ бг҃ъ под̾ со́лнцемъ.
16
Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, —
16
Въ ни́хже да́хъ се́рдце моѐ, є҆́же разꙋмѣ́ти мꙋ́дрость и҆ є҆́же вѣ́дѣти попече́нїе сотворе́ное на землѝ: ꙗ҆́кѡ и҆ во днѝ и҆ въ нощѝ сна̀ во ѻ҆́чїю своє́ю нѣ́сть ви́дѧй.
17
тоді я побачив усі діла Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього.
17
И҆ ви́дѣхъ всѧ̑ творє́нїѧ бж҃їѧ, ꙗ҆́кѡ не мо́жетъ человѣ́къ и҆з̾ѡбрѣстѝ творе́нїе сотворе́ное под̾ со́лнцемъ: є҆ли̑ка а҆́ще потрꙋди́тсѧ человѣ́къ ѡ҆брѣстѝ, и҆ не ѡ҆брѧ́щетъ: и҆ є҆ли̑ка а҆́ще рече́тъ мꙋ́дрый оу҆разꙋмѣ́ти, не возмо́жетъ ѡ҆брѣстѝ. Тѣ́мже всѐ сїѐ вда́хъ въ се́рдце моѐ, и҆ се́рдце моѐ всѐ сїѐ ви́дѣ.