¹

Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані,

¹

(Заⷱ҇ ©к҃д҃.) Молю̀ оу҆̀бо ва́съ а҆́зъ ю҆́зникъ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, досто́йнѡ ходи́ти зва́нїѧ, въ не́же зва́ни бы́сте,

²

з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю,

²

со всѧ́кимъ смиреномꙋ́дрїемъ и҆ кро́тостїю, съ долготерпѣ́нїемъ, терпѧ́ще дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ любо́вїю,

³

прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру.

³

тща́щесѧ блюстѝ є҆дине́нїе дꙋ́ха въ сою́зѣ ми́ра.

⁴

Одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого;

⁴

Є҆ди́но тѣ́ло, є҆ди́нъ дꙋ́хъ, ꙗ҆́коже и҆ зва́ни бы́сте во є҆ди́нѣмъ оу҆пова́нїи зва́нїѧ ва́шегѡ:

⁵

один Господь, одна віра, одне хрещення,

⁵

є҆ди́нъ гдⷭ҇ь, є҆ди́на вѣ́ра, є҆ди́но кр҃ще́нїе,

⁶

один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас.

⁶

є҆ди́нъ бг҃ъ и҆ ѻ҆ц҃ъ всѣ́хъ, и҆́же над̾ всѣ́ми и҆ чрез̾ всѣ́хъ и҆ во всѣ́хъ на́съ.

⁷

Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового.

⁷

(Заⷱ҇.) Є҆ди́номꙋ же комꙋ́ждо на́съ даде́сѧ блгⷣть по мѣ́рѣ дарова́нїѧ хрⷭ҇то́ва.

⁸

Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям».

⁸

Тѣ́мже глаго́летъ: возше́дъ на высотꙋ̀, плѣни́лъ є҆сѝ плѣ́нъ, и҆ дадѐ даѧ̑нїѧ человѣ́кѡмъ.

⁹

А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі?

⁹

А҆ є҆́же, взы́де, что̀ є҆́сть, то́чїю ꙗ҆́кѡ и҆ сни́де пре́жде въ до́лнѣйшыѧ страны̑ землѝ;

¹⁰

Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все.

¹⁰

Сше́дый, то́й є҆́сть и҆ возше́дый превы́ше всѣ́хъ нб҃съ, да и҆спо́лнитъ всѧ́чєскаѧ.

¹¹

І Він настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями,

¹¹

И҆ то́й да́лъ є҆́сть ѡ҆́вы оу҆́бѡ а҆пⷭ҇лы, ѡ҆́вы же прⷪ҇ро́ки, ѡ҆́вы же бл҃говѣ́стники, ѡ҆́вы же па́стыри и҆ оу҆чи́тєли,

¹²

на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового,

¹²

къ соверше́нїю ст҃ы́хъ, въ дѣ́ло слꙋже́нїѧ, въ созида́нїе тѣ́ла хрⷭ҇то́ва,

¹³

аж доки всі прийдемо до єдности віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової;

¹³

до́ндеже дости́гнемъ всѝ въ соедине́нїе вѣ́ры и҆ позна́нїѧ сн҃а бж҃їѧ, въ мꙋ́жа соверше́нна, въ мѣ́рꙋ во́зраста и҆сполне́нїѧ хрⷭ҇то́ва:

¹⁴

щоб ми не були більше дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання,

¹⁴

(Заⷱ҇ ©к҃е҃.) да не быва́емъ ктомꙋ̀ младе́нцы, вла́ющесѧ и҆ скита́ющесѧ всѧ́кимъ вѣ́тромъ оу҆че́нїѧ, во лжѝ человѣ́честѣй, въ кова́рствѣ ко́зней льще́нїѧ:

¹⁵

а істинною любов’ю всі зростали в Того, Який є глава Христос,

¹⁵

и҆́стинствꙋюще же въ любвѝ, да возрасти́мъ въ него̀ всѧ́чєскаѧ, и҆́же є҆́сть глава̀ хрⷭ҇то́съ,

¹⁶

з Якого все тіло, що складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує приріст для створення самого себе в любові.

¹⁶

и҆з̾ негѡ́же всѐ тѣ́ло, составлѧ́емо и҆ счинѣва́емо прили́чнѣ всѧ́цѣмъ ѡ҆сѧза́нїемъ подаѧ́нїѧ, по дѣ́йствꙋ въ мѣ́рѣ є҆ди́ныѧ коеѧ́ждо ча́сти, возраще́нїе тѣ́ла твори́тъ въ созда́нїе самагѡ̀ себє̀ любо́вїю.

¹⁷

Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого,

¹⁷

(Заⷱ҇ ©к҃ѕ҃.) Сїѐ оу҆̀бо глаго́лю и҆ послꙋ́шествꙋю ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, ктомꙋ̀ не ходи́ти ва́мъ, ꙗ҆́коже и҆ про́чїи ꙗ҆зы́цы хо́дѧтъ въ сꙋетѣ̀ оу҆ма̀ и҆́хъ,

¹⁸

будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього.

¹⁸

помраче́ни смы́сломъ, сꙋ́ще ѿчꙋжде́ни ѿ жи́зни бж҃їѧ, за невѣ́жество сꙋ́щее въ ни́хъ, за ѡ҆камене́нїе серде́цъ и҆́хъ:

¹⁹

Вони, дійшовши до бездушности, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю.

¹⁹

и҆̀же въ неча́ѧнїе вло́жшесѧ, преда́ша себѐ стꙋдодѣѧ́нїю, въ дѣ́ланїе всѧ́кїѧ нечистоты̀ въ лихоима́нїи.

²⁰

Але ви не так пізнали Христа;

²⁰

Вы́ же не та́кѡ позна́сте хрⷭ҇та̀:

²¹

тому що ви чули про Hього і в Hьому навчились, — бо істина в Ісусі, —

²¹

а҆́ще оу҆́бѡ [поне́же] слы́шасте є҆го̀ и҆ ѡ҆ не́мъ наꙋчи́стесѧ, ꙗ҆́коже є҆́сть и҆́стина ѡ҆ і҆и҃сѣ:

²²

відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях,

²²

ѿложи́ти ва́мъ, по пе́рвомꙋ житїю̀, ве́тхаго человѣ́ка, тлѣ́ющаго въ по́хотехъ преле́стныхъ,

²³

а обновитися духом розуму вашого

²³

ѡ҆бновлѧ́тисѧ же дꙋ́хомъ оу҆ма̀ ва́шегѡ,

²⁴

і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини.

²⁴

и҆ ѡ҆блещи́сѧ въ но́ваго человѣ́ка, со́зданнаго по бг҃ꙋ въ пра́вдѣ и҆ въ преподо́бїи и҆́стины.

²⁵

Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному.

²⁵

(Заⷱ҇ ©к҃з҃.) Тѣ́мже ѿло́жше лжꙋ̀, глаго́лите и҆́стинꙋ кі́йждо ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀, занѐ є҆смы̀ дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ оу҆́дове.

²⁶

Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому;

²⁶

Гнѣ́вайтесѧ и҆ не согрѣша́йте: со́лнце да не за́йдетъ въ гнѣ́вѣ ва́шемъ:

²⁷

і не давайте місця дияволові.

²⁷

нижѐ дади́те мѣ́ста дїа́волꙋ.

²⁸

Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях.

²⁸

Крады́й ктомꙋ̀ да не кра́детъ, но па́че да трꙋжда́етсѧ, дѣ́лаѧ свои́ма рꙋка́ма благо́е, да и҆́мать пода́ѧти тре́бꙋющемꙋ.

²⁹

Hіяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають.

²⁹

Всѧ́ко сло́во гни́ло да не и҆схо́дитъ и҆з̾ оу҆́стъ ва́шихъ, но то́чїю є҆́же є҆́сть бл҃го къ созда́нїю вѣ́ры, да да́стъ блгⷣть слы́шащымъ.

³⁰

І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення.

³⁰

И҆ не ѡ҆скорблѧ́йте дх҃а ст҃а́гѡ бж҃їѧ, и҆́мже зна́менастесѧ въ де́нь и҆збавле́нїѧ.

³¹

Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас;

³¹

Всѧ́ка го́ресть, и҆ гнѣ́въ, и҆ ꙗ҆́рость, и҆ кли́чь, и҆ хꙋла̀ да во́зметсѧ ѿ ва́съ, со всѧ́кою ѕло́бою:

³²

а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам.

³²

быва́йте же дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ бла́зи, милосе́рди, проща́юще дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ, ꙗ҆́коже и҆ бг҃ъ во хрⷭ҇тѣ̀ прости́лъ є҆́сть ва́мъ.