0
[У другий рік царювання Артаксеркса великого, у перший день місяця Нісана, бачив сон Мардохей, син Іаїрів, Семеїв, Кисеїв, з коліна Веніамінового, юдеянин, що жив у місті Сузах, муж великий, який служив при царському палаці. Він був із полонених, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, взяв у полон з Єрусалима з Ієхонією, царем Юдейським. Сон же його такий: ось жахливий шум, грім і землетрус і сум’яття на землі; і ось, вийшли два великих змії, готові битися один з одним; і великим було виття їх, і після виття їх усі народи приготувалися до війни, щоб уразити народ праведних; і ось – день темряви і мороку, скорбота і гноблення, страждання і сум’яття велике на землі; і збентежився весь народ праведних, побоюючись біди собі, й приготувалися вони до загибелі і стали взивати до Господа; від крику їхнього з’явилася, ніби від малого джерела, велика ріка з великою водою; і засяяло світло і сонце, і піднеслися смиренні і знищили марнославних. – Мардохей, пробудившись після цього сновидіння, яке зображало, що́ Бог хотів зробити, тримав цей сон у серці і бажав зрозуміти його у всіх частинах його, до ночі. І перебував Мардохей у палаці разом з Гавафою і Фаррою, двома царськими євнухами, які оберігали палац, і почув розмови їхні і розвідав наміри їхні і дізнався, що вони готуються накласти руки на царя Артаксеркса, і доніс про них царю; а цар катував цих двох євнухів, і, коли вони зізналися, були страчені. Цар записав цю подію в пам’яті, і Мардохей записав цю подію. І наказав цар Мардохею служити в палаці і дав йому подарунки за це. При царі ж був тоді вельможний Аман, син Амадафів, вугеянин, і намагався він заподіяти зло Мардохею і народу його за двох євнухів царських.]
Въ лёто втор0е цaрства ґртаxeрxа вели1кагw, въ пeрвый дeнь мцcа нісaна, с0нъ ви1дЁ мардохeй сhнъ їаjровъ, семeевъ, кісeевъ, t плeмене веніамjнz, человёкъ їудeанинъ, њбитazй въ сyсэхъ грaдэ, человёкъ вели1къ, служA во дворЁ царeвэ: бё же t плэнeнныхъ, и5хже плэни2 навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій t їеrли1ма, со їехонjею царeмъ їудeйскимъ. И# сицево2 є3гw2 с0ніе: и3 сE, глaсъ ўжaсный, гр0ми и3 трyсъ и3 смzтeніе на земли2: и3 сE, двA ѕм‡а вели6ка произыд0ста, готHва џба междY соб0ю брaтисz, и3 бhсть глaсъ и4хъ вели1къ, и3 глaсомъ и4хъ ўгот0васz всsкъ kзhкъ на брaнь, да и3стребsтъ kзhкъ првdныхъ: и3 сE, дeнь тмh и3 мрaка, ск0рбь и3 тэснотA, и3 њѕлоблeніе и3 смzтeніе вeліе на земли2, и3 возмути1сz всsкъ kзhкъ првdнъ, боsщесz ѕл0бы и4хъ, и3 ўгот0вашасz на поги1бель, и3 возопи1ша ко гDу: t в0плz же и4хъ бhсть ѓки t мaлагw и3ст0чника рэкA вeліz, водA мн0га: и3 свётъ и3 с0лнце возсіS, и3 смирeнніи вознес0шасz и3 поzд0ша слaвныхъ. И# возбнyвъ мардохeй ви1дэвый с0ніе сіE, и3 є4же бGъ восхотЁ сотвори1ти, содержaше с0ніе сіE въ сeрдцы, и3 во всsцэмъ словеси2 хотsше разумэти є5 дaже до н0щи. И# пребывaше мардохeй во дворЁ со гавafомъ и3 faрромъ двэмA є3vнyхома царeвыма, и5же стрежaста дв0ръ: и3 слhша разглагHлствіz и4хъ, и3 совёты и4хъ и3сиытA, и3 разумЁ, ћкw гот0вzтъ рyцэ свои2 возложи1ти на царS ґртаxeрxа: и3 сказA царю2 њ ни1хъ. И# и3спытA цaрь двY є3vн{ху своє1ю, и3 и3сповBдавша повBшена бhста. И# написA цaрь словесA сі‰ на пaмzть, и3 мардохeй написA њ словесёхъ си1хъ. И# повелЁ цaрь мардохeю служи1ти во дворЁ и3 дадE є3мY дaры за сіE. И# бЁ ґмaнъ ґмадafовъ вугeанинъ слaвенъ пред8 царeмъ и3 восхотЁ њѕл0бити мардохeа и3 людjй є3гw2 двY рaди є3vн{ху царє1ву.