Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Після цього звеличив цар Артаксеркс Амана, сина Амадафа, вугеянина, і підніс його, і поставив сідалище його вище за усіх князів, які були у нього;
1
И$ по си'хъ прослави цр~ь а^ртаћерћъ а^мана сн~а а^мадаџђина вђсе'искаго, и^ възнесе е^го и^ преDпочиташеся всXњ дрђговъ е^го,
2
і усі службовці при царі, які були біля царських воріт, кланялися і падали ниць перед Аманом, бо так наказав цар. А Мардохей не кланявся і не падав ниць.
2
и^ вс^и и^же въ дворњ цр~я поклоня'хђся е^мђ, си'це б^о повелњ цр~ь твори'ти” Мар#дохеи же не кла'няшеся е^мђ,
3
І говорили службовці царя, які біля царських воріт, Мардохею: навіщо ти переступаєш повеління царське?
3
и^ гл~аша вс^и раби` и^же въ дворњ цр~евњ мардохе'ю. мардохе'ю чт^о ради престђпа'еши за'повњдь цр~евђ,
4
І оскільки вони говорили йому щодня, а він не слухав їх, то вони донесли Аману, щоб подивитися, чи устоїть у слові своєму Мардохей, бо він повідомив їх, що він юдеянин.
4
по вся же дн~и гл~ахђ е^мђ и^ не послђшаше и^хъ” И$ възвњстиша а^ма'нђ, ја%ко мардохе'и съпротивля'ется повелњнїю цр~вђ” И$ повњда и^мъ мардохе'и ја%ко і^ё^де'янинъ е^сть.
5
І коли побачив Аман, що Мардохей не кланяється і не падає ниць перед ним, то сповнився гніву Аман.
5
и^ ви'дњ а^манъ ја%ко не покланя'ется е^мђ мардохе'и, и^ раз#гнњ'вася ѕњло”
6
І здалося йому незначним накласти руку тільки на одного Мардохея; але оскільки сказали йому, з якого народу Мардохей, то задумав Аман знищити всіх юдеїв, які були в усьому царстві Артаксеркса, як народ Мардохеїв.
6
И$ въсхотњ погђбити вс^я і^ё^де'я, и^же съ всемъ цр~ьствњ а^ртаћер#ћовњ,
7
[І зробив раду] у перший місяць, який є місяць Нисан, у дванадцятий рік царя Артаксеркса, і кидали пур, тобто жереб, перед лицем Амана з дня у день і з місяця у місяць, [щоб в один день погубити народ Мардохеїв, і упав жереб] на дванадцятий місяць, тобто на місяць Адар.
7
и^ сътвори'ти совњтъ” В лњто же, в~і, црsтва а^ртаћер#ћова меташа жребїи дн~ь эT дн~я, и мsць эT мsца” ЈА/ко погђби'ти въ е^ді'нъ дн~ь роD мардохе'ѓвъ. и^ паде жре'бїи въ д~і дн~ь мsца, и^же е^сть а^даръ.
8
І сказав Аман царю Артаксерксу: є один народ, розкиданий і розсіяний між народами по всіх областях царства твого; і закони їх відмінні від законів усіх народів, і законів царя вони не виконують; і царю не слід так залишати їх.
8
и^ гл~а а^манъ къ цр~ю а^ртаћерћђ гл~я, е^сть лю'ди раз#сїаны въ всњхъ ја%зы'цњхъ, по все'и земли црsтва твое^го. и^ зако'нъ иX и^ноэTбраZныи и^ стра'нныи, паче всXњ ја^зы'къ. и^ зако'на цр~ьска не слђша'ютъ, не наё^стихъ цр~ю ѓ^ставити и^хъ.
9
Якщо царю благоугодно, то нехай буде приписано знищити їх, і десять тисяч талантів срібла я відважу на руки приставників, щоб внести у скарбницю царську.
9
и^ а'ще годњ е^сть цр~ви да повелитъ погђби'ти я&” А/з же запишђ въ сокровище цр~ево, Wі~, тала'нтъ сребра`.
10
Тоді зняв цар перстень свій з руки своєї і віддав його Аману, синові Амадафа, вугеянину, щоб скріпити указ проти юдеїв.
10
и^ снемъ цр~ь прьстеn сво'и съ рђки свое'я и^ да` а^манђ, да запечатлњ'етъ писа'нїе, е^же напи'санно на і^ё^деи`”
11
І сказав цар Аману: віддаю тобі це срібло і народ; зроби з ним, як тобі завгодно.
11
И$ ре'че цр~ь а^ма'нђ, сребро` ё^бо и^мњи ты себњ, людеM же сътвори` ја%ко хощеши.
12
І покликані були писарі царські у перший місяць, у тринадцятий день його, і написано було, як наказав Аман, до сатрапів царських і до начальників над кожною областю [від області Індійської до Ефіопії, над ста двадцятьма сімома областями], і до князів кожного народу, у кожну область письменами її і до кожного народу його мовою: усе було написано від імені царя Артаксеркса і скріплено царським перснем.
12
и^ призва'ни бы'ша писцы` цр~еви, въ г~і дн~ь, мsца пр'ьваго. и^ написа'ша ја%коже повелњ и^мъ а^ма'нъ. вое^водамъ и^ нача'лникомъ по всњхъ стра'нахъ, эT и^ндїискїя ѓ%бласти, да'же и^ до е^фїѓ^пїи`, рк~з, стра'намъ начал#ствђю^щимъ наD ја^зыки по и^хъ ја^зы'кђ, по повелњнїю а^ртаћерћа цр~я”
13
І послані були листи через гінців в усі області царя, щоб убити, погубити і знищити всіх юдеїв, малих і старих, дітей і жінок в один день, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара, і майно їхнє розграбувати. [Ось список з цього листа: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і підлеглим їм намісникам. Царюючи над багатьма народами і володіючи всією вселенною, я хотів, не підносячись гордістю влади, але керуючи завжди лагідно і тихо, зробити життя підданих постійно спокійним і, дотримуючи царство своє мирним і легкопрохідним до країв його, відновити бажаний для усіх людей мир. Коли ж я запитав радників, яким би способом привести це до виконання, то відомий у нас своєю мудрістю і який користується незмінним благоволінням, і довів тверду вірність і отримав другу шану після царя, Аман пояснив нам, що серед усіх племен вселенної замішався один ворожий народ, за законами своїми противний усякому народу, який постійно зневажає царські повеління, щоб не благовлаштовувалося бездоганно здійснюване нами соуправління. Отже, дізнавшись, що один тільки цей народ завжди противиться усякій людині, веде спосіб життя, чужий законам, і, противлячись нашим діям, звершує найбільші злодіяння, щоб царство наше не досягло добробуту, ми повеліли зазначених вам у грамотах Амана, поставленого над справами і другого батька нашого, усіх із дружинами і дітьми цілком знищити ворожими мечами, без усякого жалю і пощади, у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара цього року, щоб ці і раніше і тепер ворожі люди, будучи в один день насильно скинуті у пекло, не перешкоджали нам у майбутній час провадити життя мирне і спокійне до кінця.]
13
И$ посла` послы` съ писанїемъ а^ма'нъ, въ все` црsтво а^ртаћерћово, да побїюT роD жидовъскїи въ дн~ь е^ді'нъ. мsца в~і, и^же е^сть а^даръ, и^ да въсхитяT и^мњнїя и^хъ. писа'нїе же е^пистолїи сицево б^њ” Цр~ь вели'кїи а^ртаћерћъ, начал#ствђющиM, рк~з, стра'намъ, и^ поDѓ^бла'стнымъ вла'стелеM и^же эT и^ндїискїя земли`, да'же и^ до е^фїѓ^пїи сїя пи'шеT. наD мно'гими цр~ьствова ја^зы'ки, и^ вс^ю ѓ^бъдръжа` вселеннђю. и^ въсхотXњ не дръзостїю възносиM ѓ%бласти, н^о кротостїю и^ тихостїю всегда` правя. беZмяте'жна жи'тїя ё^стро'ити поDрђчникоv на'шиX, и^ црsтвїе свое беZмол#вно и^ неволнђ'емо даy до конецъ соблюда'я” и^ ѓ^бновити жела'емыи всњмъ чл~комъ ми'ръ. и^ въспроси'вшђ м^и совњтники моа`, ка'ко ё^бо мо'щно е^сть сїе съвръшити. и^же ё^ насъ цњломђ'дрїемъ пресловђтыи, и^ въ бл~говоленїи неи^змњнны и^ твердњи вњрњ ё^твержDенъ, и^ вто'рђю часть въ црsкихъ полђчиv, а^манъ, сказа наM въ всњхъ по вселеннњи колњнахъ смњша'емыхъ вражебныхъ лю'дехъ нњ'кихъ, зако'нђ съпроти'вныхъ къ вся'комђ ја^зы'кђ” И$ повелњнїя црsкая всегда` небрегђщих#, кое^ же не тверди'тися е^же эT ваs непоро'чне прави'мо сънача'лне” И$ разђмњвше ја%ко се'и ја^зыk е^ді'нъ, съпротивля'ется всегда всякомђ чл~кђ развращенїемъ. ё^ставленїемъ же законовъ стра'нныхъ і^ и^змњне'нїеM. и^ вражебнњ ё^строяемъ къ на'шимъ повеленїемъ, и^ ѕлњиша ѕл^а съвръша'я, дабы` црsтвїе на'ше не полђчилотихость и^ смиренїе” ПовелњхоM ё^бо сказоваемыхъ вамъ, въ гра'мотахъ эT а^ма'на, ё^чиненаго на вещехъ црsкихъ, и^ втораго эT цр~я на'шего” Всњхъ враговъ со жена'ми и^ чады ме'чи погђбити вс^еко'ренне, беZ вся'кїя ми'лости и^ пощадњнїа, въ д~і дн~и, в~і мsца и^же е^сть а^даръ, настоя'щего лњта. да бы'вши дре'вле и^ нн~њ враѕи въ е^ді'номъ дн~и гор#ко въ а'дъ шеDше” и^ въ про'чее время ти'хо и^ безъмол#вно жи'тїе до конца намъ прохо'диT.
14
Список з указу послати в кожну область як закон, що оголошується для всіх народів, щоб вони були готові до того дня.
14
е^пистолїи же посла'нїемъ и^злагахђся по странамъ, и^ повелњно бы'сть всњмъ гото'вомъ быти въ ё^реченныи дн~ь.
15
Гінці вирушили швидко з царським повелінням. Оголошений був указ і в Сузах, престольному місті; і цар і Аман сиділи і пили, а місто Сузи було у сум’ятті.
15
цр~ь же и^ а^манъ, пирђюще наслажа'хђся, граD же сђса смятя'шеся”