Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Коли Мардохей дізнався про все, що робилося, роздер одяг свій і надяг на себе веретище і посипав попіл, і вийшов на середину міста і взивав із воланням великим і гірким: [знищується народ ні в чому не винний!]
1
Мардђхе'и же разђмњвъ замышля'емое, и^ вс^е е^же творя'ше цр~ь. раздра` ры'зы своа и^ ѓ^блечеся въ врњтище, и^ посыпася пепелоM, скочив# въ простран#нђю ё%лицђ гра'да, и^ возопиv во'плеM вели'кимъ и горкиM” ВозимаеTся ро'дъ ничто'же пристђпи'выи.
2
І дійшов до царських воріт [і зупинився,] тому що не можна було входити в царські ворота у веретищі [і з попелом].
2
и^ прїи^де да'же до вратъ цр~евыхъ, не лњть б^о бњ` е^мђ внити въ дво'ръ, въ врњтище ѓ^блеченђ, и^ пепеломъ ѓ^сы'панђ сђщђ.
3
Також і в усякій області і місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, було велике нарікання серед юдеїв, і піст, і плач, і волання; веретище і попіл служили постіллю для багатьох.
3
и^ въ вся'кои странњ и^дњже показа'хђся писа'нїя цр~ева, во'пль б^њ и^ плачъ и^ рыда'нїе преве'лїе і^ё^деѓ'мъ, и^ врњтище и^ пепелъ постила'хђ себњ`”
4
І прийшли служниці Есфирі та євнухи її і розповіли їй, і сильно стривожилася цариця. І послала одяг, щоб Мардохей надяг його і зняв з себе веретище своє. Але він не прийняв.
4
И$ внидо'ша дв~ы къ е^сџи'ри цр~цы и^ е^внђхи и^ възвњсти'ша е'и, и^ ё^жасе'ся цр~ица ѕњло бы'вшемђ. и^ посла` ры'зы ѓблещи маrдохе'я и^ сняти вре'тище е^го, и^ не въсхотњ прїяти”
5
Тоді покликала Есфир Гафаха, одного з євнухів царя, якого він приставив до неї, і послала його до Мардохея довідатися: що це і від чого це?
5
Є$сџи'ръ же призва а^храџе'я скопца свое^го предъстоа'щего е'и, и^ посла` е^го ё^вњ'дњти эT мардђхе'я и^стенђ, чт^о е^сть слђчьшееся”
6
І пішов Гафах до Мардохея на міську площу, що перед царськими воротами.
6
7
І розповів йому Мардохей про усе, що з ним трапилося, і про визначене число срібла, яке обіцяв Аман відважити у скарбницю царську за юдеїв, щоб знищити їх;
7
Мардохе'и же сказа е'и бы'вшее, і^ ѓ^бњща'нїе е^же ѓ^бњща` а^маn цр~ю въ съкровищныи до'мъ положи'ти, Wі~, тала'нтъ сребра`, да погђби'тъ і^ё^де'и”
8
і вручив йому список з указу, оприлюдненого в Сузах, про знищення їх, щоб показати Есфирі і дати їй знати про все; притім наказав їй, щоб вона пішла до царя і благала його про помилування і просила його за народ свій, [згадавши дні смирення свого, коли вона виховувалася під рукою моєю, тому що Аман, другий після царя, засудив нас на смерть, і щоб воззвала до Господа і сказала про нас царю, нехай визволить нас від смерти].
8
И$ писа'нїе сложеное въ сђса'нњ гра'дњ на погђбле'нїе и^хъ, и^ даде е& скопцђ показа'ти е^сџири. и^ рече е^мђ заповњ'дати е'и, и^ти` къ цр~ю и^ моли'ти е^го, да ё^млsръди'тъ е^го ѓ^ лю'дехъ свои^хъ” помина'ющи дн~ь смире'нїя свое^го, ја%ко въспитана быs въ рђцњ мое'и” зане` а^ма'нъ вто'рыи эT цр~я, гл~а проти'вђ на'мъ на смр~ть. призови г~а и^ гл~и цр~ю ѓ^ насъ, і^ и^зметъ на'съ эT го'ркїя смр~ти”
9
І прийшов Гафах і переказав Есфирі слова Мардохея.
9
Прїиде же а^храџе'и, и^ повњда е^сџи'ри вс^я гл~ы мар#дохе'ѓ^вы”
10
І сказала Есфир Гафаху і послала його сказати Мардохею:
10
И$ рече е^сџи'рь къ а^храџе'ю и^ди к мардохею, и^ рцы е^мђ
11
усі службовці при царі і народи в областях царських знають, що всякому, і чоловіку і жінці, хто увійде до царя у внутрішній двір, не будучи покликаним, один суд — смерть; тільки той, до кого простягне цар свій золотий скіпетр, залишиться живий. А мене не кличе цар ось уже тридцять днів.
11
ја^ко ѓ^бы'чая цр~евы вс^я вњси, ја%ко вся'къ мQђ и^ли жена`, а%ще прїидетъ къ цр~еви въ внђтрьнїи доM не призва'нъ, нњсть е^мђ сп~се'нїя. точїю к немђже а^ще простретъ зла'тыи же'злъ, се'и спасенъ бђ'детъ. а^ а'зъ нњсмь звана внити къ цр~ю, с^е ё^же л~ дн~їи.
12
І переказали Мардохею слова Есфирі.
12
и^ възвњсти а^храџе'и мардохе'ю вс^я гл~ы е^сџи'рины”
13
І сказав Мардохей у відповідь Есфирі: не думай, що ти одна з усіх юдеїв врятуєшся у домі царському.
13
И$ рече мардохе'и къ а^храџе'ю, і^ди и^ рцы е'и не мни` с^и е^сџиr въ мы`сли свое'и, ја%кот^ы е^ді'на сп~сешися въ црsтвїи па'че всXњ і^ё^де'и.
14
Якщо ти промовчиш у цей час, то свобода і визволення прийде для юдеїв з іншого місця, а ти і дім батька твого загинете. І хто знає, чи не для такого часу ти і досягла достоїнства царського?
14
зане а%ще преслђшае^ши в# сїе вре'мя эT и'нюде сп~се'нїе и^ покро'въ бђдеT і^ё^де'ѓM, тыy и^ до'мъ эTц~а твое^го погибнете. и^ кт^о вњсть а^ще въ время сїе црsтвова'ла е^си.
15
І сказала Есфир у відповідь Мардохею:
15
и^ посла` е^сџи'ръ а^храџе'я къ мардохе'ю гл~ющи е^мђ.
16
піди, збери всіх юдеїв, які знаходяться у Сузах, і постіться заради мене, і не їжте і не пийте три дні, ні вдень, ні вночі, і я зі служницями моїми буду також поститися і потім піду до царя, хоча це проти закону, і якщо загинути — загину.
16
и^ди` и^ събери вс^я і^ё^де'я, и^хже ѓ^бря'щеши в сђса'нњ гра'дњ, и^ пости'теся мене ра'ди, и^ не ја^сте а^ни пїете потри` дн~и, дн~ь и^ но'щь. а'зъ и^ слђжебницы моя` такоже не и'мамы ја%сти” И тогда` вни'дђ къ цр~ю кро'мњ за'кона да а'ще и^ поги'бнђти бђ'детъ м^и”
17
І пішов Мардохей і зробив, як наказала йому Есфир. [І молився він Господу, згадуючи всі діла Господні, і говорив: Господи, Господи, Царю, Вседержителю! Все у Твоїй владі, і немає того, хто противився б Тобі, коли Ти захочеш спасти Ізраїля; Ти створив небо і землю і усе дивне у піднебесній; Ти — Господь усіх, і немає такого, хто противився б Тобі, Господу. Ти знаєш усе; Ти знаєш, Господи, що не для образи і не з гордощів і не з марнославства я робив це, що не поклонявся марнославному Аману, бо я охоче став би цілувати сліди ніг його для спасіння Ізраїля; але я робив це для того, щоб не віддавати слави людині вище слави Божої і не поклонятися нікому, крім Тебе, Господа мого, і я не стану робити цього з гордости. І нині, Господи Боже, Царю, Боже Авраамів, пощади народ Твій; бо замишляють нам загибель і хочуть знищити одвічне насліддя Твоє; не знехтуй надбання Твого, яке Ти визволив для Себе з землі Єгипетської; почуй молитву мою й змилосердься над насліддям Твоїм і зміни нарікання наше на радість, щоб ми, живучи, оспівували ім’я Твоє, Господи, і не погуби вуст, які прославляють Тебе, Господи. І всі ізраїльтяни взивали всіма силами своїми, тому що смерть їхня була перед очима їхніми. І цариця Есфир прибігла до Господа, обійнята смертним горем, і, знявши одяг слави своєї, одягнулася в одяг скорботи і нарікання, і, замість багатокоштовних мастей, попелом і порохом посипала голову свою, і дуже виснажила тіло своє, і всяке місце, що прикрашається у веселощах її, покрила розпущеним волоссям своїм, і молилася Господу Богу Ізраїлевому, говорячи: Господи мій! Ти один Цар наш; допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе; бо біда моя біля мене. Я чула, Господи, від батька мого, у рідному коліні моєму, що Ти, Господи, обрав Собі Ізраїля з усіх народів і батьків наших з усіх предків їх у насліддя вічне, і зробив для них те, про що говорив їм. І нині ми згрішили перед Тобою, і Ти віддав нас у руки ворогів наших за те, що ми славили богів їхніх: праведний Ти, Господи! А нині вони не задовольнилися гірким рабством нашим, але поклали руки свої в руки ідолів своїх, щоб відкинути заповідь уст Твоїх, і знищити насліддя Твоє, і закрити вуста тих, що оспівують Тебе, і погасити славу храму Твого і жертовника Твого, і відкрити вуста народів для прославляння марних богів, і царю плотському величатися повік. Не віддай, Господи, скіпетра Твого богам неіснуючим, і нехай не радіють падінню нашому, але оберни задум їх на них самих: наклепника проти нас віддай на ганьбу. Пом’яни, Господи, яви Себе нам у час скорботи нашої і дай мені мужність. Царю богів і Владико усякого начальства! даруй устам моїм слово благоприємне перед цим левом і наповни серце його ненавистю до того, хто переслідує нас, на загибель йому й однодумцям його; нас же визволи рукою Твоєю і допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе, Господи. Ти маєш відання всього і знаєш, що я ненавиджу славу беззаконних і гребую постіллю необрізаних і всякого іноплемінника; Ти знаєш необхідність мою, що я гребую знаком гордости моєї, який буває на голові моїй у дні появи моєї, гребую ним, як одягом, оскверненим кров’ю, і не ношу його у дні самотности моєї. І не споживала раба Твоя від трапези Амана і не дорожила бенкетом царським, і не пила вина ідоложертовного, і не веселилася раба Твоя з дня переміни долі моєї донині, крім як щодо Тебе, Господи Боже Авраамів. Боже, що маєш силу над усіма! почуй голос безнадійних, і спаси нас від руки зловмисників, і визволи мене від страху мого.]
17
И$ шеD мардохе'и и^ сътвори' ја%коже заповњ'да е^мђ е^сџи'ръ. и^ моли'ся гв~и помина'юще дњ'ла гн~я” И$ реq г~и г~и цр~ю вседръжи'телю, ја%ко въ вла'сти твое'и сїе вс^е е^сть, и^ нњсть противля'яися тебњ никто'же сла'вою свое^ю, вънегда` въсхо'щеши спасти` і^и^л~я” ЈА/кот^ы сътвори` нб~о и^ зе'млю, и^ вс^е ё^дивля'ющее чл~ка по'дъ нб~сем#. и^ г~ь е^си всXњ, и^ нsњ и^же проти'виTся тебњ г~и, т^ы вся` вњси и^ ты вся` знае^ши г~и. ја%ко не въ клятвњ, ни' в гордости, ни'же въ тщесла'вїи сътвориX с^е, е^же не поклонитися прегордомђ а^ма'нђ” и^ ја%ко бл~говоляX бы` лобза'ти и^ плеснњ но'гъ е^го, сп~сенїя ради і^и^л~ева. н^о сїя сътворихъ, да не воздаM сла'вы чл~кђ, паче сла'вы бж~їя. и^ не поклоню'ся никомђж'е, ра'звњ г~ђ мое^мђ, и^ не сътворю сїя въ гордости” И$ нн~њ г~и б~е цр~ю пощади лю'ди твоя, ја^ко зазираютъ на'мъ въ поги'бель. и^ вожделњша погђби'ти, е^же и^знача'ла наслњдїе твое. и^ не презри достоа'нїе твое, е^же и^зба'вилъ е^си себњ эT е^гљ=пта. ё^слы'ши мл~твђ мою, и^ ё^млsрди'ся наD наслњдїемъ своимъ. ѓ^брати рыда'нїе на'ше въ веселїе, да живђще въсхва'лимъ и'мя твое г~и” и^ не погђби ёстъ въсхваля'ющихъ тя г~и” И$ весь і^и^л~ь вопїа'ше съ воздыха'нїемъ крњпким#, ја%ко смр~ть преD ѓ^чима и^хъ е^сть” И$ е^сџи'ръ же цр~ца ё^страшена смр~ти ради родителеи, прїиде къ г~ђ” И$ сне'мъши ры'зы сла'вы свое'я, и^ ѓ^блечеся в ры'зы тњсноты и^ пла'ча. и^ в мњсто мноhцњныхъ ма'стеи и^ бл~гово'нных#, пепеломъ и^ гно'емъ посы'па главђ свою и^ пло'ть свою смири` ѕњло`. и^ кождо мњсто веселїя свое^го, и^сполни` сплетеныX власъ свои^хъ. и^ моли'ся г~ђ б~ђ і^и^л~евђ” И$ рече г~и мои цр~ю на'шъ, т^ы са'мъ е^ді'нъ помоѕи м^и е^ді'нои. не и^мњ'ющеи по'мощи ра'звњ тебе, ја%ко бњда моя на рђкђ мою`. а%зъ слы'шахъ эT роженїя мое^го, въ племени эTч~ества мое^го. ја%кот^ы г~и прїя і^и^л~я эT всXњ ја^зы'къ, и^ эTц~ъ на'шихъ эT всњхъ праэTц~ъ иX в наслњдїе вњчное, и^ сътвори'лъ е^си иM е^ли'ка гл~а” И$ нн~њ съгрњшихомъ преD тобо'ю, и преда'лъ е^си наs в рђцњ вра'гъ на'шихъ, зане' же сла'вихомъ бо'ги и^хъ. пра'веденъ е^си г~и, и^ нн~њ не довлњюT л^и въ горести рабо'ты на'шея. н^о положи'лъ е^си рђцњ иX на рђки и%доl и^хъ, и^зяти заповњдь ё^стъ твоиX и^ погђби'ти наслњдїе твое, и^ запечатлњти ё^ста хваля'щиX т^я, и^ ё^гасити сла'вђ хра'ма твое^го, и^ ѓ^лта'рь твои. и^ ѓ^твори'ти ё^ста` ја^зыкомъ, въ ё^гожденїя сђе'тная и^ ё^диви'ти цр~я плотнаго въ вњки. не преда'и г~и скљ=петра твое^го и^же не сђть. и^ да не посмњ'ются въ паде'нїи на'шемъ” Но ѓ^брати совњтъ и^хъ на' ня, наченшаго на на'съ эTм#сти, и^ въ притчю положи`” Помяни г~и и^ позна'и въ время скорби на'шея, и^ мене сподоби дръзновенїя” Цр~ю и^ б~е всякоя блгsти дръжителю, да'жDь сло'во ё%мно въ ё^стнахъ моиX преD львомъ, и^ премњни срDце е^го в ненавиденїе, вою'ющихь на ны въ и^стребленїе е^го, и^ с ни'мъ совњтђ'ющиX” На'съ же и^зми` рђко'ю твое'ю, и помоѕи м^и е^ді'нои не и^мњющеи никогоy, токмотебе г~и” Всњхъ ра'зђмъ и'маши и^ вњси, ја%ко възненави'дњхъ сла'вђ безако'нных#, и^ гнђша'юся ложа неѓ^брњзан#ныхъ, и^ вся'кого и^ноплеменника” Ты вњси нђж'ђ мою` ја%ко възгнђшася зна'менїя го'рдости мое'а. и^же е^сть на главњ мое'и во дн~еX виденїя мое^го, възгнђша'юся е^го ја%ко рђ'бищъ поскверненыхъ, и^ не ношђ е^го въ дн~ь молча'нїя мое^го. и^ не ја%сть раба` твоя ё^ трапе'ѕы а^ма'новы, и^ не просла'вяXся въ пирњ цр~евњ, ни'же пїяX винотреби'щъ и%дольскиX, и^ не възвесели'ся раба` твоя во дн~ь премњненїя да'же до нн~њ” Точїю ѓ^ тебњ на тя б~е а^враа'мовъ, б~е могїи на всњхъ ё^слы'ши гла'съ безнадежныX і^ и^збави на'съ эT рђки лђкавнђю^щиX. і^ и^зми мя эT стра'ха мое^го”