¹

І прийшов цар з Аманом бенкетувати в Есфирі цариці.

¹

Вни'де же цр~ь и^ а^манъ пирова'ти съ цр~цею”

²

І сказав цар Есфирі також і в цей другий день під час бенкету: яке бажання твоє, царице Есфир? воно буде задоволене; і яке прохання твоє? хоча б до половини царства, воно буде виконане.

²

И$ рече цр~ь е^сџи'ри, въ вторы'и дн~ь на пи'рђ, чт^о е^сть е^сџи'рь цр~це проше'нїе и^ моле'нїе твое, и^ да'м# т^и до по'лђ црsтва мое^го”

³

І відповіла цариця Есфир і сказала: якщо я знайшла благовоління в очах твоїх, царю, і якщо царю благоугодно, то нехай будуть даровані мені життя моє, за бажанням моїм, і народ мій, на прохання моє!

³

эTвњща е^сџи'ръ цр~ца и^ рече, а^ще ѓ^брњто'хъ блгDть преD ѓчи'ма твои^ма цр~ю. да да'сться дш~а моа` проше'нїю мое^мђ и^ лю'дїе мои` моле'нїю мое^мђ”

⁴

Бо продані ми, я і народ мій, на знищення, вбивство і загибель. Якби ми продані були у раби і рабині, я мовчала б, хоча ворог не винагородив би збитку царя.

⁴

Прода'ны бо е^смы`, а%з же и^ лю'дїе мои` на поги'бель и^ расхище'нїе и^ во работђ`. мы' же и^ ча'да наши въ рабы` и^ рабы'ня, ја%ко нњсть досто'инъ дїя'воl до'мђ цр~вђ.

⁵

І відповів цар Артаксеркс і сказав цариці Есфирі: хто це такий, і де той, який наважився у серці своєму зробити так?

⁵

И$ рече цр~ь кт^о е^сть се'и, и^же дерзнђ сътвори'ти ве'щъ сїю”

⁶

І сказала Есфир: ворог і супротивник — цей злобний Аман! І Аман затремтів перед царем і царицею.

⁶

И$ реq е^сџи'рь, чл~къ вра'гъ а^манъ лђка'въ се'и, и^ а'бїе а^ма'нъ смяте'ся преD цр~емъ и^ цр~цею”

⁷

І цар встав у гніві своєму з бенкету і пішов у сад при палаці; Аман же залишився благати за життя своє царицю Есфир, бо бачив, що визначена йому зла доля від царя.

⁷

Цр~ь же въста съ гнњ'вомъ эT пи'ра, і^ и'де къ ѓ^гра'дђ” И$ а^ма'нъ же моля'ше цр~цђ, и^ млsти проша'ше, видяше б^о себе въ бњдахъ сђща”

⁸

Коли цар повернувся із саду при палаці у дім бенкету, Аман припадав до ложа, на якому знаходилася Есфир. І сказав цар: навіть і ґвалтувати царицю хоче в домі у мене! Слово вийшло з уст царя, — і накрили лице Аману.

⁸

Възврати' же ся цр~ь эT ѓ^гра'да, а^ма'нъ же припаде къ нога'ма цр~цы моля'ся сњдя'ще е'и на посте'ли, ви'дњв# же цр~ь смяте'ся и^ рече, ја%ко и^ женђ` понђждаеT в домђ` мое^мъ” А$ма'н# же слы'шавъ и^змњни'ся лице е^го,

⁹

І сказав Харбона, один з євнухів при царі: ось і дерево, яке приготував Аман для Мардохея, який говорив добре для царя, стоїть біля дому Амана, висотою у п’ятдесят ліктів. І сказав цар: повісьте його на ньому.

⁹

рече же вђгаџаn е^ді'нъ эT скопцевъ сеи же вњдя'ше, ви'дњвъ дре'во преD до'момъ а^мановыM, е^гда` призыва'ше е^го на ѓ^бDњ црsкїи” И$ ѓ^ се'мъ и^спыта е^ді'наго эT ѓ%трокъ и^ разђмњвъ замышля'емое” И$ рече къ цр~ю, се и^ дре'во ё^гото'ва ама'нъ мардохе'ю, гл~авшемђ ѓ^ животњ цр~евњ” И$ стои^тъ в домђ а^ма'новњ възвыше'но лако'тъ н~” И$ рече цр~ь да повњсиTся а^ма'нъ на не'мъ.

¹⁰

І повісили Амана на дереві, яке він приготував для Мардохея. І гнів царя втих.

¹⁰

и^ повњше'нъ бы'сть а^ма'нъ на дре'вњ е^го'же ё^гото'ва на мардохе'я” и^ тогда` цр~ь ё^тњшися эT ја%рости”