¹

І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:

¹

И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я, ѓ^святи'те ми вся'къ первенеw перворожде'ныи эTверза'я б^о ё^тробђ вс^ю, въ сн~охъ і^и^л~евыхъ,

²

освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, [тому що] Мої вони.

²

эT чл~ка до скота`, да бђдетъ мн^њ”

³

І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, в який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного:

³

Рече же мољ=сїи къ лю'демъ, по'мните дн~ь се'й. вънже и^схо'дите эT земля` е^гљ=петскы, эT домђ рабо'тнаго. рђко'ю крњпкою. и^зведе васъ г~ь эTтђ'дђ. и^ не ја%ди'те ква'сна,

⁴

сьогодні виходите ви, у місяці Авиві^*.

⁴

поне'же въ днешнїи дн~ь и^схо'дите въ мњсяцъ жи'тъ новыхъ”

⁵

І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці;

⁵

И$ бђдетъ е^гда` въведет т^я г~ь б~ъ твой, въ зе'млю ханане'искђ, и^ хеTџе'искђ, і^ а^море'искђ, і^ еве'искђ, і^ евђсе'искђ, и^ гергесе'искђ, и^ ферезе'искђ, е^ю'же кля'тся къ эTц~ем# твоиM да'ти тебњ зе'млю точа'щђю мле'ко и^ ме'дъ” И$ сътвори'ши ё^бо слђжбђ сїю сего мцsа

⁶

сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день — свято Господу;

⁶

шесть дн~їи да ја%сте ѓ^прњсноки, въ сеDмыи же дн~ь пра'зниk г~ђ.

⁷

прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх.

⁷

ѓ^прњсноки да ја%сте се'дмь дн~їи, да ся не ја% ви'тъ тебњ ква'сно. и^ да не бђдетъ ква'съ въ всњхъ предњлех# твои^хъ”

⁸

І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту.

⁸

И$ повњси сн~ђ твоемђ въ дн~ь ѓ'нъ гл~я. сего ради сътвори'лъ г~ь б~ъ мн^њ е^гда` и^схожда'хъ эT е^гљ=пта”

⁹

І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту.

⁹

И$ да бђдетъ тебњ зна'менїе на рђцњ твое'и, и^ помина'нїе преD ѓ^чи'ма твои^ма. ја%ко да бђдетъ зако'нъ гн~ь въ ё^стњхъ твои^хъ, рђко'ю б^о крњпкою и^звелъ т^я г~ь иZ е^гљ=пта”

¹⁰

Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік.

¹⁰

И$ снабди'ши зако'нъ сей. въ время подо'бно. эT дн~е до дн~е,

¹¹

І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаанську, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі, —

¹¹

и^ бђдетъ е^гда` въведетъ т^я г~ь б~ъ твои въ зе'млю ханане'искђ, ја%коже е^сть кля'лся эTц~емъ твои^мъ, и^ да'сть ю& тебњ”

¹²

відокремлюй Господу все [чоловічої статі], що розкриває утробу; і все первородне з худоби, яка у тебе буде, чоловічої статі, [присвячуй] Господу,

¹²

эTлђчи'ши ве'сь эTверза'ющъ ё^тро'бђ, мђжескъ полъ г~ђ, ве'сь эTверза'ю^щїи ё^тро'бђ, эT ста'дъ и^ эT ско'тъ твои^хъ, и^ ели'коже бђдетъ мђжеска полђ ѓ^ст~иши г~ђ” Ве'сь эTверза'а ё^тро'бђ ѓ%слю, и^змњни'ши ѓ^вце'ю. а^ще ли не и^змњни'ши, т^о и^збавит#

¹³

а всякого з ослів, що розкриває [утробу], заміняй агнцем; а якщо не заміниш, викупи його; і кожного первістка людського із синів твоїх викуповуй.

¹³

и^ вся'къ первене'цъ чл~чь сн~овъ твои^х# да и^зба'виши”

¹⁴

І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: рукою міцною вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства;

¹⁴

А/ще же въпраша'ет# т^я сн~ъ твой по семъ гл~я, что` с^е е^сть. т^о речеши къ немђ`, ја^ко рђко'ю крњпкою, и^зведе насъ г~ь, эT земля` е^гљ=петски. эT до'мђ рабоTнаго”

¹⁵

бо коли фараон опирався відпустити нас, Господь умертвив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка людського до первістка із худоби, — тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую;

¹⁵

Є$гда` б^о ѓ^жесточњ фараѓ'нъ. не эTпђсти'ти насъ, и^зби` г~ь вс^я первенца` в земли` е^гљ=петстњи, эT первенца` чл~ча до первенца` ско'тїя” Сего ради а^зъ поклада'ю требђ г~ђ. весь эTверза'аи` ё^тро'бђ мђжескъ полъ г~ђ да ве'сь первене'цъ сн~овъ мои^хъ и^зба'влю”

¹⁶

і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту.

¹⁶

И$ да бђдетъ въ знаменїе на рђцњ твое'и, и^ не ѓ^сла'блено преD ѓ^чи'ма твои^ма” Рђко'ю бо крњпкою и^зведе` насъ г~ь и^зъ е^гљ=пта”

¹⁷

Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі Филистимської, тому що вона близька; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту.

¹⁷

Є$гда же эTпђсти` фараѓ'нъ люди, не веде и^хъ г~ь пђте'мъ, земля` филистиMскїя, ја%ко бли'зь бяше. Рече б^о г~ь, да не когда` раска'юTся лю'дїе ви'дњвше ра'ть и^ възвратя'тся въ е^гљ=пеT”

¹⁸

І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської.

¹⁸

И$ ѓ^бведе` б~ъ лю'ди пђтемъ, въ пђсты'ню къ чрьмно'мђ морю. пя'того же колњна и^зыдо'ша сн~ове і^и~левы эT земля` е^гљ=петъскїя”

¹⁹

І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси.

¹⁹

И$ взя'ть мољ=сїи ко'сти і^ѓ'сифовы съ собо'ю, кля'твою б^о бњ закляl і^ѓ'сифъ сн~ы і^и~левы гля. въ присњще'нїи, и%мже посњти'тъ васъ г~ь б~ъ, да и^знесете эTтђ'дђ ко'сти моя съ собо'ю”

²⁰

І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі.

²⁰

Въздвиго'ша же ся сн~ове і^и~левы, эT сокъхо'џа, и^ ѓ^полчи'шася въ ѓ^џо'мњ при пђсты'ни.

²¹

Господь же йшов перед ними вдень у стовпі хмарному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі.

²¹

б~ъ же въжда'ше и^хъ въ дн~ь столпоM, ѓ%блачномъ, показа'ти и^мъ пђть. но'щїю же столпомъ ѓ%гненымъ свњтити и^мъ”

²²

Не відлучався стовп хмарний удень і стовп вогненний уночі від лиця [усього] народу.

²²

И$ не ѓ^скђдњ сто'лпъ ѓ%блачныи въ дн~е, и^ сто'лп# ѓ%гненыи но'щїю, преD всњми людми`”