Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Коли народ побачив, що Мойсей довго не сходить з гори, то зібрався до Аарона і сказав йому: встань і зроби нам бога, який ішов би перед нами, тому що з цією людиною, з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.
1
И҆ ви́дѣвше лю́дїе, ꙗ҆́кѡ оу҆ме́дли мѡѷсе́й сни́ти съ горы̀, воста́ша лю́дїе на а҆арѡ́на и҆ глаго́лаша є҆мꙋ̀: воста́ни и҆ сотворѝ на́мъ бо́ги, и҆̀же по́йдꙋтъ пред̾ на́ми: мѡѷсе́й бо се́й человѣ́къ, и҆́же и҆зведѐ на́съ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, не вѣ́мы, что̀ бы́сть є҆мꙋ̀.
2
І сказав їм Аарон: вийміть золоті серги, що у вухах ваших дружин, ваших синів і ваших дочок, і принесіть до мене.
2
И҆ речѐ и҆̀мъ а҆арѡ́нъ: и҆зми́те оу҆серѧ̑зи златы̑ѧ, ꙗ҆̀же во оу҆шесѣ́хъ же́нъ ва́шихъ и҆ дще́рей, и҆ принеси́те ко мнѣ̀.
3
І весь народ вийняв золоті серги з вух своїх і принесли до Аарона.
3
И҆ и҆з̾ѧ́ша всѝ лю́дїе оу҆серѧ̑зи зла̑ты, ꙗ҆̀же во оу҆шесѣ́хъ же́нъ и҆́хъ, и҆ принесо́ша ко а҆арѡ́нꙋ.
4
Він узяв їх з рук їхніх, і зробив з них відлитого тельця, і обробив його різцем. І сказали вони: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!
4
И҆ взѧ̀ ѿ рꙋ́къ и҆́хъ и҆ слїѧ̀ и҆̀хъ дѣ́ломъ литы́мъ, и҆ сотворѝ и҆̀мъ телца̀ лита́го. И҆ реко́ша: сі́и бо́зи твоѝ, і҆и҃лю, и҆̀же и҆зведо́ша тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
5
Побачивши це, Аарон поставив перед ним жертовник, і проголосив Аарон, говорячи: завтра свято Господу.
5
И҆ ви́дѣвъ а҆арѡ́нъ, созда̀ ѻ҆лта́рь прѧ́мѡ є҆мꙋ̀, и҆ проповѣ́да а҆арѡ́нъ, глаго́лѧ: пра́здникъ гдⷭ҇нь оу҆́трѣ.
6
На другий день вони встали рано і принесли всепалення і привели жертви мирні: і сів народ їсти й пити, а після став грати.
6
И҆ ѡ҆бꙋ́треневавъ наꙋ́трїе, вознесѐ всесожжє́нїѧ и҆ принесѐ же́ртвꙋ спасе́нїѧ. И҆ сѣдо́ша лю́дїе ꙗ҆́сти и҆ пи́ти и҆ воста́ша и҆гра́ти.
7
І сказав Господь Мойсеєві: поспішай зійти [звідси], тому що розбестився народ твій, який ти вивів із землі Єгипетської;
7
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ: и҆дѝ ско́рѡ, сни́ди ѿсю́дꙋ, беззако́нноваша бо лю́дїе твоѝ, и҆̀хже и҆зве́лъ є҆сѝ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ:
8
швидко ухилились вони від шляху, що Я заповідав їм: зробили собі відлитого тельця і поклонилися йому, і принесли йому жертви і сказали: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!
8
престꙋпи́ша съ пꙋтѝ ско́рѡ, є҆го́же заповѣ́далъ є҆сѝ и҆̀мъ: сотвори́ша себѣ̀ телца̀, и҆ поклони́шасѧ є҆мꙋ̀, и҆ пожро́ша є҆мꙋ̀, и҆ рѣ́ша:
9
І сказав Господь Мойсею: Я бачу народ цей, і ось, народ він — жорстокосердий;
9
сі́и бо́зи твоѝ, і҆и҃лю, и҆̀же и҆зведо́ша тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ:
10
отже, залиш Мене, нехай запалає гнів Мій на них, і винищу їх, і породжу численний народ від тебе.
10
и҆ нн҃ѣ ѡ҆ста́ви мѧ̀, и҆ воз̾ѧри́всѧ гнѣ́вомъ на нѧ̀, потреблю̀ и҆̀хъ, и҆ сотворю̀ тѧ̀ въ ꙗ҆зы́къ вели́къ.
11
Але Мойсей став благати Господа, Бога свого, і сказав: нехай не розпалюється, Господи, гнів Твій на народ Твій, який Ти вивів із землі Єгипетської силою великою і рукою міцною,
11
И҆ помоли́сѧ мѡѷсе́й пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ и҆ речѐ: вскꙋ́ю, гдⷭ҇и, ꙗ҆ри́шисѧ гнѣ́вомъ на лю́ди твоѧ̑, и҆̀хже и҆зве́лъ є҆сѝ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ крѣ́постїю вели́кою и҆ мы́шцею твое́ю высо́кою;
12
щоб єгиптяни не говорили: на погибель Він вивів їх, щоб убити їх у горах і винищити їх з лиця землі; відверни полум’яний гнів Твій і відміни знищення народу Твого;
12
да не когда̀ рекꙋ́тъ є҆гѵ́птѧне, глаго́люще: съ лꙋка́вствомъ и҆зведѐ и҆̀хъ погꙋби́ти въ гора́хъ и҆ потреби́ти и҆̀хъ ѿ землѝ: оу҆толѝ гнѣ́въ ꙗ҆́рости твоеѧ̀ и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́ди ѡ҆ ѕло́бѣ люді́й твои́хъ,
13
пом’яни Авраама, Ісаака й Ізраїля [Якова], рабів Твоїх, яким клявся Ти Собою, говорячи: примножуючи розмножу сíм’я ваше, як зірки небесні, і всю землю цю, про яку Я сказав, дам сімені вашому, і будуть володіти [нею] вічно.
13
помѧнꙋ́въ а҆враа́ма и҆ і҆саа́ка и҆ і҆а́кѡва, твоѧ̑ рабы̑, и҆̀мже клѧ́лсѧ є҆сѝ собо́ю, и҆ ре́клъ є҆сѝ къ ни̑мъ, гл҃ѧ: ѕѣлѡ̀ оу҆мно́жꙋ сѣ́мѧ ва́ше, ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ мно́жествомъ, и҆ всю̀ сїю̀ зе́млю, ю҆́же ре́клъ є҆сѝ да́ти сѣ́мени и҆́хъ, и҆ ѡ҆блада́ютъ є҆́ю во вѣ́ки.
14
І відмінив Господь зло, про яке сказав, що наведе його на народ Свій.
14
И҆ оу҆млⷭ҇тивисѧ гдⷭ҇ь ѡ҆ ѕлѣ̀, є҆́же речѐ сотвори́ти лю́демъ свои̑мъ.
15
І обернувся і зійшов Мойсей з гори; у руці його були дві скрижалі одкровення [кам’яні], на яких написано було з обох боків: і на одній і на другій стороні написано було;
15
И҆ возврати́всѧ мѡѷсе́й, сни́де съ горы̀: и҆ двѣ̀ скрижа̑ли свидѣ́нїѧ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀, скрижа̑ли ка́мєнны напи̑саны ѿ ѻ҆бою̀ странꙋ̑ и҆́хъ, сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ бы́ша напи̑саны:
16
скрижалі були ділом Божим, і письмена, написані на скрижалях, були письменами Божими.
16
и҆ скрижа̑ли дѣ́ло бж҃їе бы́ша, и҆ написа́нїе, написа́нїе бж҃їе и҆зва́ѧно на скрижа́лехъ.
17
І почув Ісус голос народу, який шумів, і сказав Мойсеєві: воєнний крик у стані.
17
И҆ оу҆слы́шавъ і҆исꙋ́съ гла́съ люді́й крича́щихъ, речѐ къ мѡѷсе́ю: гла́съ ра́тный въ полцѣ̀.
18
Але [Мойсей] сказав: це не крик тих, що перемагають, і не волання тих, кого перемагають; я чую голос тих, що співають.
18
И҆ речѐ мѡѷсе́й: нѣ́сть гла́съ начина́ющихъ ѡ҆долѣва́ти, нижѐ гла́съ начина́ющихъ бѣжа́ти, но гла́съ начина́ющихъ напива́тисѧ вїно́мъ а҆́зъ слы́шꙋ.
19
Коли ж він наблизився до стану і побачив тельця і танці, тоді він розпалився гнівом і кинув з рук своїх скрижалі і розбив їх під горою;
19
И҆ є҆гда̀ приближа́шесѧ къ полкꙋ̀, оу҆зрѣ̀ телца̀ и҆ ли́ки: и҆ воз̾ѧри́всѧ гнѣ́вомъ мѡѷсе́й, пове́рже и҆з̾ рꙋкꙋ̀ своє́ю ѻ҆́бѣ скрижа̑ли, и҆ сокрꙋшѝ ѧ҆̀ под̾ горо́ю:
20
і взяв тельця, якого вони зробили, і спалив його у вогні, і стер у порох, і розсипав по воді, і дав її пити синам Ізраїлевим.
20
и҆ взе́мъ телца̀, є҆го́же сотвори́ша, сожжѐ є҆го̀ во ѻ҆гнѝ и҆ сотрѐ є҆го̀ подро́бнꙋ, и҆ разсы́па є҆го̀ по водѣ̀, и҆ напоѝ є҆́ю сы́ны і҆и҃лєвы.
21
І сказав Мойсей Аарону: що зробив тобі народ цей, що ти ввів його в гріх великий?
21
И҆ речѐ мѡѷсе́й а҆арѡ́нꙋ: что̀ сотвори́ша тебѣ̀ лю́дїе сі́и, ꙗ҆́кѡ наве́лъ є҆сѝ на ни́хъ грѣ́хъ вели́къ;
22
Але Аарон сказав [Мойсеєві]: хай не розпалюється гнів господаря мого; ти знаєш цей народ, що він буйний.
22
И҆ речѐ а҆арѡ́нъ къ мѡѷсе́ю: не гнѣ́вайсѧ, господи́не: ты́ бо вѣ́си люді́й си́хъ оу҆стремле́нїе.
23
Вони сказали мені: зроби нам бога, що йшов би перед нами; тому що з Мойсеєм, з цим чоловіком, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.
23
Глаго́лаша бо мѝ: сотворѝ на́мъ бо́ги, и҆̀же по́йдꙋтъ пред̾ на́ми: мѡѷсе́й бо се́й человѣ́къ, и҆́же и҆зведе́ ны ѿ є҆гѵ́пта, не вѣ́мы, что̀ бы́сть є҆мꙋ̀:
24
І я сказав їм: у кого є золото, зніміть із себе. [Вони зняли] і віддали мені; я кинув його у вогонь, і вийшов цей телець.
24
и҆ реко́хъ и҆̀мъ: и҆́же и҆́мать зла́то, и҆зми́те: и҆ и҆з̾ѧ́ша, и҆ да́ша мнѣ̀, и҆ вверго́хъ є҆̀ во ѻ҆́гнь, и҆ и҆злїѧ́сѧ теле́цъ се́й.
25
Мойсей побачив, що це народ розгнузданий, бо Аарон допустив його до розгнузданости, до посоромлення перед ворогами його.
25
Ви́дѣвъ же мѡѷсе́й лю́ди, ꙗ҆́кѡ раздѣли́шасѧ, раздѣли́ бо и҆̀хъ а҆арѡ́нъ въ пора́дованїе сꙋпоста́тѡмъ и҆́хъ:
26
І став Мойсей у воротах стану і сказав: хто Господній, [іди] до мене! І зібралися до нього всі сини Левіїні.
26
ста́ же мѡѷсе́й во вратѣ́хъ полка̀ и҆ речѐ: а҆́ще кто̀ є҆́сть гдⷭ҇нь, да и҆́детъ ко мнѣ̀. Снидо́шасѧ оу҆̀бо къ немꙋ̀ всѝ сы́нове леѵі̑ины.
27
І він сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: покладіть кожен свій меч на стегно своє, пройдіть по стану від воріт до воріт і назад, і вбивайте кожен брата свого, кожен друга свого, кожен ближнього свого.
27
И҆ речѐ и҆̀мъ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: препоѧ́шите кі́йждо сво́й ме́чь при бедрѣ̀ и҆ пройди́те, и҆ возврати́тесѧ ѿ вра́тъ до вра́тъ сквозѣ̀ по́лкъ, и҆ оу҆бі́йте кі́йждо бра́та своего̀ и҆ кі́йждо бли́жнѧго своего̀ и҆ кі́йждо сосѣ́да своего̀.
28
І зробили сини Левіїни за словом Мойсея: і загинуло в той день з народу близько трьох тисяч чоловік.
28
И҆ сотвори́ша сы́нове леѵі̑ины, ꙗ҆́коже глаго́ла и҆̀мъ мѡѷсе́й: и҆ падѐ ѿ люді́й въ то́й де́нь до тре́хъ ты́сѧщъ мꙋже́й.
29
Бо Мойсей сказав [їм]: сьогодні присвятите руки ваші Господу, кожен у сині своєму і браті своєму, нехай пошле Він вам сьогодні благословення.
29
И҆ речѐ и҆̀мъ мѡѷсе́й: напо́лнисте рꙋ́ки ва́шѧ дне́сь гдⷭ҇ꙋ, кі́йждо въ сы́нѣ свое́мъ и҆ въ бра́тѣ свое́мъ, да да́стсѧ на ва́съ блгⷭ҇ве́нїе.
30
На другий день сказав Мойсей народу: ви зробили великий гріх; отже, я зійду до Господа, чи не загладжу гріха вашого.
30
И҆ бы́сть на оу҆́трїе, речѐ мѡѷсе́й къ лю́демъ: вы̀ согрѣши́сте грѣ́хъ вели́къ: и҆ нн҃ѣ взы́дꙋ къ бг҃ꙋ, да оу҆молю̀ ѡ҆ грѣсѣ̀ ва́шемъ.
31
І повернувся Мойсей до Господа і сказав: о, [Господи!] народ цей зробив великий гріх: зробив собі золотого бога;
31
И҆ возврати́сѧ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: молю́сѧ тѝ, гдⷭ҇и: согрѣши́ша лю́дїе сі́и грѣ́хъ вели́къ и҆ сотвори́ша себѣ̀ бо́ги зла̑ты:
32
прости їм гріх їхній, а якщо ні, то згладь і мене з книги Твоєї, в яку Ти вписав.
32
и҆ нн҃ѣ, а҆́ще оу҆́бѡ ѡ҆ста́виши и҆̀мъ грѣ́хъ и҆́хъ, ѡ҆ста́ви: а҆́ще же нѝ, и҆згла́ди мѧ̀ и҆з̾ кни́ги твоеѧ̀, въ ню́же вписа́лъ є҆сѝ.
33
Господь сказав Мойсею: того, хто згрішив переді Мною, згладжу з книги Моєї;
33
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: а҆́ще кто̀ согрѣшѝ предо мно́ю, и҆згла́жꙋ є҆го̀ и҆з̾ кни́ги моеѧ̀:
34
отже, йди, [зійди,] веди народ цей, куди Я сказав тобі; ось ангел Мій піде перед тобою, і в день відвідання Мого Я відвідаю їх за гріх їхній.
34
нн҃ѣ же и҆дѝ, сни́ди и҆ возведѝ лю́ди сїѧ̑ на мѣ́сто, є҆́же рѣ́хъ тебѣ̀: сѐ, а҆́гг҃лъ мо́й пред̾и́детъ пред̾ лице́мъ твои́мъ: въ ѻ҆́ньже де́нь присѣщꙋ̀, наведꙋ̀ на ни́хъ грѣ́хъ и҆́хъ.
35
І уразив Господь народ за зробленого тельця, якого зробив Аарон.
35
И҆ поразѝ гдⷭ҇ь лю́ди за сотворе́нїе телца̀, є҆го́же сотворѝ а҆арѡ́нъ.