Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І сказав Господь Мойсеєві: піди, йди звідси ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, у землю, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку і Якову, говорячи: нащадкам твоїм дам її;
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: пред̾идѝ, взы́ди ѿсю́дꙋ ты̀ и҆ лю́дїе твоѝ, и҆̀хже и҆зве́лъ є҆сѝ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ на зе́млю, є҆́юже клѧ́хсѧ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ, гл҃ѧ: сѣ́мени ва́шемꙋ да́мъ ю҆̀:
2
і пошлю перед тобою ангела [Мого], і прожену хананеїв, аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, [гергесеїв,] євеїв та ієвусеїв,
2
и҆ послю̀ кꙋ́пнѡ а҆́гг҃ла моего̀ пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆ и҆зжене́тъ ханане́а, а҆морре́а и҆ хетте́а, и҆ ферезе́а и҆ гергесе́а, и҆ є҆ѵе́а и҆ і҆евꙋсе́а:
3
[і введе він вас] у землю, де тече молоко і мед; бо Сам не піду серед вас, щоб не погубити Мені вас на шляху, тому що ви народ жорстокосердий.
3
и҆ введꙋ́ тѧ въ зе́млю текꙋ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ: са́мъ бо не пойдꙋ̀ съ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ лю́дїе жестоковы́йнїи сꙋ́ть, да не оу҆бїю̀ тебѐ на пꙋтѝ.
4
Народ, почувши грізне слово це, заридав, і ніхто не поклав на себе прикрас своїх.
4
И҆ оу҆слы́шавше лю́дїе сло́во сїѐ стра́шное, воспла́кашасѧ въ плаче́вныхъ (ри́захъ).
5
Тому що Господь сказав Мойсеєві: скажи синам Ізраїлевим: ви народ жорстокосердий; якщо Я піду серед вас, то в одну мить винищу вас; отже, зніміть з себе прикраси свої; Я подивлюся, що Мені робити з вами.
5
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: вы̀ лю́дїе жестоковы́йнїи, блюди́тесѧ, да не ꙗ҆́звꙋ дрꙋгꙋ́ю наведꙋ̀ на вы̀ и҆ потреблю̀ вы̀: нн҃ѣ оу҆̀бо сыми́те ри̑зы сла́вы ва́шеѧ и҆ оу҆́тварь, и҆ покажꙋ̀, ꙗ҆̀же сотворю̀ ва́мъ.
6
Сини Ізраїлеві зняли із себе прикраси свої біля гори Хорива.
6
И҆ ѿѧ́ша сы́нове і҆и҃лєвы оу҆́тварь свою̀ и҆ ри̑зы ѿ горы̀ хѡри́ва.
7
Мойсей же взяв і поставив собі намет поза станом, удалині від стану, і назвав його скинією зібрання; і кожен, хто шукає Господа, приходив до скинії зібрання, що знаходилася поза станом.
7
И҆ взе́мъ мѡѷсе́й кꙋ́щꙋ свою̀, потчѐ ю҆̀ внѣ̀ полка̀, дале́че ѿ полка̀, и҆ прозва́сѧ ски́нїѧ свидѣ́нїѧ: и҆ бы́сть, всѧ́къ взыскꙋ́ѧй гдⷭ҇а и҆схожда́ше въ ски́нїю, ꙗ҆́же внѣ̀ полка̀.
8
І коли Мойсей виходив до скинії, весь народ вставав, і ставав кожен біля входу у свій намет і дивився услід Мойсею, доки він не входив у скинію.
8
Є҆гда́ же вхожда́ше мѡѷсе́й въ ски́нїю внѣ̀ полка̀, стоѧ́хꙋ всѝ лю́дїе смотрѧ́ще кі́йждо пред̾ две́рьми кꙋ́щи своеѧ̀, и҆ зрѧ́хꙋ ѿходѧ́щꙋ мѡѷсе́ю да́же вни́ти є҆мꙋ̀ въ ски́нїю.
9
Коли ж Мойсей входив у скинію, тоді спускався стовп хмарний і ставав біля входу в скинію, і [Господь] говорив з Мойсеєм.
9
Є҆гда́ же вни́де мѡѷсе́й въ ски́нїю, сни́де сто́лпъ ѡ҆́блачный и҆ ста̀ пред̾ две́рьми ски́нїи, и҆ гл҃а (гдⷭ҇ь) мѡѷсе́ю.
10
І бачив весь народ стовп хмарний, що стояв при вході в скинію; і вставав увесь народ, і поклонявся кожен біля входу в намет свій.
10
И҆ ви́дѧхꙋ всѝ лю́дїе сто́лпъ ѡ҆́блачный стоѧ́щь пред̾ две́рьми ски́нїи: и҆ ста́вше всѝ лю́дїе, поклони́шасѧ кі́йждо и҆з̾ две́рїй кꙋ́щи своеѧ̀:
11
І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм; і він повертався до стану, а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії.
11
и҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю лице́мъ къ лицꙋ̀, ꙗ҆́коже а҆́ще бы кто̀ возглаго́лалъ къ своемꙋ̀ дрꙋ́гꙋ, и҆ ѿпꙋща́шесѧ въ по́лкъ: слꙋга́ же і҆исꙋ́съ, сы́нъ наѵи́нъ, ю҆́ноша не и҆схожда́ше и҆з̾ ски́нїи.
12
Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: «Я знаю тебе на ім’я і ти придбав благовоління в очах Моїх»;
12
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: сѐ, ты̀ мнѣ̀ гл҃еши: и҆зведѝ лю́ди сїѧ̑: ты́ же не ꙗ҆ви́лъ мѝ є҆сѝ, кого̀ по́слеши со мно́ю: ты́ же мнѣ̀ ре́клъ є҆сѝ: вѣ́мъ тѧ̀ па́че всѣ́хъ и҆ блгⷣть и҆́маши оу҆ менє̀:
13
отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ.
13
а҆́ще оу҆̀бо ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть пред̾ тобо́ю, ꙗ҆ви́ ми тебѐ сама́го, да разꙋ́мнѡ ви́ждꙋ тѧ̀, ꙗ҆́кѡ да ѡ҆брѣ́тъ бꙋ́дꙋ блгⷣть пред̾ тобо́ю, и҆ да позна́ю, ꙗ҆́кѡ лю́дїе твоѝ ꙗ҆зы́къ вели́къ се́й.
14
[Господь] сказав [йому]: Сам Я піду [перед тобою] і введу тебе у спокій.
14
И҆ гл҃а (є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь): а҆́зъ са́мъ пред̾идꙋ̀ пред̾ тобо́ю и҆ оу҆поко́ю тѧ̀.
15
[Мойсей] сказав Йому: якщо не підеш Ти Сам [з нами], то і не виводь нас звідси,
15
И҆ речѐ къ немꙋ̀ мѡѷсе́й: а҆́ще са́мъ ты̀ не и҆́деши съ на́ми, да не и҆зведе́ши мѧ̀ ѿсю́дꙋ:
16
бо з чого дізнатися, що я і народ Твій придбали благовоління в очах Твоїх? чи не з того, коли Ти підеш з нами? тоді я і народ Твій будемо славніше за всякий народ на землі.
16
и҆ ка́кѡ вѣ́домо бꙋ́детъ вои́стиннꙋ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть оу҆ тебє̀ а҆́зъ же и҆ лю́дїе твоѝ, то́чїю и҆дꙋ́щꙋ тѝ съ на́ми; и҆ просла́вленъ бꙋ́дꙋ а҆́зъ же и҆ лю́дїе твоѝ па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, є҆ли́цы сꙋ́ть на землѝ.
17
І сказав Господь Мойсеєві: і те, про що ти говорив, Я зроблю, тому що ти придбав благовоління в очах Моїх, і Я знаю тебе на ім’я.
17
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: и҆ сїѐ тебѣ̀ сло́во, є҆́же ре́клъ є҆сѝ, сотворю̀: ѡ҆брѣ́лъ бо є҆сѝ блгⷣть предо мно́ю, и҆ вѣ́мъ тѧ̀ па́че всѣ́хъ.
18
[Мойсей] сказав: покажи мені славу Твою.
18
И҆ глаго́ла мѡѷсе́й: покажи́ ми сла́вꙋ твою̀.
19
І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати — помилую, кого пожаліти — пожалію.
19
И҆ речѐ (гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю): а҆́зъ пред̾идꙋ̀ пред̾ тобо́ю сла́вою мое́ю и҆ воззовꙋ̀ ѡ҆ и҆́мени мое́мъ, гдⷭ҇ь пред̾ тобо́ю: и҆ поми́лꙋю, є҆го́же а҆́ще ми́лꙋю, и҆ оу҆ще́дрю, є҆го́же а҆́ще ще́дрю.
20
І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих.
20
И҆ речѐ: не возмо́жеши ви́дѣти лица̀ моегѡ̀: не бо̀ оу҆́зритъ человѣ́къ лицѐ моѐ, и҆ жи́въ бꙋ́детъ.
21
І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій скелі;
21
И҆ речѐ гдⷭ҇ь: сѐ, мѣ́сто оу҆ менє̀, и҆ ста́неши на ка́мени:
22
коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду;
22
є҆гда́ же пре́йдетъ сла́ва моѧ̀, и҆ положꙋ́ тѧ въ разсѣ́линѣ ка́мене, и҆ покры́ю рꙋко́ю мое́ю над̾ тобо́ю, до́ндеже мимоидꙋ̀:
23
і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі].
23
и҆ ѿимꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀, и҆ тогда̀ оу҆́зриши за̑днѧѧ моѧ̑: лице́ же моѐ не ꙗ҆ви́тсѧ тебѣ̀.