Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: вни́ди къ фараѡ́нꙋ и҆ рече́ши къ немꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да мѝ послꙋ́жатъ:
2
якщо ж ти не погодишся відпустити, то ось, Я уражаю всю область твою жабами;
2
а҆́ще же не хо́щеши ты̀ ѿпꙋсти́ти, сѐ, а҆́зъ побива́ю всѧ̑ предѣ́лы твоѧ̑ жа́бами:
3
і закишить ріка жабами, і вони вийдуть і ввійдуть у дім твій, і в спальню твою, і на постіль твою, і в доми рабів твоїх і народу твого, і в печі твої, й у діжі твої,
3
и҆ и҆зры́гнетъ рѣка̀ жа̑бы, и҆ и҆злѣ́зшѧ вни́дꙋтъ въ до́мы твоѧ̑ и҆ въ клѣ̑ти ло́жницъ твои́хъ, и҆ на постє́ли твоѧ̑ и҆ въ до́мы рабѡ́въ твои́хъ и҆ люді́й твои́хъ, и҆ въ тѣ̑ста твоѧ̑ и҆ въ пе́щы твоѧ̑,
4
і на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх зійдуть жаби.
4
и҆ на тѧ̀ и҆ на рабы̑ твоѧ̑ и҆ на лю́ди твоѧ̑ возлѣ́зꙋтъ жа̑бы.
5
І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на потоки і на озера і виведи жаб на землю Єгипетську.
5
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: рцы̀ а҆арѡ́нꙋ бра́тꙋ твоемꙋ̀: прострѝ рꙋко́ю твое́ю же́злъ тво́й на рѣ́ки и҆ на кла̑дѧзи и҆ на є҆зе́ра, и҆ и҆зведѝ жа̑бы на зе́млю є҆гѵ́петскꙋю.
6
Аарон простяг руку свою на води єгипетські [і вивів жаб]; і вийшли жаби і покрили землю Єгипетську.
6
И҆ прострѐ а҆арѡ́нъ рꙋ́кꙋ на во́ды є҆гѵ́пєтскїѧ и҆ и҆зведѐ жа̑бы: и҆ и҆злѣзо́ша жа̑бы и҆ покры́ша зе́млю є҆гѵ́петскꙋю.
7
Те саме зробили і волхви [єгипетські] чарами своїми і вивели жаб на землю Єгипетську.
7
Сотвори́ша же и҆ волсвѝ є҆гѵ́петстїи волхвова́нїѧми свои́ми та́кожде и҆ и҆зведо́ша жа̑бы на зе́млю є҆гѵ́петскꙋю.
8
І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: помоліться [за мене] Господу, щоб Він видалив жаб від мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести жертву Господу.
8
Призва́ же фараѡ́нъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на и҆ речѐ: помоли́тесѧ ѡ҆ мнѣ̀ ко гдⷭ҇ꙋ, да ѿжене́тъ ѿ менє̀ жа̑бы и҆ ѿ люді́й мои́хъ: и҆ ѿпꙋщꙋ̀ лю́ди, и҆ пожрꙋ́тъ гдⷭ҇ви.
9
Мойсей сказав фараонові: признач мені сам, коли помолитися за тебе, за рабів твоїх і за народ твій, щоб жаби зникли в тебе, [у народу твого,] у домах твоїх, і залишилися тільки в ріці.
9
Рече́ же мѡѷсе́й къ фараѡ́нꙋ: ѡ҆предѣлѝ мнѣ̀, когда̀ помолю́сѧ ѡ҆ тебѣ̀ и҆ ѡ҆ рабѣ́хъ твои́хъ и҆ ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ, да поги́бнꙋтъ жа̑бы ѿ тебє̀ и҆ ѿ люді́й твои́хъ и҆ ѿ домѡ́въ ва́шихъ, то́чїю въ рѣцѣ̀ да ѡ҆ста́нꙋтсѧ.
10
Він сказав: завтра. Мойсей відповів: буде за словом твоїм, щоб ти дізнався, що нема нікого, як Господь Бог наш;
10
Ѻ҆́нъ же речѐ: заꙋ́тра. Речѐ оу҆̀бо: ꙗ҆́коже ре́клъ є҆сѝ, да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть и҆но́гѡ ра́звѣ гдⷭ҇а:
11
і зникнуть жаби від тебе, від домів твоїх [і з полів], і від рабів твоїх і від твого народу; тільки в ріці вони залишаться.
11
и҆ ѿженꙋ́тсѧ жа̑бы ѿ тебє̀ и҆ ѿ домѡ́въ ва́шихъ и҆ ѿ се́лъ, и҆ ѿ рабѡ́въ твои́хъ и҆ ѿ люді́й твои́хъ, то́чїю въ рѣцѣ̀ ѡ҆ста́нꙋтсѧ.
12
Мойсей і Аарон вийшли від фараона, і Мойсей помолився до Господа про жаб, яких Він навів на фараона.
12
И҆зы́де же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ѿ фараѡ́на, и҆ возопѝ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ ѡ҆ ѡ҆предѣле́нїи жа́бъ, ꙗ҆́коже совѣща̀ съ фараѡ́номъ.
13
І вчинив Господь за словом Мойсея: жаби вимерли в домах, у дворах і на полях [їх];
13
Сотвори́ же гдⷭ҇ь, ꙗ҆́коже речѐ мѡѷсе́й: и҆ и҆зомро́ша жа̑бы ѿ домѡ́въ и҆ ѿ се́лъ и҆ ѿ ни́въ и҆́хъ:
14
і зібрали їх у купи, і засмерділа земля.
14
и҆ собра́ша ѧ҆̀ въ сто́ги сто́ги, и҆ возсмердѣ́сѧ землѧ̀.
15
І побачив фараон, що зробилося полегшення, і озлобив серце своє, і не послухав їх, як і говорив Господь.
15
Ви́дѣвъ же фараѡ́нъ, ꙗ҆́кѡ бы́сть ѿра́да, ѡ҆тѧготи́сѧ се́рдце є҆гѡ̀, и҆ не послꙋ́ша и҆́хъ, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь.
16
І сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону: простягни [рукою] жезл твій і вдар у порох земний, і [будуть мошки на людях і на худобі і на фараоні, і в домі його і на рабах його, весь порох земний] зробиться мошками по всій землі Єгипетській.
16
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: рцы̀ а҆арѡ́нꙋ: прострѝ рꙋко́ю же́злъ тво́й и҆ оу҆да́ри въ пе́рсть земнꙋ́ю, и҆ бꙋ́дꙋтъ скні̑пы въ человѣ́цѣхъ и҆ въ скотѣ́хъ, и҆ на фараѡ́нѣ и҆ на до́мѣ є҆гѡ̀ и҆ рабѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ ве́сь песо́къ земны́й ста́нетъ скні́пами во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
17
Так вони і зробили: Аарон простяг руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох земний, і з’явились мошки на людях і на худобі. Весь порох земний зробився мошками по всій землі Єгипетській.
17
Прострѐ оу҆̀бо а҆арѡ́нъ рꙋко́ю же́злъ и҆ оу҆да́ри въ пе́рсть земнꙋ́ю: и҆ бы́ша скні̑пы въ человѣ́цѣхъ и҆ въ скотѣ́хъ, и҆ во всѧ́кой пе́рсти земно́й бы́ша скні̑пы во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
18
Намагалися також і волхви чарами своїми викликати мошок, але не могли. І були мошки на людях і на худобі.
18
Твори́ша же и҆ волсвѝ волхвова́ньми свои́ми та́кожде и҆звестѝ скні̑пы, и҆ не возмого́ша: и҆ бы́ша скні̑пы въ человѣ́цѣхъ и҆ скотѣ́хъ.
19
І сказали волхви фараонові: це перст Божий. Але серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив Господь.
19
Рѣ́ша оу҆̀бо волсвѝ фараѡ́нꙋ: пе́рстъ бж҃їй є҆́сть сїѐ. И҆ ѡ҆жесточи́сѧ се́рдце фараѡ́ново, и҆ не послꙋ́ша и҆́хъ, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь.
20
І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона. Ось, він піде до води, і ти скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння [у пустелі];
20
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: воста́ни заꙋ́тра и҆ ста́ни пред̾ фараѡ́номъ, и҆ сѐ, ѻ҆́нъ и҆зы́детъ на во́дꙋ, и҆ рече́ши є҆мꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да мѝ послꙋ́жатъ въ пꙋсты́ни:
21
а якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на рабів твоїх, і на народ твій, і в доми твої песячих мух, і наповняться доми єгиптян песячими мухами і сама земля, на якій вони живуть;
21
а҆́ще же не хо́щеши ѿпꙋсти́ти люді́й мои́хъ, сѐ, а҆́зъ посыла́ю на тѧ̀ и҆ на рабы̑ твоѧ̑, и҆ на лю́ди твоѧ̑ и҆ на до́мы ва́шѧ пє́сїѧ мꙋ̑хи: и҆ напо́лнѧтсѧ до́мове є҆гѵ́петстїи пе́сїихъ мꙋ́хъ и҆ въ землѝ, на не́йже сꙋ́ть:
22
і відділю в той день землю Гесем, на якій перебуває народ Мій, і там не буде песячих мух, щоб ти знав, що Я Господь [Бог] серед [усієї] землі;
22
и҆ просла́влю въ то́й де́нь зе́млю гесе́мскꙋ, на не́йже лю́дїе моѝ ста́ша, на не́йже не бꙋ́детъ та́мѡ пе́сїихъ мꙋ́хъ, да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, бг҃ъ всеѧ̀ землѝ:
23
Я зроблю поділ між народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде це знамення [на землі].
23
и҆ положꙋ̀ разлꙋче́нїе междꙋ̀ людьмѝ мои́ми и҆ людьмѝ твои́ми: во оу҆́трїи же бꙋ́детъ зна́менїе сїѐ на землѝ.
24
Так і зробив Господь: налетіло безліч песячих мух у дім фараонів, і в доми рабів його, і на всю землю Єгипетську: гинула земля від песячих мух.
24
Сотвори́ же гдⷭ҇ь та́кѡ: и҆ прїи́де пе́сїихъ мꙋ́хъ мно́жество въ до́мы фараѡ́нѡвы и҆ въ до́мы рабѡ́въ є҆гѡ̀ и҆ во всю̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ, и҆ поги́бе землѧ̀ ѿ пе́сїихъ мꙋ́хъ.
25
І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: підіть, принесіть жертву [Господу] Богу вашому в цій землі.
25
Воззва́ же фараѡ́нъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, глаго́лѧ: ше́дше пожри́те же́ртвꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ въ землѝ се́й.
26
Але Мойсей сказав: не можна цього зробити, бо огидне для єгиптян жертвоприношення наше Господу, Богу нашому: якщо ми огидну для єгиптян жертву станемо приносити на очах їхніх, то чи не поб’ють вони нас камінням?
26
И҆ речѐ мѡѷсе́й: не мо́жетъ сѐ та́кѡ бы́ти, хꙋ́лно бо сѐ є҆гѵ́птѧнѡмъ: не поло́жимъ тре́бꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ: а҆́ще бо поло́жимъ тре́бꙋ по хꙋле́нїю є҆гѵ́петскꙋ пред̾ ни́ми, ка́менїемъ побїю́тъ ны̀:
27
ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо жертву Господу, Богу нашому, як скаже нам [Господь].
27
пꙋте́мъ трїе́хъ дні́й по́йдемъ въ пꙋсты́ню и҆ пожре́мъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь на́мъ.
28
І сказав фараон: я відпущу вас принести жертву Господу Богу вашому в пустелі, тільки не йдіть далеко; помоліться за мене [Господу].
28
И҆ речѐ фараѡ́нъ: а҆́зъ ѿпꙋща́ю вы̀, и҆ пожри́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ въ пꙋсты́ни: но не дале́че простира́йтесѧ и҆тѝ: помоли́тесѧ оу҆̀бо и҆ ѡ҆ мнѣ̀ ко гдⷭ҇ꙋ.
29
Мойсей сказав: ось, я виходжу від тебе і помолюсь Господу [Богу], і зникнуть песячі мухи від фараона, і від рабів його, і від народу його завтра, тільки фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народ принести жертву Господу.
29
Рече́ же мѡѷсе́й: сѐ, а҆́зъ и҆зы́дꙋ ѿ тебє̀ и҆ помолю́сѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ, и҆ ѿи́дꙋтъ пє́сїѧ мꙋ̑хи ѿ тебє̀ и҆ ѿ рабѡ́въ твои́хъ и҆ ѿ люді́й твои́хъ заꙋ́тра: да не приложи́ши є҆щѐ, фараѡ́не, прельсти́ти, є҆́же не ѿпꙋсти́ти люді́й пожре́ти гдⷭ҇ꙋ.
30
І вийшов Мойсей від фараона і помолився Господу.
30
И҆зы́де же мѡѷсе́й ѿ фараѡ́на и҆ помоли́сѧ бг҃ꙋ.
31
І зробив Господь за словом Мойсея і відігнав песячих мух від фараона, від рабів його і від народу його: не залишилося жодної.
31
Сотвори́ же гдⷭ҇ь, ꙗ҆́коже речѐ мѡѷсе́й, и҆ ѿѧ̀ пє́сїѧ мꙋ̑хи ѿ фараѡ́на и҆ ѿ рабѡ́въ є҆гѡ̀ и҆ ѿ люді́й є҆гѡ̀, и҆ не ѡ҆ста́сѧ ни є҆ди́на.
32
Але фараон озлобив серце своє і цього разу і не відпустив народ.
32
И҆ ѡ҆тѧготѝ фараѡ́нъ се́рдце своѐ и҆ во вре́мѧ сїѐ, и҆ не восхотѣ̀ ѿпꙋсти́ти люді́й.