Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Вихід
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською
Глава 1
1
Ось імена синів Ізраїлевих, які ввійшли в Єгипет з Яковом [батьком їхнім], увійшли кожен з [усім] домом своїм:
1
Сі‰ и3менA сынHвъ ї}левыхъ, входsщихъ во є3гЂпетъ вкyпэ со їaкwвомъ nтцeмъ и4хъ, кjйждо со всёмъ д0момъ свои1мъ внид0ша:
2
Рувим, Симеон, Левій та Іуда,
2
руви1мъ, сmмеHнъ, леvjй, їyда,
3
Іссахар, Завулон і Веніамін,
3
їссахaръ, завулHнъ и3 веніамjнъ,
4
Дан і Неффалим, Гад і Асир.
4
дaнъ и3 нефfалjмъ, гaдъ и3 ґси1ръ: їHсифъ же бsше во є3гЂптэ.
5
Усіх же душ, що народилися від стегон Якова, було сімдесят [п’ять], а Йосиф був уже в Єгипті.
5
Бsше же всёхъ дyшъ и3зшeдшихъ и3з8 їaкwва сeдмьдесzтъ пsть.
перехитруємо ж його, щоб він не розмножувався; інакше, коли станеться війна, з’єднається і він з нашими ворогами, і озброїться проти нас, і вийде з землі [нашої].
І поставили над ним начальників робіт, щоб виснажували його важкими роботами. І він побудував фараону Пифом і Раамсес, міста для запасів, [і Он, інакше Іліополь].
Хтось із племені Левіїного пішов і взяв собі дружину з того самого племені.
1
Бsше же нёкто t плeмене леvjина, и4же поS t дщeрей леvjиныхъ, и3 и3мsше ю5:
2
Дружина зачала і народила сина і, бачачи, що він дуже красивий, ховала його три місяці;
2
и3 зачA во чрeвэ и3 роди2 мyжескій п0лъ. Ви1дэвше же є3го2 лёпа, крhша є3го2 три2 мцcы:
3
але не маючи можливости ховати його далі, взяла кошик з очерету й обсмолила його асфальтом і смолою і, поклавши в ньому дитину, поставила в очереті біля берега ріки,
Дочка фараонова сказала їй: візьми немовля це і вигодуй його мені; я дам тобі плату. Жінка взяла немовля і годувала його.
9
Речe же къ нeй дщeрь фараHнова: соблюди1 ми nтрочA сіE и3 возд0й ми2 є5: ѓзъ же дaмъ ти2 мздY. Взs же nтрочA женA и3 доsше є5.
10
І виросло немовля, і вона привела його до дочки фараонової, і він був у неї замість сина, і нарекла ім’я йому: Мойсей, тому що, говорила вона, я з води вийняла його.
10
Возмужaвшу же nтрочaти, введE є5 ко дщeри фараHновэ, и3 бhсть є4й въ сhна, и3 наречE и4мz є3мY мwmсeй, глаг0лющи: t воды2 взsхъ є3го2.
11
Минуло багато часу, коли Мойсей виріс, трапилося, що він вийшов до братів своїх [синів Ізраїлевих] і побачив тяжку роботу їхню; і побачив, що єгиптянин б’є одного єврея з братів його, [синів Ізраїлевих].
11
Бhсть же во дни6 мнHгіz w4ны, вели1къ бhвъ мwmсeй, и3зhде къ брaтіzмъ свои6мъ, сынHмъ ї}лєвымъ. Разумёвъ же болёзнь и4хъ, ви1дэ человёка є3гЂптzнина бію1ща нёкоего є3врeанина t брaтіи є3гw2 сынHвъ ї}левыхъ.
12
Подивившись туди й сюди і побачивши, що нема нікого, він убив єгиптянина і сховав його у піску.
12
Њбозрёвсz же сёмw и3 nвaмw, ни ког0же ви1дэ: и3 порази1въ є3гЂптzнина, скры2 є3го2 въ песцЁ.
13
І вийшов він на другий день, і ось, два євреї сваряться; і сказав він тому, хто кривдив: навіщо ти б’єш ближнього твого?
13
И#зшeдъ же во вторhй дeнь, ви1дэ двA м{жа є3врє1анина бію6щасz и3 глаг0ла њби1дzщему: чесw2 рaди ты2 біeши и4скреннzго;
14
А той сказав: хто поставив тебе начальником і суддею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: дійсно, дізналися про цю справу.
І почув фараон про цю справу і хотів убити Мойсея; але Мойсей утік від фараона й зупинився в землі Мадіамській; і [прийшовши в землю Мадіамську], сів біля колодязя.
15
Ўслhша же фараHнъ глаг0лъ сeй и3 и3скaше ўби1ти мwmсeа. Tи1де же мwmсeй t лицA фараHнова и3 всели1сz въ земли2 мадіaмстэй: пришeдъ же въ зeмлю мадіaмскую сёде при клaдzзэ.
16
У священика мадіамського [було] сім дочок, [які пасли овець батька свого Іофора]. Вони прийшли, набрали води і наповнили корита, щоб напоїти овець батька свого [Іофора].
І прийшли пастухи і відігнали їх. Тоді встав Мойсей і захистив їх, [і начерпав їм води] і напоїв овець їхніх.
17
Пришeдше же пaстыріе и3згнaша |. Востaвъ же мwmсeй и3збaви и5хъ, и3 наліS и5мъ и3 напои2 џвцы и4хъ.
18
І прийшли вони до Рагуїла, батька свого, і він сказав [їм]: чому ви так скоро прийшли сьогодні?
18
Пріид0ша же къ рагуи1лу nтцY своемY. Џнъ же речE и5мъ: что2 ћкw ўскори1сте пріити2 днeсь;
19
Вони сказали: якийсь єгиптянин захистив нас від пастухів і навіть начерпав нам води і напоїв овець [наших].
19
Џныz же рек0ша: человёкъ є3гЂптzнинъ и3збaви нaсъ t пaстырей, и3 начeрпа нaмъ и3 напои2 џвцы нaшz.
20
Він сказав дочкам своїм: де ж він? навіщо ви залишили його? покличте його, і нехай він їсть хліб.
20
Џнъ же речE дщeремъ свои6мъ: и3 гдё є3сть; и3 вскyю си1це њстaвисте человёка; призови1те u5бо є3го2, да ћстъ хлёбъ.
21
Мойсеєві сподобалося жити у цього чоловіка; і він видав за Мойсея дочку свою Сепфору.
21
Всели1сz же мwmсeй ў человёка: и3 дадE сепфHру дщeрь свою2 мwmсeю въ женY.
22
Вона [зачала і] народила сина, і [Мойсей] нарік йому ім’я: Гирсам, тому що, говорив він, я став пришельцем у чужій землі. [І, зачавши ще, народила другого сина, і він нарік йому ім’я Єлиєзер, сказавши: Бог отця мого був мені помічником і визволив мене від руки фараона.]
І сказав Господь [Мойсеєві]: Я бачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від приставників його; Я знаю скорботи його
7
Речe же гDь къ мwmсeю: ви1дz ви1дэхъ њѕлоблeніе людjй мои1хъ, и5же во є3гЂптэ, и3 в0пль и4хъ ўслhшахъ t дёлъ пристaвникwвъ: ўвёдэхъ бо болёзнь и4хъ,
8
і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї [і ввести його] у землю добру і простору, де тече молоко і мед, у землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв.
І сказав Мойсей Богу: ось, я прийду до синів Ізраїлевих і скажу їм: Бог батьків ваших послав мене до вас. А вони скажуть мені: як Його ім’я? Що сказати мені їм?
І сказав ще Бог Мойсеєві: так скажи синам Ізраїлевим: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Ось ім’я Моє навіки, і пам’ять про Мене з роду в рід.
Піди, збери старійшин [синів] Ізраїлевим і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, [Бог] Ісаака і [Бог] Якова, і сказав: Я відвідав вас і побачив, що чинять з вами в Єгипті.
І сказав: Я виведу вас від рабства єгипетського в землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, у землю, де тече молоко і мед.
І вони послухають голосу твого, і підеш ти і старійшини Ізраїлеві до [фараона] царя Єгипетського, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, прикликав нас; отже, відпусти нас у пустелю, на три дні шляху, щоб принести жертву Господу, Богу нашому.
І дам народу цьому милість в очах єгиптян; і коли підете, то підете не з порожніми руками:
21
и3 дaмъ блгdть лю1демъ си6мъ пред8 є3г›птzны: є3гдa же п0йдете, не tи1дете тщы2:
22
кожна жінка випросить у сусідки своєї і в тієї, що живе в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу, і ви нарядите в них і синів ваших і дочок ваших, і обберете єгиптян.
22
но да и3спр0ситъ женA t сосёды и3 подрyги своеS сосyды срє1брzны и3 зл†ты, и3 ри6зы: и3 ўкраси1те сhны вaшz и3 дщє1ри вaшz, и3 њбери1те є3гЂптzнъ.
Глава 4
1
І відповів Мойсей і сказав: а якщо вони не повірять мені і не послухають голосу мого і скажуть: не явився тобі Господь? [що сказати їм?]
1
Tвэщa же мwmсeй и3 речE: ѓще не ўвёруютъ ми2, нижE послyшаютъ глaса моегw2, рекyтъ бо, ћкw не kви1сz тебЁ бGъ, что2 рекY къ ни6мъ;
2
І сказав йому Господь: що це в руці у тебе? Він відповів: жезл.
Ще сказав йому Господь: поклади руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху, вийняв її [із пазухи своєї], і ось, рука його побіліла від прокази, як сніг.
[Ще] сказав [йому Господь]: поклади знову руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху; і вийняв її з пазухи своєї, і ось, вона знову стала такою ж, як тіло його.
Якщо вони не повірять тобі і не послухають голосу першого знамення, то повірять голосу знамення іншого;
8
Ѓще же не ўвёруютъ тебЁ, нижE послyшаютъ глaса знaменіz пeрвагw, ўвёруютъ тебЁ рaди глaса знaменіz вторaгw:
9
якщо ж не повірять і двом цим знаменням і не послухають голосу твого, то візьми води з ріки і вилий на сушу; і вода, взята з річки, зробиться кров’ю на суші.
9
и3 бyдетъ ѓще не ўвёруютъ тебЁ двэмA знaменіzми си1ми, нижE послyшаютъ глaса твоегw2, да в0змеши t воды2 рёчныz, и3 проліeши на сyхо: и3 бyдетъ водA, ю4же в0змеши t рэки2, кр0вію на сyсэ.
10
І сказав Мойсей Господу: о, Господи! людина я не красномовна, і таким був і вчора і третього дня, і коли Ти почав говорити з рабом Твоїм: я тяжко говорю і недорікуватий.
І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: хіба немає у тебе Аарона брата, левитянина? Я знаю, що він може говорити [замість тебе], і ось, він вийде назустріч тобі, і, побачивши тебе, зрадіє в серці своєму;
14
И# разгнёвавсz ћростію гDь на мwmсeа, речE: не сe ли брaтъ тв0й ґарHнъ леvjтинъ; вёмъ, ћкw глаг0лz возглаг0летъ џнъ вмёстw тебє2: и3 сE, т0й и3зhдетъ во срётеніе тебЁ, и3 ўзрёвъ тS, возрaдуетсz въ себЁ:
15
ти будеш йому говорити і вкладати слова [Мої] у вуста його, а Я буду при вустах твоїх і при вустах його і буду вчити вас, що вам робити;
І пішов Мойсей, і повернувся до Іофора, тестя свого, і сказав йому: піду я, і повернуся до братів моїх, які в Єгипті, і подивлюся, чи живі ще вони? І сказав Іофор Мойсеєві: йди з миром. [Через багато часу помер цар Єгипетський.]
18
П0йде же мwmсeй, и3 возврати1сz ко їоf0ру тeстю своемY и3 речE: пойдY и3 возвращyсz ко брaтіи моeй, и5же во є3гЂптэ, и3 ўви1жду, ѓще є3щE жи1ви сyть. И# речE їоf0ръ къ мwmсeю: и3ди2 здрaвъ. По днeхъ же џныхъ мн0гихъ, ќмре цaрь є3гЂпетскій.
19
І сказав Господь Мойсеєві в [землі] Мадіамській: піди, повернись у Єгипет, тому що померли всі, що шукали душі твоєї.
19
И# речE гDь къ мwmсeю въ земли2 мадіaмстэй: и3ди2, tиди2 во є3гЂпетъ: и3змр0ша бо вси2 и4щущіи души2 твоеS.
20
І взяв Мойсей дружину свою і синів своїх, посадив їх на осла і вирушив у землю Єгипетську. І жезл Божий Мойсей взяв у руку свою.
20
Пои1мъ же мwmсeй женY свою2 и3 nтрочaта, всади2 | на nслsта, и3 возврати1сz во є3гЂпетъ. И# взS мwmсeй жeзлъ, и4же t бGа, въ рyку свою2.
21
І сказав Господь Мойсею: коли підеш і повернешся в Єгипет, дивись, усі чудеса, які Я доручив тобі, зроби перед лицем фараона, а Я озлоблю серце його, і він не відпустить народ.
21
Речe же гDь къ мwmсeю: и3дyщу тебЁ и3 возвращaющусz во є3гЂпетъ, зри2 вс‰ чудесA, ±же дaхъ въ рyцэ твои2, да сотвори1ши | пред8 фараHномъ: ѓзъ же њжесточY сeрдце є3гw2, и3 не tпyститъ людjй:
22
І скажи фараонові: так говорить Господь [Бог єврейський]: Ізраїль є син Мій, первісток Мій;
Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі.
Але фараон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і відпустив [синів] Ізраїля? я не знаю Господа й Ізраїля не відпущу.
2
Речe же фараHнъ: кт0 є3сть, є3гHже послyшаю глaса, ћкw tпусти1ти и4мамъ сhны ї}лєвы; не вёмъ гDа, и3 ї}лz не tпущY.
3
Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем.
3
И# глаг0лютъ є3мY: бGъ є3врeйскій призвA нaсъ: п0йдемъ u5бо путeмъ трeхъ днjй въ пустhню, да пожрeмъ гDу бGу нaшему, да не когдA случи1тсz нaмъ смeрть и3ли2 ўбjйство.
4
І сказав їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу.
І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний, і ви відволікаєте його від роботи його.
5
И# речE фараHнъ: сE, нн7э ўмн0жишасz лю1діе сjи на земли2: u5бо не дади1мъ почи1ти и5мъ t дёлъ.
6
І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом і наглядачам, говорячи:
6
Заповёда же фараHнъ пристaвникwмъ дёлъ людски1хъ и3 книг0чіzмъ, глаг0лz:
7
не давайте надалі народу соломи для вироблення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому,
7
не ктомY приложи1те даsти плeвъ лю1демъ къ плінfодёланію, ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE: но сaми да и4дутъ и3 собирaютъ плeвы себЁ:
8
а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня, і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому;
8
и3 ўр0къ плінfодёланіz, є4же nни2 творsтъ, на кjйждо дeнь наложи1те и5мъ: не ўeмлите ничт0же: прaздни бо сyть: сегw2 рaди возопи1ша, глаг0люще: да п0йдемъ, и3 пожрeмъ бGу нaшему:
9
дати їм більше роботи, щоб вони працювали і не займалися пустими речами.
9
да њтzгчaтсz дэлA людjй си1хъ, и3 да пекyтсz њ ни1хъ, и3 не помhслzтъ њ словесёхъ сyетныхъ.
10
І вийшли приставники народу і наглядачі його і сказали народу: так говорить фараон: не даю вам соломи;
10
Понуждaху же и5хъ прист†вницы и3 книгHчіz и3 глаг0лаху лю1демъ, рекyще: сі‰ глаг0летъ фараHнъ: не ктомY даю2 вaмъ плeвъ:
11
самі підіть, беріть собі солому, де знайдете, а робота ваша ніскільки не зменшується.
11
сaми вы2 шeдше собирaйте себЁ плeвы, и3дёже ѓще њбрsщете: и4бо не бyдетъ ўsто t ўр0ка вaшегw ничт0же.
12
І розсіявся народ по всій землі Єгипетській збирати жниво замість соломи.
12
И# разыд0шасz лю1діе по всeй земли2 є3гЂпетстэй собирaти тр0стіе на плeвы.
13
Приставники ж примушували [їх], говорячи: виконуйте [визначену] роботу свою щодня, як і тоді, коли була у вас солома.
13
Прист†вницы же понуждaху и5хъ, глаг0люще: совершaйте дэлA в†ша ўрHчнаz на всsкъ дeнь, ћкоже и3 є3гдA плeвы даsхомъ вaмъ.
14
А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір?
І сказав Господь Мойсеєві: тепер побачиш ти, що Я зроблю з фараоном; після дії руки міцної він відпустить їх; після дії руки міцної навіть вижене їх із землі своєї.
Отже, скажи синам Ізраїлевим: Я Господь, і виведу вас з-під ярма єгиптян, і визволю вас від рабства їх, і врятую вас рукою простягнутою і судами великими;
І сказав Мойсей перед Господом, говорячи: ось, сини Ізраїлеві не слухають мене; як же послухає мене фараон? а я некрасномовний.
12
Речe же мwmсeй пред8 гDемъ глаг0лz: сE, сhнове ї}лєвы не послyшаша менE, и3 кaкw послyшаетъ менE фараHнъ; ѓзъ же несловeсенъ є4смь.
13
І говорив Господь Мойсеєві й Аарону, і давав їм повеління до синів Ізраїлевих і до фараона, царя Єгипетського, щоб вивести синів Ізраїлевих із землі Єгипетської.
13
Речe же гDь къ мwmсeю и3 ґарHну и3 завэщA и5мъ вни1ти къ фараHну царю2 є3гЂпетскому, да tпyститъ сhны ї}лєвы t земли2 є3гЂпетскіz.
14
Ось начальники поколінь їх: сини Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі: це сімейства Рувимові.
Ось імена синів Левія за родами їх: Гирсон і Кааф і Мерарі. А років життя Левія було сто тридцять сім.
16
И# сі‰ и3менA сынHвъ леvjиныхъ по сродствHмъ и4хъ: гирсHнъ, каafъ и3 мерaрі: лётъ же житіS леvjина сто2 три1десzть сeдмь.
17
Сини Гирсона: Ливні і Шимеї з сімействами їх.
17
Сjи же сhнове гирсw6ни: ловенJ и3 семeй: д0мове рождeніz и4хъ.
18
Сини Каафові: Амрам та Іцгар, і Хеврон, і Узиїл. А років життя Каафа було сто тридцять три роки.
18
Сhнове же каafwвы: ґмврaмъ и3 їссаaръ, хеврHнъ и3 nзіи1лъ: лётъ же житіS каafова сто2 три1десzть три2.
19
Сини Мерарі: Махли і Муши. Це сімейства Левія за родами їх.
19
Сhнове же мер†ріны: моолJ и3 nмусJ: сjи д0мове рождeніz леvjина по сродствHмъ и4хъ.
20
Амрам узяв Іохаведу, тітку свою, собі за дружину, і вона народила йому Аарона і Мойсея [і Маріам, сестру їх]. А років життя Амрама було сто тридцять сім.
Мойсей був вісімдесяти, а Аарон [брат його] вісімдесяти трьох років, коли вони почали говорити до фараона.
7
Мwmсeй же бЁ nсми1десzти лётъ, ґарHнъ же брaтъ є3гw2 nсми1десzти трeхъ лётъ, є3гдA глаг0ласта къ фараHну.
8
І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові, говорячи:
8
И# речE гDь къ мwmсeю и3 ґарHну гlz:
9
якщо фараон скаже вам: зробіть [знамення або] чудо, то ти скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій і кинь [на землю] перед фараоном [і перед рабами його], — він стане змієм.
Мойсей і Аарон прийшли до фараона [і до рабів його] і зробили так, як повелів [їм] Господь. І кинув Аарон жезл свій перед фараоном і перед рабами його, і він зробився змієм.
і скажи йому: Господь, Бог євреїв, послав мене сказати тобі: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння в пустелі; але ось, ти до цих пір не послухався.
і риба в ріці вмре, і ріка засмердить, і єгиптянам гидко буде пити воду з ріки.
18
и3 ры6бы, ±же въ рэцЁ, и3з0мрутъ, и3 возсмерди1тсz рэкA, и3 не возм0гутъ є3гЂптzне пи1ти воды2 t рэки2.
19
І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій [у руку твою] і простягни руку твою на води єгиптян: на ріки їх, на потоки їх, на озера їх і на усяке вмістилище вод їх, — і перетворяться на кров, і буде кров по всій землі Єгипетській і в дерев’яних і в кам’яних посудинах.
19
Речe же гDь къ мwmсeю: рцы2 ґарHну брaту твоемY: возми2 жeзлъ тв0й въ рyку твою2, и3 простри2 рyку твою2 на в0ды є3гЂпєтскіz и3 на рёки и4хъ и3 на кл†дzзи и4хъ и3 на є3зeра и4хъ и3 на всsкое собрaніе в0дъ и4хъ, и3 бyдетъ кр0вь, и3 бhсть кр0вь по всeй земли2 є3гЂпетстэй, въ древесёхъ же и3 въ кaменіихъ.
20
І зробили Мойсей і Аарон, як повелів [їм] Господь. І підняв [Аарон] жезл [свій] і вдарив по воді річковій перед очима фараона і перед очима рабів його, і вся вода в ріці перетворилася на кров,
якщо ж ти не погодишся відпустити, то ось, Я уражаю всю область твою жабами;
2
ѓще же не х0щеши ты2 tпусти1ти, сE, ѓзъ побивaю вс‰ предёлы тво‰ жaбами:
3
і закишить ріка жабами, і вони вийдуть і ввійдуть у дім твій, і в спальню твою, і на постіль твою, і в доми рабів твоїх і народу твого, і в печі твої, й у діжі твої,
і на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх зійдуть жаби.
4
и3 на тS и3 на рабы6 тво‰ и3 на лю1ди тво‰ возлёзутъ ж†бы.
5
І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на потоки і на озера і виведи жаб на землю Єгипетську.
5
Речe же гDь къ мwmсeю: рцы2 ґарHну брaту твоемY: простри2 рук0ю твоeю жeзлъ тв0й на рёки и3 на кл†дzзи и3 на є3зeра, и3 и3зведи2 ж†бы на зeмлю є3гЂпетскую.
6
Аарон простяг руку свою на води єгипетські [і вивів жаб]; і вийшли жаби і покрили землю Єгипетську.
Те саме зробили і волхви [єгипетські] чарами своїми і вивели жаб на землю Єгипетську.
7
Сотвори1ша же и3 волсви2 є3гЂпетстіи волхвовaніzми свои1ми тaкожде и3 и3звед0ша ж†бы на зeмлю є3гЂпетскую.
8
І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: помоліться [за мене] Господу, щоб Він видалив жаб від мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести жертву Господу.
8
Призвa же фараHнъ мwmсeа и3 ґарHна и3 речE: помоли1тесz њ мнЁ ко гDу, да tженeтъ t менє2 ж†бы и3 t людjй мои1хъ: и3 tпущY лю1ди, и3 пожрyтъ гDви.
9
Мойсей сказав фараонові: признач мені сам, коли помолитися за тебе, за рабів твоїх і за народ твій, щоб жаби зникли в тебе, [у народу твого,] у домах твоїх, і залишилися тільки в ріці.
9
Речe же мwmсeй къ фараHну: њпредэли2 мнЁ, когдA помолю1сz њ тебЁ и3 њ рабёхъ твои1хъ и3 њ лю1дехъ твои1хъ, да поги1бнутъ ж†бы t тебє2 и3 t людjй твои1хъ и3 t домHвъ вaшихъ, т0чію въ рэцЁ да њстaнутсz.
10
Він сказав: завтра. Мойсей відповів: буде за словом твоїм, щоб ти дізнався, що нема нікого, як Господь Бог наш;
10
Џнъ же речE: заyтра. РечE u5бо: ћкоже рeклъ є3си2, да ўвёси, ћкw нёсть и3н0гw рaзвэ гDа:
11
і зникнуть жаби від тебе, від домів твоїх [і з полів], і від рабів твоїх і від твого народу; тільки в ріці вони залишаться.
11
и3 tженyтсz ж†бы t тебє2 и3 t домHвъ вaшихъ и3 t сeлъ, и3 t рабHвъ твои1хъ и3 t людjй твои1хъ, т0чію въ рэцЁ њстaнутсz.
12
Мойсей і Аарон вийшли від фараона, і Мойсей помолився до Господа про жаб, яких Він навів на фараона.
12
И#зhде же мwmсeй и3 ґарHнъ t фараHна, и3 возопи2 мwmсeй ко гDу њ њпредэлeніи жaбъ, ћкоже совэщA съ фараHномъ.
13
І вчинив Господь за словом Мойсея: жаби вимерли в домах, у дворах і на полях [їх];
13
Сотвори1 же гDь, ћкоже речE мwmсeй: и3 и3зомр0ша ж†бы t домHвъ и3 t сeлъ и3 t ни1въ и4хъ:
І побачив фараон, що зробилося полегшення, і озлобив серце своє, і не послухав їх, як і говорив Господь.
15
Ви1дэвъ же фараHнъ, ћкw бhсть tрaда, њтzготи1сz сeрдце є3гw2, и3 не послyша и4хъ, ћкоже речE гDь.
16
І сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону: простягни [рукою] жезл твій і вдар у порох земний, і [будуть мошки на людях і на худобі і на фараоні, і в домі його і на рабах його, весь порох земний] зробиться мошками по всій землі Єгипетській.
Так вони і зробили: Аарон простяг руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох земний, і з’явились мошки на людях і на худобі. Весь порох земний зробився мошками по всій землі Єгипетській.
І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона. Ось, він піде до води, і ти скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння [у пустелі];
а якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на рабів твоїх, і на народ твій, і в доми твої песячих мух, і наповняться доми єгиптян песячими мухами і сама земля, на якій вони живуть;
21
ѓще же не х0щеши tпусти1ти людjй мои1хъ, сE, ѓзъ посылaю на тS и3 на рабы6 тво‰, и3 на лю1ди тво‰ и3 на д0мы вaшz пє1сіz м{хи: и3 нап0лнzтсz д0мове є3гЂпетстіи пeсіихъ мyхъ и3 въ земли2, на нeйже сyть:
22
і відділю в той день землю Гесем, на якій перебуває народ Мій, і там не буде песячих мух, щоб ти знав, що Я Господь [Бог] серед [усієї] землі;
22
и3 прослaвлю въ т0й дeнь зeмлю гесeмску, на нeйже лю1діе мои2 стaша, на нeйже не бyдетъ тaмw пeсіихъ мyхъ, да ўвёси, ћкw ѓзъ є4смь гDь, бGъ всеS земли2:
23
Я зроблю поділ між народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде це знамення [на землі].
23
и3 положY разлучeніе междY людьми2 мои1ми и3 людьми2 твои1ми: во ќтріи же бyдетъ знaменіе сіE на земли2.
24
Так і зробив Господь: налетіло безліч песячих мух у дім фараонів, і в доми рабів його, і на всю землю Єгипетську: гинула земля від песячих мух.
24
Сотвори1 же гDь тaкw: и3 пріи1де пeсіихъ мyхъ мн0жество въ д0мы фараHнwвы и3 въ д0мы рабHвъ є3гw2 и3 во всю2 зeмлю є3гЂпетску, и3 поги1бе землS t пeсіихъ мyхъ.
25
І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: підіть, принесіть жертву [Господу] Богу вашому в цій землі.
Але Мойсей сказав: не можна цього зробити, бо огидне для єгиптян жертвоприношення наше Господу, Богу нашому: якщо ми огидну для єгиптян жертву станемо приносити на очах їхніх, то чи не поб’ють вони нас камінням?
26
И# речE мwmсeй: не м0жетъ сE тaкw бhти, хyлно бо сE є3гЂптzнwмъ: не пол0жимъ трeбу гDу бGу нaшему: ѓще бо пол0жимъ трeбу по хулeнію є3гЂпетску пред8 ни1ми, кaменіемъ побію1тъ ны2:
27
ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо жертву Господу, Богу нашому, як скаже нам [Господь].
І сказав фараон: я відпущу вас принести жертву Господу Богу вашому в пустелі, тільки не йдіть далеко; помоліться за мене [Господу].
28
И# речE фараHнъ: ѓзъ tпущaю вы2, и3 пожри1те гDу бGу вaшему въ пустhни: но не далeче простирaйтесz и3ти2: помоли1тесz u5бо и3 њ мнЁ ко гDу.
29
Мойсей сказав: ось, я виходжу від тебе і помолюсь Господу [Богу], і зникнуть песячі мухи від фараона, і від рабів його, і від народу його завтра, тільки фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народ принести жертву Господу.
29
Речe же мwmсeй: сE, ѓзъ и3зhду t тебє2 и3 помолю1сz ко гDу бGу, и3 tи1дутъ пє1сіz м{хи t тебє2 и3 t рабHвъ твои1хъ и3 t людjй твои1хъ заyтра: да не приложи1ши є3щE, фараHне, прельсти1ти, є4же не tпусти1ти людjй пожрeти гDу.
30
І вийшов Мойсей від фараона і помолився Господу.
30
И#зhде же мwmсeй t фараHна и3 помоли1сz бGу.
31
І зробив Господь за словом Мойсея і відігнав песячих мух від фараона, від рабів його і від народу його: не залишилося жодної.
31
Сотвори1 же гDь, ћкоже речE мwmсeй, и3 tS пє1сіz м{хи t фараHна и3 t рабHвъ є3гw2 и3 t людjй є3гw2, и3 не њстaсz ни є3ди1на.
32
Але фараон озлобив серце своє і цього разу і не відпустив народ.
32
И# њтzготи2 фараHнъ сeрдце своE и3 во врeмz сіE, и3 не восхотЁ tпусти1ти людjй.
Глава 9
1
І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
і здійметься курява по всій землі Єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з наривами, в усій землі Єгипетській.
9
и3 да бyдетъ прaхъ по всeй земли2 є3гЂпетстэй, и3 бyдутъ на человёцэхъ и3 на скотёхъ гн0йніи стрyпи, горsщіи на человёцэхъ и3 на скотёхъ по всeй земли2 є3гЂпетстэй.
10
Вони взяли попіл з печі і постали перед лицем фараона. Мойсей кинув його до неба, і зробилося запалення з наривами на людях і на худобі.
І не могли волхви устояти перед Мойсеєм через запалення, тому що запалення було на волхвах і на всіх єгиптянах.
11
и3 не можaху волсви2 стоsти пред8 мwmсeомъ стрyпwвъ рaди: бhша бо стрyпи на волсвёхъ и3 на всeй земли2 є3гЂпетстэй.
12
Але Господь озлобив серце фараона, і він не послухав їх, як і говорив Господь Мойсеєві.
12
Њжесточи1 же гDь сeрдце фараHново, и3 не послyша и4хъ, ћкоже повелЁ гDь мwmсeю.
13
І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона, і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
бо цього разу Я пошлю всі виразки Мої в серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти дізнався, що немає подібного до Мене на всій землі;
14
въ сeй бо чaсъ ѓзъ и3спущY вс‰ к†зни мо‰ въ сeрдце твоE и3 рабHвъ твои1хъ и3 людjй твои1хъ: да ўвёси, ћкw нёсть и4нъ, ћкоже ѓзъ, во всeй земли2:
15
якби Я простяг руку Мою, то вразив би тебе і народ твій виразкою, і ти знищений був би на землі:
15
нн7э бо пусти1въ рyку мою2, поражy тz и3 лю1ди тво‰ ўмерщвлю2, и3 потреби1шисz t земли2:
16
але для того Я зберіг тебе, щоб показати на тобі силу Мою, і щоб сповіщено було ім’я Моє по всій землі;
16
и3 сегw2 рaди пощадёнъ є3си2 досeлэ, да покажY на тебЁ крёпость мою2, и3 ћкw да проповёстсz и4мz моE по всeй земли2:
17
ти ще протистоїш народу Моєму, щоб не відпускати його, —
17
є3щe ли u5бо ты2 востаeши на людjй мои1хъ, є4же не tпусти1ти и4хъ;
18
ось, Я пошлю завтра, у цей самий час, град дуже сильний, якому подібного не було в Єгипті з дня заснування його донині;
18
сE, ѓзъ њдождю2 въ сeй же чaсъ заyтра грaдъ мн0гъ ѕэлw2, kк0въ не бsше во є3гЂптэ, t негHже днE создaсz, дaже до днE сегw2:
19
отже, пошли зібрати отари твої й усе, що є в тебе в полі: на всіх людей і худобу, що залишаться в полі і не зберуться в домах, упаде град, і вони помруть.
19
нн7э u5бо потщи1сz собрaти ск0тъ тв0й, и3 є3ли6ка ти2 сyть на п0ли: вси1 бо человёцы и3 ск0ти, є3ли1цы ѓще њбрsщутсz на полsхъ и3 не вни1дутъ въ д0мъ, падeтъ же на нS грaдъ, и4змрутъ.
20
Ті з рабів фараонових, які убоялися слова Господнього, поспіхом зібрали рабів своїх і отари свої в доми;
а хто не звернув серця свого до слів Господа, той залишив рабів своїх і отари свої в полі.
21
ґ и4же не внS мhслію сл0ву гDню, њстaви скоты2 на полsхъ.
22
І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, й упаде град на всю землю Єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову в землі Єгипетській.
22
Речe же гDь къ мwmсeю: простри2 рyку твою2 на нeбо, и3 бyдетъ грaдъ по всeй земли2 є3гЂпетстэй, на человёки и3 на скоты2 и3 на всю2 травY земнyю.
23
І простяг Мойсей жезл свій до неба, і Господь зробив грім і град, і вогонь розливався по землі; і послав Господь град на [всю] землю Єгипетську;
23
Прострe же мwmсeй рyку на нeбо, и3 гDь дадE гр0мы и3 грaдъ, и3 течaше џгнь по земли2, и3 њдожди2 гDь грaдъ по всeй земли2 є3гЂпетстэй:
24
і був град і вогонь між градом, [град] дуже сильний, якого не було у всій землі Єгипетській з часу заселення її.
24
бsше же грaдъ и3 џгнь горsщь со грaдомъ, грaдъ же мн0гъ ѕэлw2 ѕэлw2, kк0въ не бhсть во є3гЂптэ, tнeлэже бhша лю1ди въ нeмъ.
25
І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, від людини до худоби, і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав [град];
25
Порази1 же грaдъ во всeй земли2 є3гЂпетстэй t человёка до скотA, и3 всsку травY ћже на п0ли порази2 грaдъ, и3 вс‰ древA ±же на полsхъ сотрE грaдъ:
26
тільки в землі Гесем, де жили сини Ізраїлеві, не було граду.
І послав фараон, і покликав Мойсея й Аарона, і сказав їм: цього разу я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій винні;
27
Послaвъ же фараHнъ, призвA мwmсeа и3 ґарHна и3 речE и5мъ: согрэши1хъ нн7э: гDь првdнъ, ѓзъ же и3 лю1діе мои2 нечести1ви:
28
помоліться [за мене] Господу: нехай припиняться громи Божі і град [і вогонь на землі], і відпущу вас і не буду більше затримувати.
28
помоли1тесz u5бо њ мнЁ ко гDу, и3 да престaнутъ бhти гр0ми б9іи и3 грaдъ и3 џгнь на земли2, и3 tпущY вы2, и3 ктомY не приложитE мeдлити.
29
Мойсей сказав йому: як тільки я вийду з міста, простягну руки мої до Господа [на небо], громи припиняться, і граду [і дощу] більше не буде, щоб ти пізнав, що Господня земля;
29
Речe же є3мY мwmсeй: є3гдA и3зhду и3з8 грaда, прострY рyцэ мои2 на нeбо ко гDу, и3 гр0ми престaнутъ, и3 грaдъ и3 д0ждь не бyдетъ ктомY, да ўвёси, ћкw гDнz є4сть землS:
30
але я знаю, що ти і раби твої ще не убоїтесь Господа Бога.
30
тh же и3 раби2 твои2, вёмъ, ћкw є3щE не ўбоsстесz гDа.
31
Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон засеменився;
31
Лeнъ же и3 kчмeнь поби1тъ є4сть, kчмeнь бо и3спущaше клaсы, ґ лeнъ сёмz:
32
а пшениця і жито не побиті, тому що вони були пізні.
32
пшени1ца же и3 жи1то не поби6ты, пHздны бо бsху.
33
І вийшов Мойсей від фараона із міста і простяг руки свої до Господа, і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю.
33
И#зhде же мwmсeй t фараHна и3з8 грaда и3 прострE рyцэ свои2 ко гDу, и3 гр0мове престaша, и3 грaдъ и3 д0ждь не ўкaну на зeмлю ктомY.
34
І побачив фараон, що перестав дощ і град і грім, і продовжував грішити, і обтяжив серце своє сам і раби його.
І сказав Господь Мойсеєві: ввійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце рабів його, щоб явити між ними ці знамення Мої,
1
Речe же гDь къ мwmсeю гlz: вни1ди къ фараHну: ѓзъ бо њжесточи1хъ сeрдце є3гw2 и3 рабHвъ є3гw2, да и3 є3щE пріи1дутъ знaмєніz сі‰ на ни1хъ:
2
і щоб ти розповідав сину твоєму і сину сина твого про те, що Я зробив у Єгипті, і про знамення Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь.
Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: так говорить Господь, Бог євреїв: чи довго ти не смиришся переді Мною? відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
3
Вни1де же мwmсeй и3 ґарHнъ пред8 фараHна и3 рёста є3мY: сі‰ гlетъ гDь бGъ є3врeйскій: док0лэ не х0щеши ўсрами1тисz менє2; tпусти2 лю1ди мо‰, да послyжатъ ми2:
4
а якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завтра [у цей самий час] Я наведу сарану на [всю] твою область:
4
ѓще же не х0щеши ты2 tпусти1ти лю1ди мо‰, сE, ѓзъ наведY въ сeй чaсъ заyтра прyги мнHги на вс‰ предёлы тво‰,
5
вона покриє лице землі так, що не можна буде бачити землі, і поїсть у вас [усе], що залишилося [на землі], що уціліло від граду; об’їсть також усі дерева, що ростуть у вас на полі,
і наповнить доми твої, доми всіх рабів твоїх і [усі] доми всіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх з дня, як живуть на землі, навіть до цього дня. [Мойсей] обернувся і вийшов від фараона.
6
и3 нап0лнzтсz д0мове твои2 и3 д0мове рабHвъ твои1хъ, и3 вси2 д0мове по всeй земли2 є3гЂпетстэй: и5хже никогдaже ви1дэша nтцы2 твои2, ни прaдэды и4хъ, t негHже днE бhша на земли2, дaже до днE сегw2. И# ўклони1всz мwmсeй, и3зhде t фараHна.
7
Тоді раби фараонові сказали йому: чи довго він буде мучити нас? відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господу, Богу своєму; невже ти ще не бачиш, що Єгипет гине?
І сказав Мойсей: підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими, і з вівцями нашими і з волами нашими підемо, тому що у нас свято Господу [Богу нашому].
ні: підіть одні чоловіки і звершіть служіння Господу, тому що ви цього просили. І вигнали їх від фараона.
11
не тaкw: но да и4дутъ мyжіе и3 да послyжатъ бGу: сегH бо сaми пр0сите. И# и3згнaша и5хъ t лицA фараHнова.
12
Тоді Господь сказав Мойсеєві: простягни руку твою на землю Єгипетську, і нехай нападе сарана на землю Єгипетську і поїсть усю траву земну [і всі плоди дерев], усе, що вціліло від граду.
12
Речe же гDь мwmсeю: простри2 рyку твою2 на зeмлю є3гЂпетскую, и3 да взhдутъ прyзи на зeмлю є3гЂпетскую, и3 снэдsтъ всю2 травY земнyю и3 вeсь пл0дъ древeсный, є3г0же њстaви грaдъ.
13
І простяг Мойсей жезл свій на землю Єгипетську, і Господь навів на цю землю східний вітер, який продовжувався весь той день і всю ніч. Настав ранок, і східний вітер наніс сарану.
13
И# воздви1же мwmсeй жeзлъ на нeбо, гDь же наведE вётръ ю4жный на зeмлю во вeсь т0й дeнь и3 во всю2 н0щь: ќтро бhсть, и3 вётръ ю4жный взS прyги,
14
І напала сарана на всю землю Єгипетську і лягла по всій країні Єгипетській у великій кількості: раніше не бувало такої сарани, і після цього не буде такої;
14
и3 наведE | на всю2 зeмлю є3гЂпетскую: и3 напад0ша на вс‰ предёлы є3гЂпєтскіz мн0зи ѕэлw2: прeжде си1хъ не бhша сицевjи прyзи, и3 по си1хъ не бyдутъ тaкw,
15
вона покрила лице всієї землі, так що землі не було видно, і поїла всю траву земну і всі плоди дерев, що вціліли від граду, і не залишилося ніякої зелені ні на деревах, ні на траві польовій по всій землі Єгипетській.
15
и3 покрhша лицE земн0е, и3 и3стлЁ землS: и3 снэд0ша всю2 травY земнyю и3 вeсь пл0дъ древeсный, и4же њстaсz t грaда: не њстaсz зелeно ничт0же на дрeвэхъ и3 во всeй травЁ п0льнэй, по всeй земли2 є3гЂпетстэй.
16
Фараон поспіхом прикликав Мойсея й Аарона і сказав: згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами;
тепер простіть гріх мій ще раз і помоліться Господу Богу вашому, щоб Він тільки відвернув від мене цю смерть.
17
прости1те u5бо м0й грёхъ є3щE нн7э и3 помоли1тесz гDу бGу вaшему, да tи1метъ t менє2 смeрть сію2.
18
[Мойсей] вийшов від фараона і помолився Господу.
18
И#зhде же мwmсeй t фараHна и3 помоли1сz ко гDу:
19
І підняв Господь із протилежного боку західний дуже сильний вітер, і він поніс сарану і кинув її в Червоне море: не залишилося жодної сарани у всій країні Єгипетській.
19
и3 премэни2 гDь t м0рz вётръ вели1къ и3 взS прyги, и3 ввeрже и5хъ въ м0ре чермн0е: и3 не њстaсz ни є3ди1нъ прyгъ на всeй земли2 є3гЂпетстэй.
20
Але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих.
20
И# њжесточи2 гDь сeрдце фараHново, и3 не tпусти2 сынHвъ ї}левыхъ.
21
І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, і буде темрява на землі Єгипетській, відчутна пітьма.
21
Речe же гDь мwmсeю: простри2 рyку твою2 на нeбо, и3 да бyдетъ тмA по земли2 є3гЂпетстэй, њсzзaемаz тмA.
22
Мойсей простяг руку свою до неба, і була густа темрява по всій землі Єгипетській три дні;
22
Прострe же мwmсeй рyку свою2 на нeбо, и3 бhсть тмA, мрaкъ, бyрz по всeй земли2 є3гЂпетстэй три2 дни6:
23
не бачили одне одного, і ніхто не вставав з місця свого три дні; у всіх же синів Ізраїлевих було світло в житлах їхніх.
23
и3 не ви1дэ никт0же брaта своегw2 три2 дни6, и3 не востA никт0же t nдрA своегw2 три2 дни6, всBмъ же сынHмъ ї}лєвымъ бsше свётъ во всёхъ (жили1щахъ), въ ни1хже пребывaху.
24
Фараон покликав Мойсея [й Аарона] і сказав: підіть, звершіть служіння Господу [Богу вашому], нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші нехай ідуть з вами.
нехай підуть і стада наші з нами, не залишиться ні копита; тому що з них ми візьмемо на жертву Господу, Богу нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести в жертву Господу [Богу нашому].
26
и3 ск0тъ нaшъ п0йдетъ съ нaми, не њстaвимъ и3 копhта: t ни1хъ бо в0змемъ на слyжбу гDу бGу нaшему: мh же не вёмы, чи1мъ послyжимъ гDу бGу нaшему, д0ндеже д0йдемъ тaмw.
27
І озлобив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх.
27
Њжесточи1 же гDь сeрдце фараHново, и3 не восхотЁ tпусти1ти и5хъ:
28
І сказав йому фараон: вийди від мене; бережися, не з’являйся більше перед лицем моїм; у той день, коли ти побачиш лице моє, помреш.
28
и3 речE є3мY фараHнъ: tиди2 t менє2, внемли2 себЁ ктомY, да не приложи1ши ви1дэти лицA моегw2: въ џньже бо дeнь ѓще kви1шисz мнЁ, ќмреши.
29
І сказав Мойсей: як сказав ти, так і буде; я не побачу більше лиця твого.
29
Речe же мwmсeй: ћкоже рeклъ є3си2, ктомY не kвлю1сz пред8 лицeмъ твои1мъ.
Глава 11
1
І сказав Господь Мойсеєві: ще одну кару Я наведу на фараона і на єгиптян; після того він відпустить вас звідси; коли ж він буде відпускати [вас], з поспіхом буде гнати вас звідси;
1
Речe же гDь къ мwmсeю: є3щE є3ди1ну ћзву ѓзъ наведY на фараHна и3 на є3гЂпетъ, и3 по си1хъ tпyститъ вы2 tсю1ду: є3гдa же tпyститъ вы2 со всёмъ, и3зженeтъ вaсъ и3згнaніемъ:
2
підкажи народу [таємно], щоб кожен у ближнього свого і кожна жінка у ближньої своєї випросили речей срібних і речей золотих [і одягу].
2
глаг0ли u5бо w4тай во ќшы лю1демъ, и3 да и3спр0ситъ кjйждо ў сосёда, и3 женA ў сосёды своеS сосyды срє1брzны и3 зл†ты, и3 ри6зы.
3
І дав Господь милість народу [Своєму] в очах єгиптян, [і вони давали йому;] та й Мойсей був дуже великим у землі Єгипетській, в очах [фараона і] рабів фараонових і в очах [усього] народу.
і помре всякий первісток у землі Єгипетській від первістка фараона, який сидить на престолі своїм, до первістка рабині, яка при жорнах, і все первородне з худоби;
5
И# и4змретъ всsкъ пeрвенецъ въ земли2 є3гЂпетстэй, t пeрвенца фараHнова, и4же сэди1тъ на прест0лэ, и3 дaже до пeрвенца рабhни, ћже ў жeрнwвъ, и3 до пeрвенца всsкагw скотA:
6
і буде крик великий по всій землі Єгипетській, якого не бувало і якого не буде більше;
6
и3 бyдетъ в0пль вели1къ по всeй земли2 є3гЂпетстэй, kк0въ не бЁ, и3 так0въ ктомY не бyдетъ.
7
у всіх же синів Ізраїлевих ні на людину, ні на худобу не ворухне пес язиком своїм, щоб ви знали, яку різницю робить Господь між єгиптянами і між ізраїльтянами.
7
Во всёхъ же сынёхъ ї}левыхъ не поск0млетъ пeсъ љзhкомъ свои1мъ, t человёка до скотA: да ќзриши є3ли1кw прослaвитсz гDь междY є3г›птzны и3 сынми2 ї}левыми:
8
І прийдуть усі раби твої ці до мене і поклоняться мені, кажучи: вийди ти і весь народ [твій], на чолі якого ти стоїш. Після цього я і вийду. І вийшов [Мойсей] від фараона з гнівом.
8
и3 пріи1дутъ вси2 џтроцы твои2 сjи ко мнЁ и3 покл0нzтсz мнЁ, глаг0люще: tиди2 ты2, и3 вси2 лю1діе твои2, и5хже ты2 tв0диши: и3 по си1хъ tидY. И#зhде же мwmсeй t фараHна со гнёвомъ.
9
І сказав Господь Мойсеєві: не послухав вас фараон, щоб примножилися [знамення Мої і] чудеса Мої в землі Єгипетській.
9
И# речE гDь къ мwmсeю: не послyшаетъ вaсъ фараHнъ, да ўмножaz ўмн0жу знaмєніz мо‰ и3 чудесA въ земли2 є3гЂпетстэй.
10
Мойсей і Аарон зробили всі ці [знамення і] чудеса перед фараоном; але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї.
10
Мwmсeй же и3 ґарHнъ сотвори1ша вс‰ знaмєніz и3 чудесA сі‰ пред8 фараHномъ: и3 њжесточи2 гDь сeрдце фараHново, и3 не восхотЁ tпусти1ти сынHвъ ї}левыхъ t земли2 є3гЂпетскіz.
Глава 12
1
І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи:
Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину;
3
рцы2 ко всемY с0нму сынHвъ ї}левыхъ, глаг0лz: въ десsтый мцcа сегw2 да в0зметъ кjйждо nвчA по домHмъ nтeчествъ, кjйждо nвчA по д0му:
4
коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближчим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти.
4
ѓще же мaлw и4хъ є4сть въ домY, ћкw не довHлнымъ бhти на nвчA, да в0зметъ съ соб0ю сосёда бли1жнzго своего2 по числY дyшъ: кjйждо дов0лное себЁ сочтeтъ на nвчA:
5
Агнець у вас має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз,
5
nвчA совершeнно, мyжескъ п0лъ, непор0чно и3 є3динолётно бyдетъ вaмъ, t ѓгнєцъ и3 t к0злищъ пріи1мете:
6
і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері
не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами;
9
не снёсте t ни1хъ сyрово, нижE варeно въ водЁ, но печeное nгнeмъ, главY съ ногaми и3 со ўтр0бою:
10
не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні.
10
не њстaвите t негw2 до ќтріz и3 к0сти не сокруши1те t негw2, њстaнки же t негw2 до ќтра nгнeмъ сожжeте:
11
Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня.
11
си1це же снёсте є5: чреслA в†ша препо‰сана, и3 сап0зи вaши на ногaхъ вaшихъ, и3 жезлы2 вaши въ рукaхъ вaшихъ, и3 снёсте є5 со тщaніемъ: пaсха є4сть гDнz:
12
А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь.
12
и3 пройдY зeмлю є3гЂпетскую сеS н0щи, и3 ўбію2 всsкаго пeрвенца въ земли2 є3гЂпетстэй, t человёка до скотA, и3 во всёхъ бозёхъ є3гЂпетскихъ сотворю2 tмщeніе: ѓзъ гDь:
13
І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і пройду мимо вас, і не буде у вас пошести згубної, коли буду нищити землю Єгипетську.
Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля.
15
сeдмь днjй њпрэсн0ки kди1те, t пeрвагw же днE и3зми1те квaсъ и3з8 домHвъ вaшихъ: всsкъ, и4же снёсть ки1сло, поги1бнетъ душA тA t ї}лz, t днE пeрвагw дaже до днE седмaгw:
16
І в перший день нехай буде у вас священне зібрання, і в сьомий день священне зібрання: ніякої роботи не можна робити в них; тільки те́ , що є кожному, одне те́ можна робити вам.
16
и3 пeрвый дeнь наречeтсz с™ъ, и3 седмhй дeнь нар0читъ с™ъ да бyдетъ вaмъ: всsкагw дёла раб0тна да не сотворитE въ ни1хъ, рaзвэ є3ли6ка (снёсти) сотворsтсz всsкой души2, сі‰ т0чію да сотворsтсz вaмъ:
17
Дотримуйтесь опрісноків, тому що в цей самий день Я вивів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне.
З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця;
18
начинaюще въ четвертыйнaдесzть дeнь пeрвагw мцcа, съ вeчера да снёсте њпрэсн0ки, до двaдесzть пeрвагw днE мцcа, до вeчера:
19
сім днів не повинно бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї.
19
сeдмь днjй квaсъ да не kви1тсz въ домёхъ вaшихъ: всsкъ, и4же ѓще снёсть квaсно, погуби1тсz душA тA t с0нма сынHвъ ї}левыхъ и3 въ пришeлцэхъ и3 въ жи1телехъ тоS земли2:
20
Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте прісний хліб.
20
всsкагw квaснагw да не ћсте, во всёхъ же домёхъ вaшихъ да ћсте њпрэсн0ки.
21
І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху;
21
Созвa же мwmсeй вс‰ стaрцы сынHвъ ї}левыхъ и3 речE и5мъ: шeдше поими1те себЁ nвчA по сродствHмъ вaшымъ и3 пожри1те пaсху:
22
і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку.
22
возми1те же ки1сть v3ссHпа, и3 њмочи1вше въ кр0вь, ћже бли1з8 двeрій, помaжите прaги, и3 на nбою2 подвHю, t кр0ве, ћже є4сть бли1з8 двeрій: вh же да не и3зhдете кjйждо и3з8 двeрій д0му своегw2 до заyтріz:
23
І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження.
23
и3 ми1мw пр0йдетъ гDь и3зби1ти є3гЂптzны, и3 ќзритъ кр0вь на прaзэ и3 на nбою2 подвHю, и3 минeтъ гDь двє1ри, и3 не попyститъ погублsющему вни1ти въ д0мы вaшz ўбивaти:
24
Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки.
скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгипті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився.
Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби.
29
Бhсть же въ полyнощи, и3 гDь порази2 всsкаго пeрвенца въ земли2 є3гЂпетстэй, t пeрвенца фараHнова сэдsщагw на прест0лэ, до пeрвенца плённицы, ћже въ р0вэ, и3 до пeрвенца всsкагw ск0тска.
30
І встали вночі фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих.
30
Востa же фараHнъ н0щію, и3 вси2 раби2 є3гw2, и3 вси2 є3гЂптzне, и3 бhсть в0пль вели1къ по всeй земли2 є3гЂпетстэй, и4бо не бhсть д0мъ, въ нeмже не бЁ мертвецA.
31
І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви;
І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу.
39
И# и3спек0ша тёсто, є4же и3знес0ша и3з8 є3гЂпта, њпрэсн0ки не ки6слы, не вскис0ша бо: и4бо и3згнaша и5хъ є3гЂптzне, и3 не возмог0ша помeдлити, нижE бр†шна сотвори1ша себЁ на пyть.
40
Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в землі Ханаанській], було чотириста тридцять років.
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: ось устав Пасхи: ніякий іноплемінник не повинен їсти її;
43
И# речE гDь къ мwmсeю и3 ґарHну: сeй зак0нъ пaсхи: всsкъ и3ноплемeнникъ да не ћстъ t неS,
44
а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її;
44
и3 всsкаго рабA и3ли2 кyпленаго њбрёжеши є3го2, и3 тогдA да ћстъ t неS:
45
поселенець і найманець не повинен їсти її.
45
пришлeцъ и3ли2 наeмникъ да не ћстъ t неS:
46
В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте.
46
въ домY є3ди1нэмъ да снёстсz: не њстaвите t мsсъ на ќтріе, и3 не и3знеси1те мsсъ в0нъ и3з8 д0му, и3 к0сти не сокруши1те t негw2:
47
Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її.
47
вeсь с0нмъ сынHвъ ї}левыхъ сотвори1тъ сіE:
48
Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а ніякий необрізаний не повинен їсти її;
48
ѓще же кто2 пріи1детъ пришлeцъ къ вaмъ сотвори1ти пaсху гDню, њбрёжеши є3гw2 всsкъ мyжескій п0лъ, и3 тогдA пристyпитъ сотвори1ти ю5, и3 бyдетъ ѓки жи1тель земли2 тоS: всsкъ же неwбрёзаный да не ћстъ t неS:
49
один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами.
І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці;
І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту.
9
и3 бyдетъ тебЁ знaменіе на руцЁ твоeй, и3 воспоминaніе пред8 nчи1ма твои1ма, ћкw да бyдетъ зак0нъ гDнь во ўстёхъ твои1хъ, рук0ю бо крёпкою и3зведe тz гDь бGъ и3з8 є3гЂпта:
10
Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік.
10
и3 сохрани1те зак0нъ сeй по временHмъ ўстaвлєнымъ, t днjй до днjй,
11
І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаанську, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі, —
бо коли фараон опирався відпустити нас, Господь умертвив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка людського до первістка із худоби, — тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую;
і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту.
16
и3 бyдетъ въ знaменіе на руцЁ твоeй, и3 непоколеби1мо пред8 nчесы2 твои1ми: рук0ю бо крёпкою и3зведe тz гDь и3з8 є3гЂпта.
17
Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі Филистимської, тому що вона близька; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту.
17
Е#гдa же tпусти2 фараHнъ лю1ди, не поведE и4хъ бGъ путeмъ земли2 фmлістjмскіz, ћкw бли1з8 бsше, и4бо речE бGъ: да не когдA раскaютсz лю1діе, ви1дэвше рaть, и3 возвратsтсz во є3гЂпетъ.
18
І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської.
18
И# њбведE бGъ лю1ди путeмъ, и4же въ пустhню къ чермн0му м0рю. Пsтагw же р0да и3зыд0ша сhнове ї}лєвы t земли2 є3гЂпетскіz.
19
І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси.
І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі.
20
Воздви1гшесz же сhнове ї}лєвы t сокхHfа, њполчи1шасz во nfHмэ при пустhни.
21
Господь же йшов перед ними вдень у стовпі хмарному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі.
21
БGъ же вождaше и5хъ, въ дeнь ќбw столп0мъ w4блачнымъ, показaти и5мъ пyть, н0щію же столп0мъ џгненнымъ, свэти1ти и5мъ:
22
Не відлучався стовп хмарний удень і стовп вогненний уночі від лиця [усього] народу.
22
и3 не њскудЁ ст0лпъ w4блачный во дни2 и3 ст0лпъ џгненный н0щію пред8 всёми людьми2.
Глава 14
1
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
1
И# речE гDь къ мwmсeю гlz:
2
скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахирофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря.
І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля.
3
и3 речeтъ фараHнъ лю1демъ свои6мъ њ сынёхъ ї}левыхъ: заблуждaютъ сjи по земли2, затвори1 бо и5хъ пустhнz:
4
А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так.
І сповіщено було цареві Єгипетському, що народ утік; і навернулося серце фараона і рабів його проти народу цього, і вони сказали: що це ми зробили? навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас?
5
И# возвэщeно бhсть царю2 є3гЂпетскому, ћкw бэжaша лю1діе, и3 преврати1сz сeрдце фараHново и3 рабHвъ є3гw2 на лю1ди, и3 рек0ша: что2 сіE сотвори1хомъ, tпусти1вше сhны ї}лєвы, да не раб0таютъ нaмъ;
6
[Фараон] запряг колісницю свою і народ свій узяв із собою;
І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх, розташованих біля моря, при Пи-Гахирофі перед Ваал-Цефоном.
і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгипті, що ти привів нас помирати у пустелі? що це ти зробив з нами, вивівши нас з Єгипту?
11
и3 рек0ша къ мwmсeю: за є4же не бhти гробHмъ во є3гЂптэ, и3звeлъ є3си2 нaсъ ўмертви1ти въ пустhни: что2 сіE сотвори1лъ є3си2 нaмъ, и3звeдъ нaсъ и3з8 є3гЂпта;
12
Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі.
12
не сeй ли бsше глаг0лъ, є3г0же рек0хомъ къ тебЁ во є3гЂптэ, глаг0люще: њстaви нaсъ, да раб0таемъ є3гЂптzнwмъ: лyчше бо бsше нaмъ раб0тати є3гЂптzнwмъ, нeжели ўмрeти въ пустhни сeй.
13
Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте — і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік;
13
Речe же мwmсeй къ лю1демъ: дерзaйте, ст0йте и3 зри1те спcніе є4же t гDа, є4же сотвори1тъ нaмъ днeсь: и4мже бо w4бразомъ ви1дэсте є3гЂптzнъ днeсь, не приложитE ктомY ви1дэти и5хъ въ вёчное врeмz:
14
Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні.
14
гDь поб0ретъ по вaсъ, вh же ўм0лкните.
15
І сказав Господь Мойсеєві: чого ти волаєш до Мене? скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли,
15
И# речE гDь къ мwmсeю: что2 вопіeши ко мнЁ; рцы2 сынHмъ ї}лєвымъ, и3 да путешeствуютъ,
16
а ти підніми жезл твій і простягни руку твою на море, і розділи його, і пройдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші;
16
тh же возми2 жeзлъ тв0й и3 простри2 рyку твою2 на м0ре, и3 раст0ргни є5: и3 да вни1дутъ сhнове ї}лєвы посредЁ м0рz по сyху:
17
Я ж озлоблю серце [фараона і всіх] єгиптян, і вони підуть слідом за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і на вершниках його;
І рушив ангел Божий, який ішов перед станом [синів] Ізраїлевих, і пішов позаду них; рушив і стовп хмарний від лиця їх і став за ними;
19
Взsтсz же ѓгGлъ б9ій ходsй пред8 полк0мъ сынHвъ ї}левыхъ и3 п0йде созади2 и4хъ, взsтсz же и3 ст0лпъ w4блачный t лицA и4хъ и3 стA созади2 и4хъ.
20
і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч.
І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян;
24
Бhсть же въ стрaжу ќтреннюю, и3 воззрЁ гDь на п0лкъ є3гЂпетскій въ столпЁ џгненнэмъ и3 w4блачнэмъ, и3 смzтE п0лкъ є3гЂпетскій,
25
і відібрав колеса у колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян.
25
и3 свzзA w4си колесни1цъ и4хъ, и3 ведsше и5хъ съ нyждею. И# рек0ша є3гЂптzне: бэжи1мъ t лицA ї}лева, гDь бо поборaетъ по ни1хъ на є3гЂптzны.
26
І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться во́ди на єгиптян, на колісниці їхні і на вершників їхніх.
26
И# речE гDь къ мwmсeю: простри2 рyку твою2 на м0ре, и3 да совокупи1тсz водA и3 да покрhетъ є3гЂптzны, колєсни1цы же и3 всaдники.
27
І простягнув Мойсей руку свою на море, і до ранку вода повернулася у своє місце; а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так потопив Господь єгиптян посеред моря.
27
Прострe же мwmсeй рyку на м0ре, и3 ўстр0исz водA ко дню2 на мёсто: є3гЂптzне же бэжaша под8 вод0ю, и3 и3стрzсE гDь є3гЂптzны посредЁ м0рz:
28
І вода повернулася і покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море; не залишилося жодного з них.
28
и3 њбрати1вшисz водA покры2 колєсни1цы и3 всaдники и3 всю2 си1лу фараHнову, вшeдши в8слёдъ и4хъ въ м0ре: и3 не њстA t ни1хъ ни є3ди1нъ.
29
А сини Ізраїлеві пройшли по суші серед моря; води [були] їм стіною з правого і [стіною] з лівого боків.
29
Сhнове же ї}лєвы проид0ша по сyху посредЁ м0рz: водa же и5мъ стэнA (бhсть) њдеснyю и3 стэнA њшyюю,
30
І визволив Господь у день той ізраїльтян з рук єгиптян, і побачили [сини] Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря.
І побачили ізраїльтяни руку велику, яку явив Господь над єгиптянами, й убоявся народ Господа і повірив Господу і Мойсеєві, рабові Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали Господу пісню цю і говорили:
Нехай нападуть на них страх і жах; від величі сили Твоєї нехай оніміють вони, як камінь, поки проходить народ Твій, Господи, поки проходить цей народ, який Ти придбав.
16
да нападeтъ на нS стрaхъ и3 трeпетъ: вели1чіемъ мhшцы твоеS да њкaменzтсz, д0ндеже пр0йдутъ лю1діе твои2, гDи, д0ндеже пр0йдутъ лю1діе твои2 сjи, ±же стzжaлъ є3си2:
17
Введи його і насади його на горі насліддя Твого, на місці, яке Ти вчинив оселею Собі, Господи, у святилище, яке створили руки Твої, Владико!
Коли ввійшли коні фараона з колісницями його і з вершниками його в море, то Господь повернув на них води морські, а сини Ізраїлеві пройшли по суші серед моря.
І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю.
20
Взs же маріaмъ прbр0чица, сестрA ґарHнова, тmмпaнъ въ рyцэ свои2, и3 и3зыд0ша вс‰ жєны2 в8слёдъ є3S со тmмп†ны и3 ли6ки:
21
І заспівала Маріам перед ними: співайте Господу, тому що високо звеличився Він, коня і вершника його ввергнув у море.
21
предначa же и5мъ маріaмъ, глаг0лющи: пои1мъ гDви, слaвнw бо прослaвисz: конS и3 всaдника ввeрже въ м0ре.
22
І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони вступили в пустелю Сур; і йшли вони три дні по пустелі і не знаходили води.
22
Поsтъ же мwmсeй сhны ї}лєвы t м0рz чермнaгw и3 ведE и5хъ въ пустhню сyръ: и3 и3дsху три2 дни6 въ пустhни, и3 не њбрэтaху воды2 пи1ти.
23
Прийшли в Мерру — і не могли пити води з Мерри, тому що вона була гіркою, чому і наречено тому [місцю] ім’я: Мерра*.
23
Пріид0ша же въ мeрру, и3 не можaху пи1ти воды2 t мeрры, горькa бо бЁ: сегw2 рaди наречeсz и4мz мёсту томY г0ресть.
24
І ремствував народ на Мойсея, говорячи: що нам пити?
24
И# роптaху лю1діе на мwmсeа, глаг0люще: что2 піeмъ;
25
[Мойсей] заволав до Господа, і Господь показав йому дерево, і він кинув його у воду, і вода зробилася солодкою. Там Бог дав народу устав і закон і там випробовував його.
І сказав: якщо ти будеш слухатися гласу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне перед очима Його, і слухатимеш заповіді Його, і виконуватимеш усі устави його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет, тому що Я Господь [Бог твій], цілитель твій.
І прийшли в Єлим; там було дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом біля вод.
27
И# пріид0ша во є3лjмъ, и3 бsху тaмw дванaдесzть и3ст0чникwвъ в0дъ, и3 сeдмьдесzтъ стeблій фjніковыхъ: и3 њполчи1шасz тaмw при водaхъ.
Глава 16
1
І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської.
1
Воздвиг0шасz же t є3лjма, и3 пріи1де вeсь с0нмъ сынHвъ ї}левыхъ въ пустhню сjнъ, ћже є4сть междY є3лjмомъ и3 междY сjною. Въ пsтый же нaдесzть дeнь вторaгw мцcа и3зшeдшымъ и5мъ t земли2 є3гЂпетскіz,
2
І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі,
2
возроптA вeсь с0нмъ сынHвъ ї}левыхъ на мwmсeа и3 ґарHна,
3
і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом.
І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я дощем дам вам хліб з неба, і нехай народ виходить і збирає щодня, скільки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні;
а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні.
5
и3 бyдетъ въ дeнь шестhй, и3 ўгот0вzтъ, є4же внесyтъ, и3 да бyдетъ сугyбо, є4же собирaша на всsкъ дeнь.
6
І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської,
6
Речe же мwmсeй и3 ґарHнъ ко всемY с0нму сынHвъ ї}левыхъ: въ вeчеръ (сeй) ўвёсте, ћкw гDь и3зведe вы t земли2 є3гЂпетскіz,
7
і вранці побачите славу Господню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми що́ таке, що нарікаєте на нас?
7
и3 заyтра ќзрите слaву гDню, внегдA ўслhшати гDу роптaніе вaше на бGа: мh же что2 є3смы2, ћкw р0пщете на ны2;
8
І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа.
8
И# речE мwmсeй: є3гдA дaстъ гDь вaмъ въ вeчеръ мzсA ћсти и3 хлёбы заyтра до сhтости, понeже ўслhша гDь роптaніе вaше, и4мже р0пщете на ны2: мh же что2 є3смы2; не на нaсъ бо роптaніе вaше, но т0чію на бGа.
9
І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: станьте перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше.
9
И# речE мwmсeй ко ґарHну: глаг0ли ко всемY с0нму сынHвъ ї}левыхъ: пріиди1те пред8 бGа, ўслhша бо роптaніе вaше.
10
І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі.
10
Е#гдa же глаг0лаше ґарHнъ всемY с0нму сынHвъ ї}левыхъ, и3 њбрати1шасz въ пустhню, и3 слaва гDнz kви1сz во w4блацэ,
11
І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
11
и3 речE гDь къ мwmсeю гlz:
12
Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом — і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш.
У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві.
22
Бhсть же въ дeнь шестhй, собрaша потрeбное сугyбw, двA гомHра комyждо. Пріид0ша же вси2 кн‰зи с0нма и3 повёдаша мwmсeю.
23
І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому.
24
И# њстaвиша t тогw2 до ќтріz, ћкоже заповёда и5мъ мwmсeй: и3 не возсмердёсz, нижE чeрвь бhсть въ нeмъ.
25
І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі;
25
Речe же мwmсeй: kди1те днeсь, є4сть бо суббHта пок0й гDу: днeсь не њбрsщете на п0ли:
26
шість днів збирайте його, а в сьомий день — субота: не буде його в цей день.
26
шeсть днjй собирaйте, въ седмhй же дeнь суббHта: ћкw не бyдетъ въ нeмъ.
27
Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати — і не знайшли.
27
Бhсть же въ седмhй дeнь, и3зыд0ша нёцыи t людjй собирaти, и3 не њбрэт0ша.
28
І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх?
28
Речe же гDь мwmсeови: док0лэ не х0щете послyшати зaповэдій мои1хъ и3 зак0на моегw2;
29
дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день.
29
зри1те: гDь бо дадE вaмъ суббHту дeнь сeй: сегw2 рaди т0й дадE вaмъ въ дeнь шестhй хлёба на двA дни6: сэди1те кjйждо вaсъ въ домY своeмъ ў себє2, никт0же да и3сх0дитъ t мёста своегw2 въ дeнь седмhй.
30
І спочивав народ у сьомий день.
30
И# суббHтствоваша лю1діе въ дeнь седмhй.
31
І нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом.
31
И# прозвaша сhнове ї}лєвы и4мz томY мaнна: бsше же ћкw сёмz коріaндрово бэло2, вкyсъ же є3гw2 ѓки мукA съ мeдомъ.
32
І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської.
32
Речe же и5мъ мwmсeй: сeй гlг0лъ, є3г0же завэщA гDь: нап0лните гом0ръ t мaнны въ скр0въ въ р0ды вaшz: да ви1дzтъ хлёбъ, є3г0же kд0сте вы2 въ пустhни, є3гдA и3зведE вaсъ гDь t земли2 є3гЂпетскіz.
33
І сказав Мойсей Аарону: візьми один сосуд [золотий], і поклади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші.
Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської.
35
Сhнове же ї}лєвы kд0ша мaнну лётъ четhредесzть, д0ндеже пріид0ша въ зeмлю њбитaемую, и3 kд0ша мaнну, д0ндеже пріид0ша во странY фінікjйскую:
36
А гомор є десята частина ефи.
36
гом0ръ же десsтаz чaсть трeхъ мёръ [Е#вр.: є4фы] бsше.
Глава 17
1
І рушила вся громада синів Ізраїлевих з пустелі Син у дорогу свою, за повелінням Господнім, і розташувалися станом у Рефидимі, і не було води пити народу.
1
И# воздви1жесz вeсь с0нмъ сынHвъ ї}левыхъ t пустhни сjнъ по полкHмъ свои6мъ сл0вомъ гDнимъ и3 њполчи1шасz въ рафідjнэ. Не бsше же воды2 лю1демъ пи1ти,
2
І дорікав народ Мойсею, і говорив: дайте нам води пити. І сказав їм Мойсей: чого ви дорікаєте мені? чому спокушаєте Господа?
Мойсей воззвав до Господа і сказав: що мені робити з народом цим? ще трохи, і поб’ють мене камінням.
4
Возопи1 же мwmсeй ко гDу глаг0лz: что2 сотворю2 лю1демъ си6мъ; є3щE мaлw, и3 побію1тъ мS кaменіемъ.
5
І сказав Господь Мойсеєві: пройди перед народом, і візьми з собою декого зі старійшин ізраїльських, і жезл твій, яким ти ударив по воді, візьми в руку твою, і піди;
ось, Я стану перед тобою там на скелі в Хориві, і ти удариш у скелю, і піде з неї вода, і буде пити народ. І зробив так Мойсей на очах старійшин ізраїльських.
6
ѓзъ же стaну тaмw прeжде пришeствіz твоегw2 ў кaмене въ хwри1вэ: и3 ўдaриши въ кaмень, и3 и3зhдетъ и3з8 негw2 водA, и3 да пію1тъ лю1діе. Сотвори1 же мwmсeй тaкw пред8 сы6ны ї}левыми,
7
І нарік місцю тому ім’я: Масса і Мерива*, через докори синів Ізраїлевих і тому, що вони спокушали Господа, говорячи: чи є Господь серед нас, чи ні?
але руки Мойсеєві обважніли, і тоді взяли камінь і підклали під нього, і він сів на ньому, Аарон же й Ор підтримували руки його, один з одного, а інший з другого боку. І були руки його піднятими до заходу сонця.
12
рyцэ же мwmсewвы т‰жки бёша: и3 взeмше кaмень, подложи1ша є3мY, и3 сэдsше на нeмъ: ґарHнъ же и3 w4ръ поддержaста рyцэ є3мY, є3ди1нъ tсю1ду, ґ другjй tтyду: и3 бhша мwmсeови рyцэ ўкрэплє1ны до захождeніz с0лнца:
Бо, сказав він, рука на престолі Господа: війна у Господа проти Амалика з роду в рід.
16
ћкw рук0ю тaйною рaтуетъ гDь на ґмали1ка t р0да въ р0дъ.
Глава 18
1
І почув Іофор, священик мадіамський, тесть Мойсеїв, про все, що зробив Бог для Мойсея і для Ізраїля, народу Свого, коли вивів Господь Ізраїля з Єгипту,
І розповів Мойсей тестеві своєму про все, що зробив Господь з фараоном і з [усіма] єгиптянами за Ізраїля, і про всі труднощі, які зустріли їх на шляху, і як визволив їх Господь [з руки фараона і з руки єгиптян].
На другий день сів Мойсей судити народ, і стояв народ перед Мойсеєм з ранку до вечора.
13
И# бhсть на ќтріе, сёде мwmсeй суди1ти лю1ди: стоsху же пред8 мwmсeомъ вси2 лю1діе t ќтра до вeчера.
14
І бачив [Іофор,] тесть Мойсеїв, усе, що він чинить з народом, і сказав: що це таке робиш ти з народом? для чого ти сидиш один, а весь народ стоїть перед тобою з ранку до вечора?
14
Ви1дэвъ же їоf0ръ вс‰, є3ли6ка творsше лю1демъ, речE: что2 сіE, є4же ты2 твори1ши лю1демъ; почто2 ты2 є3ди1нъ сэди1ши, вси1 же лю1діе предстоsтъ тебЁ t ќтра до вeчера;
15
І сказав Мойсей тестеві своєму: народ приходить до мене просити суду у Бога;
15
Речe же мwmсeй тeстю: понeже прих0дzтъ лю1діе ко мнЁ проси1ти судA t бGа:
16
коли трапляється в них яка справа, вони приходять до мене, і я суджу між тим та іншим і оголошую [їм] устави Божі і закони Його.
16
є3гдa бо бывaетъ и5мъ рaспрz, и3 прих0дzтъ ко мнЁ, разсуждaю коемyждо и3 сказyю и5мъ повєлёніz б9іz и3 зак0нъ є3гw2.
17
Але тесть Мойсеїв сказав йому: не добре це ти робиш:
17
Речe же тeсть мwmсeовъ къ немY: не прaвw ты2 твори1ши глаг0лъ сeй:
18
ти змучиш і себе і народ цей, який з тобою, тому що занадто важка для тебе ця справа: ти один не можеш виконувати її;
ти ж знайди [собі] з усього народу людей здібних, що бояться Бога, людей правдивих, що ненавидять користь, і постав [їх] над ним тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами];
нехай вони судять народ у всякий час і про всяку важливу справу доносять тобі, а всі малі справи судять самі: і буде тобі легше, і вони понесуть з тобою тягар;
22
и3 сyдzтъ людjй по вс‰ часы2: сл0во же неудоборэши1телное донесyтъ къ тебЁ: м†лыz же суды2 да сyдzтъ nни2, и3 њблегчaтъ тS и3 спом0гутъ тебЁ:
23
якщо ти зробиш це, і Бог повелить тобі, то ти можеш устояти, і весь народ цей буде відходити у своє місце з миром.
і вибрав Мойсей із усього Ізраїля здібних людей і поставив їх начальниками народу, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами],
І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чув народ, як Я буду говорити з тобою, і повірив тобі назавжди. І Мойсей оголосив слова народу Господу.
9
и3 речE гDь къ мwmсeю: сE, ѓзъ пріидY къ тебЁ въ столпЁ w4блачнэ, да ўслhшатъ лю1діе гlюща мS къ тебЁ и3 да тебЁ вёруютъ во вёки. Повёда же мwmсeй словесA людjй ко гDу.
10
І сказав Господь Мойсею: піди до народу, [оголоси] й освяти його сьогодні і завтра; нехай вимиють одяг свій,
10
Речe же гDь мwmсeю: сошeдъ засвидётелствуй лю1демъ и3 њчи1сти | днeсь и3 ќтрэ, и3 да и3сперyтъ ри6зы,
11
щоб бути готовими до третього дня: тому що в третій день зійде Господь перед очима всього народу на гору Синай;
11
и3 да бyдутъ готHвы въ дeнь трeтій: въ трeтій бо дeнь сни1детъ гDь на г0ру сінaйскую пред8 всёми людьми2:
12
і проведи для народу смугу з усіх боків і скажи: стережіться підніматися на гору і доторкатися до підошви її; всякий, хто доторкнеться до гори, відданий буде на смерть,
12
и3 ўстр0иши лю1ди w4крестъ глаг0лz: внемли1те себЁ не восходи1ти на г0ру и3 ни чи1мже коснyтисz є3S: всsкъ прикоснyвыйсz горЁ смeртію ќмретъ:
13
рука нехай не доторкнеться до нього, а нехай поб’ють його камінням, або застрелять стрілою; чи то худоба, чи людина, нехай не залишиться в живих; під час протяжного трубного звуку, [коли хмара відійде від гори,] можуть вони піднятися на гору.
13
не к0снетсz є4й рукA, кaменіемъ бо побіeтсz и3ли2 стрэл0ю ўстрэли1тсz, ѓще ск0тъ, ѓще человёкъ, не бyдетъ жи1въ: є3гдa же глaси и3 трубы6 и3 w4блакъ tи1детъ t горы2, сjи взhдутъ на г0ру.
14
І зійшов Мойсей з гори до народу й освятив народ, і вони вимили одяг свій.
На третій день, коли настав ранок, були громи і блискавки, і густа хмара над горою [Синайською], і трубний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані.
16
Бhсть же въ трeтій дeнь бhвшу ко ќтру, и3 бhша глaси и3 мHлніz и3 w4блакъ мрaченъ на горЁ сінaйстэй, глaсъ трyбный глашaше ѕэлw2: и3 ўбоsшасz вси2 лю1діе, и5же въ полцЁ:
17
І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу, і стали біля підошви гори.
17
и3зведe же мwmсeй лю1ди во срётеніе бGу и3з8 полкA, и3 стaша под8 гор0ю.
18
Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і піднімався від неї дим, як дим з печі, і вся гора сильно коливалася;
18
Горa же сінaйскаz дымsшесz всS, схождeніz рaди б9іz на ню2 во nгни2, и3 восхождaше дhмъ, ћкw дhмъ пeщный: и3 ўжас0шасz вси2 лю1діе ѕэлw2.
19
і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом.
19
Бhша же глaси трyбніи происходsще крёпцы ѕэлw2: мwmсeй глаг0лаше, бGъ же tвэщавaше є3мY глaсомъ.
20
І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей.
20
Сни1де же гDь на г0ру сінaйскую на вeрхъ горы2, и3 воззвA гDь мwmсeа на вeрхъ горы2, и3 взhде мwmсeй:
21
І сказав Господь Мойсеєві: зійди і підтвердь народу, щоб він не поривався до Господа бачити Його, і щоб не впав багато хто з нього;
21
и3 речE бGъ къ немY гlz: сошeдъ засвидётелствуй лю1демъ, да не когдA пристyпzтъ къ бGу ўразумёти, и3 падyтъ t ни1хъ мн0зи:
22
священики ж, що наближаються до Господа [Бога], повинні освятити себе, щоб не уразив їх Господь.
22
жерцh же приступaющіи ко гDу бGу да њсвzтsтсz, да не когдA погуби1тъ t ни1хъ гDь.
23
І сказав Мойсей Господу: не може народ підняться на гору Синай, тому що Ти застеріг нас, сказавши: проведи смугу навколо гори й освяти її.
23
И# речE мwmсeй къ бGу: не возм0гутъ лю1діе взhти на г0ру сінaйскую: тh бо завэщaлъ є3си2 нaмъ гlz: њпредэли2 г0ру и3 њсвzти2 ю5.
24
І Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб [Господь] не уразив їх.
24
И# речE є3мY гDь: и3ди2, сни1ди и3 взhди ты2 и3 ґарHнъ съ тоб0ю: жерцh же и3 лю1діе да не нyдzтсz взhти къ бGу, да не когдA погуби1тъ t ни1хъ гDь.
25
І зійшов Мойсей до народу і переповів йому.
25
Сни1де же мwmсeй къ лю1демъ и3 повёда и5мъ.
Глава 20
1
І промовив Бог [до Мойсея] усі слова ці, говорячи:
1
И# гlа гDь вс‰ словесA сі‰ къ мwmсeю гlz:
2
Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
2
ѓзъ є4смь гDь бGъ тв0й, и3зведhй тS t земли2 є3гЂпетскіz, t д0му раб0ты:
3
нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
3
да не бyдутъ тебЁ б0зи и3нjи рaзвэ менє2.
4
Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі;
4
Не сотвори2 себЁ кумjра и3 всsкагw под0біz, є3ли6ка на небеси2 горЁ и3 є3ли6ка на земли2 ни1зу, и3 є3ли6ка въ водaхъ под8 землeю:
5
не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене,
5
да не поклони1шисz и5мъ, ни послyжиши и5мъ: ѓзъ бо є4смь гDь бGъ тв0й, бGъ ревни1тель, tдаsй грэхи2 nтє1цъ на ч†да до трeтіzгw и3 четвeртагw р0да ненави1дzщымъ менE,
6
і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.
а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх;
Шануй батька твого і матір твою, [щоб тобі було добре і] щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
12
Чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2, да блaго ти2 бyдетъ и3 да долголётенъ бyдеши на земли2 блaзэ, ю4же гDь бGъ тв0й даeтъ тебЁ.
13
Не вбивай.
13
Не ўбjй.
14
Не перелюбствуй.
14
Не прелюбы2 сотвори2.
15
Не кради.
15
Не ўкрaди.
16
Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого.
16
Не послyшествуй на дрyга своего2 свидётелства л0жна.
17
Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого.
17
Не пожелaй жены2 и4скреннzгw твоегw2, не пожелaй д0му бли1жнzгw твоегw2, ни селA є3гw2, ни рабA є3гw2, ни рабhни є3гw2, ни волA є3гw2, ни nслA є3гw2, ни всsкагw скотA є3гw2, ни всегw2, є3ли6ка сyть бли1жнzгw твоегw2.
18
Весь народ бачив громи і полум’я і звук трубний, і гору, що диміла, і побачивши те, [весь] народ відступив і став віддалік.
не робіть переді Мною богів срібних, або богів золотих, не робіть собі:
23
не сотвори1те себЁ сaми богHвъ срeбрzныхъ и3 богHвъ златhхъ не сотвори1те самhмъ себЁ:
24
зроби Мені жертовник із земли і принось на ньому всепалення твої і мирні жертви твої, овець твоїх і волів твоїх; на всякому місці, де Я покладу пам’ять імені Мого, Я прийду до тебе і благословлю тебе;
якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один;
4
ѓще же господи1нъ дaстъ є3мY женY, и3 роди1тъ є3мY сhны и3ли2 дщє1ри, женA и3 дёти да бyдутъ господи1ну є3гw2, сaмъ же є3ди1нъ да tи1детъ.
5
але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, —
5
Ѓще же tвэщaвъ рaбъ речeтъ: возлюби1хъ господи1на моего2 и3 женY мою2 и3 дёти мо‰, не tхождY своб0денъ:
6
то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік.
6
да приведeтъ є3го2 господи1нъ є3гw2 пред8 суди1ще б9іе, и3 тогдA приведeтъ є3го2 пред8 двє1ри на прaгъ, и3 да проверти1тъ є3мY ќхо господи1нъ є3гw2 ши1ломъ, и3 да пораб0таетъ є3мY во вёки.
7
Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби;
7
Ѓще же кто2 продaстъ свою2 дщeрь въ рабhню, да не tи1детъ, ћкоже tх0дzтъ рабы6ни:
8
якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її;
8
ѓще не ўгоди1тъ пред8 nчи1ма господи1на своегw2, ю4же џнъ взsти въ женY њбэщA, да tпyститъ ю5: kзhку же чуждeму господи1нъ да не продaстъ є3S, понeже tвeрже ю5:
9
якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок;
9
ѓще же сhну своемY њбэщaлъ ю5, по nбыкновeнію дщeрей да сотвори1тъ є4й:
10
якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття;
10
ѓще же другyю п0йметъ себЁ, потрeбныхъ и3 nдeждъ и3 соoбщeніz є3S да не лиши1тъ:
11
а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу.
11
ѓще же си1хъ трeхъ не сотвори1тъ є4й, да tи1детъ без8 сребрA тyне.
12
Хто вдарить людину так, що вона помре, нехай буде відданий на смерть;
але якщо хто не злонавмисно, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці];
13
ѓще же не хотS, но бGъ предадE въ рyцэ є3гw2, дaмъ тебЁ мёсто, въ нeже ўбэжи1тъ тaмw ўби1вый:
14
а якщо хто з наміром умертвить ближнього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть.
14
ѓще же кто2 приложи1тъ ўби1ти бли1жнzго своего2 лeстію и3 прибёгнетъ ко nлтарю2, t nлтарS моегw2 да в0змеши того2 ўмертви1ти.
15
Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
15
И$же біeтъ nтцA своего2 и3ли2 мaтерь свою2, смeртію да ќмретъ.
16
Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть.
16
И$же ѕлосл0витъ nтцA своего2 и3ли2 мaтерь свою2, смeртію да ќмретъ.
17
Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
17
Ѓще кто2 кого2 ўкрaдетъ t сынHвъ ї}левыхъ, и3 соwдолёвъ семY продaстъ є3го2, и3 њбрsщетсz ў негw2, смeртію да скончaетсz.
18
Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль,
18
Ѓще же сварsтсz двA м{жа, и3 ўдaритъ є3ди1нъ другaго кaменемъ и3ли2 пsстію, и3 не ќмретъ, но слsжетъ на nдрЁ:
19
то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його.
19
ѓще востaвъ человёкъ пох0дитъ внЁ њ жезлЁ, непови1ненъ бyдетъ ўдaривый є3го2: т0чію за недёланіе є3гw2 да дaстъ цёну и3 на цэльбY.
20
А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним;
20
Ѓще же кто2 ўдaритъ рабA своего2 и3ли2 рабY свою2 жезл0мъ, и3 ќмретъ t руки2 є3гw2, суд0мъ да tмсти1тсz:
21
але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло.
21
ѓще же преживeтъ дeнь є3ди1нъ и3ли2 двA, да не мсти1тсz: сребр0 бо є3гw2 є4сть.
22
Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках;
22
Ѓще же бію1тсz двA м{жа, и3 поразsтъ женY непрaздну, и3 и3зhдетъ младeнецъ є3S неиз8wбражeнъ, тщет0ю да њтщети1тсz: ћкоже наложи1тъ мyжъ жены2 тоS, подобaющее да tдaстъ:
23
а якщо буде пошкодження, то віддай душу за душу,
23
ѓще же и3з8wбражeнъ бyдетъ, да дaстъ дyшу за дyшу,
24
око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу,
24
џко за џко, зyбъ за зyбъ, рyку за рyку, н0гу за н0гу,
25
обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар.
25
жжeніе за жжeніе, ћзву за ћзву, врeдъ за врeдъ.
26
Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око;
26
Ѓще же кто2 и3сткнeтъ џко рабY своемY и3ли2 џко рабhни своeй и3 њслэпи1тъ, свобHдны да tпyститъ | за џко и4хъ:
27
і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.
27
ѓще же зyбъ рабY своемY и3ли2 зyбъ рабЁ своeй и3збіeтъ, свобHдны да tпyститъ | за зyбъ и4хъ.
28
Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний;
28
Ѓще же в0лъ ўбодeтъ мyжа и3ли2 женY, и3 ќмретъ, кaменіемъ да побіeтсz в0лъ т0й, и3 да не снэдsтъ мsса є3гw2, господи1нъ же волA непови1ненъ бyдетъ:
29
але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть;
29
ѓще же в0лъ бодли1въ бyдетъ прeжде вчерaшнzгw и3 трeтіzгw днE, и3 возвэстsтъ господи1ну є3гw2, и3 не заключи1тъ є3гw2, и3 ўбіeтъ мyжа и3ли2 женY: в0лъ кaменіемъ да побіeтсz, и3 господи1нъ є3гw2 кyпнw да ќмретъ:
30
якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього.
30
ѓще же w4купъ нал0житсz є3мY, да дaстъ w4купъ за дyшу свою2, є3ли1кw наложaтъ є3мY:
31
Чи забодає сина, чи забодає дочку, — за цим самим законом чинити з ним.
31
ѓще же сhна и3ли2 дщeрь ўбодeтъ, по семy же судY да сотворsтъ є3мY:
32
Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням.
32
ѓще же рабA и3ли2 рабY ўбодeтъ в0лъ, сребрA три1десzть дідрaхмъ да дaстъ господи1ну и4хъ, и3 в0лъ кaменіемъ да побіeтсz.
33
Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел,
33
Ѓще же кто2 tвeрзетъ ћму и3ли2 и3скопaетъ ћму и3 не покрhетъ є3S, и3 впадeтсz въ ню2 телeцъ и3ли2 nслS,
34
то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його.
34
господи1нъ ћмы tдaстъ (цёну), сребро2 дaстъ господи1ну и4хъ: ўмeршее же є3мY да бyдетъ.
35
Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл;
35
Ѓще же чjй в0лъ ўбодeтъ волA бли1жнzгw, и3 ќмретъ, да продадyтъ волA живaго, и3 да раздэлsтъ цёну є3гw2, и3 волA ўмeршаго да раздэлsтъ:
36
а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.
36
ѓще же знaемь є4сть в0лъ, ћкw бодли1въ є4сть прeжде вчерaшнzгw и3 трeтіzгw днE, и3 глаг0лаша господи1ну є3гw2, и3 т0й не заключи1тъ є3гw2: да tдaстъ волA за волA, мeртвый же є3мY да бyдетъ.
Глава 22
1
Якщо хто украде вола або вівцю і заколе або продасть, то п’ять волів заплатить за вола і чотири вівці за вівцю.
1
Ѓще же кто2 ўкрaдетъ телцA и3ли2 џвцу, и3 зак0летъ и3ли2 продaстъ, пsть телцє1въ да воздaстъ за телцA и3 четhри џвцы за џвцу.
2
Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він помре, то кров не ставиться в провину йому;
але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним;
3
ѓще же взhдетъ с0лнце над8 ни1мъ, пови1ненъ є4сть, ќмретъ за него2: ѓще же не и4мать и3мёніz, да продaстсz за татьбY:
4
якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі.
4
ѓще же ћтъ бyдетъ, и3 њбрsщетсz въ руцЁ є3гw2 ўкрaденое t nслsте до nвцы2 жи1во, сугyбw да tдaстъ |.
5
Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого.
5
Ѓще же кто2 потрaвитъ ни1ву и3ли2 віногрaдъ, и3 пyститъ ск0тъ св0й пасти1сz на чужeй ни1вэ, да дaстъ t ни1вы своеS по плодY є3гw2: ѓще же всю2 ни1ву потрaвитъ, л{чшаz ни1вы своеS и3 л{чшаz віногрaда своегw2 да tдaстъ.
6
Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу.
6
Ѓще же и3зшeдъ џгнь њбрsщетъ тeрніе и3 запали1тъ гумно2, и3ли2 клaсы, и3ли2 ни1ву, да tдaстъ, и4же возжE џгнь.
7
Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі;
а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого.
8
ѓще же не њбрsщетсz ўкрадhй, да пріи1детъ господи1нъ д0му пред8 бGа и3 да кленeтсz, ћкw пои1стиннэ не слукaвствова џнъ њ всeмъ положeніи дрyжнемъ.
9
Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загублену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому своєму вдвічі.
9
По всeй речeннэй непрaвдэ, њ телsти и3 њ nслsти и3 њ nвцЁ, и3 њ ри1зэ и3 њ всeй ги1бели нанесeннэй, что2 u5бо ни бhло бы, пред8 бGомъ да пріи1детъ сyдъ nбои1хъ, и3 њбвинeнный бGомъ да tдaстъ сугyбw бли1жнему.
10
Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить, —
клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити;
11
клsтва да бyдетъ б9іz междY nбои1ми, ћкw пои1стиннэ не слукaвствова џнъ њ всeмъ бли1жнzгw положeніи, и3 тaкw пріи1метъ господи1нъ є3гw2, и3 да не tдaстъ:
12
а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його;
12
ѓще же ўкрaдено бyдетъ t негw2, да tдaстъ господи1ну:
13
якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить.
13
ѓще же ѕвёрь снэдE, да ведeтъ є3го2 на ѕвэроsдину, и3 не tдaстъ:
14
Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкоджена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити;
14
ѓще же кто2 и3спр0ситъ ў дрyга, и3 поги1бнетъ, и3ли2 ќмретъ, и3ли2 плэни1тсz, господи1нъ же є3гw2 не бyдетъ съ ни1мъ, tдaстъ:
15
якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну.
15
ѓще же господи1нъ є3гw2 бyдетъ съ ни1мъ, да не tдaстъ: ѓще же наeмникъ є4сть, да бyдетъ є3мY вмёстw мзды2 є3гw2.
16
Якщо звабить хто дівчину незаручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину;
16
Ѓще же прельсти1тъ кто2 не њбручeну дэви1цу, и3 бyдетъ съ нeю, вёномъ да tвёнитъ ю5, (и3 п0йметъ ю5) себЁ въ женY:
17
а якщо батько не погодиться [і не захоче] видати її за нього, нехай заплатить [батькові] стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам.
17
ѓще же возбранsz возбрани1тъ и3 не восх0щетъ nтeцъ є3S дaти ю5 є3мY въ женY, сребро2 да воздaстъ nтцY, є3ли1кw є4сть вёно дэви1ческо.
18
Ворожки не залишай у живих.
18
ВолхвHмъ живы6мъ бhти не попусти1те.
19
Усякий скотоложник нехай буде відданий на смерть.
19
Всsкаго со скот0мъ бывaюща смeртію ўбіeте є3го2.
20
Той, хто приносить жертву богам, крім одного Господа, нехай буде знищений.
20
И$же жeртву прин0ситъ богHмъ, смeртію да потреби1тсz, но т0чію гDу є3ди1ному.
21
Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській.
21
И# пришeлца не њѕл0бите, нижE њскорби1те є3го2: пришeлцы бо бёсте въ земли2 є3гЂпетстэй.
22
Ні вдови, ні сироти не утискуйте;
22
Всsкіz вдовы2 и3 сироты2 не њѕл0бите:
23
якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх,
23
ѓще же ѕл0бою њѕл0бите |, и3 возстенaвше возопію1тъ ко мнЁ, слyхомъ ўслhшу глaсъ и4хъ
24
і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами.
тому що вона є єдиний покров у нього, вона — одіяння тіла його: в чому буде він спати? отже, коли він буде волати до Мене, Я почую, бо Я милосердий.
27
є4сть бо сіS покровeніе є3мY, сіS є3ди1на ри1за стыдёніz є3гw2, въ чeмъ спaти бyдетъ: ѓще u5бо возопіeтъ ко мнЁ, ўслhшу є3го2: млcтивъ бо є4смь.
28
Суддів не лихослов і начальника в народі твоєму не паплюж.
28
БогHвъ да не ѕлосл0виши и3 кнsзю людjй твои1хъ да не речeши ѕлA.
29
Не барися [приносити Мені] початки від току твого і від точила твого; віддавай Мені первістка із синів твоїх;
29
Начaтки t гумнA и3 t точи1ла твоегw2 да не косни1ши принести2 (мнЁ): пeрвенцы сынHвъ твои1хъ да дaси мнЁ:
30
те саме роби з волом твоїм і з вівцею твоєю [і з ослом твоїм]: сім днів нехай вони будуть біля матері своєї, а у восьмий день віддавай їх Мені.
30
тaкw сотвори1ши телцY твоемY, и3 nвцЁ твоeй, и3 nслY твоемY: сeдмь днjй да бyдетъ ў мaтери, въ nсмhй же дeнь да tдaси џное мнЁ.
31
І будете в Мене людьми святими; і м’яса, роздертого звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.
31
Лю1ди свsти бyдете ми2, и3 мsса ѕвэроsдиннагw да не снёсте, псHмъ повeржете є5.
Глава 23
1
Не прислухайся до пустих чуток, не давай руки твоєї нечестивому, щоб бути свідком неправди.
1
Да не пріи1меши слyха сyетна, да не приложи1шисz съ непрaведнымъ бhти свидётель непрaведенъ:
2
Не йди за більшістю на зло, і не вирішуй по́зову, відступаючи за більшістю від правди;
2
да не бyдеши со мн0гими на ѕл0бу, да не приложи1шисz ко мн0жеству ўклони1тисz со мн0жайшими, ћкw преврати1ти сyдъ,
3
і бідному не потурай у по́зові його.
3
и3 ни1щагw да не поми1луеши на судЁ.
4
Якщо знайдеш вола ворога твого, або осла його, що заблукав, приведи його до нього;
4
Ѓще же срsщеши говsдо врагA твоегw2 и3ли2 nслS є3гw2 заблуждaющее, њбрати1въ да tдaси є3мY:
5
якщо побачиш осла ворога твого, що впав під ношею своєю, то не залишай його; розв’юч разом з ним.
5
ѓще же ќзриши nслS врагA твоегw2 пaдшее под8 брeменемъ є3гw2, да не мимои1деши є5, но да воздви1гнеши є5 съ ни1мъ.
6
Не суди перекручено по́зову бідного твого.
6
Да не преврати1ши судA ни1щему въ судЁ є3гw2.
7
Віддаляйся від неправди і не умертвляй невинного і правого, бо Я не виправдаю беззаконника.
7
T всsкагw сл0ва непрaведнагw да tстyпиши: непови1нна и3 првdна да не ўбіeши, и3 не њправди1ши нечести1ваго дарHвъ рaди,
8
Дарів не приймай, бо дари роблять сліпими зрячих і спотворюють справу правих.
8
и3 да не в0змеши дарHвъ: дaры бо њслэплsютъ џчи ви1дzщымъ и3 погублsютъ словесA првdна.
9
Прибульця не кривдь [і не утискуй його]: ви знаєте душу прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській.
9
И# пришeлца не њскорблsйте, ни стужи1те (є3мY): вh бо вёсте дyшу пришeлчу, понeже сaми бёсте пришeлцы въ земли2 є3гЂпетстэй.
10
Шість років засівай землю твою і збирай врожай її,
10
Шeсть лётъ да сёеши зeмлю твою2 и3 да соберeши плоды2 є3S:
11
а в сьомий залишай її в спокої, щоб годувались убогі з твого народу, а залишками після них годувалися звірі польові; так само чини з виноградником твоїм і з маслиною твоєю.
11
въ седм0е же њставлeніе да сотвори1ши и3 њпyстиши ю5, и3 да ћсти бyдутъ ўб0зіи kзhка твоегw2, њстaнки же да снэдsтъ ѕвёріе ди1віи: тaкw да сотвори1ши віногрaду твоемY и3 мaсличію твоемY.
12
Шість днів роби діла твої, а в сьомий день спочивай, щоб відпочив віл твій і осел твій і заспокоївся син раби твоєї і прибулець.
12
Въ шeсть днjй да сотвори1ши дэлA тво‰, въ седмhй же дeнь пок0й: да почjетъ в0лъ тв0й и3 nсeлъ тв0й, и3 да почjетъ сhнъ рабы2 твоеS и3 пришлeцъ.
13
Дотримуйтесь усього, що Я сказав вам, і імен інших богів не згадуйте; нехай не чується воно з уст твоїх.
13
Вс‰, є3ли6ка гlахъ вaмъ, сохрани1те, и3мeнъ же богHвъ и3нёхъ не поминaйте, нижE да слhшатсz и3зо ќстъ вaшихъ.
14
Тричі на рік святкуй Мені:
14
Три2 крaты въ лётэ сотвори1те ми2 прaздникъ:
15
дотримуйся свята опрісноків: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в ньому ти вийшов з Єгипту; і нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками;
15
прaздникъ њпрэсн0кwвъ сохрани1те твори1ти, сeдмь днjй kди1те њпрэсн0ки, ћкоже заповёдахъ тебЁ, во врeмz мцcа н0выхъ плодHвъ, въ т0й бо и3зшeлъ є3си2 и3з8 є3гЂпта, да не kви1шисz предо мн0ю т0щь:
16
додержуйся і свята жнив перших плодів праці твоєї, які ти сіяв на полі, і свята збирання плодів наприкінці року, коли збереш з поля працю твою.
16
и3 прaздникъ жaтвы первор0дныхъ жи6тъ сотвори1ши t дёлъ твои1хъ, ±же посёеши на ни1вэ твоeй: и3 прaздникъ скончaніz при и3сх0дэ лёта въ собрaніи дёлъ твои1хъ, ±же t ни1въ твои1хъ.
17
Тричі на рік повинні з’являтися всі чоловічої статі твої перед лице Владики, Господа [твого].
[Коли вижену язичників від лиця твого і поширю межі твої], не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жир від святкової жертви Моєї не повинен залишатися до ранку.
18
Е#гдa бо и3зженY kзhки t лицA твоегw2 и3 разширю2 предёлы тво‰, да не пожрeши на квaсэ кр0ве жeртвы моеS, нижE да долежи1тъ тyкъ прaздника моегw2 до ќтріz.
19
Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його.
19
Начaтки пeрвыхъ жи6тъ земли2 твоеS да внесeши въ д0мъ гDа бGа твоегw2. Да не свари1ши kгнsте во млецЁ мaтере є3гw2.
20
Ось, Я посилаю перед тобою ангела [Мого] оберігати тебе на путі і ввести тебе в те місце, яке Я приготував [тобі];
20
И# сE, ѓзъ послю2 ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, да сохрани1тъ тS на пути2, ћкw да введeтъ тS въ зeмлю, ю4же ўгот0вахъ тебЁ:
21
зберігай себе перед лицем Його і слухай гласу Його; не протився Йому, тому що Він не простить гріха вашого, бо ім’я Моє в Ньому.
21
вонми2 себЁ и3 послyшай є3го2, и3 не њслyшайсz є3гw2: не њбинeтсz бо тебє2, и4мz бо моE є4сть на нeмъ:
22
[Якщо будеш слухати гласу Мого, і будеш виконувати усе, що скажу тобі, і збережеш завіт Мій, то ви будете в Мене народом обраним з усіх племен, бо вся земля Моя; ви будете у Мене царственим священством і народом святим. Ці слова скажи синам Ізраїлевим.] Якщо ти будеш слухати гласу Його і виконувати все, що скажу [тобі], то ворогом буду ворогів твоїх і супротивником противників твоїх.
Прокладу межі твої від моря Червоного до моря Филистимського і від пустелі до ріки [великої Євфрату], бо віддам до рук ваших жителів цієї землі, і проженеш їх від лиця твого;
31
И# положY предёлы тво‰ t чермнaгw м0рz до м0рz фmлістjмлz, и3 t пустhни до рэки2 вели1кіz є3vфрaта, и3 предaмъ въ рyцэ вaши сэдsщихъ на земли2 и3 и3зженY и5хъ t тебє2:
32
[не змішуйся і] не укладай союзу ні з ними, ні з богами їхніми;
32
да не смэси1шисz съ ни1ми, и3 съ бHги и4хъ да не завэщaеши завёта,
33
не повинні вони жити в землі твоїй, щоб вони не ввели тебе у гріх проти Мене; бо якщо ти будеш служити богам їхнім, то це буде для тебе сіттю.
33
и3 да не њстaнутсz на земли2 твоeй, да не сотворsтъ тS согрэши1ти ко мнЁ: ѓще бо пораб0таеши богHмъ и4хъ, сjи бyдутъ тебЁ въ соблaзнъ.
Глава 24
1
І Мойсеєві сказав Він: піднімись до Господа ти й Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, і поклоніться [Господу] здаля;
Мойсей один нехай наблизиться до Господа, а вони нехай не наближаються, і народ нехай не піднімається з ним.
2
и3 да пристyпитъ мwmсeй є3ди1нъ къ бGу, nни1 же да не пристyпzтъ: и3 лю1діе съ ни1ми да не взhдутъ.
3
І прийшов Мойсей і переказав народу всі слова Господні і всі закони. І відповів увесь народ в один голос, і сказали: все, що сказав Господь, зробимо [і будемо слухняні].
зроби одного херувима з одного краю, а другого херувима з іншого краю; такими, що виступають з кришки, зробіть херувимів на обох краях її;
19
да сотворsтсz херувjми, є3ди1нъ t страны2 сеS и3 другjй t страны2 другjz њчисти1лища, и3 сотвори1ши двA херув‡ма на nбои1хъ странaхъ:
20
і будуть херувими з розпростертими догори крилами, покриваючи крилами своїми кришку, а лицями своїми будуть один до одного: до кришки будуть лиця херувимів.
20
да бyдутъ херувjми распростирaюще кри1ла верхY, соwсэнsюще кри1лами свои1ми над8 њчисти1лищемъ, и3 ли1ца и4хъ ко другъдрyгу, на њчисти1лище бyдутъ ли1ца херув‡мска:
21
І поклади кришку на ковчег згори, у ковчег же поклади одкровення, що Я дам тобі;
21
и3 да возложи1ши њчисти1лище на ківHтъ верхY, и3 въ ківHтъ да вложи1ши свидBніz, ±же дaмъ тебЁ.
22
там Я буду відкриватися тобі і говорити з тобою над кришкою, посеред двох херувимів, які над ковчегом одкровення, про усе, що буду заповідувати через тебе синам Ізраїлевим.
на стінках повинні бути кільця, щоб вкладати жердини для носіння на них столу;
27
и3 да бyдутъ к0лца на влаг†лища носи1ламъ, ћкw воздвизaти и4ми трапeзу.
28
а жердини зроби з дерева ситим і обклади їх [чистим] золотом, і будуть носити на них цей стіл;
28
И# сотвори1ши нwси1ла є3S t дрeвъ негнію1щихъ, и3 позлати1ши | злaтомъ чи1стымъ, и3 воздвизaтисz бyдетъ на ни1хъ трапeза.
29
зроби також для нього блюдо, кадильниці, чаші і кружки, щоб возливати ними: із золота чистого зроби їх;
29
И# сотвори1ши блю6да є3S и3 fmміaмники, и3 возливaлники и3 чaшы, и4миже возливaти бyдеши: t злaта чи1ста да сотвори1ши |.
30
і покладай на стіл хліби предкладення перед лицем Моїм постійно.
30
И# возлагaти бyдеши на трапeзу хлёбы предложeніz предо мн0ю пrнw.
31
І зроби світильник із золота чистого; карбованим повинен бути цей світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його повинні виходити з нього;
31
И# да сотвори1ши свэти1лникъ t злaта чи1ста, и3звazнъ да сотвори1ши свэти1лникъ: стeбль є3гw2 и3 вBтви, и3 чaшы и3 крyзи и3 крjны t негw2 да бyдутъ:
32
шість гілок повинні виходити з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світильника з іншого боку його;
32
шeсть же вётвій и3сходsщихъ t стрaнъ, три2 вBтви свэти1лника t страны2 є3гw2 є3ди1ныz и3 три2 вBтви свэти1лника t страны2 вторhz:
33
три чашечки на зразок мигдалевої квітки, з яблуком і квітами, повинні бути на одній гілці, і три чашечки на зразок мигдалевої квітки на іншій гілці, з яблуком і квітами: так на всіх шести гілках, що виходять із світильника;
33
и3 три2 чaшы во w4бразъ nрёха, на є3ди1нэй вётви крyгъ и3 крjнъ: тaкw шести2 вётвамъ и3сходsщымъ t свэти1лника:
34
а на стеблі світильника повинні бути чотири чашечки на зразок мигдалевої квітки з яблуками і квітами;
34
и3 на свэти1лникэ четhри ч†шы во w4бразъ nрёха, на є3ди1нэй вётви крyзи и3 крjны є3гw2:
35
у шести гілок, що виходять із стебла світильника, яблуко під двома гілками його, і яблуко під іншими двома гілками, і яблуко під третіми двома гілками його [і на світильнику чотири чашечки, на зразок мигдалевої квітки];
35
крyгъ под8 двэмA вётвьми t негw2, и3 крyгъ под8 четhрьми вётвьми t негw2: тaкw шести2 вётвамъ и3сходsщымъ t свэти1лника: и3 на свэти1лникэ четhри чaшы во w4бразъ nрёха:
36
яблуко і гілки їх з нього повинні виходити: він весь повинен бути карбований, цільний, з чистого золота.
36
крyзи и3 вBтви t негw2 да бyдутъ: вeсь и3звazнъ t є3ди1нагw злaта чи1ста.
37
І зроби до нього сім лампад і постав на нього лампади його, щоб світили на передній бік його;
37
И# да сотвори1ши свэти6лъ є3гw2 сeдмь, и3 постaвиши свэти6ла є3гw2, и3 свэти1ти бyдутъ t є3ди1нагw лицA є3гw2:
38
і щипці до нього і лотки до нього [зроби] з чистого золота;
38
и3 щипцы2 є3гw2, и3 подст†вы є3гw2 t злaта чи1ста сотвори1ши:
39
з таланта золота чистого нехай зроблять його з усіма цими приналежностями.
39
талaнтомъ злaта чи1ста да сотвори1ши вс‰ сосyды сі‰.
40
Дивися, зроби їх за тим зразком, який показано тобі на горі.
40
Ви1ждь, да сотвори1ши по w4бразу покaзанному тебЁ на горЁ.
Глава 26
1
Скинію ж зроби з десяти покривал крученого висону і з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і херувимів зроби на них мистецькою роботою;
1
Ски1нію же да сотвори1ши t десzти2 nпHнъ t вmсс0на скaнагw и3 синеты2, и3 багрzни1цы и3 червлени1цы скaныz: херувjмы дёломъ ткaнымъ да сотвори1ши |.
2
довжина кожного покривала двадцять вісім ліктів, а ширина кожного покривала чотири лікті: міра одна всім покривалам.
П’ять покривал нехай будуть з’єднані одне з одним, і інші п’ять покривал з’єднані одне з одним.
3
Пsть же nп0нъ да бyдутъ взаи1мъ придержaщzсz є3ди1на t другjz, и3 пsть nп0нъ да бyдутъ содержaщzсz другA њ друзёй.
4
Зроби [до них] петлі блакитного кольору на краю першого покривала, що в кінці з’єднує обидві половини; так зроби і на краю останнього покривала, що з’єднує обидві половини;
4
И# да сотвори1ши и5мъ пє1тли и3з8 синеты2 ў крaz nп0ны є3ди1ныz, t є3ди1ныz страны2 въ сложeніе: и3 си1це сотвори1ши на краю2 nп0ны внёшніz къ сложeнію втор0му.
5
п’ятдесят петель зроби на одному покривалі і п’ятдесят петель зроби на краю покривала, що з’єднується з іншим; петлі повинні відповідати одна одній;
5
Пzтьдесsтъ же пeтлей сотвори1ши є3ди1нэй nп0нэ, и3 пzтьдесsтъ пeтлей да сотвори1ши t крaz nп0ны по сложeнію вторhz, лицeмъ къ лицY сходsщыzсz междY соб0ю кazждо.
6
і зроби п’ятдесят гачків золотих і гачками з’єднай покривала одне з одним, і буде скинія одним цілим.
Зроби п’ятдесят петель на краю крайнього покривала, для з’єднання його з другим, і п’ятдесят петель [зроби] на краю іншого покривала, для з’єднання з ним;
10
И# да сотвори1ши пeтлей пzтьдесsтъ на краи2 nп0ны є3ди1ныz, ћже средЁ по сложeнію, и3 пzтьдесsтъ пeтлей да сотвори1ши на краи2 nп0ны совокуплsющіzсz вторhz.
11
зроби п’ятдесят гачків мідних, і вклади гачки в петлі, і з’єднай покров, щоб він складав одне.
А лишок, що залишається від покривал скиній, — половина зайвого покривала нехай буде звішена на задньому боці скинії;
12
И# да подложи1ши и3зли1шнее t nп0нъ ски1ніи: полуoп0ною њстaвшеюсz да покрhеши и3зли1шнее nп0нъ ски1ніи: да прикрhеши созади2 ски1ніи.
13
а лишок від довжини покривал скинії, на лікоть з одного і на лікоть з іншого боку, нехай буде звішений з боків скинії з тієї і з другої сторони, для покриття її.
13
Лaкоть (є3ди1нъ) t сегw2, и3 лaкоть (є3ди1нъ) t другaгw, t и3зли1шнzгw nп0нъ, въ долготY nп0нъ ски1ніи: да бyдетъ покрывaющее на странЁ ски1ніи, сю1ду и3 сю1ду да покрывaетъ.
14
І зроби покриття для покрова зі шкур баранячих червоних і ще покров верхній зі шкур синіх.
14
И# да сотвори1ши покр0въ ски1ніи t к0жъ џвнихъ червлeныхъ, и3 прикрыв†ла t к0жъ си1нихъ свeрху.
15
І зроби бруси для скинії з дерева ситим, щоб вони стояли:
15
И# да сотвори1ши столпы2 ски1ніи t дрeвъ негнію1щихъ:
16
довжиною в десять ліктів [зроби] брус, і півтора ліктя кожному брусу ширина;
16
десzти2 лaктій (въ высотY) да сотвори1ши ст0лпъ є3ди1нъ, лaктz же є3ди1нагw и3 п0лъ широтA столпA є3ди1нагw:
17
у кожного бруса по два шипи [на кінцях], один навпроти другого: так зроби на усіх брусах скинії.
Так зроби бруси для скинії: двадцять брусів для полуденної сторони до півдня,
18
И# да сотвори1ши столпы2 ски1ніи, двaдесzть столпHвъ t страны2 ћже къ сёверу:
19
і під двадцять брусів зроби сорок срібних підніжок: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під другий брус для двох шипів його;
19
и3 четhредесzть стоsлwвъ срeбрzныхъ да сотвори1ши двaдесzтимъ столпHмъ: двA стwsла є3ди1ному столпY на nбои1хъ крaехъ є3гw2 и3 двA стwsла друг0му столпY на nбои1хъ крaехъ є3гw2:
20
і двадцять брусів для другої сторони скинії до півночі,
20
и3 въ странЁ вторёй ю4жнэй двaдесzть столпHвъ:
21
і для них сорок підніжок срібних: два підніжки [для двох шипів його] під один брус, і два подніжки під другий брус [для двох шипів його];
Також і вздовж по північній стороні — завіси ста ліктів довжиною; стовпів для них двадцять, і підніжків для них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки на них [і підніжки їх] зі срібла.
А для воріт двору завіса у двадцять ліктів [висотою] з блакитної і пурпурової і червленої вовни і з крученого висону візерункової роботи; стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири.
І накажи синам Ізраїлевим, щоб вони приносили тобі єлей чистий, видавлений з маслин, для освітлення, щоб горів світильник у всякий час;
20
И# ты2 заповёждь сынHмъ ї}лєвымъ, и3 да в0змутъ тебЁ є3лeй t мaсличіz без8 дрождeй чи1стъ и3зжaтъ въ свэтёніе, да гори1тъ свэти1лникъ всегдA.
21
у скинії зібрання поза завісою, що перед ковчегом одкровення, буде запалювати його Аарон і сини його, від вечора до ранку, перед лицем Господнім. Це устав вічний для поколінь їх від синів Ізраїлевих.
21
Въ ски1ніи свидёніz внЁ завёсы, ћже над8 завётомъ, возжигaти бyдетъ є3го2 ґарHнъ и3 сhнове є3гw2, t вeчера дaже до ќтра, пред8 гDемъ, зак0ннw вёчнw въ р0ды вaшz t сынHвъ ї}левыхъ.
Глава 28
1
І візьми до себе Аарона, брата твого, і синів його з ним, від середовища синів Ізраїлевих, щоб він був священиком Мені, Аарона і Надава, Авиуда, Єлеазара й Іфамара, синів Ааронових.
І скажи всім мудрим серцем, яких Я наповнив духом премудрости [і розуміння], щоб вони зробили Аарону [священні] одежі для посвяти його, щоб він був священиком Мені.
3
И# ты2 возглаг0ли ко всBмъ прем{дрымъ ўм0мъ, и5хже нап0лнихъ д¦а мyдрости и3 смышлeніz: и3 да сотворsтъ ри1зу свsту ґарHну, въ нeйже и4мать свzщеннодёйствовати мнЁ во свzти1лищи.
4
Ось одяг, який вони повинні зробити: наперсник, ефод*, верхня риза, хітон* витканий, кидар* і пояс. Нехай зроблять священний одяг Аарону, братові твоєму, і синам його, щоб він був священиком Мені.
і зроблять ефод із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і з крученого висону, мистецькою роботою.
6
и3 да сотворsтъ ри1зу вeрхнюю t вmсс0на скaнагw, дёло ткaнно пестрsщагw.
7
У нього повинні бути на обох кінцях його два з’єднувальні нарамники, щоб він був зв’язаний.
7
ДвЁ ри6зы вє1рхніz [є3ди1нъ нарaмникъ на дв0е раздэлeнный въ под0біе сaккоса.] да бyдутъ є3мY придержaщzсz є3ди1на друзёй, на џбэ странB св‰заныz.
8
І пояс ефода, що поверх нього, повинен бути однакової з ним роботи, з [чистого] золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону.
8
И# ткaніе ри1зъ вeрхнихъ, є4же є4сть на ни1хъ, по сотворeнію и4хъ да бyдетъ t злaта чи1ста и3 синеты2, и3 багрzни1цы и3 червлени1цы прsденыz и3 вmсс0на скaнагw.
9
І візьми два камені онікса і виріж на них імена синів Ізраїлевих:
і поклади два камені ці на нарамники ефода: це камені на пам’ять синам Ізраїлевим; і буде Аарон носити імена їхні перед Господом на обох раменах своїх для пам’яті.
і [зроби] два ланцюжки з чистого золота, витими зроби їх роботою плетеною, і прикріпи кручені ланцюжки до гнізд [на нарамниках їх спереду].
14
и3 да сотвори1ши двЁ треснwви1цы t злaта чи1ста, смBшены цвэтaми, дёло плетeніz: и3 возложи1ши треснwви1цы сплетє1ныz на щитцы2 по нарaмникwмъ и4хъ сопреди2.
15
Зроби наперсник судний майстерною роботою; зроби його такою самою роботою, як ефод: із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону зроби його;
15
И# да сотвори1ши сл0во [Грeч.: логjонъ.] сyдное, дёло пестрsщагw: по состaву ри1зы вeрхніz [Грeч.: є3пwмjсъ, є3вр.: є3фyдъ.] да сотвори1ши сіE t злaта и3 синеты2, и3 багрzни1цы и3 червлени1цы прsденыz и3 вmсс0на скaнагw:
16
він повинен бути чотирикутний, подвійний, у п’ядь довжиною і в п’ядь шириною;
і встав у нього оправлені камені в чотири ряди; поряд: рубін, топаз, смарагд, — це один ряд;
17
и3 нашіeши на нeмъ швeніе кaменное въ четhри рzд†. Рsдъ кaменій да бyдетъ: сардjй, топaзій и3 смарaгдъ, рsдъ є3ди1нъ:
18
другий ряд: карбункул, сапфір і алмаз;
18
и3 рsдъ вторhй, ѓнfраxъ и3 сапфjръ и3 їaспісъ:
19
третій ряд: яхонт, агат і аметист;
19
и3 рsдъ трeтій, лігЂрій и3 ґхaтъ и3 ґмеfЂстъ:
20
четвертий ряд: хризоліт, онікс і яспис; у золоті гнізда повинні бути вставлені вони.
20
и3 рsдъ четвeртый, хрmсолjfъ и3 вирЂллій и3 nнЂхій: њб8‰ты злaтомъ, и3сплетє1ны въ злaтэ да бyдутъ по рsду своемY.
21
Цих каменів повинно бути дванадцять, за числом [дванадцяти імен] синів Ізраїлевих [на двох раменах його], за іменами їх [і за народженням їх]; на кожнім, як на печаті, повинно бути вирізано по одному імені з числа дванадцяти колін.
21
И# кaменіе да бyдутъ t и3мeнъ двунaдесzти сынHвъ ї}левыхъ пред8 гDемъ: на двY рaменахъ є3гw2 дванaдесzть по и3менaмъ и4хъ и3 по родHмъ и4хъ, и3звazни печaтми, коегHждо по и4мени да бyдутъ въ дванaдесzть племeнъ.
22
До наперсника зроби ланцюжки кручені плетеної роботи з чистого золота;
22
И# да сотвори1ши на сл0вэ трє1сны сплетє1ны, дёломъ вери1жнымъ, t злaта чи1ста.
23
і зроби до наперсника два кільця з золота і прикріпи два [золотих] кільця до двох країв наперсника;
23
И# да сотвори1ши на словеси2 двA кwлцA зл†та: и3 возложи1ши двA кwлцA зл†та на џба кр†z словесE.
24
і вдінь два плетені ланцюжки з золота в обидва кільця з [обох] кінців наперсника,
24
И# возложи1ши трє1сны и3 чє1пи зл†ты на двA кwлцA t nбои1хъ крaєвъ словесE.
25
а два кінці двох ланцюжків прикріпи до двох гнізд і прикріпи до нарамників ефода з лицевої сторони його;
25
И# двA кр†z двyхъ трeснъ наложи1ши на двЁ чепHчки, и3 возложи1ши на рaмена вeрхнихъ ри1зъ лицeмъ ко другъдрyгу.
26
ще зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, що лежить до ефода в середину;
26
И# сотвори1ши двA кwлцA зл†та, и3 возложи1ши на џбэ страны6 словесE на крaй t крaz зaднzгw вeрхнихъ ри1зъ, tвнyтрь.
27
також зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони його, біля з’єднання його, над поясом ефода;
і прикріплять наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не спадав наперсник з ефода.
28
И# стsгнеши сл0во колцaми, ±же на нeмъ, съ колцaми вeрхнихъ ри1зъ сложeными, и3з8 синеты2 плетeными во ткaніе вeрхнихъ ри1зъ, да не низпускaетсz сл0во съ вeрхнихъ ри1зъ.
29
І буде носити Аарон імена синів Ізраїлевих на наперснику судному біля серця свого, коли буде входити у святилище, для постійної пам’яті перед Господом. [І поклади на наперсник судний кручені ланцюжки, поклади на обидва кінці наперсника, і поклади обидва гнізда на обох плечах на нарамнику з лиця.]
29
И# да в0зметъ ґарHнъ и3менA сынHвъ ї}левыхъ на сл0вэ сyднэмъ на пeрсехъ, входsщь во с™0е на пaмzть пред8 бGомъ. И# да положи1ши на словеси2 сyднэмъ трє1сны: плетє1ніz на џба кр†z словесE возложи1ши, и3 џба щит† возложи1ши на џбэ р†мэ нарaмника [Грeч.: є3пwмjсъ, є3вр.: є3фyдъ.] на лицE.
30
На наперсник судний поклади урим і тумим, і вони будуть біля серця Ааронового, коли буде він входити [у святилище] перед лице Господнє; і буде Аарон завжди носити суд синів Ізраїлевих біля серця свого перед лицем Господнім.
30
И# да возложи1ши на сл0во сyдное kвлeніе и3 и4стину: и3 да бyдетъ на пeрсехъ ґарHну, є3гдA вни1детъ въ с™0е пред8 гDа: и3 да н0ситъ ґарHнъ суды2 сынHвъ ї}левыхъ на пeрсехъ пред8 гDемъ всегдA.
31
І зроби верхню ризу до ефода всю блакитного кольору;
посеред неї повинен бути отвір для голови; біля отвору її навколо повинна бути обшивка виткана, подібно до отвору у броні, щоб не дерлося;
32
И# да бyдетъ ќстіе посредЁ є3гw2, њжерeліе и3мyщо круг0мъ ќстіz дёломъ ткaнымъ, сги1бъ сошвeнъ t негw2, да не раздерeтсz.
33
на подолі її зроби яблука з ниток блакитного, яхонтового, пурпурового і червленого кольору [і з крученого висону], навколо по подолу її; [такого вигляду яблука і] дзвоники золоті між ними навкруги:
золотий дзвоник і яблуко, золотий дзвоник і яблуко, по подолу верхньої ризи навкруги;
34
При пyгвицэ злaтъ звонeцъ, и3 цвётъ на nмeтэ ри1знэмъ, круг0мъ.
35
вона буде на Аароні в служінні, щоб чутним був від нього звук, коли він буде входити у святилище перед лице Господнє і коли буде виходити, щоб йому не вмерти.
35
И# да бyдетъ ґарHну, є3гдA слyжитъ, слhшанъ глaсъ є3гw2, входsщу во с™0е пред8 гDа, и3 и3сходsщу, да не ќмретъ.
36
І зроби поліровану дощечку з чистого золота, і виріж на ній, як вирізують на печатці: «Святиня Господня»,
36
И# да сотвори1ши дщи1цу злaту чи1сту: и3 и3з8wбрази1ши на нeй w4бразъ печaти, с™hнz гDнz,
37
і прикріпи її шнуром блакитного кольору до кидара, так щоб вона була на передній стороні кидара;
37
и3 да возложи1ши ю5 на синетY скaную, и3 да бyдетъ на ўвsслэ [Грeч.: мjтра.], спреди2 ўвsсла да бyдетъ,
38
і буде вона на чолі Аароновому, і понесе на собі Аарон недоліки приношень, що посвячуються від синів Ізраїлевих, і всіх дарів, які вони приносять; і буде вона безперестанно на чолі його, для благовоління Господнього до них.
38
и3 да бyдетъ на челЁ ґарHни: и3 tи1метъ ґарHнъ согрэшє1ніz свzтhхъ, є3ли6ка њсвzтsтъ сhнове ї}лєвы t всsкагw даsніz свzтhхъ свои1хъ, и3 да бyдетъ на челЁ ґарHни всегдA пріsто и4ми пред8 гDемъ.
39
І зроби хітон з висону і кидар з висону і зроби пояс візерунчастої роботи;
39
И# трє1сны ри1зъ t вmсс0на: и3 сотвори1ши клобyкъ [Грeч.: кjдарісъ.] вmсс0нный, и3 п0zсъ да сотвори1ши дёло пестрsщагw.
40
зроби і синам Аароновим хітони, зроби їм пояси, і головні пов’язки зроби їм для слави і краси,
40
И# сынHмъ ґарHнwвымъ да сотвори1ши ри6зы и3 п0zсы, и3 клобуки2 да сотвори1ши и5мъ въ чeсть и3 слaву:
41
і зодягни в них Аарона, брата твого, і синів його з ним, і помаж їх, і наповни руки їх, і посвяти їх, і вони будуть священиками Мені.
І зроби їм нижній одяг лляний, для прикриття тілесної наготи від стегон до гомілок,
42
И# да сотвори1ши и5мъ надр†ги льн‰ны покрывaти стыдBніz пл0ти и4хъ, t бeдръ дaже до стeгнъ бyдутъ,
43
і хай буде він на Аароні і на синах його, коли будуть вони входити у скинію забрання, або приступати до жертовника для служіння у святилищі, щоб їм не навести [на себе] гріха і не померти. Це устав вічний, [нехай буде] для нього і для нащадків його після нього.
43
и3 да и4мать ґарHнъ и3 сhнове є3гw2, є3гдA вх0дzтъ въ ски1нію свидёніz, и3ли2 є3гдA прих0дzтъ служи1ти къ жeртвеннику с™hни: и3 да не наведyтъ на сS грэхA, да не ќмрутъ: зак0нное вёчное (да бyдетъ) є3мY и3 сёмени є3гw2 по нeмъ.
Глава 29
1
Ось що повинен ти звершити над ними, щоб посвятити їх у священики Мені: візьми одного тельця з волів, і двох баранів без вад,
1
И# сі‰ сyть, ±же сотвори1ши и5мъ: њсвzти1ши |, ћкw свzщеннодёйствовати и5мъ мнЁ: да в0змеши же телцA є3ди1наго t говsдъ и3 nвн† двA непорHчна:
2
і хлібів прісних, і опрісноків, змішаних з єлеєм, і коржів прісних, помазаних єлеєм: з борошна пшеничного зроби їх,
і підпережи їх поясом, Аарона і синів його, і поклади на них пов’язки і буде їм належати священство за уставом навік; і наповни руки Аарона і синів його.
Візьми й іншого барана, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову барана;
19
И# да п0ймеши nвнA вторaго, и3 возложи1тъ ґарHнъ и3 сhнове є3гw2 рyки сво‰ на главY џвню:
20
і заколи барана, і візьми крови його, і поклади на край правого вуха Ааронового і на край правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їх, і на великий палець правої ноги їх; і покропи кров’ю на жертовник з усіх боків;
20
и3 зак0леши є3го2, и3 в0змеши t кр0ве є3гw2, и3 возложи1ши на крaй ўшесE ґарHнz деснaгw и3 на крaй руки2 деснhz и3 на крaй ноги2 деснhz, и3 на крaй ўшeсъ сынHвъ є3гw2 деснhхъ и3 на крaй рyкъ и4хъ деснhхъ и3 на крaй н0гъ и4хъ деснhхъ:
21
і візьми крови, яка на жертовнику, і єлею помазання, і покропи на Аарона і на одежу його, і на синів його, і на одежу синів його з ним, — і будуть освячені, він і одяг його, і сини його й одяг їхній з ними.
21
и3 да в0змеши t кр0ве, ћже на nлтари2, и3 t є3лeа помaзаніz, и3 да воскропи1ши на ґарHна и3 на ри1зу є3гw2, и3 на сhны є3гw2 и3 на ри6зы сынHвъ є3гw2 съ ни1мъ: и3 њс™и1тсz сaмъ и3 ри6зы є3гw2, и3 сhны є3гw2 и3 ри6зы сынHвъ є3гw2 съ ни1мъ: кр0вь же џвню да проліeши ў nлтарS w4крестъ.
22
І візьми від барана жир і курдюк, і жир, що покриває нутрощі, і сальник з печінки, й обидві нирки і жир, який на них, праве плече [тому що це баран приношення священства],
22
И# да в0змеши t nвнA тyкъ є3гw2, и3 тyкъ покрывaющій ўтр0бу є3гw2, и3 преп0нку пeчени, и3 џбэ пHчки, и3 тyкъ и4же на ни1хъ, и3 рaмо десн0е: є4сть бо совершeніе сіE:
23
і один круглий хліб, один корж на єлеї й один опріснок з кошика, що перед Господом,
і освяти груди приношення, якими потрясав, і плече приношення, яке було вознесене, від барана приношення, який для Аарона і для синів його, —
27
и3 њсвzти1ши грyдь tдэлeніе, и3 рaмо tлучeніz, є4же tдэли1сz, и3 ћже tsсz t nвнA совершeніz t ґарHна и3 t сынHвъ є3гw2,
28
і буде це Аарону і синам його в частку вічну від синів Ізраїлевих, бо це — приношення; приношення повинно бути від синів Ізраїлевих при мирних жертвах [синів Ізраїлевих], приношення їхньому Господу.
28
и3 бyдетъ ґарHну и3 сынHмъ є3гw2 зак0ннw вёчнw t сынHвъ ї}левыхъ: є4сть бо tдэлeніе сіE, и3 tsтіе бyдетъ t сынHвъ ї}левыхъ t жeртвъ спаси1телныхъ сынHвъ ї}левыхъ, tдэлeніе гDу.
29
А священний одяг, що для Аарона, перейде після нього до синів його, щоб у ньому помазувати їх і вручати їм священство;
29
И# ри6зы св‰ты, ±же сyть ґарHну, да бyдутъ сынHмъ є3гw2 по нeмъ, помaзатисz и5мъ въ ни1хъ и3 соверши1ти рyки сво‰.
30
сім днів повинен облачатися в них [великий] священик із синів його, який заступає його місце, і буде входити у скинію зібрання для служіння у святилищі.
30
Сeдмь днjй да њблачи1тсz въ нS їерeй вели1кій, и4же вмёстw є3гw2 t сынHвъ є3гw2, и4же вни1детъ въ ски1нію свидёніz служи1ти во свzти1лищи.
31
Барана ж приношення візьми і звари м’ясо його на місці святому;
31
И# nвнA совершeніz да в0змеши и3 и3спечeши мzсA на мёстэ с™э,
32
і нехай з’їдять Аарон і сини його м’ясо барана цього з кошика, біля дверей скинії зібрання,
32
и3 да kдsтъ ґарHнъ и3 сhнове є3гw2 мzсA w4внz, и3 хлёбы, ±же въ к0ши ў двeрій ски1ніи свидёніz:
33
бо через це здійснено очищення для вручення їм священства і для посвячення їх; сторонній не повинен їсти цього, тому що це святиня;
33
да kдsтъ сі‰, и4миже њс™и1шасz въ ни1хъ, соверши1ти рyки сво‰, њс™и1ти |: и3 и3ноплемeнникъ да не снёстъ t ни1хъ, сyть бо с™а.
34
якщо залишиться від м’яса приношення і від хліба до ранку, то спали залишок на вогні: не слід їсти його, бо це святиня.
34
Ѓще же њстaнетсz t мsсъ жeртвы совершeніz и3 t хлёбwвъ до ќтріz, да сожжeши њстaнки nгнeмъ: да не снэдsтсz, њсщ7eніе бо є4сть.
35
І вчини з Аароном і з синами його в усьому так, як Я повелів тобі; сім днів наповнюй руки їх.
під вінцем його на двох кутах його зроби два кільця з [чистого] золота; зроби їх із двох сторін його; і будуть вони вмістилищем для жердин, щоб носити його на них;
4
И# двA кwлцA зл†та чи6ста да сотвори1ши под8 витhмъ вэнцeмъ є3гw2 на nбою2 ќглу, да сотвори1ши на nбои1хъ странaхъ: и3 бyдутъ к0лца носи1ламъ, ћкоже под8имaти џный и4ми.
5
жердини зроби з дерева ситим і обклади їх золотом.
5
И# да сотвори1ши нwси1ла t древeсъ негнію1щихъ, и3 позлати1ши | злaтомъ:
6
І постав його перед завісою, яка перед ковчегом одкровення, навпроти кришки, що на ковчезі одкровення, де Я буду відкриватися тобі.
6
и3 да положи1ши є3го2 прsмw завёсы, сyщіz ў ківHта свидёніz, въ ни1хже познaнъ бyду тебЁ tтyду.
7
На ньому Аарон буде курити запашним курінням; щоранку, коли він готує лампади, буде курити ним;
7
И# да кади1тъ над8 ни1мъ ґарHнъ fmміaмомъ сложeнымъ благов0ннымъ рaнw рaнw: є3гдA ўстроsетъ свэти6ла, да кади1тъ над8 ни1мъ:
8
і коли Аарон запалює лампади ввечері, він буде курити ним: це — повсякчасне куріння перед Господом в роди ваші,
Не приносьте на ньому ніякого іншого куріння, ні всепалення, ні приношення хлібного, й узливання не зливайте на нього.
9
и3 да не принесeши над8 него2 fmміaма и3нaгw: приношeніz, жeртвы и3 возліsніz да не проліeши на него2.
10
І буде звершувати Аарон очищення над рогами його один раз на рік; кров’ю очищувальної жертви за гріх він буде очищати його один раз на рік в роди ваші. Це святиня велика в Господа.
10
И# да њчи1ститъ над8 ни1мъ ґарHнъ ў рогHвъ є3гw2 є3ди1ною въ лёто: t кр0ве њчищeніz грэхHвъ ўмилостивлeніz є3ди1ною въ лёто да њчи1ститъ є3го2 въ р0ды и4хъ: с™0е с™hхъ є4сть гDу.
11
І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
11
И# речE гDь къ мwmсeю, гlz:
12
коли будеш робити перелік синів Ізраїлевих при перегляді їх, то нехай кожен дасть викуп за душу свою Господу при переліку їх, і не буде між ними моровиці згубної при переліку їх;
всякий, хто включається в перелік від двадцяти років і вище, повинен давати приношення Господу;
14
Всsкъ входsй въ пресмотрeніе t двaдесzти лётъ и3 вhшше, да дадyтъ дaнь гDу:
15
багатий не більше і бідний не менше півсикля повинні давати для приношення Господу, для викупу душ ваших;
15
богaтый да не приложи1тъ, и3 ни1щій да не ўмaлитъ t полудідрaхмы, є3гдA даю1тъ дaнь гDу (t сынHвъ ї}левыхъ), є4же ўмолsти њ душaхъ вaшихъ.
16
і візьми срібло викупу від синів Ізраїлевих і вживай його на служіння скинії зібрання; і буде це для синів Ізраїлевих у пам’ять перед Господом, для викуплення душ ваших.
16
И# да в0змеши сребро2 дaни t сынHвъ ї}левыхъ, и3 дaси є5 на содёланіе ски1ніи свидёніz: и3 да бyдетъ сынHмъ ї}лєвымъ пaмzть пред8 гDемъ, є4же ўмолsти њ душaхъ вaшихъ.
17
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
17
И# речE гDь мwmсeю, гlz:
18
зроби умивальник мідний для обмивання і підніжжя його мідне, і постав його між скинією зібрання і між жертовником, і налий в нього води;
коли вони повинні входити в скинію зібрання, нехай вони обмиваються водою, щоб їм не померти; або коли повинні приступати до жертовника для служіння, для жертвоприношення Господу,
20
є3гдA вх0дzтъ въ ски1нію свидёніz, да њмhютсz вод0ю, и3 не ќмрутъ: и3ли2 є3гдA прих0дzтъ ко nлтарю2 служи1ти и3 приноси1ти всесожжє1ніz гDу,
21
нехай вони обмивають руки свої і ноги свої водою, щоб їм не померти; і буде їм це уставом вічним, йому і нащадкам його в роди їх.
21
ўмhютъ рyцэ и3 н0зэ вод0ю, є3гдA вх0дzтъ въ ски1нію свидёніz, да не ќмрутъ, и3 да бyдетъ и5мъ зак0ннw вёчнw, є3мY и3 родHмъ є3гw2 по нeмъ.
22
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
22
И# речE гDь къ мwmсeю, гlz:
23
візьми собі найкращих запашних речовин: смирни самоточної п’ятсот [сиклів], кориці запашної половину проти того, двісті п’ятдесят, тростини запашної двісті п’ятдесят,
різати камені для вставлення і різати дерево для всякої справи;
5
и3 кaменное дёло, и3 разли6чнаz древодBлства дёлати во всёхъ дёлэхъ:
6
і ось, Я даю йому помічником Аголиава, сина Ахисамахового, з коліна Данового, і в серце всякого мудрого вкладу мудрість, щоб вони зробили все, що Я повелів тобі:
і додержуйте суботу, тому що вона свята для вас: хто осквернить її, той нехай буде відданий на смерть; хто стане в цей день робити справи, душа та повинна бути знищеною із середовища народу свого;
шість днів нехай роблять справи, а в сьомий — субота спокою, посвячена Господу: усякий, хто робить справи в день суботній, нехай буде відданий на смерть;
Коли народ побачив, що Мойсей довго не сходить з гори, то зібрався до Аарона і сказав йому: встань і зроби нам бога, який ішов би перед нами, тому що з цією людиною, з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.
1
И# ви1дэвше лю1діе, ћкw ўмeдли мwmсeй сни1ти съ горы2, востaша лю1діе на ґарHна и3 глаг0лаша є3мY: востaни и3 сотвори2 нaмъ б0ги, и5же п0йдутъ пред8 нaми: мwmсeй бо сeй человёкъ, и4же и3зведE нaсъ t земли2 є3гЂпетскіz, не вёмы, что2 бhсть є3мY.
2
І сказав їм Аарон: вийміть золоті серги, що у вухах ваших дружин, ваших синів і ваших дочок, і принесіть до мене.
2
И# речE и5мъ ґарHнъ: и3зми1те ўсер‰зи златы6z, ±же во ўшесёхъ жeнъ вaшихъ и3 дщeрей, и3 принеси1те ко мнЁ.
3
І весь народ вийняв золоті серги з вух своїх і принесли до Аарона.
3
И# и3з8sша вси2 лю1діе ўсер‰зи зл†ты, ±же во ўшесёхъ жeнъ и4хъ, и3 принес0ша ко ґарHну.
4
Він узяв їх з рук їхніх, і зробив з них відлитого тельця, і обробив його різцем. І сказали вони: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!
швидко ухилились вони від шляху, що Я заповідав їм: зробили собі відлитого тельця і поклонилися йому, і принесли йому жертви і сказали: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!
Але Мойсей став благати Господа, Бога свого, і сказав: нехай не розпалюється, Господи, гнів Твій на народ Твій, який Ти вивів із землі Єгипетської силою великою і рукою міцною,
щоб єгиптяни не говорили: на погибель Він вивів їх, щоб убити їх у горах і винищити їх з лиця землі; відверни полум’яний гнів Твій і відміни знищення народу Твого;
12
да не когдA рекyтъ є3гЂптzне, глаг0люще: съ лукaвствомъ и3зведE и5хъ погуби1ти въ горaхъ и3 потреби1ти и5хъ t земли2: ўтоли2 гнёвъ ћрости твоеS и3 млcтивъ бyди њ ѕл0бэ людjй твои1хъ,
13
пом’яни Авраама, Ісаака й Ізраїля [Якова], рабів Твоїх, яким клявся Ти Собою, говорячи: примножуючи розмножу сíм’я ваше, як зірки небесні, і всю землю цю, про яку Я сказав, дам сімені вашому, і будуть володіти [нею] вічно.
І обернувся і зійшов Мойсей з гори; у руці його були дві скрижалі одкровення [кам’яні], на яких написано було з обох боків: і на одній і на другій стороні написано було;
Але Аарон сказав [Мойсеєві]: хай не розпалюється гнів господаря мого; ти знаєш цей народ, що він буйний.
22
И# речE ґарHнъ къ мwmсeю: не гнёвайсz, господи1не: тh бо вёси людjй си1хъ ўстремлeніе.
23
Вони сказали мені: зроби нам бога, що йшов би перед нами; тому що з Мойсеєм, з цим чоловіком, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.
23
Глаг0лаша бо ми2: сотвори2 нaмъ б0ги, и5же п0йдутъ пред8 нaми: мwmсeй бо сeй человёкъ, и4же и3зведe ны t є3гЂпта, не вёмы, что2 бhсть є3мY:
24
І я сказав їм: у кого є золото, зніміть із себе. [Вони зняли] і віддали мені; я кинув його у вогонь, і вийшов цей телець.
Мойсей побачив, що це народ розгнузданий, бо Аарон допустив його до розгнузданости, до посоромлення перед ворогами його.
25
Ви1дэвъ же мwmсeй лю1ди, ћкw раздэли1шасz, раздэли1 бо и5хъ ґарHнъ въ порaдованіе супостaтwмъ и4хъ:
26
І став Мойсей у воротах стану і сказав: хто Господній, [іди] до мене! І зібралися до нього всі сини Левіїні.
26
стa же мwmсeй во вратёхъ полкA и3 речE: ѓще кто2 є4сть гDнь, да и4детъ ко мнЁ. Снид0шасz u5бо къ немY вси2 сhнове леv‡ины.
27
І він сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: покладіть кожен свій меч на стегно своє, пройдіть по стану від воріт до воріт і назад, і вбивайте кожен брата свого, кожен друга свого, кожен ближнього свого.
отже, йди, [зійди,] веди народ цей, куди Я сказав тобі; ось ангел Мій піде перед тобою, і в день відвідання Мого Я відвідаю їх за гріх їхній.
34
нн7э же и3ди2, сни1ди и3 возведи2 лю1ди сі‰ на мёсто, є4же рёхъ тебЁ: сE, ѓгGлъ м0й пред8и1детъ пред8 лицeмъ твои1мъ: въ џньже дeнь присэщY, наведY на ни1хъ грёхъ и4хъ.
35
І уразив Господь народ за зробленого тельця, якого зробив Аарон.
35
И# порази2 гDь лю1ди за сотворeніе телцA, є3г0же сотвори2 ґарHнъ.
Глава 33
1
І сказав Господь Мойсеєві: піди, йди звідси ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, у землю, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку і Якову, говорячи: нащадкам твоїм дам її;
Тому що Господь сказав Мойсеєві: скажи синам Ізраїлевим: ви народ жорстокосердий; якщо Я піду серед вас, то в одну мить винищу вас; отже, зніміть з себе прикраси свої; Я подивлюся, що Мені робити з вами.
Мойсей же взяв і поставив собі намет поза станом, удалині від стану, і назвав його скинією зібрання; і кожен, хто шукає Господа, приходив до скинії зібрання, що знаходилася поза станом.
І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм; і він повертався до стану, а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії.
11
и3 гlа гDь къ мwmсeю лицeмъ къ лицY, ћкоже ѓще бы кто2 возглаг0лалъ къ своемY дрyгу, и3 tпущaшесz въ п0лкъ: слугa же їисyсъ, сhнъ наvи1нъ, ю4ноша не и3схождaше и3з8 ски1ніи.
12
Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: «Я знаю тебе на ім’я і ти придбав благовоління в очах Моїх»;
12
И# речE мwmсeй ко гDу: сE, ты2 мнЁ гlеши: и3зведи2 лю1ди сі‰: тh же не kви1лъ ми2 є3си2, кого2 п0слеши со мн0ю: тh же мнЁ рeклъ є3си2: вёмъ тS пaче всёхъ и3 блгdть и4маши ў менє2:
13
отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ.
13
ѓще u5бо њбрэт0хъ блгdть пред8 тоб0ю, kви1 ми тебE самaго, да разyмнw ви1жду тS, ћкw да њбрётъ бyду блгdть пред8 тоб0ю, и3 да познaю, ћкw лю1діе твои2 kзhкъ вели1къ сeй.
14
[Господь] сказав [йому]: Сам Я піду [перед тобою] і введу тебе у спокій.
[Мойсей] сказав Йому: якщо не підеш Ти Сам [з нами], то і не виводь нас звідси,
15
И# речE къ немY мwmсeй: ѓще сaмъ ты2 не и4деши съ нaми, да не и3зведeши мS tсю1ду:
16
бо з чого дізнатися, що я і народ Твій придбали благовоління в очах Твоїх? чи не з того, коли Ти підеш з нами? тоді я і народ Твій будемо славніше за всякий народ на землі.
16
и3 кaкw вёдомо бyдетъ вои1стинну, ћкw њбрэт0хъ блгdть ў тебє2 ѓзъ же и3 лю1діе твои2, т0чію и3дyщу ти2 съ нaми; и3 прослaвленъ бyду ѓзъ же и3 лю1діе твои2 пaче всёхъ kзы6къ, є3ли1цы сyть на земли2.
17
І сказав Господь Мойсеєві: і те, про що ти говорив, Я зроблю, тому що ти придбав благовоління в очах Моїх, і Я знаю тебе на ім’я.
І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати — помилую, кого пожаліти — пожалію.
і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі].
23
и3 tимY рyку мою2, и3 тогдA ќзриши з†днzz мо‰: лицe же моE не kви1тсz тебЁ.
Глава 34
1
І сказав Господь Мойсеєві: витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, [і зійди до Мене на гору,] і Я напишу на цих скрижалях слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив;
1
И# речE гDь къ мwmсeю: и3стеши2 себЁ двЁ скриж†ли кaмєнны, ћкоже и3 пє1рвыz, и3 взhди ко мнЁ на г0ру: и3 напишY на скрижaлехъ словесA, ±же бsху на скрижaлехъ пeрвыхъ, ±же сокруши1лъ є3си2:
2
і будь готовим до ранку, і зійди вранці на гору Синай, і постань переді Мною там на вершині гори;
2
и3 бyди гот0въ заyтра, и3 взhдеши на г0ру сінaйскую и3 предстaнеши мнЁ тaмw на версЁ горы2:
3
але ніхто не повинен підніматися з тобою, і ніхто не повинен показуватися на всій горі; навіть худоба, дрібна і велика, не повинна пастися біля гори цієї.
3
и3 да никт0же взhдетъ съ тоб0ю, нижE да kви1тсz на всeй горЁ: и3 џвцы и3 гwвsда да не пасyтсz бли1з8 горы2 тоS.
4
І витесав Мойсей дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, і, вставши рано-вранці, зійшов на гору Синай, як повелів йому Господь; і взяв у руки свої дві скрижалі кам’яні.
що зберігає [правду і подає] милість у тисячі родів, Який прощає провину і злочин і гріх, але не залишає без покарання, Який карає провину батьків у дітях і в дітях дітей до третього і четвертого роду.
7
и3 прaвду хранsй, и3 творsй млcть въ тhсzщы, teмлzй беззакHніz и3 непр†вды и3 грэхи2, и3 пови1ннагw не њчcтитъ, наводsй грэхи2 nтцє1въ на ч†да, и3 на ч†да ч†дъ, до трeтіzгw и3 четвeртагw р0да.
8
Мойсей одразу ж упав на землю і поклонився [Богу]
8
И# потщaвсz мwmсeй, прини1къ на зeмлю, поклони1сz бGу
9
і сказав: якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, Владико, то хай піде Владика посеред нас; бо народ цей жорстокосердий; прости беззаконня наші і гріхи наші і вчини нас насліддям Твоїм.
І сказав [Господь Мойсеєві]: ось, Я укладаю завіт: перед усім народом твоїм сотворю чудеса, яких не було по всій землі і ні в яких народів; і побачить весь народ, серед якого ти перебуваєш, діло Господа; бо страшним буде те, що Я зроблю для тебе;
Не вступай у союз із жителями тієї землі, щоб, коли вони будуть блудодіяти услід богам своїм і приносити жертви богам своїм, не запросили і тебе, і ти не спожив би жертви їхньої;
15
да не когдA завэщaеши завётъ сэдsщымъ на земли2, и3 соблyдzтъ в8слёдъ богHвъ и4хъ, и3 пожрyтъ богHмъ и4хъ, и3 призовyтъ тS, и3 снёси t жeртвъ и4хъ:
16
і не бери з дочок їхніх дружин синам своїм [і дочок своїх не давай заміж за синів їхніх], щоб дочки їхні, блудодіючи вслід богам своїм, не ввели і синів твоїх у блуд вслід богам своїм.
первородне з ослів замінюй агнцем, а якщо не заміниш, то викупи його; усіх первістків із синів твоїх викуповуй; нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками.
20
и3 первор0дное nслsте и3скyпиши nвцeю: ѓще же не и3скyпиши є5, цёну да дaси є3гw2: всsкаго пeрвенца t сынHвъ твои1хъ да и3скyпиши, да не kви1шисz предо мн0ю т0щь:
21
Шість днів працюй, а в сьомий день спочивай; спочивай і під час сівби і жнив.
21
въ шeсть днjй да дёлаеши, въ седмhй же дeнь да почjеши, t сёzтвы и3 жaтвы да почjеши,
22
І свято седмиць роби, свято початків жнив пшениці і свято збирання плодів наприкінці року;
бо Я прожену народи від лиця твого і поширю межі твої, і ніхто не зажадає землі твоєї, якщо ти будеш з’являтися перед лице Господа Бога твого тричі на рік.
І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав [Мойсей] на скрижалях слова завіту, десятислів’я.
28
И# бЁ тaмw мwmсeй пред8 гDемъ четhредесzть днjй и3 четhредесzть нощeй: хлёба не kдE и3 воды2 не пи2: и3 написA (мwmсeй) на скрижaлехъ словесA сі‰ завёта, дeсzть словeсъ.
29
Коли сходив Мойсей з гори Синаю, і дві скрижалі одкровення були в руці у Мойсея при сході його з гори, то Мойсей не знав, що лице його стало сяяти промінням від того, що Бог говорив з ним.
Коли ж входив Мойсей перед лице Господа, щоб говорити з Ним, тоді знімав покривало, доки не виходив; а вийшовши, переказував синам Ізраїлевим усе, що заповідано було [йому від Господа].
шість днів робіть справи, а день сьомий повинен бути у вас святим, субота спокою Господу: всякий, хто буде робити в цей день справи, відданий буде смерті;
2
шeсть днjй сотвори1ши дэлA, въ дeнь же седмhй почjеши, с™A суббHта, пок0й гDу: всsкъ творsй дёло въ ню2, да ќмретъ:
3
не запалюйте вогню в усіх житлах ваших в день суботи. [Я Господь.]
3
да не возгнэтитE nгнS во всёхъ домёхъ вaшихъ въ дeнь суббHтный: ѓзъ гDь.
4
І сказав Мойсей усій громаді синів Ізраїлевих: ось що заповів Господь:
І приходили всі, кого тягнуло до того серце, і всі, кого надихав дух, і приносили приношення Господу для влаштування скинії зібрання і для всіх потреб її і для [усіх] священних одеж;
21
И# принес0ша кjйждо, ±же возлюби2 сeрдце и4хъ, и3 ћкоже возмнёсz души2 и4хъ, принес0ша ўчaстіе гDу на вс‰ дэлA ски1ніи свидёніz, и3 на вс‰ сосyды є3S, и3 на вс‰ ри6зы свzти1лища:
22
і приходили чоловіки з дружинами, і всі за велінням серця приносили кільця, серги, персні і підвіски, усякі золоті речі, кожен, хто тільки хотів приносити золото Господу;
князі ж приносили камінь онікс і камені вставні для ефода і наперсника,
27
и3 кн‰зи принес0ша кaмєни смарaгдwвы и3 кaмєни на совершeніе ри1зэ вeрхней [Грeч.: є3пwмjсъ, є3вр.: є3фyдъ.], и3 на сл0во [Грeч.: логjонъ.],
28
також і пахощі, і єлей для світильника і складові для єлея помазання і для запашних курінь;
28
и3 на сложeніе, и3 на є3лeй помaзаніz, и3 на сложeніе fmміaма:
29
і всі чоловіки і дружини з синів Ізраїлевих, яких тягло серце принести на всяке діло, яке Господь через Мойсея повелів зробити, приносили добровільний дар Господу.
і здібність учити інших вклав у серце його, його й Аголіава, сина Ахисамахового, з коліна Данового;
34
и3 преуспэвaти дадE во ўмЁ є3мY и3 є3ліaву ґхісамaхову, t плeмене дaнова:
35
він наповнив серце їх мудрістю, щоб виконувати всяку роботу [для святилища] різьбяра і мистецького ткача, і гаптівника по блакитній, пурпуровій, червленій і висоновій тканині, і ткачів, що роблять усяку роботу і складають мистецькі тканини.
І стали працювати Веселеїл і Аголіав і всі мудрі серцем, кому Господь дав мудрість і розуміння, щоб уміти зробити всяку роботу, потрібну для святилища, як повелів Господь.
І взяли вони від Мойсея всі приношення, які принесли сини Ізраїлеві, на [усі] потреби святилища, щоб працювати. Між тим ще продовжували приносити до нього добровільні дари кожного ранку.
3
и3 взsша t мwmсeа вс‰ ўч†стіz, ±же принес0ша сhнове ї}лєвы на вс‰ дэлA с™hни твори1ти |: и3 тjи пріимaху є3щE приноси6маz t приносsщихъ заyтра заyтра.
4
Тоді прийшли всі мудрі серцем, що виконували всякі роботи у святилищі, кожен від своєї роботи, якою хто займався,
І наказав Мойсей, і оголошено було у стані, щоб ні чоловік, ні жінка не робили уже нічого для приношення у святилище; і перестав народ приносити.
6
И# повелЁ мwmсeй, и3 проповёда въ полцЁ, глаг0лz: мyжъ и3 женA ктомY да не дёлаютъ на начaтки с™hни. И# возбранeни бhша лю1діе ктомY приноси1ти.
7
Запасу було доволі на всякі роботи, які належало зробити, і навіть залишилося.
7
И# дэлA бhша и5мъ довHлна на строeніе твори1ти, и3 преизбhша.
8
І зробили всі мудрі серцем, що займалися роботою для скинії: десять покривал із крученого висону з блакитної, пурпурової і червленої вовни; і херувимів зробили на них мистецькою роботою;
І зробив петлі блакитного кольору на краю одного покривала, де воно з’єднується з іншим; так само зробив він і на краю останнього покривала, для з’єднання його з іншим;
11
Ри6зы вє1рхніz придержaщыzсz t nбои1хъ стрaнъ,
12
п’ятдесят петель зробив він на одному покривалі, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, де воно з’єднується з іншим; петлі ці відповідали одна одній;
12
дёло ткaнно, междY соб0ю сплетeно: t негw2 сотвори1ша є5 по є3гw2 творeнію, t злaта и3 синеты2, и3 багрzни1цы и3 червлени1цы спрsдены и3 вmсс0на скaнагw, ћкоже заповёда гDь мwmсeю.
13
і зробив п’ятдесят гачків золотих, і гачками з’єднав одне покривало з іншим, і стала скинія одним цілим.
І зробив п’ятдесят петель на краю покривала крайнього, де воно з’єднується з іншим, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, що з’єднується з іншим;
17
и3 сши1ста на нeмъ швeніемъ по три2 кaмєни четhрьми рzды6: рsдъ кaменій: сардjй и3 топaзій и3 смарaгдъ, рsдъ є3ди1нъ:
18
і зробив п’ятдесят мідних гачків для з’єднання покрова, щоб склалось одне ціле.
18
и3 рsдъ вторhй, ѓнfраxъ и3 сапфjръ и3 їaспісъ:
19
І зробив для скинії покров з червоних баранячих шкур і покриття зверху зі шкур синіх.
19
и3 рsдъ трeтій, лігЂрій и3 ґхaтъ и3 ґмеfЂстъ:
20
І зробив для скинії бруси з дерева ситим, що стоять прямо:
І зробив для скинії двадцять таких брусів для південної сторони,
23
и3 сотвори1ша двA щитц† зл†та и3 двA кwлцA зл†та,
24
і сорок срібних підніжків зробив під двадцять брусів: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під інший брус для двох шипів його;
24
и3 вложи1ша плетени6цы зл†ты въ к0лца, со nбои1хъ стрaнъ логjона,
25
і для іншої сторони скинії, на північ, зробив двадцять брусів
і були херувими з розпростертими вгору крилами і покривали крилами своїми кришку, а лицями своїми були звернені один до одного; до кришки були лиця херувимів.
три чашечки були подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на одній гілці, і три чашечки подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на іншій гілці: так на всіх шести гілках, що виходять зі світильника;
Для однієї сторони воріт двору — завіси у п’ятнадцять ліктів, стовпів для них три і підніжків до них три;
14
и3 вBтви t nбои1хъ стрaнъ є3гw2:
15
і для другої сторони [з обох боків воріт двору] — завіси у п’ятнадцять ліктів, стовпів для них три і підніжків до них три.
15
и3 t вётвій є3гw2 tр†сли и3сходsщыz, три2 t є3ди1ныz и3 три2 t вторhz страны2, р†вны дрyгъ дрyгу:
16
Усі завіси з усіх боків двору з крученого висону,
16
и3 свэти6ла и4хъ, ±же на верхY и4хъ, во w4бразъ nрёха, t ни1хъ: и3 цвэтцы2 t ни1хъ, (и3 крyзи и4хъ,) да бyдутъ свэти6ла на ни1хъ: и3 цвэтeцъ седмhй, и4же на краю2 свэти1ла, на верхY свhше, крёпкій вeсь злaтъ:
17
а підніжки стовпів з міді, гачки на стовпах і зв’я́зки їх зі срібла; верхи ж у них обкладені сріблом, і всі стовпи двору з’єднані зв’я́зками срібними.
Завіса ж для воріт двору візерункової роботи з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, довжиною у двадцять ліктів, висотою в п’ять ліктів, по всій довжині, подібно до завіс двору;
Ось підрахунок того, що вжито для скинії одкровення, зроблене за повелінням Мойсея, посередництвом левитів під наглядом Іфамара, сина Ааронового, священика.
Усього золота, вжитого для справи на все приладдя святилища, золота, принесеного в дар, було двадцять дев’ять талантів сімсот тридцять сиклів, сиклів священних;
24
сeй сотвори2 nлтарю2 w4крестъ њбложeніе дёломъ мрeжнымъ, сни1зу nгни1ща под8 ни1мъ дaже до среды2 є3гw2, и3 положи2 на нeмъ четhри кwлцA t четhрехъ стрaнъ њбложeніz nлтарS мBдzны, широки2 носи1ламъ, є4же носи1ти nлтaрь на ни1хъ:
25
срібла ж від перелічених осіб громади сто талантів і тисяча сімсот сімдесят п’ять сиклів, сиклів священних;
з шестисот трьох тисяч п’ятисот п’ятдесяти чоловік, з кожного, хто був перелічений, від двадцяти років і вище, по півсикля з людини, рахуючи на сикль священний.
а з тисячі семисот сімдесяти п’яти сиклів зробив він гачки на стовпах і покрив верхи їх і зробив зв’я́зки для них.
29
Міді ж, принесеної в дар, було сімдесят талантів і дві тисячі чотириста сиклів;
30
з неї зробив він підніжки для стовпів при вході у скинію свідчення, і жертовник мідний, і ґрати мідні для нього, і всі сосуди жертовника,
31
і підніжки для стовпів усього двору, і підніжки для стовпів воріт двору, і всі кілки скинії і всі кілки навколо двору.
Глава 39
1
З блакитної ж, пурпурової і червленої вовни зробили вони службовий одяг, для служіння у святилищі; також зробили священний одяг Аарону, як повелів Господь Мойсеєві.
і розбили вони золото в аркуші і витягнули нитки, щоб увіткати їх між блакитними, пурпуровими, червленими і висонними нитками, мистецькою роботою.
3
дрaхма є3ди1на съ главы2 п0лъ сjклz, по сjклю свzт0му: всsкъ приходsй къ пресмотрeнію t двaдесzти лётъ и3 вhшше, на шестьдесsтъ тє1мъ и3 на три2 тhсzщы пsть сHтъ и3 пzтьдесsтъ.
4
І зробили в ньому нарамники, що зв’язували; на обох кінцях своїх він був зв’язаний.
4
И# бhша сто2 тал†нтъ сребрA на сліsніе стA глави1цъ ски1ніи и3 на глави6цы завBсныz, сто2 глави1цъ на сто2 тал†нтъ, талaнтъ на глави1цу:
5
І пояс ефода, який поверх нього, однакової з ним роботи, зроблений був із золота, із блакитної, пурпурової і червленої вовни і крученого висону, як повелів Господь Мойсеєві.
Каменів було за числом імен синів Ізраїлевих: дванадцять було їх, за числом імен їх, і на кожному з них вирізано було, як на печатці, по одному імені, для дванадцяти колін.
14
и3 ківHтъ завёта и3 нwси1ла є3гw2,
15
До наперсника зробили товсті ланцюжки витої роботи з чистого золота;
і прикріпили наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не відставав наперсник від ефода, як повелів Господь Мойсеєві.
21
и3 колки2, и3 вс‰ nр{діz на дэлA ски1ніи свидёніz:
22
І зробив верхню ризу до ефода, виткану, усю з блакитної вовни,