¹

І було до мене слово Господнє:

¹

И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я

²

сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони — бунтівний дім.

²

сн~е чл~чь, средњ до'мђ гнњваю^ща т^ы живеши. и^же и%мђтъ ѓ%чи на видњнїе, и^ не ви'дятъ. и^ ё'ши и^мTђ на слы'шанїе, и^ не слы'шатъ. зане до'мъ гнњ'ваяй е^сть.

³

Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний;

³

И$ ты же сн~е чл~чь, съᲄвори себњ` сосђды плњн#нически. и^ плњненъ бђ'деши дн~їю предᲆ ни'ми, и^ преселе'нъ бђ'деши эT мњсᲄа твое^го, на мњ'сто дрђго'е преD ними ја%ко да ви'дятъ. зане` доM гнњ'ваяй е^сть”

⁴

і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення.

⁴

І$ и^ꙁнесеши сосђды своя`, ја%ко сосђдᲆ плњн#ническїи дн~їю преD ѓ^чима и#хъ. ты' же и^зыидеши вечеr преD ни'ми, ја%коже хо'дит# плњн#никᲆ.

⁵

Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього.

⁵

прокопа'и себњ` въ стњнњ, і^ и^зы'идеши сквоѕњ ню преD ними.

⁶

Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому.

⁶

на ра'мњ свои во'ꙁмеши, и^ покровенъ и^зыидеши. лице свое покры'еши и^ не ви'диши земля`. понеже ди'вᲆ т^я дахъ до'мђ і^и^л~евђ”

⁷

І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми.

⁷

И$ сътвориX та'ко все е^ли'ко м^и ꙁаповњда г~ь. и^ сосђды и^знесохъ ја%ко сосђды плњн#нича дн~їю. и^ вечерь прокопаX себњ` стњнђ рђкою, и^ ѓ^та'и и^ꙁыидох#, и^ на ра'мњ вꙁяX преD ними”

⁸

І було до мене слово Господнє зранку:

⁸

И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,

⁹

сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: «що ти робиш?»

⁹

сн~е чл~чь, не рњхъ л^и к тебњ доM і^и^л~евъ гнњ'ваяй е^сть, что же т^ы тво'риши.

¹⁰

Скажи їм: так говорить Господь Бог: це — провіщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там.

¹⁰

рцы` к нимъ, с^е гл~етъ г~ь б~ъ кня'ѕю и^ старњ'ишинамᲆ і^ерsли'млеM, и^ всемђ до'мђ і^и^л~евђ и^же сђть средњ и^хъ.

¹¹

Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони.

¹¹

рц^ы, ја%коже аZ чюдеса' творю` ја^коже и^ сътворихъ. си'це и^мъ бђдеT въ преселенїи, и въ плњненїи и^зы'идђтъ.

¹²

І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї.

¹²

и^ кня'ѕь средњ и^хъ на ра'мђ въꙁдви'гнется. и^ ѓ^таи и^зы'идет# стњнђ прокопа'етᲆ ја%коже е^мђ и^злZњти сквоѕњ ню`. лице свое покры'етᲆ ја%коже не ви'дњти е^го ѓ^чеси, и^ тои же земли не ё%зритъ.

¹³

І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там помре.

¹³

и^ прострђ мрежю свою` на'нь, і^ и^мется въ ѓ^деrжа'нїи мое^мъ. и^ въведђ и& бъ вављ=лоn на' ꙁемлю хал#дњ'искђ, и^ не ё'зриT ея` н^о тђ` сконча'ется.

¹⁴

А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч.

¹⁴

и^ вс^я и^же ѓ%крsт# е^го помо'щники е^го, и^ вс^я поDе%млющая е^го рас#сњ'ю по всњмъ вњтроM, и ме'чь пролью въ слDњ и^хᲆ.

¹⁵

І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях.

¹⁵

и^ ё^вњдяT ја%ко а^ꙁъ г~ь, е^гда` расыплю я& въ странахъ, и^ рас#сњю я& по земля'мъ.

¹⁶

Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь.

¹⁶

и^ ѓ^ста'влю себњ` мђжа в число` эT меча и^ эT гла'да и^ эT смр~ти, ја%коy да и^сповњдятъ вс^я беꙁако'нїя и^хъ въ странахъ, и^дњже въшли бђ'дђтъ та'мо. и^ ё^вњ'дятъ ја%ко а^зъ г~ь”

¹⁷

І було до мене слово Господнє:

¹⁷

И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,

¹⁸

сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом.

¹⁸

сн~е чл~чь, хлњбъ сво'и с недостат#комᲆ и^ꙁъја^си, и^ во'дђ свою` съ страда'нїем# и^ скорбїю и^спїеши.

¹⁹

І скажи народу землі: так говорить Господь Бог про жителів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за неправди всіх, що живуть на ній.

¹⁹

и^ рече'ши къ лю'деM земля`, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. живђщим# въ і^ерsли'мњ на' ꙁемли і^и^л~евњ, хлњ'бы и^хъ с недостаткомъ и^ꙁъја^дя'тъ, и^ водђ и^хъ с па'гђбою и^спїютъ. ја%коy да погибнетъ ꙁемля` с ко'нцемъ свои^мᲆ, в нечестїи б^о вси` живђщеи в не'и.

²⁰

І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь.

²⁰

и^ гра'ди иX вселе'нїи ѓ^пђстњ'ютъ, и^ земля и^хъ въ поги'бель бђ'детъ. и^ ё^вњсте ја%ко а^ꙁъ г~ь”

²¹

І було до мене слово Господнє:

²¹

И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я

²²

сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: «багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне»?

²²

сн~е чл~чь, ка'я притча с^и ва'мъ на' земли і^и^л~евњ, гл~ющиM, ја^ко дол#ꙁи дн~и поги'бе вс^е видњнїе.

²³

Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого.

²³

сего ра'ди рц^ы к ни'мъ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. да ѓ^брати'ши притчю т^ђ, и^ потоM не рекђтъ приTча тоя` до'мъ і^и^л~вь. и^ гл~и к ни'мъ, приближи'шася дн~їе и^ сло'во всего видњнїя.

²⁴

Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім.

²⁴

зане же не бђдетъ къ семђ вся'ко видњнїе ло'жно, и^ вол#хвђя средњ сн~овъ і^и^л~евыхъ.

²⁵

Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, — говорить Господь Бог.

²⁵

ја%ко азъ г~ь съгл~ю словеса' моя` и^ сътворю`. и^ не продол#жђ въ' дн~и ва'ша до'ме съгнњваяи, съгл~ю сло'во и^ сътворю, гл~етᲆ а^дона'и г~ь”

²⁶

І було до мене слово Господнє:

²⁶

И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,

²⁷

сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: «пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи».

²⁷

сн~е чл~чь, с^е до'мъ і^и^л~евъ гл~ющихъ. видњнїе е^же сеи ви'дњ на дн~и мно'ги, и^ на ча'сы дол#ги прорица'етъ”

²⁸

Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, — говорить Господь Бог.

²⁸

Сего ра'ди рц^ы к нимъ, с^е гл~етᲆ г~ь б~ъ. не продолжи'тся к семђ` вся'къ гл~ъ мо'и, сло'во е^же възъгл~ю и^спо'лнится, гл~етъ г~ь”