¹

І було до мене слово Господнє:

¹

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

²

сину людський! яку перевагу має дерево виноградної лози перед усяким іншим деревом і віття виноградної лози — між деревами у лісі?

²

сы́не человѣ́чь, что́ бы́ло бы дре́во ло́зноє от всѣ́хъ древе́съ гро́здныхъ, су́щихъ во древесѣ́хъ дубра́вныхъ?

³

Чи беруть від нього шматок на який-небудь виріб? Чи беруть від нього хоч на цвях, щоб вішати на ньому яку-небудь річ?

³

А́ще во́змутъ от него́ дре́во, є́же сотвори́ти дѣ́ло? и а́ще во́змутъ ко́лъ от него́, є́же обѣ́сити на не́мъ кі́й либо сосу́дъ?

⁴

Ось, воно віддається вогню на спалення; обидва кінці його вогонь поїв, і обгоріла середина його: чи годиться воно на який-небудь виріб?

⁴

Ра́звѣ є́же огне́ви преда́стся на потребле́ніє, лѣ́тнеє очище́ніє єго́ потребля́єтъ о́гнь, и исчеза́єтъ до конца́: єда́ потре́бно бу́детъ на дѣ́ло?

⁵

І тоді, коли воно було цілим, не годилося ні на який виріб; тим більше, коли вогонь поїв його, і воно обгоріло, чи годиться воно на який-небудь виріб?

⁵

И єще́ цѣ́лу єму́ су́щу не бу́детъ на дѣ́ло, кольми́ па́че а́ще о́гнь є́ попали́тъ до конца́, бу́детъ ли на дѣ́ло пото́мъ?

⁶

Тому так говорить Господь Бог: як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав вогню на спалення, так віддам йому і жителів Єрусалима.

⁶

Сего́ ра́ди рцы́: си́це глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: я́коже лоза́ віногра́дная во дре́вѣхъ дубра́вныхъ, ю́же да́хъ на потребле́ніє огне́ви, та́ко да́мъ живу́щыя во Ієрусали́мѣ:

⁷

І поверну лице Моє проти них; з одного вогню вийдуть, і інший вогонь пожере їх, — і пізнають, що Я Господь, коли оберну проти них лице Моє.

⁷

и да́мъ лице́ моє́ на ня́, от огня́ изы́дутъ, и о́гнь поя́стъ я́: и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Госпо́дь, єгда́ утвержду́ лице́ моє́ на ни́хъ:

⁸

І зроблю цю землю пустелею за те, що вони віроломно чинили, — говорить Господь Бог.

⁸

и да́мъ зе́млю въ па́губу, зане́ впадо́ша въ грѣ́хъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.