¹

І було до мене слово Господнє:

¹

И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:

²

сину людський! яку перевагу має дерево виноградної лози перед усяким іншим деревом і віття виноградної лози — між деревами у лісі?

²

сы́не человѣ́чь, что̀ бы́ло бы дре́во ло́зное ѿ всѣ́хъ древе́съ гро́здныхъ, сꙋ́щихъ во древесѣ́хъ дꙋбра́вныхъ;

³

Чи беруть від нього шматок на який-небудь виріб? Чи беруть від нього хоч на цвях, щоб вішати на ньому яку-небудь річ?

³

А҆́ще во́змꙋтъ ѿ негѡ̀ дре́во, є҆́же сотвори́ти дѣ́ло; и҆ а҆́ще во́змꙋтъ ко́лъ ѿ негѡ̀, є҆́же ѡ҆бѣ́сити на не́мъ кі́й либо сосꙋ́дъ;

⁴

Ось, воно віддається вогню на спалення; обидва кінці його вогонь поїв, і обгоріла середина його: чи годиться воно на який-небудь виріб?

⁴

Ра́звѣ є҆́же ѻ҆гне́ви преда́стсѧ на потребле́нїе, лѣ́тнее ѡ҆чище́нїе є҆гѡ̀ потреблѧ́етъ ѻ҆́гнь, и҆ и҆счеза́етъ до конца̀: є҆да̀ потре́бно бꙋ́детъ на дѣ́ло;

⁵

І тоді, коли воно було цілим, не годилося ні на який виріб; тим більше, коли вогонь поїв його, і воно обгоріло, чи годиться воно на який-небудь виріб?

⁵

И҆ є҆щѐ цѣ́лꙋ є҆мꙋ̀ сꙋ́щꙋ не бꙋ́детъ на дѣ́ло, кольмѝ па́че а҆́ще ѻ҆́гнь є҆̀ попали́тъ до конца̀, бꙋ́детъ ли на дѣ́ло пото́мъ;

⁶

Тому так говорить Господь Бог: як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав вогню на спалення, так віддам йому і жителів Єрусалима.

⁶

Сегѡ̀ ра́ди рцы̀: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: ꙗ҆́коже лоза̀ вїногра́днаѧ во дре́вѣхъ дꙋбра́вныхъ, ю҆́же да́хъ на потребле́нїе ѻ҆гне́ви, та́кѡ да́мъ живꙋ́щыѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:

⁷

І поверну лице Моє проти них; з одного вогню вийдуть, і інший вогонь пожере їх, — і пізнають, що Я Господь, коли оберну проти них лице Моє.

⁷

и҆ да́мъ лицѐ моѐ на нѧ̀, ѿ ѻ҆гнѧ̀ и҆зы́дꙋтъ, и҆ ѻ҆́гнь поѧ́стъ ѧ҆̀: и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь, є҆гда̀ оу҆тверждꙋ̀ лицѐ моѐ на ни́хъ:

⁸

І зроблю цю землю пустелею за те, що вони віроломно чинили, — говорить Господь Бог.

⁸

и҆ да́мъ зе́млю въ па́гꙋбꙋ, занѐ впадо́ша въ грѣ́хъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь.