Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І було до мене слово Господнє:
1
И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz:
2
сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву,
2
сегw2 рaди прорцы2, сhне человёчь, и3 ўтверди2 лицE твоE на їеrли1мъ и3 воззри2 на с™ы6ни и4хъ, и3 прорцы2 на зeмлю ї}леву,
3
і скажи землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого.
3
и3 речeши ко земли2 ї}левэ: сі‰ гlетъ ґдwнаJ гDь: сE, ѓзъ на тS, и3 и3звлекY мeчь м0й и3з8 ножeнъ є3гw2, и3 потреблю2 t тебє2 непрaведнаго и3 беззак0ннаго.
4
А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі.
4
Понeже потреблю2 t тебє2 непрaведнаго и3 беззак0нника, тaкw и3зhдетъ мeчь м0й и3з8 ножeнъ свои1хъ на всsку пл0ть t ю4га дaже до сёвера,
5
І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться.
5
и3 ўвёсть всsка пл0ть, ћкw ѓзъ гDь и3звлек0хъ мeчь м0й и3з8 ножeнъ є3гw2, и3 ктомY не возврати1тсz.
6
Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми.
6
И# ты2, сhне человёчь, воздохни2 въ сокрушeніи чрeслъ твои1хъ и3 въ болёзнехъ возстени2 пред8 nчи1ма и4хъ.
7
І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде», — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог.
7
И# бyдетъ, ѓще рекyтъ къ тебЁ: чесw2 рaди ты2 стенeши; и3 речeши: њ возвэщeніи, ћкw грzдeтъ: и3 сокруши1тсz всsко сeрдце, и3 њслабёютъ вс‰ рyки, и3 и4здшетъ всsка пл0ть и3 всsкъ дyхъ, и3 вс‰ стeгна њсквернaвzтсz мокрот0ю: сE, грzдeтъ и3 бyдетъ, гlетъ ґдwнаJ гDь.
8
І було до мене слово Господнє:
8
И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz:
9
сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений;
9
сhне человёчь, прорцы2 и3 речeши: сі‰ гlетъ ґдwнаJ гDь: рцы2: мечY, мечY! и3з8wстри1сz и3 раз8zри1сz,
10
нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи радіти нам, що жезл сина Мого зневажає всяке дерево?
10
ћкw да и3зсэчeши сэчє1ніz: и3з8wстри1сz, ћкw да бyдеши въ блещaніе и3 гот0въ на разсhпаніе: сэцы2, и3зничтожaй, tри1ни всsкое дрeво.
11
Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці.
11
И# дадE є3го2 ўгот0ванна, є4же держaти въ рукaхъ є3гw2: наwстри1лсz мeчь, гот0въ є4сть, є4же дaнъ бhти въ рyцэ сэкyщагw.
12
Стогни і ридай, сину людський, бо він — на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах.
12
Возопjй и3 восплaчисz, сhне человёчь, ћкw сeй бhсть въ лю1дехъ мои1хъ, сeй во всёхъ старёйшинахъ ї}левыхъ: њбитaющіи бли1з8 под8 мeчь бhша съ людьми2 мои1ми: сегw2 рaди восплещи2 рукaма твои1ма,
13
Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, — говорить Господь Бог.
13
ћкw њправдaсz. И# что2, ѓще и3 плeмz tри1нетсz; Не бyдетъ, гlетъ ґдwнаJ гDь.
14
Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого, який проникає в нутрощі осель їх.
14
И# ты2, сhне человёчь, прорцы2 и3 восплещи2 рукaма и3 ўсугyби мeчь: трeтій мeчь ћзвєнымъ є4сть, мeчь ћзвєнымъ вели1къ, и3 ўжаси1ши |,
15
Щоб розтанули серця і щоб полеглих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення.
15
ћкw да сокруши1тсz сeрдце и4хъ, и3 ўмн0жатсz немощнjи во всёхъ вратёхъ и4хъ, предаю1тсz на ўсэчeніе мeчное: блaгw џстръ бhсть на сэчeніе, блaгw бhсть на блистaніе.
16
Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє.
16
Проходи2 ћкw м0лніz, њстри1сz њдеснyю и3 њшyюю, ѓможе ѓще лицE твоE востaнетъ:
17
І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав.
17
и3 ѓзъ восплещY рук0ю моeю къ руцЁ моeй и3 напущY ћрость мою2, ѓзъ гDь гlахъ.
18
І було до мене слово Господнє:
18
И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz:
19
і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, — обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накресли на початку доріг до міст.
19
и3 ты2, сhне человёчь, ўчини2 себЁ пути6 двA, є4же вни1ти мечY царS вавmлHнска, t страны2 є3ди1ныz и3зhдутъ нач†ла двA, и3 рyку ўгот0ваютъ въ начaлэ пути2 грaда, t начaла пути2 ўчини1ши,
20
Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим;
20
ћкw вни1ти мечY на раввafъ сынHвъ ґммHнихъ и3 на їудeю и3 їеrли1мъ средЁ є3гw2.
21
тому що цар Вавилонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку.
21
Понeже стaнетъ цaрь вавmлHнскъ на стaрэмъ пути2, на начaлэ nбои1хъ путjй, є4же волхвовaти волхвовaніемъ, ћкоже вскипёти жезлY, и3 вопрошaти вazныхъ и3 вражи1ти во ўтр0бахъ.
22
У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі.
22
И# бhсть њдеснyю є3гw2 волшeбство на їеrли1мъ, є4же њбстaвити nстр0гъ и3 є4же tвeрсти ўстA съ в0племъ и3 возвhсити глaсъ со глашeніемъ трyбнымъ, и3 ћкw постaвити nстр0гъ пред8 враты2 є3гw2 и3 насhпати пeрсти и3 постaвити стрBлницы.
23
Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскільки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його.
23
И# т0й ѓки волхвyz и5мъ волхвовaніе пред8 ни1ми, ўседмерsz седмєри1цы, и3 т0й воспоминazй непр†вды є3гw2 помzнyти.
24
Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками.
24
Тогw2 рaди сі‰ гlетъ ґдwнаJ гDь: понeже воспомzнyсте непр†вды вaшz, внегдA tкрhшасz нечє1стіz в†ша, ћкw kви1тисz грэхHмъ вaшымъ во всёхъ беззак0ніихъ вaшихъ и3 во всёхъ начинaніихъ вaшихъ, понeже воспомzнyсте, въ тёхъ ћти бyдете.
25
І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець!
25
И# ты2, сквернaве, беззак0нниче, старёйшино ї}левъ, є3гHже грzдeтъ дeнь во врeмz непрaвды, конeцъ:
26
Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться.
26
сі‰ гlетъ гDь: сними2 кідaръ и3 tложи2 вэнeцъ, сeй не так0въ бyдетъ, смири1лъ є3си2 выс0кое и3 вознeслъ смирeнное:
27
Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Кому належить він, і Я дам Йому.
27
непрaвду, непрaвду, непрaвду положY є3го2, и3 т0й не так0въ бyдетъ, д0ндеже пріи1детъ, є3мyже дост0итъ, и3 предaмъ є3мY.
28
І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискавка,
28
И# ты2, сhне человёчь, прорцы2 и3 речeши: сE гlетъ ґдwнаJ гDь къ сынHмъ ґммw6нимъ и3 ко ўкори1знэ и4хъ, и3 речeши: мечY, мечY и3звлечeный на сэчeніе, и3звлечeный на скончaніе, дви1гнисz, ћкw да блистaеши:
29
щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець.
29
въ видёніи твоeмъ сyетнэмъ, и3 внегдA вражби1ти тебЁ лHжнаz, є3гдA предаeшисz ты2 на вы6и ћзвеныхъ беззак0нникwвъ, и4хже дeнь приспЁ во врeмz непрaвды, конeцъ:
30
Чи повернути його у піхви його? — на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе:
30
возврати1сz въ нwжны2 тво‰ и3 не стaни на мёстэ сeмъ, въ нeмже роди1лсz є3си2, на земли2 твоeй и4мамъ тS суди1ти:
31
і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві.
31
и3 и3злію2 на тS гнёвъ м0й, во nгни2 гнёва моегw2 дyну на тS и3 предaмъ тS въ рyцэ мужeй в†рваръ, творsщихъ пaгубу:
32
Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це.
32
nгню2 бyдеши ћдь, кр0вь твоS бyдетъ посредЁ земли2 твоеS: не бyдетъ твоеS пaмzти, занeже ѓзъ гDь гlахъ.