Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І було до мене слово Господнє:
1
И бы'сть слово гн~е къ мнњ гл~я.
2
сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву,
2
сего ради прорцы` сн~е чл~чь, и^ ё^тверди` лице` свое къ і^ерsлимђ. и^ призри къ ст~ынямъ и^хъ, и^ прорцы` ѓ^ земли і^и^л~евњ”
3
і скажи землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого.
3
И$ речеши к зеMли і^и^л~евњ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е аZ на тя и^зм#кнђ` мечь свой и^з но'жницъ е^го,
4
А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі.
4
и^ потреблю и^с те'бе неправди'ва и^ беꙁако'нника” І$ и^зы'идетᲆ мечь мои и^з но'жницъ свои^хъ, на вся'кђ пло'ть эT восто'ка до сњвера.
5
І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться.
5
и^ ё^вњсть всяка пло'ть ја^ко а^ꙁъ г~ь. и^зм#ко'хъ мечь свои и^ꙁ ножницъ е^го, и^ ктомђ не въꙁвратиTся.
6
Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми.
6
и^ т^ы сн~е чл~чь, въꙁдохни` съкрђше'нїеM чреслъ твоиX, и^ съ бо'лњꙁнїю въздо'хнеши преD ѓ^чи'ма иX”
7
І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде», — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог.
7
И$ бђдетъ а^ще рекTђ к тебњ, чесо раd т^ы в#здышеши. и^ рече'ши, ѓ^ проповњда'нїи ја%ко грядеT. и^ съкрђши'тся вся'ко срDце, и^ ѓ^слабњ'ютъ вся` рђки, і^ и^з#дшеT всяка пло'ть и^ всякъ дх~ъ, и^ вся стегна ѓ^сквернавя'тся мо'кростїю. с^е грядетᲆ и^ бђдеTтъ, гл~етъ а^дона'и г~ь”
8
І було до мене слово Господнє:
8
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мн^њ гл~я,
9
сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений;
9
сн~е чл~чь, прорцы` и^ рече'ши. с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, рцы` мече'ви, ме'чю ѓ^стри'ся и^ раꙁгнњваися
10
нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи радіти нам, що жезл сина Мого зневажає всяке дерево?
10
ја%коже да и^с#сњче'ши сњче'нїе. ѓ^стри'ся ја%ко да бђдеши въ блища'нїе, и^ гото'въ на расы'панїе. сњци похђли` эTрини` вс^е древо”
11
Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці.
11
И$ дасть и& ё^гото'ванъ ја%ко дръжа'ти ꙁа чрены е^го, наѓ^стри'ся мечь, гото'въ е^сть, ја%коже дати и& в рђцњ сњкђщихъ”
12
Стогни і ридай, сину людський, бо він — на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах.
12
Въꙁопїи и^ въспла'чися сн~е чл~чь, ја%ко бысᲄь в лю'деX с^е, и^ въ всњхъ старњ'ишинахъ і^и^л~евахъ ё^бњгшихъ меча`. поD мечь быша с людми мои^ми” Сего ради въсплещђ рђкама свои^ма
13
Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, — говорить Господь Бог.
13
ја%ко ѓ^пра'вися. т^о чт^о ја%ко и^ эTринеTся племя` и^ не бђдетъ, гл~етъ а^дона'и г~ь”
14
Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого, який проникає в нутрощі осель їх.
14
И$ ты` сн~е чл~чь прорцы, и^ въсплещи` рђка'ма, и^ ё^сђгђби меq, ᲄре'тїи мечь ја^звенымъ е^сть. ме'чь ја^зве'нымъ вели'къ” И$ ё^жасиши я&
15
Щоб розтанули серця і щоб полеглих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення.
15
ја%ко да ся съкрђши'тъ срDце и^хъ, и^ ё^мно'жатся не'мощнїи. въ всњхъ вра'тњхъ и^хъ предадя'тся на ёсњче'нїе ме'чное” Блаѕе ѓ'стръ бы'сть на сњче'нїе, бла'ѕе на блиска'нїе,
16
Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє.
16
проходи` ја%ко молнїи, ѓ^стри'ся ѓ^десно и ѓ^ лњво. а^може а^ще лице` твое въста'вится.
17
І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав.
17
и^ а'ꙁъ въсплещђ рђко'ю мое'ю к рђцњ мое'и, и^ ѓ^ставлю ја%роs свою, а^ꙁъ г~ь гл~ахъ”
18
І було до мене слово Господнє:
18
И$ бы'сть слово гн~е кᲆ мн^њ гл~я,
19
і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, — обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накресли на початку доріг до міст.
19
сн~е чл~чь, ё^чини себњ пђти` дв^а, ја%коже внити мечю` цр~я вавило'нъска. эT страны` е^ді'ноя и^зы'иде на вла'сти дв^њ, и^ рђкђ ё^гото'ваютъ в нача'ле пђтиеM. да ё^чиниши
20
Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим;
20
ја%ко внити мечю на рав#ва'џъ сн~ы а^м#мо'ня, и^ на жидов#скђ и^ на і^ерsлима”
21
тому що цар Вавилонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку.
21
Понеже ста'неT средњ е^го цр~ь вавило'ньскъ на прьвMњ пђти`, на нача'ле ѓ^бо'ю пђтїю. ја%коже влъхвова'ти вол#хвова'нїе, ја%коже въскипњти жезло'мъ. и^ въпраша'ти ваја%ныхъ, и^ вражи'ти въ ја%трехъ”
22
У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі.
22
И$ бысть ѓ^деснђю е^го враже'нїе на і^ерsли'ма. ја%ко ѓ^бъста'вити ѓ^строh и^ ја%ко эTврьꙁ#ти` ё^ста` съ во'племъ, и^ възвы'шити гласъ съ глаше'нїемᲆ трђбнымъ. и^ ја%ко поста'вити ѓ^стро'гъ преD вра'ты е^го, и^ насы'пати прьсти, и^ поста'вити стрњ'лы
23
Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскільки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його.
23
И$ ты же вол#хвђя и^мъ вол#хвова'нїе преD ними, седморящи седмори'цам#. и^ то'и въспомина'я непра'вдђ е^го помянђти”
24
Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками.
24
Того ра'ди с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, понеже въспомянђсте неправды ва'ша, внегда эTкры'шася нече'стїя ва'ша. ја%ко ја^ви'тися грњхомъ ва'шимъ, въ всњхъ беꙁако'нїихъ ва'шихъ, и^ въ всњхъ хђдожествᲇхъ вашихъ. понеже въспомянђсте, в тњхъ и^ поги'бнете”
25
І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець!
25
И$ ты` сквернавыи старњ'ишино і^и^л~ев#, е^гоy пришеl дн~ь вᲆ время непраvды.
26
Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться.
26
с^е гл~еT г~ь, со'ими клобђк#, и^ положи` вњнець т^а не такова` бђдетъ” Смири` высо'кое, и^ въꙁнесе` смире'нное.
27
Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Кому належить він, і Я дам Йому.
27
неправдою непра'вдђ положђ` я&, и^ т^а не такова` бђдетъ. до'ндеже прїидеT е^мђже досто'итъ, и^ предаM е^мђ”
28
І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискавка,
28
И$ ты' сн~е чл~чь прорцы`, и^ рече'ши. се` гл~етъ а^дона'и г~ь къ сн~омъ а^м#мо'немъ, и^ къ ё^кори'знњ и^хъ. и^ рече'ши, ме'чь ме'чь и^ꙁм#че'нъ на сњче'нїе, и^ꙁм#ченъ на сконча'нїе, въста'ни ја%коже да блиска'еши
29
щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець.
29
въ видњнїи своеM сђ'ии^мъ, и^ внегда вражи'ши л#жа`” ЈА/коже преда'ти вы'я ја^звеныX безако'нникъ, и^хже приспњ дн~ь въ вре'мя непра'вды.
30
Чи повернути його у піхви його? — на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе:
30
възврати'ся в но'жницђ свою, не ста'ни в мњсте семъ е^мђже бысть, на ꙁемли` твое'и эTсђждђ т^и”
31
і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві.
31
И$ възлїю на' тя гнњвъ свои. въ ѓ^гни` гнњва моего вᲆз#дхнђ на' тя” И$ предаM т^я в рђцњ мQђ иноја^зычеn, творя'щимъ расы'панїе.
32
Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це.
32
ѓ^гню бђдеши ја%дь. и^ кро'вь твоя бђдеT средњ ꙁемля` твоея. не бђдетъ твоеа па'мяᲄи ꙁане` а^ꙁъ г~ь гл~ахъ”