Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця:
1
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` въ џ~ е лњто, въ мsць џ~, и^ въ і~ дн~ь мsца, гл~я.
2
сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима.
2
сн~е чл~чь, в#пиши себњ и^мя дн~е сего, эT не'гоже нача` цр~ь вављлоньскъ на і^ерsли'ма, эT сего же дн~е днsь”
3
І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води;
3
Рцы притчю къ домо'ви гнњвающемђ, и^ речеши к ни'мъ. с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. навњси коно'бъ на вᲇси, и^ влїи во'нь во'дђ.
4
склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками;
4
и^ въверѕи во'нь рас#сњченїе, вс^е раче'нїе добро`, го'лень и^ ра'ма ѓ^брњ'зана эT ко'стїи
5
добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому.
5
эT и^ꙁбра'нїя эT скота` пома'занаго. и^ поDгнњща'и ко'стьсми поD нимъ” въз#врњ і^ и^скипᲇ, и^ съврњша ко'сти е^го средњ е^го”
6
Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом.
6
Того ради с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. ЭO граде кро'вныи коно'бе в нем#же е^сть ја%дь, и^ ја%дь не и^ꙁы'иде и^ꙁ него`, по ё'дом# е^го и^ꙁнесе, не паде` на не'мъ прича'стїе”
7
Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом.
7
ЈА/ко кро'вь е^го средᲇ е^го е^сть, на глаDцњ камы'цᲇ ё^чинXи ю&. не пролїяхъ ея` на' землю, ја%коже покры'ти ю& ꙁемле'ю.
8
Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася.
8
ја%коже въꙁвести ја%рость мою` на ню`, въ эTм#щенїе м#сᲄити да'хъ кро'вь е^го, на глаDцњ камыцњ вчини'хъ ю&, ја%коже не покры'ти ея`”
9
Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття.
9
Того ради с^е гл~тᲆ а^дона'и г~ь, ЭO люте граде кро'вныи. а%ꙁ же въꙁвели'чю главню`
10
Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять.
10
и^ въз#гнњщђ ѓ%гнь, ја%ко да и^стлњ'ютъ мя'са и ѓ^скђдђетъ ю^ха, и^ ко'сти и^схнTђ.
11
І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник.
11
и^ ста'нетъ на главня'хъ е^го то'щъ. раз#горњся ја^ко да и^ꙁгори'тᲆ, и^ распали'тся і^ и^спря'жется мњ'дь е^го. і^ и^ста'етъ средњ е^го нечи'стота е^го и^ ѓ^скђдњ'етъ ја%дь е^го.
12
Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його.
12
да ся смириT ја%дь е^го, и^ не и^ꙁы'идетъ и^з него” Мно'гᲆ ја%дь е^го, и^ срамится ја%дь е^го.
13
У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі.
13
в нечистотњ` твое^и ё^кропъ. понеy ѓ^сквеrнавля'шеся т^ы. и^ не ѓ^чи'сᲄися эT неистоты свое'я, и^ не ѓ^чи'сᲄишися посем#. до'ндеже наполню ја%рость мою` въ тебњ”
14
Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог.
14
А/зъ г~ь гл~ах#, и^ приспњ'етъ и^ сътворю`. и^ не эTлђчю, и^ не пощажђ, и^ не ё^молю'ся” По пђтем# твои^м#, и^ по помы'сломъ твои^мъ сђжDђ тебњ, гл~етᲆ а^дона'и г~ь” Сего ради с^е а^ꙁъ сђжDђ тебњ по помы'слоM твои^мъ, и^ по крове'мъ твои^мъ сђжDђ тебᲇ. и^ нечисто и словђщїи вели'кїи на раз#гнњ'ванїе”
15
І було до мене слово Господнє:
15
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
16
сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе;
16
сн~е чл~чь, с^е а^зъ въꙁемлю` эT тебе` помышленїя ѓ^чїю твое'ю, не въꙁрыда'еши н^и въспла'чешися, н^и прїидђт# тебњ сле'зы.
17
зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж.
17
стени молча въздыха'нїе же'лныхᲆ чре'слъ е^сть” Да бђдTђ вла'си твои` сплетени на тебњ`, и^ сапо'ѕи твои` на но'гахъ твои^хъ. и^ да не ё^тњшишися ё^стна'ми и^хъ, и^ хлњба мђжеска да не и^зъя^си”
18
І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені.
18
И$ гл~ахъ къ лю'демᲆ заё%тра, ја^коже ꙁаповњ'да ми. и^ ё'мре жена` моа вечеръ. и^ сътвориX ꙁаё%тра ја%коже повелњ м^и”
19
І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш?
19
И$ рекоша къ мнњ лю'дїе, не повњси л^и на'мᲆ чт^о то` е^сᲄь е^же т^ы тво'риши.
20
І сказав я їм: до мене було слово Господнє:
20
и^ рекохъ к ни'мъ, сло'во гн~е бы'сть ко мнњ, гл~я,
21
скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, яких ви залишили, упадуть від меча.
21
рцы къ до'мђ і^и^л~евђ. с^е а^зъ гл~етъ а^дона'и г~ь. рцы` къ до'мђ і^и^л~евђ, с^е а^ꙁъ ѓ^скверна'влю ѓ^сщ~енїя моа, велича'нїя крњпости ва'шея, по'мыслы ѓ%чїю ва'шею, и^ ја%же щадяT дш~а ва'ша. и^ сн~ы ва'ша и^ дщеря ваша ја%же ѓ^сᲄа'висте, мечеM падђт#.
22
І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти;
22
и^ сътво'рите ја%коже а^зъ сътворихъ. эT ё'стъ и^хъ да ся не ё^тњши'те. и^ хлњ'ба мђж'еска да не ја^сте.
23
і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед одним.
23
и^ вла'сы ва'ши на глава'хъ ва'шиX, и^ сапо'ѕи ва'ши на ногаX вашиX. да ся не бїете н^и пла'чеᲄе, і^ и^сᲄа'ете в непра'вдаX ва'шихъ. и^ не ё^тњшите ко'ждо ва'съ бра'та свое^го.
24
І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог.
24
и^ бђдетъ ва'мъ е^зекїиль на дивленїе. посемђ` е^ли'ко сътворихъ да сътво'рите, е^гда` приспњ'ет# с^е, и^ разђмᲇе^те ја%ко а^зъ а^дона'и г~ь”
25
А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візьму у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, —
25
И$ т^ы сн~е чл~чь, не точїю въ дн~ь то'и е^гда` въземлю эT нихъ крњ'пость и^хъ, възнесенїе хвалы и^хъ, по'мыслы ѓ%чїю и^хъ, и^ въꙁнесе'нїе дш~а и^хъ, сн~ы иX и^ дщери и^хъ.
26
у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої.
26
въ то'и дн~ь прїидетъ ё^целњвыи к тебњ`, совњстити тебњ` въ ё'ши.
27
У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь.
27
въ то'и дн~ь эTве'рзTђся ё^ста твоя` по ё^целњвшемђ, и^ съгл~еши, и^ не премол#чиши ктомђ. и^ бђ'деши и^мъ на' дивъ. и^ ё^вњ'дят# ја%ко а^зъ а^дона'и г~ь”