Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця:
1
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀, въ девѧ́тое лѣ́то, въ мцⷭ҇ъ десѧ́тый, въ десѧ́тый де́нь мцⷭ҇а, гл҃ѧ:
2
сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима.
2
сы́не человѣ́чь, напишѝ себѣ̀ и҆́мѧ днѐ сегѡ̀, ѿ негѡ́же оу҆крѣпи́сѧ ца́рь вавѷлѡ́нскїй на і҆ерⷭ҇ли́мъ, ѿ сегѡ̀ днѐ, и҆́же дне́сь,
3
І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води;
3
и҆ рцы̀ при́тчꙋ къ до́мꙋ прогнѣвлѧ́ющемꙋ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: наста́ви коно́бъ, наста́ви и҆ влі́й въ ѻ҆́нь во́дꙋ,
4
склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками;
4
и҆ ве́рзи въ ѻ҆́нь на дво́е разсѣчє́наѧ, всѧ́кое разсѣче́нїе до́брое, го́лень и҆ ра́мо, ѡ҆брѣ̑зана ѿ косте́й,
5
добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому.
5
ѡ҆ и҆збра́нныхъ скотѡ́въ взѧ̑таѧ, и҆ подгнѣща́й костьмѝ под̾ нимѝ: возврѣ̀ и҆ воскипѣ̀, и҆ свари́шасѧ кѡ́сти є҆гѡ̀ посредѣ̀ є҆гѡ̀.
6
Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом.
6
Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѽ, градѐ крове́й! коно́бе, въ не́мже є҆́сть ꙗ҆́дъ, и҆ ꙗ҆́дъ не и҆зы́де и҆з̾ негѡ̀: по оу҆́дѡмъ є҆гѡ̀ и҆знесѐ, не падѐ на не́мъ жре́бїй.
7
Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом.
7
Ꙗ҆́кѡ кро́вь є҆гѡ̀ средѣ̀ є҆гѡ̀ є҆́сть, на гла́дцѣмъ ка́мени вчини́хъ ю҆̀: не пролїѧ́хъ є҆ѧ̀ на зе́млю, є҆́же покры́ти ю҆̀ земле́ю,
8
Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася.
8
є҆́же навестѝ ꙗ҆́рость мою̀ (на ню̀), во ѿмще́нїе є҆́же ѿмсти́ти: да́хъ кро́вь є҆гѡ̀ на гла́дцѣмъ ка́мени, є҆́же не покры́ти є҆ѧ̀.
9
Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття.
9
Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѽ, лю́тѣ, градѐ крове́й! а҆́зъ же возвели́чꙋ главню̀
10
Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять.
10
и҆ оу҆мно́жꙋ дрова̀ и҆ возгнѣщꙋ̀ ѻ҆́гнь, ꙗ҆́кѡ да и҆ста́ютъ мѧса̀, и҆ ѡ҆скꙋдѣ́етъ ю҆ха̀, и҆ кѡ́сти и҆ста́ютъ,
11
І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник.
11
и҆ ста́нетъ на главнѧ́хъ є҆гѡ̀, (то́щь) разгорѣ́сѧ, ꙗ҆́кѡ да и҆згори́тъ, и҆ распали́тсѧ и҆ сгори́тъ мѣ́дь є҆гѡ̀, и҆ и҆ста́етъ средѣ̀ є҆гѡ̀ нечистота̀ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆скꙋдѣ́етъ ꙗ҆́дъ є҆гѡ̀:
12
Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його.
12
да смири́тсѧ ꙗ҆́дъ є҆гѡ̀, и҆ не и҆зы́детъ и҆з̾ негѡ̀ мно́гїй ꙗ҆́дъ є҆гѡ̀, и҆ посрами́тсѧ ꙗ҆́дъ є҆гѡ̀:
13
У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі.
13
въ нечистотѣ̀ твое́й оу҆кро́пъ, поне́же ѡ҆сквернѧ́лсѧ є҆сѝ ты̀ и҆ не ѡ҆чи́стилсѧ ѿ нечистоты̀ твоеѧ̀: и҆ что̀ бꙋ́детъ а҆́ще не ѡ҆чи́стишисѧ по се́мъ, до́ндеже и҆спо́лню ꙗ҆́рость мою̀ въ тебѣ̀;
14
Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог.
14
А҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ, и҆ прїи́детъ, и҆ сотворю̀, и҆ не оу҆косню̀, и҆ не пощажꙋ̀, и҆ не бꙋ́дꙋ оу҆моле́нъ: по пꙋтє́мъ твои̑мъ и҆ по помыслѡ́мъ твои̑мъ сꙋждꙋ̀ тебѣ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ сꙋждꙋ̀ тебѣ̀ по кро́вемъ твои̑мъ и҆ по помыслѡ́мъ твои̑мъ сꙋждꙋ̀ тебѣ̀, нечи́сте, пресловꙋ́те и҆ вели́кїй на разгнѣ́ванїе.
15
І було до мене слово Господнє:
15
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:
16
сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе;
16
сы́не человѣ́чь, сѐ, а҆́зъ взе́млю ѿ тебє̀ жела̑нїѧ ѻ҆че́съ твои́хъ въ пораже́нїи, не воспла́чи, нижѐ возрыда́й, нижѐ да прїи́дꙋтъ тебѣ̀ сле́зы,
17
зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж.
17
возстенѝ молчѧ̀: стена́нїе кро́ве, чре́слъ пла́чь є҆́сть: да бꙋ́дꙋтъ вла́си твоѝ сплете́ни на тебѣ̀, и҆ сапо́зи твоѝ на нога́хъ твои́хъ, и҆ да не оу҆тѣ́шишисѧ оу҆стна́ми и҆́хъ, и҆ хлѣ́ба мꙋже́й да не снѣ́си.
18
І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені.
18
И҆ глаго́лахъ къ лю́демъ заꙋ́тра, ꙗ҆́коже заповѣ́да мѝ, и҆ оу҆́мре жена̀ моѧ̀ въ ве́черъ, и҆ сотвори́хъ заꙋ́тра, ꙗ҆́коже повелѣ́сѧ мѝ.
19
І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш?
19
И҆ реко́ша ко мнѣ̀ лю́дїе: не возвѣсти́ши ли на́мъ, что̀ сꙋ́ть сїѧ̑, ꙗ҆̀же ты̀ твори́ши;
20
І сказав я їм: до мене було слово Господнє:
20
И҆ реко́хъ къ ни̑мъ: сло́во гдⷭ҇не бы́сть ко мнѣ̀ гл҃ѧ:
21
скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, яких ви залишили, упадуть від меча.
21
рцы̀ къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ ѡ҆скверню̀ ст҃а̑ѧ моѧ̑, велича̑нїѧ крѣ́пости ва́шеѧ, жела̑нїѧ ѻ҆че́съ ва́шихъ, и҆ и҆́хже щадѧ́тъ дꙋ́ши ва́шѧ: и҆ сы́нове ва́ши и҆ дщє́ри ва́шѧ, ꙗ҆̀же ѡ҆ста́висте, мече́мъ падꙋ́тъ:
22
І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти;
22
и҆ сотворитѐ, ꙗ҆́коже а҆́зъ сотвори́хъ: ѿ оу҆́стъ и҆́хъ не оу҆тѣ́шитесѧ и҆ хлѣ́ба мꙋже́й не снѣ́сте,
23
і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед одним.
23
и҆ вла́си ва́ши на глава́хъ ва́шихъ, и҆ сапо́зи ва́ши на нога́хъ ва́шихъ: не бꙋ́дете терза́тисѧ, нижѐ пла́кати, и҆ и҆ста́ете въ непра́вдахъ ва́шихъ, и҆ не оу҆тѣ́шите кі́йждо бра́та своегѡ̀.
24
І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог.
24
И҆ бꙋ́детъ ва́мъ і҆езекі́иль въ чꙋ́до: по всемꙋ̀ є҆ли̑ка сотвори́хъ, сотворитѐ: є҆гда̀ прїи́дꙋтъ сїѧ̑, и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь.
25
А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візьму у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, —
25
И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, не въ де́нь ли то́й, є҆гда̀ возмꙋ̀ ѿ ни́хъ крѣ́пость и҆́хъ, вознесе́нїе хвальбы̀ и҆́хъ, жела̑нїѧ ѻ҆́чїю и҆́хъ и҆ возноше́нїе дꙋшѝ и҆́хъ, сы́ны и҆́хъ и҆ дщє́ри и҆́хъ:
26
у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої.
26
въ то́й де́нь прїи́детъ оу҆цѣлѣ́вый къ тебѣ̀ возвѣсти́ти тебѣ̀ во оу҆́шы,
27
У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь.
27
въ то́й де́нь ѿве́рзꙋтсѧ оу҆ста̀ твоѧ̑ ко оу҆цѣлѣ́вшемꙋ, и҆ возглаго́леши и҆ не премолчи́ши ктомꙋ̀, и҆ бꙋ́деши и҆̀мъ въ чꙋ́до: и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь.