¹

В одинадцятому році, у перший день першого місяця, було до мене слово Господнє:

¹

И҆ бы́сть во є҆динонадесѧ́тое лѣ́то, въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:

²

сину людський! за те, що Тир говорить про Єрусалим: «а! а! він розбитий — врата народів; він звертається до мене; наповнюся; він спустошений», —

²

сы́не человѣ́чь, поне́же речѐ со́ръ на і҆ерⷭ҇ли́ма: бла́гоже, сокрꙋши́сѧ, погибо́ша ꙗ҆зы́цы, ѡ҆брати́сѧ ко мнѣ̀, и҆́же бѣ̀ и҆спо́лненый, ѡ҆пꙋстѣ̀:

³

за те, так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Тире, і підніму на тебе багато народів, як море піднімає хвилі свої.

³

тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, со́ръ, и҆ приведꙋ̀ на тѧ̀ ꙗ҆зы́ки мнѡ́ги, ꙗ҆́коже восхо́дитъ мо́ре волна́ми свои́ми.

⁴

І розіб’ють стіни Тира і зруйнують вежі його; і вимету з нього порох його і зроблю його голою скелею.

⁴

И҆ ѡ҆бвалѧ́тъ стѣ́ны со́ра и҆ разорѧ́тъ столпы̀ твоѧ̑, и҆ развѣ́ю пра́хъ є҆гѡ̀ и҆з̾ негѡ̀ и҆ да́мъ є҆го̀ во гла́докъ ка́мень.

⁵

Місцем для розстеляння тенет буде він серед моря; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог: і буде він на розкрадання народам.

⁵

Сꙋше́нїе мре́жей бꙋ́детъ средѣ̀ мо́рѧ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гл҃ахъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ бꙋ́детъ на плѣне́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ,

⁶

А дочки його, які на землі, будуть убиті мечем, і пізнають, що Я Господь.

⁶

и҆ дщє́ри є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же на по́ли, мече́мъ оу҆бїє́ны бꙋ́дꙋтъ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь.

⁷

Бо так говорить Господь Бог: ось, Я приведу проти Тира від півночі Навуходоносора, царя Вавилонського, царя царів, з кіньми і з колісницями, і з вершниками, і з військом, і з численним народом.

⁷

Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀, со́ръ, навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нска ѿ сѣ́вера, ца́рь царє́мъ є҆́сть, съ ко́ньми и҆ колесни́цами и҆ съ ко́нниками и҆ собра́нїемъ мно́гихъ ꙗ҆зы́кѡвъ ѕѣлѡ̀:

⁸

Дочок твоїх на землі він поб’є мечем і збудує проти тебе облогові вежі, і насипле проти тебе вал, і поставить проти тебе щити;

⁸

се́й дщє́ри твоѧ̑ на по́ли мече́мъ и҆збїе́тъ, и҆ приста́витъ на тѧ̀ стражбꙋ̀ и҆ ѡ҆гради́тъ тѧ̀, и҆ ѡ҆копа́етъ тѧ̀ ро́вомъ и҆ сотвори́тъ ѡ҆́крестъ тебє̀ ѻ҆стро́гъ, и҆ ѡ҆бста́витъ ѻ҆рꙋ́жїемъ и҆ ко́пїѧ своѧ̑ прѧ́мѡ тебѣ̀ поста́витъ,

⁹

і до стін твоїх присуне стінопробивні машини і вежі твої зруйнує сокирами своїми.

⁹

стѣ́ны твоѧ̑ и҆ пѵ́рги твоѧ̑ разори́тъ ѻ҆рꙋ́жїемъ свои́мъ:

¹⁰

Від безлічі коней його покриє тебе пил, від шуму вершників і коліс і колісниць потрясуться стіни твої, коли він буде входити у ворота твої, як входять у розбите місто.

¹⁰

ѿ мно́жества ко́ней є҆гѡ̀ покры́етъ тѧ̀ пра́хъ и҆́хъ, и҆ ѿ ржа́нїѧ ко́ней є҆гѡ̀ и҆ ѿ коле́съ колесни́цъ є҆гѡ̀ потрѧсꙋ́тсѧ стѣ́ны твоѧ̑, входѧ́щꙋ є҆мꙋ̀ во врата̀ твоѧ̑, а҆́ки входѧ́щꙋ во гра́дъ съ по́лѧ:

¹¹

Копитами коней своїх він витопче усі вулиці твої, народ твій поб’є мечем і пам’ятники могутности твоєї повалить на землю.

¹¹

копы́тами ко́ней свои́хъ поперꙋ́тъ всѧ̑ стѡ́гны твоѧ̑: лю́ди твоѧ̑ мече́мъ и҆зсѣче́тъ, и҆ соста́въ крѣ́пости твоеѧ̀ на землѝ пове́ржетъ,

¹²

І розграбують багатство твоє, і розкрадуть товари твої, і зруйнують стіни твої, і розіб’ють красиві доми твої, і камені твої і дерева твої, і землю твою кинуть у воду.

¹²

и҆ плѣни́тъ си́лꙋ твою̀, и҆ во́зметъ и҆мѣ̑нїѧ твоѧ̑, и҆ разсы́плетъ стѣ́ны твоѧ̑, и҆ до́мы твоѧ̑ вожделѣ̑нныѧ разори́тъ, и҆ древа̀ твоѧ̑ и҆ ка́менїе твоѐ и҆ пе́рсть твою̀ средѣ̀ мо́рѧ вве́ржетъ,

¹³

І припиню шум пісень твоїх, і звук цитр твоїх уже не буде чутний.

¹³

и҆ оу҆праздни́тъ мно́жество мꙋсїкі́й твои́хъ, и҆ гла́съ пѣвни́цъ твои́хъ не оу҆слы́шитсѧ въ тебѣ̀ ктомꙋ̀.

¹⁴

І зроблю тебе голою скелею, будеш місцем для розстеляння тенет; не будеш знову побудований: бо Я, Господь, сказав це, — говорить Господь Бог.

¹⁴

И҆ да́мъ тѧ̀ во ка́мень гла́докъ, сꙋше́нїе мре́жное бꙋ́деши, не согради́шисѧ ктомꙋ̀, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гл҃ахъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь.

¹⁵

Так говорить Господь Бог Тиру: від шуму падіння твого, від стогону поранених, коли відбудеться серед тебе побиття, чи не здригнуться острови?

¹⁵

Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь со́рꙋ: не ѿ гла́са ли паде́нїѧ твоегѡ̀, є҆гда̀ возстенꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи твоѝ, є҆гда̀ и҆звлече́тсѧ ме́чь посредѣ̀ тебє̀, потрѧсꙋ́тсѧ ѻ҆́строви;

¹⁶

І зійдуть усі князі моря з престолів своїх, і складуть із себе мантії свої, і знімуть із себе візерунчастий одяг свій, одягнуться у трепет, сядуть на землю, і щохвилини будуть здригатись і дивуватися щодо тебе.

¹⁶

И҆ сни́дꙋтъ со престѡ́лъ свои́хъ всѝ кнѧ̑зи ꙗ҆зы̑къ морски́хъ, и҆ све́ргꙋтъ вѣнцы̀ со гла́въ свои́хъ, и҆ ри̑зы своѧ̑ и҆спещрє́нныѧ совлекꙋ́тъ съ себє̀, оу҆́жасомъ оу҆жа́снꙋтсѧ: на землѝ сѧ́дꙋтъ, и҆ оу҆боѧ́тсѧ поги́бели своеѧ̀, и҆ возстенꙋ́тъ ѡ҆ тебѣ̀,

¹⁷

І здіймуть плач по тобі і скажуть тобі: як загинуло ти, населене мореплавцями, місто знамените, яке було сильним на морі, саме́ і жителі його, які наводили страх на всіх мешканців його!

¹⁷

и҆ прїи́мꙋтъ ѡ҆ тебѣ̀ пла́чь, глаго́люще: ка́кѡ поги́блъ и҆ разсы́палсѧ є҆сѝ ѿ мо́рѧ, гра́де хвали́мый, и҆́же бы́лъ є҆сѝ крѣ́покъ на мо́ри, ты̀ и҆ живꙋ́щїи въ тебѣ̀, и҆́же даѧ́лъ є҆сѝ стра́хъ тво́й всѣ̑мъ живꙋ́щымъ въ тебѣ̀;

¹⁸

Нині, у день падіння твого, здригнулися острови; острови на морі приведені у сум’яття загибеллю твоєю.

¹⁸

И҆ оу҆боѧ́тсѧ (всѝ) ѻ҆́строви ѿ днѐ паде́нїѧ твоегѡ̀, и҆ смѧтꙋ́тсѧ ѻ҆́строви въ мо́ри ѿ и҆схо́да твоегѡ̀.

¹⁹

Бо так говорить Господь Бог: коли Я зроблю тебе містом спустілим, подібним до міст ненаселених, коли підніму на тебе безодню, і покриють тебе великі води;

¹⁹

Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: є҆гда̀ да́мъ тѧ̀ гра́дъ ѡ҆пꙋстѣ́вшь, ꙗ҆́коже гра́ды ненаселє́ны никогда́же, внегда̀ возведꙋ̀ на тѧ̀ бе́зднꙋ, и҆ покры́етъ тѧ̀ вода̀ мно́га:

²⁰

тоді зведу тебе з тими, що відходять у могилу до народу, який жив давно, і розміщу тебе у пеклі землі, у пустелях вічних, з тими, що зійшли у могилу, щоб ти не було більше населене; і явлю Я славу на землі живих.

²⁰

и҆ сведꙋ́ тѧ къ низходѧ́щымъ въ про́пасть къ лю́демъ вѣ́ка, и҆ вселю́ тѧ во глꙋбина́хъ земны́хъ, ꙗ҆́кѡ пꙋсты́ню вѣ́чнꙋю съ низходѧ́щими въ про́пасть, ꙗ҆́кѡ да не насели́шисѧ, нижѐ воста́неши на землѝ живота̀:

²¹

Жахом зроблю тебе, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, але вже не знайдуть тебе повіки, — говорить Господь Бог.

²¹

на па́гꙋбꙋ тѧ̀ ѿда́мъ, и҆ не бꙋ́деши ктомꙋ̀, и҆ взы́щешисѧ и҆ не ѡ҆брѧ́щешисѧ во вѣ́къ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь.