¹

У десятому році, у десятому місяці, у дванадцятий день місяця, було до мене слово Господнє:

¹

Въ десѧ́тое лѣ́то, въ десѧ́тый мцⷭ҇ъ, (въ пе́рвый де́нь) мцⷭ҇а, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:

²

сину людський! оберни лице твоє до фараона, царя Єгипетського, і виречи пророцтво на нього і на весь Єгипет.

²

сы́не человѣ́чь, оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на фараѡ́на царѧ̀ є҆гѵ́петска и҆ прорцы̀ на́нь и҆ на є҆гѵ́петъ ве́сь:

³

Говори і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, фараоне, царю Єгипетський, великий крокодиле, що, лежачи серед рік своїх, говориш: «моя ріка, і я створив її для себе».

³

глаго́ли и҆ рцы̀: си́це гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀, фараѡ́не, царю̀ є҆гѵ́петскїй, ѕмі́а вели́каго, сѣдѧ́щаго средѣ̀ рѣ́къ свои́хъ, глаго́лющаго: моѧ̑ сꙋ́ть рѣ́ки, и҆ а҆́зъ сотвори́хъ ѧ҆̀.

⁴

Але Я вкладу гак у щелепи твої і до луски твоєї приліплю риб з рік твоїх, і витягну тебе з рік твоїх з усією рибою рік твоїх, що прилипла до луски твоєї;

⁴

А҆́зъ же да́мъ оу҆здꙋ̀ въ чє́люсти твоѧ̑, и҆ прилѣплю̀ ры̑бы рѣкѝ твоеѧ̀ ко крило́ма твои́ма, и҆ возведꙋ́ тѧ ѿ среды̀ рѣкѝ твоеѧ̀, и҆ къ чешꙋѧ́мъ твои̑мъ прильпнꙋ́тъ:

⁵

і кину тебе у пустелі, тебе і всю рибу з рік твоїх, ти впадеш на відкрите поле, не приберуть і не підберуть тебе; віддам тебе на поживу звірам земним і птахам небесним.

⁵

и҆ низве́ргꙋ тѧ̀ вско́рѣ и҆ всѧ̑ ры̑бы рѣкѝ твоеѧ̀: на лицы̀ по́лѧ паде́ши, и҆ не собере́шисѧ, и҆ не ѡ҆гради́шисѧ, ѕвѣрє́мъ зємны́мъ и҆ пти́цамъ небє́снымъ да́хъ тѧ̀ во снѣ́дь.

⁶

І пізнають усі мешканці Єгипту, що Я Господь; тому що вони дому Ізраїлевому були підпорою з тростини.

⁶

И҆ оу҆вѣ́дѧтъ всѝ живꙋ́щїи во є҆гѵ́птѣ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь: занѐ бы́лъ є҆сѝ же́злъ тро́стѧнъ до́мꙋ і҆и҃левꙋ:

⁷

Коли вони вхопилися за тебе рукою, ти розщепився і поколов їм усе плече; і коли вони сперлися на тебе, ти зламався і поранив усі стегна їм.

⁷

є҆гда̀ ꙗ҆́сѧ тебє̀ рꙋко́ю свое́ю, сокрꙋши́лсѧ є҆сѝ, и҆ є҆гда̀ восплеска̀ на ни́хъ всѧ́ка рꙋка̀, и҆ є҆гда̀ почи́ша на тебѣ̀, сте́рлсѧ є҆сѝ и҆ сломи́лъ є҆сѝ и҆̀хъ всѧ̑ чрє́сла.

⁸

Тому так говорить Господь Бог: ось, Я наведу на тебе меч, і знищу у тебе людей і худобу.

⁸

Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀ ме́чь и҆ погꙋблю̀ ѿ тебє̀ человѣ́ки и҆ скоты̀,

⁹

І зробиться земля Єгипетська пустелею і степом; і пізнають, що Я Господь. Оскільки він говорить: «моя ріка, і я створив її»;

⁹

и҆ бꙋ́детъ землѧ̀ є҆гѵ́петска въ поги́бель и҆ во ѡ҆пꙋстѣ́нїе, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. Поне́же глаго́лалъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ рѣ́ки моѧ̑ сꙋ́ть, и҆ а҆́зъ сотвори́хъ ѧ҆̀:

¹⁰

то ось, Я — на ріки твої, і зроблю землю Єгипетську пустелею з пустель від Мигдола до Сиєни, до самої межі Ефіопії.

¹⁰

тогѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ на тѧ̀ и҆ на всѧ̑ рѣ́ки твоѧ̑, и҆ да́мъ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ во ѡ҆пꙋстѣ́нїе и҆ въ ме́чь и҆ въ поги́бель, ѿ магдѡ́ла и҆ сїи́ны и҆ да́же до предѣ̑лъ є҆ѳїо́пскихъ:

¹¹

Не буде проходити по ній нога людська, і нога худоби не буде проходити по ній, і не будуть жити на ній сорок років.

¹¹

не про́йдетъ сквозѣ̀ є҆ѧ̀ нога̀ человѣ́ча, ни нога̀ ско́тїѧ не постꙋпи́тъ по не́й, и҆ не насели́тсѧ четы́редесѧть лѣ́тъ:

¹²

І зроблю землю Єгипетську пустелею серед земель спустошених; і міста її серед опустілих міст будуть порожніми сорок років, і розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях.

¹²

и҆ да́мъ зе́млю є҆гѡ̀ въ па́гꙋбꙋ средѣ̀ землѝ ѡ҆пꙋстѣ́лыѧ, и҆ гра́ди є҆гѡ̀ средѣ̀ градѡ́въ ѡ҆пꙋстѣ́вшихъ бꙋ́дꙋтъ, въ разоре́нїи бꙋ́дꙋтъ четы́редесѧть лѣ́тъ: и҆ разсѣ́ю є҆гѵ́пта во ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆ развѣ́ю ѧ҆̀ по страна́мъ.

¹³

Бо так говорить Господь Бог: після закінчення сорока років Я зберу єгиптян з народів, між якими вони будуть розсіяні;

¹³

Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: по четы́редесѧтихъ лѣ́тѣхъ соберꙋ̀ є҆гѵ́птѧны ѿ ꙗ҆зы̑къ, а҆́може разсы́пашасѧ,

¹⁴

і поверну полон Єгипту, і назад приведу їх у землю Пафрос, у землю походження їх, і там вони будуть царством слабким.

¹⁴

и҆ возвращꙋ̀ плѣ́нники є҆гѵ́пєтскїѧ и҆ вселю̀ ѧ҆̀ въ зе́млю фаѳѡ́рскꙋю, въ зе́млю, ѿѻнꙋ́дꙋже взѧ́ти бы́ша, и҆ бꙋ́детъ вла́сть смире́нна:

¹⁵

Воно буде слабкішим за інші царства, і не буде більш підноситися над народами; Я принижу їх, щоб вони не панували над народами.

¹⁵

па́че всѣ́хъ власте́й бꙋ́детъ смире́нна, и҆ не вознесе́тсѧ ктомꙋ̀ над̾ ꙗ҆зы̑ки, и҆ оу҆ма́лєны сотворю̀ ѧ҆̀, є҆́же не бы́ти и҆̀мъ мнѡ́гимъ во ꙗ҆зы́цѣхъ.

¹⁶

І не будуть надалі дому Ізраїлевому опорою, що нагадує беззаконня їх, коли вони зверталися до нього; і пізнають, що Я Господь Бог.

¹⁶

И҆ не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ въ наде́ждꙋ воспомина́ющꙋю беззако́нїе, внегда̀ послѣ́довати и҆̀мъ по ни́хъ: и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь.

¹⁷

У двадцять сьомому році, у першому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє:

¹⁷

И҆ бы́сть въ два́десѧть седмо́е лѣ́то, во є҆ди́нъ де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:

¹⁸

сину людський! Навуходоносор, цар Вавилонський, стомив своє військо великими роботами біля Тира; усі голови оплішивіли й усі плечі стерті; а ні йому, ні війську його немає винагороди від Тира за роботи, які він зробив проти нього.

¹⁸

сы́не человѣ́чь, навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскъ порабо́ти си́лꙋ свою̀ рабо́тою вели́кою на тѵ́ра, всѧ́ка глава̀ плѣши́ва и҆ всѧ́ко ра́мо на́го: и҆ мзда̀ не бы́сть є҆мꙋ̀ ни си́лѣ є҆гѡ̀ на тѵ́ра, за рабо́тꙋ, є҆́юже рабо́таша на́нь.

¹⁹

Тому так говорить Господь Бог: ось, Я Навуходоносору, царю Вавилонському, даю землю Єгипетську, щоб він обібрав багатство її і вчинив грабунок у ній, і пограбував награбоване нею, і це буде винагородою війську його.

¹⁹

Тогѡ̀ ра́ди си́це гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ даю̀ навꙋходоно́сорꙋ царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ, и҆ во́зметъ мно́жество є҆ѧ̀, и҆ плѣни́тъ плѣ́нъ є҆ѧ̀, и҆ расхи́титъ кѡры́сти є҆ѧ̀, и҆ бꙋ́детъ мзда̀ си́лѣ є҆гѡ̀:

²⁰

У нагороду за справу, яку він зробив у ньому, Я віддаю йому землю Єгипетську, тому що вони робили це для Мене, — сказав Господь Бог.

²⁰

за слꙋ́жбꙋ є҆гѡ̀, є҆́юже послꙋжѝ на тѵ́ра, да́хъ є҆мꙋ̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ, занѐ послꙋжѝ мнѣ̀, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь.

²¹

У той день піднесу ріг дому Ізраїлевому, і тобі відкрию вуста серед них, і пізнають, що Я Господь.

²¹

Въ то́й де́нь взы́детъ ро́гъ всемꙋ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ тебѣ̀ да́мъ оу҆ста̀ ѿвє́рста средѣ̀ и҆́хъ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь.