Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, говори дому Ізраїлевому.
1
И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, снѣ́ждь сви́токъ се́й, и иди́ и рцы́ сыно́мъ Ізра́илевымъ.
2
Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій;
2
И отверзо́хъ уста́ моя́, и напита́ мя сви́ткомъ си́мъ
3
і сказав мені: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і було у вустах моїх солодко, як мед.
3
и рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, уста́ твоя́ снѣдя́тъ, и чре́во твоє́ насы́тится сви́тка сего́ да́ннаго тебѣ́. И снѣдо́хъ єго́, и бы́сть во устѣ́хъ мои́хъ я́ко ме́дъ сла́докъ.
4
І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами;
4
И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, иди́ и вни́ди въ до́мъ Ізра́илевъ, и глаго́ли словеса́ моя́ къ ни́мъ:
5
бо не до народу зі словами нерозбірливими і з незрозумілою мовою ти посилаєшся, але до дому Ізраїлевого,
5
я́ко не къ лю́демъ глубокорѣ́чивымъ и косноязы́чнымъ посыла́ємь єси́, къ до́му Ізра́илеву,
6
не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе;
6
ниже́ къ лю́демъ мно́гимъ иноязы́чнымъ, инорѣ́чивымъ, ни тя́жкимъ язы́комъ су́щымъ, и́хже не разумѣ́лъ бы єси́ слове́съ: а́ще же и къ тацѣ́мъ посла́лъ бы́хъ тя́, то́ и ті́и послу́шали бы́ша тебе́:
7
а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем.
7
а до́мъ Ізра́илевъ не восхо́щетъ послу́шати тебе́, поне́же не хотя́тъ слу́шати мене́, я́ко ве́сь до́мъ Ізра́илевъ непокори́ви су́ть и жестокосе́рди:
8
Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба.
8
и се́, да́хъ лице́ твоє́ си́льно проти́ву лица́ и́хъ, и прю́ {Євр.: чело́.} твою́ укрѣплю́ проти́ву при́ и́хъ:
9
Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім.
9
и бу́детъ, всегда́ крѣпча́є ка́мене да́хъ прю́ твою́: не убо́йся и́хъ, ни ужаса́йся лица́ и́хъ, зане́ до́мъ разгнѣ́ваяй є́сть.
10
І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми;
10
И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, вся́ словеса́, я́же глаго́лахъ съ тобо́ю, возми́ въ се́рдце твоє́ и уши́ма твои́ма послу́шай:
11
встань і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: «так говорить Господь Бог!» чи будуть вони слухати, чи не будуть.
11
и ше́дъ вни́ди въ плѣ́нъ къ сыно́мъ люді́й твои́хъ, и рече́ши къ ни́мъ и возглаго́леши къ ни́мъ: та́ко глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: а́ще у́бо послу́шаютъ и а́ще у́бо повину́тся.
12
І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: «благословенна слава Господа від місця свого!»
12
И взя́ мя ду́хъ, и слы́шахъ гла́съ за собо́ю тру́са вели́ка, глаго́лющихъ: благослове́на сла́ва Госпо́дня от мѣ́ста єго́.
13
і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому.
13
И ви́дѣхъ гла́съ кри́лъ живо́тныхъ скриля́ющихся дру́гъ ко дру́гу, и гла́съ коле́съ держа́щься и́хъ, и гла́съ тру́са вели́ка.
14
І дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені.
14
И ду́хъ воздви́же мя́ и взя́ мя, и поидо́хъ вознесе́нъ во устремле́ніи ду́ха моєго́, и рука́ Госпо́дня бы́сть на мнѣ́ крѣ́пкая.
15
І прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні.
15
И внидо́хъ въ плѣ́нники вознесе́нъ, и обыдо́хъ живу́щыя на рѣцѣ́ Хова́ръ, и сѣдо́хъ ту́ се́дмь дні́й, ходя́ посредѣ́ и́хъ.
16
Після семи ж днів було до мене слово Господнє:
16
И бы́сть по седми́хъ дне́хъ сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
17
сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене.
17
сы́не человѣ́чь, стра́жа да́хъ тя́ до́му Ізра́илеву, да слы́шиши сло́во от у́стъ мои́хъ и воспрети́ши и́мъ от мене́.
18
Коли Я скажу беззаконникові: «смертю помреш!», а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх.
18
Внегда́ глаго́лати ми́ беззако́ннику: сме́ртію у́мреши: и не возвѣсти́ши єму́, ни соглаго́леши, є́же оста́тися беззако́ннику и обрати́тися от пути́ своєго́, є́же жи́ву бы́ти єму́: беззако́нникъ то́й въ беззако́ніи своє́мъ у́мретъ, кро́ве же єго́ от руки́ твоєя́ взыщу́.
19
Але якщо ти напоумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою.
19
И ты́ а́ще возвѣсти́ши беззако́ннику, и не обрати́тся от беззако́нія своєго́ и от пути́ своєго́ [беззако́нна]: то́й беззако́нникъ во беззако́ніи своє́мъ у́мретъ, а ты́ ду́шу твою́ изба́виши.
20
І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх.
20
И єгда́ соврати́тся пра́ведникъ от пра́вдъ свои́хъ и сотвори́тъ согрѣше́ніє: и да́мъ му́ку предъ ни́мъ, то́й у́мретъ, я́ко ты́ не воспрети́лъ єси́ єму́, и во грѣсѣ́хъ свои́хъ у́мретъ, зане́ не помяну́тся пра́вды єго́, я́же сотвори́: кро́ве же єго́ от руки́ твоєя́ взыщу́.
21
Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою.
21
Ты́ же а́ще возвѣсти́ши пра́ведному, є́же не согрѣши́ти, и то́й не согрѣши́тъ: пра́ведный жи́знію поживе́тъ, я́ко воспрети́лъ єси́ єму́, и ты́ твою́ ду́шу изба́виши.
22
І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою.
22
И бы́сть на мнѣ́ рука́ Госпо́дня, и рече́ ко мнѣ́: воста́ни и изы́ди на по́ле, и та́мо возглаго́лется къ тебѣ́.
23
І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі; й упав я на лице своє.
23
И воста́хъ и изыдо́хъ на по́ле: и се́, та́мо сла́ва Госпо́дня стоя́ше, я́коже видѣ́ніє и я́коже сла́ва Госпо́дня, ю́же ви́дѣхъ на рѣцѣ́ Хова́ръ, и падо́хъ на лицы́ моє́мъ.
24
І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму.
24
И пріи́де на мя́ ду́хъ и поста́ви мя́ на ногу́ моє́ю: и глаго́ла ко мнѣ́ и рече́ ми́: вни́ди и затвори́ся средѣ́ до́му твоєго́.
25
І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них.
25
И ты́, сы́не человѣ́чь, се́, да́шася на тя́ у́зы, и свя́жутъ тя́ и́ми, и не изы́деши от среды́ и́хъ:
26
І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім.
26
и язы́къ тво́й привяжу́ къ горта́ни твоєму́, и онѣмѣ́єши и не бу́деши и́мъ въ му́жа обличе́нія, поне́же до́мъ разгнѣ́ваяй є́сть:
27
А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: «так говорить Господь Бог!» хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім.
27
и внегда́ глаго́лати ми́ къ тебѣ́, отве́рзу уста́ твоя́, и рече́ши къ ни́мъ: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: слы́шай да слы́шитъ, и не покаря́яйся да не покаря́єтся, зане́ до́мъ преогорчева́яй є́сть.