¹

В одинадцятому році, у третьому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє:

¹

И҆ бы́сть во є҆динонадесѧ́тое лѣ́то, въ тре́тїй мцⷭ҇ъ, во є҆ди́нъ де́нь мцⷭ҇а, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:

²

сину людський! скажи фараонові, царю Єгипетському, і народу його: з ким ти зрівнюєш себе у величі твоїй?

²

сы́не человѣ́чь, рцы̀ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскꙋ и҆ мно́жествꙋ є҆гѡ̀: комꙋ̀ оу҆подо́билъ є҆сѝ себѐ въ высотѣ̀ твое́й;

³

Ось, Ассур був кедр на Ливані, з красивими гілками і тінистим листям, і високий на зріст; вершина його знаходилася серед товстих сучків.

³

Сѐ, а҆ссꙋ́ръ кѷпарі́съ въ лїва́нѣ, до́бръ ѿра́сльми и҆ высо́къ вели́чествомъ и҆ ча́стъ покро́вомъ, и҆ средѣ̀ ѡ҆́блакъ бы́сть вла́сть є҆гѡ̀:

⁴

Води вирощували його, безодня піднімала його, ріки її оточували розплідник його, і вона протоки свої посилала до усіх дерев польових.

⁴

вода̀ воспита̀ є҆го̀, бе́здна вознесѐ є҆го̀, рѣ́ки своѧ̑ приведѐ ѡ҆́крестъ садѡ́въ свои́хъ, и҆ соста́вы своѧ̑ и҆спꙋстѝ во всѧ̑ древеса̀ полєва́ѧ.

⁵

Від того висота його перевищила усі дерева польові, і сучків на ньому було багато, і гілки його примножувалися, і сучки його ставали довгими від багатства вод, коли він розростався.

⁵

Сегѡ̀ ра́ди вознесе́сѧ вели́чество є҆гѡ̀ па́че всѣ́хъ древе́съ по́льныхъ, разшири́шасѧ вѣ́твїе є҆гѡ̀, и҆ вознесо́шасѧ ѿра̑сли є҆гѡ̀ ѿ воды̀ мно́ги, є҆гда̀ протѧже́сѧ.

⁶

На сучках його вили гнізда всякі птахи небесні, під гілками його виводили дітей усякі звірі польові, і під тінню його жили всякі численні народи.

⁶

Во ѿра́слехъ є҆гѡ̀ возгнѣзди́шасѧ всѧ̑ пти̑цы небє́сныѧ, и҆ под̾ вѣ́твьми є҆гѡ̀ ражда́хꙋсѧ всѝ ѕвѣ́рїе по́льнїи, под̾ сѣ́нїю є҆гѡ̀ всели́сѧ всѐ мно́жество ꙗ҆зы́кѡвъ.

⁷

Він красувався висотою зросту свого, довжиною гілок своїх, бо корінь його був біля великих вод.

⁷

И҆ бы́сть до́бръ въ высотѣ̀ свое́й мно́жества ра́ди вѣ́твїй свои́хъ, ꙗ҆́кѡ бѣ́ша коре́нїе є҆гѡ̀ въ водѣ̀ мно́зѣ.

⁸

Кедри в саду Божому не затемнювали його; кипариси не рівнялися сучкам його, і каштани не були розміром як гілки його, жодне дерево у саду Божому не рівнялося з ним красою своєю.

⁸

И҆ кѷпарі́си не таковы̑ въ раѝ бж҃їи, и҆ со́сны неподѡ́бны ѿра́слемъ є҆гѡ̀, и҆ є҆́лїе не бы́сть подо́бно вѣ́твїѧмъ є҆гѡ̀: всѧ́кое дре́во, є҆́же въ раѝ бж҃їи, не бы́сть подо́бно є҆мꙋ̀ въ добро́тѣ є҆гѡ̀, мно́жества ра́ди вѣ́твїй є҆гѡ̀.

⁹

Я прикрасив його безліччю гілок його, так що всі дерева едемські у саду Божому заздрили йому.

⁹

Добра̀ сотвори́хъ є҆го̀ во мно́жествѣ вѣ́твїй є҆гѡ̀, и҆ возревнова́ша є҆мꙋ̀ древеса̀ ра̑йскаѧ сла́дости бж҃їѧ.

¹⁰

Тому так сказав Господь Бог: за те, що ти став високий на зріст і вершину свою виставив серед товстих сучків, і серце його загордилося величчю його, —

¹⁰

Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же бы́лъ є҆сѝ вели́къ вели́чествомъ и҆ да́лъ є҆сѝ вла́сть свою̀ во среди́нꙋ ѡ҆́блакъ, и҆ вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀ въ высотѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ ви́дѣхъ, є҆гда̀ вознесе́сѧ:

¹¹

за те Я віддав його у руки володареві народів; він учинив з ним, як потрібно; за беззаконня його Я відкинув його.

¹¹

и҆ преда́хъ є҆го̀ въ рꙋ́цѣ кнѧ́зѧ ꙗ҆зы́ческа, и҆ сотворѝ па́гꙋбꙋ є҆гѡ̀, по нече́стїю є҆гѡ̀.

¹²

І зрубали його чужоземці, найлютіші з народів, і повалили його на гори; і на всі долини упали гілки його; і сучки його скрушилися на всіх лощинах землі, і з-під тіні його відійшли всі народи землі, і залишили його.

¹²

И҆ и҆згна́хъ є҆го̀ а҆́зъ, и҆ потреби́ша є҆го̀ чꙋжді́и гꙋби́телїе ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆ поверго́ша є҆го̀ на гора́хъ: и҆ во всѣ́хъ де́брехъ падо́ша вѣ̑тви є҆гѡ̀, и҆ сотро́шасѧ ѿра̑сли є҆гѡ̀ на всѧ́цѣмъ по́ли земнѣ́мъ, и҆ снидо́ша ѿ покро́ва є҆гѡ̀ всѝ лю́дїе ꙗ҆зы́кѡвъ и҆ разори́ша є҆го̀.

¹³

На уламках його розмістилися всякі птахи небесні, і в сучках були всякі польові звірі.

¹³

Во паде́нїи є҆гѡ̀ почи́ша всѧ̑ пти̑цы небє́сныѧ, и҆ на сте́блїехъ є҆гѡ̀ бы́ша всѝ ѕвѣ́рїе се́лнїи,

¹⁴

Це для того, щоб ніякі дерева біля вод не величалися високим зростом своїм і не піднімали вершини свої із середини товстих сучків, і щоб не приліплялися до них через висоту їх дерева, що п’ють воду; бо усі вони будуть віддані на смерть, у пекельну країну разом із синами людськими, які відійшли у могилу.

¹⁴

ꙗ҆́кѡ да не возно́сѧтсѧ вели́чествомъ свои́мъ всѧ̑ древеса̀, ꙗ҆̀же въ водѣ̀, и҆ не дадѧ́тъ вла́сти своеѧ̀ средѣ̀ ѡ҆́блакъ, и҆ не ста́нꙋтъ въ высотѣ̀ и҆́хъ къ немꙋ̀ всѝ пїю́щїи во́дꙋ, всѝ ѿда́ни бы́ша во сме́рть во глꙋбинꙋ̀ землѝ, средѣ̀ сынѡ́въ человѣ́ческихъ къ низходѧ́щымъ въ про́пасть.

¹⁵

Так говорить Господь Бог: у той день, коли він зійшов у могилу, Я засумував за ним, зачинив заради нього безодню і зупинив ріки її, і затримав великі води і потьмарив по ньому Ливан, і всі дерева польові були у тузі по ньому.

¹⁵

Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: въ ѻ҆́ньже де́нь сведе́сѧ во а҆́дъ, пла́касѧ ѡ҆ не́мъ бе́здна: и҆ оу҆держа́хъ рѣ́ки є҆ѧ̀ и҆ возбрани́хъ мно́жествꙋ во́дъ, и҆ поме́рче ѡ҆ не́мъ лїва́нъ, и҆ всѧ̑ древеса̀ полєва́ѧ ѡ҆ не́мъ разсла́бишасѧ:

¹⁶

Шумом падіння його Я привів у трепет народи, коли звів його у пекло, до тих, що відійшли у могилу, і зраділи у пекельній країні усі дерева Едема, відмінні й найкращі ливанські, усі, що п’ють воду;

¹⁶

ѿ гла́са паде́нїѧ є҆гѡ̀ потрѧсо́шасѧ ꙗ҆зы́цы, є҆гда̀ свожда́хъ є҆го̀ во а҆́дъ со снизходѧ́щими въ ро́въ, и҆ оу҆тѣша́хꙋ є҆го̀ въ землѝ до́лнѣйшей всѧ̑ древеса̀ сла́дости, и҆ и҆збра̑ннаѧ и҆ дѡ́браѧ лїва́нѡва, всѧ̑ пїю̑щаѧ во́дꙋ:

¹⁷

бо і вони з ним відійшли у пекло, до уражених мечем, і союзники його, які жили під тінню його, серед народів.

¹⁷

и҆ та̑ бо сведо́шасѧ съ ни́мъ во а҆́дъ со ꙗ҆́звеными ѿ меча̀, и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀, и҆ живꙋ́щїи под̾ покро́вомъ є҆гѡ̀ средѣ̀ жи́зни своеѧ̀ погибо́ша.

¹⁸

Отже, якому з дерев едемських дорівнював ти у славі і величі? Але тепер нарівні з деревами едемськими ти будеш зведений у пекло, будеш лежати серед необрізаних, з ураженими мечем. Це фараон і вся безліч народу його, — говорить Господь Бог.

¹⁸

Комꙋ̀ оу҆подо́билсѧ є҆сѝ си́лою и҆ сла́вою и҆ вели́чествомъ во древесѣ́хъ сла́дости; Слѣ́зи и҆ сни́ди со древеса́ми сла́дости во глꙋбинꙋ̀ земнꙋ́ю: средѣ̀ неѡбрѣ́заныхъ оу҆́спнеши со ꙗ҆́звеными мече́мъ: та́кѡ фараѡ́нъ и҆ всѐ мно́жество крѣ́пости є҆гѡ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь.