Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 33
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською
1
І було до мене слово Господнє:
1
И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz:
2
сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем;
2
сhне человёчь, глаг0ли ко сынHмъ людjй твои1хъ и3 речeши къ ни6мъ: землS, на ню1же ѓзъ ѓще наведY мeчь, и3 п0ймутъ лю1діе земли2 человёка є3ди1наго t себє2 и3 постaвzтъ є3го2 себЁ во стрaжа,
3
і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ;
і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.
4
и3 ўслhшитъ ўслhшавый глaсъ трубы2, ґ не сохрани1тсz, и3 нaйдетъ мeчь и3 пости1гнетъ є3го2, кр0вь є3гw2 на главЁ є3гw2 бyдетъ:
5
Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє.
5
ћкw слhша глaсъ трубы2 и3 не сохрани1сz, кр0вь є3гw2 на нeмъ бyдетъ: ґ сeй, понeже сохрани1сz, дyшу свою2 и3збaвилъ.
6
Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, — то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стягну від руки стража.
6
И# стрaжъ, ѓще ўви1дитъ мeчь грzдyщь, и3 не вострyбитъ труб0ю, (и3 не проповёсть лю1демъ,) и3 лю1діе не њхранsтъ себE, и3 нашeдъ мeчь в0зметъ t ни1хъ дyшу, тA ќбw беззак0ніz рaди своегw2 взsсz, ґ кр0ве є3S t руки2 стрaжа взыщY.
7
І тебе, сину людський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене.
7
И# ты2, сhне человёчь, во стрaжа дaхъ тS д0му ї}леву, и3 ўслhшиши t ќстъ мои1хъ сл0во, и3 проповёси и5мъ t менє2.
8
Коли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, — то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.
8
Е#гдA рекY грёшнику: грёшниче, смeртію ќмреши: и3 не бyдеши глаг0лати (грёшнику), є4же сохрани1тисz нечести1вому, (є4же њбрати1тсz є3мY) t пути2 своегw2 (и3 жи1ву бhти є3мY), т0й беззак0нникъ во беззак0ніи своeмъ ќмретъ, ґ кр0ве є3гw2 t руки2 твоеS взыщY.
9
Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навернувся від нього, але він від путі свого не навернувся, — то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою.
9
Ѓще же ты2 проповёси нечести1вому пyть є3гw2, є4же њбрати1тисz t негw2, и3 не њбрати1тсz съ пути2 своегw2, т0й въ нечeстіи своeмъ ќмретъ, ґ ты2 дyшу твою2 и3збaвилъ є3си2.
10
І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини наші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?»
Скажи їм: живу Я, — говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був. Наверніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?
11
Рцы2 и5мъ: живY ѓзъ, гlетъ ґдwнаJ гDь, не хощY смeрти грёшника, но є4же њбрати1тисz нечести1вому t пути2 своегw2 и3 жи1ву бhти є3мY: њбращeніемъ њбрати1тесz t пути2 вaшегw ѕлaгw: и3 вскyю ўмирaете, д0ме ї}левъ;
12
І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність.
12
И# ты2, сhне человёчь, рцы2 ко сынHмъ людjй твои1хъ: прaвда првdника не и3збaвитъ є3го2, въ џньже дeнь прельсти1тсz: и3 беззак0ніе беззак0нника не ўбіeтъ, въ џньже дeнь њбрати1тсz t беззак0ніz своегw2: и3 првdникъ не м0жетъ спасти1сz въ дeнь грэхA своегw2.
13
Коли Я скажу праведнику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, — то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив.
13
Е#гдA рекY првdнику: жи1знію жи1въ бyдеши: сeй же ўповaz на прaвду свою2 и3 сотвори1тъ беззак0ніе, вс‰ пр†вды є3гw2 не воспомzнyтсz, въ непрaвдэ своeй, ю4же сотвори2, въ т0й ќмретъ.
14
А коли скажу беззаконникові: «ти смертю помреш», і він навернеться від гріхів своїх і буде творити суд і правду,
У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до мене один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!»
21
И# бhсть во второенaдесzть лёто, мцcа вторагwнaдесzть, въ пsтый дeнь мцcа плэнeніz нaшегw, пріи1де ко мнЁ t їеrли1ма ўцэлёвый глаг0лz: плэнeнъ бhсть грaдъ.
22
Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені рука Господа, і Він відкрив мені вуста, перше ніж той прийшов до мене зранку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний.
22
И# рукA гDнz бhсть на мнЁ въ вeчеръ, прeжде пришeствіz є3гw2, и3 tвeрзе ўстA мо‰, д0ндеже пріи1де ко мнЁ заyтра: и3 tвє1рзшаzсz ўстA мо‰ не затвори1шасz ктомY.
23
І було до мене слово Господнє:
23
И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz:
24
сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння землю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння».
24
сhне человёчь, живyщіи на њпустёвшихъ мёстэхъ во земли2 ї}левэ глаг0лютъ: є3ди1нъ бsше ґвраaмъ и3 њдержaше зeмлю, ґ мы2 мн0жайшіи є3смы2, нaмъ данA є4сть землS во њдержaніе.
25
Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею?
Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розорених, упадуть від меча; а хто у полі, того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті помруть від моровиці.
27
Тогw2 рaди рцы2 и5мъ: сі‰ гlетъ ґдwнаJ гDь: живY ѓзъ, ћкw падyтъ мечeмъ сyщіи во њпустёвшихъ, и3 и5же на лицы2 п0лz, ѕвэрє1мъ пHльнымъ предадyтсz на и3з8zдeніе, и3 сyщыz во градёхъ и3 и5же въ пещeрахъ смeртію поражY,
28
І зроблю землю пустелею з пустель, і горда могутність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих.
28
и3 дaмъ зeмлю на њпустёніе, и3 поги1бнетъ г0рдость крёпости є3S, и3 њпустёютъ г0ры ї}лєвы, занeже не бyдетъ проходsщагw:
29
І пізнають, що Я Господь, коли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили.
А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа».
30
И# ты2, сhне человёчь, сhнове людjй твои1хъ глаг0лющіи њ тебЁ ў забр†лъ и3 во вратёхъ дворHвъ, и3 глаг0лютъ кjйждо ко бли1жнему своемY и3 кjйждо ко брaту своемY, глаг0люще: собери1мсz и3 ўслhшимъ и3сход‰щаz t ќстъ гDнихъ.
31
І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх.