Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І було до мене слово Господнє:
1
И бы'сть сло'во гн~е къ мн^њ гл~я,
2
сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем;
2
сн~е чл~чь, гл~и къ сн~оM людїи своиX, и^ рече'ши к ниM. ꙁемля` на ню'же а^ꙁъ а%ще наведђ` мечь. и^ по'имTђ лю'дїе ꙁемля` чл~ка е^ді'наго эT себе`, и^ поста'вятъ и& себњ стра'жъ.
3
і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ;
3
и^ ё%ꙁритъ мечь градђщїи на' ꙁемлю, и^ въстрђбитъ трђбо'ю, и^ проповњсть лю'деM.
4
і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.
4
и^ послђшае^тъ слы'шавыи трђбђ, и^ не снабди'тся. и^ на'идетъ ме'чь, и^ пости'гнетъ и&, кро'вь е^го на главњ` е^го бђдетъ.
5
Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє.
5
ја%ко слы'шавъ гла'съ трђбныи и^ не снабдњся, кро'вь е^го на не'мъ бђдетъ. и^ то'иже ја^ко снабдњ` дш~ђ свою и^ꙁба'ви”
6
Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, — то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стягну від руки стража.
6
И$ страQ же а^ще ви'дитъ ме'чь грядђщь, и^ не въстрђ'битъ трђбою, и^ не проповsњ лю'демъ, да ся лю'дїе снабдя'тъ” и^ нашеD ме'чь во'ꙁметъ эT нихъ дш~а. таковы'и ё^бо безако'нїя ради свое^го в#ꙁя'ся, а^ кро'ви ея` эT рђки` стра'жевы в#зыщђ`”
7
І тебе, сину людський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене.
7
И$ т^ы сн~е чл~чь, стра'жа т^я е^смь поста'вилъ до'мђ і^и^л~евђ, и^ ё^слы'шиши сло'во эT ё'стъ мои^хъ и^ проповњси и^мъ эT мене`”
8
Коли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, — то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.
8
Є$гда` рекђ` грњшникђ, грњшниче см~ртїю ё'мреши. и^ не бђдеши гл~ати грњшникђ, ја%коже снабдњтися. и^ нечести'вђ, ја%коже ѓ^брати'тися е^мђ эT пђти` е^го, и^ жи'вђ бы'ти е^мђ. то'и беꙁако'нникъ, безако'нїемъ свои^мъ ё'мреᲄъ, а^ кро'ви е^го эT рђки` твое^я в#зыщђ`.
9
Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навернувся від нього, але він від путі свого не навернувся, — то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою.
9
а^ще л^и проповњ'си нечести'вђ пђть е^го, ја%ко ѓ^брати'тися с него, и^ не ѓ^брати'тся с пђти` свое^го. то'и в нече'стїи свое^мъ ё'мретъ, а^ ты` дш~ђ свою и^ꙁба'виши”
10
І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини наші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?»
10
И$ ты сн~е чл~чь, рцы` домђ і^и^л~евђ. си'це рњсте гл~юще. ја%ко прелести на'ша, и^ беꙁако'нїя наша в насъ сђть, и^ мы` в ни'хъ та'емъ. и^ ка'ко намъ жи'вомъ бы'ти”
11
Скажи їм: живу Я, — говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був. Наверніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?
11
Рцы` и^мъ ё'бо, жи'въ а^ꙁъ гл~етъ а^дона'и г~ь. ја%ко не хощђ см~рти грњшника, н^о ја%коже ѓ^брати'тися е^мђ эT пђти` свое^го, и^ жи'вђ бы'ти е^мђ. ѓ^браще'нїемъ ѓ^брати'теся, эT пђти` ва'шего ѕла'го. въскђ'ю ё^мира'е^те до'ме і^и^л~евъ”
12
І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність.
12
И$ т^ы сн~е чл~чь, р#цы` къ сн~омъ людїи свои^хъ. пра'вда праvди'ваго не иꙁба'витъ е^го, во'ньже дн~ь прельсти'тся. и^ беꙁако'нїе беꙁако'нника не ё^бїетъ, во'ньже дн~ь ѓ^братиTся эT беꙁако'нїя свое^го” И$ правди'выи не мо'жетъ спsтися въ дн~ь грњха` е^го.
13
Коли Я скажу праведнику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, — то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив.
13
е^гда рекђ правди'вомђ, жи'ꙁнїю жи'въ бђдеши. сеиy ё^пова'я пра'вдою свое'ю, и^ сътвориT беꙁако'нїе. вся` пра'вды е^го не въспомянђтся. в непра'вдњ е^го ю'же сътвори`, в то'и ё'мреT.
14
А коли скажу беззаконникові: «ти смертю помреш», і він навернеться від гріхів своїх і буде творити суд і правду,
14
и^ егда` рекђ` нечести'вомђ, смр~тїю ё'мреши. и^ ѓ^брати'тся эT пђти` свое^го, и^ сътвори'тъ сђдъ и^ пра'вдђ.
15
якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого поганого, — то він буде живий, не помре.
15
и^ ꙁаи'мъ сђд лъжђ эTда'сть, и^ въсхище'нїе въꙁврати'тъ. беꙁако'н#никъ въ прикаꙁа'нїиX живота` ходи'ти бђдеT, ја%ко не сътвори'ти непра'ведна, жи'ꙁнїю жи'въ бђдетъ и^ не ё^мретъ”
16
Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде живий.
16
вс^и грњси е^го ја%же е^сть съгрњши'лъ не помянђтся. ја%ко сђдъ и^ пра'вдђ сътвори`, и^ жи'въ бђдетъ в нихъ”
17
А сини народу твого говорять: «неправий путь Господа», тоді як їх путь неправий.
17
И$ гл~ютъ сн~ове людїи твои^хъ, не пра'въ пђть гн~ь. с^е пђть и^хъ не пра'въ.
18
Коли праведник відступив від праведности своєї і почав чинити беззаконня, — то він помре за те.
18
е^гда` съврати'тся правди'выи эT пра'вды своея, и^ сътвори'тъ беꙁако'нїе, ё'мретъ в неM
19
І коли беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і правду, він буде за те живий.
19
и^ е^гда грњшникъ въꙁврати'тся эT беꙁако'нїя свое^го, и^ сътво'ритъ сђдъ и^ пра'вдђ, то'и жи'въ бђдетъ в ниX” Слы'ши до'ме і^и^л~евъ, е^да пђть мои непра'въ. ё^бо ваши пђтїе сTђ непра'ви.
20
А ви говорите: «неправий путь Господа!» Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за путями його.
20
се же л^и е^сть е^же реко'сте не пра'въ пђть гн~ь. комђждо васъ по пђти` е^го сђжDђ ваM доме і^и^л~евъ”
21
У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до мене один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!»
21
И$ бы'сть въ второ'енадесяте лњто, мsца втора'гонадесяте въ пя'тыи дн~ь, плњнникъ нашихъ. прїиде къ мнњ эT і^ерsлі'ма ё^целњ'выи, гл~я, повое^ва'ша гра'дъ.
22
Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені рука Господа, і Він відкрив мені вуста, перше ніж той прийшов до мене зранку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний.
22
и^ рђка` гн~я быs на мнњ` вечеръ, прежде пришесᲄвїя ё^целњвшаго. и^ эTврьꙁе ё^ста` моа ја^коже прїиде къ мнњ` ꙁаё'тра, и^ эTврьꙁо'шася ё%ста` моя не преста'ша ктомђ`”
23
І було до мене слово Господнє:
23
И$ бы'сть слово гн~е къ мн^њ гл~я,
24
сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння землю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння».
24
сн~е чл~чь, живђщеи на ѓ^пђстњвшихъ тњхъ на земли` і^и^л~евњ гл~юще гл~ютъ, на не'иже а^врааM, и^ прїятᲆ ꙁе'млю. а^ мы` мно'жаиши е^смы, намъ дана` е^сть ꙁемля` въ ѓ^дръжа'нїе”
25
Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею?
25
Того ради рцы` и^мъ, с^е гл~етъ а^донаи г~ь. е%льма же съ кро'вїю ја%сте`, и^ ѓ'чи ва'ши въздвиго'сте къ кђми'ромъ, и^ кро'вь пролива'ете. и^ ꙁе'млю наслњдите.
26
Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею?
26
ста'сте с мече'мъ ва'шимъ, сътвори'сте съгнђше'нїя. и^ ко'ждо женђ` по'дрђга свое^го ѓ^сквернави'сте. и^ зе'млю причасти'сте”
27
Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розорених, упадуть від меча; а хто у полі, того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті помруть від моровиці.
27
Того ради рцы` и^мъ, с^е гл~етъ а^донаи г~ь, живђ` а^ꙁъ. с^е падђтъ мече'мъ сђщїи въ ѓ^пђстњвшихъ. і^ и^же сђть на лици` по'ля, звњремъ по'льскимъ предадђтся на и^ꙁъја%де'нїе. и^ сђщAя въ градехъ, і^ и^же въ пеще'рахъ. см~ртїю поражђ`.
28
І зроблю землю пустелею з пустель, і горда могутність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих.
28
и^ дамъ ꙁе'млю на ѓ^пђстњнїе” И$ поги'бнетъ ё^кори'ꙁна крњпости е^го. и^ ѓ^пђстњ'ютъ го'ры і^и^л~евы, зане` не бђдетъ проходя'щего.
29
І пізнають, що Я Господь, коли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили.
29
и^ ё^вњдятъ ја%ко аZ г~ь. и^ сътворю` ꙁе'млю и^хъ пђ'стђ, и^ ѓ^пђстњ'етъ съгнђше'нїи ради и^хъ ја%же сътвори'ша”
30
А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа».
30
И$ ты же сн~е чл~чь сн~ове людїи твои^хъ, гл~юT ѓ^ тебњ ё^ забра'лъ, и^ ё^ вра'тъ дво'рныхъ. и^ гл~ютъ ко'ждо къ по'дрђгђ свое^мђ, и^ ко'ждо къ бра'тђ свое^мђ, гл~юще. събере'мся и^ слы'шимъ чт^о е^сть сло'во и^сходя'щее эT ё'стъ г~а.
31
І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх.
31
и^ прїидђтъ к тебњ, ја%коже и^схо'дяT лю'дїе. и^ ся'дђтъ лю'дїе мои` предъ тобо'ю, и^ слышаT гл~ы твоа, и^ не сътворяT и^хъ. ја%ко лжа` въ ё^стњхъ, и^ вᲆ слDњ ѓ^скверне'нїя срDца и^хъ ходяT.
32
І ось, ти для них — як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх.
32
и^ бђдеши и^мъ ја%ко гласъ пњсни'вца сла'дка, гла'сомъ до'бре съста'влена. и^ слы'шаT гл~ы твоя, и^ не сътворяT иX.
33
Але коли збудеться, — ось, вже і збувається, — тоді пізнають, що серед них був пророк.
33
и^ егда прїидеT, рекђтъ, с^е прїиде. и^ ё^вњдяT ја%ко пррoкъ ты` средњ и^хъ”