¹

І було до мене слово Господнє:

¹

И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,

²

сину людський! поверни лице твоє до гір Ізраїлевих і проречи на них,

²

сн~е чл~чь, ё^тверди лице` свое къ горамъ і^и^л~выM и^ прорцы къ ниM.

³

і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і лощинам: ось, Я наведу на вас меч, і зруйную висоти ваші;

³

и^ рече'ши, го'ры і^и^л~евы, слы'шите слово гн~е” Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь гора'мъ и^ хо'лмомъ, и^ по'лямъ и^ де'бремъ. се^ а^ꙁъ наведђ на' вы мечь и^ потребя'тся высоты` ваша.

⁴

і жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і повалю убитих ваших перед ідолами вашими;

⁴

и^ поги'бнђтъ тре'бницы ва'ши, и^ съкрђшатся кђми'рницы ваши. и^ побїюT ја%ꙁвеныа вашапреD кђми'ры вашими,

⁵

і покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розсиплю кістки ваші навколо жертовників ваших.

⁵

и^ да'мъ стрђ'пъ сн~омъ і^и^л~евомъ преD кђми'ры и^хъ. и^ да'мъ ко'сти вашA ѓ%крsтъ тре'бникъ вашихъ,

⁶

У всіх місцях вашого мешкання міста́ будуть спустошені й висоти зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розтрощені і знищені були ідоли ваші, й розбиті сонячні стовпи ваші, і згладилися витвори ваші.

⁶

въ всXњ селехъ вашихъ. и^ ѓ^пђстњюT гради ваши, и^ высо'кая ваша поги'бнTђ ја%коже да ся потребя'тъ. и^ ѓ^гнђсяTся тре'бницы ваши и^ съкрђшаTся, и^ почїю'тъ кђми'ры ваши, и^ эTвръгђтся кђми'рницы ваши, и^ потребя'тся дњ'ла ваша.

⁷

Й будуть падати серед вас убиті, і пізнаєте, що Я Господь.

⁷

и^ падђтъ ја^зве'нїи ваши средњ ваs. и^ поꙁна'ете ја%ко а^зъ г~ь.

⁸

Але Я збережу залишок, так що будуть у вас серед народів такі, які вціліли від меча, коли ви будете розсіяні по землях.

⁸

и^ ѓ^ста'влю ја%коже бы'ти эT ва'съ снабдњ'номъ мече'мъ въ странахъ, и^ в расы'панїе ва'ше въ странахъ.

⁹

І згадають про Мене вцілілі ваші серед народів, куди будуть відведені у полон, коли Я скрушу блудне серце їх, що відпало від Мене, і очі їхні, що блудили вслід ідолам; і вони до самих себе відчують огиду за те зло, яке вони робили в усіх мерзотах своїх;

⁹

и^ помянђтъ ё^цњлњ'вшїи эT ваs бы'вшее въ плњне'нїи та'мо” Кля'ша бо ся срDцемъ и^хъ блђди'вшиM и^ ѓ^ста'вшимъ эT мене, и^ ѓ^чи'ма иX злы'ма въ слњ'дъ хђдо'жествъ иX. и^ вᲆзбїются по лицемъ свои^мᲆ ѓ^ зло'бњ, и^же твори'ша в# согнђше'нїиX, и^ въ всњ'хъ хђдожествїи^хъ.

¹⁰

і пізнають, що Я Господь; не даремно говорив Я, що наведу на них таку біду.

¹⁰

и^ поꙁна'ютъ ја%ко а^ꙁъ г~ь. не тђ'не гл~ахᲆ сътвори'ти и^мъ все ꙁл^о се`”

¹¹

Так говорить Господь Бог: сплесни руками твоїми і тупни ногою твоєю, і скажи: горе за всі мерзенні злодіяння дому Ізраїлевого! упадуть вони від меча, голоду і моровиці.

¹¹

Си же гл~етъ а^дона'и г~ь, въсплещи рђко'ю, и^ въстрепли ного'ю, и^ рцы` бл~го бл~го ѓ^ всемъ съгнђше'нїи зло'бы до'мђ і^и^л~ева, ја%ко мече'мъ и^ гла'домъ и^ смр~тїю падђтъ.

¹²

Хто далеко, той помре від моровиці; а хто близько, той упаде від меча; а хто залишився й уцілів, помре від голоду; так звершу над ними гнів Мій.

¹²

да'лнїи смр~тїю сконча'ются. а^ бли'жнїи мече'мъ падђтъ, а^ ѓ^держи'мыи гла'домъ скон#ча'ются. и^ сконча'ю гнњ'въ мои на нихъ.

¹³

І пізнаєте, що Я Господь, коли уражені будуть лежати між ідолами своїми навколо жертовників їх, на всякому високому пагорбі, на всіх вершинах гір і під усяким зеленим деревом, і під усяким гіллястим дубом, на тому місці, де вони приносили запашні куріння всім ідолам своїм.

¹³

и^ ё^вњсте ја%ко а^ꙁъ г~ь. внегда бђ'дђтъ ја^ꙁве'нїи ваши средњ кђми'ръ вашихъ, ѓ%крsтъ тре'бникъ вашихъ. на всемъ хо'лмђ высо'цњ, и^ на всњхъ версњхъ го'рнихъ. и^ пDо дђбомъ сњ'нномъ, и^ поD всњмъ дђ'бомъ ча'стомъ. и^дњ'же да'ша т^ђ ѓ^бъё^ха'нїя бл~гово'нная всMњ кђми'ромъ иX.

¹⁴

І простягну на них руку Мою, і зроблю землю пустелею і степом, від пустелі Дивлаф, у всіх місцях проживання їх, і пізнають, що Я Господь.

¹⁴

прострђ рђ'кђ свою на' ня, и^ положђ зе'млю ихᲆ в па'гђбђ, и^ потребле'нїе. эT пђстыня девла'та, и^ всего вселе'нїя и^хъ. и^ поꙁна'ете ја%ко а^ꙁъ г~ь”