Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Перша книга Ездри
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (unicode)
Глава 1
1
У перший рік Кира, царя Перського, на сповнення слова Господнього з уст Єремії, збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству своєму, усно і письмово:
так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небесний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї.
2
сїѧ̑ глаго́летъ кѵ́ръ ца́рь пе́рсскїй: всѧ̑ ца̑рства зємна́ѧ дадѐ мнѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ нбⷭ҇ный, и҆ то́й повелѣ̀ ми, да сози́ждꙋ є҆мꙋ̀ до́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆́же во і҆ꙋде́и:
3
Хто є з вас, із усього народу Його, — нехай буде Бог його з ним, — і нехай він іде в Єрусалим, що в Юдеї, і будує дім Господа Бога Ізраїлевого, Того Бога, Який в Єрусалимі.
3
кто̀ въ ва́съ ѿ всѣ́хъ люді́й є҆гѡ̀; и҆ бꙋ́детъ бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, и҆ да взы́детъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆́же во і҆ꙋде́и, и҆ да сози́ждетъ до́мъ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, то́й є҆́сть бг҃ъ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:
4
А всі, хто залишився в усіх місцях, де б той не жив, нехай допоможуть йому жителі місця того сріблом і золотом та іншим майном, і худобою, з добровільним даруванням для дому Божого, що в Єрусалимі.
І піднялися глави поколінь Іудиних і Веніамінових, і священики і левити, кожен, у кому збудив Бог дух його, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі.
Ось сини країни з полонених переселення, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, відвів у Вавилон, які повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, —
1
Сі́и же сꙋ́ть сы́нове страны̀, и҆̀же взыдо́ша ѿ плѣ́на преселе́нїѧ, и҆̀хже преселѝ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй въ вавѷлѡ́нъ: и҆ возврати́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ і҆ꙋде́ю кі́йждо мꙋ́жъ во гра́дъ сво́й.
2
ті, що прийшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сараієм, Реєлаєм, Мардохеєм, Билшаном, Мисфаром, Бигваєм, Рехумом, Вааном. Кількість людей народу Ізраїлевого:
Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві вже були в містах, тоді зібрався народ, як одна людина, в Єрусалимі.
1
Прише́дшꙋ же мцⷭ҇ꙋ седмо́мꙋ, и҆ бѧ́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы во градѣ́хъ свои́хъ, и҆ собра́шасѧ лю́дїе а҆́ки человѣ̑къ є҆ди́нъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.
2
І встав Ісус, син Іоседеків, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїлів, і брати його, і спорудили вони жертовник Богові Ізраїлевому, щоб підносити на ньому всепалення, як написано в законі Мойсея, чоловіка Божого.
І поставили жертовник на основі його, тому що вони були в страху від іноземних народів; і стали возносити на ньому всепалення Господу, всепалення ранкові і вечірні.
3
И҆ оу҆гото́ваша ѻ҆лта́рь на ѡ҆снова́нїи є҆гѡ̀, поне́же стра́хъ бѣ̀ на ни́хъ ѿ люді́й земны́хъ, и҆ вознесо́ша на то́мъ всесожже́нїе гдⷭ҇еви оу҆́трѡ и҆ въ ве́черъ:
4
І звершили свято кущів, як написано, із щоденним всепаленням у визначеній кількості, за уставом кожного дня.
4
и҆ сотвори́ша пра́здникъ кꙋ́щей, ꙗ҆́коже пи́сано, и҆ всесожжє́нїѧ на всѧ́къ де́нь число́мъ по повелѣ́нїю, дѣ́ло днѐ въ де́нь сво́й:
5
І після того звершували всепалення постійне, і в новомісяччя, і в усі свята, присвячені Господу, і добровільне приношення Господу від усякого, хто мав ревність.
З першого ж дня сьомого місяця почали возносити всепалення Господу. А храму Господньому ще не була покладена основа.
6
Ѿ пе́рвагѡ днѐ мцⷭ҇а седма́гѡ нача́ша возноси́ти всесожжє́нїѧ гдⷭ҇еви, до́мъ же гдⷭ҇ень не бѣ̀ є҆щѐ ѡ҆снова́нъ.
7
І стали видавати срібло каменотесам і теслярам, і їжу і питво й олію сидонянам і тирянам, щоб вони доставляли кедровий ліс з Ливану морем в Яфу, з дозволу їм Кира, царя Перського.
На другий рік після приходу свого до дому Божого в Єрусалим, у другий місяць Зоровавель, син Салафиїлів, і Ісус, син Іоседеків, та інші брати їхні, священики і левити, й усі, хто прийшов з полону в Єрусалим, поклали початок і поставили левитів від двадцяти років і вище для нагляду за роботами дому Господнього.
І стали Ісус, сини його і брати його, Кадмиїл і сини його, сини Іуди, як одна людина, для нагляду за виконавцями робіт у домі Божому, а також і сини Хенадада, сини їхні і брати їхні левити.
Коли будівельники поклали підвалини храму Господнього, тоді поставили священиків в одязі їхньому з трубами і левитів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа за уставом Давида, царя Ізраїлевого.
10
И҆ ѡ҆снова̀ша созида́юще до́мъ гдⷭ҇ень: и҆ ста́ша свѧще́нницы во оу҆краше́нїи свое́мъ со трꙋба́ми, и҆ леѵі́ти сы́нове а҆са́фѡвы, въ кѷмва́лѣхъ да хва́лѧтъ гдⷭ҇а, по оу҆ста́вꙋ даві́да царѧ̀ і҆и҃лева:
11
І почали вони поперемінно співати: «хваліте» і: «славте Господа», «бо — благий, бо повіки милість Його до Ізраїля». І весь народ викликував голосно, славлячи Господа за те, що покладено основу дому Господнього.
Втім, багато хто зі священиків і левитів і глав поколінь, старі, які бачили попередній храм, під час заснування цього храму перед очима їхніми, плакали голосно, але багато хто і викликували з радости гучномовно.
і прийшли вони до Зоровавеля і до глав поколінь, і сказали їм: будемо і ми будувати з вами, тому що ми, як і ви, прибігаємо до Бога вашого, і Йому приносимо жертви від днів Асардана, царя Сирійського, який перевів нас сюди.
І сказали їм Зоровавель і Ісус та інші глави поколінь ізраїльських: не будувати вам разом з нами дім нашому Богу; ми одні будемо будувати дім Господу, Богу Ізраїлевому, як повелів нам цар Кир, цар Перський.
і підкуповували проти них радників, щоб зруйнувати намір їхній, в усі дні Кира, царя Перського, і до царювання Дарія, царя Перського.
5
и҆ наима́хꙋ на ни́хъ совѣ́тникѡвъ, да разорѧ́тъ совѣ́тъ и҆́хъ, во всѧ̑ дни̑ кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ и҆ да́же до ца́рства да́рїа царѧ̀ пе́рсскагѡ.
6
А в царювання Ахашвероша, на початку царювання його, написали звинувачення на жителів Юдеї та Єрусалима.
6
Въ ца́рство же а҆ссꙋи́ра, (и҆́же є҆́сть а҆ртаѯе́рѯъ,) въ нача́лѣ ца́рства є҆гѡ̀, написа́ша сви́токъ на живꙋ́щихъ во і҆ꙋде́и и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
7
І в дні Артаксеркса писали Бишлам, Мифредат, Табеєл та інші товариші їхні до Артаксеркса, царя Перського. Лист же написаний був літерами сирійськими і сирійською мовою.
7
И҆ во дни̑ а҆рѳасаѳа́на написа̀ въ ми́рѣ мїѳрїда́тъ и҆ тавеи́лъ со про́чими сослꙋжи́тєли ко а҆ртаѯе́рѯꙋ царю̀ пе́рсскомꙋ: написа̀ писмоно́сецъ писа́нїе сѵ́рскимъ ѧ҆зы́комъ и҆ претолко́вано.
8
Рехум радник і Шимшай писар писали один лист проти Єрусалима до царя Артаксеркса такий:
8
Реꙋ́мъ валтаа́мъ и҆ самѱа̀ книго́чїй написа́ста посла́нїе є҆ди́но на і҆ерⷭ҇ли́мъ ко а҆ртаѯе́рѯꙋ царю̀:
9
Тоді-то. Рехум радник і Шимшай писар та інші товариші їхні, — динеї й афарсафхеї, тарпелеї, апарси, арех’яни, вавилоняни, сусанці, даги, еламитяни,
І ось список з листа, який послали до нього: Царю Артаксерксу — раби твої, люди, які живуть за рікою, та інше.
11
Сїѐ є҆́сть сказа́нїе посла́нїѧ, є҆́же посла́ша къ немꙋ̀, ко а҆ртаѯе́рѯꙋ царю̀: рабѝ твоѝ, мꙋ́жїе, и҆̀же за рѣко́ю:
12
Нехай буде відомо цареві, що юдеї, які вийшли від тебе, прийшли до нас в Єрусалим, будують це бунтівне і негідне місто, і стіни роблять, і основи їх уже відновили.
Нехай буде ж відомо цареві, що коли це місто буде побудоване і стіни відновлені, то ні данини, ні податку, ні мита не будуть давати, і царській скарбниці буде зроблений збиток.
нехай пошукають у пам’ятній книзі батьків твоїх, — і знайдеш у книзі пам’ятній, і дізнаєшся, що місто це — місто заколотне і шкідливе для царів і областей, і що відпадіння бували в ньому здавна, за що місто це і спустошене.
і що були в Єрусалимі царі могутні і які володіли всім заріччям, і їм давали данину, податки і мито.
20
и҆ ца́рїе крѣ́пцы бы́ша во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ ѡ҆блада́хꙋ все́ю страно́ю, ꙗ҆́же за рѣко́ю, да̑ни же мнѡ́ги и҆ ча́сть дава́шесѧ и҆̀мъ:
21
Отже, дайте наказ, щоб люди ці перестали працювати, і щоб місто це не будувалося, доки від мене не буде дано повеління.
21
и҆ нн҃ѣ повели́те мꙋжє́мъ ѡ҆́нымъ преста́ти ѿ дѣ́ла, и҆ гра́дъ ѻ҆́ный да не созида́етсѧ ктомꙋ̀:
22
І будьте обережні, щоб не зробити в цьому недогляду. Для чого допускати розмноження шкідливого на шкоду царям?
22
ꙗ҆́кѡ да ѿ повелѣ́нїѧ сегѡ̀ ѡ҆па́сни бꙋ́дете нерадѣ́нїе твори́ти ѡ҆ се́мъ, да не когда̀ оу҆мно́житсѧ поги́бель на ѕло̀ царє́мъ.
23
Як тільки цей лист царя Артаксеркса був прочитаний перед Рехумом і Шимшаєм писарем і товаришами їхніми, вони негайно пішли в Єрусалим до юдеїв, і сильною озброєною рукою припинили роботу їхню.
Тоді зупинилася робота при домі Божому, який в Єрусалимі, і зупинка ця тривала до другого року царювання Дарія, царя Перського.
24
Тогда̀ преста̀ дѣ́ло до́мꙋ бж҃їѧ, є҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ не творѧ́шесѧ да́же до лѣ́та втора́гѡ ца́рства да́рїа царѧ̀ пе́рсскагѡ.
Глава 5
1
Але пророк Аггей і пророк Захарія, син Адди, говорили юдеям, які в Юдеї та Єрусалимі, пророчі слова в ім’я Бога Ізраїлевого.
1
Прⷪ҇ро́чествова же а҆гге́й прⷪ҇ро́къ и҆ заха́рїа сы́нъ а҆́ддѡвъ прорица́нїе ко і҆ꙋде́ѡмъ, и҆̀же бѧ́хꙋ во і҆ꙋде́и и҆ і҆ерⷭ҇ли́мѣ, во и҆́мѧ бг҃а і҆и҃лева на ни́хъ.
2
Тоді встали Зоровавель, син Салафиїлів, та Ісус, син Іоседеків, і почали будувати дім Божий в Єрусалимі, і з ними пророки Божі, які підкріплювали їх.
У той час прийшов до них Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай і товариші їхні, і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і доробляти стіни ці?
Але око Бога їхнього було над старійшинами юдейськими, і ті не забороняли їм, доки справу не відправили до Дарія, і доки не прийшло рішення у цій справі.
Нехай буде відомо цареві, що ми ходили в Юдейську область, до дому Бога великого; і будується він з великих каменів, і дерево вкладається в стіни; і робота ця виконується швидко і з успіхом йде в руках їхніх.
8
вѣ́домо да бꙋ́детъ царю̀, ꙗ҆́кѡ ходи́хомъ во і҆ꙋде́йскꙋю странꙋ̀ къ до́мꙋ бг҃а вели́кагѡ, и҆ то́й созида́етсѧ ка́менїемъ и҆збра́ннымъ, и҆ древа̀ ста́вѧтсѧ въ стѣна́хъ, дѣ́ло же то̀ со тща́нїемъ стро́итсѧ и҆ благопоспѣша́етсѧ въ рꙋка́хъ и҆́хъ:
9
Тоді ми запитали у старійшин тих і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і стіни ці доробляти?
І крім того, ми запитали їх про імена їхні, щоб дати знати тобі й написати імена тих людей, які є головними у них.
10
и҆ ѡ҆ и҆́менѣхъ и҆́хъ вопроси́хомъ и҆̀хъ, да возвѣсти́мъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ да напи́шемъ тебѣ̀ и҆мена̀ мꙋже́й, и҆̀же сꙋ́ть нача̑лницы и҆́хъ:
11
І вони відповіли нам такими словами: ми раби Бога неба і землі і будуємо дім, який був побудований за багато років раніше цього, — і великий цар у Ізраїля будував його і довершив його.
Коли ж батьки наші прогнівили Бога небесного, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя Вавилонського, халдеянина; і дім цей він зруйнував, і народ переселив у Вавилон.
Але в перший рік Кира, царя Вавилонського, цар Кир дав дозвіл побудувати цей дім Божий;
13
но въ лѣ́то пе́рвое кѵ́ра царѧ̀, кѵ́ръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй поста́ви повелѣ́нїе, да до́мъ бж҃їй се́й сози́ждетсѧ,
14
та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у храм Вавилонський, — виніс Кир цар із храму Вавилонського; і віддав їх на ім’я Шешбацару, якого він призначив областеначальником,
Отже, якщо царю благоугодно, нехай пошукають у домі царських скарбів, там у Вавилоні, чи дійсно царем Киром дано дозвіл будувати цей дім Божий в Єрусалимі, і царську волю про це нехай надішлють до нас.
17
и҆ нн҃ѣ а҆́ще (ви́дитсѧ) царю̀ бла́го, да посмотри́тъ въ домꙋ̀ сокро́вища царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ, да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ ѿ царѧ̀ кѵ́ра бы́сть повелѣ́нїе созида́ти до́мъ бж҃їй се́й, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ оу҆вѣ́давъ ѡ҆ се́мъ ца́рь да по́слетъ къ на́мъ.
Глава 6
1
Тоді цар Дарій дав повеління, і розшукали у Вавилоні в книгосховищі, куди складали скарби.
І знайдений в Екбатані в палаці, який в області Мідії, один сувій, і в ньому написано так: «Для пам’яті:
2
И҆ ѡ҆брѣ́тесѧ во а҆ма́ѳѣ гра́дѣ миді́йстѣмъ въ пала́тѣ глави́зна є҆ди́на, и҆ сїѐ пи́сано бѣ̀ въ не́й на па́мѧть:
3
в перший рік царя Кира, цар Кир дав повеління про дім Божий в Єрусалимі: нехай будується дім на тому місці, де приносять жертви, і нехай будуть покладені міцні основи для нього; висота його в шістдесят ліктів, ширина його в шістдесят ліктів;
рядів з каменів великих три, і ряд з дерева один; витрати ж нехай видаються з царського дому.
4
и҆ стѣ́ны ка́мєнныѧ твє́рдыѧ трѝ, и҆ стѣна̀ древѧ́наѧ є҆ди́на, и҆ждиве́нїе же ѿ до́мꙋ царе́ва да да́стсѧ:
5
Та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у Вавилон, нехай повернуться і підуть у храм Єрусалимський, кожен на своє місце, і будуть розміщені в домі Божому.
5
и҆ сосꙋ́ди до́мꙋ бж҃їѧ златі́и и҆ сре́брѧнїи, и҆̀хже навꙋходоно́соръ взѧ̀ ѿ до́мꙋ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ пренесѐ и҆̀хъ въ вавѷлѡ́нъ, да ѿдадꙋ́тсѧ и҆ внесꙋ́тсѧ въ до́мъ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, на мѣ́сто, и҆дѣ́же и҆ поста́влени бѧ́хꙋ въ домꙋ̀ бж҃їи:
6
Отже, Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай, з товаришами вашими афарсахеями, які за рікою, — відійдіть звідти.
6
нн҃ѣ оу҆̀бо дади́те, кнѧ́зїе сꙋ́щїи за рѣко́ю, саѳарвꙋзана́й и҆ сослꙋжи́телїе и҆́хъ а҆фарсахе́є, и҆̀же за рѣко́ю, дале́че ѿиди́те ѿтꙋ́дꙋ:
7
Не зупиняйте роботи при цьому домі Божому; нехай юдейський областеначальник і юдейські старійшини будують цей дім Божий на місці його.
7
нн҃ѣ ѡ҆ста́вите дѣ́ло до́мꙋ бж҃їѧ: кнѧ́зїе і҆ꙋде́йстїи и҆ старѣ̑йшины и҆́хъ до́мъ бж҃їй то́й да созида́ютъ на мѣ́стѣ свое́мъ:
8
І від мене дається повеління про те, чим ви повинні сприяти старійшинам тим юдейським у побудові того дому Божого, і саме: з майна царського — із зарічної податі — негайно беріть і давайте тим людям, щоб робота не зупинялася;
8
и҆ ѿ менє̀ повелѣ́но бы́сть, да не когда̀ что̀ сотвори́те проти́вно старѣ́йшинамъ жидѡ́вскимъ въ созида́нїи до́мꙋ бж҃їѧ ѻ҆́нагѡ: и҆ ѿ и҆мѣ́нїй ца́рскихъ да́ней сꙋ́щихъ за рѣко́ю прилѣ́жнѡ на и҆ждиве́нїе да дае́тсѧ мꙋжє́мъ тѣ̑мъ, є҆́же бы не преста́ло дѣ́ло то̀:
9
і скільки потрібно — чи тельців, чи баранів і агнців, на всепалення Богу небесному, також пшениці, соли, вина й олії, як скажуть священики єрусалимські, нехай буде видано їм кожного дня без затримки,
9
и҆ є҆́же а҆́ще ѡ҆скꙋдѣ́етъ, и҆ телцы̀ и҆ ѻ҆вны̀ и҆ а҆́гнцы, во всесожжє́нїѧ бг҃ꙋ нбⷭ҇номꙋ, пшени́ца, со́ль, вїно̀, є҆ле́й, по словесѝ свѧще́нникѡвъ, и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, да дае́тсѧ и҆̀мъ по всѧ̑ дни̑, є҆́же а҆́ще воспро́сѧтъ,
10
щоб вони приносили жертву приємну Богу небесному і молилися за життя царя і синів його.
10
да бꙋ́дꙋтъ приносѧ́щїи благоꙋха̑нїѧ бг҃ꙋ нбⷭ҇номꙋ и҆ да мо́лѧтсѧ ѡ҆ жи́зни царѧ̀ и҆ сынѡ́въ є҆гѡ̀:
11
Мною ж дається повеління, що коли яка людина змінить це рішення, то буде вийнята колода з дому її, і буде піднята вона і прицвяхована до неї, а дім її за те буде перетворений на руїни.
І Бог, Якого ім’я там живе, нехай скине всякого царя і народ, який простяг би руку свою, щоб змінити це на шкоду цьому дому Божому в Єрусалимі. Я, Дарій, дав це повеління; нехай буде воно в точності виконане».
І старійшини юдейські будували і процвітали, за пророцтвом Аггея пророка і Захарії, сина Адди. І побудували і закінчили, з волі Бога Ізраїлевого і з волі Кира і Дарія й Артаксеркса, царів перських.
14
Старѣ̑йшины же і҆ꙋде́йстїи созида́хꙋ и҆ леѵі́ти по прⷪ҇ро́чествꙋ а҆гге́а прⷪ҇ро́ка и҆ заха́рїи сы́на а҆́ддѡва. И҆ созда́ша и҆ соверши́ша по повелѣ́нїю бг҃а і҆и҃лева и҆ по повелѣ́нїю кѵ́ра и҆ да́рїа и҆ а҆ртаѯе́рѯа царе́й пе́рсскихъ,
15
І закінчений дім цей до третього дня місяця Адара, у шостий рік царювання царя Дарія.
І принесли при освяченні цього дому Божого: сто волів, двісті баранів, чотириста агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх за весь Ізраїль, за числом колін Ізраїлевих.
17
и҆ принесо́ша на ѡ҆бновле́нїе до́мꙋ бж҃їѧ телцє́въ сто̀, ѻ҆внѡ́въ двѣ́сти, а҆́гнцєвъ четы́реста, козлѡ́въ ѿ ко́зъ за грѣхѝ всегѡ̀ і҆и҃лѧ двана́десѧть, по числꙋ̀ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ:
18
І поставили священиків за відділеннями їхніми, і левитів за чергами їхніми на службу Божу в Єрусалимі, як приписано в книзі Мойсея.
тому що очистилися священики і левити, — усі вони, як один, були чисті; і закололи агнців пасхальних для всіх, хто повернувся з полону, для братів своїх священиків і для себе.
І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з переселення, і всі, що відокремилися до них від нечистоти народів землі, щоб прибігати до Господа Бога Ізраїлевого.
І святкували свято опрісноків сім днів у радості, тому що обрадував їх Господь і навернув до них серце царя Ассирійського, щоб підкріплювати руки їхні при будівництві дому Господа Бога Ізраїлевого.
цей Ездра вийшов з Вавилона. Він був книжник, який знався на законі Мойсеєвому, який дав Господь Бог Ізраїлів. І дав йому цар усе за бажанням його, тому що рука Господа Бога його була над ним.
Бо в перший день першого місяця був початок виходу з Вавилона, і в перший день п’ятого місяця він прийшов у Єрусалим, тому що благодійна рука Бога його була над ним,
і щоб доставити срібло і золото, яке цар і радники його пожертвували Богу Ізраїлевому, Якого оселя в Єрусалимі,
15
и҆ да ѿнесе́ши въ до́мъ гдⷭ҇ень сребро̀ и҆ зла́то, є҆́же ца́рь и҆ совѣ̑тницы є҆гѡ̀ со оу҆се́рдїемъ да́ша бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ ѡ҆бита́етъ,
16
і все срібло і золото, яке ти збереш по всій області Вавилонській, разом з добровільними дарами від народу і священиків, які пожертвують вони для дому Бога свого, що в Єрусалимі;
тому негайно купи на ці гроші волів, баранів, агнців і хлібні приношення до них і узливання для них, і принеси їх на жертовник дому Бога вашого в Єрусалимі.
І від мене, царя Артаксеркса, дається повеління всім хранителям скарбів, що за рікою: все, чого вимагатиме у вас Ездра священик, учитель закону Бога небесного, негайно давайте:
срібла до ста талантів, і пшениці до ста ко́рів, і вина до ста ба́тів, і до ста ж батів олії, а соли без означення кількости.
22
сребра̀ да́же до ста̀ тала̑нтъ, и҆ пшени́цы да́же до ста̀ мѣ́ръ, и҆ вїна̀ да́же до ста̀ бо́чекъ, и҆ є҆ле́а да́же до ста̀ чва́нѡвъ, а҆ со́ли без̾ записа́нїѧ:
23
Все, що повелено Богом небесним, повинно виконуватися старанно для дому Бога небесного; [дивіться, щоб хто не простяг руки на дім Бога небесного,] щоб не було гніву Його на царство, царя і синів його.
23
всѐ, є҆́же є҆́сть по во́ли бг҃а нбⷭ҇нагѡ, да бꙋ́детъ въ домꙋ̀ бг҃а нбⷭ҇нагѡ: вонми́те, да не кто̀ простре́тъ рꙋ́кꙋ на до́мъ бг҃а нбⷭ҇нагѡ, да не когда̀ бꙋ́детъ гнѣ́въ на ца́рство царе́во и҆ сынѡ́въ є҆гѡ̀:
24
І даємо вам знати, щоб ні на кого зі священиків або левитів, співців, воротарів, нефинеїв і службовців при цьому домі Божому, не накладали ні данини, ні податку, ні мита.
Ти ж, Ездро, за премудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, постав правителів і суддів, щоб вони судили весь народ за рікою, — усіх, хто знає закони Бога твого, а хто не знає, тих учіть.
25
ты́ же, є҆́здра, по премⷣрости бг҃а твоегѡ̀, ꙗ҆́же въ рꙋцѣ̀ твое́й, поста́ви кни́жники и҆ сꙋдїи̑, да сꙋ́дѧтъ всѧ̑ лю́ди, и҆̀же сꙋ́ть за рѣко́ю, всѣ̑мъ зна́ющымъ зако́нъ бг҃а твоегѡ̀, и҆ не вѣ́дающемꙋ вѣ́дати сотвори́те:
26
Хто ж не буде виконувати закон Бога твого і закон царя, над тим негайно нехай чинять суд, чи на смерть, чи на вигнання, чи на грошову пеню, або на ув’язнення у в’язницю.
26
и҆ всѧ́къ, и҆́же не сотвори́тъ зако́на бг҃а твоегѡ̀ и҆ зако́на царе́ва оу҆се́рднѡ, сꙋ́дъ да бꙋ́детъ сотворе́нъ на него̀, а҆́ще въ сме́рть, и҆лѝ въ наказа́нїе, и҆лѝ во ѡ҆тщетѣ́нїе живота̀, и҆лѝ въ темни́цꙋ.
27
Благословенний Господь, Бог батьків наших, Який вклав у серце царя — прикрасити дім Господній, який у Єрусалимі,
27
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆́же дадѐ си́це въ се́рдце царе́во, да просла́витъ до́мъ гдⷭ҇ень, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ,
28
і схилив на мене милість царя і радників його, і всіх могутніх князів царя! І я підбадьорився, тому що рука Господа Бога мого була наді мною, і зібрав я глав Ізраїля, щоб вони пішли зі мною.
Я зібрав їх біля ріки, що втікає в Агаву, і ми простояли там три дні, і коли я оглянув народ і священиків, то із синів Левія нікого там не знайшов.
15
Собра́хъ же и҆̀хъ къ рѣцѣ̀ текꙋ́щей ко є҆ѵі́и, и҆ пребы́хомъ тꙋ̀ трѝ дни̑: и҆ска́хъ же въ лю́дехъ и҆ во свѧще́нницѣхъ, и҆ ѿ сынѡ́въ леѵі́иныхъ не ѡ҆брѣто́хъ та́мѡ.
16
І послав я покликати Єлиєзера, Ариела, Шемаію, та Елнафана, й Іарива, й Елнафана, і Нафана, і Захарію, і Мешуллама — головних, й Іоярива і Елнафана — вчених;
і дав їм доручення до Іддо, головного в місцевості Касиф’є, і вклав їм у вуста, що говорити до Іддо і братів його, нефинеїв у місцевості Касиф’є, щоб вони привели до нас служителів для дому Бога нашого.
17
и҆ и҆зведо́хъ и҆̀хъ ко а҆да́ю нача́лникꙋ на мѣ́стѣ ка́сфїа и҆ вложи́хъ во оу҆ста̀ и҆́хъ словеса̀ глаго́лати ко а҆да́ю и҆ бра́тїи є҆гѡ̀ а҆ѳїні́мѡмъ на мѣ́стѣ ка́сфїи, привестѝ на́мъ пою́щихъ въ до́мъ бг҃а на́шегѡ.
18
І привели вони до нас, тому що благодійна рука Бога нашого була над нами, чоловіка розумного із синів Махлія, сина Левіїного, сина Ізраїлевого, саме Шеревію, і синів його і братів його, вісімнадцять чоловік;
і з нефинеїв, яких дав Давид і князі його на слугування левитам, двісті двадцять нефинеїв; усі вони названі поіменно.
20
и҆ ѿ наѳїні́мѡвъ, и҆̀хже дадѐ даві́дъ и҆ кнѧ́зїе ко слꙋ́жбѣ леѵі́тѡмъ, наѳїні́мѡвъ двѣ́сти два́десѧть, всѝ собра́шасѧ по и҆менѡ́мъ.
21
І проголосив я там піст біля ріки Агави, щоб смиритися нам перед лицем Бога нашого, просити в Нього благополучної дороги для себе і для дітей наших і для всього майна нашого,
оскільки мені соромно було просити в царя військо і вершників для охорони нашої від ворога на дорозі, бо ми, говорячи з царем, сказали: рука Бога нашого для всіх, що прибігають до Нього, є благодійна, а на всіх, хто залишає Його, — могутність Його і гнів Його!
22
оу҆стыдѣ́хсѧ бо и҆спроси́ти ѿ царѧ̀ си́лы и҆ кѡ́нникъ защи́тити на́съ ѿ врага̀ на пꙋтѝ, поне́же рѣ́хомъ царю̀ глаго́люще: рꙋка̀ бг҃а на́шегѡ є҆́сть на всѣ́хъ и҆́щꙋщихъ є҆го̀ во благо́е и҆ крѣ́пость є҆гѡ̀, ꙗ҆́рость же є҆гѡ̀ на всѣ́хъ ѡ҆ставлѧ́ющихъ є҆го̀.
23
Отже, ми постились і просили Бога нашого про це, і Він почув нас.
і віддав їм за вагою срібло, і золото, і сосуди, — усе, пожертвуване для дому Бога нашого, що пожертвували цар, і радники його, і князі його, і всі ізраїльтяни, які там знаходилися.
Будьте ж пильні і збережіть це, доки за вагою не здасте начальникам над священиками і левитами і главам поколінь Ізраїлевих в Єрусалимі, у сховищі при домі Господньому.
І прийняли священики і левити зважене срібло, і золото, і сосуди, щоб віднести в Єрусалим у дім Бога нашого.
30
И҆ прїѧ́ша свѧще́нницы и҆ леѵі́ти вѣ́съ сребра̀ и҆ зла́та и҆ сосꙋ́дѡвъ, да вознесꙋ́тъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ въ до́мъ бг҃а на́шегѡ.
31
І вирушили ми від ріки Агави у дванадцятий день першого місяця, щоб іти в Єрусалим; і рука Бога нашого була над нами, і рятувала нас від руки ворога і від тих, що підстерігали нас на шляху.
31
И҆ воздвиго́хомсѧ ѿ рѣ́ки а҆ꙋѝ во вторыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ, да и҆́демъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ: и҆ рꙋка̀ бг҃а на́шегѡ бѣ̀ на на́съ и҆ и҆зба́ви на́съ ѿ рꙋ́къ вра́жїихъ и҆ ра́тникѡвъ на пꙋтѝ,
32
І прийшли ми в Єрусалим, і пробули там три дні.
32
и҆ прїидо́хомъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ пребы́хомъ тꙋ̀ трѝ дни̑.
33
У четвертий день ми здали за вагою срібло, і золото, і сосуди в дім Бога нашого, на руки Меремофу, синові Урії, священику, і з ним Єлеазару, сину Финеєсовому, і з ними Іозаваду, сину Ісусовому, і Ноадії, сину Виннуя, левитам,
усе за рахунком і вагою. І все зважене записано в той же час.
34
по числꙋ̀ и҆ вѣ́сꙋ всѧ̑: и҆ напи́санъ бы́сть ве́сь вѣ́съ.
35
Переселенці, які прийшли з полону, принесли у всепалення Богу Ізраїлевому дванадцять тельців з усього Ізраїля, дев’яносто шість баранів, сімдесят сім агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх: усе це у всепалення Господу.
35
Во вре́мѧ то̀, и҆̀же прїидо́ша ѿ плѣне́нїѧ сы́нове преселе́нїѧ, принесо́ша всесожжє́нїѧ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, телцє́въ двана́десѧть за всего̀ і҆и҃лѧ, ѻ҆внѡ́въ де́вѧтьдесѧтъ ше́сть, а҆́гнцєвъ се́дмьдесѧтъ се́дмь, козлѡ́въ за грѣхѝ двана́десѧть, всѧ̑ во всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ.
36
І віддали царські повеління царським сатрапам і зарічним областеначальникам, і вони вшанували народ і дім Божий.
Після закінчення цього, підійшли до мене начальники і сказали: народ Ізраїлів і священики і левити не відокремилися від народів іноплемінних з мерзотами їх, від хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, ієвусеїв, аммонитян, моавитян, єгиптян і аморреїв,
тому що взяли дочок їхніх за себе і за синів своїх, і змішалося сíм’я святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.
Тоді зібралися до мене всі, хто боявся слів Бога Ізраїлевого з причини переступу переселенців, і я сидів у сумі до вечірньої жертви.
4
И҆ собра́шасѧ ко мнѣ̀ всѝ боѧ́щїисѧ сло́ва бг҃а і҆и҃лева за престꙋпле́нїе прише́дшихъ ѿ плѣне́нїѧ, и҆ а҆́зъ сѣдѧ́хъ приско́рбенъ да́же до же́ртвы вече́рнїѧ.
5
А під час вечірньої жертви я встав з місця нарікання мого, і в розідраному нижньому і верхньому одязі упав на коліна мої і простяг руки мої до Господа Бога мого
Від днів батьків наших ми у великій провині до цього дня, і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів іноземних, під меч, у полон і на пограбування і на посоромлення, як це і нині.
І ось, через короткий час, дароване нам помилування від Господа Бога нашого, і Він залишив у нас трохи вцілілих і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи в рабстві нашому.
Ми — раби, але й у рабстві нашому не залишив нас Бог наш. І схилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, спорудити дім Бога нашого і відновити його з руїн його, і дали нам огородження в Юдеї й у Єрусалимі.
які заповідав Ти через рабів Твоїх пророків, говорячи: земля, у яку ви йдете, щоб оволодіти нею, земля нечиста, вона осквернена нечистотою іноплемінних народів, їх мерзотами, якими вони наповнили її від краю до краю в оскверненнях своїх.
11
ꙗ҆̀же да́лъ є҆сѝ на́мъ рꙋко́ю ра̑бъ твои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ, гл҃ѧ: землѧ̀, на ню́же вы̀ вхо́дите наслѣ́дити ю҆̀, землѧ̀ нечиста̀ є҆́сть, по нечистотѣ̀ люді́й ꙗ҆зы́ческихъ, въ ме́рзостехъ и҆́хъ, и҆́миже напо́лниша ю҆̀ ѿ оу҆́стъ да́же до оу҆́стъ во скверне́нїихъ свои́хъ,
12
Отже, дочок ваших не видавайте за синів їхніх, і дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього і благ їхніх повіки, щоб укріпитися вам і насичуватися благами землі тієї і передати її у спадщину синам вашим повіки.
12
и҆ нн҃ѣ дще́рей ва́шихъ не дади́те сынѡ́мъ и҆́хъ и҆ дще́рей и҆́хъ не прїе́млите сыновѡ́мъ ва́шымъ, и҆ не и҆щи́те ми́ра и҆́хъ и҆ бла́га и҆́хъ да́же до вѣ́ка, ꙗ҆́кѡ да оу҆крѣпи́тесѧ и҆ снѣ́сте блага̑ѧ землѝ, и҆ наслѣ́дїе дадитѐ сыновѡ́мъ ва́шымъ да́же до вѣ́ка:
13
І після всього, що спіткало нас за злі діла наші і за велику провину нашу, — тому що Ти, Боже наш, пощадив нас не мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення, —
невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і вступати в родинні зв’язки з цими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до знищення нас, так що не буде вцілілих і не буде спасіння?
14
занѐ ѡ҆брати́хомсѧ разори́ти за́пѡвѣди твоѧ̑ и҆ смѣси́тисѧ съ людьмѝ земны́ми: не прогнѣ́вайсѧ на на́съ да́же до сконча́нїѧ, є҆́же не бы́ти ѡ҆ста́нкꙋ и҆ спаса́емомꙋ:
15
Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм.
Коли так молився Ездра і сповідувався, плачучи і волаючи перед домом Божим, зійшлося до нього дуже велике зібрання ізраїльтян, чоловіків і жінок і дітей, тому що і народ багато плакав.
І відповів Шеханія, син Ієхиїла із синів Еламових, і сказав Ездрі: ми зробили злочин перед Богом нашим, що взяли собі дружин іноплемінних з народів землі, але є ще надія для Ізраїля в цій справі;
укладемо тепер завіт з Богом нашим, що, за порадою господаря мого і тих, що благоговіють перед заповідями Бога нашого, ми відпустимо від себе усіх дружин і дітей, народжених ними, — і нехай буде за законом!
3
и҆ нн҃ѣ завѣща́емъ завѣ́тъ бг҃ꙋ на́шемꙋ, да ѿве́ржемъ всѧ̑ жєны̀ и҆ рожде́ныхъ ѿ ни́хъ, ꙗ҆́коже хо́щетъ: воста́ни и҆ оу҆страшѝ и҆̀хъ за́повѣдьми бг҃а на́шегѡ, и҆ по зако́нꙋ да бꙋ́детъ:
4
Встань, тому що це твоя справа, і ми з тобою: підбадьорись і дій!
І встав Ездра, і повелів начальникам над священиками, левитами і всім Ізраїлем дати клятву, що вони зроблять так. І вони дали клятву.
5
И҆ воста̀ є҆́здра, и҆ заклѧ̀ кнѧ̑зи, свѧще́нники и҆ леѵі́ты и҆ всего̀ і҆и҃лѧ, да сотворѧ́тъ по словесѝ семꙋ̀. И҆ клѧ́шасѧ.
6
І встав Ездра і пішов від дому Божого в житло Іоханана, сина Елияшивового, і прийшов туди. Хліба він не їв і води не пив, тому що плакав за злочин переселенців.
І оголосили в Юдеї і в Єрусалимі всім, хто був у полоні, щоб вони зібралися в Єрусалимі;
7
И҆ по́слано бы́сть сло́во во і҆ꙋде́ю и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мъ всѣ̑мъ сыновѡ́мъ преселе́нїѧ, да соберꙋ́тсѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ:
8
а хто не прийде через три дні, на все майно того, за визначенням начальників і старійшин, буде накладене закляття, і сам він буде відлучений від громади переселенців.
І зібралися всі жителі Юдеї і землі Веніамінової в Єрусалимі за три дні. Це було в дев’ятому місяці, у двадцятий день місяця. І сидів весь народ на площі біля дому Божого, тремтячи як у цій справі, так і від дощів.
Однак же народ численний і час тепер дощовий, і немає можливости стояти на вулиці. Та й ця справа не одного дня і не двох, тому що ми багато в цій справі згрішили.
Нехай наші начальники заступлять місце всієї громади, і всі в містах наших, які взяли дружин іноплемінних, нехай приходять сюди в призначений час і з ними старійшини кожного міста і су́дді його, доки не відвернеться від нас розпалений гнів Бога нашого за цю справу.
14
да поста́вѧтсѧ кнѧ́зїе на́ши во все́мъ мно́жествѣ и҆ во всѣ́хъ градѣ́хъ на́шихъ, и҆̀же поѧ́ша жєны̀ и҆ноплемє́нничи, да прїи́дꙋтъ во времена̀ повєлѣ́ннаѧ, и҆ съ ни́ми старѣ̑йшины ѿ всѧ́кагѡ гра́да и҆ сꙋдїи̑, є҆́же ѿврати́ти гнѣ́въ ꙗ҆́рости бг҃а на́шегѡ ѿ на́съ словесѐ ра́ди сегѡ̀.
15
Тоді Іонафан, син Асаїла, і Яхзеія, син Фикви, стали над цією справою, і Мешуллам і Шавфай левит були помічниками їм.
І зробили так ті, що вийшли з полону. І виділені на це Ездра священик, глави поколінь, від кожного покоління їх, і всі вони названі поіменно. І зробили вони засідання в перший день десятого місяця, для дослідження цієї справи;