¹

Павло апостол, обраний не людьми і не через людину, але Ісусом Христом і Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих,

¹

(Заⷱ҇ р҃ч҃и҃.) Па́ѵелъ, а҆пⷭ҇лъ ни ѿ челѡвѣ́къ, ни человѣ́комъ, но і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ и҆ бг҃омъ ѻ҆ц҃е́мъ воскр҃си́вшимъ є҆го̀ и҆з̾ ме́ртвыхъ,

²

і вся братія, яка зі мною, — Церквам Галатійським:

²

и҆ и҆̀же со мно́ю всѧ̑ бра́тїѧ, цр҃квамъ галаті̑йскимъ:

³

благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа,

³

(Заⷱ҇ р҃ч҃ѳ҃.) блгⷣть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ и҆ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀,

⁴

Який віддав Себе Самого за гріхи наші, щоб визволити нас від сучасного лукавого віку, з волі Бога і Отця нашого;

⁴

да́вшагѡ себѐ по грѣсѣ́хъ на́шихъ, ꙗ҆́кѡ да и҆зба́витъ на́съ ѿ настоѧ́щагѡ вѣ́ка лꙋка́вагѡ, по во́ли бг҃а и҆ ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ,

⁵

Йому і слава на віки віків. Амінь.

⁵

є҆мꙋ́же сла́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.

⁶

Дивуюся, що від того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до іншого благовістування,

⁶

Чꙋждꙋ́сѧ, ꙗ҆́кѡ та́кѡ ско́рѡ прелага́етесѧ ѿ зва́вшагѡ вы̀ блгⷣтїю хрⷭ҇то́вою, во и҆́но благовѣствова́нїе:

⁷

яке, зрештою, не інше, а тільки є люди, що бентежать вас і хочуть спотворити благовістування Христове.

⁷

є҆́же нѣ́сть и҆́но, то́чїю нѣ́цыи сꙋ́ть смꙋща́ющїи вы̀ и҆ хотѧ́щїи преврати́ти бл҃говѣствова́нїе хрⷭ҇то́во.

⁸

Та коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде анафема.

⁸

Но и҆ а҆́ще мы̀, и҆лѝ а҆́гг҃лъ съ нб҃сѐ благовѣсти́тъ ва́мъ па́че, є҆́же благовѣсти́хомъ ва́мъ, а҆на́ѳема да бꙋ́детъ.

⁹

Як ми раніше казали, так і тепер ще говорю: хто благовістить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема.

⁹

Ꙗ҆́коже предреко́хомъ, и҆ нн҃ѣ па́ки глаго́лю: а҆́ще кто̀ ва́мъ благовѣсти́тъ па́че, є҆́же прїѧ́сте, а҆на́ѳема да бꙋ́детъ.

¹⁰

Чи в людей я шукаю тепер благовоління, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.

¹⁰

Нн҃ѣ бо человѣ́ки препира́ю, и҆лѝ бг҃а, и҆лѝ и҆щꙋ̀ человѣ́кѡмъ оу҆гожда́ти; А҆́ще бо бы́хъ є҆щѐ человѣ́кѡмъ оу҆гожда́лъ, хрⷭ҇то́въ ра́бъ не бы́хъ оу҆́бѡ бы́лъ.

¹¹

Сповіщаю ж вам, браття, що Євангеліє, яке я благовістив, не є людське;

¹¹

(Заⷱ҇ ©.) Сказꙋ́ю же ва́мъ, бра́тїе, бл҃говѣствова́нїе благовѣще́нное ѿ менє̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть по человѣ́кꙋ:

¹²

бо я прийняв його і навчився не від людини, а через одкровення Ісуса Христа.

¹²

ни бо а҆́зъ ѿ человѣ́ка прїѧ́хъ є҆̀, нижѐ наꙋчи́хсѧ, но ꙗ҆вле́нїемъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́вымъ.

¹³

Ви чули про мій попередній спосіб життя в юдействі, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її

¹³

Слы́шасте бо моѐ житїѐ и҆ногда̀ въ жидо́вствѣ, ꙗ҆́кѡ по премно́гꙋ гони́хъ цр҃ковь бж҃їю и҆ разрꙋша́хъ ю҆̀,

¹⁴

і перевершував у юдействі багатьох ровесників моїх у роді моєму, будучи надмірним ревнителем батьківських моїх передань.

¹⁴

и҆ преспѣва́хъ въ жидо́вствѣ па́че мно́гихъ свє́рстникъ мои́хъ въ ро́дѣ мое́мъ, и҆́злиха ревни́тель сы́й ѻ҆те́ческихъ мои́хъ преда́нїй.

¹⁵

Коли ж Бог, Який обрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, благоволив

¹⁵

Є҆гда́ же бл҃говолѝ бг҃ъ, и҆збра́вый мѧ̀ ѿ чре́ва ма́тере моеѧ̀ и҆ призва́вый блгⷣтїю свое́ю,

¹⁶

відкрити в мені Сина Свого, щоб я благовістив Його язичникам, — я не став тоді ж радитися з плоттю і кров’ю

¹⁶

ꙗ҆ви́ти сн҃а своего̀ во мнѣ̀, да благовѣствꙋ́ю є҆го̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ, а҆́бїе не приложи́хсѧ пло́ти и҆ кро́ви,

¹⁷

і не пішов у Єрусалим до тих, що стали апостолами раніше за мене, а пішов до Аравії і знову повернувся в Дамаск.

¹⁷

ни взыдо́хъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ къ пе́рвѣйшымъ менє̀ а҆пⷭ҇лѡмъ, но и҆до́хъ во а҆раві́ю и҆ па́ки возврати́хсѧ въ дама́скъ.

¹⁸

Потім‚ через три роки‚ пішов я до Єрусалима побачити Петра і пробув у нього днів п’ятнадцять.

¹⁸

Пото́мъ же по трїе́хъ лѣ́тѣхъ взыдо́хъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ соглѧ́дати петра̀, и҆ пребы́хъ оу҆ негѡ̀ дні́й пѧтьна́десѧть.

¹⁹

Іншого з апостолів не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього.

¹⁹

И҆но́гѡ же ѿ а҆пⷭ҇лъ не ви́дѣхъ, то́кмѡ і҆а́кѡва бра́та гдⷭ҇нѧ.

²⁰

А те, що пишу вам, як перед Богом, не обманюю.

²⁰

А҆ ꙗ҆̀же пишꙋ̀ ва́мъ, сѐ пред̾ бг҃омъ, ꙗ҆́кѡ не лгꙋ̀.

²¹

Потім я пішов до країн Сирії та Киликії.

²¹

Пото́мъ же прїидо́хъ въ страны̑ сѵ̑рскїѧ и҆ кїлїкі̑йскїѧ.

²²

Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був відомий,

²²

Бѣ́хъ же не зна́емь лице́мъ цр҃квамъ і҆ꙋдє́йскимъ, ꙗ҆̀же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀,

²³

вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовістить віру, яку раніш знищував, —

²³

то́чїю же слы́шаще бѧ́хꙋ, ꙗ҆́кѡ гонѧ́й на́съ и҆ногда̀, нн҃ѣ благовѣствꙋ́етъ вѣ́рꙋ, ю҆́же и҆ногда̀ разрꙋша́ше:

²⁴

і славили Бога за мене.

²⁴

и҆ сла́влѧхꙋ ѡ҆ мнѣ̀ бг҃а.