Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
О нерозумні галати! Хто звабив вас не підкорятися істинi; вас, перед очима яких зображений був Христос, ніби у вас розп’ятий?
1
Ѽ, несмы́сленнїи гала́тє, кто̀ вы̀ прельсти́лъ є҆́сть не покори́тисѧ и҆́стинѣ, и҆̀мже пред̾ ѻ҆чи́ма і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ преднапи́санъ бы́сть, въ ва́съ распѧ́тъ;
2
Одне тільки хочу знати від вас: чи ділами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі?
2
Сїѐ є҆ди́но хощꙋ̀ оу҆вѣ́дѣти ѿ ва́съ: ѿ дѣ́лъ ли зако́на дх҃а прїѧ́сте, и҆лѝ ѿ слꙋ́ха вѣ́ры;
3
Hевже ви такі нерозумні, що, почавши духом, закінчуєте тепер плоттю?
3
Та́кѡ ли несмы́сленни є҆стѐ; наче́нше дꙋ́хомъ, нн҃ѣ пло́тїю скончава́ете;
4
Так багато перетерпіли ви і невже даремно? О, коли б тільки даремно!
4
Толи̑ка пострада́сте тꙋ́не; А҆́ще то́чїю и҆ тꙋ́не.
5
Той, Хто подає вам Духа і робить між вами чудеса, творить це ділами закону чи через навчання у вірі?
5
Подаѧ́й оу҆̀бо ва́мъ дх҃а и҆ дѣ́йствꙋѧй си̑лы въ ва́съ, ѿ дѣ́лъ ли зако́на, и҆лѝ ѿ слꙋ́ха вѣ́ры;
6
Так Авраам повірив Богові, і це поставилося йому в праведність.
6
Ꙗ҆́коже а҆враа́мъ вѣ́рова бг҃ꙋ, и҆ вмѣни́сѧ є҆мꙋ̀ въ пра́вдꙋ.
7
Отож знайте, що ті, хто вірує, є сини Авраамові.
7
Разꙋмѣ́йте оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ сꙋ́щїи ѿ вѣ́ры, сі́и сꙋ́ть сы́нове а҆враа̑мли.
8
І Писання, передбачаючи, що через віру Бог виправдає язичників, передвістило Авраамові: «У тобі благословляться всі народи».
8
(Заⷱ҇ ©е҃.) Пред̾ꙋви́дѣвшее же писа́нїе, ꙗ҆́кѡ ѿ вѣ́ры ѡ҆правда́етъ ꙗ҆зы́ки бг҃ъ, пре́жде благовѣствова̀ а҆враа́мꙋ, ꙗ҆́кѡ блгⷭ҇вѧ́тсѧ ѡ҆ тебѣ̀ всѝ ꙗ҆зы́цы.
9
Отже, ті‚ що від віри‚ благословляться з вірним Авраамом,
9
Тѣ́мже сꙋ́щїи ѿ вѣ́ры, блгⷭ҇вѧ́тсѧ съ вѣ́рнымъ а҆враа́момъ:
10
а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону».
10
є҆ли́цы бо ѿ дѣ́лъ зако́на сꙋ́ть, под̾ клѧ́твою сꙋ́ть. Пи́сано бо є҆́сть: про́клѧтъ всѧ́къ, и҆́же не пребꙋ́детъ во всѣ́хъ пи́санныхъ въ кни́зѣ зако́ннѣй, ꙗ҆́кѡ твори́ти ѧ҆̀.
11
А що законом ніхто не виправдається перед Богом, це зрозуміло, бо праведний вірою живий буде.
11
А҆ ꙗ҆́кѡ въ зако́нѣ никто́же ѡ҆правда́етсѧ ѿ бг҃а, ꙗ҆́вѣ, ꙗ҆́кѡ пра́ведный ѿ вѣ́ры жи́въ бꙋ́детъ.
12
Закон не від віри; але хто виконує його, той живий буде ним.
12
Зако́нъ же нѣ́сть ѿ вѣ́ры: но сотвори́вый та̑ человѣ́къ жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ.
13
Христос відкупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на деревi»)‚
13
(Заⷱ҇ ©ѕ҃.) Хрⷭ҇то́съ ны̀ и҆скꙋпи́лъ є҆́сть ѿ клѧ́твы зако́нныѧ, бы́въ по на́съ клѧ́тва: пи́сано бо є҆́сть: про́клѧтъ всѧ́къ висѧ́й на дре́вѣ:
14
щоб благословення Авраамове через Христа Ісуса поширилося на язичників, щоб нам вірою прийняти обітницю Духа.
14
да въ ꙗ҆зы́цѣхъ блгⷭ҇ве́нїе а҆враа́мле бꙋ́детъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, да ѡ҆бѣтова́нїе дх҃а прїи́мемъ вѣ́рою.
15
Браття! Кажу за розсудом людським: навіть затвердженого людиною заповіту ніхто не скасовує і не додає до нього нічого.
15
(Заⷱ҇ ©з҃.) Бра́тїе, по человѣ́кꙋ глаго́лю: ѻ҆ба́че человѣ́ческагѡ пред̾ꙋтвержде́нна завѣ́та никто́же ѿмета́етъ и҆лѝ приповелѣва́етъ.
16
Але Авраамові було дано обітниці і сімені його. Hе казано «і нащадкам», ніби про багатьох, а як про одного: і нащадкові твоєму, Який є Христос.
16
А҆враа́мꙋ же рече́ни бы́ша ѡ҆бѣ́ты, и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀. Не глаго́летъ (же): и҆ сѣ́менємъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ мно́зѣхъ, но ꙗ҆́кѡ ѡ҆ є҆ди́номъ: и҆ сѣ́мени твоемꙋ̀, и҆́же є҆́сть хрⷭ҇то́съ.
17
Я говорю про те, що заповіту про Христа, раніш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує так, щоб обітниця втратила силу.
17
Сїе́ же глаго́лю, завѣ́та пред̾ꙋтвержде́ннагѡ ѿ бг҃а во хрⷭ҇та̀, бы́вый по лѣ́тѣхъ четы́риста и҆ три́десѧтихъ зако́нъ не ѿмета́етъ, во є҆́же разори́ти ѡ҆бѣтова́нїе.
18
Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею.
18
А҆́ще бо ѿ зако́на наслѣ́дїе, не ктомꙋ̀ (оу҆жѐ) ѿ ѡ҆бѣтова́нїѧ: а҆враа́мꙋ же ѡ҆бѣтова́нїемъ дарова̀ бг҃ъ.
19
Для чого ж тоді закон? Він був даний пізніше заради злочинів, аж доки прийде нащадок, якому належить обітниця; і вчинений він був через ангелів, рукою посередника.
19
Что̀ оу҆̀бо зако́нъ; Престꙋпле́нїй ра́ди приложи́сѧ, до́ндеже прїи́детъ сѣ́мѧ, є҆мꙋ́же ѡ҆бѣтова́сѧ, вчине́нъ а҆́гг҃лы, рꙋко́ю хода́таѧ.
20
Але посередника при одному не буває, а Бог один.
20
Хода́тай же є҆ди́нагѡ нѣ́сть, бг҃ъ же є҆ди́нъ є҆́сть.
21
Отже, хіба закон заперечує обітниці Божі? Аж ніяк! Бо коли б даний закон міг животворити, тоді воістину праведність була б від закону;
21
Зако́нъ ли оу҆̀бо проти́вꙋ ѡ҆бѣтова́нїємъ бж҃їимъ; Да не бꙋ́детъ. А҆́ще бо да́нъ бы́сть зако́нъ могі́й ѡ҆живи́ти, вои́стиннꙋ ѿ зако́на бы была̀ пра́вда:
22
але Писання всіх замкнуло під гріхом, щоб обітницю дано було віруючим за їхньою вірою в Ісуса Христа.
22
но затворѝ писа́нїе всѣ́хъ под̾ грѣхо́мъ, да ѡ҆бѣтова́нїе ѿ вѣ́ры і҆и҃съ хрⷭ҇то́вы да́стсѧ вѣ́рꙋющымъ.
23
А до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону, до того часу, як належало відкритися вірі.
23
(Заⷱ҇ ©и҃.) Пре́жде же прише́ствїѧ вѣ́ры, под̾ зако́номъ стрего́ми бѣ́хомъ, затворе́ни въ хотѧ́щꙋю вѣ́рꙋ ѿкры́тисѧ.
24
Тому закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою;
24
Тѣ́мже зако́нъ пѣ́стꙋнъ на́мъ бы́сть во хрⷭ҇та̀, да ѿ вѣ́ры ѡ҆правди́мсѧ:
25
коли ж прийшла віра, ми вже не під вихователем.
25
прише́дшей же вѣ́рѣ, оу҆жѐ не под̾ пѣ́стꙋномъ є҆смы̀.
26
Бо всі ви — сини Божі через віру в Христа Ісуса;
26
Вси́ бо вы̀ сн҃ове бж҃їи є҆стѐ вѣ́рою ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ:
27
усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися.
27
є҆ли́цы бо во хрⷭ҇та̀ крести́стесѧ, во хрⷭ҇та̀ ѡ҆блеко́стесѧ.
28
Hема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви — одно в Христі Ісусі.
28
Нѣ́сть і҆ꙋде́й, ни є҆́ллинъ: нѣ́сть ра́бъ, ни свобо́дь: нѣ́сть мꙋ́жескїй по́лъ, ни же́нскїй: вси́ бо вы̀ є҆ди́но є҆стѐ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ.
29
А коли ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці.
29
А҆́ще ли вы̀ хрⷭ҇тѡ́вы, оу҆̀бо а҆враа́мле сѣ́мѧ є҆стѐ, и҆ по ѡ҆бѣтова́нїю наслѣ̑дницы.