Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 1
1
Павло апостол, обраний не людьми і не через людину, але Ісусом Христом і Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих,
1
(За? R§}.) Пavелъ, ґпcлъ ни t челwвёкъ, ни человёкомъ, но ї}съ хrт0мъ и3 бGомъ nц7eмъ воскRси1вшимъ є3го2 и3з8 мeртвыхъ,
2
і вся братія, яка зі мною, — Церквам Галатійським:
2
и3 и5же со мн0ю вс‰ брaтіz, цRквамъ галат‡йскимъ:
3
благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа,
3
(За? R§f7.) блгdть вaмъ и3 ми1ръ t бGа nц7A и3 гDа нaшегw ї}са хrтA,
4
Який віддав Себе Самого за гріхи наші, щоб визволити нас від сучасного лукавого віку, з волі Бога і Отця нашого;
4
дaвшагw себE по грэсёхъ нaшихъ, ћкw да и3збaвитъ нaсъ t настоsщагw вёка лукaвагw, по в0ли бGа и3 nц7A нaшегw,
5
Йому і слава на віки віків. Амінь.
5
є3мyже слaва во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
6
Дивуюся, що від того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до іншого благовістування,
6
Чуждyсz, ћкw тaкw ск0рw прелагaетесz t звaвшагw вы2 блгdтію хrт0вою, во и4но благовэствовaніе:
7
яке, зрештою, не інше, а тільки є люди, що бентежать вас і хочуть спотворити благовістування Христове.
7
є4же нёсть и4но, т0чію нёцыи сyть смущaющіи вы2 и3 хотsщіи преврати1ти бlговэствовaніе хrт0во.
8
Та коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде анафема.
8
Но и3 ѓще мы2, и3ли2 ѓгGлъ съ нб7сE благовэсти1тъ вaмъ пaче, є4же благовэсти1хомъ вaмъ, ґнafема да бyдетъ.
9
Як ми раніше казали, так і тепер ще говорю: хто благовістить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема.
9
Ћкоже предрек0хомъ, и3 нн7э пaки глаг0лю: ѓще кто2 вaмъ благовэсти1тъ пaче, є4же пріsсте, ґнafема да бyдетъ.
10
Чи в людей я шукаю тепер благовоління, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.
10
Нн7э бо человёки препирaю, и3ли2 бGа, и3ли2 и3щY человёкwмъ ўгождaти; Ѓще бо бhхъ є3щE человёкwмъ ўгождaлъ, хrт0въ рaбъ не бhхъ ќбw бhлъ.
11
Сповіщаю ж вам, браття, що Євангеліє, яке я благовістив, не є людське;
11
(За? ©.) Сказyю же вaмъ, брaтіе, бlговэствовaніе благовэщeнное t менє2, ћкw нёсть по человёку:
12
бо я прийняв його і навчився не від людини, а через одкровення Ісуса Христа.
12
ни бо ѓзъ t человёка пріsхъ є5, нижE научи1хсz, но kвлeніемъ ї}съ хrт0вымъ.
13
Ви чули про мій попередній спосіб життя в юдействі, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її
13
Слhшасте бо моE житіE и3ногдA въ жид0вствэ, ћкw по премн0гу гони1хъ цRковь б9ію и3 разрушaхъ ю5,
14
і перевершував у юдействі багатьох ровесників моїх у роді моєму, будучи надмірним ревнителем батьківських моїх передань.
14
и3 преспэвaхъ въ жид0вствэ пaче мн0гихъ свє1рстникъ мои1хъ въ р0дэ моeмъ, и4злиха ревни1тель сhй nтeческихъ мои1хъ предaній.
15
Коли ж Бог, Який обрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, благоволив
15
Е#гдa же бlговоли2 бGъ, и3збрaвый мS t чрeва мaтере моеS и3 призвaвый блгdтію своeю,
16
відкрити в мені Сина Свого, щоб я благовістив Його язичникам, — я не став тоді ж радитися з плоттю і кров’ю
16
kви1ти сн7а своего2 во мнЁ, да благовэствyю є3го2 во kзhцэхъ, ѓбіе не приложи1хсz пл0ти и3 кр0ви,
17
і не пішов у Єрусалим до тих, що стали апостолами раніше за мене, а пішов до Аравії і знову повернувся в Дамаск.
17
ни взыд0хъ во їеrли1мъ къ пeрвэйшымъ менє2 ґпcлwмъ, но и3д0хъ во ґравjю и3 пaки возврати1хсz въ дамaскъ.
18
Потім‚ через три роки‚ пішов я до Єрусалима побачити Петра і пробув у нього днів п’ятнадцять.
18
Пот0мъ же по тріeхъ лётэхъ взыд0хъ во їеrли1мъ соглsдати петрA, и3 пребhхъ ў негw2 днjй пzтьнaдесzть.
19
Іншого з апостолів не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього.
19
И#н0гw же t ґпcлъ не ви1дэхъ, т0кмw їaкwва брaта гDнz.
20
А те, що пишу вам, як перед Богом, не обманюю.
20
Ґ ±же пишY вaмъ, сE пред8 бGомъ, ћкw не лгY.
21
Потім я пішов до країн Сирії та Киликії.
21
Пот0мъ же пріид0хъ въ страны6 с›рскіz и3 кілік‡йскіz.
22
Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був відомий,
22
Бёхъ же не знaемь лицeмъ цRквамъ їудє1йскимъ, ±же њ хrтЁ,
23
вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовістить віру, яку раніш знищував, —
23
т0чію же слhшаще бsху, ћкw гонsй нaсъ и3ногдA, нн7э благовэствyетъ вёру, ю4же и3ногдA разрушaше:
24
і славили Бога за мене.
24
и3 слaвлzху њ мнЁ бGа.
Глава 2
1
Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита.
1
Пот0мъ же по четыренaдесzти лётэхъ пaки взыд0хъ во їеrли1мъ съ варнaвою, поeмъ съ соб0ю и3 тjта.
2
Пішов же за одкровенням і виклав їм, і особливо знатнішим, благовістування, яке я проповідую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився.
2
Взыд0хъ же по tкровeнію, и3 предложи1хъ и5мъ бlговэствовaніе, є4же проповёдую во kзhцэхъ, на є3ди1нэ же мни6мымъ, да не кaкw вотщE текY, и3ли2 тек0хъ.
3
Але вони й Тита, який був зі мною, хоч і елліна, не примушували обрізатися,
3
Но ни тjтъ, и4же со мн0ю, є4ллинъ сhй, нyжденъ бhсть њбрёзатисz.
4
а перед лжебраттями, котрі потай прийшли підглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христі Ісусі, щоб підкорити нас,
4
И# за пришeдшую лжебрaтію, и5же привнид0ша соглsдати своб0ды нaшеz, ю4же и4мамы њ хrтЁ ї}сэ, да нaсъ пораб0тzтъ:
5
ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовістування зберігалась у вас.
5
и5мже ни къ часY повинyхомсz въ покорeніе, да и4стина бlговёстіz пребyдетъ въ вaсъ.
6
І у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нічого особливого. Бог на особу не вважає. І мені знамениті нічого не додали.
6
(За? ©№.) T мнsщихсz же бhти что2, ћкови нёкогда бёша, ничт0же ми2 рaзнствуетъ: лицA бGъ человёча не пріeмлетъ. Мнё бо мни1міи ничт0же привозложи1ша:
7
Hавпаки, побачивши, що мені довірено благовістя серед необрізаних, як Петрові серед обрізаних
7
но сопроти1вное, ўразумёвше, ћкw ўвёрено ми2 бhсть бlговёстіе неwбрёзаніz, ћкоже петрY њбрёзаніz:
8
(бо Той, Хто сприяв Петрові в апостольстві у обрізаних, сприяв і мені у язичників),
8
и4бо споспёшествовавый петрY въ послaніе њбрёзаніz, споспёшествова и3 мнЁ во kзhки:
9
і довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа та Іоан, визнані стовпи, подали мені руку єднання, щоб нам іти до язичників, а їм до обрізаних,
9
и3 познaвше блгdть дaнную ми2, їaкwвъ и3 ки1фа и3 їwaннъ, мни1міи столпи2 бhти, десни1цы дaша мнЁ и3 варнaвэ nбщeніz, да мы2 во kзhки, nни1 же во њбрёзаніе,
10
тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я і намагався виконувати ретельно.
10
т0чію ни1щихъ да п0мнима: є4же и3 потщaхсz сіE и4стое сотвори1ти.
11
Коли ж прийшов Петро до Антиохії, то я особисто протистав йому, бо він заслуговував на нарікання.
11
(За? ©в7.) Е#гдa же пріи1де пeтръ во ґнтіохjю, въ лицE є3мY противустaхъ, ћкw заз0ренъ бЁ.
12
Бо до прибуття деяких від Якова він їв разом із язичниками; а коли ті прийшли, він почав таїтися та відсторонятися, побоюючись обрізаних.
12
Прeжде бо дaже не пріити2 нBкимъ t їaкwва, съ kзы6ки kдsше: є3гдa же пріид0ша, њпрsташесz и3 tлучaшесz, боsсz сyщихъ t њбрёзаніz.
13
Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав до лицемірства їхнього.
13
И# лицемёришасz съ ни1мъ и3 пр0чіи їудє1и, ћкw и3 варнaвэ пристaти лицемёрству и4хъ.
14
А коли я побачив, що вони діють неправдиво щодо істини євангельської, я сказав Петрові перед усіма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навіщо примушуєш язичників жити по-юдейськи?
14
Но є3гдA ви1дэхъ, ћкw не прaвw х0дzтъ ко и4стинэ бlговэствовaніz, рек0хъ петрY пред8 всёми: ѓще ты2, їудeй сhй, kзhчески, ґ не їудeйски живeши, почто2 kзhки нyдиши їудeйски жи1телствовати;
15
Ми за природою юдеї, а не грішники з язичників.
15
Мы2 є3стеств0мъ їудeє, ґ не t kзы6къ грBшницы:
16
Однак, дізнавшись, що людина виправдовується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, і ми увірували в Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою в Христа Ісуса, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть.
16
(За? ©G.) ўвёдэвше же, ћкw не њправди1тсz человёкъ t дёлъ зак0на, но т0кмw вёрою ї}съ хrт0вою, и3 мы2 во хrтA ї}са вёровахомъ, да њправди1мсz t вёры хrт0вы, ґ не t дёлъ зак0на: занE не њправди1тсz t дёлъ зак0на всsка пл0ть.
17
Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христі, самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк!
17
Ѓще ли, и4щуще њправди1тисz њ хrтЁ, њбрэт0хомсz и3 сaми грBшницы, хrт0съ ќбw грэхy ли служи1тель; Да не бyдетъ.
18
Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.
18
Ѓще бо, ±же разори1хъ, сі‰ пaки созидaю, престyпника себE представлsю.
19
Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп’явся Христові,
19
Ѓзъ бо зак0номъ зак0ну ўмр0хъ, да бGови жи1въ бyду. Хrт0ви сраспsхсz:
20
і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене.
20
живy же не ктомY ѓзъ, но живeтъ во мнЁ хrт0съ. Ґ є4же нн7э живY во пл0ти, вёрою живY сн7а б9іz, возлюби1вшагw менE и3 предaвшагw себE по мнЁ.
21
Hе відкидаю благодаті Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.
21
(За? ©д7.) Не tметaю блгdти б9іz. Ѓще бо зак0номъ прaвда, u5бо хrт0съ тyне ќмре.
Глава 3
1
О нерозумні галати! Хто звабив вас не підкорятися істинi; вас, перед очима яких зображений був Христос, ніби у вас розп’ятий?
1
Q, несмhсленніи галaтє, кто2 вы2 прельсти1лъ є4сть не покори1тисz и4стинэ, и5мже пред8 nчи1ма ї}съ хrт0съ преднапи1санъ бhсть, въ вaсъ распsтъ;
2
Одне тільки хочу знати від вас: чи ділами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі?
2
СіE є3ди1но хощY ўвёдэти t вaсъ: t дёлъ ли зак0на д¦а пріsсте, и3ли2 t слyха вёры;
3
Hевже ви такі нерозумні, що, почавши духом, закінчуєте тепер плоттю?
3
Тaкw ли несмhсленни є3стE; начeнше дyхомъ, нн7э пл0тію скончавaете;
4
Так багато перетерпіли ви і невже даремно? О, коли б тільки даремно!
4
Толи6ка пострадaсте тyне; Ѓще т0чію и3 тyне.
5
Той, Хто подає вам Духа і робить між вами чудеса, творить це ділами закону чи через навчання у вірі?
5
Подаsй u5бо вaмъ д¦а и3 дёйствуzй си6лы въ вaсъ, t дёлъ ли зак0на, и3ли2 t слyха вёры;
6
Так Авраам повірив Богові, і це поставилося йому в праведність.
6
Ћкоже ґвраaмъ вёрова бGу, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду.
7
Отож знайте, що ті, хто вірує, є сини Авраамові.
7
Разумёйте u5бо, ћкw сyщіи t вёры, сjи сyть сhнове ґвра†мли.
8
І Писання, передбачаючи, що через віру Бог виправдає язичників, передвістило Авраамові: «У тобі благословляться всі народи».
8
(За? ©е7.) Пред8уви1дэвшее же писaніе, ћкw t вёры њправдaетъ kзhки бGъ, прeжде благовэствовA ґвраaму, ћкw блгcвsтсz њ тебЁ вси2 kзhцы.
9
Отже, ті‚ що від віри‚ благословляться з вірним Авраамом,
9
Тёмже сyщіи t вёры, блгcвsтсz съ вёрнымъ ґвраaмомъ:
10
а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону».
10
є3ли1цы бо t дёлъ зак0на сyть, под8 клsтвою сyть. Пи1сано бо є4сть: пр0клzтъ всsкъ, и4же не пребyдетъ во всёхъ пи1санныхъ въ кни1зэ зак0ннэй, ћкw твори1ти |.
11
А що законом ніхто не виправдається перед Богом, це зрозуміло, бо праведний вірою живий буде.
11
Ґ ћкw въ зак0нэ никт0же њправдaетсz t бGа, ћвэ, ћкw прaведный t вёры жи1въ бyдетъ.
12
Закон не від віри; але хто виконує його, той живий буде ним.
12
Зак0нъ же нёсть t вёры: но сотвори1вый т† человёкъ жи1въ бyдетъ въ ни1хъ.
13
Христос відкупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на деревi»)‚
13
(За? ©ѕ7.) Хrт0съ ны2 и3скупи1лъ є4сть t клsтвы зак0нныz, бhвъ по нaсъ клsтва: пи1сано бо є4сть: пр0клzтъ всsкъ висsй на дрeвэ:
14
щоб благословення Авраамове через Христа Ісуса поширилося на язичників, щоб нам вірою прийняти обітницю Духа.
14
да въ kзhцэхъ блгcвeніе ґвраaмле бyдетъ њ хrтЁ ї}сэ, да њбэтовaніе д¦а пріи1мемъ вёрою.
15
Браття! Кажу за розсудом людським: навіть затвердженого людиною заповіту ніхто не скасовує і не додає до нього нічого.
15
(За? ©з7.) Брaтіе, по человёку глаг0лю: nбaче человёческагw пред8утверждeнна завёта никт0же tметaетъ и3ли2 приповелэвaетъ.
16
Але Авраамові було дано обітниці і сімені його. Hе казано «і нащадкам», ніби про багатьох, а як про одного: і нащадкові твоєму, Який є Христос.
16
Ґвраaму же речeни бhша њбёты, и3 сёмени є3гw2. Не глаг0летъ (же): и3 сёменємъ, ћкw њ мн0зэхъ, но ћкw њ є3ди1номъ: и3 сёмени твоемY, и4же є4сть хrт0съ.
17
Я говорю про те, що заповіту про Христа, раніш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує так, щоб обітниця втратила силу.
17
Сіe же глаг0лю, завёта пред8утверждeннагw t бGа во хrтA, бhвый по лётэхъ четhриста и3 три1десzтихъ зак0нъ не tметaетъ, во є4же разори1ти њбэтовaніе.
18
Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею.
18
Ѓще бо t зак0на наслёдіе, не ктомY (ўжE) t њбэтовaніz: ґвраaму же њбэтовaніемъ даровA бGъ.
19
Для чого ж тоді закон? Він був даний пізніше заради злочинів, аж доки прийде нащадок, якому належить обітниця; і вчинений він був через ангелів, рукою посередника.
19
Что2 u5бо зак0нъ; Преступлeній рaди приложи1сz, д0ндеже пріи1детъ сёмz, є3мyже њбэтовaсz, вчинeнъ ѓгGлы, рук0ю ходaтаz.
20
Але посередника при одному не буває, а Бог один.
20
Ходaтай же є3ди1нагw нёсть, бGъ же є3ди1нъ є4сть.
21
Отже, хіба закон заперечує обітниці Божі? Аж ніяк! Бо коли б даний закон міг животворити, тоді воістину праведність була б від закону;
21
Зак0нъ ли u5бо проти1ву њбэтовaніємъ б9іимъ; Да не бyдетъ. Ѓще бо дaнъ бhсть зак0нъ могjй њживи1ти, вои1стинну t зак0на бы былA прaвда:
22
але Писання всіх замкнуло під гріхом, щоб обітницю дано було віруючим за їхньою вірою в Ісуса Христа.
22
но затвори2 писaніе всёхъ под8 грэх0мъ, да њбэтовaніе t вёры ї}съ хrт0вы дaстсz вёрующымъ.
23
А до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону, до того часу, як належало відкритися вірі.
23
(За? ©}.) Прeжде же пришeствіz вёры, под8 зак0номъ стрег0ми бёхомъ, затворeни въ хотsщую вёру tкрhтисz.
24
Тому закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою;
24
Тёмже зак0нъ пёстунъ нaмъ бhсть во хrтA, да t вёры њправди1мсz:
25
коли ж прийшла віра, ми вже не під вихователем.
25
пришeдшей же вёрэ, ўжE не под8 пёстуномъ є3смы2.
26
Бо всі ви — сини Божі через віру в Христа Ісуса;
26
Вси1 бо вы2 сн7ове б9іи є3стE вёрою њ хrтЁ ї}сэ:
27
усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися.
27
є3ли1цы бо во хrтA крести1стесz, во хrтA њблек0стесz.
28
Hема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви — одно в Христі Ісусі.
28
Нёсть їудeй, ни є4ллинъ: нёсть рaбъ, ни своб0дь: нёсть мyжескій п0лъ, ни жeнскій: вси1 бо вы2 є3ди1но є3стE њ хrтЁ ї}сэ.
29
А коли ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці.
29
Ѓще ли вы2 хrтHвы, u5бо ґвраaмле сёмz є3стE, и3 по њбэтовaнію наслBдницы.
Глава 4
1
Ще скажу: доки спадкоємець — дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є господарем усього‚
1
Глаг0лю же: въ є3ли1ко врeмz наслёдникъ млaдъ є4сть, ничи1мже лyчшій є4сть рабA, госп0дь сhй всёхъ:
2
а перебуває під опікунами і домоправителями до визначеного батьком строку.
2
но под8 повели1тєли и3 прист†вники є4сть дaже до нар0ка џтча.
3
Так і ми, доки були дітьми, поневолені були стихіями світу;
3
Тaкожде и3 мы2, є3гдA бёхомъ млaди, под8 стіхjами бёхомъ мjра порабощeни:
4
коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом,
4
(За? ©f7.) Е#гдa же пріи1де кончи1на лёта, послA бGъ сн7а своего2 є3динор0днаго, раждaемаго t жены2, бывaема под8 зак0номъ,
5
щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення.
5
да подзакHнныz и3скyпитъ, да всыновлeніе воспріи1мемъ.
6
А оскільки ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: «Авва, Отче!»
6
И# понeже є3стE сн7ове, послA бGъ д¦а сн7а своегw2 въ сердцA вaша, вопію1ща: ѓвва џ§е.
7
Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Ісуса Христа.
7
Тёмже ўжE нёси рaбъ, но сhнъ: ѓще ли же сhнъ, и3 наслёдникъ б9ій ї}съ хrт0мъ.
8
Але тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги.
8
(За? ©‹.) Но тогдA ќбw не вёдуще бGа, служи1сте не по є3стествY сyщымъ б0гwмъ:
9
Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтеся знову до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм?
9
нн7э же, познaвше бGа, пaче же познaни бhвше t бGа, кaкw возвращaетесz пaки на немощны6z и3 худhz стіхjи, и5мже пaки свhше [вспsть] служи1ти х0щете;
10
Ви спостерігаєте дні, місяці, пори і роки.
10
дни6 смотрsете, и3 мцcы, и3 временA, и3 лBта.
11
Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас.
11
Бою1сz њ вaсъ, є3дA кaкw всyе труди1хсz въ вaсъ.
12
Прошу вас, браття, будьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічим не образили мене.
12
Бyдите ћкоже ѓзъ, занE и3 ѓзъ, ћкоже вы2: брaтіе, молю2 вы2. Ничи1мже менE њби1дэсте:
13
Знаєте, що хоч я і в немочі плоті благовістив вам у перший раз,
13
вёсте же, ћкw за нeмощь пл0ти благовэсти1хъ вaмъ пeрвэе:
14
але ви не зневажили і не відцуралися спокуси моєї в плоті моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Ісуса.
14
и3 и3скушeніz моегw2, є4же во пл0ти моeй, не ўничижи1сте, ни њплевaсте, но ћкоже ѓгGла б9іz пріsсте мS, ћкw хrтA ї}са.
15
Яке ж було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і віддали мені.
15
К0е u5бо бsше бlжeнство вaше; Свидётелствую бо вaмъ, ћкw, ѓще бы бhло м0щно, nчесA в†ша и3звертёвше дaли бhсте ми2.
16
Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи істину?
16
Тёмже врaгъ вaмъ бhхъ, и4стину вaмъ глаг0лz;
17
Пильнують про вас нещиро, хочуть відлучити вас, щоб ви дбали про них.
17
Ревнyютъ по вaсъ не д0брэ, но tлучи1ти вaсъ хотsтъ, да и5мъ ревнyете.
18
Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутності у вас.
18
Добр0 же, є4же ревновaти всегдA въ д0брэмъ, и3 не т0чію внегдA приходи1ти ми2 къ вaмъ.
19
Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос!
19
Ч†дца мо‰, и4миже пaки болёзную, д0ндеже воwбрази1тсz хrт0съ въ вaсъ:
20
Хотів би тепер бути у вас і змінити голос мій, бо я не розумію вас.
20
хотёлъ же бhхъ пріити2 къ вaмъ нн7э и3 и3змэни1ти глaсъ м0й, ћкw не домышлsюсz њ вaсъ.
21
Скажіть же мені ви, які бажаєте бути під законом: хіба ви не слухаєте закону?
21
Глаг0лите ми2, и5же под8 зак0номъ х0щете бhти: зак0на ли не слyшаете;
22
Бо написано: «Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної».
22
(За?.) Пи1сано бо є4сть, ћкw ґвраaмъ двA сы6на и3мЁ: є3ди1наго t рабы2, ґ другaго t своб0дныz.
23
Але той, хто від рабині, народився за плоттю, а той, хто від вільної‚ — за обітницею.
23
Но и4же t рабы2, по пл0ти роди1сz: ґ и4же t своб0дныz, по њбэтовaнію.
24
У цьому є іносказання. Це два завіти: один від гори Синайської, що народжує в рабство, це є Агар,
24
Я%же сyть и3носказaєма: сі‰ бо є3стA двA завBта: є3ди1нъ ќбw t горы2 сінaйскіz, въ раб0ту раждazй, и4же є4сть ґгaрь:
25
бо Агар означає гору Синай в Аравії і відповідає нинішньому Єрусалиму, бо він зі своїми дітьми перебуває в рабствi;
25
ґгaрь бо, сінA горA є4сть во ґравjи, прилагaетсz же нн7эшнему їеrли1му, раб0таетъ же съ ч†ды свои1ми:
26
а вишній Єрусалим — вільний: він мати всім нам.
26
ґ вhшній їеrли1мъ своб0дь є4сть, и4же є4сть мaти всBмъ нaмъ.
27
Бо написано: «Звеселися, неплідна, яка не родила; вигукни і виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка».
27
Пи1сано бо є4сть: возвесели1сz, непл0ды, не раждaющаz: раст0ргни и3 возопи2, неболsщаz: ћкw мнHга ч†да пустhz пaче, нeжели и3мyщіz мyжа.
28
Ми, браття, діти обітниці за Ісааком.
28
(За? ©№‹.) Мh же, брaтіе, по їсаaку њбэтовaніz ч†да є3смы2.
29
Але як тоді той, який народився за плоттю, переслідував народженого за духом, так і нині.
29
Но ћкоже тогдA по пл0ти роди1выйсz гонsше дух0внаго, тaкw и3 нн7э.
30
Що ж говорить Писання? «Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної».
30
Но что2 глаг0летъ писaніе; И#зжени2 рабY и3 сhна є3S, не и4мать бо наслёдовати сhнъ рабhнинъ съ сhномъ своб0дныz.
31
Отже, браття, ми діти не рабині, а вільної.
31
Тёмже, брaтіе, нёсмы рабы6нина ч†да, но своб0дныz.
Глава 5
1
Отже, стійте у свободі, яку дарував нам Христос, і не підпадайте знову під ярмо рабства.
1
Своб0дою u5бо, є4юже хrт0съ нaсъ свободи2, ст0йте, и3 не пaки под8 и4гомъ раб0ты держи1тесz.
2
Ось я, Павло, кажу вам: якщо ви обрізуєтесь, не буде вам ніякої користі від Христа.
2
СE ѓзъ пavелъ глаг0лю вaмъ, ћкw ѓще њбрёзаетесz, хrт0съ вaсъ ничт0же п0льзуетъ.
3
Знову я свідчу кожному чоловікові, який обрізується, що він повинен виконувати весь закон.
3
Свидётелствую же пaки всsкому человёку њбрёзающемусz, ћкw д0лженъ є4сть вeсь зак0нъ твори1ти.
4
Ви, що виправдовуєтеся законом, залишилися без Христа, відпали від благодаті,
4
Ўпраздни1стесz t хrтA, и5же зак0номъ њправдaетесz, t блгdти tпад0сте:
5
а ми духом чекаємо і сподіваємося праведности через віру.
5
мh бо дyхомъ t вёры ўповaніz прaвды ждeмъ.
6
Бо в Христі Ісусі не має сили ні обрізання, ні необрізання, а віра, яка діє любов’ю.
6
Њ хrтё бо ї}сэ ни њбрёзаніе что2 м0жетъ, ни неwбрёзаніе, но вёра люб0вію поспёшествуема.
7
Ви йшли добре; хто зупинив вас, щоб ви не підкорялись істині?
7
Течaсте д0брэ: кто2 вaмъ возбрани2 не покарsтисz и4стинэ;
8
Таке переконання не від Того, Хто покликав вас.
8
Препрёніе не t призвaвшагw вы2.
9
Мала закваска все тісто заквашує.
9
Мaлъ квaсъ всE смэшeніе квaситъ.
10
Я певен за вас у Господі, що ви не будете мислити інакше; а той, хто бентежить вас, хто б він не був, понесе на собі осудження.
10
Ѓзъ надёюсz њ вaсъ въ гDэ, ћкw ничт0же и4но разумёти бyдете: смущazй же вaсъ понесeтъ грёхъ, кт0 бы ни бhлъ.
11
Браття! За що ж переслідують мене, якщо я і тепер проповідую обрізання? Тоді припинилася б спокуса хреста.
11
(За? ©в7‹.) Ѓзъ же, брaтіе, ѓще њбрёзаніе є3щE проповёдую, почто2 є3щE гони1мь є4смь; u5бо ўпраздни1сz соблaзнъ кrтA.
12
О, якби були видалені ті, що підбурюють вас!
12
Q, дaбы tсэчeни бhли развращaющіи вaсъ.
13
До свободи ви покликані, браття, тільки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плоті, але любов’ю служіть один одному.
13
Вh бо на своб0ду звaни бhсте, брaтіе: т0чію да не своб0да вaша въ винY пл0ти, но люб0вію раб0тайте дрyгъ дрyгу.
14
Бо весь закон в одному слові міститься: «Люби ближнього твого, як самого себе».
14
И$бо вeсъ зак0нъ въ є3ди1нэмъ словеси2 и3сполнsетсz, во є4же: возлю1биши бли1жнzго твоего2 ћкоже себE.
15
Коли ж ви один одного гризете і з’їдаєте, стережіться, щоб не знищили ви один одного!
15
Ѓще же дрyгъ дрyга ўгрызaете и3 снэдaете, блюди1тесz, да не дрyгъ t дрyга и3стреблeни бyдете.
16
Я говорю: духом живіть, і ви не будете чинити похоті плотської,
16
Глаг0лю же: дyхомъ ходи1те, и3 п0хоти плотскjz не совершaйте:
17
бо плоть бажає противного духові, а дух — противного плоті: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хотіли б.
17
пл0ть бо похотствyетъ на дyха, дyхъ же на пл0ть: сі‰ же дрyгъ дрyгу проти1вzтсz, да не ±же х0щете, сі‰ творитE.
18
Якщо ж дух вас провадить, то ви не під законом.
18
Ѓще ли дyхомъ води1ми є3стE, нёсте под8 зак0номъ.
19
Діла плотські явні: це — перелюб, блуд, нечистота, безсоромність,
19
Kвлє1на же сyть дэлA плотск†z, ±же сyть прелюбодэsніе, блyдъ, нечистотA, студодэsніе,
20
ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, чвари, заздрість, гнів, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресі,
20
їдwлослужeніе, чародэ‰ніz, вражды6, рвє1ніz, зави6ды, ћрwсти, разжжє1ніz, рaспри, соблaзны, є4рєси,
21
ненависть, убивство, пияцтво, безчинство і таке інше. Попереджаю вас, як і раніше попереджав, що ті, хто так роблять, Царства Божого не успадкують.
21
з†висти, ўб‡йства, пі‰нства, безчи1нни кли6чи и3 подHбнаz си6мъ: ±же предглаг0лю вaмъ, ћкоже и3 предрек0хъ, ћкw таковaz творsщіи цrтвіz б9іz не наслёдzтъ.
22
Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра,
22
(За? ©G‹.) Пл0дъ же дух0вный є4сть любы2, рaдость, ми1ръ, долготерпёніе, блaгость, милосeрдіе, вёра,
23
лагідність, стриманість. Hа таких нема закону.
23
кр0тость, воздержaніе: на таковhхъ нёсть зак0на.
24
Але ті, що Христові є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями і похотями.
24
Ґ и5же хrтHвы сyть, пл0ть распsша со страстьми2 и3 похотьми2.
25
Якщо ми живемо духом, то за духом повинні й діяти.
25
Ѓще живeмъ дyхомъ, дyхомъ и3 да х0димъ.
26
Hе будьмо марнославні, один одного дратувати, один одному заздрити.
26
Не бывaимъ тщеслaвни, дрyгъ дрyга раздражaюще, дрyгъ дрyгу зави1дzще.
Глава 6
1
Браття! Якщо і впаде людина в якийсь гріх, ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідности, пильнуючи кожний себе, щоб і ти не був спокушений.
1
Брaтіе, ѓще и3 впадeтъ человёкъ въ нёкое прегрэшeніе, вы2 дух0вніи и3справлsйте таковaго дyхомъ кр0тости: блюдhй себE, да не и3 ты2 и3скушeнъ бyдеши.
2
Hосіть тягарі один одного і так здійсните закон Христа.
2
(За? ©д7‹.) Дрyгъ дрyга тzгwты2 носи1те, и3 тaкw и3сп0лните зак0нъ хrт0въ.
3
Бо хто вважає себе чимось, коли він є ніщо, той обманює себе.
3
Ѓще бо кто2 мни1тъ себE бhти что2, ничт0же сhй, ўм0мъ льсти1тъ себE.
4
Кожний нехай випробовує своє діло і тоді матиме похвалу тільки в собі, а не в іншому,
4
Дёло же своE да и3скушaетъ кjйждо, и3 тогдA въ себЁ т0чію хвалeніе да и4мать, ґ не во и3нёмъ:
5
бо кожний свій тягар понесе.
5
кjйждо бо своE брeмz понесeтъ.
6
Той, хто навчається слова, нехай ділиться з наставником усяким добром.
6
Да њбщaетсz же ўчsйсz словеси2 ўчaщему во всёхъ благи1хъ.
7
Hе обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне.
7
Не льсти1тесz: бGъ поругaемь не бывaетъ. Е$же бо ѓще сёетъ человёкъ, т0жде и3 п0жнетъ:
8
Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне.
8
ћкw сёzй въ пл0ть свою2, t пл0ти п0жнетъ и3стлёніе: ґ сёzй въ дyхъ, t дyха п0жнетъ жив0тъ вёчный.
9
Роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо.
9
Д0брое же творsще, да не стужaемъ си2: во врeмz бо своE п0жнемъ, не њслабёюще.
10
Отже, доки є час, будемо робити добро всім, а найбільше ж своїм за вірою.
10
Тёмже u5бо, д0ндеже врeмz и4мамы, да дёлаимъ благ0е ко всBмъ, пaче же къ пrнымъ въ вёрэ.
11
Бачите, як багато я написав вам власною рукою.
11
(За? ©е7‹.) Ви1дите, коли1цэми кни1гами писaхъ вaмъ моeю рук0ю.
12
Ті, які бажають хвалитися плоттю, примушують вас обрізуватися тільки для того, щоб їх не гнали за хрест Христів,
12
Е#ли1цы хотsтъ хвали1тисz по пл0ти, сjи нyдzтъ вы2 њбрёзатисz, т0чію да не кrтA рaди хrт0ва гони1ми бyдутъ:
13
бо й самі ті, що обрізуються, не дотримуються закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, аби похвалитися вашою плоттю.
13
ни бо2 њбрёзающіисz сaми зак0нъ хранsтъ, но хотsтъ вaмъ њбрёзоватисz, да въ вaшей пл0ти похвaлzтсz:
14
А я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, Яким для мене світ розп’ятий і я для світу.
14
(За?.) мнё же да не бyдетъ хвали1тисz, т0кмw њ кrтЁ гDа нaшегw ї}са хrтA, и4мже мнЁ мjръ распsтсz, и3 ѓзъ мjру.
15
Бо у Христі Ісусі не має ваги ні обрізання, ні необрізання, а нове створіння.
15
Њ хrтё бо ї}сэ ни њбрёзаніе что2 м0жетъ, ни неwбрёзаніе, но н0ва твaрь.
16
Тим, які живуть за цим правилом, мир їм і милість та Ізраїлеві Божому.
16
И# є3ли1цы прaвиломъ си1мъ жи1телствуютъ, ми1ръ на ни1хъ и3 млcть, и3 на ї}ли б9іи.
17
А втім, ніхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Ісуса на тілі моїм.
17
Пр0чее, труды2 да никт0же ми2 даeтъ: ѓзъ бо ћзвы гDа ї}са на тёлэ моeмъ ношY.
18
Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браття! Амінь.
18
Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA со дyхомъ вaшимъ, брaтіе. Ґми1нь.