Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І прийшли ті два ангели в Содом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содома. Лот побачив, і встав, щоб зустріти їх, і поклонився лицем до землі
1
Пріидо́ста же два́ А́нгела въ Содо́мъ въ ве́черъ: Ло́тъ же сѣдя́ше предъ враты́ Содо́мскими. Ви́дѣвъ же Ло́тъ, воста́ въ срѣ́теніє и́мъ и поклони́ся лице́мъ на зе́млю
2
і сказав: господарі мої! зайдіть у дім раба вашого і ночуйте, й умийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. Але вони сказали: ні, ми ночуємо на вулиці.
2
и рече́: се́, госпо́діє, уклони́теся въ до́мъ раба́ ва́шего и почі́йте, и омы́йте но́ги ва́шя, и обу́треневавше отъи́дете въ пу́ть сво́й. Рѣ́ша же: ни́, но на сто́гнѣ почі́ємъ.
3
Він же дуже умовляв їх; і вони пішли до нього і зайшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли.
3
И прину́ди я́, и уклони́шася къ нему́, и внидо́ша въ до́мъ єго́: и сотвори́ и́мъ учрежде́ніє, и опрѣсно́ки испече́ и́мъ, и ядо́ша.
4
Ще не лягли вони спати, як міські жителі, содомляни, від молодого до старого, весь народ з усіх кінців міста, оточили будинок
4
Предъ спа́ніємъ же му́жіє гра́да Содо́мляне объидо́ша до́мъ, от ю́ноши да́же до ста́рца, ве́сь наро́дъ вку́пѣ:
5
і викликали Лота і говорили йому: де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх.
5
и иззыва́ху Ло́та, и глаго́лаху къ нему́: гдѣ́ су́ть му́жіє вше́дшіи къ тебѣ́ но́щію? Изведи́ я́ къ на́мъ, да бу́демъ съ ни́ми.
6
Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері,
6
Изы́де же Ло́тъ къ ни́мъ въ преддве́ріє, две́ри же затвори́ за собо́ю.
7
і сказав [їм]: брати мої, не робіть зла;
7
Рече́ же къ ни́мъ: ника́коже, бра́тіє, не дѣ́йте зла́:
8
ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічого, тому що вони прийшли під дах дому мого.
8
су́ть же ми́ двѣ́ дще́ри, я́же не позна́ша му́жа: изведу́ и́хъ къ ва́мъ, и твори́те и́мъ, я́коже уго́дно є́сть ва́мъ: то́чію муже́мъ си́мъ не сотвори́те оби́ды, того́ бо ра́ди внидо́ша подъ кро́въ до́му моєго́.
9
Але вони сказали [йому]: йди сюди. І сказали: ось прийшлий, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже приступали до людини цієї, до Лота, і підійшли, щоб виламати двері.
9
Рѣ́ша же єму́: отиди́ отсю́ду: прише́лъ єси́ [сѣ́мо] обита́ти, єда́ ли и су́дъ суди́ти? Ны́нѣ у́бо тя́ озло́бимъ па́че, не́жели о́ныхъ. И наси́лствоваша му́жа Ло́та зѣло́, и прибли́жишася разби́ти две́ри.
10
Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері [дому] замкнули;
10
Просте́рше же му́жіє ру́ки, вовлеко́ша Ло́та къ себѣ́ въ хра́мину, и две́ри хра́мины заключи́ша:
11
а людей, що були при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, так що вони змучилися, шукаючи входу.
11
му́жы же, су́щыя предъ две́рьми до́му, порази́ша слѣпото́ю от ма́ла да́же до вели́ка: и разсла́бишася и́щуще две́рій.
12
Сказали мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх виведи із цього місця,
12
Рѣ́ша же му́жіє къ Ло́ту: су́ть ли тебѣ́ здѣ́ зя́тіє или́ сы́нове или́ дще́ри? Или́ а́ще кто́ тебѣ́ и́нъ є́сть во гра́дѣ, изведи́ [я́] от мѣ́ста сего́:
13
тому що ми винищимо це місце, бо великий крик на жителів його до Господа, і Господь послав нас винищити його.
13
я́ко мы́ погубля́ємъ мѣ́сто сіє́, поне́же возвы́сися во́пль и́хъ предъ Го́сподемъ, и посла́ на́съ Госпо́дь истреби́ти єго́.
14
І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, які брали за себе дочок його, і сказав: встаньте, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує.
14
Изы́де же Ло́тъ и глаго́ла къ зя́темъ свои́мъ, пои́мшымъ дще́ри єго́, и рече́: воста́ните и изыди́те от мѣ́ста сего́, я́ко погубля́єтъ Госпо́дь гра́дъ. Возмнѣ́ся же игра́ти предъ зятьми́ свои́ми.
15
Коли зійшла зоря, ангели почали прискорювати Лота, говорячи: встань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які в тебе, щоб не загинути тобі за беззаконня міста.
15
Єгда́ же у́тро бы́сть, понужда́ху А́нгели Ло́та, глаго́люще: воста́въ, поими́ жену́ твою́ и двѣ́ дще́ри твоя́, я́же и́маши, и изы́ди, да не и ты́ поги́бнеши со беззако́нми гра́да.
16
І оскільки він барився, то мужі ті [ангели], з милости до нього Господньої, взяли за руку його і дружину його, і двох дочок його, і вивели його і поставили його за містом.
16
И смути́шася, и взя́ша А́нгели за ру́ку єго́, и за ру́ку жену́ єго́, и за ру́ки дву́хъ дще́рей єго́, поне́же пощадѣ́ и́ Госпо́дь.
17
Коли ж вивели їх геть, то один з них сказав: спасай душу свою; не оглядайся назад і ніде не зупиняйся в околиці цій; спасайся на горі, щоб тобі не загинути.
17
И бы́сть єгда́ изведо́ша я́ во́нъ, и рѣ́ша: спаса́я спаса́й твою́ ду́шу: не озира́йся вспя́ть, ниже́ посто́й во все́мъ предѣ́лѣ [се́мъ]: въ горѣ́ спаса́йся, да не когда́ ку́пно я́тъ бу́деши.
18
Але Лот сказав їм: ні, Владико!
18
Рече́ же Ло́тъ къ ни́мъ: молю́ся, Го́споди,
19
ось, раб Твій знайшов благовоління перед очима Твоїми, і велика милість Твоя, яку Ти зробив зі мною, що врятував життя моє; але я не можу спасатися на горі, щоб не застигло мене лихо і я не вмер;
19
поне́же обрѣ́те ра́бъ Тво́й ми́лость предъ Тобо́ю, и возвели́чилъ єси́ пра́вду Твою́, ю́же твори́ши на мнѣ́, є́же жи́ти души́ моє́й: а́зъ же не возмогу́ спасти́ся въ горѣ́, да не когда́ пости́гнутъ мя́ зла́я, и умру́:
20
ось, ближче тікати у це місто, воно ж мале; побіжу я туди, — воно ж мале; і збережеться життя моє [заради Тебе].
20
се́, гра́дъ се́й бли́зъ є́же убѣжа́ти ми́ та́мо, и́же є́сть ма́лъ, и та́мо спасу́ся: не ма́лъ ли є́сть? И жива́ бу́детъ душа́ моя́ Тебе́ ра́ди.
21
І сказав йому: ось, в угоду тобі Я зроблю і це: не знищу місто, про яке ти говориш;
21
И рече́ єму́: се́, удиви́хся лицу́ твоєму́, и о словеси́ се́мъ, є́же не погуби́ти гра́да, о не́мже глаго́лалъ єси́:
22
поспішай, спасайся там, тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди. Тому і назване місто це: Сигор.
22
потщи́ся у́бо спасти́ся та́мо: не возмогу́ бо сотвори́ти дѣ́ла, до́ндеже вни́деши та́мо: сего́ ра́ди прозва́ и́мя гра́ду тому́ Сиго́ръ.
23
Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор.
23
Со́лнце взы́де надъ зе́млю, Ло́тъ же вни́де въ Сиго́ръ.
24
І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба,
24
И Госпо́дь одожди́ на Содо́мъ и Гомо́рръ жу́пелъ, и о́гнь от Го́спода съ небесе́.
25
і знищив міста ці, і всю околицю цю, і всіх жителів міст цих, і [всі] рослини землі.
25
И преврати́ гра́ды сія́, и всю́ окре́стную страну́, и вся́ живу́щыя во градѣ́хъ, и вся́ прозяба́ющая от земли́.
26
Дружина ж Лотова оглянулася позаду нього, і стала соляним стовпом.
26
И озрѣ́ся жена́ єго́ вспя́ть, и бы́сть сто́лпъ сла́нъ.
27
І встав Авраам рано-вранці [і пішов] на місце, де стояв перед лицем Господа,
27
Воста́въ же Авраа́мъ зау́тра [и́де] на мѣ́сто, идѣ́же стоя́ше предъ Го́сподемъ,
28
і подивився на Содом і Гоморру і на весь простір околиці і побачив: ось, дим піднімається з землі, як дим із печі.
28
и воззрѣ́ на лице́ Содо́ма и Гомо́рра, и на лице́ окре́стныя страны́, и ви́дѣ: и се́, восхожда́ше пла́мень от земли́, а́ки ды́мъ пе́щный.
29
І було, коли Бог винищував [усі] міста околиці цієї, згадав Бог про Авраама і вислав Лота із середовища знищення, коли нищив міста, в яких жив Лот.
29
И бы́сть єгда́ преврати́ Бо́гъ вся́ гра́ды страны́ тоя́, помяну́ Бо́гъ Авраа́ма и изсла́ Ло́та от среды́ превраще́нія, єгда́ преврати́ Госпо́дь гра́ды, въ ни́хже живя́ше Ло́тъ.
30
І вийшов Лот із Сигора і став жити в горí, і з ним дві дочки його, тому що він боявся жити в Сигорі. І жив у печері, і з ним дві дочки його.
30
Изы́де же Ло́тъ от Сиго́ра, и сѣ́де въ горѣ́ са́мъ, и двѣ́ дще́ри єго́ съ ни́мъ: убоя́ся бо жи́ти въ Сиго́рѣ: и всели́ся въ пеще́ру са́мъ и дще́ри єго́ съ ни́мъ.
31
І сказала старша молодшій: батько наш старий, і немає людини на землі, яка ввійшла б до нас за звичаєм усієї землі;
31
Рече́ же старѣ́йшая къ юнѣ́йшей: оте́цъ на́шъ ста́ръ, и никто́же є́сть на земли́, и́же вни́детъ къ на́мъ, я́коже обы́чно все́й земли́:
32
отже, напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.
32
гряди́ у́бо, упои́мъ отца́ на́шего віно́мъ и преспи́мъ съ ни́мъ, и возста́вимъ от отца́ на́шего сѣ́мя.
33
І напоїли батька свого вином у ту ніч; і ввійшла старша і спала з батьком своїм [у ту ніч]; а він не знав, коли вона лягла і коли встала.
33
Упои́ша же отца́ своєго́ віно́мъ въ нощи́ о́нѣй: и вше́дши старѣ́йшая, преспа́ со отце́мъ свои́мъ тоя́ но́щи: и не поразумѣ́ о́нъ, єгда́ преспа́ и єгда́ воста́.
34
На другий день старша сказала молодшій: ось, я спала вчора з батьком моїм; напоїмо його вином і в цю ніч; і ти ввійди, спи з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.
34
Бы́сть же нау́тріє, и рече́ старѣ́йшая къ юнѣ́йшей: се́, [а́зъ] преспа́хъ вчера́ со отце́мъ на́шимъ: упои́мъ єго́ віно́мъ и въ сію́ но́щь, и вше́дши преспи́ съ ни́мъ, и возста́вимъ от отца́ на́шего сѣ́мя.
35
І напоїли батька свого вином і в цю ніч; і ввійшла молодша і спала з ним; і він не знав, коли вона лягла і коли встала.
35
Упои́ша же и въ ту́ но́щь отца́ своєго́ віно́мъ: и вше́дши юнѣ́йшая преспа́ со отце́мъ свои́мъ: и не поразумѣ́ о́нъ, єгда́ преспа́ и єгда́ воста́.
36
І зробилися обидві дочки Лотові вагітними від батька свого,
36
И зача́ша о́бѣ дще́ри Ло́товы от отца́ своєго́:
37
і народила старша сина, і нарекла йому ім’я: Моав [говорячи: він від батька мого]. Він батько моавитян донині.
37
и роди́ старѣ́йшая сы́на и нарече́ и́мя єму́ Моа́въ, глаго́лющи: от отца́ моєго́. Се́й оте́цъ Моаві́томъ да́же до ны́нѣшняго дне́.
38
І молодша також народила сина, і нарекла йому ім’я: Бен-Аммі [говорячи: він син роду мого]. Він батько аммонитян донині.
38
Роди́ же юнѣ́йшая сы́на и нарече́ и́мя єму́ Амма́нъ, глаго́лющи: сы́нъ ро́да моєго́. Се́й оте́цъ Аммані́томъ до ны́нѣшняго дне́.