Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 20
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Авраам піднявся звідти на південь і оселився між Кадесом і між Суром; і був тимчасово в Герарі.
1
И по́йде отту́ду Авраа́мъ на зе́млю полу́денную и всели́ся между́ Ка́дисомъ и между́ Су́ромъ: и обита́ въ Гера́рѣхъ.
2
І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: вона сестра моя. [Тому що він боявся сказати, що це дружина його, щоб жителі міста того не вбили його за неї.] І послав Авимелех, цар Герарський, і взяв Сарру.
2
Рече́ же Авраа́мъ о Са́ррѣ женѣ́ своє́й, я́ко сестра́ ми є́сть: убоя́ся бо рещи́, я́ко жена́ ми є́сть, да не когда́ убію́тъ єго́ му́жіє гра́дстіи єя́ ра́ди. Посла́ же Авімеле́хъ ца́рь Гера́рскій и взя́ Са́рру.
3
І прийшов Бог до Авимелеха вночі уві сні і сказав йому: ось, ти вмреш за жінку, яку ти взяв, тому що вона має чоловіка.
3
И пріи́де Бо́гъ ко Авімеле́ху но́щію во снѣ́ и рече́ єму́: се́, ты́ умира́єши жены́ ра́ди сея́, ю́же поя́лъ єси́: сія́ же є́сть сожи́телствующая му́жу.
4
Авимелех же не доторкався до неї і сказав: Владико! невже ти погубиш [того, хто не знав цього] і невинний народ?
4
Авімеле́хъ же не прикосну́ся є́й и рече́: Го́споди, язы́къ невѣ́дущій и пра́веденъ погуби́ши ли?
5
Чи не сам він сказав мені: вона сестра моя? І вона сама сказала: він брат мій. Я зробив це у простоті серця мого й у чистоті рук моїх.
5
Не са́мъ ли ми́ рече́: сестра́ ми є́сть? И сія́ ми рече́: бра́тъ ми́ є́сть? Чи́стымъ се́рдцемъ и въ пра́вдѣ ру́къ сотвори́хъ сіє́.
6
І сказав йому Бог уві сні: і Я знаю, що ти зробив це у простоті серця твого, і стримав тебе від гріха переді Мною, тому і не допустив тебе доторкнутися до неї;
6
Рече́ же єму́ Бо́гъ во снѣ́: и А́зъ позна́хъ, я́ко чи́стымъ се́рдцемъ сотвори́лъ єси́ сіє́, и пощадѣ́хъ тя́, да не согрѣши́ши ко Мнѣ́: сего́ ра́ди не попусти́хъ ти́ косну́тися єя́:
7
тепер же поверни дружину чоловікові, бо він пророк і помолиться за тебе, і ти будеш живий; а якщо не повернеш, то знай, що неодмінно помреш ти й усі твої.
7
ны́нѣ же отда́ждь жену́ му́жу, я́ко проро́къ є́сть, и помо́лится о тебѣ́, и жи́въ бу́деши: а́ще же не отда́си, вѣ́ждь, я́ко у́мреши ты́ и вся́ твоя́.
8
І встав Авимелех рано-вранці і покликав усіх рабів своїх, і переказав усі слова ці у вуха їхні; і люди ці [усі] дуже злякалися.
8
И воста́ ра́но Авімеле́хъ, и призва́ вся́ о́троки своя́, и глаго́ла словеса́ сія́ вся́ во у́шы и́хъ: убоя́шася же вси́ человѣ́цы зѣло́.
9
І покликав Авимелех Авраама і сказав йому: що ти з нами зробив? чим згрішив я проти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх? Ти зробив зі мною діла, які не роблять.
9
И призва́ Авімеле́хъ Авраа́ма и рече́ єму́: что́ сіє́ сотвори́лъ єси́ на́мъ? Єда́ что́ согрѣши́хомъ тебѣ́, я́ко наве́лъ єси́ на мя́ и на ца́рство моє́ грѣ́хъ вели́къ? Дѣ́ло, є́же никто́же сотвори́, сотвори́лъ єси́ мнѣ́.
10
І сказав Авимелех Аврааму: що ти мав на увазі, коли чинив цю справу?
10
И рече́ Авімеле́хъ Авраа́му: что́ умы́сливъ, сотвори́лъ єси́ сіє́?
11
Авраам сказав: я подумав, що немає на місці цьому страху Божого, й уб’ють мене за дружину мою;
11
Рече́ же Авраа́мъ: реко́хъ бо: не́гли нѣ́сть благоче́стія на мѣ́стѣ се́мъ: и убію́тъ мя́ жены́ ра́ди моєя́:
12
та вона і насправді сестра мені: вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї; і стала моєю дружиною;
12
и́бо и́стинно сестра́ ми є́сть по отцу́, а не по ма́тери: бы́сть же ми́ въ жену́:
13
коли Бог повів мене подорожувати з дому батька мого, то я сказав їй: зроби зі мною цю милість, у яке не прийдемо ми місце, скрізь говори про мене: це брат мій.
13
и бы́сть єгда́ изведе́ мя Бо́гъ от до́му отца́ моєго́, и рѣ́хъ є́й: пра́вду сію́ сотвори́ши ми́: во вся́ко мѣ́сто, идѣ́же а́ще пріи́демъ, та́мо рцы́ о мнѣ́, я́ко бра́тъ ми́ є́сть.
14
І взяв Авимелех [срібла тисячу сиклів і] дрібної та великої худоби, і рабів і рабинь, і дав Аврааму; і повернув йому Сарру, дружину його.
14
Взя́ же Авімеле́хъ ты́сящу дідра́хмъ [сребра́], и о́вцы, и телцы́, и рабы́, и рабы́ни, и даде́ Авраа́му: и отдаде́ єму́ Са́рру жену́ єго́.
15
І сказав Авимелех [Аврааму]: ось, земля моя перед тобою; живи, де тобі завгодно.