Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Був голод у землі, більший за колишній голод, що був у дні Авраама; і пішов Ісаак до Авимелеха, царя Филистимського, у Герар.
1
Бы́сть же гла́дъ на землѝ, кромѣ̀ гла́да бы́вшагѡ пре́жде во вре́мѧ а҆враа́мле. Ѿи́де же і҆саа́къ ко а҆вїмеле́хꙋ царю̀ фѷлїсті́мскꙋ въ гера́рꙋ:
2
Господь явився йому і сказав: не ходи в Єгипет; живи в землі, про яку Я скажу тобі,
2
ꙗ҆ви́сѧ же є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь и҆ речѐ: не ходѝ во є҆гѵ́петъ, всели́сѧ же въ землѝ, въ не́йже тѝ рекꙋ̀,
3
подорожуй по цій землі, і Я буду з тобою і благословлю тебе, бо тобі і нащадкам твоїм дам усі землі ці і виконаю клятву [Мою], якою Я клявся Аврааму, батькові твоєму;
3
и҆ ѡ҆бита́й въ землѝ то́й, и҆ бꙋ́дꙋ съ тобо́ю, и҆ блгⷭ҇влю́ тѧ: тебѣ́ бо и҆ сѣ́мени твоемꙋ̀ да́мъ всю̀ зе́млю сїю̀, и҆ поста́влю клѧ́твꙋ мою̀, є҆́юже клѧ́хсѧ а҆враа́мꙋ ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀:
4
примножу нащадків твоїх, як зірки небесні, і дам нащадкам твоїм усі землі ці; благословляться в сімені твоєму всі народи земні,
4
и҆ оу҆мно́жꙋ сѣ́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ, и҆ да́мъ сѣ́мени твоемꙋ̀ всю̀ зе́млю сїю̀: и҆ блгⷭ҇вѧ́тсѧ ѡ҆ сѣ́мени твое́мъ всѝ ꙗ҆зы́цы земні́и:
5
за те, що Авраам [батько твій] послухався голосу Мого і виконував, що Мною заповідано було виконувати: повеління Мої, постанови Мої і закони Мої.
5
поне́же послꙋ́ша ѻ҆те́цъ тво́й а҆враа́мъ моегѡ̀ гла́са и҆ соблюдѐ за́пѡвѣди моѧ̑ и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ и҆ зако́ны моѧ̑.
6
Ісаак оселився в Герарі.
6
Всели́сѧ же і҆саа́къ въ гера́рѣхъ.
7
Жителі місця того запитали про [Ревекку] дружину його, і він сказав: це сестра моя; тому що боявся сказати: дружина моя, щоб не вбили мене, думав він, жителі місця цього, за Ревекку, тому що вона прекрасна на вигляд.
7
Вопроси́ша же мꙋ́жїе мѣ́ста тогѡ̀ ѡ҆ реве́кцѣ женѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ речѐ: сестра́ ми є҆́сть. Оу҆боѧ́сѧ бо рещѝ, ꙗ҆́кѡ жена́ ми є҆́сть, да не когда̀ оу҆бїю́тъ є҆го̀ мꙋ́жїе мѣ́ста тогѡ̀ реве́кки ра́ди, поне́же бѣ̀ доброзра́чна.
8
Але коли вже багато часу він там прожив, Авимелех, цар Филистимський, подивившись у вікно, побачив, що Ісаак грається з Ревеккою, дружиною своєю.
8
Бы́сть же мно́го вре́мѧ та́мѡ: и҆ прини́кнꙋвъ а҆вїмеле́хъ ца́рь гера́рскїй ѻ҆кно́мъ, ви́дѣ і҆саа́ка и҆гра́юща съ реве́ккою жено́ю свое́ю.
9
І покликав Авимелех Ісаака і сказав: ось, це дружина твоя; як же ти сказав: вона сестра моя? Ісаак сказав йому: тому що я думав, не вмерти б мені заради неї.
9
Призва́ же а҆вїмеле́хъ і҆саа́ка и҆ речѐ є҆мꙋ̀: оу҆̀бо жена̀ твоѧ̀ є҆́сть; почто̀ ре́клъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ сестра́ ми є҆́сть; Рече́ же є҆мꙋ̀ і҆саа́къ: рѣ́хъ бо, да не оу҆мрꙋ̀ є҆ѧ̀ ра́ди.
10
Але Авимелех сказав [йому]: навіщо ти зробив це з нами? ледве один з народу [мого] не з’єднався з дружиною твоєю, і ти ввів би нас у гріх.
10
Рече́ же є҆мꙋ̀ а҆вїмеле́хъ: что̀ сїѐ сотвори́лъ є҆сѝ на́мъ; вма́лѣ не бы́сть нѣ́кто ѿ ро́да моегѡ̀ съ жено́ю твое́ю, и҆ наве́лъ бы є҆сѝ на ны̀ невѣ́дѣнїе.
11
І дав Авимелех повеління всьому народові, сказавши: хто доторкнеться до цього чоловіка і до дружини його, той відданий буде на смерть.
11
Заповѣ́да же а҆вїмеле́хъ всѣ̑мъ лю́демъ свои̑мъ, глаго́лѧ: всѧ́къ, и҆́же прико́снетсѧ мꙋ́жꙋ семꙋ̀, и҆лѝ женѣ̀ є҆гѡ̀, сме́рти пови́ненъ бꙋ́детъ.
12
І посіяв Ісаак на землі тій і одержав у той рік ячменю у стократ: так благословив його Господь.
12
Сѣ́ѧ же і҆саа́къ въ землѝ то́й, и҆ приѡбрѣ́те въ то̀ лѣ́то стокра́тный пло́дъ ꙗ҆чме́нѧ: блгⷭ҇ви́ же є҆го̀ гдⷭ҇ь.
13
І став великим чоловік цей і звеличувався більше і більше до того, що став дуже великим.
13
И҆ возвы́сисѧ человѣ́къ, и҆ преꙋспѣва́ѧ бо́лшїй быва́ше, до́ндеже вели́къ бы́сть ѕѣлѡ̀.
14
У нього були стада дрібної і отари великої худоби і безліч орних земель, і филистимляни почали заздрити йому.
14
Бы́ша же є҆мꙋ̀ ско́ти ѻ҆ве́цъ и҆ ско́ти волѡ́въ и҆ земледѣ̑лїѧ мнѡ́га. Позави́дѣша же є҆мꙋ̀ фѷлїсті́млѧне:
15
І всі колодязі, що їх викопали раби батька його за життя батька його Авраама, филистимляни завалили і засипали землею.
15
и҆ всѧ̑ кла̑дѧзи, ꙗ҆̀же и҆скопа́ша рабѝ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, во вре́мѧ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, загради́ша ѧ҆̀ фѷлїсті́млѧне и҆ напо́лниша ты̑ѧ земле́ю.
16
І Авимелех сказав Ісааку: відійди від нас, бо ти зробився набагато сильнішим за нас.
16
Рече́ же а҆вїмеле́хъ ко і҆саа́кꙋ: ѿидѝ ѿ на́съ, ꙗ҆́кѡ си́льнѣйшїй сотвори́лсѧ є҆сѝ ѿ на́съ ѕѣлѡ̀.
17
І Ісаак відійшов звідти, і розташувався наметами в долині Герарській, і оселився там.
17
И҆ ѿи́де ѿтꙋ́дꙋ і҆саа́къ и҆ ѡ҆бита̀ въ де́бри гера́рстѣй, и҆ всели́сѧ та́мѡ.
18
І знову викопав Ісаак колодязі води, що були викопані у дні Авраама, батька його, і які завалили филистимляни після смерти Авраама [батька його]; і назвав їх тими ж іменами, якими назвав їх [Авраам,] батько його.
18
И҆ па́ки і҆саа́къ и҆скопа̀ кла̑дѧзи вѡ́дныѧ, ꙗ҆̀же и҆скопа́ша рабѝ а҆враа́ма ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ загради́ша ты̑ѧ фѷлїсті́млѧне, по оу҆ме́ртвїи а҆враа́ма ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀: и҆ прозва̀ и҆̀мъ и҆мена̀, по и҆мена́мъ, и҆́миже прозва̀ а҆враа́мъ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀.
19
І копали раби Ісаакові в долині [Герарській] і знайшли там колодязь води живої.
19
И҆ и҆скопа́ша рабѝ і҆саа́кѡвы въ де́бри гера́рстѣй, и҆ ѡ҆брѣто́ша та́мѡ кла́дѧзь воды̀ жи́вы.
20
І сперечалися пастухи герарські з пастухами Ісаака, говорячи: наша вода. І він нарік колодязю ім’я: Есек, тому що сперечалися з ним.
20
И҆ прѧ́хꙋсѧ па́стырїе гера́рстїи съ па́стырьми і҆саа́ковыми, глаго́люще: на́ша є҆́сть вода̀. И҆ прозва̀ и҆́мѧ кла́дѧзю томꙋ̀ ѡ҆би́да: ѡ҆би́дѧхꙋ бо є҆го̀.
21
[Коли рушив звідти Ісаак,] викопали інший колодязь; сперечалися також і через нього; і він нарік йому ім’я: Ситна.
21
Ѿше́дъ же ѿтꙋ́дꙋ і҆саа́къ, и҆скопа̀ кла́дѧзь дрꙋгі́й. Прѧ́хꙋсѧ же и҆ ѡ҆ то́мъ: и҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ вражда̀.
22
І він рушив звідти і викопав інший колодязь, про який уже не сперечалися, і нарік йому ім’я: Реховоф, тому що, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі.
22
Ѿше́дъ же ѿтꙋ́дꙋ, и҆скопа̀ кла́дѧзь дрꙋгі́й. И҆ не прѧ́хꙋсѧ ѡ҆ то́мъ, и҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ простра́нство, глаго́лѧ: ꙗ҆́кѡ нн҃ѣ распространѝ гдⷭ҇ь на́мъ и҆ возрастѝ на́съ на землѝ.
23
Звідти перейшов він у Вирсавію.
23
Взы́де же ѿтꙋ́дꙋ ко кла́дѧзю клѧ́твенномꙋ:
24
І в ту ніч явився йому Господь і сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе і розмножу нащадків твоїх, заради [батька твого] Авраама, раба Мого.
24
и҆ ꙗ҆ви́сѧ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь въ тꙋ̀ но́щь и҆ речѐ: а҆́зъ є҆́смь бг҃ъ а҆враа́ма ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, не бо́йсѧ, съ тобо́ю бо є҆́смь: и҆ блгⷭ҇влю́ тѧ, и҆ оу҆мно́жꙋ сѣ́мѧ твоѐ а҆враа́ма ра́ди ѻ҆тца̀ твоегѡ̀.
25
І він влаштував там жертовник і закликав ім’я Господнє. І розкинув там намет свій, і викопали там раби Ісаакові колодязь, [у долині Герарській].
25
И҆ созда̀ та́мѡ же́ртвенникъ, и҆ призва̀ и҆́мѧ гдⷭ҇не: и҆ поста́ви та́мѡ ски́нїю свою̀: и҆скопа́ша же та́мѡ рабѝ і҆саа́кѡвы кла́дѧзь въ де́бри гера́рстѣй.
26
Прийшов до нього з Герара Авимелех і Ахузаф, друг його, і Фихол, воєначальник його.
26
И҆ а҆вїмеле́хъ прїи́де къ немꙋ̀ ѿ гера́ръ, и҆ ѻ҆хоза́ѳъ невѣстоводи́тель є҆гѡ̀, и҆ фїхо́лъ воево́да си́лъ є҆гѡ̀.
27
Ісаак сказав їм: для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе?
27
И҆ речѐ и҆̀мъ і҆саа́къ: вскꙋ́ю прїидо́сте ко мнѣ̀; вы́ же возненави́дѣсте менѐ и҆ ѿсла́сте мѧ̀ ѿ себє̀.
28
Вони сказали: ми ясно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: поставимо між нами і тобою клятву й укладемо з тобою союз,
28
Ѻ҆ни́ же рѣ́ша: ви́дѣвше оу҆зрѣ́хомъ, ꙗ҆́кѡ бѣ̀ гдⷭ҇ь съ тобо́ю, и҆ рѣ́хомъ: бꙋ́ди клѧ́тва междꙋ̀ на́ми и҆ междꙋ̀ тобо́ю, и҆ завѣща́имъ съ тобо́ю завѣ́тъ,
29
щоб ти не чинив нам зла, як і ми не доторкнулися до тебе, а робили тобі тільки добре і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Господом.
29
да не сотвори́ши съ на́ми ѕла̀, ꙗ҆́коже не возгнꙋша́хомсѧ тобо́ю мы̀, и҆ ꙗ҆́коже сотвори́хомъ тебѣ̀ добро̀, и҆ ѿпꙋсти́хомъ тѧ̀ съ ми́ромъ: и҆ нн҃ѣ блгⷭ҇ве́нъ ты̀ ѿ гдⷭ҇а.
30
Він зробив їм вечерю, і вони їли і пили.
30
И҆ сотворѝ и҆̀мъ пи́ръ, и҆ ꙗ҆до́ша и҆ пи́ша.
31
І, вставши рано-вранці, поклялись один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром.
31
И҆ воста́вше заꙋ́тра, клѧ́тсѧ кі́йждо бли́жнемꙋ: и҆ ѿпꙋстѝ ѧ҆̀ і҆саа́къ, и҆ ѿидо́ша ѿ негѡ̀ здра̑вы.
32
У той самий день прийшли раби Ісаакові і сповістили його про колодязь, який копали вони, і сказали йому: ми знайшли воду.
32
Бы́сть же въ то́й де́нь, и҆ прише́дше рабѝ і҆саа́кѡвы повѣ́даша є҆мꙋ̀ ѡ҆ кла́дѧзѣ, є҆го́же и҆скопа́ша, и҆ реко́ша: не ѡ҆брѣто́хомъ воды̀.
33
І він назвав його: Шива. Тому ім’я місту тому Беершива [Вирсавія] до цього дня.
33
И҆ прозва̀ є҆го̀ клѧ́тва. Сегѡ̀ ра́ди прозва̀ и҆́мѧ гра́дꙋ ѻ҆́номꙋ кла́дѧзь клѧ́твенный, да́же до дне́шнѧгѡ днѐ.
34
І був Ісав сорока років, і взяв собі за дружин Ієгудифу, дочку Беера хеттеянина, і Васемафу, дочку Елона хеттеянина;
34
Бѧ́ше же и҆са́ѵъ лѣ́тъ четы́редесѧти: и҆ поѧ̀ женꙋ̀ і҆ꙋді́ѳꙋ, дще́рь веѡ́ха хетте́ина, и҆ васема́ѳꙋ, дще́рь є҆лѡ́на хетте́ина [въ нѣ́которыхъ: є҆ѵе́ова].
35
і вони були тягарем для Ісаака і Ревекки.
35
И҆ бы́ша проти́вѧщесѧ і҆саа́кови и҆ реве́кцѣ.