Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І встав Яків і пішов у землю синів сходу [до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава].
1
И# востaвъ їaкwвъ на н0зэ, и4де въ зeмлю вост0чную къ лавaну сhну ваfуи1ла сЂріна, брaту же ревeкки мaтере їaкwвли и3 и3сavли.
2
І побачив: ось, на полі колодязь, і там три отари дрібної худоби, що лежала біля нього, тому що із того колодязя напували отари. Над отвором колодязя був великий камінь.
2
Ўзрё же, и3 сE, клaдzзь на п0ли: и3 бsху тaмw три2 ст†да nвeцъ, почивaюще при нeмъ: t тогH бо клaдzзz напаsхусz стадA. Кaмень же вeлій бsше над8 ќстіемъ клaдzзz.
3
Коли збиралися туди всі отари, відвалювали камінь від отвору колодязя і напували овець; потім знову клали камінь на своє місце, на отвір колодязя.
3
И# собирaхусz тaмw вс‰ стадA: и3 tвалsху кaмень t ќстіz клaдzзz и3 напаsху џвцы: и3 пaки полагaху кaмень на ќстіи клaдzзz на мёстэ своeмъ.
4
Яків сказав їм [пастухам]: брати мої! звідки ви? Вони сказали: ми з Харрана.
4
Речe же и5мъ їaкwвъ: брaтіz, tкyду є3стE вы2; Nни1 же рёша: t харрaна є3смы2.
5
Він сказав їм: чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: знаємо.
5
Речe же и5мъ: знaете ли лавaна сhна нахHрова; Nни1 же рёша: знaемъ.
6
Він ще сказав їм: чи здоровий він? Вони сказали: здоровий; і ось, Рахиль, дочка його, йде з вівцями.
6
Речe же и5мъ: здрaвствуетъ ли; Nни1 же рёша: здрaвствуетъ. И# сE, рахи1ль дщи2 є3гw2 и3дsше со nвцaми.
7
І сказав [Яків]: ось, день ще довгий; не час збирати худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть.
7
И# речE їaкwвъ: є3щE є4сть днE мн0гw, не u5 чaсъ собирaти скотA: напои1вше џвцы, шeдше паси1те.
8
Вони сказали: не можемо, поки не зберуться всі отари, і не відвалять каменя від отвору колодязя; тоді будемо ми поїти овець.
8
Nни1 же рёша: не м0жемъ, д0ндеже соберyтсz вси2 пастуси2 и3 tвалsтъ кaмень t ќстіz клaдzзz, и3 напои1мъ џвцы.
9
Ще він говорив з ними, як прийшла Рахиль [дочка Лавана] з дрібною худобою батька свого, бо вона пасла [дрібну худобу батька свого].
9
Е#щE є3мY глаг0лющу къ ни6мъ, и3 сE, рахи1ль дщи2 лавaнz грzдsше со nвцaми nтцA своегw2: nнa бо пасsше џвцы nтцA своегw2.
10
Коли Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, відвалив камінь від отвору колодязя і напоїв овець Лавана, брата матері своєї.
10
Бhсть же ћкw ўзрЁ їaкwвъ рахи1ль дщeрь лавaна брaта мaтере своеS и3 џвцы лавaна брaта мaтере своеS, и3 приступи1въ їaкwвъ tвали2 кaмень t ќстіz клaдzзz:
11
І поцілував Яків Рахиль і підніс голос свій і заплакав.
11
и3 напои2 џвцы лавaна брaта мaтере своеS, и3 цэловA їaкwвъ рахи1ль, и3 возопи1въ глaсомъ свои1мъ, восплaкасz:
12
І сказав Яків Рахилі, що він родич батька її і що він син Ревекки. А вона побігла і сказала батьку своєму [все це].
12
и3 повёда рахи1ли, ћкw брaтъ nтцA є3S є4сть и3 ћкw сhнъ ревeккинъ є4сть. И# тeкши повёда nтцY своемY по словесє1мъ си6мъ.
13
Лаван, почувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його і поцілував його, і ввів його в дім свій; і він розповів Лавану про все це.
13
Бhсть же ћкw ўслhша лавaнъ и4мz їaкwва сhна сестры2 своеS, течE во срётеніе є3мY и3 њб8eмь є3го2 лобзA, и3 введE є3го2 въ д0мъ св0й. И# повёда лавaну вс‰ словесA сі‰.
14
Лаван же сказав йому: дійсно ти кость моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.
14
И# речE є3мY лавaнъ: t костeй мои1хъ и3 t пл0ти моеS є3си2 ты2. И# бЁ съ ни1мъ мёсzцъ днjй.
15
І Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? скажи мені, що заплатити тобі?
15
Речe же лавaнъ їaкwву: понeже брaтъ м0й є3си2 ты2, да не пораб0таеши мнЁ тyне: повёждь ми2, что2 мздA твоS є4сть;
16
У Лавана ж було дві дочки; ім’я старшої: Лія; ім’я молодшої: Рахиль.
16
Ў лавaна же бёстэ двЁ дщє1ри: и4мz старёйшей лjа, и4мz же ю3нёйшей рахи1ль.
17
Лія була слабка на очі, а Рахиль була красива станом і красива лицем.
17
Џчи же л‡ины болёзнєнны: рахи1ль же бЁ добрA ви1домъ и3 краснA вз0ромъ ѕэлw2.
18
Яків полюбив Рахиль і сказав: я буду служити тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою.
18
Возлюби1 же їaкwвъ рахи1ль. И# речE: пораб0таю тебЁ сeдмь лётъ за рахи1ль дщeрь твою2 мeншую.
19
Лаван сказав [йому]: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого кого; живи в мене.
19
Речe же є3мY лавaнъ: лyчше ми2 тебЁ дaти ю5, нeжели и3н0му tдaти мyжеви: со мн0ю живи2.
20
І служив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її.
20
И# раб0та їaкwвъ за рахи1ль сeдмь лётъ: и3 бhша пред8 ни1мъ ћкw м†лы дни6, занeже любsше ю5.
21
І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї.
21
Речe же їaкwвъ лавaну: дaждь ми2 женY мою2, понeже соверши1шасz днjе, да вни1ду къ нeй.
22
Лаван скликав усіх людей того міста і зробив вечерю.
22
Собрa же лавaнъ вс‰ мyжы мёста тогw2, и3 сотвори2 брaкъ.
23
Увечері ж узяв [Лаван] дочку свою Лію і ввів її до нього; і ввійшов до неї [Яків].
23
И# бhсть вeчеръ, и3 поeмь лавaнъ лjю дщeрь свою2, введE ко їaкwву: и3 вни1де къ нeй їaкwвъ.
24
І дав Лаван служницю свою Зелфу у служниці дочці своїй Лії.
24
Дадe же лавaнъ лjи дщeри своeй зeлфу рабhню свою2, є4й въ рабY.
25
Вранці ж виявилося, що це Лія. І [Яков] сказав Лавану: що це зробив ти зі мною? чи не за Рахиль я служив у тебе? навіщо ти обманув мене?
25
Бhсть же заyтра, и3 сE, бsше лjа, и3 речE їaкwвъ лавaну: что2 сіE сотвори1лъ ми2 є3си2; не рахи1ли ли рaди раб0тахъ ў тебє2; вскyю же њби1дэлъ мS є3си2;
26
Лаван сказав: у нашому місці так не роблять, щоб молодшу видати раніше за старшу;
26
Tвэщa же лавaнъ: нёсть тaкw въ нaшемъ мёстэ вдaти мeншую прeжде старёйшіz.
27
закінчи тиждень цією, потім дамо тобі і ту за службу, яку ти будеш виконувати в мене ще сім років інших.
27
Скончaй u5бо седми6ны сеS, и3 дaмъ ти2 и3 сію2 за дёло, є4же дёлаеши ў менє2 є3щE сeдмь лётъ друг‡z.
28
Яків так і зробив і закінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахиль, дочку свою, йому за дружину.
28
Сотвори1 же їaкwвъ тaкw: и3 и3сп0лни седми6ны сеS: и3 дадE є3мY лавaнъ рахи1ль дщeрь свою2 є3мY въ женY.
29
І дав Лаван служницю свою Валлу в служниці дочці своїй Рахилі.
29
Дадe же лавaнъ рахи1ли дщeри своeй вaллу рабY свою2, є4й въ рабY.
30
[Яків] увійшов і до Рахилі, і любив Рахиль більше, ніж Лію; і служив у нього ще сім років інших.
30
И# вни1де (їaкwвъ) къ рахи1ли: возлюби1 же рахи1ль пaче, нeже лjю: и3 раб0та є3мY сeдмь лётъ друг‡z.
31
Господь [Бог] побачив, що Лія була нелюбою, і відкрив утробу її, а Рахиль була неплідна.
31
Ви1дэвъ же гDь бGъ, ћкw ненави1дима бsше лjа, tвeрзе ложеснA є3S: рахи1ль же бsше непл0ды.
32
Лія зачала і народила [Якову] сина, і нарекла йому ім’я: Рувим, тому що сказала вона: Господь споглянув на моє нещастя [і дав мені сина], бо тепер буде любити мене чоловік мій.
32
И# зачaтъ лjа и3 роди2 сhна їaкwву: наречe же и4мz є3мY руви1мъ, глаг0лz: ћкw призрЁ гDь на моE смирeніе и3 дадe ми сhна: нн7э u5бо возлю1битъ мS мyжъ м0й.
33
І зачала [Лія] знову і народила [Якову другого] сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього. І нарекла йому ім’я: Симеон.
33
И# зачaтъ пaки лjа и3 роди2 сhна вторaго їaкwву и3 речE: занE ўслhша гDь, ћкw ненави1дима є4смь, и3 придадe ми и3 сего2. И# наречE и4мz є3мY сmмеHнъ.
34
І зачала ще і народила сина, і сказала: тепер-то прилучиться до мене чоловік мій, тому що я народила йому трьох синів. Від цього наречено йому ім’я: Левій.
34
И# зачaтъ є3щE и3 роди2 сhна и3 речE: въ нн7эшнее врeмz ў менє2 бyдетъ мyжъ м0й, роди1хъ бо є3мY три2 сhны. Сегw2 рaди наречE и4мz є3мY леvjй.
35
І ще зачала і народила сина, і сказала: тепер-то я звеличу Господа. Тому нарекла йому ім’я Іуда. І перестала народжувати.
35
И# зачeнши є3щE роди2 сhна и3 речE: нн7э є3щE сіE и3сповёмъ гDу. Сегw2 рaди наречE и4мz є3мY їyда, и3 престA раждaти.