Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю.
1
Ви1дэвши же рахи1ль, ћкw не роди2 їaкwву, и3 поревновA рахи1ль сестрЁ своeй и3 речE їaкwву: дaждь ми2 ч†да: ѓще же ни2, ўмрY ѓзъ.
2
Яків розгнівався на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби?
2
Разгнёвавсz же їaкwвъ на рахи1ль, речE є4й: є3дA вмёстw бGа ѓзъ є4смь, и4же лиши1 тz плодA ўтр0бнагw;
3
Вона сказала: ось служниця моя Валла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї.
3
Речe же рахи1ль їaкwву: сE, рабA моS вaлла: вни1ди къ нeй, и3 да роди1тъ на колёнахъ мои1хъ, и3 чaдо сотворю2 и3 ѓзъ t неS.
4
І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків.
4
И# дадE є3мY вaллу рабY свою2 є3мY въ женY: и3 вни1де къ нeй їaкwвъ.
5
Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина.
5
И# зачA вaлла рабA рахи1лина и3 роди2 їaкwву сhна.
6
І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан.
6
И# речE рахи1ль: суди1 ми бGъ и3 послyша глaса моегw2, и3 дадe ми сhна. Сегw2 рaди прозвA и4мz є3мY дaнъ.
7
І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову.
7
И# зачaтъ є3щE вaлла рабA рахи1лина и3 роди2 сhна вторaго їaкwву.
8
І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сестрою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим.
8
И# речE рахи1ль: под8s мz бGъ, и3 сравни1хсz съ сестр0ю моeю, и3 возмог0хъ. И# прозвA и4мz є3гw2 нефfалjмъ.
9
Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї].
9
Ви1дэ же лjа, ћкw престA раждaти, и3 взS зeлфу рабY свою2 и3 дадE ю5 їaкwву въ женY: и3 вни1де къ нeй.
10
І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина.
10
И# зачaтъ зeлфа рабA лjина и3 роди2 їaкwву сhна.
11
І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад.
11
И# речE лjа: блaго мнЁ случи1сz. И# наречE и4мz є3мY гaдъ.
12
І [ще зачала] Зелфа, служниця Лії, [і] народила іншого сина Якову.
12
И# зачaтъ є3щE зeлфа рабA лjина и3 роди2 їaкwву сhна вторaго.
13
І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною будуть називати мене жінки. І нарекла йому ім’я: Асир.
13
И# речE лjа: блажeна ѓзъ, ћкw ўблажaтъ мS жєны2. И# прозвA и4мz є3мY ґси1ръ.
14
Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандрагорів сина твого.
14
И$де же руви1мъ въ дeнь жaтвы пшени1цы и3 њбрёте ћблwка мандраг0рwва на п0ли, и3 принесE | къ лjи мaтери своeй. Речe же рахи1ль къ лjи сестрЁ своeй: дaждь ми2 t мандраг0рwвъ сhна твоегw2.
15
Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого.
15
Речe же лjа: не дов0лно ли тебЁ, ћкw взzлA є3си2 мyжа моего2; є3дA и3 мандраг0ры сhна моегw2 в0змеши; Речe же рахи1ль: не тaкw: да бyдетъ сеS н0щи съ тоб0ю за мандраг0ры сhна твоегw2.
16
Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч.
16
Пріи1де же їaкwвъ съ п0лz въ вeчеръ, и3 и3зhде лjа во срётеніе є3мY и3 речE: ко мнЁ вни1деши днeсь: наsла бо тS є4смь за мандраг0ры сhна моегw2. И# бhсть съ нeю тоS н0щи.
17
І почув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина.
17
И# послyша бGъ лjю, и3 зачeнши роди2 їaкwву сhна пsтаго.
18
І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І нарекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата].
18
И# речE лjа: дадe ми бGъ мздY мою2, занE дaхъ рабY мою2 мyжу моемY. И# прозвA и4мz є3мY їссахaръ, є4же є4сть мздA.
19
І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина.
19
И# зачaтъ є3щE лjа и3 роди2 сhна шестaго їaкwву.
20
І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон.
20
И# речE лjа: даровa ми бGъ дaръ д0бръ въ нн7эшнее врeмz: возлю1битъ мS мyжъ м0й: роди1хъ бо є3мY шeсть сынHвъ. И# прозвA и4мz є3мY завулHнъ.
21
Потім народила дочку і нарекла їй ім’я: Діна.
21
И# посeмъ роди2 дщeрь, и3 прозвA и4мz є4й дjна.
22
І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її.
22
Помzнy же бGъ рахи1ль, и3 ўслhша ю5 бGъ, и3 tвeрзе ўтр0бу є3S:
23
Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою.
23
и3 зачeнши, роди2 їaкwву сhна. И# речE рахи1ль: tS бGъ ўкори1зну мою2.
24
І нарекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина.
24
И# наречE и4мz є3мY їHсифъ, глаг0лющи: да придaстъ ми2 бGъ сhна другaго.
25
Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю;
25
Бhсть же ћкw роди2 рахи1ль їHсифа, речE їaкwвъ лавaну: tпусти1 мz, да и3дY на мёсто моE и3 въ зeмлю мою2:
26
віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі.
26
tдaждь ми2 жєны2 мо‰ и3 дёти мо‰, и4хже рaди раб0тахъ тебЁ, да tидY: тh бо вёси раб0ту, ю4же раб0тахъ ти2.
27
І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене.
27
Речe же є3мY лавaнъ: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю: ўсмотри1хъ бо, ћкw блгcви1 мz бGъ пришeствіемъ твои1мъ:
28
І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі].
28
раздэли2 мздY свою2 ў менє2, и3 дaмъ ти2.
29
І сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені;
29
Речe же їaкwвъ: ты2 вёси, ±же раб0тахъ тебЁ, и3 коли1кw бЁ скотA твоегw2 ў менє2:
30
бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому?
30
мaлw бо бЁ є3ли1кw твоегw2 ў менє2 и3 возрастE во мн0жество: и3 блгcви1 тz гDь пришeствіемъ мои1мъ: нн7э u5бо когдA сотворю2 и3 ѓзъ себЁ д0мъ;
31
І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх.
31
И# речE къ немY лавaнъ: чт0 ти дaмъ; Речe же є3мY їaкwвъ: не дaси ми2 ничт0же: ѓще сотвори1ши ми2 глаг0лъ сeй, пaки пасти2 и4мамъ џвцы тво‰, и3 сохраню2:
32
Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю].
32
њб8иди2 вс‰ џвцы тво‰ нн7э и3 разлучи2 tтyду всsкую џвцу пелeсую во nвцaхъ, и3 всsку бэловaтую и3 пeструю въ козaхъ, бyдетъ ми2 мздA (и3 бyдетъ моE):
33
І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене.
33
и3 послyшаетъ менE прaвда моS во ќтрешній дeнь, ћкw є4сть мздA моS пред8 тоб0ю: всE є4же ѓще не бyдетъ пестро2 и3 бэловaтое въ козaхъ, и3 пелeсо во nвцaхъ, за ўкрaденое бyдетъ мн0ю.
34
Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом.
34
Речe же є3мY лавaнъ: бyди по словеси2 твоемY.
35
І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм;
35
И# разлучи2 въ т0й дeнь козлы2 пє1стрыz и3 бэлов†тыz, и3 вс‰ к0зы пє1стрыz и3 бэлwвaтыz, и3 всE є4же бЁ пелeсо во nвцaхъ, и3 всE є4же бsше бёлое въ ни1хъ: и3 дадE въ рyцэ сынHмъ свои6мъ:
36
і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову.
36
и3 разстaви путeмъ трeхъ днjй, и3 междY и4ми и3 междY їaкwвомъ: їaкwвъ же пасsше џвцы лавaнwвы њстaвшыzсz.
37
І взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті,
37
Взs же їaкwвъ себЁ жeзлъ стmракjновъ зелeный, и3 nрёховъ, и3 ћворовый: и3 њстрогA | їaкwвъ пестрeніемъ бёлымъ, сострогaz корY: kвлsшесz же на жезлaхъ бёлое, є4же њстрогA, пестро2.
38
і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям.
38
И# положи2 жезлы2, ±же њстрогA, въ пои1лныхъ корhтэхъ воды2: да є3гдA пріи1дутъ џвцы пи1ти, пред8 жезлы6 пришeдшымъ и5мъ пи1ти, зачнyтъ џвцы по жезлHмъ:
39
І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами.
39
и3 зачинaху џвцы по жезлHмъ, и3 раждaху џвцы бэлwвaтыz и3 пє1стрыz и3 пепелови6дныz пє1стрыz.
40
І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лаванової; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана.
40
Ѓгницы же разлучи2 їaкwвъ и3 постaви прsмw nвцaмъ nвнA бэловaтаго, и3 всsкое пeстрое во ѓгнцахъ: и3 разлучи2 себЁ стадA по себЁ, и3 не смэси2 си1хъ со nвцaми лавaновыми.
41
Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям.
41
Бhсть же во врeмz, въ нeже зачинaху џвцы во чрeвэ пріeмлющz, положи2 їaкwвъ жезлы2 пред8 nвцaми въ корhтэхъ, є4же зачинaти и5мъ по жезлHмъ:
42
А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову.
42
є3гдa же раждaху џвцы, не полагaше: бhша же неназнамен†ныz лавaнwвы, ґ знамен†ныz ї†кwвли.
43
І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів.
43
И# разбогатЁ человёкъ ѕэлw2 ѕэлw2: и3 бhша є3мY ск0ти мн0зи, и3 вол0ве, и3 раби2, и3 рабы6ни, и3 велблю1ды, и3 nслы2.